X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Перша Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
27.12.2019
3642/1дп/15-19
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г., відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження стосовно суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г. (за дії на посадах суддів апеляційного суду Чернігівської області)

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргами Ругаля Олександра Анатолійовича стосовно судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача Олександра Григоровича, суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець Валентини Миколаївни, Заболотного Валерія Миколайовича, Шахової Ольги Григорівни (за дії на посадах суддів апеляційного суду Чернігівської області),

 

установила:

 

ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 жовтня 2019 року № 2668/1дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г. суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г. (за дії на посадах суддів апеляційного суду Чернігівської області) за скаргами Ругаля О.А. (унікальні номери Р-6131/0/7-18 та Р-6131/1/7-18).

Підставою для відкриття дисциплінарної справи стали дії судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г., що можуть свідчити про вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції, якими встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, та незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Також підставою для відкриття дисциплінарної справи стали дії суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г. (вчинені на посадах суддів апеляційного суду Чернігівської області), що можуть свідчити про вчинення ними дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції.

Розгляд дисциплінарної справи було призначено на 29 листопада 2019 року.

Судді та скаржник були повідомлені про розгляд дисциплінарної справи шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

На засідання 29 листопада 2019 року прибув скаржник Ругаль О.А. та представник суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г. – адвокат Заболотний О.М.

Суддя Деркач О.Г. на засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.

27 листопада 2019 року Ругаль О.А. подав до Вищої ради правосуддя заяву, у якій повідомив, що скарг стосовно судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г., суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г. не подавав.

Зазначені відомості підтверджені Ругалем О.А. на засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 29 листопада 2019 року шляхом подання відповідної заяви.

Відповідно до частин другої та шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості: 1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку; 2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу; 3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді; 4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості. Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Закон не вимагає від доповідача у дисциплінарній справі чи дисциплінарного органу до відкриття дисциплінарної справи перевіряти авторство скарги за відсутності сумнівів у достовірності підпису особи, яка подала дисциплінарну скаргу.

На стадії порушення дисциплінарної справи за скаргами Ругаля О.А. у Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не було підстав вважати скарги анонімними, оскільки вони відповідають наведеним вимогам вказаного Закону, зокрема, містять інформацію, яка дозволяє ідентифікувати особу заявника, а саме прізвище, ім’я, по батькові скаржника, підпис, адресу.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

За змістом статей 43–46 цього Закону за дисциплінарною скаргою може бути відкрито дисциплінарну справу, відмовлено у її відкритті або повернуто скаргу без розгляду за наявності передбачених цими нормами підстав.

Відповідно до частини десятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо у процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що скарга вичерпує свою дію на стадії відкриття дисциплінарної справи. На стадії розгляду та ухвалення рішення дисциплінарний орган Вищої ради правосуддя не обмежений зазначеними у скарзі доводами, має повноваження відкрити дисциплінарну справу за власною ініціативою, якщо в процесі її розгляду дійде висновку про наявність правових підстав для цього.

Підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку. Тому у випадку встановлення таких обставин дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя в процесі розгляду дисциплінарної справи сама по собі скарга та наведені у ній мотиви вже не мають правового значення для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Така правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 17 січня 2019 року у справі № 9901/687/18 (№ 11-864сап18) та від 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19.

Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за можливе продовжити розгляд дисциплінарної справи.

З метою витребування додаткових матеріалів та їх перевірки розгляд дисциплінарної справи 29 листопада 2019 року було відкладено.

Про засідання 27 грудня 2019 року судді та скаржник повідомлені шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Суддя Деркач О.Г. та представник суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г. – адвокат Заболотний О.М. прибули для участі у засіданні.

Скаржник для участі у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 27 грудня 2019 року не прибув.

Відповідно до положень статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункту 12.26 Регламенту Вищої ради правосуддя Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність перешкод для розгляду дисциплінарної справи за відсутності скаржника Ругаля О.А.

