Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу адвоката Смоляра Андрія Олександровича, який в діє в інтересах судді Придніпровського районного суду міста Черкас Позарецької Світлани Михайлівни, на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2018 року № 3063/3дп/15-18,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 6 листопада 2018 року (вх. № С-6279/0/7-18) надійшла скарга адвоката Смоляра Андрія Олександровича, який діє в інтересах судді Придніпровського районного суду міста Черкас Позарецької С.М., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2018 року № 3063/3дп/15-18 про притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2018 року зазначену скаргу було передано члену Вищої ради правосуддя Гусаку М.Б. для проведення перевірки.

Скарга адвоката Смоляра А.О., відправлена поштою 2 листопада 2018 року, подана з дотриманням визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» вимог.

Суддя Придніпровського районного суду міста Черкас Позарецька С.М., її представник – адвокат Смоляр А.О. про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені, у засідання не прибули, надіслали заяву, в якій просили розгляд скарги адвоката Смоляра А.О. проводити без їхньої участі.

Особи, які подали дисциплінарну скаргу на дії судді Позарецької С.М., – приватне підприємство «Шора» (далі – ПП «Шора»), обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Престижний», його представник – адвокат Новік В.І. у засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, про дату, час і місце розгляду скарги були повідомлені.

Інформацію про дату, час і місце розгляду скарги адвоката Смоляра А.О., який діє в інтересах судді Позарецької С.М., також оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., дійшла висновку, що скарга адвоката Смоляра А.О., який в діє в інтересах судді Придніпровського районного суду міста Черкас Позарецької С.М., на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2018 року № 3063/3дп/15-18 не підлягає задоволенню, а вказане рішення слід залишити без змін з огляду на таке.

До Вищої ради правосуддя 27 червня 2018 року за вх. № 699/0/13-18 надійшла скарга ПП «Шора», обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Престижний», подана через адвоката Новіка В.І., на дії судді Придніпровського районного суду міста Черкас Позарецької С.М. під час здійснення правосуддя у справі № 711/8610/17.

У скарзі порушено питання про притягнення судді Позарецької С.М. до дисциплінарної відповідальності, оскільки, на думку авторів скарги, при розгляді клопотання слідчого СУ ГУ НП в Черкаській області Уланова М.Д. про накладення арешту на майно (будівельну техніку), вилучене під час обшуку, що був проведений 6 жовтня 2017 року, суддею допущено істотні порушення норм процесуального права, а у постановленій за результатами розгляду клопотання ухвалі від 9 жовтня 2017 року не зазначено жодних обґрунтованих мотивів чи підстав її ухвалення.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2018 року № 3063/3дп/15-18 суддю Придніпровського районного суду міста Черкас Позарецьку С.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Із рішення Дисциплінарної палати та матеріалів дисциплінарної справи вбачається таке.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), частиною другою статті 364 (зловживання владою або службовим становищем), статтею 356 (самоправство) Кримінального кодексу України (далі – КК України), стосовно службових осіб департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради.

У цьому кримінальному провадженні слідчим СУ ГУ НП в Черкаській області Улановим М.Д. до Придніпровського районного суду міста Черкас подано клопотання про накладення арешту на будівельну техніку, вилучену під час обшуків, які було проведено 6 жовтня 2017 року.

Із клопотання слідчого вбачається, що службові особи департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, зловживаючи службовим становищем, тобто умисно, з метою одержання неправомірної вигоди, затвердили накази по департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради «Про надання ПП «Шора» містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА1 та «Про надання ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки на розі вул. Козацької та вул. Г. Дніпра», які протирічать плану зонування території та генеральному плану, затвердженим рішеннями сесії Черкаської міської ради. Крім того, всупереч вимогам вказаних вище рішень сесії Черкаської міської ради директором департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради незаконно затверджено завдання на проектування «Детальний план території для ТОВ «Інститут Харківпроект», чим було вчинено розтрату бюджетних коштів у сумі 208 тис. 200 грн (сума, сплачена товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект»).

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду міста Черкас Позарецької С.М. від 9 жовтня 2017 року у справі № 711/8610/17 задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Черкаській області Уланова М.Д. про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуків, які було проведено 6 жовтня 2017 року.

