Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Прудивуса О.В., члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Саліхова В.В. та залученого із Третьої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Говорухи В.І., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Болотіна С.М., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай Іванни Анатоліївни, відкриту за дисциплінарною скаргою Маселка Романа Анатолійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 23 березня 2021 року за вхідним № М-1674/9/7-21 надійшла скарга Маселка Р.А. на дії судді Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай І.А. під час розгляду справ №№ 446/2433/20, 446/2115/20, 446/2129/20, 446/2116/20, 446/1018/20, 446/573/20, 446/198/20, 446/215/20, 446/19/20, 446/107/20, 446/2197/19, 446/2129/19, 446/1964/19, 446/1160/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1137/19, 446/1161/19, 446/1198/19, 446/891/19, 446/762/19, 446/624/19, 446/600/19, 446/623/19, 446/264/19, 446/138/19, 446/42/19, 446/2359/18, 446/1939/18, 446/1954/18, 446/812/18, 446/751/18, 446/813/18, 446/235/18, 446/2246/20, 446/2365/20, 446/1793/20, 446/1743/20, 446/950/20, 446/979/20, 446/895/20, 446/893/20, 446/214/20, 446/1889/19, 446/1936/19.

Скаржник зазначав, що суддя Бакай І.А. не вжила заходів щодо розгляду справ №№ 446/2433/20, 446/2115/20, 446/2129/20, 446/2116/20, 446/1018/20, 446/573/20, 446/198/20, 446/215/20, 446/19/20, 446/107/20, 446/2197/19, 446/2129/19, 446/1964/19, 446/1160/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1137/19, 446/1161/19, 446/1198/19, 446/891/19, 446/762/19, 446/624/19, 446/600/19, 446/623/19, 446/264/19, 446/138/19, 446/42/19, 446/2359/18, 446/1939/18, 446/1954/18, 446/812/18, 446/751/18, 446/813/18, 446/235/18 про притягнення осіб до адміністративної відповідальності на підставі статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у межах визначених законом строків, внаслідок чого провадження у вказаних справах було закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.

Маселко Р.А. зазначав, що суддя Бакай І.А., призначаючи справи про адміністративні правопорушення до розгляду поза межами строків, передбачених статтями 38, 277 КУпАП, не могла не усвідомлювати, що наслідком цього буде затягування розгляду справ та закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, Маселко Р.А. зауважував, що за результатами розгляду справ №№ 446/2246/20, 446/2365/20, 446/1793/20, 446/1743/20, 446/950/20, 446/979/20, 446/895/20, 446/893/20, 446/214/20, 446/1889/19, 446/1936/19 суддя Бакай І.А. ухвалила невмотивовані рішення про звільнення осіб від адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та на підставі статті 22 КУпАП обмежилась застосуванням до них усного зауваження, а провадження у справах стосовно таких осіб закрила. Разом із тим скаржник зауважує, що вчинення особою правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпечність, унеможливлює застосування до особи, яка його вчинила, приписів статті 22 КУпАП. Як зазначав Маселко Р.А., суддя Бакай І.А., звільняючи від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила правопорушення, що має високу суспільну небезпечність, мала навести у рішенні суду переконливі аргументи для застосування цих приписів КУпАП, однак, на його думку, ухвалені суддею рішення у цих справах не містять належного обґрунтування їх застосування, що, як наслідок, не узгоджується з поняттям справедливого судового розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 23 березня 2021 року зазначену скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Болотіну С.М.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати від 17 травня 2021 року № 1044/2дп/15-21 за скаргою Маселка Р.А. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай І.А. з підстав наявності у її діях ознак дисциплінарних проступків: під час розгляду справ №№ 446/1198/19, 446/891/18, 446/1137/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1161/19, 446/1160/19 – передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справ протягом строку, встановленого законом), під час розгляду справ №№ 446/2246/20, 446/2365/20, 446/1793/20, 446/1743/20, 446/950/20, 446/979/20, 446/895/20, 446/893/20, 446/214/20, 446/1889/19, 446/1936/19 –передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 5 липня 2021 року, до проєкту порядку денного якого включено питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно судді Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай І.А., відкритої за дисциплінарною скаргою Маселка Р.А., суддя та скаржник повідомлені своєчасно і належним чином у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, їм запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.

У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай І.А. не прибула, скаржник Маселко Р.А. взяв участь у засіданні в режимі відеоконференції.

30 червня 2021 року від судді Бакай І.А. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, у якій вона просила врахувати подані нею письмові пояснення та відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна палата ухвалила розглядати дисциплінарну справу за відсутності судді Бакай І.А.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Болотіна С.М., скаржника Маселка Р.А., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення судді Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай І.А., матеріали справ про адміністративні правопорушення, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення вказаної судді до дисциплінарної відповідальності з огляду на такі обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи.

1. Справа № 446/1198/19 (стосовно ОСОБА_1)

25 червня 2019 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1, з якого вбачалося, що 13 червня 2019 року правопорушник керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння та в подальшому відмовився від проходження медичного огляду у присутності двох свідків.

Вперше розгляд справи був призначений на 17 вересня 2019 року, тобто зі значним порушенням строку, передбаченого статтею 277 КУпАП, та, що очевидно для стороннього спостерігача, поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП (84 дні). Як вбачається з копії наказу від 8 травня 2019 року № 8/В, суддя Бакай І.А. з 19 липня 2019 року по 1 вересня 2019 року перебувала у відпустці.

Постановою суду від 17 вересня 2019 року (поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП) провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, однак із постанови вбачається, що судом встановлено у його діях склад адміністративного правопорушення.

2. Справа № 446/891/19 (стосовно ОСОБА_2)

3 травня 2019 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_2, з якого вбачалося, що 1 травня 2019 року правопорушник керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння.

Вперше розгляд справи був призначений на 22 травня 2019 року, тобто з незначним порушенням строку, передбаченого статтею 277 КУпАП, однак не відбувся у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутністю доказів її належного сповіщення про місце та час розгляду. Напередодні судового засідання, призначеного на 13 червня 2019 року, від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи за станом здоров’я, розгляд справи було відкладено на 12 вересня 2019 року, тобто поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП, з очевидно значним для стороннього спостерігача часовим проміжком (91 день). Як вбачається з копії наказу від 8 травня 2019 року № 8/В, суддя Бакай І.А. з 19 липня 2019 року по 1 вересня 2019 року перебувала у відпустці.

Постановою суду від 12 вересня 2019 року (поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП) провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, однак із постанови вбачається, що судом встановлено у його діях склад адміністративного правопорушення.

3. Справа № 446/1137/19 (стосовно ОСОБА_3)

13 червня 2019 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_3, з якого вбачалося, що 7 червня 2019 року правопорушник керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння.

Вперше розгляд справи був призначений на 25 червня 2019 року, тобто у межах строку, передбаченого статтею 277 КУпАП, однак його було відкладено на 5 липня 2019 року за клопотанням правопорушника про виклик свідків у судове засідання. 5 липня 2019 року розгляд справи не відбувся у зв’язку з неявкою свідків та був відкладений на 17 вересня 2019 року, тобто поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП, з очевидно значним для стороннього спостерігача часовим проміжком (74 дні). Як вбачається з копії наказу від 8 травня 2019 року № 8/В, суддя Бакай І.А. з 19 липня 2019 року по 1 вересня 2019 року перебувала у відпустці.

Постановою суду від 17 вересня 2019 року (поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП) провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, однак із постанови вбачається, що судом встановлено у його діях склад адміністративного правопорушення.

