X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
17.12.2019
3516/0/15-19
Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Маліновської В.М. з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України

Вища рада правосуддя, розглянувши подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з рекомендацією про звільнення Маліновської Валентини Миколаївни з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 11 червня 2018 року надійшло подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Комісія) від 6 червня 2018 року № 21-2838/18 з рекомендацією від 27 квітня 2018 року № 596/ко-18 про звільнення Маліновської В.М. з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Маліновська Валентина Миколаївна, громадянка України, _____ року народження, Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 193/2012 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва строком на п’ять років.

Вища рада правосуддя своєчасно і належним чином повідомила суддю Маліновську В.М. про дату і час засідання Вищої ради правосуддя з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданні Вищої ради правосуддя на адресу суду, де суддя працює, та оприлюднення відповідного запрошення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя суддя Шевченківського районного суду міста Києва Маліновська В.М. прибула разом зі своїми представниками – адвокатами Манойленко К.В. та Цвєтковою К.В.

Вища рада правосуддя, вивчивши матеріали подання з рекомендацією Комісії, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Говоруху В.І., суддю Маліновську В.М., адвокатів Манойленко К.В. та Цвєткову К.В., дійшла висновку про відмову у задоволенні подання про звільнення Маліновської В.М. з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з огляду на таке.

Згідно з пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою встановлено загальні умови звільнення судді з посади, суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Водночас згідно з пунктом 40 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» положення цього Закону застосовуються з урахуванням норм розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.

Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Згідно з пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Комісії в порядку, визначеному цим Законом.

Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Шевченківського районного суду міста Києва Маліновської В.М.

Відповідно до положень частини третьої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

На першому етапі кваліфікаційного оцінювання суддя Маліновська В.М. склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала __,____ бала. За результатами виконання практичного завдання набрала __ балів, тобто на етапі складення іспиту суддя загалом набрала ___,___ бала.

Маліновська В.М. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Рішенням Комісії від 16 березня 2018 року № 54/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного
26 лютого 2018 року, зокрема судді Шевченківського районного суду міста Києва Маліновської В.М., та допущено її до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісією 18 квітня 2018 року проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє. Заслухавши доповідача, дослідивши суддівське досьє, надані суддею Маліновською В.М. пояснення та результати співбесіди, під час якої вивчено питання про відповідність Маліновської В.М. критеріям кваліфікаційного оцінювання, Комісія у рішенні від 18 квітня 2018 року
№ 425/ко-18 дійшла таких висновків:

за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрала ___,___ бала;

за критерієм професійної етики – ___,__ бала;

за критерієм доброчесності – ___,__ бала.

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Шевченківського районного суду міста Києва Маліновська В.М. набрала ___,_ бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв. За таких обставин Комісія визнала суддю Маліновську В.М. такою, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала Вищій раді правосуддя розглянути питання про її звільнення з посади судді.

Відповідно до абзацу другого пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Комісії.

Рішенням від 27 квітня 2018 року № 596/ко-18 Комісія внесла до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення Маліновської В.М. з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва.

За результатами розгляду вказаного подання з рекомендацією Комісії про звільнення Маліновської В.М. з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва, з урахуванням інформації, що міститься в копії суддівського досьє, запису співбесіди колегії Комісії із суддею, що відбулася 18 квітня 2018 року, Вища рада правосуддя встановила таке.

Згідно з Основним Законом України незалежність судді забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України, пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» саме Вища рада правосуддя наділена повноваженнями ухвалювати рішення про звільнення судді з посади.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду юстиції» (справа про повноваження державних органів у сфері судоустрою) від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011 зазначив, що надходження до Вищої ради юстиції рекомендації Комісії не є безумовною підставою для прийняття Вищою радою юстиції рішення про внесення подання про призначення суддею відповідного кандидата на посаду судді.

Вища рада юстиції здійснює перевірку даних, які встановлюються під час складення кандидатом на посаду судді кваліфікаційного іспиту. За результатами перевірки, незважаючи на наявність рекомендації Комісії, Вища рада юстиції може і не погодитися з таким рішенням.

Комісія при наданні рекомендацій як про призначення суддею відповідного кандидата на посаду судді за результатами конкурсу, так і про звільнення судді з посади у зв’язку з визнанням його таким, що не відповідає займаній посаді, спирається на результати кваліфікаційного оцінювання.

У цьому аспекті правовідносини щодо надання рекомендацій про звільнення подібні до правовідносин щодо надання рекомендацій про призначення.

За результатами проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Комісія встановлює наявність у кандидата на посаду судді належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки, проводить спеціальну перевірку, іспити, перевіряє відповідність кандидата на посаду судді критеріям компетентності (професійна, особиста, соціальна тощо), професійної етики, доброчесності та ухвалює відповідне рішення.

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддів Комісією встановлюється здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, відповідність критеріям компетентності (професійна, особиста, соціальна тощо), професійної етики, доброчесності та ухвалюється рішення про відповідність чи невідповідність судді займаній посаді.

Головним завданням при проведенні конкурсу на зайняття вакантної посади судді та кваліфікаційного оцінювання суддів є формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі. Отже, правовий висновок, що міститься у наведеному вище рішенні Конституційного Суду України від 21 червня 2011 року № 7-рп/2011, є прийнятним при визначенні компетенції Вищої ради правосуддя і у процедурах звільнення судді на підставі рекомендації Комісії.

Тобто метою кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді є формування якісного суддівського корпусу, якому довіряє суспільство, тому рішення щодо відповідності судді займаній посаді повинно не тільки бути мотивованим, а й обов’язково відповідати критеріям зрозумілості та обґрунтованості для можливості надання такому рішенню оцінки.

Згідно із частиною першою статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, а частиною п’ятою вказаної статті цього Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.