Вказаною ухвалою суду накладено арешт на техніку, яка використовується під час будівництва об’єктів житлової забудови, вилучену під час обшуків за місцем розташування будівництва об’єктів житлової забудови – земельної ділянки по вулиці АДРЕСА1 в місті Черкасах, а саме: кран башенний КБ-405 № 05096817; кран башенний КБ-403Б № 15009; кран башенний КБ-308 № 4625; кран гусеничний МКГ-25БР б/н; бурова установка МКГ-25БР б/н; сваєбійний копер МКГ-25.01А № 18971; кран гусеничний МКГ-25БР б/н; кран гусеничний МКГ-25БР б/н; кран башенний КБ-403 б/н; міні-екскаватор JCB08018С91321588, із забороною користуватися та розпоряджатися вказаним майном.

Ухвалу слідчого судді мотивовано визнанням постановою слідчого від 7 жовтня 2017 року вилученої під час вказаних обшуків техніки, яка використовувалася під час будівництва, речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, що, на думку судді, є достатньою підставою для задоволення клопотання про накладення арешту на таке майно.

Відповідно до вказаної ухвали слідчого судді у судовому засіданні був присутній слідчий, інші особи не викликалися, «оскільки органом досудового розслідування доведена вказана необхідність для забезпечення реалізації накладення арешту на майно». При цьому суддя послалася на частину другу статті 172 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), відповідно до якої клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення, зокрема, власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Приватним підприємством «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант», адвокатом ОСОБА1, адвокатом ОСОБА2, який діяв в інтересах ТОВ «Рембудтеремки», до Придніпровського районного суду міста Черкас в жовтні – листопаді 2017 року було подано клопотання про скасування арешту майна, накладеного вказаною ухвалою слідчого судді Позарецької С.М.

Майже одночасно ними до апеляційного суду Черкаської області було подано апеляційні скарги на вказану ухвалу.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Черкаській області про накладення арешту на техніку, вилучену під час обшуку за місцем розташування об’єктів забудови по вулиці Козацькій та вулиці Героїв Дніпра в місті Черкасах, відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні клопотання, апеляційний суд виходив із того, що слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог статей 98, 131, 170 КПК України. Суд апеляційної інстанції окремо зазначив, що досудове розслідування проводиться щодо службових осіб Черкаської міської ради. На думку колегії суддів, підстави для накладення арешту на майно інших осіб відсутні. При цьому посилання слідчого на те, що стосовно службових осіб ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» внесено відомості до ЄРДР за самоправство, є недостатнім для накладення арешту на будівельну техніку, оскільки у кримінальному провадженні «відсутні будь-які дані у чому саме полягають дії та які саме обставини вказують на самоправність дій службових осіб ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант».

Також апеляційний суд вказав на порушення строку звернення із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

У зв’язку із вирішенням вказаного спору судом апеляційної інстанції особами, які подали до Придніпровського районного суду міста Черкас клопотання про скасування арешту майна, було подано заяви про залишення без розгляду поданих клопотань, які було задоволено судом, та ухвалами слідчого судді Позарецької С.М. від 13 листопада 2017 року клопотання вказаних осіб про зняття арешту з майна залишено без розгляду.

Дисциплінарна палата, приймаючи оскаржуване рішення про притягнення судді Позарецької С.М. до дисциплінарної відповідальності, виходила з того, що суддею Позарецькою С.М. під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно було порушено приписи частини першої статті 172 КПК України, оскільки не було залучено власників такого майна до участі у розгляді справи, незважаючи на те, що таке майно мало режим тимчасово вилученого майна у розумінні статті 172 КПК України, при цьому суддя сама розглядала його саме як тимчасово вилучене майно.

При цьому з огляду на обставини розгляду справи неповідомлення власника майна про судовий розгляд мало істотне значення, оскільки не позбавило його можливості навести аргументи на користь своєї позиції, які в подальшому стали підставою для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційним судом.

Таким чином, допущене процесуальне порушення перебуває у причинному зв’язку з протиправним обмеженням права власності на арештоване майно як основоположного права людини в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відхилила надані у засіданні Дисциплінарної палати пояснення судді Позарецької С.М. стосовно того, що вона не повідомила власника майна начебто через те, що він був їй невідомий.

