Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу представника судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловського Дмитра Павловича – адвоката Кравця Ростислава Юрійовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2950/1дп/15-18,
встановила:
рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2950/1дп/15-18 притягнуто суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловського Д.П. до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Першої Дисциплінарної палати, представник судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловського Д.П. – адвокат Кравець Р.Ю. 22 жовтня 2018 року (вх. № К- 6021/0/7-18) звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2950/1дп/15-18 та прийняти нове рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (далі – скарга судді).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2018 року доповідачем щодо вказаної справи визначено члена Вищої ради правосуддя Швецову Л.А.
Скаргу судді подано в порядку та строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Суддя, представник судді та особа, за заявою якої ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя 24 січня 2019 року прибув представник судді Павловського Д.П. – адвокат Кравець Р.Ю. Суддя Павловський Д.П., Кошкін О.Г. у засідання не прибули.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши пояснення представника судді – адвоката Кравця Р.Ю. та доповідача – члена Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., яка запропонувала залишити без змін рішення Дисциплінарної палати, встановила таке.
13 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції. Позовна заява містила вимоги про скасування п’ятнадцяти записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що були внесені у період з 12 липня 2013 року по 28 грудня 2015 року.
Вказаний позов постановою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловського Д.П. від 15 серпня 2016 року задоволено повністю.
При цьому ані компанія «ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД», ані ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП», внесення змін до установчих документів якого ОСОБА_2 просив визнати протиправним, до участі у справі не залучалися.
Водночас із доданих до позову матеріалів, зокрема витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, сформованого 27 квітня 2016 року, вбачається, що засновником юридичної особи ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП» є компанія «ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД», керівник та підписант – ОСОБА_5; вперше реєстраційні дії, пов’язані з державною реєстрацією змін до установчих документів юридичної особи, було здійснено 12 липня 2013 року, а остання реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та зміни складу або інформації про засновників – 25 грудня 2015 року. Аналогічна інформація містилася і у відповідному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, сформованому на сайті Міністерства юстиції України.
За результатами розгляду справи суддею Павловським Д.П. були скасовані записи в установчих документах ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП» про внесені зміни до відомостей про юридичну особу та записи про внесення змін до установчих документів, зокрема тих, що містили відомості про реєстрацію змін до установчих документів, а саме щодо складу та інформації про засновників (що компанія «ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД» є засновником ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП»).
Ухвалою від 30 березня 2018 року № 949/1дп/15-18 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловського Д.П.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи дійшла висновку, що під час розгляду справи № 804/2690/16 за позовом ОСОБА_2 до Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський Д.П. допустив дії, за які його слід притягнути до дисциплінарної відповідальності з визначених у підпунктах «а», «г» пункту 1 та пунктах 2–4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підстав.
Зокрема, Перша Дисциплінарна палата встановила, що суддею не було залучено до участі у зазначеній справі ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП» та компанію «ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД», що, безперечно, вплинуло на правове становище ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП» та майнові права компанії «ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД»; 15 серпня 2016 року суддя призначив до розгляду справу на цей самий день, чим порушив право сторін бути повідомленими про розгляд справи та право на справедливий суд; у судовому рішенні суддя зазначив обставини та докази, які судом не було отримано у визначеному процесуальним законом порядку; суддя допустив позапроцесуальне спілкування із позивачем у справі; на порушення статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час вчинення суддею дій (далі – КАС України), не надіслав рішення суду відповідачам, видав копію судового рішення із відміткою про набрання ним законної сили на підставі отриманої від представника позивача розписки про вручення рішення особам, повноваження яких не були підтверджені; суддею не було виконано обов’язку щодо своєчасного надання копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень у порядку, передбаченому законом; суддя Павловський Д.П. діяв не з метою всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи, а з метою якнайшвидшого ухвалення у справі постанови на користь позивача та зміни учасника ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП», що суперечить завданням судочинства; на підставі ухваленої суддею Павловським Д.П. постанови у справі № 804/2690/16 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань було зареєстровано зміну власника ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП».
