Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Розваляєвої Т.С., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., Сухового В.Г., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь Вікторії Анатоліївни,
встановила:
8 лютого 2021 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № М-5/49/7-21 надійшла скарга Маселка Р.А. стосовно судді Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь В.А.
Автор скарги зазначає, що згідно з майновими деклараціями судді Бондарь В.А. за 2017 та 2018 роки вона користується на праві суборенди квартирою, площею 83 кв.м у місті Лохвиця. Власником квартири є ОСОБА8.
З невідомих причин дати набуття права у деклараціях відрізняються – у декларації за 2017 дата набуття права вказана 11 вересня 2017 року, а у декларації за 2018 рік – 1 березня 2018 року.
З веб-порталу «Судова влада» вбачається, що у 2017 – 2018 роках Лохвицький районний суд Полтавської області розглядав три справи, стороною в яких був ОСОБА8, справи були розподілені на суддю Бондарь В.А., а саме справи № 538/726/17, № 538/459/18 та № 538/1665/18.
У першій справі № 538/726/17 суддя заявила самовідвід, який було задоволено ухвалою суду від 6 грудня 2017 року. Суддя мотивувала це таким: «Під час підготовки справи до розгляду з’ясовано, що згідно договору суборенди житлового приміщення від 11 вересня 2017 року у тимчасовому володінні та користуванні головуючої у справі судді Бондарь В.А. перебуває житлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_2 (а. с.71)».
При цьому, зазначено, що житло перебуває в тимчасовому володінні та користуванні саме від 11 вересня 2017 року.
У другому випадку суддя всупереч власній практиці не заявила самовідвід. У справі № 538/459/18 за позовною заявою ОСОБА8 до Безсалівської сільської ради Лохвицького району про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно суддя здійснила розгляд та ухвалила рішення від 24 травня 2018 року, яким повністю задовольнила позов.
При цьому, як зазначає скаржник, наявні факти, які свідчать, що суддя не була безсторонньою під час розгляду, зокрема, суддя призначила справу до розгляду незвично швидко у порівнянні з іншими справами.
Справа надійшла до суду 12 квітня 2018 року і вже 18 квітня 2018 року постановлена ухвала про відкриття провадження, натомість у цивільній справі № 538/427/18 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, яка надійшла до суду 10 квітня 2018 року, провадження було відкрито 23 квітня 2018 року.
Крім того, обґрунтування ухваленого рішення є сумнівним.
Рішенням встановлено факт, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ1, була двоюрідною бабою ОСОБА8.
Відповідно до рішення «ОСОБА_3 з 1919 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ1 проживала та була зареєстрована в с. Безсали Лохвицького району, одиноко».
Тобто, позов подано через більш ніж через 20 років з моменту смерті особи.
Факт родинних зв’язків встановлено лише на підставі свідчень двох свідків, які дали такі пояснення.
«Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є мешканкою с. Безсали Лохвицького району, та дійсно ОСОБА_3 проживала в с. Безсали, там же й померла, а за життя ОСОБА_1 допомагав їй по господарству: косив в дворі, рубав дрова. Коли ОСОБА_3 померла, заявник у справі провів її поховання, інших родичів ОСОБА_3 не мала».
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 теж проживала в с. Безсали, одиноко. ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_3, бо інших родичів вона не мала. Коли померла, провів поховання, та доглядає за могилою».
На думку скаржника, такі висновки суду видаються сумнівними, оскільки свідки вказали лише на те, що ОСОБА8 допомагав та похоронив її, але це жодним чином не підтверджує його родинний зв’язок з померлою.
Також свідки зазначили, що померла не мала інших родичів, тоді як принаймні мала би мати сестру чи брата, щоб бути двоюрідною бабою ОСОБА8.
Однак, рішенням визнано за ОСОБА8 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно померлої – земельну ділянку, площею 6,14 гектара, що знаходиться на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки не визначено).
При цьому, згідно з рішенням суду, спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ1, а земельна ділянка належала їй на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ___ № ____, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № ___ від 1 квітня 2000 року. Земельна ділянка надана спадкодавцю на підставі рішення 9 сесії 23 скликання Безсалівської сільської ради народних депутатів від 14 березня 2000 року.
