Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Краснощокової Н.С., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., Сухового В.Г., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Лифара Дмитра Володимировича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко Ірини Володимирівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 18 березня 2021 року за вхідним № Л-1694/0/7-21 надійшла скарга адвоката Лифара Д.В. на дії судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. під час розгляду справи № 757/47016/20-к.
У скарзі зазначається, що 14 грудня 2020 року слідчим суддею Григоренко І.В. відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, про що постановлено відповідну ухвалу. Проте станом на 15 березня 2021 року судове рішення відсутнє, що свідчить про зволікання слідчим суддею із виготовленням вмотивованого судового рішення та унеможливлює реалізацію права його клієнта на захист.
З урахуванням викладеного, адвокат Лифар Д.В. просить притягнути суддю Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 березня 2021 року дисциплінарну скаргу адвоката Лифара Д.В. для проведення попередньої перевірки передано члену Вищої ради правосуддя Шелест С.Б.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. проведено попередню перевірку, за результатами якої складено висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В., оскільки в діях судді не міститься ознак дисциплінарних проступків, передбачених статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які можуть бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. та додані до нього матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. з огляду на таке.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що 28 жовтня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката Лифара Д.В., подане в інтересах ОСОБА_1, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № _____________.
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді вказане клопотання 29 жовтня 2020 року розподілено слідчому судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. (справа № 757/47016/20-к, провадження №1-кс/757/42196/20).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. від 14 грудня 2020 року у задоволенні клопотання адвоката Лифара Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2014 року у кримінальному провадженні № ___________________ відмовлено.
17 грудня 2020 року на адресу адвоката Лифара Д.В. та Київської місцевої прокуратури № 6 Печерським районним судом міста Києва направлено завірену копію ухвали слідчого судді від 14 грудня 2020 року.
15 березня 2020 року, за клопотанням адвоката Лифара Д.В., на його адресу повторно направлено завірену копію ухвали слідчого судді від 14 грудня 2020 року.
У письмових поясненнях суддя Григоренко І.В. вказала, що 29 жовтня 2020 року до її провадження надійшло клопотання адвоката Лифара Д.В. про скасування арешту майна, в задоволенні якого 14 грудня 2020 року нею було відмовлено.
Копію ухвали слідчого судді від 14 грудня 2020 року згідно із супровідним листом було направлено на адресу автора клопотання – адвоката Лифара Д.В. 17 грудня 2020 року. Крім того, за клопотанням адвоката Лифара Д.В., 15 березня 2021 року йому повторно була направлена копія ухвали слідчого судді від 14 грудня 2020 року.
Суддя вказала, що з листопада 2020 року і на цей час у зв’язку із тотальним недофінансуванням судової системи у суду відсутні поштові марки, внаслідок чого фактично направляється тільки термінова судова кореспонденція, зокрема, в пріоритеті направлення судових повісток. Судові рішення направляються за залишковим принципом.
Також суддя Григоренко І.В. звернула увагу на її надмірне навантаження.
Вказала, що Печерському районному суді м. Києва з 36 штатних посад суддів у 2020 році фактично здійснюють повноваження 20 суддів, з них 3 суддів, що займають адміністративні посади.
Відповідно до Звіту місцевих загальних судів про розгляд судових справ, за період з 1 січня по 18 грудня 2020 року в її провадженні знаходилось 4169 справ всіх категорій (розглянуто 3002 справи), з яких 2862 справи в порядку кримінального судочинства (розглянуто 2548 справ), 49 справ в порядку адміністративного судочинства (розглянуто 8 справ), 1258 справ в порядку цивільного судочинства (розглянуто 446 справ).
Суддя пояснила, що в умовах роботи при такому надмірному навантаженні ускладнюється реалізація та контроль процесуальних дій, вчинення яких залежить не тільки від судді, а від сукупності дій помічника, секретаря, працівника канцелярії, відповідального за направлення пошти тощо. Вважає, що такі високі показники судового навантаження самі по собі вже вказують на об’єктивну можливість помилок судді в організації розгляду чисельної кількості судових справ, організації їх рівномірного призначення, порушення строків виготовлення та направлення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Реєстр, ЄДРСР) копій судових рішень тощо, рівномірного розподілу обов’язків між секретарем та помічником, а також здійснення контролю за їх виконанням, оскільки прямим обов’язком судді є відправлення правосуддя у судових справах.