З огляду на характер допущених суддею Павловським Д.П. проступків, здійснення ним правосуддя всупереч завданням КАС України та конституційному принципу верховенства права Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказані дії судді слід кваліфікувати як порушення ним присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя), що відповідає поняттю істотного дисциплінарного проступку в розумінні частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII).
Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2950/1дп/15-18 суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловського Д.П. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Представник судді у скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати від 21 вересня 2018 року № 2950/1дп/15-18 вказав, що зазначене рішення є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на викладене:
органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення;
відсутність у рішенні Дисциплінарної палати мотивів щодо наявності такого обов’язкового елемента дисциплінарного порушення, як підрив суспільної довіри до суду, є підставою для скасування рішення, яким суддю притягнуто до відповідальності саме за вчинення грубого порушення закону, що мало наслідком підрив суспільної довіри до суду;
дії судді щодо незалучення до участі у справі ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП» та компанії «ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД» не можуть бути розцінені як умисне вчинення істотного дисциплінарного проступку, а лише як «відхилення від надмірного формалізму з метою збереження справедливого балансу та захисту прав людини»;
висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що повістки про виклик сторін у справі у судове засідання на 15 серпня 2016 року сторонам не надсилалися, є помилковими, оскільки про зазначене судове засідання сторони були повідомлені належним чином телефонограмою 8 серпня 2016 року, за три дні до судового засідання;
та обставина, що матеріали, на які посилався суд у своєму рішенні, надійшли до суду після його постановлення, не впливає на правильність рішення та не є порушенням процесуальних норм, оскільки ці документи, зокрема висновок експерта, були наявні в матеріалах справи та сторонами у справі не ставилися під сумнів, тому в діяннях судді відсутні ознаки істотного дисциплінарного проступку;
приєднання заяви ОСОБА_1 про повернення позовної заяви до матеріалів справи є правомірним, не може розцінюватися як залишення заяви поза увагою суду. Заява була розглянута суддею, про що свідчить відповідна резолюція судді «до справи». Заява не потребувала винесення окремого рішення та не могла бути задоволена, оскільки суперечила вимогам процесуального закону. Розбіжності між позиціями клієнта і представника не вирішуються суддею та явно не свідчать про порушення принципу рівності сторін;
спілкування однієї зі сторін із секретарем судового засідання чи помічником судді не вказує на наявність позапроцесуальних стосунків із суддею, а подібне перекручення фактів свідчить виключно про упередженість Дисциплінарної палати;
факт відсутності в матеріалах справи документів, що підтверджують повноваження сторін у справі, які отримали копію судового рішення, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;
висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що суддею Павловським Д.П. було порушено вимоги статті 167 КАС України, оскільки отримання судового рішення особою, неуповноваженою на його отримання, не може вважатися, що таке рішення отримане відповідачем, спростовується розписками відповідачів, наявними в матеріалах судової справи № 804/2690/16. Докази того, що ці розписки не відповідають нормам законодавства, відсутні;
щодо висновку Першої Дисциплінарної палати про несвоєчасне надання копії судового рішення у справі для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень після набрання рішенням законної сили зазначено, що в діяннях судді відсутній умисел на порушення строків внесення рішення до Реєстру, оскільки обов’язок щодо своєчасного надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень копій рішень, ухвалених під головуванням судді Павловського Д.П., за дорученням судді покладено на помічника судді; під час розгляду дисциплінарної справи не було враховано навантаження судді протягом 2016 року.
Оцінивши у сукупності всі обставини, доводи та мотиви скарги, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.
Вища рада правосуддя наголошує, що правомірність ухваленого суддею рішення не оцінювалася Дисциплінарною палатою і не є предметом оцінки Вищої ради правосуддя. Водночас важливим є спосіб, у який діяв суддя під час розгляду справи при виконанні ним процесуальних обов’язків та повноважень.
Представник судді у скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати від 21 вересня 2018 року № 2950/1дп/15-18 вказав, що зазначене рішення є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
Надаючи оцінку вказаному твердженню скаржника, Вища рада правосуддя виходить із такого.