Отже, з рішення суду випливає, що право власності на земельну ділянку було набуте та оформлене спадкодавцем через 3 роки після її смерті, що є неможливим.
У третьому випадку суддя також не заявила самовідвід. Так, у справі окремого провадження № 538/1665/18 суддя повністю задовольнила заяву ОСОБА8 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: «Встановити факт, що земельні ділянки загальною площею 6,14 гектара, розташовані на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, право власності на які визнано за ОСОБА8 на підставі рішення Лохвицького районного суду від 24 травня 2018 року, мають кадастрові номери: ІНФОРМАЦІЯ3 та ІНФОРМАЦІЯ4 ».
При цьому, як стверджує скаржник, встановлені судом обставини викликають обґрунтовані сумніви. Зокрема, рішенням від 24 травня 2018 року у справі № 538/459/18, яке також ухвалила суддя, за ОСОБА8 визнано право власності в порядку спадкування на одну земельну ділянку загальною площею 6,14 гектара: «Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН: НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ1 двоюрідної баби ОСОБА_3, а саме: земельну ділянку, площею 6,14 гектара, що знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки не визначено), яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ___ № ____, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № ___ від 1 квітня 2000 року».
А у рішенні від 6 грудня 2018 у справі № 538/1665/18 йдеться вже про дві земельні ділянки загальною площею 6,14 гектара: «Судом встановлено, що рішенням Лохвицького районного суду від 24 травня 2018 року було визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ1 ОСОБА_2, а саме – дві земельні ділянки, загальною площею 6,14 гектара, що знаходяться на території Безсалівської сільської ради і належали спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ___ № ____».
Скаржник вказує, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України, земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами ІНФОРМАЦІЯ3 та ІНФОРМАЦІЯ5 не межують між собою, а тому їх неможливо помилково сприйняти як одну земельну ділянку. Таким чином суддею у рішенні від 6 грудня 2018 вказано завідомо неправдиву інформацію.
На думку скаржника, враховуючи, що рішення, на яке посилалася суддя також ухвалювалося нею 7 місяців перед тим та ще й в умовах конфлікту інтересів, то малоймовірно, що це була ненавмисна помилка.
Скаржник також вважав за необхідне вказати, що ОСОБА8 є депутатом Лохвицької районної ради від Радикальної партії О.Ляшка та відповідальною особою від цієї партії у місті Лохвиця.
Скаржник зауважив, що для суддів законодавство встановлює особливий порядок вирішення конфлікту інтересів – подання заяви про самовідвід. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді (пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Скаржник вважає, що суддя Бондарь В.А. пов’язана з ОСОБА8 договірними відносинами з приводу майна, тобто має приватний інтерес, може впливати на розгляд справ за його участі щодо майна, тобто охоплюється поняттям «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді», що є підставою для відводу та самовідводу судді. До того ж сама суддя це визнавала раніше, задовольняючи заяву про самовідвід. Таким чином, коли справа була розподілена на суддю, у неї виник потенційний конфлікт інтересів, який вона була зобов’язана законом урегулювати, заявивши відвід у справах. Однак, суддя Бондарь В.А. цього не зробила та ухвалила 2 рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим, як вважає скаржник, грубо порушила норми закону. Таким чином, суддя умисно ухвалила два рішення в умовах конфлікту інтересів, у яких висновки не відповідають обставинам справи, та які містять недостовірну інформацію, завдяки чому учасник справ – власник квартири, якою суддя тимчасово володіє та користується, як вона зазначала в ухвалі про самовідвід у попередній справі, – набув у власність понад 6,14 га землі. Таке очевидне порушення при розгляді справ щодо майна, стороною яких є публічний діяч, сприяє утвердженню в суспільстві уявлення про корумпованість та кругову поруку в органах судової влади.
Скаржник вважає, що такі дії, серед іншого, свідчать про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Скаржник також зазначає, що до схожого висновку дійшла і Громадська рада доброчесності, яка на підставі наведених фактів 14 жовтня 2019 року ухвалила рішення про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. Наведені факти свідчать, що суддя ухвалювала рішення в умовах реального конфлікту інтересів. При цьому у декларації доброчесності судді за 2018 рік, поданій 24 січня 2019 року, суддя у пункті 8 «Випадків наявності потенційного та/або реального конфлікту інтересів у моїй діяльності не було» вказала «Підверджую», що очевидно не відповідає дійсності, враховуючи наведені вище обставини.