Разом із тим, вона постійно вживає заходи щодо організації роботи шляхом понаднормової роботи після закінчення робочого часу та у вихідні дні, роботи під час відпусток.
Відповідно до частини першої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожний суддя має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
Згідно з пунктом 21 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції за дорученням судді помічник судді виконує інші доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ. Оскільки організація розгляду справ включає в себе й надсилання копій судових рішень для внесення до ЄДРСР, вона уповноважила свого помічника з використанням її ЕЦП надсилати судові рішення для їх внесення до ЄДРСР.
Вказує, що тривалі порушення строків направлення копій судових рішень до ЄДРСР є неприпустимими, однак, проконтролювати дії свого помічника щодо надсилання копії ухвали суду для її внесення до ЄДРСР об’єктивно не завжди є можливим у зв’язку з надмірним судовим навантаженням. Після виявлення факту невиконання помічником її доручення у цієї судовій справі, копія судового рішення була надіслана для внесення до ЄДРСР.
Просить врахувати наведені нею обставини та вважати їх такими, що підтверджують відсутність як грубого, так і недбалого ставлення до виконання своїх службових обов’язків.
Згідно статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Статтею 3 КПК України передбачено, що саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий суддя зобов’язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховної Радою України, вимог інших актів законодавства.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що в матеріалах справи № 757/47016/20-к містяться супровідні листи за підписом слідчого судді Григоренко І.В. від 17 грудня 2020 року і 15 березня 2021 року про направлення адвокату Лифару Д.В. завіреної копії ухвали слідчого судді від 14 грудня 2021 року на адресу, яка значиться в матеріалах справи: АДРЕСА_1 (а. с. 59, 68).
Крім того, адвокатом Лифарем Д.В. особисто отримано копію вищезазначеної ухвали слідчого судді, про що свідчить власноруч написана ним розписка від 26 березня 2021 року (а.с. 70).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою, третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Пунктом 1 Розділу X «Відповідальність за надсилання до Реєстру інформаційних ресурсів» Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18 встановлено, що обов’язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в АСДС покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.
Так, Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що ухвала слідчого судді Григоренко І.В. про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна постановлена 14 грудня 2020 року. Копію судового рішення надіслано судом до ЄДРСР 19 березня 2021 року, оприлюднено 22 березня 2021 року за № 95634905.
Отже, встановлено, що суддею Григоренко І.В. несвоєчасно надано копію судового рішення у справі № 757/47016/20-к для її внесення до ЄДРСР.
Разом із тим встановлено, що порушення цього строку обумовлено об’єктивною причиною, а саме значним навантаженням судді.
Як вбачається з інформації Печерського районного суду міста Києва, в провадження судді Григоренко І.В. за період з 29 жовтня 2020 року по 25 березня 2021 року надійшло 1206 справ всіх категорій, а саме: в порядку КПК України 873 справи, 6 справ адміністративного судочинства, 327 цивільних справ, із них розглянуто 936 справ всіх категорій, а саме: в порядку КПК України – 825, 1 справу адміністративного судочинства, в порядку цивільного судочинства – 110 справ.
Слід зауважити, що важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків надання копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР. Сам лише факт недотримання такого строку, встановленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.
Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Таким чином Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено обставин, які безумовно свідчили б про безпідставне недотримання строків надання копії судового рішення у справі № 757/47016/20-к для її внесення до ЄДРСР суддею Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В.
З урахуванням наведеного Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено відсутність обставин, які можуть свідчити про наявність у діях судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які можуть бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 43–45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Григоренко Ірини Володимирівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Н.С. Краснощокова
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Б. Плахтій
В.Г. Суховий