Зі змісту оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вбачається, що дисциплінарним органом встановлено, що суддею Павловським Д.П. не було залучено до участі у справі компанію «ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД» та ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП», внесення змін до установчих документів якого ОСОБА_2 просив визнати протиправними; суддя Павловський Д.П. вирішив справу до моменту надходження документів, для отримання яких провадження у справі було зупинено; сторони у справі не були повідомлені та об’єктивно не могли бути повідомлені про судове засідання, призначене на 9:00 15 серпня 2016 року; факт позапроцесуального спілкування судді із позивачем у справі; суддя несвоєчасно надіслав копію рішення для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
За результатами розгляду справи, дослідження доказів та вказаних обставин Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя під час розгляду справи допустив грубе порушення вимог статей 2, 6–11, 33, 35, 53, 69, 70, 110, 167 КАС України, не дотримався приписів статті 41 Конституції України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приписів статті 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції щодо захисту права власності та діяв всупереч приписам КАС України щодо здійснення судового розгляду із забезпеченням повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин у справі (стаття 123 КАС України, обов’язки головуючого у судовому засіданні).
З наведеного вбачається, що предметом дослідження та оцінки Першої Дисциплінарної палати не було ухвалене суддею Павловським Д.П. рішення за результатами розгляду справи, натомість досліджувався спосіб, у який діяв суддя під час розгляду справи при виконанні процесуальних обов’язків та повноважень, його власне ставлення до обставин, що досліджувалися, та встановлювалася відповідність дій судді основним принципам правосуддя.
Таким чином, твердження скаржника про надання дисциплінарним органом оцінки ухваленому суддею рішенню спростовується змістом оскаржуваного рішення.
Оцінивши усі встановленим під час розгляду дисциплінарної справи порушенням судді Павловського Д.П., Дисциплінарна палата дійшла висновку, що наслідком їх допущення в сукупності є підрив авторитету правосуддя, а вчинені ним дії є такими, що порочать звання судді.
Зважаючи на вказане, Вища рада правосуддя критично ставиться до твердження скаржника про те, що у рішенні Першої Дисциплінарної палати відсутні мотиви щодо наявності такого обов’язкового елемента дисциплінарного порушення, як підрив суспільної довіри до суду, оскільки поняття «підрив суспільної довіри до суду» є наслідком допущеного суддею порушення, а не самостійним елементом дисциплінарного порушення, як про це зазначає скаржник.
Щодо твердження скаржника про те, що незалучення до участі у справі ТОВ «АГРОФІРМА «АГРОСТЕП» та компанії «ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД» не можуть бути розцінені як умисне вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, а є лише «відхиленням від надмірного формалізму з метою збереження справедливого балансу та захисту прав людини», Вища рада правосуддя виходить із того, що скаржник, здійснюючи переоцінку вказаних дій судді, не наводить відповідного законодавчого обґрунтування такої оцінки, а тому ця оцінка є суб’єктивною та спростовується обставинами справи в цілому.
Водночас оцінка Першою Дисциплінарною палатою дій судді щодо незалучення до участі у справі осіб, права і обов’язки яких вирішувалися під час судового розгляду, обґрунтована відповідними положеннями статей 2, 7, 8 КАС України.
На думку скаржника, висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що сторони не були повідомлені про судове засідання 15 серпня 2016 року внаслідок ненадіслання їм повісток, є хибними, оскільки 8 серпня 2016 року сторонам було повідомлено про зазначене судове засідання належним чином – телефонограмою.
Частинами першою та другою статті 33 КАС України встановлено, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення – особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов’язковою.
Відповідно до частини третьої статті 35 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.
З огляду на зазначені положення законодавства та на встановлені Першою Дисциплінарною палатою обставини пояснення скаржника про повідомлення учасників справи телефонограмою про час та місце розгляду справи не пояснює того, чому після відновлення провадження у справі вона не була призначена до розгляду, а сторони не були повідомлені про відновлення провадження та призначення справи до розгляду, що свідчить про невиконання пункту 1 частини першої статті 49 КАС України, відповідно до положень якого особи, які беруть участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи та про всі ухвалені у справі судові рішення, що стосуються їхніх інтересів, у тому числі і про рішення про відновлення провадження у справі.