З огляду на викладене скаржник просить притягнути суддю Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь В.А. до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених підпунктами «б», «д» пункту 1, пунктами 3, 4, 19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушення правил щодо відводу (самовідводу); допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків; декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 8 лютого 2021 року вказану скаргу передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Краснощоковій Н.С.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощоковою Н.С. проведено попередню перевірку, за результатами якої складено висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь В.А., оскільки в діях судді не міститься ознак дисциплінарних проступків, які відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. та додані до нього матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Із письмових пояснень Бондарь В.А., наданих на пропозицію члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С., та інших матеріалів перевірки вбачається, що під час проходження кваліфікаційного оцінювання за результатами вивчення суддівського досьє судді стало відомо про висновок, затверджений Громадською радою доброчесності 14 жовтня 2019 року про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь В.А. критеріям доброчесності та професійної етики.
Після чого, як вказала суддя Бондарь В.А., вона скерувала пояснення до Вищої кваліфікаційної служби України 18 жовтня 2019 року.
Крім того, 7 листопада 2019 року вона подала позов до Полтавського окружного адміністративного суду до Громадської ради доброчесності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 4 березня 2020 року (справа № 440/4367/19) адміністративний позов Бондарь В.А. до Громадської ради доброчесності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування висновку – задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь В.А. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 14 жовтня 2019 року.
Рішення набрало законної сили 7 серпня 2020 року.
Суддя Бондарь В.А. наголосила, що протокол електронного голосування (який є невід’ємною частиною висновку від 14 жовтня 2019 року про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь В.А. критеріям доброчесності та професійної етики) затверджений 13-ма голосами з 18 голосів членів Громадської ради доброчесності. У голосуванні взяли участь 13 членів: 1) Валько Вадим; 2) Воробйов Євген; 3) Куйбіда Роман; 4) Кулібаба Андрій; 5) Маселко Роман; 6) Марчук Антон; 7) Мєлких Едуард; 8) Моторевська Євгенія; 9) Остапенко Дмитро; 10) Соколенко Наталія; 11) Стригун Дмитро; 12) Чижик Галина; 13) Шепель Тарас. Отже Маселко Р.А. особисто брав участь у голосуванні.
Суддя Бондарь В.А. зауважила, що жоден із вищевказаних членів Громадської ради доброчесності відзив на її позов не надав, в жодному судовому засіданні вони участі не брали, що підтверджується матеріалами справи Полтавського окружного адміністративного суду.
Крім того, щодо зазначених фактів про вчинення дисциплінарного проступку вже суддею Лохвицького районного суду Полтавської області, як вказано у скарзі, а не суддею Краснолуцького міського суду Луганської області, суддя Бондар В.А. зазначила таке.
Указом Президента України від 18 червня 2010 року № 713/2020 її призначено на посаду судді Краснолуцького міського суду Луганської області строком на п’ять років.
Відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 2017 року № 212/2017 її переведено на роботу на посаді судді Лохвицького районного суду Полтавської області строком до шести місяців (з 10 серпня 2017 року по 6 лютого 2018 року) .
Указом Президента України від 7 лютого 2018 року № 24/2018 продовжено строк відрядження судді Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь В.А. на роботу на посаді судді Лохвицького районного суду Полтавської області на шість місяців.
Суддя Бондарь В.А. вказала, що з 1 березня по 6 серпня 2018 року вона виконувала обов’язки голови Лохвицького районного суду Полтавської області.
Указом Президента України від 17 вересня 2018 року № 228/2018 переведено суддю Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь В.А. на роботу на посаді судді Лохвицького районного суду Полтавської області.
Згідно з наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України від 17 вересня 2018 року № 47/к на виконання Указу Президента України від 20 серпня 2018 року № 228/2018 суддю Бондарь В.А. відраховано зі штату Краснолуцького міського суду Луганської області на посаду судді Лохвицького районного суду Полтавської області 17 вересня 2018 року, а 18 вересня 2018 року вона приступила до виконання обов’язків судді та голови Лохвицького районного суду Полтавської області.
