Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Грищука В.К., членів Болотіна С.М., Саліхова В.В. розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Черняховського Віталія Петровича стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Голуб Оксани Анатоліївни
встановила:
15 березня 2021 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № Ч-1590/0/7-21 надійшла скарга Черняховського В.П. на дії судді Шевченківського районного суду міста Києва Голуб О.А. під час розгляду справи № 761/31995/18.
У скарзі зазначено, що розгляд вказаної справи проводився суддею Голуб О.А. неповно, упереджено і необ’єктивно, за результатом розгляду справи вказаною суддею винесено неправомірний і завідомо неправосудний вирок від 18 січня 2021 року (у скарзі помилково зазначено 18 лютого 2021 року) з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник вважає, що під час розгляду справи та винесенні вироку суддею Голуб А.О. не було враховано, що під час участі у телепередачах, на сторінках і сайтах газет обвинувачений публічно зізнається у систематичному жорстокому вбивстві тварин і радить як краще здійснювати вбивства тварин і як уникати відповідальності; обвинувачений систематично і регулярно відкрито звітує за скоєні ним убивства тварин в мережі Інтернет; здійснює пропаганду культу насильства і жорстокості, що, на думку скаржника, свідчить про наявність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 300 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію вчинений групою осіб.
Також скаржник зазначає, що незаконними ухвалами від 21 лютого, 21 червня 2019 року суддя Голуб О.А. безпідставно відмовила ОСОБА1 і ОСОБА2 (відповідно) у доступі до правосуддя, оскільки відмовила у задоволенні поданих ними клопотань про залучення вказаних осіб як потерпілих, що також унеможливило реалізацію вказаними особами наданих їм прав (не конкретизовано яких).
Серед іншого скаржник зазначає, що суддею Голуб О.А. безпідставно затягувались строки розгляду вказаної справи.
Крім того, скаржник зазначає, що суддею Голуб О.А. було порушено засади гласності і відкритості судового процесу, оскільки нею було постановлено незаконну ухвалу про проведення розгляду кримінального провадження у вказаній справі, призначеного на 18 січня 2021 року (у скарзі помилково зазначено 18 лютого 2021 року) у закритому судовому засіданні.
З огляду на наведене скаржник вважає, що суддею Голуб О.А. допущено поведінку, яка згідно із підпунктами «а», «в» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 березня 2021 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Блажівській О.Є. для проведення попередньої перевірки.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Черняховського В.П. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівська О.Є. склала висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують надану у ньому пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є., дисциплінарну скаргу та зібрані під час попередньої перевірки матеріали, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що скаргу слід залишити без розгляду та повернути її скаржнику з огляду на таке.
Щодо доводів скарги про здійснення суддею Голуб О.А. неналежної оцінки доказів, не врахування всіх обставин, що характеризують обвинуваченого, незаконну відмову в доступі до правосуддя, постановлення незаконних ухвал та вироку, та наявність у зв’язку із вказаними обставинами у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слід зазначити наступне.
За змістом вказаної норми суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав.
Під час попередньої перевірки встановлено, що 20 серпня 2018 року у провадження судді Шевченківського районного суду міста Києва Щебуняєвої Л.Л. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ за обвинуваченням ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 300 КК України (виготовлення відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, з метою її розповсюдження), частиною третьою статті 300 КК України (виготовлення відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, з метою її розповсюдження, вчинене повторно).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року (суддя Сидоров Є.В.) задоволено заяву судді Щебуняєвої Л.Л. про самовідвід від участі в розгляді вказаного кримінального провадження, його передано на повторний автоматизований розподіл, за результатом якого вказане кримінальне провадження надійшло у провадження судді Шевченківського районного суду міста Києва Бугіля В.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 9 листопада 2018 року (суддя Слободянюк П.Л.) задоволено заяву судді Бугіля В.В. про самовідвід від участі в розгляді вказаного кримінального провадження.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року головуючим (суддею-доповідачем) визначено суддю Шевченківського районного суду міста Києва Голуб О.А.
Під час попередньої перевірки було встановлено, що 11 вересня 2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА1 у якому порушувалось питання про залучення її у якості потерпілої в межах даного кримінального провадження, у зв’язку із тим, що їй, на думку заявниці, завдано моральної шкоди внаслідок вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім того, 18 червня 2019 року до суду надійшло клопотання ОСОБА2 у якому заявник просив залучити його у якості потерпілого в межах даного кримінального провадження, у зв’язку із тим, що він особисто був заявником у даному кримінальному провадженні, а також йому завдано моральної шкоди. Також, у судовому засіданні (21 червня 2019 року) заявник додатково зазначив, що він бажає встановити та дослідити наявність злочинного угрупування, оскільки злочини, на його думку, обвинувачений вчиняв за попередньою змовою групою осіб і ці питання в судовому засіданні не досліджуються.