Зважаючи на вказане висновки Першої Дисциплінарної палати про порушення прав учасників справи бути повідомленими про розгляд справи є обґрунтованими.
Відповідно до статей 69, 70, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки за приписами вказаних норм КАС України суд встановлює обставини справи на підставі матеріалів та документів, наявних у матеріалах справи, посилання судді Павловського Д.П. у судовому рішенні на обставини та докази, які не були отримані судом у визначеному процесуальним законом порядку, свідчить про грубе порушення вимог статей 69, 70, 86 КАС України.
Першою Дисциплінарною палатою із копій матеріалів справи № 804/2690/16 встановлено, що 7 липня 2016 року суддя Павловський Д.П. витребував у прокуратури Дніпропетровської області копії матеріалів кримінальних проваджень та інші документи. Цією ухвалою суд визнав, що вказані матеріали (зокрема кримінальних проваджень) необхідні для правильного вирішення цієї адміністративної справи.
Того самого дня судом було постановлено ухвалу про зупинення провадження в адміністративній справі на термін, встановлений судом, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, враховуючи відсутність у матеріалах адміністративної справи додаткових письмових доказів, на підставі яких відповідачами вчинялись оскаржувані дії, у зв’язку з необхідністю надання сторонам часу для подання до суду витребуваних доказів.
Матеріали, які витребував суддя, надійшли до суду 1 вересня 2016 року, однак спір у справі № 804/2690/16 був вирішений постановою судді Павловського Д.П. від 15 серпня 2016 року, тобто вказану постанову було ухвалено до моменту фактичного надходження із прокуратури витребуваних суддею документів.
При цьому провадження у справі № 804/2690/16 було поновлено ухвалою судді Павловського Д.П. від 15 серпня 2016 року, якою її відразу призначено до розгляду на 9:00 15 серпня 2016 року. Цього самого дня ухвалено постанову по суті спору.
Зазначене свідчить про те, що суддя Павловський Д.П. вирішив справу до моменту надходження документів, для отримання яких провадження у справі було зупинено.
Пояснення судді про те, що витребувані ним із прокуратури документи попередньо були отримані засобами електронного зв’язку – електронною поштою, а тому розгляд справи здійснювався з їх урахуванням, не підтвердилися ні матеріалами справи № 804/2690/16, ні поясненнями судді.
З наведеного вбачається, що твердження скаржника про те, що на правильність рішення суду не впливає та обставина, що оригінали документів, які в судовому рішенні визнані належними доказами, надійшли до суду вже після прийняття рішення, по-перше, не мають значення в аспекті дисциплінарного провадження, оскільки Дисциплінарна палата не є органом, який надає оцінку правильності прийнятого судом рішення, по-друге, не є належним виправданням порушення суддею встановленого статтею 86 КАС України порядку дослідження доказів.
Пояснення скаржника про те, що сторонами у справі не ставився під сумнів наявний у матеріалах справи висновок експерта, є необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що сторонам було відомо про наявність такого висновку і що їм було забезпечено право надати йому оцінку.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що в матеріалах справи міститься заява представника позивача – ОСОБА_1 від 8 липня 2016 року про повернення позовної заяви.
Вказану заяву суддя Павловський Д.П. залишив поза увагою, а у своїх поясненнях зазначив, що заяву було подано невідомою особою. Однак такі твердження судді спростовуються матеріалами справи № 804/2690/16, у яких містяться інші заяви, подані цією особою, зокрема від 23 червня 2016 року, до якої було додано довіреність, видану 22 червня 2016 року, якою ОСОБА_2 (позивач) уповноважив ОСОБА_1 вести усі його справи в усіх судах, зокрема з правом збільшити або зменшити розмір позовних вимог чи відмовитись від позову.
Відповідно до статті 158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.