Суддя Бондарь В.А. пояснила, що з 17 вересня 2017 року по 6 лютого 2018 року вона користувалась на умовах суборенди житлом, власником якого є ОСОБА8. Дата набуття права зазначена в її декларації за 2017 рік. Починаючи з дати продовження відрядження до Лохвицького районного суду Полтавської області, 1 березня 2018 року вона поновила користування на підставі суборенди житла, власником якого є ОСОБА8, про що зазначено в декларації за 2018 рік.
Суддя Бондарь В.А. вказала, що дійсно в період 2017 – 2018 років у Лохвицькому районному суді Полтавської області розглядались три справи, які були розподілені на неї, стороною в яких був ОСОБА8, а саме справи № 538/726/17, № 538/459/18, № 538/1665/18.
Суддя Бондарь В.А. зазначила, що у справі № 538/726/17 вона, як і інші три судді, які були відряджені до Лохвицького районного суду Полтавської області та користувались на умовах суборенди квартирою, власником якої є ОСОБА8, заявили самовідвід.
Справа № 538/459/18, провадження в якій було відкрито 18 квітня 2018 року та призначено справу до розгляду на 24 травня 2018 року, була розглянута за відсутності сторін у справі: позивача ОСОБА8, відповідача Безсалівської сільської ради, третьої особи Першої Лохвицької державної нотаріальної контори. До початку розгляду справи по суті учасники процесу подали заяви про розгляд справи без їх участі. Позивач таку заяву подав 12 квітня 2018 року разом із позовною заявою, завідувач Першої Лохвицької державної нотаріальної контори – 26 квітня 2018 року, сільський голова села Безсали Дігтяр О.Г. – 22 травня 2018 року.
Рішення у справі № 538/459/18 ухвалено 24 травня 2018 року, оскаржено не було, є чинним, вказаним рішенням чиїсь законні права та інтереси не порушено.
Щодо призначення до розгляду справи № 538/427/18 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, яка надійшла до суду 10 квітня 2018 року та яка взята скаржником для прикладу, суддя Бондарь В.А. пояснила таке.
12 квітня 2018 року надіслано запити до Другої Лохвицької державної нотаріальної контори та Гирявоісковецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Після отримання відповідей на вказані запити (зокрема 20 квітня 2018 року), ухвалою суду від 23 квітня 2018 року відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання на 29 травня 2018 року.
29 травня 2018 року проведено підготовче засідання без участі сторін та призначено справу до розгляду на 4 липня 2018 року.
4 липня 2018 року розгляд справи відкладено на 24 липня 2018 року у зв’язку з неявкою сторін у справі.
24 липня 2018 року від відповідача у справі надійшла заява про відкладення розгляду справи та визнання участі позивача обов’язковою. Ухвалою суду від 24 липня 2018 року клопотання відповідача задоволено, визнано обов’язковою участь представника позивача у справі, справу призначено до розгляду на 13 серпня 2018 року.
13 серпня 2018 року розгляд справи не відбувся, оскільки 7 серпня 2018 року у судді закінчились повноваження у зв’язку із закінченням терміну відрядження.
Суддя Бондарь А.В. пояснила, що з 18 вересня 2018 року вона переведена до Лохвицького районного суду Полтавської області, а 24 вересня 2018 року відбувся повторний автоматизований розподіл справ.
Справу № 538/427/18 прийнято суддею до провадження та призначено її до розгляду на 9 жовтня 2018 року.
9 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 22 жовтня 2018 року у зв’язку з неявкою відповідача.
22 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 15 листопада 2018 року за заявою позивача про відкладення розгляду справи та для уточнення позовних вимог.
15 листопада 2018 року від представника позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою суду від 15 листопада 2018 року вказану заяву представника позивача задоволено.
Отже, на думку судді Бондарь В.А., вказана справа була розглянута відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя Бондарь В.А. пояснила, що справа № 538/1665/18 розглядалась в порядку окремого провадження, а саме було заявлено про встановлення юридичного факту. Ця справа була пов’язана зі справою № 538/459/18, рішення в якій ухвалено 24 травня 2018 року. Розгляд справи № 538/1665/18 відбувався за відсутності заявника та заінтересованої особи. Рішенням від 6 грудня 2018 року заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено.
