Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Болотіна С.М. за результатами перевірки повідомлення суддів Київського апеляційного суду Дзюбіна В’ячеслава Вікторовича, Миколюка Олександра Володимировича, Шроля Валентина Ростиславовича про втручання в їхню діяльність як суддів щодо здійснення правосуддя,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 січня 2022 року надійшло повідомлення суддів Київського апеляційного суду Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р. про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя (вхідний № 52/0/6-22).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 19 січня 2022 року вказане повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Болотіну С.М. для проведення перевірки.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Болотіна С.М., Вища рада правосуддя дійшла такого висновку.
У повідомленні судді Київського апеляційного суду Дзюбін В.В., Миколюк О.В., Шроль В.Р. зазначають, що 12 січня 2022 року на сайті Громадської організації «Україна проти свавілля чиновників» (https://proisvol.info/) виявили публікації від 9 січня 2022 року із заголовками «Шроль В.Р., Миколюк О.В., Дзюбін В.В. Пацієнти дурдому» та «Дзюбін В.В. Перетворення хабарника у тупорилого дебіла», в яких містилось посилання на відео, розміщене на платформі відеохостингу Youtube.
Зі змісту вказаних публікацій, зокрема з долучених фотокопій ухвал Київського апеляційного суду у справах № 761/27304/21 (провадження № 11-сс/824/6224/2021) та № 761/34727/21 (провадження № 11-сс/824/6820/2021), які перебували у провадженні суддів Дзюбіна В.В., Шроля В.Р., вбачається, що апеляційні скарги у цих справах подані ОСОБА_1. Відповідно до відкритих даних, які містяться у мережі Інтернет, вказана особа є керівником та засновником Громадської організації «Україна проти свавілля чиновників».
На переконання суддів, у вказаних публікаціях ОСОБА_1 безпідставно стверджує про їхню недоброчесність з покликанням на недостовірні відомості. Поряд із цим, як зауважують судді Дзюбін В.В., Миколюк О.В., Шроль В.Р., у відеозверненнях, розміщених на каналі «Україна проти свавілля чиновників» на платформі відеохостингу Youtube, ОСОБА_1 закликає до насильства щодо них за місцем їхньої роботи в Київському апеляційному суді. Зокрема, він вказує їхній трудовий розпорядок, що, на думку суддів, може розцінюватися як заклики до вчинення терористичного акту, та надає негативну характеристику рідним та близьким особам суддів, інформація про яких міститься у відкритих джерелах.
На переконання суддів Дзюбіна В.В., Шроля В.Р., Миколюка О.В., у вказаних відеозверненнях ОСОБА_1, вживаючи негативні, образливі та провокативні вислови на їхню адресу, цілеспрямовано створює негативний образ правосуддя в особі Київського апеляційного суду, що, на їхню думку, є грубим і відвертим проявом неповаги особи до суду, а також спробою схилити їх до прийняття рішень на його користь.
З огляду на викладене судді Київського апеляційного суду Дзюбін В.В., Шроль В.Р., Миколюк О.М. просять вжити відповідних заходів реагування, передбачених законодавством України.
Член Вищої ради правосуддя Болотін С.М. звернувся до Генерального прокурора та Голови Служби судової охорони з відповідними запитами щодо надання інформації про вжиті заходи реагування на вказані у повідомленні обставини.
Станом день проведення перевірки за повідомленням суддів Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р. до Вищої ради правосуддя не надійшла інформація з Служби судової охорони на запит члена Вищої ради правосуддя про вжиті заходи реагування. Листом Офісу Генерального прокурора від 27 січня 2022 року Вищу раду правосуддя поінформовано, що повідомлення суддів Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р. направлено для розгляду згідно з територіальною юрисдикцією – до Київської міської прокуратури.
