X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
14.01.2020
54/0/15-20
Про надання консультативного висновку до законопроекту № 2626

Вища рада правосуддя розглянула проект Закону України «Про внесення зміни до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» від 19 грудня 2019 року, реєстраційний № 2626, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Павлішем П.В., Новіковим М.М., Бабієм Р.В., Дирдіним М.Є., Задорожнім А.В., Костіним А.Є., Мережком О.О.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів із питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проекту Закону України «Про внесення зміни до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» від 19 грудня 2019 року, реєстраційний № 2626, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Павлішем П.В., Новіковим М.М., Бабієм Р.В., Дирдіним М.Є., Задорожнім А.В., Костіним А.Є., Мережком О.О.

 

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

Голова Вищої ради правосуддя                                                А.А. Овсієнко

 

                                    ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                               Рішення Вищої ради правосуддя

                                                                 «14» січня 2020 року №  54/0/15-20

 

 

                   

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

щодо законопроекту № 2626

 

1. Проект Закону України «Про внесення зміни до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» (реєстраційний № 2626 від 19 грудня 2019 року) (далі – законопроект № 2626) внесено народними депутатами України Павлішем П.В., Новіковим М.М., Бабієм Р.В., Дирдіним М.Є., Задорожнім А.В., Костіним А.Є., Мережком О.О.

Законопроектом пропонується доповнити статтю 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» частиною шостою, якою передбачити, що видача документів, які стосуються персональних даних судді, перерахунку судді грошових сум на утримання його у відставці або пенсійних платежів при відсутності ліквідаційної комісії відповідного суду, покладається на новостворені суди: Верховний Суд, апеляційні суди та місцеві суди відповідної спеціалізації.

Згідно з пояснювальною запискою проект акта розроблено з метою забезпечення прав та гарантій суддів шляхом законодавчого врегулювання порядку видачі довідок для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (виплати пенсійних платежів) суддям, які пішли у відставку з судів, що у подальшому були ліквідовані.  

 

2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Усі проекти законів, що стосуються статусу суддів, відправлення правосуддя, процесуальних законів, та, загальніше, будь-які законопроекти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку  судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи в якості рекомендації[1].

При підготовці консультативного висновку до  законопроекту № 2626 Вищою радою правосуддя опрацьовано позиції Ради суддів України, Національної школи суддів України, Асоціації суддів господарських судів України.

Статтею 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Серед визначених законодавством засобів забезпечення гарантій незалежності судді є, зокрема, особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлений законом, а також належне матеріальне та соціальне забезпечення судді, право судді на відставку.

Конституційний Суд також у своїх рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року  № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 неодноразово висловлював позиції з питань матеріального забезпечення суддів як невід’ємної складової їх статусу.

Конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов’язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Довічне грошове утримання суддів є особливою формою соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов’язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування.

Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено виплату пенсії або щомісячного довічного грошового утримання цієї категорії суддів Пенсійним фондом України за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (далі – Порядок 3-1), органами Пенсійного фонду України здійснюється перерахунок довічного грошового утримання. Порядком 3-1 передбачено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді Конституційного Суду України) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядком 3-1 не визначено суд або інший орган державної влади, що повинен чи може видавати  зазначені довідки.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини)[2].

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки[3].

Європейський суд з прав людини також неодноразово звертав увагу на необхідність дотримуватися принципу правової визначеності та «якості закону». Закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований достатньо чітко для того, щоб вона могла передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити дія. Поняття «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; по-друге, він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він відповідав принципові верховенства права, був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе.

Рішеннями Вищої ради правосуддя від 26 грудня 2017 року розглянуто питання ліквідації, утворення та реорганізації судів. Крім того, в результаті судової реформи мають припинити свою діяльність вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

Ліквідація, реорганізація чи перейменування суду, в якому раніше працював суддя у відставці, на думку Вищої  ради правосуддя, не може бути підставою для відмови у видачі іншим судом або органом державної влади довідок для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, необхідних суддям у відставці.

Це відповідатиме принципу правової визначеності закону, що гарантований Конституцією України.

Законопроект № 2626 спрямований на забезпечення прав і гарантій суддів та внесений відповідно до вимог законодавства.

Також цілком обґрунтованою є запропонована законопроектом зміна щодо того, що особові справи суддів ліквідованих або реорганізованих судів зберігаються у судах, на які покладено обов’язок видачі відповідних документів та довідок.

Відповідно до загальних вимог нормотворчої техніки проекти законів та нормативно-правових актів мають раціонально, адекватно врегульовувати суспільні відносини; правові норми, які вони містять, повинні бути стислими, чіткими і недвозначними. Законопроект № 2626 узгоджений із принципами і нормами Конституції України та в цілому відповідає вимогам нормотворчої техніки.

 

З огляду на викладене Вища рада правосуддя підтримує законопроект № 2626.

 

 

 

[1] Висновок № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи

щодо судової ради на службі суспільства, пункт 87.

[2]Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), м. Київ,

22 вересня 2005 року № 5-рп/2005. 

[3] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010.