Суддя Бондарь В.А. додатково зазначила, що при розгляді вказаних вище справ учасники процесу відводів не заявляли, рішення набули законної сили та ніким не оскаржені. В результаті прийняття таких рішень не порушено права та інтереси третіх осіб.
Суддя Бондарь В.А. вказала, що у висновку Громадської ради доброчесності зазначено, що сторона у справі ОСОБА8 є депутатом Лохвицької районної ради від Радикальної партії О.Ляшка та відповідальною особою від цієї партії у місті Лохвиця.
Суддя Бондарь В.А. зауважила, що навіть при встановленні осіб, які є сторонами у справі, не надається інформація щодо їх релігійної або партійної належності. Інформація про те, що ОСОБА8 є депутатом, стала їй відома лише з висновку Громадської ради доброчесності.
Суддя Бондарь В.А. звертала увагу, що відповідно до статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками політичних, релігійних чи інших переконань. Крім того, Громадська рада доброчесності не наділена повноваженнями щодо переоцінки рішень суду та оцінювання професійної компетентності. Відповідно до частини третьої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.
З огляду на наведене, суддя Бондарь В.А. вважає, що скарга Маселка Р.А. не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що до скарги Маселка Р.А. стосовно судді Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь В.А. додано висновок, затверджений Громадською радою доброчесності 14 жовтня 2019 року, про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь В.А. критеріям доброчесності та професійної етики. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що його доводи є аналогічними доводам, викладеним у скарзі Маселка Р.А., яка надійшла до Вищої ради правосуддя 8 лютого 2021 року (вх. № М-5/49/7-21).
До письмових пояснень судді Бондарь В.А. додано копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 4 березня 2020 року у справі № 440/4367/19 за позовом Бондарь В.А. до Громадської ради доброчесності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування висновку.
Вказаним рішенням позов Бондарь В.А. задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь В.А. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 14 жовтня 2019 року.
Зі змісту рішення суду першої інстанції від 4 березня 2020 року вбачається таке.
Висновок про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь В.А. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 14 жовтня 2019 року, ґрунтується, серед іншого, на тому, що суддя не повідомила про наявність конфлікту інтересів та (або) не вжила інших заходів для його запобігання. Суддя використовувала сумнівні способи набуття майна у власність, встановлення певних юридичних фактів, ухилення від оподаткування. Підставою для вказаного висновку стало те, що у 2017 – 2018 роках Лохвицький районний суд Полтавської області розглядав три справи, що були розподілені на суддю Бондар В.А., стороною яких був ОСОБА8: № 538/726/17, № 538/459/18, № 538/1665/18. У першій справі суддя взяла самовідвід, а дві інші розглянула та ухвалила рішення. При цьому, згідно з декларацією за 2017 рік суддя з 11 вересня 2017 року має на праві користування (суборенда) квартиру загальною площею 83,4 кв.м. у м. Лохвиця, власником якої є ОСОБА8. Крім того, рішення у вказаних справах містять неточну інформацію щодо реєстрації права власності на земельну ділянку згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ___ № ____; містять завідомо неправдиву інформацію.
З приводу наведених обставин, викладених у спірному висновку, позивач зазначала, що рішення у цивільній справі № 538/459/18 прийняте 24 травня 2018 року. Рішення не оскаржене, є чинним, нічиїх законних прав та інтересів не порушено. Справа № 538/1665/18 розглядалась в порядку окремого провадження, було заявлено про встановлення юридичного факту і була пов’язана з попередньою справою. Розгляд справи був проведений без участі заявника та заінтересованої особи.
З цього приводу суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть тільки суди апеляційної і касаційної інстанцій при перегляді судових рішень.
Згідно з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 № 8 «Про незалежність судової влади» відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» зазначено, що рішення суддів не повинні бути предметом перегляду поза межами звичайної процедури оскарження (пункт 80).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції констатував, що Громадська рада доброчесності не наділена законом повноваженнями оцінювати законність та обґрунтованість судового рішення.