Це твердження, на думку Дисциплінарної палати, спростовується як матеріалами кримінального провадження, де йдеться про вилучення техніки, яка використовувалася при будівництві ПП «Шора» та ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант», так і текстом постановленої 9 жовтня 2017 року ухвали, де також згадуються ПП «Шора» та ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» як суб’єкти, що ведуть будівництво на відповідних ділянках. Крім того, нездійснення виклику «інших осіб» пояснюється в ухвалі зовсім іншими міркуваннями, ніж було зазначено суддею Позарецькою С.М. у засіданні дисциплінарного органу, а саме тим, що органом досудового розслідування доведена необхідність розгляду клопотання про накладення арешту на майно без участі власників такого майна для забезпечення ефективної реалізації такого арешту.

З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що у діях судді Позарецької С.М. стосовно незабезпечення повідомлення власника майна про розгляд клопотання наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Крім цього, Дисциплінарна палата дійшла висновку про недотримання суддею Позарецькою С.М. приписів статей 94, 132, 173 КПК України щодо обов’язку слідчого судді при вирішенні питання про арешт майна врахувати правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Такий висновок Дисциплінарної палати базувався на тому, що, на її думку, накладений арешт, який полягав, зокрема, в забороні користування будівельною технікою, був істотним втручанням у господарську діяльність відповідних суб’єктів та у їхнє право власності, гарантоване, зокрема, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, вказаний арешт явно не відповідав зазначеній в ухвалі суду меті забезпечити «збереження речових доказів».

Вказані дії судді Позарецької С.М., на думку Дисциплінарної палати, містять склад дисциплінарного проступку, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – права власності).

Також Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Позарецькою С.М. вчинено дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору), враховуючи порушення нею пункту 2 частини першої статті 372 та частини п’ятої статті 173 КПК України щодо обов’язку судді мотивувати ухвалу про накладення арешту на майно, зокрема вказати відомості щодо підстав застосування арешту майна.

На думку Дисциплінарної палати, на порушення вказаних норм ухвала, постановлена суддею Позарецькою С.М., не дала жодної відповіді на запитання про те, як будівельна техніка, яка використовується під час житлової забудови земельної ділянки, може бути доказом у кримінальному провадженні щодо зловживання владою або службовим становищем службовими особами Черкаської міської ради.

Не погоджуючись із таким рішенням Дисциплінарної палати, представник судді – адвокат Смоляр А.О. вказав на надання Дисциплінарною палатою помилкової оцінки діям судді щодо незалучення до розгляду клопотання слідчого власників тимчасово вилученого майна з огляду на те, що будівельну техніку, на яку накладено арешт ухвалою судді Позарецької С.М., фактично не було вилучено у власників у зв’язку із її «великогабаритністю», а було лише виявлено та опломбовано працівниками правоохоронних органів під час проведення обшуку. Враховуючи викладене, представник судді вказує, що таке майно не є тимчасово вилученим в розумінні частини першої статті 167 КПК України. Зазначена обставина, на думку представника судді, могла мати наслідком пошкодження володільцем такого майна, його псування, знищення або пересування чи передачу такого майна, що в подальшому могло унеможливити застосування заходів забезпечення кримінального провадження та призвести до втрати речових доказів. Отже, суддя, не повідомляючи власників такого майна про судовий розгляд клопотання слідчого про накладення арешту на майно, діяла в рамках закону та переслідувала мету досягнення більшої ефективності правових процедур кримінального провадження.

При цьому представник судді у скарзі підтвердив про обізнаність судді щодо володільців арештованого нею майна під час прийняття рішення за клопотанням слідчого.

Суддя також не погодилася із позицією Дисциплінарної палати щодо унеможливлення реалізації власниками майна своїх процесуальних прав внаслідок вказаних дій судді з огляду на те, що, на її думку, обмеження права власника майна на участь в судовому засіданні на законодавчому рівні компенсується наданням такій особі права заявити клопотання про скасування арешту майна, чим і скористалися власники арештованого майна. Проте оскільки згодом ними було подано до суду заяви про залишення вказаних клопотань без розгляду, суддя Позарецька С.М. 13 листопада 2017 року постановила ухвали про залишення без розгляду таких клопотань.