Вказані судді скористалися наданим їм правом ефективно будувати свій захист і надали до Вищої ради правосуддя (кожен окремо) письмові пояснення щодо викладених у дисциплінарних скаргах обставин.

Заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., суддю Деркача О.Г., адвоката Заболотного О.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків.

 

Щодо дій судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г. від 21 липня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУ НП в Чернігівській області Єрашова М.В., погоджене прокурором відділу Прокуратури Чернігівської області Домашенко Ю.М., про проведення позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності. Надано дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області за період із 1 грудня 2016 року по 1 липня 2017 року. Встановлено термін проведення позапланової виїзної ревізії – 15 робочих днів у період із 1 серпня 2017 року по 21 серпня 2017 року (включно), її проведення доручено Управлінню Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області (справа № 751/4467/17).

У поданій скарзі Ругаль О.А. зазначає, що вказана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) надання дозволу на проведення перевірки не є ні слідчою (розшуковою) дією, ні негласною слідчою (розшуковою) дією, ні заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотанням про проведення яких вправі звертатись слідчий за погодженням з прокурором до слідчого судді. КПК України не містить норми, яка безпосередньо регламентує можливість та порядок звернення слідчого та прокурора з клопотанням про проведення позапланової перевірки та компетенцію слідчого судді щодо вирішення такого клопотання, а положеннями статті 131 КПК України взагалі не передбачено такого заходу забезпечення кримінального провадження, не визначено обсягу доказування при розгляді такого клопотання, як і критеріїв, за якими слідчий суддя повинен визначати достатність підстав для надання дозволу на проведення позапланової перевірки. Вирішення слідчим суддею таких клопотань не охоплюється його повноваженнями, які мають реалізовуватись у спосіб, передбачений виключно процесуальним законом, оскільки надання дозволу на проведення перевірки не належить ні до заходів забезпечення кримінального провадження, ні до слідчих дій, ні до негласних слідчих дій.

Таким чином, на думку скаржника, приймаючи ухвалу про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, яка не передбачена КПК України, слідчим суддею було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.

У наданих письмових поясненнях суддя Деркач О.Г. зазначив, що при наданні дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області враховувалися як положення частини другої статті 1 КПК України щодо складових кримінально-процесуального законодавства України, так і безпосередньо Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» щодо підстав та порядку здійснення такої ревізії, а також було взято до уваги в сукупності характер кримінальних правопорушень, які розслідуються, позицію громади, представники якої вимагали їх розслідування, та наявність доказів, які могли давати підстави для проведення ревізії. При цьому на зазначеній стадії кримінального провадження (досудового слідства) процесуальний закон не вимагає, аби такі докази були повними і достатніми, проте докази повинні давати слідчому судді обґрунтовану впевненість у необхідності надання відповідного дозволу. Також суддя вказує на те, що законність та обґрунтованість відповідного судового рішення підтверджені ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня 2018 року.

До Вищої ради правосуддя 27 грудня 2019 року надійшли додаткові пояснення судді Деркача О.Г. Стосовно незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору суддя вказав, що скаржник не був учасником цього судового провадження, у зв’язку із чим від нього не надходили і не могли надходити жодні аргументи, тому суддя не давав їм правової оцінки. Мотивувальна частина ухвали від 21 липня 2017 року хоч і не містить детального викладу встановлених судом обставин, проте її зміст дає відповіді на всі основні запитання, тобто свідчить про мотиви, з яких виходив суд при прийнятті відповідного рішення.

Надаючи правову кваліфікацію діям судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з пунктом 18 частини першої статті 3 КПК України слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їхніх повноважень цим Кодексом.