Під час попередньої перевірки повідомлення Вища рада правосуддя встановила, що у провадженні Київського апеляційного суду (суддя Дзюбін В.В.) перебувала справа № 761/27304/21, провадження № 11-сс/824/6224/2021, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено на підставі частини четвертої статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Крім того, у провадженні Київського апеляційного суду (головуючий суддя Шроль В.Р., судді Миколюк О.В., Дзюбін В.В.) перебувала справа № 761/34727/21, провадження № 11-сс/824/6820/2021, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2021 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року відмовлено заявнику ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2021 року та повернено йому апеляційну скаргу.
Згодом, після розгляду вказаних справ, на вебсайті Громадської організації «Україна проти свавілля чиновників» 9 січня 2022 року розміщено публікації «Дзюбін В.В. Перетворення хабарника у тупорилого дебіла» (https://proisvol.info/2022/01/09/dzyubin-v-v-peretvorennya-xabarnika-u-tuporilogo-debila/) та «Шроль В.Р., Миколюк О.В., Дзюбін В.В. Пацієнти дурдому» (https://proisvol.info/2022/01/09/shrol-v-r-mikolyuk-o-v-dzyubin-v-v-paciyenti-durdomu/).
Зазначені публікації також містили покликання на відеоматеріали, розміщені на каналі «Україна проти свавілля чиновників» на платформі відеохостингу Youtube, зокрема на відеоматеріал з назвою «Трансформація судді Дзюбіна В.В. у невмілого розмовляти дебіла» (https://www.youtube.com/watch?v=JkRzGeYA4mI), опублікований на вказаному каналі 21 жовтня 2021 року, та на відеоматеріал з назвою «Приховані пацієнти дурдому: Шроль В.Р., Миколюк О.В., Дзюбін В.В.» (https://www.youtube.com/watch?v=U5ZPfNPWVV0), розміщений на цьому каналі 9 січня 2022 року.
Як вбачається з відеозапису (https://www.youtube.com/watch?v=JkRzGeYA4mI), ОСОБА_1, аналізуючи публічну інформацію щодо судді Дзюбіна В.В., розміщену в мережі Інтернет на вебсайті https://chesnosud.org/, і текст судового рішення у справі № 761/27304/21, вживає образливі висловлювання, нецензурну лайку щодо судді та членів його сім’ї, надає власну оцінку вказаному судовому рішенню. Крім того, ОСОБА_1 виловлює погрози життю та здоров’ю суддів Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р. (проміжок часу 34:08–35:51). Зазначене відео також містить заклики до третіх осіб щодо застосування до суддів «більш серйозних методів» (проміжок часу 55:53–59:02).
З відеозапису (https://www.youtube.com/watch?v=U5ZPfNPWVV0) вбачається, що ОСОБА_1, аналізуючи публічну інформацію щодо суддів Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р., розміщену в мережі Інтернет, зокрема на вебсайті https://chesnosud.org/, судове рішення у справі № 761/34727/21, вживаючи нецензурні та образливі висловлювання на адресу цих суддів, членів їхніх сімей, погрожував життю та здоров’ю цих суддів, закликав третіх осіб до вчинення насильства щодо них у зв’язку з їхньою діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя.
Зокрема, ОСОБА_1, вказуючи на суддю Дзюбіна В.В. (час 31:08, 31:29), висловлює погрози безпосередньо на адресу судді, а згодом (час 01:05:21) висловлює заклики до третіх осіб стосовно застосування насильства до суддів Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р.
Оцінюючи вказані обставини, Вища рада правосуддя враховує, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом (стаття 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року, передбачено, що незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукання, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
У пункті 63 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів зазначено, що судді повинні погодитися з тим, що вони є публічними фігурами й не повинні бути занадто чутливими або занадто вразливими.
Судді, які ухвалюють рішення іменем України та є публічними особами, при виконанні своїх обов’язків повинні враховувати інтерес до них з боку суспільства та право інших осіб висловлювати свої оціночні судження стосовно здійснення правосуддя, а також розрізняти спроби втручання в їхню діяльність зі здійснення правосуддя та вираження іншими особами своїх думок, припущень, критики на адресу суддів.