Під час розгляду справи, аналогічними за змістом ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 21 лютого, 21 червня 2019 року (суддя Голуб О.А.) відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА1, ОСОБА2 (відповідно) про їх залучення як потерпілих в межах вказаного кримінального провадження.
Крім того, ухвалою від 21 лютого 2019 року повернуто ОСОБА1 поданий нею цивільний позов.
Відмовляючи у задоволенні вказаних клопотань суддя Голуб О.А. мотивувала свої ухвали тим, що обвинуваченому висунуте обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 300 КК України, тобто у вчиненні виготовлення відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, з метою її розповсюдження, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 300 КК України, тобто у вчиненні виготовлення відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості, з метою її розповсюдження, вчинені повторно.
При цьому, суддя зазначила, що основним безпосереднім об’єктом вказаних злочинів виступає сфера моральності суспільства в частині розповсюдження інформації, спрямованої на забезпечення поваги до гідності особи згідно із загальнолюдськими цінностями. Тобто об’єктом кримінально-правової охорони у даному випадку є сфера моральності суспільство в цілому, а не конкретної особи.
Виходячи із аналізу статей 55, 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), з урахуванням обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, суддя Голуб О.А. дійшла висновку, що відсутні підстави для визнання вказаних осіб потерпілими у даному кримінальному провадженні, оскільки з характеру висунутого обвинувачення не випливає завдання діями обвинуваченого моральної шкоди безпосередньо вказаним особам.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року (суддя Голуб О.А.) ОСОБА3 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 300, частиною третьою статті 300 КК України; виправдано вказану особу, у зв’язку з недоведеністю, що в його діяннях наявний склад кримінальних правопорушень, передбачених вказаними нормами КК України.
Зазначений вирок мотивовано тим, що самі по собі усні висловлювання обвинуваченого на радіоефірах та в студіях телеканалів, на яких за запрошеннями брав участь останній, не становлять матеріальний предмет складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 300 КК України, а таким предметом у даному випадку виступає відеопродукція, а саме відеозаписи згаданих вище телеефірів, переміщені на певний носій інформації. Усне мовлення обвинуваченого не являється твором у розумінні предмету кримінального правопорушення, передбаченого статтею 300 КПК України, оскільки не є продуктом його творчої діяльності, зафіксованим на певний матеріальний носій, а являється його особистими міркуваннями стосовно дискусійних питань, винесених на обговорення учасників радіо- та телепередач, де він приймав участь за запрошеннями, та поставлених питань в ході інтерв’ю. Тобто не є тотожним з поняттям – виготовлення відеопродукції.
Крім того, у висунутому обвинуваченні у фактичних обставинах, які встановив прокурор, не зазначається спосіб створення, відтворення, розмноження аудіо- та відеопродукції безпосередньо обвинуваченим.
При цьому під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений, крім безпосередньої участі на теле- та радіопередачах, у яких мали місце його висловлювання на запропоновані теми, будь-яких дій, пов’язаних із виготовленням відеопродукції згаданих передач, не вчиняв. Тобто, він безпосередньо не фіксував технічними засобами відповідні аудіо- та відеозаписи, не монтував їх, не записував на будь-які носії інформації та не розповсюджував їх.
На думку суду безпідставними є твердження сторони обвинувачення про наявність у ОСОБА3 мети розповсюдження відеопродукції, яка пропагує культ насильства і жорстокості, яке обґрунтовується усвідомленням ним, що його участь на радіоефірах та телепередачах, де він висловлював свої міркування щодо етичності вбивств безпритульних тварин та їх способи, у подальшому транслюватиметься широкому загалу осіб, оскільки під метою розповсюдження, у розумінні диспозиції статті 300 КК України, є виготовлення творів (відеопродукції) призначених для оплатної або безоплатної передачі іншим особам, безпосередньо особою, що виготовила такі твори (відеопродукцію).