Вирішення слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення позапланових ревізій, перевірок у кримінальному провадженні не охоплюється його повноваженнями, визначеними КПК України, які мають реалізовуватися у спосіб, передбачений процесуальним законом, адже не належать ні до заходів забезпечення кримінального провадження, ні до слідчих дій, ні до негласних слідчих дій.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи виходить із того, що дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку законності рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

Питання про правомірність надання суддею Деркачем О.Г. дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії не оцінюється Дисциплінарною палатою. Водночас важливим є те, як діяв суддя при постановленні відповідного рішення для захисту основоположних прав людини, зокрема права на справедливий судовий розгляд безстороннім судом, та дотримання суддею правового порядку загалом, а також чи наведено суддею мотиви прийняття судового рішення.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на суд покладено обов’язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила, що судові рішення повинні бути вмотивованими. Якість судового рішення залежить головним чином від його вмотивованості. Виклад мотивів прийняття рішення не лише полегшує розуміння судового рішення та сприяє визнанню сторонами його суті, а й є насамперед гарантією проти нелегітимних рішень. Мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує особі право на справедливий суд. Отже, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, суд зобов’язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на вмотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) ЄСПЛ наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Постановляючи ухвалу від 21 липня 2017 року у справі № 751/4467/17, суддя Деркач О.Г. керувався статтею 372 КПК України, якою передбачено вимоги до змісту ухвали, та Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Як убачається з тексту зазначеної ухвали, всупереч вимогам статті 372 КПК України вона не містить мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів, мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положень закону, якими він керувався.

В ухвалі слідчого судді Деркача О.Г. відсутні мотиви, з яких виходив суд, вирішуючи питання щодо необхідності застосування норм Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» при розгляді клопотання слідчого про проведення позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності. Зокрема, в ухвалі відсутні аргументи суду щодо можливості та доцільності застосування норм зазначеного Закону із посиланням на статті, які регулюють питання можливості призначення/проведення заходу, який є предметом розгляду у цій справі. Вказаний Закон згадується лише один раз в останньому реченні мотивувальної частини ухвали.

Варто також зазначити, що в ухвалі апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня 2018 року, постановленій за результатами перегляду ухвали слідчого судді Деркача О.Г. від 21 липня 2017 року у справі № 751/4467/17, констатовано, що, розглядаючи клопотання, слідчий суддя на порушення вимог кримінального процесуального законодавства не навів достатніх доводів, якими обґрунтовується необхідність призначення такої перевірки, не вказав потреб досудового розслідування, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про яке йдеться у клопотанні слідчого.

За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що незазначення суддею Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркачем О.Г. в ухвалі від 21 липня 2017 року у справі № 751/4467/17 мотивів прийняття рішення свідчить про недбалість судді та неналежне виконання ним своїх процесуальних повноважень. Вказане призвело до виникнення у скаржника сумнівів в об’єктивності, неупередженості та незалежності судді.

Надані суддею Деркачем О.Г. пояснення не спростовують допущених ним порушень.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Врахувавши наведені обставини, Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку про наявність у діях судді Деркача О.Г. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції.

Водночас Першою Дисциплінарною палатою не встановлено дій судді Деркача О.Г., які б свідчили про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції.

 

Щодо дій суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г., вчинених на посадах суддів апеляційного суду Чернігівської області.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області (судді Антипець В.М., Заболотний В.М., Шахова О.Г.) від 4 липня 2018 року ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г. від 21 липня 2017 року у справі № 751/4467/17 залишено без змін.

На обґрунтування постановленої ухвали від 4 липня 2018 року апеляційний суд послався на частину другу статті 1 КПК України, згідно з якою складовою кримінального процесуального законодавства України, серед іншого, є закони України, та частину шосту статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», відповідно до якої позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.

