X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
09.12.2019
3386/2дп/15-19
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського апеляційного адміністративного суду Петрика І.Й.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого –  Грищука В.К., членів Артеменка І.А., Прудивуса О.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Національного антикорупційного бюро України стосовно судді Київського апеляційного адміністративного суду Петрика Ігоря Йосиповича,

 

встановила:

 

18 вересня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ), підписана  Директором А.Ситником, щодо неналежної поведінки судді Київського апеляційного адміністративного суду Петрика І.Й.

У скарзі зазначалось, що у Київському апеляційному адміністративному суді перебувала апеляційна скарга представника Міністерства екології та природних ресурсів України (далі – Міністерство) на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, якою задоволено клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Безпечні технології утилізації» (далі – ТОВ «БТУ», позивач) про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ТОВ «БТУ» до Міністерства про визнання протиправним та скасування рішення в частині. Для розгляду вказаної апеляційної скарги у Київському апеляційному адміністративному суді визначено колегію суддів у складі Мельничука В.П. – головуючий (суддя-доповідач), Петрика І.Й., Мацедонської В.Е. Ухвалою від 9 листопада 2016 року суддя-доповідач відкрив апеляційне провадження у вказаній справі та призначив апеляційний розгляд на 17 листопада 2016 року (справа № 826/16498/16).

Як стверджувалось у скарзі, Петрику І.Й. як члену колегії були відомі обставини вказаної адміністративної справи та дії судді-доповідача щодо  прийняття апеляційної скарги та призначення її до розгляду судом апеляційної інстанції, у зв’язку з чим він в подальшому налагодив зв’язок із представником відповідача у вказаній справі – ОСОБА-1, надавши йому через третю особу номер свого мобільного телефону, не зазначаючи при цьому свого статусу.

15 листопада 2016 року близько 11:00 Петрик І.Й. під час телефонної розмови з ОСОБА-1 запропонував невідкладно, до 12:00, зустрітися з ним біля приміщення Київського апеляційного адміністративного суду, де того самого дня о вказаній годині відбулась їхня зустріч. Під час зустрічі Петрик І.Й. повідомив співрозмовника, що матеріали справи є «проблемними» та потребують додаткового вивчення для подальшої можливості корегування  рішення суду в інтересах ТОВ «БТУ», у зв’язку із чим запропонував ОСОБА-1 17 листопада 2016 року звернутися до суду апеляційної інстанції із клопотанням про перенесення розгляду справи.

У подальшому 15 листопада 2016 року Петрик І.Й. додатково зателефонував ОСОБА-1 з телефону, що належить його помічнику ОСОБА-2, та повідомив, що «зазначена справа перебуває на розгляді колегії суддів, до складу якої він входить, вирішення питання у справі є проблематичним, але він обіцяє допомогти, а також вказав на необхідність зустрічі після перенесення розгляду справи».

17 листопада 2016 року в судовому засіданні оголошено клопотання представника ТОВ «БТУ» про відкладення судового розгляду, яке було задоволено колегією суддів, розгляд справи призначено на 1 грудня 2016 року.

23 листопада 2016 року приблизно о 16:00 суддя Петрик І.Й. зателефонував ОСОБА-1 (з телефону ОСОБА-2) та вказав на необхідність зустрічі із ним. Наступного дня згідно з попередньою домовленістю ОСОБА-1 прибув до будівлі Київського апеляційного адміністративного суду. Під час зустрічі (неподалік приміщення суду) Петрик І.Й. повідомив ОСОБА-1, що з огляду на інформацію, якою він володіє, ситуація для ТОВ «БТУ» в цьому судовому процесі є «негативною» та є необхідність вирішувати питання шляхом надання грошової винагороди суддям зі складу колегії з метою отримання рішення на користь та в інтересах зазначеного підприємства. При цьому суддя Петрик І.Й назвав конкретну суму такої винагороди, а також наголосив на необхідності її передачі до початку апеляційного розгляду скарги. Неодноразово під час цієї зустрічі суддя Петрик І.Й. зазначав, що у разі ненадання грошової винагороди результат буде явно «негативним» для ТОВ «БТУ», оскільки буде прийнято рішення про задоволення апеляційної скарги.