Частиною другою статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом, а відповідно до частини першої статті 88 цього Закону ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Отже, імперативні приписи частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вимагають наявності у рішеннях, ухвалених за результатами кваліфікаційного оцінювання, мотивів як обов’язкової складової таких рішень і гарантії дотримання прав особи, щодо якої воно проводиться.

Належна мотивація такого рішення дає можливість перевірити, як саме відбувалася процедура оцінювання, чи дотримана процедура ухвалення рішення Комісією. Обсяг і ступінь відображення мотивації залежать від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку мають показувати, що пояснення судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чим керувалася Комісія при оцінюванні судді, виставленні певної кількості балів, тобто мають давати можливість зрозуміти мотиви ухваленого рішення. Обґрунтовуваність та вмотивованість рішення особливо важливі, коли йдеться про невідповідність судді займаній посаді, з огляду на наслідки, які це матиме.

Рішення можна вважати вмотивованим, якщо воно містить: обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з питань, наведених у главі ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року №143/зп-16; посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; оцінку доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура оцінювання; посилання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, його доброчесності та професійної етики, а отже, його здатності на належному рівні здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня.

Відсутність у рішенні мотивів, незазначення конкретних обставин, за яких суддя не відповідає займаній посаді, не дає підстав для задоволення подання про звільнення судді з посади на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Оцінюючи в сукупності наведені у рішенні Комісії факти та обставини, а також копію запису співбесіди із суддею Маліновською В.М., інформацію з копії суддівського досьє, Вища рада правосуддя вважає, що виражена в балах оцінка судді Маліновської В.М. за критеріями професійної етики та доброчесності, зазначена в рішенні Комісії без викладення фактичних обставин та мотивів їх оцінки, не є вмотивованою, оскільки не відображає повною мірою рівень цих характеристик судді Маліновської В.М. та не дає змоги встановити дійсні мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення такого рішення.

У рішенні вказані бали, якими оцінено суддю Маліновську В.М. за кожним із критеріїв, однак відсутні будь-які доводи та аргументи Комісії з посиланням на конкретні обставини, за яких суддя не відповідає цим критеріям та, як наслідок, не відповідає займаній посаді.

Замість зазначення мотивів ухвалення рішення вказано лише, що суддю Маліновську В.М. оцінено на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься у досьє, результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей та співбесіди.

Обґрунтування вмотивованості прийнятого рішення лише дискреційністю повноважень та виключною компетенцією Комісії не може вважатися достатнім, оскільки рішення, наслідком якого може бути звільнення судді з посади, повинно бути, перш за все, об’єктивним та має повною мірою висвітлювати інформацію щодо професійної, особистої, соціальної компетентності судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень та здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня, а також щодо відповідності судді етичним та антикорупційним критеріям.

Такий висновок підтверджується і Рекомендаціями щодо ефективного впровадження Основних принципів щодо незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15 грудня 1989 року), в пункті 7.1 яких вказано, що особливо пильно та уважно слід ставитися до формулювання умов, за наявності яких припиняється перебування судді на посаді. Важливо мати вичерпний перелік підстав для засвідчення нездатності судді продовжувати роботу на посаді.

Як зазначено у пункті 58 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, якщо органи судової влади встановлюють системи для оцінювання роботи суддів, такі системи мають ґрунтуватись на об’єктивних критеріях.

Подібні за змістом положення закріплені і в параграфах 31–35 Висновку Консультативної ради європейських суддів від 24 жовтня 2014 року № 17 щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади (далі – Висновок), в якому зазначено, що оцінювання судді має бути засноване на об’єктивних критеріях.

Такі критерії повинні в основному складатись з якісних показників, але, крім того, можуть складатися і з кількісних показників. У кожному випадку показники, які використовуються, повинні надавати змогу оцінювачам розглянути всі аспекти, з яких складається належна продуктивність суддів. Дуже важливо, щоб в усіх елементах індивідуального оцінювання була присутня процедурна справедливість (параграф 41 Висновку). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб’єкта владних повноважень.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що орган державної влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 1 липня 2003 року у справі «Суомінен проти Фінляндії» № 3780001/97, пункт 36).

Наведення мотивів ухваленого рішення є об’єктивною і формальною гарантією, якої вимагає пункт 45 Висновку № 1 Консультативної ради європейських суддів.

Отже, з огляду на наведені правові норми, а також міжнародні рекомендації рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, має містити висновок про те, за яким саме критерієм (компетентності, професійної етики або доброчесності) суддя не відповідає займаній посаді, оскільки суддя підлягає звільненню із займаної посади виключно у випадку, якщо він не відповідає займаній посаді хоча б за одним із вказаних критеріїв і згідно з висновком за результатами оцінювання не здатний здійснювати правосуддя на «об’єктивно визначеному мінімально прийнятному рівні».

Загальне посилання Комісії лише на оцінювання судді Маліновської В.М. на підставі результатів іспиту, результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди не дає змоги встановити, за яким саме критерієм вона не відповідає займаній посаді, як і не дає можливості встановити дійсних мотивів, з яких виходила Комісія під час ухвалення рішення.

Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку про відмову у задоволенні подання про звільнення Маліновської В.М. з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

відмовити у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення Маліновської Валентини Миколаївни з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

 

 

Голова Вищої ради правосуддя                                         А.А. Овсієнко

 

Члени Вищої ради правосуддя                                

 

І.А. Артеменко

О.В. Маловацький

О.Є. Блажівська

В.В. Матвійчук

В.І. Говоруха

О.В. Прудивус

П.М. Гречківський

М.П. Худик

В.К. Грищук

В.В. Шапран

Л.Б. Іванова

Л.А. Швецова

Н.С. Краснощокова