Суддя Позарецька С.М. в особі свого представника категорично заперечила також застосування нею заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, який явно не відповідає зазначеній в ухвалі суду меті його застосування.

При цьому представник судді вказав, що арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Позарецької С.М. від 9 жовтня 2017 року у справі № 711/8610/17, застосовано як тимчасове позбавлення права на розпорядження та користування майном, щодо якого існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, а саме знаряддям злочину, передбаченого статтею 356 КК України, про що зазначено у мотивувальній частині вказаної ухвали про накладення арешту на майно.

Із вказаними доводами скарги адвоката Смоляра А.О., який діє в інтересах судді Позарецької С.М., Вища рада правосуддя не погоджується.

Так, наведені у скарзі доводи представника судді щодо правомірності її дій під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власників такого майна, яких не було повідомлено про час та місце судового засідання, є непереконливими та такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини другої статті 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Тобто така необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що в разі повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна про наміри накласти арешт на їхнє майно вони можуть його сховати, знищити, пошкодити тощо.

Той факт, що виявлену під час обшуку земельних ділянок будівельну техніку було опечатано, але фізично не було вилучено із вказаних ділянок, як зазначено у протоколах обшуку від 6 жовтня 2017 року, «у зв’язку із її великогабаритністю», не вплинув на те, що власники вказаного майна вже на дату проведення обшуку були обізнані із намірами правоохоронного органу накласти арешт на їхнє майно. Отже, незалучення власників вказаного майна до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене майно жодним чином не могло сприяти «ефективності правових процедур кримінального провадження», як зазначає скаржник, та є прямим порушенням приписів частини першої статті 172 КПК України, що, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, позбавило власників майна змоги навести аргументи на користь своєї позиції, які в подальшому стали підставою для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційним судом.

Саме у зв’язку із вказаними неправомірними діями судді власники арештованого майна вимушені були звертатися до суду із клопотаннями про скасування арешту майна та апеляційними скаргами на вказану ухвалу.

Доводи представника судді щодо обґрунтування суддею Позарецькою С.М. накладення арешту на майно існуванням розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину, а саме знаряддям злочину, передбаченого статтею 356 КК України (самоправство), не підтверджується матеріалами справи.

Так, вказану ухвалу судді Позарецької С.М. про накладення арешту на будівельну техніку мотивовано виключно вчиненням службовими особами департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради дій, які мають ознаки зловживання службовим становищем.

Крім цього, апеляційним судом Черкаської області вказано на відсутність у матеріалах кримінального провадження будь-яких даних, у чому саме полягають дії та які саме обставини вказують на самоправність дій службових осіб ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант».

Доводи скарги не спростовують висновків Дисциплінарної палати щодо недотримання суддею Позарецькою С.М. встановленого КПК України обов’язку слідчого судді при вирішенні питання про арешт майна врахувати правові підстави для такого арешту, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб, зокрема питання співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження взагалі не було предметом оцінки слідчим суддею Позарецкою С.М.

Така поведінка судді Позарецької С.М. під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно у справі № 711/8610/17 свідчить про неналежне виконання нею покладених законом на слідчого суддю функцій судового контролю за дотриманням прав особи під час досудового кримінального провадження, внаслідок чого було порушене право власності ПП «Шора» та ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» як основоположне право в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому висновки, яких дійшла в оскаржуваному рішенні Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, стосуються не оцінки судового рішення, як вказує адвокат Смоляр А.О. у скарзі, а оцінки вказаних дій судді, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку щодо вчинення суддею Позарецькою С.М. внаслідок грубої недбалості дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас погоджуючись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2018 року № 3063/3дп/15-18 в цілому, Вища рада правосуддя зазначає про помилковість кваліфікації Дисциплінарною палатою дій судді щодо порушення нею обов’язку мотивувати ухвалу про накладення арешту на майно за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 вказаного закону (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору), оскільки вчинені нею дії охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 3 жовтня 2018 року № 3063/3дп/15-18 про притягнення судді Придніпровського районного суду міста Черкас Позарецької Світлани Михайлівни до дисциплінарної відповідальності.

Заступник Голови Вищої ради правосуддя                                               В.Е. Беляневич