Зважаючи на вказані положення закону, посилання скаржника на правомірність розгляду суддею заяви ОСОБА_1 про повернення позовної заяви шляхом проставлення на ній резолюції «до справи» є неприйнятними, оскільки обраний суддею спосіб розгляду вказаної заяви не відповідає положенням процесуального закону.
Доводи скаржника про те, що спілкування однієї зі сторін із секретарем судового засідання чи помічником судді не свідчить про наявність позапроцесуальних стосунків із суддею, оцінюються Вищою радою правосуддя виходячи з наданих суддею пояснень від 27 квітня 2017 року, в яких він зазначив, що «позивач ОСОБА_2 особисто звертався до приймальні судді Павловського Д.П., до секретаря судового засідання та помічника судді, та повідомив, що клопотання про повернення позовної заяви він не писав, вказаний документ був поданий іншими особами, які не є його представниками».
Зазначені обставини та пояснення судді достатньо переконливо свідчать про те, що саме відомості, отримані суддею у непередбачений процесуальним законодавством спосіб, в подальшому стали основою для висновку судді про відсутність підстав для будь-якого реагування на заяву про повернення позовної заяви, а тому висновки Дисциплінарної палати про те, що мало місце використання інформації отриманої у позапроцесуальний спосіб та залишення поза увагою заяви про повернення позовної заяви, є обґрунтованими.
Твердження скаржника про те, що розбіжності між позиціями клієнта і представника не вирішуються суддею та явно не свідчать про порушення принципу рівності сторін, не стосуються обставин справи, оскільки суддею не розглядався спір між позивачем та його представником, а порушення суддею принципу рівності сторін обґрунтовано встановлено Дисциплінарною палатою з огляду на його дії, що призвели до порушення встановленого законом порядку розгляду поданих сторонами заяв.
На думку скаржника, факт відсутності в матеріалах справи документів, що підтверджують повноваження сторін у справі, які отримали копію судового рішення, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Оцінюючи зазначене твердження, Вища рада правосуддя звертає увагу на те, що у матеріалах справи № 804/2690/16 після постанови суду від 15 серпня 2016 року міститься супровідний лист від 15 серпня 2016 року про надсилання сторонам у справі копії зазначеної постанови, після нього – розписка того самого представника позивача – ОСОБА_1 про її отримання та аналогічні розписки відповідачів у справі: від Солонянської районної державної адміністрації – громадянин ОСОБА_3, від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради – громадянин ОСОБА_4. При цьому документи, що підтверджують повноваження цих осіб, у матеріалах справи відсутні. Більше того, під час засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 21 вересня 2018 року суддя пояснив, що копії рішень для відповідачів отримував ОСОБА_1, який у подальшому надав суду розписки відповідачів про отримання ними копій судового рішення.
Відповідно до частин другої та третьої статті 167 КАС України на вимогу особи, яка бере участь у справі, а так само особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов’язки, суд у цей самий день видає копію постанови (або її вступної та резолютивної частин) чи ухвали суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час, коли особи, які беруть участь у справі, можуть одержати копію постанови в повному обсязі. Суд складає повний текст постанови у строк, передбачений частиною третьою статті 160 цього Кодексу. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді. Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку він представляє.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Павловським Д.П. було порушено вимоги статті 167 КАС України, оскільки отримання судового рішення особою, не уповноваженою на отримання такого рішення, не може свідчити про його отримання саме відповідачами.
Порушення встановленого порядку видачі судових рішень дало змогу у подальшому, 29 серпня 2016 року, відповідно до заяви представника позивача – ОСОБА_1 про видачу йому трьох копій рішень суду, видати копії постанови від 15 серпня 2016 року із відміткою про набрання нею законної сили. При цьому їх було отримано особисто представником позивача – ОСОБА_1, в тому числі для Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області і відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління (том 1, а. с. 189–195).
З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Павловський Д.П. під час видачі копії судового рішення з відміткою про набрання ним законної сили не врахував тієї обставини, що постанова не була надіслана сторонам відповідно до положень статті 167 КАС України. Водночас суддя взяв до уваги надані представником позивача розписки про отримання копій постанови для відповідачів особами, повноваження яких не були підтверджені.