4. Справа № 446/1241/19 (стосовно ОСОБА_4)

1 липня 2019 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_4, з якого вбачалося, що 14 червня 2019 року правопорушник керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння та в подальшому відмовився від проходження медичного огляду у присутності двох свідків.

Вперше розгляд справи був призначений на 15 липня 2019 року, тобто у межах строку, передбаченого статтею 277 КУпАП, однак не відбувся у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутністю доказів її належного сповіщення про місце та час розгляду. У подальшому розгляд справи призначено на 20 вересня 2019 року, тобто, що очевидно для стороннього спостерігача, поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП (67 днів). Як вбачається з копії наказу від 8 травня 2019 року № 8/В, суддя Бакай І.А. з 19 липня 2019 року по 1 вересня 2019 року перебувала у відпустці.

Постановою суду від 20 вересня 2019 року (поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП) провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, однак із постанови вбачається, що судом встановлено у його діях склад адміністративного правопорушення.

5. Справа № 446/1177/19 (стосовно ОСОБА_5)

21 червня 2019 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_5, з якого вбачалося, що 16 червня 2019 року правопорушник керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

Вперше розгляд справи був призначений на 12 липня 2019 року, тобто з незначним порушенням строку, передбаченого статтею 277 КУпАП, однак не відбувся у зв’язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутністю доказів її належного сповіщення про місце та час розгляду. У подальшому розгляд справи призначено на 18 вересня 2019 року, тобто, що очевидно для стороннього спостерігача, поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП (68 днів). Як вбачається з копії наказу від 8 травня 2019 року № 8/В, суддя Бакай І.А. з 19 липня 2019 року по 1 вересня 2019 року перебувала у відпустці.

Постановою суду від 18 вересня 2019 року (поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП) провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_5 закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, однак із постанови вбачається, що судом встановлено у його діях склад адміністративного правопорушення.

6. Справа № 446/1161/19 (стосовно ОСОБА_6)

19 червня 2019 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_6, з якого вбачалося, що 15 червня 2019 року правопорушник керував транспортним засобом (мотоциклом) у стані алкогольного сп’яніння.

Вперше розгляд справи був призначений на 12 липня 2019 року, тобто з незначним порушенням строку, передбаченого статтею 277 КУпАП. 11 липня 2019 року правопорушник звернувся до суду із клопотанням про оголошення перерви у зв’язку з необхідністю укладення із захисником договору про надання правової допомоги. Розгляд справи судом відкладено з 12 липня 2019 року на 17 вересня 2019 року, тобто, що очевидно для стороннього спостерігача, поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП (67 днів). Як вбачається з копії наказу від 8 травня 2019 року № 8/В, суддя Бакай І.А. з 19 липня 2019 року по 1 вересня 2019 року перебувала у відпустці.

Постановою суду від 17 вересня 2019 року (поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП) провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_6 закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, однак із постанови вбачається, що судом встановлено у його діях склад адміністративного правопорушення.

7. Справа № 446/1160/19 (стосовно ОСОБА_7)

19 червня 2019 року до провадження судді Бакай І.А. надійшли протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130, статтею 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_7, з яких вбачалося, що 15 червня 2019 року правопорушник керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та вчинив дорожньо-транспортну пригоду (далі – ДТП).

Вперше розгляд справи був призначений на 12 липня 2019 року, тобто з незначним порушенням строку, передбаченого статтею 277 КУпАП, однак не відбувся у зв’язку з неявкою правопорушника, відсутністю доказів його належного сповіщення про місце та час розгляду.

Розгляд справи судом відкладено з 12 липня 2019 року на 24 вересня 2019 року, тобто, що очевидно для стороннього спостерігача, поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП (74 дні). Як вбачається з копії наказу від 8 травня 2019 року № 8/В, суддя Бакай І.А. з 19 липня 2019 року по 1 вересня 2019 року перебувала у відпустці.

19 вересня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_7 про закриття провадження у справі з підстав, визначених статтею 38 КУпАП.

Постановою суду від 24 вересня 2019 року (поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП) провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_7 закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, однак із постанови вбачається, що судом встановлено у його діях склад адміністративних правопорушень.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Разом із тим завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

З метою реалізації вказаних вище завдань КУпАП визначено порядок вчинення відповідним органом (посадовою особою) процесуальних дій, в тому числі щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зокрема, у частині першій статті 277 КУпАП закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи (стаття 277-2 КУпАП).

Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом відповідно до вимог статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із приписами статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Поряд із цим КУпАП визначено систему правових механізмів, які забезпечують дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Так, частиною другою статті 38 КУпАП передбачено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – п’ятій цієї статті.

Статтею 247 КУпАП визначено обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).

Тобто законодавцем визначено присічний строк накладення адміністративного стягнення, що значно покращує становище особи, проте КУпАП не визначає процесуальної можливості для продовження такого строку, справа має бути розглянута навіть у разі його порушення, а у випадку його закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення) навіть за умов встановлення судом у діях особи складу правопорушення, що істотно нівелює завдання КУпАП.

Як наголошено у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків (пункт 7).

Суди не повинні ігнорувати факти недотримання встановлених КУпАП вимог, що призвели до порушення строків накладення адміністративного стягнення.

Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Відкладаючи розгляд адміністративної справи за клопотанням учасників процесу, суддя має враховувати визначені статтею 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення.

Разом із тим підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху (далі – ПДР) визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Варто зауважити, що транспортний засіб законодавцем позиціонується як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, безпеки довкілля, а тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.

Системний аналіз вказаних вище приписів законодавства також свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, оскільки санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж у інших випадках, передбачених КУпАП.

З-поміж іншого, саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Водночас наслідком вчинення дій, які утворюють склад кримінального правопорушення, може бути реальна шкода охоронюваним суспільним інтересам, зокрема заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого або заподіяння смерті потерпілому.

За таких обставин суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, з огляду, в тому числі, й на характер суспільної небезпечності такого правопорушення зобов’язаний вживати належних, дієвих заходів для її розгляду, не допускати безпідставних зволікань із таким розглядом, оскільки несвоєчасність розгляду справи у цьому випадку може мати наслідком ухилення особи від передбаченої законом відповідальності та не сприятиме вихованню правопорушника у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України.

Разом із тим під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що вперше справу № 446/1198/19 (стосовно ОСОБА_1) суддя Бакай І.А. призначила як поза межами строку розгляду, передбаченого статтею 277 КУпАП, так і поза межами строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, що мало наслідком закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Крім того, поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП, з великими інтервалами часу між засіданнями, що мало наслідком закриття провадження у справі, відкладався розгляд справ:

№ 446/891/18 (стосовно ОСОБА_2) – з 12 червня 2019 року на 12 вересня 2019 року, інтервал 91 день (строк, визначений статтею 38 КУпАП, закінчувався 1 серпня 2019 року);

№ 446/1137/19 (стосовно ОСОБА_3) – з 5 липня 2019 року на 17 вересня 2019 року, інтервал 74 дні (строк, визначений статтею 38 КУпАП, закінчувався 7 вересня 2019 року);

№ 446/1241/19 (стосовно ОСОБА_4) – з 15 липня 2019 року на 20 вересня 2019 року, інтервал 67 днів (строк, визначений статтею 38 КУпАП, закінчувався 14 вересня 2019 року);

№ 446/1177/19 (стосовно ОСОБА_5) – з 12 липня 2019 року на 18 вересня 2019 року, інтервал 68 днів (строк, визначений статтею 38 КУпАП, закінчувався 16 вересня 2019 року);

№ 446/1161/19 (стосовно ОСОБА_6) – з 12 липня 2019 року на 17 вересня 2019 року, інтервал 67 днів (строк, визначений статтею 38 КУпАП, закінчувався 15 вересня 2019 року);

№ 446/1160/19 (стосовно ОСОБА_7) – з 12 липня 2019 року на 24 вересня 2019 року, інтервал 74 дні (строк, визначений статтею 38 КУпАП, закінчувався 15 вересня 2019 року).