Апеляційний суд в ухвалі від 4 липня 2018 року зазначив, що, надаючи дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області у рамках кримінального провадження, розпочатого за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, слідчий суддя виходив із того, що ОСОБА 1 як Мринський сільський голова підозрювався у внесенні до рішення першої сесії сьомого скликання Мринської сільської ради та протоколу від 27 грудня 2016 року завідомо неправдивих відомостей щодо прийняття сесією рішення про його преміювання щомісячно, щоквартально, за півріччя в розмірі 100 відсотків заробітної плати, хоча таке питання не розглядалось на засіданні, а також у внесенні до рішення другої сесії сьомого скликання Мринської сільської ради від 28 грудня 2016 року неправдивих відомостей про збільшення собі розміру премії до 150 відсотків.

В ухвалі апеляційного суду вказано, що кримінальне провадження, в якому надавався дозвіл на перевірку, розпочато з ініціативи депутатів Мринської сільської ради, які були присутні на засіданнях обох сесій сільської ради і стверджували, що питання про оплату праці сільського голови та його преміювання не обговорювались, відповідні рішення не приймались. Ревізія за ухвалою слідчого судді була проведена у серпні 2017 року. Від керівництва Мринської сільської ради жодних зауважень чи заперечень не надходило, рішення слідчого судді не оскаржувалось.

Апеляційний суд виходив із того, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17, стосуються конкретних справ і обставин у них, та процесуальних норм права, а саме що суди апеляційної інстанції повинні приймати до розгляду апеляційні скарги на рішення слідчих суддів, постановлені за результатами розгляду клопотань про надання дозволу на проведення позапланових ревізій, з метою перевірки їх законності, що й зроблено апеляційним судом.

Апеляційний суд дійшов висновку, що слідчим суддею при наданні дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії враховані вимоги закону щодо здійснення державного фінансового контролю, потреби громади, представники якої вимагали розслідування діяльності сільського голови, характер злочину, у вчиненні якого підозрювався сільський голова, слідчий суддя не обмежив прав та свобод підозрюваного ОСОБА 1, який на той час не працював сільським головою.

У дисциплінарній скарзі на дії суддів Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г. наведені ті самі мотиви, що й у скарзі на дії судді Деркача О.Г. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ці мотиви й помилково залишив у силі ухвалу слідчого судді. Також вказує, що апеляційний суд необґрунтовано не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17, як такі, що стосуються конкретних справ, інших обставин та процесуальних норм права, оскільки у вказаних висновках надано правову оцінку законності саме ухвал слідчих суддів, що не передбачені кримінальними процесуальними нормами. Посилання апеляційного суду на положення інших законів, зокрема Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», як на підставу правомірності ухвалення слідчим суддею рішення про проведення позапланової перевірки суперечить правовому висновку Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному в ухвалі від 6 березня 2018 року у справі № 243/6674/17-к, в якій касаційний суд наголосив, що законодавець визначив повноваження кожного суб’єкта кримінального процесу лише КПК України і виключив будь-яку можливість виводити наявність таких повноважень із положень «інших законів». Водночас скаржник навів мотиви щодо можливості оскарження ухвали слідчого судді, яка не передбачена КПК України, в порядку касаційної процедури.

У письмових поясненнях судді Чернігівського апеляційного суду Антипець В.М., Заболотний В.М., Шахова О.Г. зазначають, що позапланова ревізія була проведена у серпні 2017 року. Підозрюваний ОСОБА 1 з 2 червня 2017 року працював на посаді заступника директора з маркетингу у приватному підприємстві інвалідів «Надія-200». Від керівництва Мринської сільської ради жодних зауважень чи заперечень з приводу позапланової ревізії не надходило. Порушень норм процесуального права та засад рівності колегія суддів під час апеляційного розгляду не допускала.

Судді зазначають, що згідно з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17-к апеляційним судом апеляційну скаргу прийнято до розгляду, перевірено доводи заінтересованих сторін та підстави призначення позапланової ревізії.

До Вищої ради правосуддя 5 листопада 2019 року надійшли додаткові пояснення суддів Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г., у яких вони зазначають, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17-к стосується забезпечення права на апеляційний перегляд як однієї з основних засад судочинства. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України (частина третя статті 392). Оскільки оскарження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової ревізії не передбачено КПК України, закон як не дозволяє, так і не забороняє апеляційне оскарження такої ухвали.

