Вища рада правосуддя, розглянувши справу про порушення вимог щодо несумісності заступником начальника Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора Тридубом Миколою Степановичем,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 23 червня 2021 року за вх. № 5829/0/8-21 надійшла заява Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про порушення вимог щодо несумісності заступником начальника Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора Тридубом М.С. (далі – прокурор Тридуб М.С.).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 23 червня 2021 року зазначена заява передана члену Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. для проведення перевірки.
У заяві Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора зазначено, що Тридуб М.С. працює в органах прокуратури з вересня 1998 року та 8 квітня 2011 року прийняв Присягу працівника прокуратури.
Наказом Генерального прокурора від 25 січня 2021 року № 75ц на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року № 640/1116/20 Тридуба М.С. поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року.
Наказом Генерального прокурора від 2 лютого 2021 року № 106ц Тридуба М.С. призначено на посаду заступника начальника Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора.
Разом із тим відповідно до інформації з Єдиного реєстру адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/profile/82201) Тридуб М.С., перебуваючи на посаді прокурора, 21 травня 2021 року склав присягу та отримав свідоцтво № 001052 про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Чернігівської області, яке цього самого дня зупинено.
На обґрунтування своєї позиції Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, в якій суд, зокрема, дійшов висновку, що перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та із представницьким мандатом на державних виборних посадах. На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про запобігання корупції».
За висновком Верховного Суду, складаючи присягу прокурора, особа свідомо приймає всі обмеження, які покладаються на неї спеціальним законом, у тому числі заборону суміщення перебування на посаді прокурора з адвокатською діяльністю. Претендуючи на набуття права на заняття адвокатською діяльністю, прокурор вступає у позапроцесуальні відносини з Радою адвокатів, адвокатською спільнотою.
Крім того, Верховний Суд наголосив, що намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, перебуваючи на посаді прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності. До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка є прокурором та підтримує державне обвинувачення в суді, ставить під сумнів її незалежність, безсторонність та неупередженість.
Водночас Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку отримання особою, яка є прокурором, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складання присяги адвоката, така особа однозначно опиняється під дією двох присяг – прокурора та адвоката.
На підтвердження відомостей, вказаних у заяві, Генеральною інспекцією Офісу Генерального прокурора надано витяг з Єдиного державного реєстру адвокатів України щодо Тридуба С.М. та інші докази.
Ухвалою члена Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. від 3 вересня 2021 року № 3717/0/18-21 за заявою Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора відкрито справу про порушення заступником начальника Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора Тридубом М.С. вимог щодо несумісності.
Прокурор Тридуб М.С. та заявник – Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора повідомлені у порядку та строк, що встановлені законом, про дату, час і місце розгляду справи про порушення прокурором вимог щодо несумісності.
Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та забезпечення реалізації прав прокурора Тридуба М.С. та заявника – Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, визначених пунктом 11.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, їм запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.
23 жовтня 2021 року від керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора надійшов лист із проханням розглядати заяву про порушення прокурором Тридубом М.С. вимог щодо несумісності без участі представника Генеральної інспекції, в якому зазначено про підтримання доводів, викладених у заяві.
28 жовтня 2021 року у засіданні Вищої ради правосуддя взяв участь прокурор Тридуб М.С., який вказав на необґрунтованість доводів та вимог заяви про порушення ним вимог несумісності.
Дослідивши матеріали справи, пояснення прокурора Тридуба М.С., заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., Вища рада правосуддя встановила таке.
Наказом Генерального прокурора від 25 січня 2021 року № 75ц на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року № 640/1116/20 Тридуба М.С. поновлено на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року.
Наказом Генерального прокурора від 2 лютого 2021 року № 106ц Тридуба М.С. призначено на посаду заступника начальника Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора.
Частиною першою статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності).
На запит члена Вищої ради правосуддя Рада адвокатів Чернігівської області повідомила, що Тридуб М.С. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001052 на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 16 квітня 2021 року № 99.