У поясненнях, наданих після відкриття дисциплінарної справи, суддя Бакай І.А. просила врахувати попередньо надані нею пояснення та зазначила, що приписи КУпАП містять застереження, спрямовані на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Суддя Бакай І.А. вказала, що обов’язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов’язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Крім того, суддя Бакай І.А. просила врахувати, що в разі ухилення від явки до суду до особи, яка притягується до відповідальності за статтею 130 КУпАП, не може бути застосований привід, зупинення строку розгляду таких справ не передбачено.

Суддя Бакай І.А. також просила врахувати, що всі справи призначались нею до розгляду з урахуванням значного навантаження (у 2018 році в її провадженні перебувало 1189 справ, у 2019 році – 1482 справи, у 2020 році– 1211 справ різних категорій та різних ступенів складності) та з урахуванням часу, необхідного для одержання особою повідомлення про виклик та можливості повернення до суду поштового підтвердження про вручення такого повідомлення.

Як зауважує суддя Бакай І.А., тривалість розгляду справ також пов’язана з її перебуванням у відпустках. Зокрема, значні інтервали між засіданнями у справах №№ 446/1198/19, 446/891/18, 446/1137/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1161/19, 446/1160/19 пов’язані саме з її перебуванням у відпустці. Суддя також просила врахувати, що чинним законодавством не передбачено порядку передачі справ про адміністративні правопорушення на розгляд іншому складу суду у зв’язку з перебуванням судді у відпустці.

З-поміж іншого, суддя Бакай І.А. зазначила, що у зв’язку із прийняттям Закону України від 16 лютого 2021 року № 1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (далі – Закон № 1231-ІХ) внесено зміни до статті 38 КУпАП, згідно з якими збільшено строки накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, тобто збільшено строк розгляду таких справ, що унеможливить закриття провадження у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Однак такі пояснення судді Бакай І.А., на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не вказують на відсутність у неї процесуальної можливості призначати судові засідання у справах №№ 446/891/18, 446/1137/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1161/19, 446/1160/19, 446/1198/19 з розумними інтервалами з метою забезпечення їх своєчасного розгляду у межах строку, визначеного законом, та накладення на осіб адміністративного стягнення.

Як вбачається з інформації, наданої Кам’янка-Бузьким районним судом Львівської області на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Болотіна С.М., у період з 12 червня 2019 року по 19 липня 2019 року (до відпустки судді) за 26 робочих днів суддя Бакай І.А. розглянула 32,17 % справ, які перебували у її провадженні. У період з 1 вересня 2019 року по 16 вересня 2019 року (після виходу з відпустки) за 11 робочих днів суддя розглянула 8,11 % справ, які перебували у її провадженні.

Показники навантаження судді Бакай І.А. також свідчать, що перед тривалою відпусткою вона, плануючи графіки судових засідань, заздалегідь визначала чергову дату судового засідання у справах №№ 446/1137/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1161/19, 446/1160/19 поза межами строку, визначеного статтею 38 КУпАП, за відсутності будь-яких об’єктивних підстав.

Наявне на час розгляду справи № 446/891/18 навантаження також не спростовує твердження судді Бакай І.А. про неможливість вжиття заходів для підготовки справи та її розгляду до вибуття у відпустку.

При цьому з довідок, складених керівником апарату суду, вбачається, що залишок справ, які перебували у провадженні судді Бакай І.А. у зазначені періоди, фактично не зменшувався, що безумовно свідчить про низьку ефективність здійснення суддею Бакай І.А. судочинства, а рівень навантаження судді не був надмірним або основною причиною невжиття нею необхідних та належних заходів щодо розгляду цих справ у строки, визначені законом.

Варто зауважити, що твердження судді Бакай І.А. про необхідність дотримання судом порядку повідомлення правопорушників, передбаченого КУпАП (з урахуванням часу перебування її відпустці, який був достатнім для підготовки цих справ до розгляду та повідомлення осіб про дату, час та місце розгляду справ) не спростовують обставин неможливості розгляду цих справ у строки, визначені законом, з метою недопущення уникнення особами адміністративної відповідальності та накладення на них відповідного адміністративного стягнення.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зауважує, що відповідно до довідки у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, які перебували у провадженні судді Бакай І.А. у 2018–2020 роках, приблизно у 43 % справ вказаної категорії провадження було закрито з підстав, визначених статтею 38 КУпАП.

Суддя Бакай І.А. також не надала обґрунтованих пояснень щодо необхідності і доцільності призначення до розгляду справи № 446/1198/19 (стосовно ОСОБА_1) заздалегідь, поза межами строків, визначених статтями 38, 277 КУпАП, а також щодо неможливості призначення справи до розгляду у період до її відпустки чи після з можливістю забезпечення реалізації судом завдань, визначених КУпАП.

Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року тощо).

На переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, під час здійснення правосуддя в судових справах №№ 446/1198/19, 446/891/18, 446/1137/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1161/19, 446/1160/19 суддя Бакай І.А. покладених на неї обов’язків судді належним чином не виконала та не вчинила дій, які б вказували, що вона докладала всіх можливих зусиль для розгляду цих справ у строки, визначені законом, з урахуванням їх конкретних обставин.

За результатами розгляду дисциплінарної справи, оцінивши встановлені під час дисциплінарного провадження обставини та дії (бездіяльність) судді Бакай І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справ №№ 446/1198/19, 446/891/18, 446/1137/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1161/19, 446/1160/19 суддя допустила безпідставне затягування розгляду справ про адміністративні правопорушення та не вжила належних та своєчасних заходів для дотримання визначеного законом строку їх розгляду, вирішення до закінчення строку накладення стягнення на особу, яка притягалася до адміністративної відповідальності.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які б давали підстави для обґрунтованого висновку, що поведінка судді Бакай І.А. була зумовлена умислом та мала протиправну мету, а безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справ протягом строку, встановленого законом, слід кваліфікувати як дії, вчинені внаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов’язків.

За таких обставин у поведінці судді Бакай І.А. під час розгляду справ №№ 446/1198/19, 446/891/18, 446/1137/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1161/19, 446/1160/19 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення внаслідок недбалості безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справ протягом строку, встановленого законом.

Крім того, під час розгляду дисциплінарної справи з урахуванням пояснень судді Бакай І.А., за результатами дослідження матеріалів справ №№ 446/2246/20, 446/2365/20, 446/1793/20, 446/1743/20, 446/950/20, 446/979/20, 446/895/20, 446/893/20, 446/214/20, 446/1889/19, 446/1936/19 встановлено таке.

1. Справа № 446/1936/19 (стосовно ОСОБА_8)

22 жовтня 2019 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_8, з якого вбачалося, що 12 жовтня 2019 року о 02:55 на 137 кілометрі автодороги Тернопіль – Львів – Рава-Руська водій керував транспортним засобом марки «Fiat Scudo», д. н. з. НОМЕР, у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, у протоколі зазначалося, що огляд на стан сп’яніння за згодою водія здійснювався у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків із застосуванням приладу «Drager Alcotest», отримано результат – 0,47 проміле.

