Вища рада правосуддя, розглянувши справу про порушення вимог щодо несумісності заступником начальника третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Чечеттом Сергієм Валеріяновичем,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 18 серпня 2021 року за вх. № 7406/0/8-21 надійшла заява Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора про порушення вимог щодо несумісності заступником начальника третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Чечеттом С.В. (далі також – прокурор Чечетт С.В.).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 серпня 2021 року зазначена заява передана члену Вищої ради правосуддя Івановій Л.Б. для проведення перевірки.
У заяві Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора зазначено, що Чечетт С.В. працює в органах прокуратури з жовтня 2013 року та 19 вересня 2014 року він склав присягу працівника прокуратури.
Наказом Генерального прокурора від 13 січня 2020 року № 168ц Чечетта С.В. призначено на посаду заступника начальника третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора.
Наказом Генерального прокурора від 18 вересня 2020 року № 2520ц заступнику начальника третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Чечетту С.В., посаду якого ліквідовано наказом Генерального прокурора від 21 квітня 2020 року № 34шц, тимчасово визначено робоче місце в Департаменті організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора.
Разом із тим відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/profile/82760), Чечетт С.В., перебуваючи на посаді прокурора, 29 червня 2021 року склав присягу та отримав свідоцтво № 001228 про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів міста Києва, яке цього самого дня було зупинене.
На обґрунтування своєї позиції Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, в якій суд, зокрема, дійшов висновку, що перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах. На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про запобігання корупції».
За висновком Верховного Суду, складаючи присягу прокурора, особа свідомо приймає всі обмеження, які покладаються на неї спеціальним законом, у тому числі заборону суміщення перебування на посаді прокурора з адвокатською діяльністю. Претендуючи на набуття права на заняття адвокатською діяльністю, прокурор вступає у позапроцесуальні відносини із радою адвокатів, адвокатською спільнотою.
Крім того, Верховний Суд наголосив, що намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, перебуваючи на посаді прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності. До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка є прокурором та підтримує державне обвинувачення в суді, ставить під сумнів її незалежність, безсторонність та неупередженість.
Водночас Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку отримання особою, яка є прокурором, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складання присяги адвоката така особа однозначно опиняється під дією двох присяг – прокурора та адвоката.
На підтвердження відомостей, вказаних у заяві, Генеральною інспекцією Офісу Генерального прокурора надано витяг з Єдиного державного реєстру адвокатів України щодо Чечетта С.В. та інші докази.
Ухвалою члена Вищої ради правосуддя Іванової Л.Б. від 2 листопада 2021 року № 3740/0/18-21 за заявою Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора відкрито справу про порушення заступником начальника третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Чечеттом С.В. вимог щодо несумісності.
Прокурор Чечетт С.В. та заявник – Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора, повідомлені у порядку та строк, що встановлені законом, про дату, час і місце розгляду справи про порушення прокурором вимог щодо несумісності.
Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та забезпечення реалізації прав прокурора Чечетта С.В. і заявника – Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, визначених пунктом 11.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, їм запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.
29 листопада 2021 року від керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора надійшов лист із проханням розглядати заяву про порушення прокурором Чечеттом С.В. вимог щодо несумісності без участі представника Генеральної інспекції, в якому зазначено про підтримання доводів, викладених у заяві.
30 листопада 2021 року в засіданні Вищої ради правосуддя взяв участь прокурор Чечетт С.В., який вказав на необґрунтованість доводів та вимог заяви про порушення ним вимог щодо несумісності.
Дослідивши матеріали справи, пояснення прокурора Чечетта С.В., заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Іванову Л.Б., Вища рада правосуддя встановила таке.
19 вересня 2014 року Чечетт С.В. склав присягу працівника прокуратури.
Наказом Генерального прокурора від 13 січня 2020 року № 168ц Чечетта С.В. призначено на посаду заступника начальника третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора.
Наказом Генерального прокурора від 18 вересня 2020 року № 2520ц заступнику начальника третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора Чечетту С.В., посаду якого ліквідовано наказом Генерального прокурора від 21 квітня 2020 року № 34шц, тимчасово визначено робоче місце в Департаменті організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора.
Частиною першою статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності).
На запит члена Вищої ради правосуддя Іванової Л.Б. Рада адвокатів міста Києва повідомила, що 29 червня 2021 року Чечетт С.В. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 14 червня 2021 року № 2059.
У поясненнях, надісланих на адресу Вищої ради правосуддя, прокурор Чечетт С.В. зазначив, що працює в органах прокуратури з 23 жовтня 2013 року. Відтоді він не обіймав та не обіймає, крім посад в органах прокуратури України, посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах.