У поясненнях, надісланих на адресу Вищої ради правосуддя, прокурор Тридуб М.С. зазначив, що на підставі рішення Ради адвокатів Чернігівської області від 16 квітня 2021 року № 99 він отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Разом із тим Тридуб М.С. наголосив, що в день отримання свідоцтва (21 травня 2021 року) на підставі його заяви було зупинено дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Прокурор Тридуб М.С. стверджує, що посада прокурора є несумісною не з процедурою складання іспиту на заняття адвокатською діяльністю, проходженням стажування чи з отриманням свідоцтва адвоката, а із фактичним здійсненням такою особою адвокатської діяльності у розумінні Закону України «Про адвокатуру та про адвокатську діяльність». На думку Тридуба М.С., аналіз положень законів України «Про адвокатуру та про адвокатську діяльність», «Про прокуратуру», «Про запобігання корупції» свідчить, що перебування на посаді прокурора є несумісним не із статусом адвоката, а з незалежною професійною адвокатською діяльністю щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Тридуб М.С. зазначив, що на час прийняття рішення Радою адвокатів Чернігівської області від 16 жовтня 2020 року про направлення його на стажування та затвердження плану стажування він не мав статусу прокурора.
Щодо доводів, викладених у заяві з приводу перебування «під двома присягами», Тридуб М.С. вказав, що за своїм змістом присяга прокурора та присяга адвоката не суперечать загальним принципам правосуддя, одна одній та міжнародним принципам діяльності прокурорів та адвокатів у системі правосуддя.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в редакції, чинній на час отримання прокурором Тридубом М.С. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю) визначено, що адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
При цьому частиною другою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено перелік осіб, які не можуть бути адвокатами, а саме не може бути адвокатом особа, яка: 1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі; 2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; 3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, – протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, – протягом трьох років з дня такого звільнення.
Таким чином, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чітко визначено перелік осіб, які не можуть бути адвокатами.
Крім цього, аналіз положень статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дає підстави для висновку, що особа, яка бажає стати адвокатом, перед початком процедури набуття права на заняття адвокатською діяльністю повинна відповідати таким вимогам: мати повну вищу юридичну освіту; володіти державною мовою; мати стаж роботи в галузі права не менше двох років; бути відсутньою в переліку осіб, встановленому частиною другою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регламентовано процедуру допуску до складення кваліфікаційного іспиту. Зокрема, частиною першою цією статті встановлено, що особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: 1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту; 2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.
Оскільки кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевірила відповідність Тридуба М.С. вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та допустила його до процедури набуття права на заняття адвокатською діяльністю, матеріали справи про несумісність не містять відомостей, що Тридуб М.С. не відповідав наведеним вище вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює поетапну процедуру набуття права на заняття адвокатською діяльністю: звернення особи до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту (стаття 8); складення кваліфікаційного іспиту (стаття 9); стажування, яке здійснюється у вільний від основної роботи час стажиста (стаття 10); складення особою, щодо якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, присяги адвоката України (стаття 11); отримання особою, яка склала присягу адвоката України, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (стаття 12).
Частиною першою статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є: 1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 2) військова або альтернативна (невійськова) служба; 3) нотаріальна діяльність; 4) судово-експертна діяльність.
У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності (частина друга статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Пунктом «е» частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, посадові та службові особи органів прокуратури.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 18 Закону України «Про прокуратуру» перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах. Вимоги щодо несумісності не поширюються на участь прокурорів у діяльності виборних органів релігійних та громадських організацій. На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про запобігання корупції». Прокурор не може належати до політичної партії, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статтею 18 Закону України «Про прокуратуру» перебування на посаді прокурора є несумісним не зі статусом адвоката, а з незалежною професійною адвокатською діяльністю щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
З викладеного вище вбачається, що прокурори не можуть перебувати на посаді прокурора та здійснювати адвокатську діяльність, тобто безпосередньо вчиняти дії, зазначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, обмеження стосовно осіб, які перебувають на посаді прокурора, стосуються безпосереднього здійснення ними адвокатської діяльності, спрямованої на надання правової допомоги клієнту.
Отже, обставини несумісності можуть виникнути у особи, яка набула статус адвоката (склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю) та почала вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність, однак такі обставини можуть бути усунені у порядку частини другої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме шляхом подання адвокатом у триденний строк з дня виникнення таких обставин до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (частини п’ята, шоста статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Враховуючи викладене вище, сам факт проходження стажування, складання особою присяги та отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а згодом зупинення такої діяльності виключає можливість здійснення такою особою дій, які відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» можуть бути визначені як адвокатська діяльність.