Разом із тим, як вбачається із висунутого обвинувачення та згідно правової кваліфікації дій обвинуваченого, останньому не інкримінується вчинення розповсюдження відеопродукції, а також вчинення даних кримінальних правопорушень у співучасті з будь-якими іншими особами, які б виготовили відеопродукцію та розповсюдили її в засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів та слухачів.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо створення обвинуваченим відеопродукції та аудіопродукції, яка пропагує культ насильства і жорстокості, так як останнім не вчинялись дії пов’язані з записом таких передач, у тому числі на будь-які носії інформації, з подальшою їх трансляцією, оплатною або безоплатною передачею іншим особам, що свідчило б про виготовлення відеопродукції, з метою її розповсюдження, у розумінні диспозиції частин другої, третьої статті 300 КК України.
Крім того, у мотивувальній частині вироку судом зазначено мотиви з яких суд відхилив висновки експертів за результатами проведених судово-лінгвістичних експертиз, доводів сторони захисту про недопустимість доказів, порушення порядку набуттям особами статусу потерпілих, надано оцінку пояснень допитаних свідків та інше.
Не погоджуючись із вказаним вироком потерпілі ОСОБА4 та ОСОБА5, обвинувачений ОСОБА3 та прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 Лейтар О.С. оскаржили його до Київського апеляційного суду, розгляд апеляційних скарг зазначених осіб не завершено.
У письмових поясненнях суддя Голуб О.А. щодо незаконної, на думку скаржника, відмови в доступі зазначила, що основним безпосереднім об’єктом кримінальних правопорушень передбачених частинами другою, третьою статті 300 КК України виступає сфера моральності суспільства в частині розповсюдження інформації, спрямованої на забезпечення поваги до гідності особи згідно із загальнолюдськими цінностями. Тобто, об’єктом кримінально-правової охорони у даному випадку є сфера моральності суспільства в цілому, а не інтереси конкретної особи.
Отже суддя вважає, що відповідно до частини четвертої статті 55 КПК України, з урахуванням обставин інкримінованих ОСОБА3 кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті, відсутні будь-які підстави для визнання ОСОБА1, ОСОБА2 потерпілим у даному кримінальному провадженні, оскільки з характеру висунутого обвинувачення ОСОБА3 не випливає завдання діяннями останнього моральної шкоди безпосередньо вказаним особам.
Крім того суддя зазначила, що у клопотанні про залучення як потерпілого, ОСОБА2 заявляв про необхідність дослідження обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА3 за попередньою змовою групою осіб. В той же час, стороною обвинувачення не інкримінувалось вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, а тому у неї були відсутні правові підстави виходити за межі висунутого обвинувачення.
Також суддя зазначає, що у судових засіданнях (21 лютого, 21 червня 2019 року) надано можливість учасникам судового провадження, ОСОБА2 і ОСОБА1 висловитися щодо поданих клопотань, постановлено ухвали за результатами їх розгляду у нарадчій кімнаті та оголошено у присутності згаданих осіб, а тому доводи скарги щодо відмови у доступі до правосуддя є безпідставними.
За результатом попередньої перевірки Друга Дисциплінарна палата приходить до наступних висновків.
Зміст дисциплінарної скарги Черняховського В.П. в зазначеній частині фактично зводиться до незгоди із процесуальними діями, ухвалами та винесеним суддею Голуб О.А. вироком під час розгляду вказаної судової справи.
Слід зазначити, що повнота з’ясування обставин, що мають значення для справи, та їх доведеність, відповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також дотримання норм процесуального права та правильне застосування норм матеріального права є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який у разі невідповідності рішення суду першої інстанції цим критеріям вправі його скасувати повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 21 лютого, 21 червня 2019 року не підлягають окремому оскарженню в силу вимог статті 392 КПК України, при цьому заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду від 18 січня 2021 року (за змістом вказаної статті).
Крім того, за змістом статті 396 КПК України саме в апеляційній скарзі учасник справи зазначає, у чому полягає незаконність та необґрунтованість судового рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); та вправі зазначити про нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 393 КПК України апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положенням статті 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (частина 2 статті 55, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Висновок про правозастосування норм статті 7, частини 6 статті 9, статті 24 КПК щодо права на оскарження вироку до суду вищого рівня особи, яка не брала участі у справі, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів міститься в постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року в справі № 5-347кс15, постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 646/3810/15-к.
Слід зазначити, що у Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Вища рада правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Слід зауважити, що Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Дисциплінарне провадження щодо суддів має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності здійснення судочинства та не може бути спрямоване на оцінку судових рішень, які мають переглядатися лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку.