Судді вказують, що відповідно до пункту 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року, зважаючи на важливість для суб’єктів, щодо діяльності яких слідчі судді надають дозволи на проведення позапланових перевірок, ревізій, прав, передбачених статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, та враховуючи відсутність надійних процесуальних механізмів захисту прав під час підготовчого судового засідання, Велика Палата вважає практичним та ефективним право на апеляційний перегляд таких ухвал на стадії досудового розслідування. Інші доводи касаційної скарги, в тому числі щодо незаконності ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення такої перевірки, підлягають з’ясуванню під час нового апеляційного розгляду з огляду на те, що суд касаційної інстанції позбавлений права висловлюватися з цього приводу, оскільки суд апеляційної інстанції цих доводів не переглядав і своїх мотивів щодо цього не викладав, про що прямо зазначено у пункті 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року.

Судді Антипець В.М., Заболотний В.М., Шахова О.Г. вказують, що проведення перевірок та ревізій набуло актуальності одночасно із внесенням зміни до частини другої статті 242 КПК України, яка розширила перелік випадків обов’язкового призначення експертиз, а саме для визначення шкоди майнового і немайнового характеру та шкоди, завданої довкіллю кримінальним правопорушенням. Саме ревізії та перевірки є тією базою, на якій судові експерти на підставі витребуваних первинних документів будують свої висновки і відповідають на запитання слідчого та суду.

Судді зазначають, що, залишивши апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА 1 – адвоката ОСОБА 2 без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 липня 2017 року про проведення ревізії – без змін, не допустили істотних порушень КПК України.

Судді Антипець В.М., Заболотний В.М., Шахова О.Г. вказують, що під час розгляду справи діяли виключно в рамках кримінального процесуального закону і судової практики, яка була сформована касаційною інстанцією, не порушуючи вимог КПК України.

Адвокат Заболотний О.М. при наданні пояснень у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя послався також на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 вересня 2017 року № 9-1681/0/4-17, у якому окремим проблемним питанням зазначено надання дозволу на проведення позапланових перевірок у кримінальному провадженні. У листі вказано, що відповідно до законодавства України позапланова виїзна перевірка може проводитись як за ухвалою суду, так і за постановою слідчого, прокурора. При цьому нормами кримінального процесуального закону не визначена чітка процедура проведення позапланової виїзної ревізії чи документальної перевірки, конкретно не встановлено, чи є аналізована категорія процесуальною дією, слідчою розшуковою дією чи заходом забезпечення кримінального провадження. Неврегульованість процедури призначення під час кримінального провадження слідчим, прокурором або за їхнім клопотанням слідчим суддею перевірки та ревізії має наслідком суперечливу практику правозастосування кримінального процесуального законодавства.

Надаючи правову кваліфікацію діям суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г. (вчиненим на посадах суддів апеляційного суду Чернігівської області), Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків.

Статтею 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Ухвала про надання дозволу на проведення позапланової перевірки/ревізії цією нормою не передбачена.

Вирішення слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення позапланових перевірок у кримінальному провадженні не належить до його повноважень, визначених КПК України, які мають реалізовуватися у спосіб, передбачений процесуальним законом, оскільки не є ні заходом забезпечення кримінального провадження, ні слідчою дією, ні негласною слідчою дією.

Як убачається з ухвали Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 243/6674/17-к, кримінальне провадження за касаційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Синтоп» на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження (за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення комплексної позапланової перевірки) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Під час дослідження практики надання слідчими суддями дозволів на призначення позапланових перевірок Верховний Суд виявив суперечність судової практики з цих питань. При цьому Верховний Суд встановив, що слідчий суддя, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у цій справі ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи обставини, викладені у скарзі Ругаля О.А., свідчать про помилкове тлумачення та застосування суддями Антипець В.М., Заболотним В.М. та Шаховою О.Г. норм кримінального процесуального права під час перегляду в апеляційному порядку рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 липня 2017 року у справі № 751/4467/17 про надання дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії.