30 листопада 2016 року під час телефонної розмови Петрик І.Й. та ОСОБА-1 домовились про час і місце їхньої зустрічі того самого дня. Суддя Петрик І.Й. під час зустрічі наполягав на передачі йому грошових коштів до початку апеляційного розгляду скарги в обумовленій раніше сумі, інакше вказував, що буде прийнято рішення про задоволення апеляційної скарги.

1 грудня 2016 року ОСОБА-1 згідно із вказівками Петрика І.Й. прибув до центрального входу будівлі Київського апеляційного адміністративного суду у визначений час. Оскільки судді Петрика І.Й. не було у вказаному місці, ОСОБА-1 зателефонував йому на номер мобільного телефону. Під час їхньої розмови Петрик І.Й. зазначив, що плани змінилися та зустріч відбудеться через півгодини у кафе «Северин Наливайко», розташованому навпроти будівлі Київського апеляційного адміністративного суду.

Того самого дня приблизно о 09:00 ОСОБА-1, перебуваючи у приміщенні кафе «Северин Наливайко», на виконання вказівки судді Петрика І.Й. передав його помічнику ОСОБА-2 конверт, у якому були грошові кошти, які 1 грудня 2016 року під час проведення обшуку службового кабінету судді Петрика І.Й. були вилучені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2018 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М. У зв’язку із закінченням терміну його повноважень згідно із протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя по справі від 5 червня 2019 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Василенку А.В. У подальшому у зв’язку зі звільненням останнього згідно із протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя по справі від 14 серпня 2019 року вказану скаргу для проведення попередньої перевірки передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худику М.П. (єдиний унікальний номер справи 7882/0/8-18).

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 вересня 2019 року № 2530/2дп/15-19 стосовно судді Петрика І.Й. відкрито дисциплінарну справу.

Суддя Петрик І.Й. про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 грудня 2019 року повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надіслання 2 грудня 2019 року відповідного запрошення на електронну адресу Київського апеляційного адміністративного суду, а також розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення його на засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Відтак Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомила суддю Петрика І.Й. про дату та час засідання Другої Дисциплінарної палати з використанням усіх можливих засобів.

На засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Петрик І.Й. втретє не з’явився. У засідання прибули представник судді Петрика І.Й. – адвокат Клим Л.В. та представник НАБУ – Соболь А.Г.

На підставі частини третьої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя прийнято рішення про розгляд дисциплінарної справи за відсутності судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, представника судді Петрика І.Й. – адвоката Клим Л.В. та представника скаржника – Соболя А.Г., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення судді та його представника, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Петрика І.Й. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Петрик Ігор Йосипович Указом Президента України від 20 березня 1996 року № 202/96 «Про призначення суддів» призначений на посаду судді арбітражного суду Харківської області, Постановою Верховної Ради України від 9 вересня 2010 року № 2512-VI «Про обрання суддів» обраний безстроково на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно з відомостями веб-сайту «Судова влада України» за посиланням https://court.gov.ua/log_documents/1014681/9103/ міститься звіт про автоматизований розподіл у справі № 826/16498/16 від 8 листопада
2016 року, сторони у якій є: Міністерство та ТОВ «БТУ», у якій обрано доповідача/головуючого – суддю Мельничука В.П., учасників колегії – суддів Петрика І.Й., Мацедонську В.Е.

Ухвалами судді Київського апеляційного адміністративного суду Мельничука В.П. 9 листопада 2016 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі з встановленням строку, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу. Підготовку розгляду справи апеляційним судом закінчено з призначенням її до розгляду на 17 листопада 2016 року.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року у складі головуючого – судді Мельничука В.П., суддів Мацедонської В.Е., Петрика І.Й. апеляційну скаргу представника Міністерства ОСОБА-3 залишено без задоволення, а ухвалу судді окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2016 року – без змін.