Таким чином, судом вищої інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку може бути надана оцінка доводам апеляційної скарги щодо можливого порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду вказаної справи, а також щодо необхідності залучення ОСОБА1, ОСОБА2 як потерпілих у вказаному кримінальному провадженні і, як наслідок, встановити наявність чи відсутність порушених, на думу вказаних осіб, їх прав і свобод. У разі обґрунтованості таких доводів суд апеляційної має повноваження усунути допущені судом першої інстанції порушення.
З огляду на наведене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що викладені у скарзі Черняховського В.П. в зазначеній частині доводи можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.
Щодо доводів скарги про безпідставне затягування суддею Голуб О.А. строків розгляду вказаної справи слід зазначити наступне.
За змістом пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Як зазначалось вище, 20 серпня 2018 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ____ за обвинуваченням ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 300 КК України, частиною третьою статті 300 КК України.
При цьому лише 15 листопада 2018 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду міста Києва головуючим (суддею-доповідачем) у вказаній справі визначено суддю Шевченківського районного суду міста Києва Голуб О.А.
Підготовче судове засідання з розгляду вказаного кримінального провадження призначалось на 17 грудня 2018 року, однак воно не відбулось у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Голуб О.А. Наступне судове засідання призначено на 1 лютого 2019 року.
Постановленою у судовому засіданні ухвалою судді Голуб О.А. від 1 лютого 2019 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 300, частиною третьою статті 300 КК України на 11 лютого 2019 року.
11 лютого 2019 року судове засідання не відбулось у зв’язку із перебуванням судді Голуб О.А. в нарадчій кімнаті з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА6, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України. Наступне судове засідання призначено на 21 лютого 2019 року.
21 лютого 2019 року у судовому засіданні ОСОБА1 подано клопотання про її залучення як потерпілої в межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА3. Ухвалою судді Голуб О.А. від 21 лютого 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА1. Суд встановив порядок дослідження доказів по справі та долучив письмові докази до матеріалів кримінального провадження для подальшого їх дослідження.
У зв’язку із закінченням відведеного часу для розгляду даної справи судове засідання відкладено на 9 квітня 2019 року.
9 квітня 2019 року у судовому засіданні представником потерпілих заявлено клопотання про відкладення судового засідання у зв’язку із необхідністю надання часу представникам потерпілих ознайомитись з матеріалами кримінального провадженням, яке було задоволено судом, судове засідання відкладено на 22 квітня 2019 року.
22 квітня 2019 року, 13 червня 2019 року судом розглядалось кримінальне провадження по суті, однак у зв’язку із закінченням відведеного часу для розгляду даної справи в подальшому відкладено на 21 червня 2019 року.
21 червня 2019 року у судовому засіданні ОСОБА2 подано клопотання про його залучення як потерпілого в межах даного кримінального провадження.
Ухвалою судді Голуб О.А. від 21 червня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА2, в подальшому судом здійснювався судовий розгляд по суті. У зв’язку із закінченням відведеного часу для розгляду даної справи судове засідання відкладено на 24 липня 2019 року.
24 липня 2019 року у судовому засіданні представником потерпілого — адвокатом Левковецем А.Ю. подано клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА3, яке було задоволено ухвалою суду від 24 липня 2019 року та, в подальшому, у зв’язку із закінченням відведеного часу для розгляду даної справи судове засідання відкладено на 9 січня 2020 року.
9 січня 2020 року, 11 лютого 2020 року у судових засіданнях кримінальне провадження розглядалось по суті, однак у зв’язку із закінченням відведеного часу для розгляду даної справи в подальшому судове засідання відкладено на 3 березня 2020 року.
3 березня 2020 року судове засідання не відбулось у зв’язку із зайнятістю судді Голуб О.А. як слідчим суддею під час розгляду клопотань органів досудового розслідування, які мають скорочені строки розгляду. Наступне судове засідання призначено на 30 березня 2020 року.
Призначені на 30 березня, 13 квітня 2020 року судові засідання відкладались у зв’язку із запровадженням Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наступне судове засідання призначено на 15 червня 2020 року.
15 червня 2020 року судове засідання не відбулось у зв’язку із зайнятістю судді Голуб О.А. у розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою, четвертою 187 КК України, наступне судове засідання призначено на 24 липня 2020 року.
24 липня 2020 року у судовому засіданні кримінальне провадження розглядалось по суті. У зв’язку із необхідністю виклику свідків судове засідання відкладено на 14 серпня 2020 року.
14 серпня 2020 року у судовому засіданні кримінальне провадження розглядалось по суті, у зв’язку із необхідністю виклику свідків, судове засідання відкладено на 25 серпня 2020 року.