Із протоколу також вбачається, що правопорушник був повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, із протоколом ознайомився та отримав його копію, про що свідчать підписи правопорушника у вказаному протоколі. Разом із тим ОСОБА_8 відмовився від надання пояснень.

До протоколу було долучено акт огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі – акт), з якого вбачалося, що ОСОБА_8 погодився з результатами огляду на стан сп’яніння. Обставини, викладені у протоколі, узгоджуються із письмовими поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Із копії протоколу, долученого до вказаних матеріалів, вбачалося, що 12 жовтня 2019 року стосовно ОСОБА_8 складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП.

Суд постановою від 5 листопада 2019 року звільнив ОСОБА_8 від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Як зазначено у постанові, у судовому засіданні ОСОБА_8 надав пояснення, що він був зупинений працівниками поліції, йому було пред’явлено звинувачення у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Стверджує, що алкоголю в той вечір не вживав, вживав лише лікарські засоби, які містять спирт. ОСОБА_8 вважав вчинене ним правопорушення незначним та просив закрити справу у зв’язку із малозначністю.

Суд, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, врахував положення статті 22 КУпАП та зазначив, що ОСОБА_8 вживав лікарські засоби, які містять спирт, що з урахуванням пункту 2.7 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я від 9 вересня 2009 року № 400/666 (далі – Інструкція № 400/666), вказує на малозначність вчиненого правопорушення. За таких обставин суд, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу винного, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності відповідно до статті 22 КУпАП та обмежився усним зауваженням.

Постановою суду від 26 листопада 2019 року у вказаній вище постанові суду від 5 листопада 2019 року виправлено описку у даті народження правопорушника.

2. Справа № 446/1743/20 (стосовно ОСОБА_11)

17 вересня 2020 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_11, з якого вбачалося, що 8 вересня 2020 року о 22:50 на автодорозі Батятичі – Красічин водій керував транспортним засобом марки «Opel Kadett», д. н. з. НОМЕР, у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, у протоколі зазначалося, що огляд на стан сп’яніння за згодою водія здійснювався у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків із застосуванням приладу «Драгер».

Із протоколу також вбачається, що правопорушник був повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, із протоколом ознайомився та отримав його копію, про що свідчать підписи правопорушника у протоколі.

У поясненнях ОСОБА_11 вказав, що 8 вересня 2020 року його зупинили працівники поліції, оскільки на автомобілі не підсвічувався номерний знак. На їхнє прохання він пройшов тестування приладом «Drager», який показав вміст алкоголю 0,31 проміле. Як зауважував порушник у поясненнях, цього дня він випив пляшку слабоалкогольного напою, у зв’язку із чим, на його думку, вказаний вище прилад визначив залишки спиртного.

До протоколу долучено роздруківку зі спеціального технічного пристрою, рапорт поліцейського, з якого вбачалося, що ОСОБА_11 перебував за кермом з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушена координація рухів) і не заперечував, що ввечері вживав алкоголь, а також що правопорушнику було запропоновано пройти тестування спеціальним технічним засобом. Крім того, до матеріалів було долучено копію протоколу, складеного стосовно ОСОБА_11 з підстав наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

У матеріалах справи також наявні характеристика ОСОБА_11, з якої вбачається, що за місцем проживання він характеризується позитивно, та довідка про склад сім’ї.

Суд постановою від 15 жовтня 2020 року звільнив ОСОБА_11 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Як зазначено у постанові, ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що зранку почувався погано, а тому згодом, їдучи у справах у транспортному засобі, вжив медичний препарат «Фармадипін», у складі якого є етанол. Як наслідок, при обстеженні працівники поліції виявили вміст алкоголю 0,31 проміле. ОСОБА_11 вважав вказане правопорушення незначним та просив закрити справу у зв’язку із малозначністю.

Суд, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності, врахував положення статті 22 КУпАП, наявність у нього місця роботи, позитивну характеристику, а також що правопорушник не притягувався до адміністративної відповідальності раніше, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, тяжких наслідків від правопорушення не наступило, жодній особі не завдано матеріальної шкоди та що «наявність у нього посвідчення водія є єдиним можливим засобом його заробітку».

4. Справа № 446/1793/20 (стосовно ОСОБА_12)

24 вересня 2020 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_12, з якого вбачалося, що 19 вересня 2020 року о 23:00 на автодорозі Львів – Радехів – Луцьк (село Гайок) водій керував транспортним засобом марки «Fiat Punto», д. н. з. НОМЕР, у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, у протоколі зазначалося, що огляд на стан сп’яніння за згодою водія здійснювався у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків із застосуванням приладу «Драгер».

Правопорушник був також повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, із протоколом ознайомився та отримав його копію, про що свідчать підписи правопорушника у протоколі. Втім, ОСОБА_12 відмовився від надання пояснень.

До протоколу долучені акт та рапорт поліцейського, з яких вбачалося, що ОСОБА_12 погодився з результатами огляду на стан сп’яніння, зокрема, що за результатами огляду із застосуванням спеціального технічного засобу виявлено вміст алкоголю 1,27 проміле.

8 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_12, в якій він просив долучити до матеріалів справи копію посвідчення учасника бойових дій та просив закрити справу у зв’язку із малозначністю. До матеріалів справи також долучено копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_12

Суд постановою від 21 жовтня 2020 року звільнив ОСОБА_12 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Як зазначено у постанові, ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснював, що перш ніж сісти за кермо, вживав ліки, вважав, що вказане правопорушення незначне, просив закрити провадження у справі та не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки автомобіль є єдиним джерелом прибутку.

Разом із тим суд встановив, що вина ОСОБА_12 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та доданими до нього матеріалами. Втім, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності, суд врахував положення статті 22 КУпАП та вказав, що ОСОБА_12 не працює, вперше притягується до адміністративної відповідальності, автомобіль є єдиним джерелом прибутку, зауважив, що правопорушник визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, тяжких наслідків від правопорушення не наступило, жодній особі не завдано матеріальної шкоди.

4. Справа № 446/950/20 (стосовно ОСОБА_13)

22 травня 2020 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_13, з якого вбачалося, що 21 травня 2020 року о 14:07 в селі Гайку Кам’янка-Бузького району водій керував транспортним засобом марки ВАЗ 21150, д. н. з. НОМЕР, у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, у протоколі зазначалося, що огляд на стан сп’яніння за згодою водія здійснювався у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків із застосуванням приладу «Drager».

Правопорушник був також повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зі змістом протоколу ознайомився та отримав його копію, про що свідчать підписи правопорушника у протоколі.

З-поміж іншого, правопорушник власноруч у протоколі зазначив: «Вживав корвалмент від серця, інвалід ІІІ групи, гіпертонічна хвороба».

До протоколу були долучені акт, рапорт поліцейського, роздруківка зі спеціального технічного пристрою, з яких вбачалося, що ОСОБА_13 погодився з результатами огляду на стан сп’яніння, зокрема, що за результатами його огляду із застосуванням спеціального технічного засобу виявлено вміст алкоголю 2,31 проміле. З-поміж іншого, до матеріалів справи долучено копію пенсійного посвідчення ОСОБА_13 та довідку-характеристику, в якій було зазначено склад сім’ї порушника та що стосовно нього заяви, скарги до старостинського округу не надходили.

Суд постановою від 26 червня 2020 року звільнив ОСОБА_13 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Як зазначено у постанові, ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснював, що вживав ліки, є гіпертоніком та напередодні вживав невелику кількість алкоголю, вважав вказане правопорушення незначним, просив закрити провадження у справі за малозначністю.