До скарги НАБУ додано копії документів: протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо-, відеоконтролю особи від 8 грудня 2016 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, відеоспостереження за особою від 20 грудня 2016 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 8 грудня 2016 року, копію протоколу допиту свідка ОСОБА-2 від 1 грудня 2016 року тощо.

Зі змісту протоколу від 8 грудня 2016 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо-, відеоконтролю особи вбачається, що на аудіо- та відео- файлах містяться матеріали щодо зафіксованої 30 листопада 2016 року зустрічі ОСОБА-1 та судді Петрика І.Й., під час якої співрозмовники обговорювали передачу грошових коштів в сумі  5000 доларів США до початку судового засідання з розгляду апеляційної скарги Міністерства, яке, як встановлено під час розгляду дисциплінарної справи, мало відбутися наступного дня. При цьому суддя Петрик І.Й. вказував, що о 08:30 (1 грудня 2016 року) він перебуватиме на робочому місці, та запевняв співрозмовника у прийнятті «потрібного» рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, однак, можливо, із прийняттям окремої думки одним із членів колегії суддів, а також зазначав про можливість отримання в день прийняття рішення його короткого тексту. Суддя Петрик І.Й. також запевняв ОСОБА-1, що рішення буде ухвалене незалежно від явки представників Міністерства.

Із протоколу від 8 грудня 2016 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вбачається, що на аудіофайлах зафіксовано  телефонну розмову між Петриком І.Й. та ОСОБА-1, яка відбулась 1 грудня 2016 року о 08:32. Під час розмови ОСОБА-1 повідомив, що очікує на зустріч із суддею. При цьому Петрик І.Й. вказує, що потрібно зачекати та пропонує місце очікування – навпроти «кафе «Наливайко».

Відповідно до протоколу від 20 грудня 2016 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, відеоспостереження за особою, на вказану зустріч суддя Петрик І.Й. особисто не прибув, а направив свого помічника ОСОБА-2. Під час зустрічі ОСОБА-2 з ОСОБА-1, яка відбувалась у кафе «Северин Наливайко», ОСОБА-1 передав ОСОБА-2 конверт, в якому містились обумовлені грошові кошти. Передача конверта здійснилась після телефонної розмови, що відбулась о 09:04 між ОСОБА-1 та Петриком І.Й. з мобільного телефону ОСОБА_2, в якій Петрик І.Й. повідомляє ОСОБА-1 про свою зайнятість за запевняє його у можливості «спілкування» без нього із його помічником, що підтверджується протоколом від 8 грудня 2016 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Зазначений конверт з грошовими коштами в сумі 5000 доларів США, як вбачається з протоколу обшуку від 1 грудня 2016 року, того самого дня (1 грудня 2016 року) був вилучений зі службового кабінету судді Петрика І.Й.

За даними проколу допиту свідка ОСОБА-2 від 1 грудня 2016 року, встановлено, що суддя Петрик І.Й. ранком 1 грудня 2016 року попросив ОСОБА-2 зустрітися з раніше незнайомою йому особою в «кафе «Наливайко» для отримання та передачі в подальшому судді
Петрику І.Й. документів, на що ОСОБА-2 погодився. Після зустрічі ОСОБА-2 повернувся до суду, де в службовому кабінеті судді Петрика І.Й. передав йому отриманий на цій зустрічі конверт.

Вказані документи містять інформацію про розмови Петрика І.Й. з ОСОБА-1 та інші події, про які зазначено у скарзі. При цьому, аналізуючи зміст розмов між суддею Петриком І.Й. та ОСОБА-1 30 листопада та 1 грудня 2016 року, слід констатувати, що Петрик І.Й. запевняв ОСОБА-1 у можливості, у разі надання грошової винагороди, розгляду апеляційної скарги на користь сторони у справі (ТОВ «БТУ»), а для отримання грошової винагороди залучив свого помічника.