25 серпня 2020 року судове не відбулось у зв’язку із зайнятістю судді Голуб О.А. у розгляді кримінального провадженні за обвинуваченням ОСОБА8, ОСОБА9, та ОСОБА10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених підпунктами 5, 12 частини другої статті 115, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 263, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 194 КК України. Наступне судове засідання призначено на 3 вересня 2020 року.
3 вересня 2020 року у судовому засіданні кримінальне провадження розглядалось по суті. У зв’язку із необхідністю виклику експерта та свідків, судове засідання відкладено на 25 вересня 2020 року.
25 вересня 2020 року у судовому засіданні кримінальне провадження розглядалось по суті. У зв’язку із необхідністю виклику експерта та підготовки обвинуваченого ОСОБА3 для надання показань у справі, судове засідання відкладено на 27 жовтня 2020 року.
27 жовтня 2020 року судове засідання не відбулось у зв’язку із зайнятістю судді Голуб О.А. у розгляді кримінального провадженні за обвинуваченням ОСОБА11 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 115, частини першої статті 185 КК України, наступне судове засідання було призначено на наступний день, тобто на 28 жовтня 2020 року.
28 жовтня 2020 року кримінальне провадження розглядалось по суті. Судом розпочато допит обвинуваченого ОСОБА3, у зв’язку із неявкою захисника після технічної перерви судове засідання відкладено на 22 грудня 2020 року.
22 грудня 2020 року у зв’язку із надходженням клопотанням прокурора про відкладення судового засідання, що було задоволено судом, всіх учасників було повідомлено про можливість неприбуття в судове засідання. Судове засідання відкладено на 13 січня 2021 року.
13 січня 2021 року у судовому засіданні продовжено допит обвинуваченого. Суд перейшов до початку судових дебатів. У зв’язку із закінченням відведеного часу для розгляду даної справи судове засідання відкладено на 15 січня 2021 року.
15 січня 2021 року у судовому засіданні проведено судові дебати, обвинуваченому ОСОБА3 надано останнє слово. Головуючий суддя Голуб О.А. видалилася до нарадчої кімнати для винесення остаточного рішення по справі.
18 січня 2021 року суддею Голуб О.А. проголошено вирок.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19 наголосила, що під час кваліфікації дій судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган мають проаналізувати доводи судді про те, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у його провадженні, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу), він об’єктивно не мав можливості дотриматися цих строків, що у свою чергу виключає склад дисциплінарного проступку судді.
Під час попередньої перевірки встановлено, що у 2018 році в провадження судді Голуб О.А. надійшло 1219 справ і матеріалів кримінального судочинства, в тому числі і матеріали, що мають скорочені строки розгляду, 280 справ про адміністративні правопорушення, за 2018 рік суддею розглянуто 1432 справи та матеріали.
У 2019 році в провадженні судді Голуб О.А. надійшло 1305 справ і матеріалів кримінального судочинства, в тому числі і матеріали, що мають скорочені строки розгляду, 291 справ про адміністративні правопорушення, за 2019 рік суддею розглянуто 1493 справи та матеріали.
Крім того, у 2020 році в провадженні судді Голуб О.А. надійшло 1255 справ і матеріалів кримінального судочинства, в тому числі і матеріали, що мають скорочені строки розгляду, 257 справ про адміністративні правопорушення, за 2020 рік суддею розглянуто 1371 справу та матеріал.
За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у період з 15 листопада 2018 року по 18 січня 2021 року суддею Голуб О.А. винесено 3761 судове рішення.
При зазначеному надмірному навантаженні, високій інтенсивності розгляду судових справ, суддя Голуб О.А. також бере участь у колегіальному розгляді інших кримінальних справ.
Крім того під час попередньої перевірки встановлено, що у періоди з 15 листопада 2018 року по 18 січня 2021 року суддя Голуб О.А. перебувала у відпустках в наступні періоди: з 12 по 14 листопада 2018 року, з 26 по 31 грудня 2018 року, 18 січня 2019 року, 19 лютого 2019 року, з 22 по 28 лютого 2019 року, з 23 по 24 травня 2019 року, з 1 по 21 липня 2019 року, з 1 по 8 листопада 2019 року, з 25 по 28 грудня 2019 року, 6 березня 2020 року, з 4 по 12 травня 2020 року, 2 червня 2020 року, з 8 по 18 вересня 2020 року, з 2 по 11 листопада 2020 року, з 28 по 31 грудня 2020 року, з 4 по 8 січня 2021 року.