Вказані дії суддів Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г. не мали істотних негативних наслідків. Зокрема, ревізія Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області за ухвалою слідчого судді була проведена у серпні 2017 року, від керівництва Мринської сільської ради зауважень чи заперечень не надходило, рішення слідчого судді ними не оскаржувалось. Водночас право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі № 751/4467/17 скаржником ОСОБА 1 було реалізовано. Постановлена зазначеними суддями ухвала від 4 липня 2018 року мотивована та містить аргументування необхідності застосування положень Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Оскільки тлумачення закону не може безумовно свідчити про наявність у діях суддів ознак дисциплінарного проступку, а при здійсненні дисциплінарного провадження не виявлено фактів, які могли б свідчити про недбалість чи умисне порушення норм процесуального права суддями Антипець В.М., Заболотним В.М. та Шаховою О.Г. під час розгляду справи № 751/4467/17 та ухвалення рішення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях вказаних суддів відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції.

Врахувавши обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у притягненні суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець В.М., Заболотного В.М., Шахової О.Г. до дисциплінарної відповідальності (за дії, вчинені на посадах суддів апеляційного суду Чернігівської області) слід відмовити, а дисциплінарне провадження припинити.

Вирішуючи питання про притягнення судді Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

З урахуванням наведеного строк притягнення судді Деркача О.Г. до дисциплінарної відповідальності не сплинув.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Указом Президента України від 12 січня 2007 року № 11/2007 Деркача О.Г. призначено на посаду судді Коропського районного суду Чернігівської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 12 січня 2012 року № 4323-VI обрано на посаду судді Новозаводського районного суду міста Чернігова безстроково. Стаж роботи на посаді судді становить 12 років.

Відповідно до характеристики судді Деркача О.Г. за підписом голови Новозаводського районного суду міста Чернігова Філатової Л.Б. за час роботи суддя зарекомендував себе позитивно, як сумлінний, дисциплінований, працелюбний та відповідальний працівник. Принциповий та вимогливий до себе, підлеглих, тактовний. Володіє високими моральними якостями, необхідними професійними навичками і вміннями. Не допускає вчинків, які можуть викликати сумнів в його об’єктивності та незалежності. Користується повагою та авторитетом в колективі, бере участь у суспільному житті, має організаторські здібності.

Із довідки про показники навантаження та якості роботи судді Деркача О.Г. за період з 1 по 31 липня 2017 року вбачається, що за вказаний період розглянуто 231 справу та матеріал.

Згідно листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 жовтня 2019 року та відомостей з офіційного веб-сайту Вищої ради правосуддя, суддя Деркач О.Г. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

З огляду на зазначене та обставини, що підлягають врахуванню відповідно до статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», враховуючи позитивну характеристику судді Деркача О.Г., а також те, що раніше вказаний суддя не притягувався до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи слід притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача О.Г. за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження, яке є пропорційним вчиненому ним порушенню.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Згідно із частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.38 Вищої ради правосуддя, якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22, 12.23, 12.36–12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Новозаводського районного суду міста Чернігова Деркача Олександра Григоровича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець Валентини Миколаївни, Заболотного Валерія Миколайовича, Шахової Ольги Григорівни (за дії на посадах суддів апеляційного суду Чернігівської області).

Дисциплінарне провадження стосовно суддів Чернігівського апеляційного суду Антипець Валентини Миколаївни, Заболотного Валерія Миколайовича, Шахової Ольги Григорівни (за дії на посадах суддів апеляційного суду Чернігівської області) припинити.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                        В.В. Шапран

 

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                          Н.С. Краснощокова

 

 

 

                                                                                                  О.В. Маловацький