Також аналіз інформації щодо руху адміністративної справи № 826/16498/16 в суді апеляційної інстанції, отриманої з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідає інформації, наведеній в дисциплінарній скарзі і долучених до неї документах щодо спілкування судді Київського апеляційного адміністративного суду Петрика І.Й. з ОСОБА-1 поза межами судового засідання з приводу розгляду вказаної судової справи та узгодженість їхніх спільних дій щодо вирішення суддею Петриком І.Й. у складі колегії суддів зазначеної справи на користь ТОВ «БТУ».

У поясненнях суддя Петрик І.Й., не заперечуючи факту позапроцесуального спілкування, а також інших подій, про які зазначено у скарзі, вказав, що Директор НАБУ, подаючи скаргу, розголосив дані досудового розслідування та перевищив службові повноваження, оскільки долучені до скарги документи є матеріалами негласних слідчих дій та, відповідно, інформацією з обмеженим доступом, які до ухвалення вироку у справі останній не мав права передавати до Вищої ради правосуддя. Також суддя в поясненнях зазначив, що у скарзі зазначено про вчинення ним корупційного кримінального правопорушення, чим порушено принцип презумпції невинуватості.

Крім цього, суддя Петрик І.Й. наголосив на порушенні порядку складання та вручення йому підозри, вважаючи, що статусу підозрюваного у кримінальному провадженні не набув. Також суддя повідомив, що обвинувальний акт стосовно нього не розглянуто судом (перебуває на стадії підготовчого судового засідання), у зв’язку із чим вважає передчасним  використання доказів у кримінальному провадженні, долучених до дисциплінарної скарги, оцінка  допустимості та достовірності яких може бути надана лише судом під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду обвинувального акта.  Відтак вважає, що дисциплінарна скарга не обґрунтована посиланням на належні докази, які свідчать про наявність у його поведінці ознак дисциплінарного проступку.

Проте зазначене не змінює встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин, оскільки дисциплінарний орган не оцінює докази щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 (провадження № 11-1464заі18) дійшла висновків щодо можливості використання таких доказів, як протоколи негласних слідчих розшукових дій під час дисциплінарного провадження, пославшись, в тому числі, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно).

Дисциплінарна палата не досліджує питання наявності або відсутності вини Петрика І.Й. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Із урахуванням зазначеного пояснення судді Петрика І.Й., що дисциплінарна скарга ґрунтується лише на доводах, які можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції (Вищим антикорупційним судом чи іншим судом кримінальної юрисдикції) в порядку, передбаченому КПК України, не беруться до уваги.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (відповідно,  стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Саме така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Стосовно пояснень судді Петрика І.Й. щодо розголошення даних досудового розслідування та перевищення службових повноважень у зв’язку із долученням до скарги матеріалів негласних слідчих дій та, відповідно, інформації з обмеженим доступом слід зазначити, що вони також не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Навіть у разі можливого допущення певних порушень режиму використання відомостей, отриманих у кримінальному провадженні, такі порушення не можуть бути оцінені в рамках дисциплінарного провадження стосовно судді та не змінюють змісту повідомлених у дисциплінарній скарзі відомостей.

Процедура доказування під час дисциплінарного провадження щодо суддів визначається спеціальним законодавством, яке не містить обмежень щодо допустимості доказів, як зазначалося вище.

Крім цього, законодавство про оперативно-розшукову діяльність передбачає навіть не право, а обов’язок підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, «інформувати відповідні державні органи … про порушення законодавства, пов’язані зі службовою діяльністю посадових осіб» (пункт 4 статті сьомої Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Водночас слід зазначити, що дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону, який забороняє притягати двічі до юридичної відповідальності одного виду (частина перша статті 61 Конституції України). Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя  (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Відповідно, рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим більше, дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду при розгляді кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Крім цього, слід зазначити, що додані до скарги копії документів завірені детективом НАБУ Соболем А.Г., який згідно з письмовими поясненнями судді Петрика І.Й. здійснював досудове розслідування кримінального провадження стосовно нього.