Разом із тим суд встановив, що вина ОСОБА_13 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та доданими до нього матеріалами. Втім, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_13 до адміністративної відповідальності, суд врахував положення статті 22 КУпАП та вказав, що він не працює, є інвалідом ІІІ групи, позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до адміністративної відповідальності, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, тяжких наслідків від правопорушення не наступило, жодній особі не завдано матеріальної шкоди.

5. Справа № 446/1889/19 (стосовно ОСОБА_14)

11 жовтня 2019 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_14, з якого вбачалося, що 4 жовтня 2020 року о 03:10 в селі Ременеві Кам’янка-Бузького району водій керував транспортним засобом марки ВАЗ 21120, д. н. з. НОМЕР, у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, у протоколі зазначалося, що огляд на стан сп’яніння за згодою водія здійснювався у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків із застосуванням приладу «Drager», результат – 0,31 проміле.

Правопорушник був також повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, із протоколом ознайомився та отримав його копію, про що свідчать його підписи у протоколі. З-поміж іншого, правопорушник власноруч у протоколі зазначив, що «випив пива». Крім того, ОСОБА_14 окремо у письмових поясненнях вказав, що вживав пиво, зобов’язався не керувати автомобілем до повного витверезіння. У поясненнях ОСОБА_14 також вказав, що працівники поліції не чинили стосовно нього будь-якого тиску, претензій до них він не має.

До протоколу долучені акт, роздруківка зі спеціального технічного пристрою, з яких вбачалося, що ОСОБА_14 погодився з результатами огляду на стан сп’яніння, зокрема, що за результатами його огляду із застосуванням спеціального технічного засобу виявлено вміст алкоголю 0,31 проміле.

Суд постановою від 15 листопада 2019 року звільнив ОСОБА_14 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Зокрема, у постанові суду вказано, що з пояснення ОСОБА_14 у судовому засіданні вбачалося, що він був зупинений працівниками поліції, йому було висунуто звинувачення у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, хоча алкоголю він не вживає, проте вживає ліки, які містять спирт. ОСОБА_14 вважав вказане правопорушення незначним та просив справу про адміністративне правопорушення закрити у зв’язку із малозначністю.

Суд, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності, врахував положення статті 22 КУпАП та зазначив, що ОСОБА_14 вживав лікарські засоби, які містять спирт, що з врахуванням пункту 2.7 Інструкції № 400/666 вказує на малозначність вчиненого правопорушення. За таких обставин суд, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу винного, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності відповідно до статті 22 КУпАП та обмежився усним зауваженням.

6. Справа № 446/2365/20 (стосовно ОСОБА_15)

1 грудня 2020 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_15, з якого вбачалося, що 17 листопада 2020 року о 15:20 в селі Жовтанцях, автодорога Львів – Радехів –Луцьк, водій керував транспортним засобом марки ВАЗ 21120, д. н. з. НОМЕР, у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, у протоколі зазначалося, що огляд на стан сп’яніння за згодою водія здійснювався у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків із застосуванням приладу «Drager», результат – 0,42 проміле.

Правопорушник був також повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, із протоколом ознайомився та отримав його копію, про що свідчать його підписи у протоколі. З-поміж іншого, правопорушник власноруч у протоколі зазначив, що «випив бутилку пива 1 годину назад, більше не повториться».

До протоколу були долучені акт, роздруківка зі спеціального технічного пристрою, з яких вбачалося, що ОСОБА_15 погодився з результатами огляду на стан сп’яніння, зокрема, що за результатами його огляду із застосуванням спеціального технічного засобу виявлено вміст алкоголю 0,42 проміле. Крім того, до матеріалів справи долучено копії свідоцтв про народження дітей ОСОБА_15.

Суд постановою від 15 грудня 2020 року звільнив ОСОБА_15 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Із постанови вбачається, що ОСОБА_15 прибув у засідання та пояснив, що зранку почувався погано, тому згодом, їдучи у справах у транспортному засобі, вжив медичний препарат «Фармадипін», який у складі містить етанол. Як наслідок, при обстеженні працівники поліції виявили вміст алкоголю 0,42 проміле. ОСОБА_15 вважав вказане правопорушення незначним та просив закрити справу за малозначністю.

Суд, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності, врахував положення статті 22 КУпАП, відсутність місця роботи, позитивну характеристику, перебування на його утриманні трьох дітей, а також що правопорушник не притягувався до адміністративної відповідальності раніше, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, тяжких наслідків від правопорушення не настало, жодній особі не завдано матеріальної шкоди та що «наявність у нього посвідчення водія є єдиним можливим засобом його заробітку».

7. Справа № 446/893/20 (стосовно ОСОБА_16)

13 травня 2020 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_16, з якого вбачалося, що 28 квітня 2020 року о 08:00 в місті Покровську на перехресті вулиць Захисників Вітчизни та Білецького водій керував транспортним засобом марки «Renault Premium», д. н. з. НОМЕР, у стані алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Крім того, у протоколі зазначалося, що ОСОБА_16 відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або у встановленому законом порядку в медичному закладі у присутності двох свідків.

Правопорушник був також повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, із протоколом ознайомився та отримав його копію, про що свідчать його підписи у протоколі. З-поміж іншого, правопорушник власноруч у протоколі зазначив, що «випив пива 27.04.2020, 28.04 керував автомобілем, від алкотестера та лікарні відмовляюсь».

До протоколу були долучені направлення на огляд, у якому ОСОБА_16 вказав, що відмовляється від нього, пояснення двох свідків, які вказували, що ОСОБА_16 перебував у стані алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився у їхній присутності.

Крім того, до матеріалів протоколу було долучено пояснення ОСОБА_16, з яких вбачалося, що 27 квітня 2020 року він вживав пиво (0,5 л) та 28 квітня 2020 року від проходження огляду на стан сп’яніння алкотестером та у медичному закладі відмовляється у присутності двох свідків, оскільки не заперечує факт керування автомобілем та вживання алкоголю. У цих поясненнях ОСОБА_16 вказав, що його усунуто від керування автомобілем, всі права та обов’язки йому роз’яснено.

Суд постановою від 5 червня 2020 року звільнив ОСОБА_16 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Із постанови вбачається, що правопорушник вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, визнав повністю та щиро розкаявся, пояснив, що напередодні, 27 квітня 2020 року, випив пива, про що повідомив працівників поліції та написав у поясненні до протоколу, а тому не вважав за доцільне проходити медичний огляд.

Суд, встановивши вину ОСОБА_16 у вчиненні адміністративного правопорушення та вирішуючи питання про притягнення його до адміністративної відповідальності, врахував положення статті 22 КУпАП, відсутність у нього місця роботи, а також що правопорушник не притягувався до адміністративної відповідальності раніше, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, тяжких наслідків від правопорушення не настало, жодній особі не завдано матеріальної шкоди, також що «наявність у нього посвідчення водія є єдиним можливим засобом його заробітку». При цьому суд зазначив, що факт вживання ОСОБА_16 алкоголю (пива) напередодні свідчить про незначний ступінь алкогольного сп’яніння, а свідченням малозначності вчиненого ним порушення також є те, що працівники поліції транспортний засіб в нього не вилучали.

8. Справа № 446/2246/20 (стосовно ОСОБА_17)

23 листопада 2020 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_17, з якого вбачалося, що 22 листопада 2020 року о 23:06 у місті Кам’янка-Бузькій на вулиці Покровського, 2 водій керував транспортним засобом марки ВАЗ 21011, д. н. з. НОМЕР, у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, у протоколі зазначалося, що огляд на стан сп’яніння за згодою водія здійснювався у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків із застосуванням приладу «Драгер».