Прокурор Чечетт С.В. вказує, що 29 травня 2017 року та 11 жовтня 2019 року він подавав до Національного агентства з питань запобігання корупції звернення щодо надання роз’яснення, чи наявний конфлікт інтересів за обставин, коли особа, працюючи на посаді, передбаченій частиною першою статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», у встановленому чинним законодавством порядку отримує адвокатське свідоцтво, у подальшому здійснює зупинення діяльності адвоката та продовжує працювати на посаді, передбаченій частиною першою статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», та чи будуть обмеження щодо сумісництва і суміщення з іншими видами діяльності при проходженні такою особою стажування у порядку, визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на безоплатній основі та одночасною роботою на посаді, передбаченій частиною першою статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
27 червня 2017 року та 8 листопада 2019 року Національним агентством з питань запобігання корупції було надано підтвердження про відсутність конфлікту інтересів і порушення вимог, передбачених статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції», за вказаних обставин.
Прокурор Чечетт С.В. зазначає, що відповідно до частини шостої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням, пізніше було виявлено конфлікт інтересів.
Крім того, прокурор Чечетт С.В. наголошує, що в день отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю його дію було зупинено.
Прокурор Чечетт С.В. стверджує, що посада прокурора є несумісною не з процедурою складання іспиту на заняття адвокатською діяльністю, проходженням стажування чи з отриманням свідоцтва адвоката, а із фактичним здійсненням такою особою адвокатської діяльності в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». На думку Чечетта С.В., аналіз положень законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про прокуратуру», «Про запобігання корупції» свідчить, що перебування на посаді прокурора є несумісним не із статусом адвоката, а з незалежною професійною адвокатською діяльністю щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у редакції, чинній на час отримання прокурором Чечеттом С.В. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю) адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
При цьому частиною другою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено перелік осіб, які не можуть бути адвокатами, а саме не може бути адвокатом особа, яка: 1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також нетяжкого злочину, за який призначено покарання у виді позбавлення волі; 2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; 3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, – протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, дізнавача, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, – протягом трьох років з дня такого звільнення.
Таким чином, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чітко визначено перелік осіб, які не можуть бути адвокатами.
Крім цього, аналіз положень статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дає підстави для висновку, що особа, яка бажає стати адвокатом, перед початком процедури набуття права на заняття адвокатською діяльністю повинна відповідати таким вимогам: мати повну вищу юридичну освіту; володіти державною мовою; мати стаж роботи в галузі права не менше двох років; бути відсутньою в переліку осіб, встановленому частиною другою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регламентовано процедуру допуску до складення кваліфікаційного іспиту. Зокрема, частиною першою цієї статті встановлено, що особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту; відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.
Оскільки Рада адвокатів міста Києва перевірила відповідність Чечетта С.В. вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та допустила його до процедури набуття права на заняття адвокатською діяльністю, матеріали справи про несумісність не містять відомостей, що Чечетт С.В. не відповідав наведеним вище вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює поетапну процедуру набуття права на заняття адвокатською діяльністю: звернення особи до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту (стаття 8); складення кваліфікаційного іспиту (стаття 9); стажування, яке здійснюється у вільний від основної роботи час стажиста (стаття 10); складення особою, щодо якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, присяги адвоката України (стаття 11); отримання особою, яка склала присягу адвоката України, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (стаття 12).
Частиною першою статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є: 1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»; 2) військова або альтернативна (невійськова) служба; 3) нотаріальна діяльність; 4) судово-експертна діяльність.
У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності (частина друга статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Пунктом «е» частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, посадові та службові особи органів прокуратури.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 18 Закону України «Про прокуратуру» перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах. Вимоги щодо несумісності не поширюються на участь прокурорів у діяльності виборних органів релігійних та громадських організацій. На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про запобігання корупції». Прокурор не може належати до політичної партії, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і статтею 18 Закону України «Про прокуратуру» перебування на посаді прокурора є несумісним не зі статусом адвоката, а з незалежною професійною адвокатською діяльністю щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
З викладеного вище вбачається, що прокурори не можуть перебувати на посаді прокурора та здійснювати адвокатську діяльність, тобто безпосередньо вчиняти дії, зазначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, обмеження стосовно осіб, які перебувають на посаді прокурора, стосуються безпосереднього здійснення ними адвокатської діяльності, спрямованої на надання правової допомоги клієнту.