Доводи представника судді Петрика І.Й. – адвоката Клим Л.В. про те, що ОСОБА-1 не був учасником судового процесу, спростовується копією протоколу допиту свідка ОСОБА-1 від 25 листопада 2016 року та копією довіреності від 15 листопада 2016 року, якою директором ТОВ «БТУ» уповноважено ОСОБА-1 бути представником товариства, в тому числі в судах усіх інстанцій строком до 20 березня 2017 року.

Надаючи оцінку встановленим діям судді Петрика І.Й., необхідно виходити із такого.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 вказаного закону суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу, а також будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, та не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику, а також здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя повинен виявляти та підтримувати  високі  стандарти  поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників  юридичної професії та сторін у справі до об’єктивності суддів та судових органів. Об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків, яка проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов’язків.  Спосіб  дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в  чесності та непідкупності  судових органів.

У пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов’язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до відправлення правосуддя.

Зокрема, у пунктах 49, 50 вказаного Висновку зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки; завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості, та демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд  та захисту прав та свобод особи.

Приймаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя урочисто присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Згідно із частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що суддя Петрик І.Й. брав участь у розгляді справи № 826/16498/16 як член колегії суддів і встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини не залишають у дисциплінарного органу сумніву щодо позапроцесуального спілкування судді Петрика І.Й. щодо розгляду судової справи із ОСОБА-1, який діяв в інтересах учасника справи.

Така поведінка судді Петрика І.Й. порушує стандарти безсторонності суду та етичні норми поведінки судді та викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

При цьому зустріч 30 листопада 2016 року судді Петрика І.Й. з ОСОБА-1, під час якої останній переконував співрозмовника у можливості ухвалення необхідного рішення у разі надання грошової винагороди, вказує на умисний характер допущених проступків, оскільки суддя Петрик І.Й. не міг не усвідомлювати неправомірності та неетичності таких дій, які порочать звання судді. Така поведінка судді Петрика І.Й. створює уявлення про можливість вплинути на прийняття судового рішення у позапроцесуальний спосіб, що завдає істотної шкоди авторитету правосуддя.

Події, які є предметом розгляду, набули розголосу в засобах масової інформації та викликали негативну оцінку громадськості щодо діяльності суду, зокрема щодо чесності та непідкупності суддів, що, безумовно, мало негативний вплив на авторитет не лише Київського апеляційного адміністративного суду, а й судової системи в цілому.

На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя,  суддя Петрик І.Й. грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок в розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VІІІ, частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Із наданої головою Київського апеляційного  адміністративного суду Глущенко Я.Б. характеристики вбачається, що суддя Петрик І.Й. відповідальний, у спілкуванні ввічливий, щирий, коректний. При розгляді справ чітко дотримувався строків їх розгляду відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України. До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

З огляду на умисний та грубий характер порушень, допущених суддею Київського апеляційного адміністративного суду Петриком І.Й., що свідчать про порушення норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, незважаючи на позитивну характеристику судді та відсутність дисциплінарних стягнень, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи пропорційним та єдино необхідним є застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно з отриманою із Київського апеляційного адміністративного суду інформацією у період з 1 листопада 2016 року по 11 вересня 2019 року (дата надання судом інформації) суддя Петрик І.Й. більше 300 днів перебував у відпустці та не працював у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Таким чином, строк застосування до судді Петрика І.Й.  дисциплінарного стягнення не сплинув.

Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Київського апеляційного адміністративного суду Петрика Ігоря Йосиповича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене суддею до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                       В.К. Грищук

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                          І.А. Артеменко

                                                                                                  О.В. Прудивус