Правопорушник був також повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, із протоколом ознайомився та отримав його копію, про що свідчать його підписи у протоколі.

До протоколу долучені акт, рапорт поліцейського, роздруківка зі спеціального технічного пристрою, з яких вбачалося, що ОСОБА_17 погодився з результатами огляду на стан сп’яніння, зокрема, що за результатами його огляду із застосуванням спеціального технічного засобу виявлено вміст алкоголю 0,37 проміле. Крім того, до матеріалів було долучено копію протоколу, складеного стосовно ОСОБА_17, з підстав наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП.

У поясненнях ОСОБА_17 зазначав, що його дійсно зупинили працівники поліції з підстав порушення ПДР. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння він погодився, за результатами такого огляду було виявлено, що він перебуває у стані сп’яніння. При цьому ОСОБА_17 зазначив, що «випив пляшку «REVO» та «Блек-джек». Більше такого не повториться. Прошу суворо не карати».

Суд постановою суду від 28 грудня 2020 року звільнив ОСОБА_17 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Як вбачається із постанови, ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що перш ніж сісти за кермо автомобіля, вживав напій «REVO», вважав таке правопорушення незначним, просив справу про адміністративне правопорушення закрити за малозначністю і не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки автомобіль є єдиним джерелом його заробітку.

Суд, встановивши вину ОСОБА_17 у вчиненні адміністративного правопорушення та вирішуючи питання про притягнення його до адміністративної відповідальності, врахував положення статті 22 КУпАП, наявність у нього місця роботи, а також що правопорушник не притягувався до адміністративної відповідальності раніше, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, тяжких наслідків від правопорушення не настало, жодній особі не завдано матеріальної шкоди та що «наявність у нього посвідчення водія є єдиним можливим засобом його заробітку».

9. Справа № 446/895/20 (стосовно ОСОБА_18)

13 травня 2020 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_18, з якого вбачалося, що 10 травня 2020 року о 21:40 в місті Кам’янка-Бузькій на вулиці Тютюнника водій керував транспортним засобом марки ВАЗ 2101, д. н. з. НОМЕР, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя). Крім того, у протоколі зазначалося, що ОСОБА_18 від огляду на стан сп’яніння з використанням спеціального технічного пристрою на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків ̶ ОСОБА_19 та ОСОБА_20. Зазначені обставини також узгоджувались з відомостями у рапорті поліцейського, долученому до протоколу.

Правопорушник був також повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, зі змістом протоколу ознайомився та отримав його копію, про що свідчать його підписи у протоколі. З-поміж іншого, ОСОБА_18 у поясненнях вказав, що «керував авто, випив стакан алкогольного пива, на експертизу їхати відмовляюсь». Крім того, до матеріалів було долучено копію протоколу, складеного стосовно ОСОБА_18 з підстав наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

У подальшому до матеріалів справи було долучено довідки про склад сім’ї, про інвалідність як самого правопорушника, так і його батька, про втрату матір’ю правопорушника усього майна внаслідок пожежі 27 травня 2018 року, довідку-характеристику, у якій було зазначено склад сім’ї порушника та що стосовно нього заяви, скарги до старостинського округу не надходили.

Суд постановою від 9 червня 2020 року звільнив ОСОБА_18 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Із постанови вбачається, що ОСОБА_18 у судовому засіданні вину визнав повністю, щиро розкаявся, пояснив, що випив стакан пива, про що повідомив працівників поліції, тому не вважав за доцільне проходити медичний огляд.

Суд, встановивши вину ОСОБА_18 у вчиненні адміністративного правопорушення та вирішуючи питання про притягнення його до адміністративної відповідальності, врахував положення статті 22 КУпАП, відсутність у нього місця роботи, його інвалідність, а також що правопорушник не притягувався до адміністративної відповідальності раніше, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, тяжких наслідків від правопорушення не настало, жодній особі не завдано матеріальної шкоди. При цьому суд зазначив, що факт вживання ним алкоголю (пива) свідчить про незначний ступінь алкогольного сп’яніння, а свідченням малозначності вчиненого ним порушення також є й те, що працівники поліції не вилучали в нього транспортний засіб.

10. Справа № 446/214/20 (стосовно ОСОБА_21)

29 січня 2020 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_21, з якого вбачалося, що 18 січня 2020 року о 13:55 у місті Соснівці на вулиці Кривоноса, 2 водій керував мотоциклом марки «Мінськ» з ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, нечітке мовлення, порушення координації рухів). Крім того, у протоколі зазначалося, що водій у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку. Зазначені обставини також підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23.

Правопорушник був повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, із протоколом ознайомився та отримав його копію, про що свідчать його підписи у протоколі. З-поміж іншого, правопорушник власноруч у протоколі зазначив, що «випив сто грам горілки, зобов’язуюсь не керувати мотоциклом до повного витверезіння».

У письмових поясненнях вказані вище обставини, викладені у протоколі, ОСОБА_21 підтвердив та вказав, що мотоцикл не зареєстрований в органах МВС, посвідчення водія він не має, перед поїздкою випив сто грамів горілки. З долучених до матеріалів протоколу довідок вбачалось, що ОСОБА_21 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, та йому не видавалось посвідчення водія.

Суд постановою від 17 лютого 2020 року звільнив ОСОБА_21 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Так, у постанові суду вказано, що ОСОБА_21 надавав у судовому засіданні пояснення, з яких вбачалося, що він був зупинений працівниками поліції та йому було висунуто звинувачення у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, хоча алкоголю він не вживає. ОСОБА_21 у засіданні також зазначив, що 18 січня 2020 року віз дружину до лікарні, вважав вказане правопорушення незначним та просив справу про адміністративне правопорушення закрити за малозначністю.

Суд, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_21 до адміністративної відповідальності, врахував положення статті 22 КУпАП та зазначив, що він вжив невелику кількість алкоголю, що з урахуванням пункту 2.7 Інструкції № 400/666 вказує на малозначність вчиненого правопорушення. За таких обставин, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу винного, інвалідність його дружини, яку він віз до медичного закладу, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_21 від адміністративної відповідальності відповідно до статті 22 КУпАП та обмежився усним зауваженням.

11. Справа № 446/979/20 (стосовно ОСОБА_24)

29 травня 2020 року до провадження судді Бакай І.А. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_24, з якого вбачалося, що 27 травня 2020 року о 07:35 в селі Жовтанцях Кам’янка-Бузького району водій керував транспортним засобом марки «Mazda 6», д. н. з. НОМЕР, у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, у протоколі зазначалося, що огляд на стан сп’яніння за згодою водія здійснювався у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків із застосуванням приладу «Dragеr 6820».

Правопорушник був також повідомлений про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, із протоколом ознайомився та отримав його копію, про що свідчать його підписи у протоколі. З-поміж іншого, правопорушник власноруч у протоколі зазначив, що «випив сто грам горілки».

До протоколу були долучені акт, рапорт поліцейського, роздруківка зі спеціального технічного пристрою, з яких вбачалося, що ОСОБА_24 погодився з результатами огляду на стан сп’яніння, зокрема, що за результатами його огляду із застосуванням спеціального технічного засобу виявлено вміст алкоголю 0,46 проміле.