Межа допустимої критики щодо судді як публічної особи визначається з урахуванням конкретних обставин і може бути ширшою, ніж щодо приватної особи, а тому суддя має бути готовим виявляти більшу толерантність до висловлювань громадян чи засобів масової інформації.
Як зазначено у статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Гарантії вказаної статті Конвенції поширюються і на висловлення поглядів чи критики, озвучення певних припущень.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) виходить із того, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (рішення у справах «Лінгенс проти Австрії», § 36, «Де Хаес і Гісейлс проти Бельгії», § 42).
Свобода вираження поглядів становить одну з найважливіших основ демократичного суспільства й одну з основних умов для його прогресу та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона може бути застосована не тільки до «інформації» або «ідей», які сприймаються зі схваленням або розцінюються як необразливі чи незначні, але і до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Українська Прес-Група» проти України», § 40).
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Слід також наголосити, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому ЄСПЛ наголосив, що використання, навіть «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження» (рішення у справі «Тушалп проти Туречинни», § 48).
Під час перевірки обставин, повідомлених суддями, та з відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result), Вища рада правосуддя встановила, що ОСОБА_1 є засновником та керівником Громадської організації «Україна проти свавілля чиновників» (код 40130912).
Аналіз змісту відеозвернень, оприлюднених Громадською організацією «Україна проти свавілля чиновників» на платформі відеохостингу Youtube, свідчить, що автором цих звернень ОСОБА_1, на переконання Вищої ради правосуддя, лише частково висловлені (у притаманному для нього стилі спілкування) оціночні судження щодо справ, які перебували у провадженні суддів Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р., чи стосовно осіб цих суддів.
Вища рада правосуддя зауважує, такі відеозвернення безпосередньо містять прямі погрози та заклики щодо застосування насильства щодо суддів Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р.
Розміщення громадською організацією на платформі відеохостингу Youtube та вебсайті відеозвернень, які фактично містять публічну пропозицію здійснити насильство щодо суддів, пропаганду насильства, явно виходить за межі допустимої критики діяльності органів судової влади чи осіб суддів. Такі дії громадської організації, на думку Вищої ради правосуддя, не відповідають вимогам плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства у розумінні вказаних вище вимог Конвенції.
Вища рада правосуддя також вважає, що такі дії, зокрема висловлення погроз та заклики до третіх осіб застосувати насильство щодо суддів, керівник Громадської організації «Україна проти свавілля чиновників» ОСОБА_1 вчиняв неодноразово.
Оцінку подібним діям керівника Громадської організації «Україна проти свавілля чиновників» ОСОБА_1 Вища рада правосуддя надавала в рішенні від 18 вересня 2021 року № 2075/0/15-21, ухваленому за результатами розгляду повідомлення судді Шевченківського районного суду міста Києва Антонюк М.С. про втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя. За результатами розгляду повідомлення судді Антонюк М.С. Київською міською прокуратурою 22 жовтня 2021 року внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____________________ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 377 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Статтею 3 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачено, що громадські об’єднання утворюються і діють на принципах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), прозорості, відкритості та публічності.
Разом із тим статтею 4 вказаного Закону визначено обмеження щодо утворення і діяльності громадських об’єднань, зокрема забороняються утворення і діяльність громадських об’єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки. Зазначені обмеження також закріплені статтями 36, 37 Конституції України, статтею 11 Конвенції.
Враховуючи викладені вище обставини, Вища рада правосуддя вважає, що дії Громадської організації «Україна проти свавілля чиновників» в особі її керівника ОСОБА_1 спрямовані на порушення гарантій незалежності суддів Київського апеляційного суду Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р. та завдають шкоди авторитету судової влади загалом.
Вища рада правосуддя зауважує, що відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, термін повноважень суддів, їхні незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Для гарантії безпеки суддів мають бути вжиті всі належні заходи. Зокрема, у приміщенні суду має бути присутня охорона або правоохоронні органи мають охороняти суддів, яким можуть серйозно погрожувати або вже погрожують (Рекомендація № R (1994) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», схвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року).