Своєю чергою, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує виключно можливість особи в майбутньому вчиняти дії, спрямовані на захист інтересів клієнта, тобто здійснювати адвокатську діяльність. При цьому положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не зобов’язують особу з моменту отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю одразу здійснювати таку діяльність, оскільки норми статті 31 цього Закону наділяють таку особу альтернативною моделлю поведінки, а саме можливістю на підставі заяви зупинити своє право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, набуття статусу адвоката не свідчить про здійснення такою особою адвокатської діяльності, що вбачається із тлумачення статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою саме діяльність адвоката є несумісною із роботою в органах прокуратури і, відповідно, навпаки.
З Єдиного реєстру адвокатів України вбачається, що 21 травня 2021 року Рада адвокатів Чернігівської області видала Тридубу М.С. свідоцтво № 001052 про право на заняття адвокатською діяльністю. Того самого дня на підставі його заяви було зупинено дію цього свідоцтва.
Доказів того, що Тридуб М.С., працюючи на посаді прокурора, вчиняв дії, що відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені як адвокатська діяльність, Генеральною інспекцією Офісу Генерального прокурора не надано та перевіркою не встановлено.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя доходить висновку, що відсутні підстави вважати, що прокурор Тридуб М.С. здійснював адвокатську діяльність, несумісну з його посадою прокурора, оскільки в цьому випадку, з урахуванням норм Конституції України та практики Європейського суду з прав людини, реалізація Тридубом М.С. саме права на заняття адвокатською діяльністю (отримання відповідного свідоцтва) розглядається як його бажання отримати доступ до професії.
Посилання заявника на те, що прокурор Тридуб М.С. у зв’язку з отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю одночасно перебуває під дією двох присяг – прокурора та адвоката, на переконання Вищої ради правосуддя, самі по собі не є свідченням порушення прокурором вимог щодо несумісності.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», приймаючи присягу, особа стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, зобов’язується: «....у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов’язки, бути вірним присязі».
За своїм змістом присяга прокурора та присяга адвоката не суперечать загальним принципам здійснення правосуддя на підставі суворого дотримання закону та міжнародним принципам діяльності прокурорів та адвокатів.
Присяга є церемоніальною процедурою, що визначає доступ до професії, а також взяття на себе особою, яка складає присягу, зобов’язань щодо належного виконання в майбутньому обов’язків за цією професією та не стосується безпосереднього виконання Тридубом М.С. обов’язків прокурора.
У заяві Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17.
Разом з тим предметом спору у вказаній вище справі був адміністративний позов працівників органів прокуратури, які виявили бажання отримати свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, пройшли для цього відповідні процедури та яким фактично відмовлено у видачі свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю з огляду на те, що вони продовжують працювати в органах прокуратури. Тому відповідні доводи заявника не є релевантними до справи про порушення вимог щодо несумісності.
Як встановлено перевіркою, заступник начальника Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора Тридуб М.С. не здійснював діяльності, яка є несумісною зі статусом прокурора, а тому в його діях Вищою радою правосуддя не встановлено порушень вимог щодо несумісності в розумінні підстави для звільнення прокурора з посади.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду справи щодо несумісності Вища рада правосуддя може ухвалити рішення про визнання порушення прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом і внесення в установленому порядку подання про звільнення його з посади; про визнання відсутності порушень суддею або прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом.
Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя ухвалює рішення стосовно порушення прокурором вимог щодо несумісності; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 11.7 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
визнати відсутність порушення вимог щодо несумісності заступником начальника Департаменту кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора Тридубом Миколою Степановичем.
В. о. Голови Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Члени Вищої ради правосуддя О.Є. Блажівська
В.В. Матвійчук
С.М. Болотін
І.Б. Плахтій
В.І. Говоруха
О.В. Прудивус
П.М. Гречківський
Т.С. Розваляєва
В.К. Грищук
В.В. Саліхов
В.І. Дашішевська
В.Г. Суховий
Л.Б. Іванова
Л.А. Швецова
Н.С. Краснощокова