Представником відповідача не надано, а матеріали справи не містять судових рішень апеляційної та касаційної інстанцій, якими скасовані рішення суду першої інстанції у справах № 538/459/18, № 538/1665/18.
Також, матеріали справи не містять судових рішень апеляційної та касаційної інстанцій у справах № 538/459/18, № 538/1665/18, якими було б встановлено факт порушення норм процесуального права при визначенні складу суду в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції звертав увагу, що Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Однак в її повноваження не входить перевірка судових рішень на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин вищевказані висновки відповідача, викладені у спірному рішенні, є необґрунтованими.
Суд першої інстанції вважав, що викладені в оскаржуваному висновку доводи Громадської ради доброчесності не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованого сумніву чи можливість виникнення обґрунтованого сумніву щодо відповідності позивача критерію доброчесності чи професійної етики.
Суд також звертав увагу, що із самого висновку від 14 жовтня 2019 року вбачається, що Громадська рада доброчесності не забезпечила право судді на надання пояснень з приводу обставин, зазначених у висновку.
Не надання можливості позивачу надати пояснення щодо питань, які зазначені у висновку Громадської ради доброчесності, на переконання суду, свідчить про неповне отримання інформації, використання її без належної перевірки та позбавлення позивача права на участь у процесі прийняття рішення щодо нього.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що спірний висновок складений 14 жовтня 2019 року на суддю Краснолуцького міського суду Луганської області, в той час як згідно Указу Президента України від 20 серпня 2018 року № 228/2018 позивач переведена суддею Лохвицького районного суду Полтавської області.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано заперечень проти позовних вимог та доказів в обґрунтування висновків у спірному рішенні.
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що висновок про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь В.А. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 14 жовтня 2019 року, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнятий без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь В.А., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
У скарзі Маселко Р.А. зазначає, що суддею Бондарь В.А. у майнових деклараціях за 2017, 2018 років «з незрозумілих причин» вказані дві різні дати початку користування житлом (квартирою площею 83 кв.м у місті Лохвиця, власником квартири є ОСОБА8).
Разом із тим, як встановлено Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та підтверджується письмовими поясненнями судді, зазначення різних дат початку користування житлом на праві суборенди пов’язано з періодами відрядження судді Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь В.А. на роботу на посаді судді Лохвицького районного суду Полтавської області (Указ Президента України від 7 серпня 2017 року № 212/2017, Указом Президента України від 7 лютого 2018 року № 24/2018).
Отже, наведені доводи скарги Маселка Р.А. стосовно дій судді Бондарь В.А., які, на переконання скаржника, становлять дисциплінарний проступок, не підтвердились, спростовуються письмовими поясненнями судді та іншими матеріалами перевірки.
Щодо доводів скарги Маселка Р.А. про порушення суддею Бондарь В.А. правил щодо самовідводу під час здійснення правосуддя у справах № 538/459/18, № 538/1665/18 необхідно зазначити таке.
Відповідно до частин першої – третьої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи).
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім’ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 цього Кодексу, суддя, зобов’язані заявити самовідвід.
У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Крім того, наведено приклади таких випадків:
1. У судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
2. Раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок.
3. Суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.
Наявність хоча б однієї із зазначених обставин виключає участь судді у судовому провадженні. Однак поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, їх використання залежить від внутрішнього переконання судді, який діє за власним розсудом в межах закону.
Як вбачається з письмових пояснень судді Бондарь В.А., свої дії під час здійснення правосуддя у справах № 538/726/17, № 538/459/18, № 538/1665/18 (а саме щодо вирішення питання про самовідвід) вона пояснила власним тлумаченням фактів та чинного законодавства. Судді не повинні притягатися до відповідальності за тлумачення на свій розсуд правової норми.
Щодо доводів скарги Маселка Р.А. про те, що рішення від 24 травня 2018 року у справі № 538/459/18 та від 6 грудня 2018 року у справі № 538/1665/18 містять недостовірну інформацію та не відповідають обставинам справи, необхідно взяти до уваги таке.
Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Враховуючи встановлені обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь В.А. не міститься ознак дисциплінарних проступків, які відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
З огляду на наведене, керуючись статтями 43–45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь Вікторії Анатоліївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.С. Розваляєва
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Б. Плахтій
В.Г. Суховий