25 червня 2020 року на адресу суду надійшли пояснення представника ОСОБА_24 – адвоката ОСОБА_25, в яких було вказано, що правопорушник вживав алкоголь напередодні, тому алкотест не міг показувати вказаний вище результат. Як зауважував представник ОСОБА_24, такий результат виник після вживання медичного препарату «Фармадипін», що застосовується при артеріальній гіпертензії (з метою лікування гіпертензивних кризів), який містить етанол 96 %. Разом із тим у поясненнях вказано, що ОСОБА_24 вживає «Фармадипін» за рекомендацією лікаря при високому артеріальному тиску, зранку 27 травня 2020 року вживав його, оскільки погано почувався. У поясненнях також було зазначено, що під час складання протоколу правопорушник не зорієнтувався та не вказав цей факт у поясненнях. З огляду на те, що дії ОСОБА_24 мають формальний характер та є малозначними, не спричинили аварійної ситуації чи перешкод іншим транспортним засобам або загрози пішоходам, представник правопорушника просила закрити провадження у справі на підставі статті 22 КУпАП.

Суд постановою від 25 червня 2020 року звільнив ОСОБА_24 від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Як вбачається із постанови, судом були враховані пояснення адвоката ОСОБА_25, що ОСОБА_24 напередодні правопорушення вживав алкоголь, внаслідок чого при обстеженні працівники поліції виявили рівень 0,46 проміле, що він щиро каявся у вчиненому, вважав правопорушення незначним та просив закрити справу про адміністративне правопорушення за малозначністю.

Суд, встановивши вину ОСОБА_24 у вчиненні адміністративного правопорушення та вирішуючи питання про притягнення його до адміністративної відповідальності, врахував положення статті 22 КУпАП, відсутність у правопорушника місця роботи, його інвалідність, перебування на його утриманні дитини, а також що він не притягувався до адміністративної відповідальності раніше, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, тяжких наслідків від правопорушення не настало, жодній особі не завдано матеріальної шкоди. При цьому суд зазначив, що факт вживання ним алкоголю (пива) свідчить про незначний ступінь алкогольного сп’яніння, а свідченням малозначності вчиненого ним порушення також є те, що працівники поліції не вилучали в нього транспортний засіб.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що суспільні інтереси щодо виконання завдань, визначених статтею 1 КУпАП, забезпечуються не лише встановленням і реалізацією адміністративної відповідальності за посягання на відповідні обʼєкти права, а й дотриманням прав осіб, які притягаються до відповідальності.

Основна мета інституту звільнення особи від адміністративної відповідальності полягає в економії заходів адміністративного впливу, стимулюванні виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, сприяні її швидкому пристосуванню до вимог правопорядку, до норм поведінки, а також виключенні безпідставного притягнення такої особи до відповідальності, коли досягнення завдань, визначених статтею 1 КУпАП, фактично неможливе.

Як вбачається зі статті 22 КУпАП (у редакції, чинній на час прийняття суддею Бакай І.А. постанов у справах №№ 446/2246/20, 446/2365/20, 446/1793/20, 446/1743/20, 446/950/20, 446/979/20, 446/895/20, 446/893/20, 446/214/20, 446/1889/19, 446/1936/19), при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що КУпАП не містить визначення поняття «малозначність адміністративного правопорушення», не визначає і не закріплює ознак малозначного адміністративного проступку, критеріїв, за якими суд може застосовувати положення вказаної статті КУпАП, що фактично надає можливість необмеженого розсуду суду у процесі застосування її приписів та, як наслідок, може сприяти свавіллю з боку суду, призвести до порушення принципів законності та верховенства права.

У пункті 52 розділу IV доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленій Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev), зауважено, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

За таких обставин суд, з огляду на відсутність чіткого правового визначення малозначності, враховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, що, у свою чергу, зменшує необхідність звільнення судом осіб від відповідальності на підставі статті 22 КУпАП, зобов’язаний всебічно, повно і об’єктивно з’ясовувати обставини таких справ, ретельно аналізувати склад такого правопорушення, оцінювати обстановку його вчинення та, як наслідок, навести у судовому рішенні вмотивоване обґрунтування застосування положень цієї статті КУпАП.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відсутність належних мотивів на обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

З-поміж іншого, Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила: якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи, однак така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

У наданих під час розгляду дисциплінарної справи поясненнях суддя Бакай І.А вказує, що застосування нею положень статті 22 КУпАП мало винятковий характер, про що свідчить статистика розгляду нею вказаної категорії справ у 2018–2020 роках.

Вказала, що застосовуючи приписи статті 22 КУпАП, виходила із судової практики, з якої вбачалося, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено. У кожному конкретному випадку, як зауважила суддя Бакай І.А., судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не становлять суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

З-поміж іншого, суддя Бакай І.А. зауважила, що принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачає як особливий підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом’якшення та навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Суддя Бакай І.А. також зазначила, що під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті при встановленні факту скоєння правопорушення і вини передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України, а також передбачає обов’язкове позбавлення права керування транспортним засобом.

Із пояснень судді Бакай І.А. вбачається, що усі постанови у справах №№ 446/2246/20, 446/2365/20, 446/1793/20, 446/1743/20, 446/950/20, 446/979/20, 446/895/20, 446/893/20, 446/214/20, 446/1889/19, 446/1936/19 в апеляційному порядку не оскаржувались. У жодній із цих справ скаржник Маселко Р.А., як зазначила суддя, не був учасником процесу та не представляв інтересів учасників справи. Суддя зазначила також, що скаржник не звертався до суду із жодними скаргами, заявами чи запитами про надання інформації у справах цієї категорії.

Суддя Бакай І.А. також наголошує, що під час розгляду цих справ усі особи щиро розкаювались у вчиненому та нею було враховано особу порушника, дані, що позитивно його характеризували, його вік та стан здоров’я, а також ту обставину, що транспортний засіб був єдиним джерелом заробітку сім’ї. З-поміж іншого, однією з обставин, що встановлена у цих справах у сукупності з іншими, було незначне відхилення від допустимого показника алкоголю, встановленого спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», який відповідно становить 0,2 проміле, та суворість стягнення порівняно з порушенням, яке ставилось у вину особі.

У наданих поясненнях суддя Бакай І.А. також зазначила, що лише із прийняттям Закону № 1231-ІХ законодавчо врегульовано пряму заборону застосування приписів статті 22 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП.

Зазначені пояснення судді Бакай І.А., на переконання Другої Дисциплінарної палати, частково аналогічні поясненням, наданим нею під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги, та їх слід оцінити критично, оскільки вони не спростовують обставин, встановлених під час розгляду дисциплінарної справи.

Зокрема, на порушення вимог статей 33, 252, 280 КУпАП суддя Бакай І.А. у вказаних вище постановах не навела належних, співвідносних мотивів неможливості застосування стосовно правопорушників адміністративного стягнення, передбаченого санкцією частини першої статті 130 КУпАП, як-от штраф у великому розмірі у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем або позбавлення права керування транспортними засобами через відсутність в особи посвідчення водія, наявність в суду переконливих фактичних даних, які свідчили, що такий транспортний засіб дійсно є єдиним джерелом доходів особи, в тому числі осіб, які, як вбачається зі змісту постанов, не мали постійного місця роботи (справи №№ 446/1793/20, 446/2365/20, 446/2246/20).