Також, за вказаний період суддя Голуб О.А. була тимчасово непрацездатна з 13 по 19 грудня 2018 року; з 10 по 16 жовтня 2019 року, з 23 квітня 2019 року по 3 травня 2019 року; з 2 січня по 8 січня 2019 року, 21 серпня 2020 року, з 13 по 25 листопада 2020 року; з 2 по 8 січня 2020 року.
Слід зазначити, кількість справ, розглянута суддею Голуб О.А., вища від тієї, яка може бути розглянута суддею відповідно до рекомендованих показників середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями згідно із рішенням Ради суддів України від 9 червня 2016 року, а також рішенням Вищої ради правосуддя від 24 листопада 2020 року № 3237/0/15-20.
Такий рівень навантаження безумовно має безпосередній вплив на можливість забезпечення належної організації роботи судді та періодичність призначення судових засідань.
З огляду на наведене попередньою перевіркою встановлено, що тривалий строк розгляду справи № 761/31995/18 за час перебування у провадженні судді Голуб О.А. зумовлений об’єктивними обставинами, а саме надмірним навантаженням на вказану суддю, її перебуванням у відпустці та тимчасовій непрацездатності, запровадженням Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, задоволенням клопотань сторін про відкладення розгляду справи, зайнятістю судді в колегіальному розгляді кримінальних проваджень, необхідністю виклику свідків та експертів, що свідчить про відсутність у поведінці вказаної судді такої обов’язкової ознаки вказаного дисциплінарного проступку, як безпідставне затягування або невжиття заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.
Таким чином, під час попередньої перевірки встановлено, що у скарзі Черняховського В.П. на порушення вимог пункту 4 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відсутні посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді, який полягав би у безпідставному затягуванні або невжитті суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Щодо доводів скарги про порушення засад гласності і відкритості судового процесу у зв’язку із проведенням закритого судового засідання 18 січня 2021 року (у скарзі помилково зазначено 18 лютого 2021 року) слід зазначити наступне.
Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав порушення засад гласності і відкритості судового процесу.
Відповідно до частини другої статті 27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров’ю особи. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі: 1) якщо обвинуваченим є неповнолітній; 2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; 3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи; 4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; 5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У пункті 4 рішення Вищої ради правосуддя від 26 березня 2020 року № 880/0/15-20 рекомендовано судам неухильно дотримуватися приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 щодо запровадження карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та, серед іншого, рекомендовано судам обмежити доступ у судові засідання осіб, які не є учасниками проваджень.
Під час попередньої перевірки встановлено, що ухвалою судді Голуб О.А. від 26 жовтня 2020 року обмежено доступ в судове засідання з розгляду вказаного кримінального провадження на час карантину осіб, які не є учасниками судового процесу на підставі статті 27 КПК України, постанови Кабінету Міністрів України № 956 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641» від 11 листопада 2020 року № 1100 та розпорядження голови Шевченківського районного суду міста Києва Мартинова Є.О., у зв`язку з погіршенням епідеміологічної ситуації, хворобою працівників апарату суду на COVID-19, з метою забезпечення безпеки осіб.
При цьому вказаною ухвалою визначено, що для дотримання засад гласності та відкритості наступні судові засідання (в тому числі і призначене на 18 січня 2021 року), транслюватимуться в режимі онлайн на офіційному вебпорталі «Судова влада».
Під час попередньої перевірки встановлено, що судове засідання, призначене на 18 січня 2021 року, транслювалось в режимі онлайн на офіційному вебпорталі «Судова влада», що свідчить про дотримання суддею Голуб О.А. засад гласності і відкритості судового процесу.
Варто зазначити, що скаржник помилково ототожнює проведення закритого судового засідання із обмеженням доступу в судове засідання осіб, які не є учасниками справи, що свідчить про власне тлумачення ним вимог частини другої статті 27 КПК України.
Таким чином, у скарзі на порушення вимог пункту 3 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відсутні конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку який полягав би у порушенні засад гласності і відкритості судового процесу.
Таким чином, за результатом попередньої перевірки Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що доводам дисциплінарної скарги щодо можливого порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального може бути надана оцінка лише судом вищої інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
З огляду на зазначене дисциплінарну скаргу Черняховського В.П. стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Голуб О.А. слід залишити без розгляду та повернути скаржнику.
На підставі викладеного Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтями 106–108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 43, 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
дисциплінарну скаргу Черняховського Віталія Петровича стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Голуб Оксани Анатоліївни залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.К. Грищук
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя С.М. Болотін
В.В. Саліхов