Отже, обставини несумісності можуть виникнути в особи, яка набула статус адвоката (склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю) та почала вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність, однак такі обставини можуть бути усунені у порядку частини другої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме шляхом подання адвокатом у триденний строк з дня виникнення таких обставин до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (частини п’ята, шоста статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Враховуючи викладене вище, сам факт проходження стажування, складання особою присяги та отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а згодом зупинення такої діяльності виключає можливість здійснення такою особою дій, які відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» можуть бути визначені як адвокатська діяльність.
Своєю чергою, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує виключно можливість особи в майбутньому вчиняти дії, спрямовані на захист інтересів клієнта, тобто здійснювати адвокатську діяльність. При цьому положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не зобов’язують особу з моменту отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю одразу здійснювати таку діяльність, оскільки норми статті 31 цього Закону наділяють таку особу альтернативною моделлю поведінки, а саме можливістю на підставі заяви зупинити своє право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, набуття статусу адвоката не свідчить про здійснення такою особою адвокатської діяльності, що вбачається із тлумачення статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою саме діяльність адвоката є несумісною із роботою в органах прокуратури і, відповідно, навпаки.
За даними з Єдиного реєстру адвокатів України, 29 червня 2021 року Рада адвокатів міста Києва видала Чечетту С.В. свідоцтво № 001228 про право на заняття адвокатською діяльністю. Того самого дня на підставі його заяви було зупинено дію цього свідоцтва.
Доказів того, що Чечетт С.В., працюючи на посаді прокурора, вчиняв дії, що відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені як адвокатська діяльність, Генеральною інспекцією Офісу Генерального прокурора не надано та перевіркою не встановлено.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя доходить висновку, що відсутні підстави вважати, що прокурор Чечетт С.В. здійснював адвокатську діяльність, несумісну з його посадою прокурора, оскільки в цьому випадку, з урахуванням норм Конституції України та практики Європейського суду з прав людини, реалізація Чечеттом С.В. саме права на заняття адвокатською діяльністю (отримання відповідного свідоцтва) розглядається як його бажання отримати доступ до професії.
Посилання заявника на те, що прокурор Чечетт С.В. у зв’язку з отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю одночасно перебуває під дією двох присяг – прокурора та адвоката, на переконання Вищої ради правосуддя, самі по собі не є свідченням порушення прокурором вимог щодо несумісності.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», складаючи присягу, особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, зобов’язується: «... у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правову допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов’язки, бути вірним присязі».
За своїм змістом присяга прокурора та присяга адвоката не суперечать загальним принципам здійснення правосуддя на підставі суворого дотримання закону та міжнародним принципам діяльності прокурорів та адвокатів.
Присяга є церемоніальною процедурою, що визначає доступ до професії, а також взяття на себе особою, яка складає присягу, зобов’язань щодо належного виконання в майбутньому обов’язків за цією професією та не стосується безпосереднього виконання Чечеттом С.В. обов’язків прокурора.
У заяві Генеральна інспекція Офісу Генерального прокурора посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17.
Разом із тим предметом спору у вказаній вище справі був адміністративний позов працівників органів прокуратури, які виявили бажання отримати свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, пройшли для цього відповідні процедури та яким фактично відмовлено у видачі свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю з огляду на те, що вони продовжують працювати в органах прокуратури. Тому відповідні доводи заявника не є релевантними у справі про порушення вимог щодо несумісності.
Як встановлено перевіркою, заступник начальника третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Чечетт С.В. не здійснював діяльності, яка є несумісною зі статусом прокурора, а тому в його діях Вищою радою правосуддя не встановлено порушень вимог щодо несумісності в розумінні підстави для звільнення прокурора з посади.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду справи щодо несумісності Вища рада правосуддя може ухвалити рішення: про визнання порушення прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом і внесення в установленому порядку подання про звільнення його з посади; про визнання відсутності порушень суддею або прокурором вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом.
Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя ухвалює рішення стосовно порушення прокурором вимог щодо несумісності; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 11.7 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
визнати відсутність порушення вимог щодо несумісності заступником начальника третього відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Чечеттом Сергієм Валеріяновичем.
В. о. Голови Вищої ради правосуддя Олексій МАЛОВАЦЬКИЙ
Члени Вищої ради правосуддя Оксана БЛАЖІВСЬКА
Сергій БОЛОТІН
Володимир ГОВОРУХА
Павло ГРЕЧКІВСЬКИЙ
Віктор ГРИЩУК
Наталія КРАСНОЩОКОВА
Віктор МАТВІЙЧУК
Інна ПЛАХТІЙ
Олег ПРУДИВУС
Тетяна РОЗВАЛЯЄВА
Віталій САЛІХОВ
Валерій СУХОВИЙ
Світлана ШЕЛЕСТ