З-поміж іншого, із вказаних вище постанов суду не вбачалося, що суддя Бакай І.А. надавала належну оцінку суперечливим, взаємовиключним поясненням правопорушників, що є свідченням умисного ухилення осіб від відповідальності. Зокрема, під час складення протоколу правопорушники не заперечували та без жодного тиску і примусу стверджували, що вживали алкоголь, однак у подальшому стверджували, що вживали ліки або взагалі не вживають алкогольні напої (справи №№ 446/1936/19, 446/1743/20, 446/1793/20, 446/950/20, 446/1889/19, 446/2365/20, 446/214/20), що, як наслідок, виключає щире каяття цих осіб у скоєному адміністративному правопорушенні.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також зауважує, що постанови у справах №№ 446/1793/20, 446/950/20 не містять належних мотивів на обґрунтування малозначності вчиненого проступку, з яких суддя Бакай І.А. виходила, звільняючи від адміністративної відповідальності осіб, стан сп’яніння яких становив 1,27 проміле та 2,31 проміле відповідно, що безумовно свідчило про значну суспільну небезпечність цих осіб у момент керування транспортними засобами.

З-поміж іншого, твердження судді Бакай І.А. щодо врахування нею незначного показника вмісту алкоголю, порівняно із встановленим Інструкцією № 1452/735, не відображені у постановах у справах №№ 446/1743/20, 446/2365/20, 446/2246/20, 446/979/20, а зазначена оцінка доказів була нею фактично надана у поясненнях як до відкриття дисциплінарної справи, так і після її відкриття, що свідчить про невмотивованість цих постанов.

При цьому, як вбачається із прийнятих судових рішень про звільнення осіб від адміністративної відповідальності, переважна більшість таких рішень має шаблонний характер, вони аналогічні за змістом, у тому числі стосовно врахування судом обставин вживання правопорушниками однотипного медичного препарату, а не алкогольних напоїв.

Відсутність вказаних мотивів свідчить про вибіркове застосування суддею Бакай І.А. принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності під час вирішення цих справ, оскільки жодне з ухвалених судових рішень у справах №№ 446/2246/20, 446/2365/20, 446/1793/20, 446/1743/20, 446/950/20, 446/979/20, 446/895/20, 446/893/20, 446/214/20, 446/1889/19, 446/1936/19, на переконання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не містить переконливої відповіді на питання, чому індивідуальні права та інтереси конкретної особи (в тому числі з урахуванням її особистих якостей) превалюють над публічними (суспільними) інтересами щодо невідворотності відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення з підвищеною суспільною небезпечністю, та яким чином застосування судом усного зауваження сприятиме перевихованню особи, в тому числі з метою запобігання керування джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп’яніння.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що відсутність негативних наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, а тому постанова суду, якою особу звільнено від встановленої законом відповідальності, безумовно має містити переконливі аргументи, які б свідчили про дотримання судом вимог «справедливого балансу» під час розгляду справи.

Отже, незазначення в постановах суду у справах №№ 446/2246/20, 446/2365/20, 446/1793/20, 446/1743/20, 446/950/20, 446/979/20, 446/895/20, 446/893/20, 446/214/20, 446/1889/19, 446/1936/19 вказаних мотивів свідчить про неналежне виконання суддею Бакай І.А. вимог статей 252, 280 КУпАП.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які б свідчили, що допущені суддею Бакай І.А. порушення були наслідком її умислу, однак надані пояснення вказують на усвідомлене розуміння нею характеру суспільної небезпеки (шкідливості) адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, а тому у разі сумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків вона мала б передбачати, що невмотивоване звільнення осіб від передбаченої КУпАП відповідальності не сприятиме реалізації завдань, визначених КУпАП.

Такими діями суддя Бакай І.А. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини у сукупності свідчать, що в поведінці судді Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай І.А. наявний склад дисциплінарних проступків: під час розгляду справ №№ 446/1198/19, 446/891/18, 446/1137/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1161/19, 446/1160/19 – передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення внаслідок недбалості безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справ протягом строку, встановленого законом), під час розгляду справ №№ 446/2246/20, 446/2365/20, 446/1793/20, 446/1743/20, 446/950/20, 446/979/20, 446/895/20, 446/893/20, 446/214/20, 446/1889/19, 446/1936/19 –передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також не бере до уваги твердження судді Бакай І.А. про те, що скаржник Маселко Р.А. не був учасником процесу та не представляв інтереси учасників справи чи не звертався із запитами або заявами про надання інформації у справах цієї категорії, оскільки за змістом приписів частини першої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Тобто законом не обмежено коло суб’єктів звернення із скаргою саме учасниками процесу.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Бакай Іванна Анатоліївна Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 247-VII призначена суддею Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області безстроково.

Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду отримано характеристику судді Бакай І.А., надану головою Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Самсіним М.Л., відповідно до якої суддя зарекомендувала себе як принциповий, грамотний, старанний працівник, при виконанні повноважень дотримується законності та порядку, визначених процесуальним законом, здійснює правосуддя на достатньому кваліфікаційному рівні, старанно та відповідально ставиться до розгляду справ, має високі і якісні показники роботи. У поясненнях суддя Бакай І.А. також просила врахувати навантаження (у 2018 році у її провадженні перебувало 1189 справ, у 2019 році – 1482 справи, у 2020 році – 1211 справ різних категорій та різних ступенів складності).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя оцінює характеристику судді Бакай І.А. як позитивну, проте зауважує, що з огляду на значний стаж роботи судді (на час розгляду дисциплінарної справи становить 13 років) вона зобов’язана була більш сумлінно ставитись до покладених на неї обов’язків, у тому числі щодо організації здійснення судочинства, планування графіків судових засідань та якості підготовки судових рішень.

Зазначений суддею Бакай І.А. рівень навантаження з урахуванням відомостей, отриманих на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Болотіна С.М., свідчить, що таке навантаження не було єдиним та достатнім чинником, який мав негативний вплив на здатність судді ефективно планувати свій час та організовувати судовий процес, у тому числі з урахуванням її довготривалого перебування у відпустці.

Листом від 31 травня 2021 року № 21-614/21 Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомила Вищу раду правосуддя, що Комісія не ухвалювала рішень про притягнення та/або відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай І.А.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2019 року № 1956/1дп/15-19 суддю Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай І.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом шести місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.

Враховуючи, що під час розгляду цієї дисциплінарної справи встановлено, що суддя Бакай І.А. безпідставно затягувала або не вживала заходів щодо розгляду справ №№ 446/1198/19, 446/891/19, 446/1137/19, 446/1241/19, 446/1177/19, 446/1161/19, 446/1160/19 протягом строку, встановленого законом, а також не зазначила в судовому рішенні у справі № 446/1889/19 мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, тобто порушення були допущені суддею Бакай І.А. протягом шестимісячного строку після ухвалення дисциплінарним органом рішення про накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді попередження, для цілей цього дисциплінарного провадження вказане стягнення відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є непогашеним.

Разом із тим Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що необхідність врахування принципу пропорційності при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідає конституційному принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України), а також статті 8 Конвенції та практиці її застосування ЄСПЛ. Як зазначено у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про принципи й правила, що регулюють професійну поведінку суддів, зокрема етичні норми, несумісну з посадою поведінку та неупередженість (пункт 74), шкала дисциплінарних санкцій стосовно судді має відповідати принципу пропорційності.

Враховуючи наведене, зважаючи на позитивну характеристику судді Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай І.А., допущення нею проступків внаслідок недбалості, значний стаж роботи на посаді судді, який становить 13 років, відомості щодо навантаження, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай І.А. дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На підставі викладеного, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 34, 49, 50, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пунктами 12.22–12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Бакай Іванну Анатоліївну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку та строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                     О.В. Прудивус

 

Член Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                       В.В. Саліхов

 

Член Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                      В.І. Говоруха