З наведеного вбачається, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності стала не відсутність в матеріалах справи певних документів, а порушення суддею процесуального законодавства та прав сторін у справі.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктами 2, 13, 14 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, внесенню до Реєстру підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції; електронні копії судових рішень надсилаються суддею або відповідальною особою апарату суду не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту; відомості про дату набрання законної сили судовим рішенням надсилаються до Єдиного державного реєстру судових рішень не пізніше наступного дня.
Відповідно до пункту 10 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, у редакції, чинній на момент надіслання судом копії рішення у справі № 804/2690/16, надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень здійснює суддя або відповідальна особа апарату суду, визначена наказом голови суду. Копія відповідного наказу із зазначенням прізвища, імені, по батькові та контактного телефону відповідальної особи, її електронної адреси надсилається адміністраторові Реєстру.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову від 15 серпня 2016 року у справі № 804/2690/16 надіслано судом 5 вересня 2016 року, зареєстровано 6 вересня 2016 року та оприлюднено 8 вересня 2016 року.
Таким чином, надання копії судового рішення у справі № 804/2690/16 для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень було здійснено з порушенням встановлених законодавством строків.
Пояснення представника судді Павловського Д.П. про те, що суддя уповноважив свого помічника надсилати копії рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень не спростовують висновок дисциплінарного органу про наявність у діях судді складу дисциплінарного порушення, оскільки головою суду не видавався наказ про уповноваження помічника судді на такі дії, а тому суддя не мав правових підстав для передачі такого обов’язку. У зв’язку із чим висновок Першої Дисциплінарної палати про порушення суддею порядку оприлюднення рішень є обґрунтованим.
У скарзі представник судді також зазначив що:
постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Компанія «ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД» оскаржила вказану постанову до суду апеляційної інстанції;
ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу компанії «ЕКВІТІЗ ЕДВАЙЗОРІ ЛТД» задоволено частково та скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року. Адміністративний позов залишено без розгляду;
постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 липня 2018 року скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Із цих фактів, на думку скаржника, вбачається таке:
по-перше, рішення, винесене суддею Павловським Д.П., переглядалося відповідно до закону компетентними органами, а саме судами вищої інстанції;
по-друге, суди вищих інстанцій у своїх рішеннях висловили неоднакове бачення судової справи, що свідчить про її складність та неоднозначність;
по-третє, за результатами розгляду справи суди вищих інстанцій рішення суду першої інстанції не скасували, а отже, вказане рішення на цей час є законним і таким, що набрало законної.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 17 грудня 2018 року Третій апеляційний адміністративний суд у справі № 804/2690/16 прийняв постанову, якою постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі № 804/2690/16 скасував, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії закрив.
У вказаному рішенні Третій апеляційний адміністративний суд зазначив, що, ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції не врахував того, що цей спір є корпоративним спором, який у розумінні пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Твердження представника судді про складність і неоднозначність справи є його суб’єктивним твердженням, натомість пояснень щодо складності справи суддею надано не було, хоча складність справи не може бути виправданням допущених суддею порушень.
Водночас скасування ухваленого суддею рішення судом вищої інстанції спростовує пояснення скаржника про набрання рішенням законної сили.
Узагальнюючи обставини, досліджені під час розгляду скарги представника судді Павловського Д.П., доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення, Вища рада правосуддя вважає, що досліджені твердження скаржника не спростовують висновків Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, яка обґрунтовано встановила наявність у діях судді ознак низки дисциплінарних порушень, та, зважаючи на їх характер, а також на наслідки, які настали за результатами вчинених суддею діянь, дійшла обґрунтованого висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому проступку.
Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2018 року № 2950/1дп/15-18 про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловського Дмитра Павловича до дисциплінарної відповідальності.
Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя В.Е. Беляневич
І.А. Артеменко
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.І. Говоруха
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
Н.С. Краснощокова
Т.М. Малашенкова
А.М. Мірошниченко
В.А. Нежура
О.В. Прудивус
М.П. Худик
Л.А. Швецова