Необхідно вжити всіх необхідних заходів для гарантування безпеки суддів. До цих заходів належить захист судів і суддів, які можуть стати чи вже стали жертвами погроз або актів насильства (пункт 38 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки від 17 листопада 2010 року).
Відповідно до пункту 10 частини п’ятої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.
Статтею 140 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Служба судової охорони, органи правопорядку зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім’ї, збереження їхнього майна, якщо від судді надійде відповідна заява.
Вчинені у зв’язку зі службовою діяльністю судді посягання на його життя і здоров’я, знищення чи пошкодження його майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна судді, образа чи наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров’я членів його сім’ї (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм вбивством, пошкодженням майна мають наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя має право на забезпечення засобами захисту, які йому надаються Службою судової охорони, утвореною відповідно до цього Закону.
Служба судової охорони здійснює підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу (стаття 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У пунктах 13, 14 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки від 17 листопада 2010 року зазначено, що потрібно вживати всіх необхідних заходів для забезпечення поваги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів. Закон повинен передбачати санкції проти осіб, які намагаються певним чином впливати на суддів.
Статтею 376 КК України передбачено кримінальну відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення. Згідно зі статтею 377 КК України погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді чи присяжного, а також щодо їхніх близьких родичів у зв’язку з їхньою діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, формує склад окремого злочину, який передбачає кримінальну відповідальність у вигляді виправних робіт, арешту, обмеження або позбавлення волі.
Разом із тим Вища рада правосуддя не має повноважень здійснювати кримінально-правову кваліфікацію протиправних дій, які порушують конституційний принцип незалежності суддів, та визначати міру відповідальності за них. Кваліфікація дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, здійснюється правоохоронними органами, які є суб’єктами безпосереднього реагування на протиправні дії, які вчиняються щодо суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 48, пункту 9 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.
Таким чином, повідомлення суддів Київського апеляційного суду Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р. про втручання в їхню діяльність щодо здійснення правосуддя, надіслане Генеральному прокурору на виконання зазначених вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є повідомленням про вчинення стосовно суддів злочинів, передбачених статтями 376, 377 КК України.
Згідно зі статтею 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Отже, відомості за повідомленням суддів Київського апеляційного суду Дзюбіна В.В., Миколюка О.В., Шроля В.Р., надісланим Генеральному прокурору, мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у строк, визначений статтею 214 КПК України, та має бути розпочате досудове розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, про які повідомлено суддями, зокрема факти неналежної поведінки керівника громадської організації, яка містить ознаки кримінального правопорушення, висловлення погроз суддям у зв’язку з розглядом конкретних справ, можуть сформувати у суспільстві уявлення про безкарність протиправного впливу на судову систему та негативно позначитися на її незалежності загалом, тому повинні бути перевірені правоохоронними органами в порядку, встановленому КПК України.
Статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено повноваження Вищої ради правосуддя вживати заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Згідно з пунктами 6, 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду; вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Враховуючи, що безпека судді визначена як одна з основних гарантій незалежності судді, з огляду на повідомлені суддями Дзюбіним В.В., Миколюком О.В., Шролем В.Р. обставини, які свідчать про можливе втручання в їхню діяльність щодо здійснення правосуддя, Вища рада правосуддя вважає, що наявні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звернутися до Служби судової охорони щодо невідкладного вжиття передбачених законом заходів із забезпечення особистої безпеки суддів та охорони приміщення Київського апеляційного суду.
Звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо необхідності забезпечення проведення перевірки обставин, повідомлених суддями Київського апеляційного суду Дзюбіним В’ячеславом Вікторовичем, Миколюком Олександром Володимировичем, Шролем Валентином Ростиславовичем, з дотриманням приписів статті 19 Конституції України та статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.
В. о. Голови Вищої ради правосуддя Лариса ІВАНОВА
