Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Худика М.П., членів Артеменка І.А., Блажівської О.Є., Грищука В.К., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Васілійса Крупенічса стосовно судді Любомльського районного суду Волинської області Павлуся Олега Сергійовича,
встановила:
Павлусь Олег Сергійович Указом Президента України від 27 червня 2013 року № 352/2013 призначений на посаду судді Любомльського районного суду Волинської області строком на п’ять років. З 27 червня 2018 року не здійснює правосуддя у зв’язку із закінченням строку, на який його було призначено.
Зі змісту характеристики, наданої головою Любомльського районного суду Волинської області Чишієм С.С. до Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, вбачається, що за час роботи на посаді судді Любомльського районного суду Волинської області Павлусь О.С. зарекомендував себе як грамотний та професійний суддя. Вміло застосовує матеріальне та процесуальне право при вирішенні різних категорій справ, реагує у встановленому порядку на виявлені умови та причини вчинення порушень закону, має належну загальну і професійну підготовку. Суддя Павлусь О.С. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
З офіційного сайту Вищої ради правосуддя (www.hcj.gov.ua) також не вбачається відомостей щодо притягнення судді Любомльського районного суду Волинської області Павлуся О.С. до дисциплінарної відповідальності.
До Вищої ради правосуддя 12 листопада 2019 року за вхідним № К-6171/0/8-19 надійшла скарга В.Крупенічса від 6 листопада 2019 року з проханням притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Любомльського районного суду Волинської області Павлуся О.С. за дії, вчинені під час здійснення судочинства у справі № 163/1532/17 (провадження № 3/163/991/17).
Як зазначено скаржником, 19 червня 2017 року до Любомльського районного суду Волинської області з ВПС «Рівне» Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшли матеріали про вчинення Особа_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 18510 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказані адміністративні матеріали системою автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілені 19 червня 2017 року судді Любомльського районного суду Волинської області Павлусю О.С. (справа № 163/1532/17, провадження № 3/163/991/17).
У скарзі наголошено, що суддя Любомльського районного суду Волинської області Павлусь О.С. розглянув матеріали про вчинення Особа_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 18510 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в день її надходження до суду, за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім того, скаржник зазначає, що судова повістка йому взагалі не надсилалася.
Також скаржником звернуто увагу, що суддя Павлусь О.С. при розгляді справи № 163/1532/17 (провадження № 3/163/991/17) зайняв позицію сторони «обвинувачення», а доказами, які вказаний суддя взяв до уваги, були лише протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який складався за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, та рапорту посадової особи. Інші докази у матеріалах справи № 163/1532/17 відсутні.
На думку В.Крупенічса, такі дії судді Любомльського районного суду Волинської області Павлуся О.С. свідчать про вчинення суддею істотного порушення норм процесуального права під час здійснення судочинства, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні судом їх переконливості, незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу, умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 12 листопада 2019 року зазначену скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Прудивусу О.В.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 12.9 Регламенту Вищої ради правосуддя членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивусом О.В. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок від 17 листопада 2019 року із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Любомльського районного суду Волинської області Павлуся О.С.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаного судді.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 грудня 2019 року № 3280/2дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно зазначеного судді.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 10 лютого 2020 року суддя Павлусь О.С. та скаржник – В.Крупенічс були повідомлені у межах строку, визначеного статтею 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 2 березня 2020 року прибув суддя Любомльського районного суду Волинської області Павлусь О.С.
Скаржник В.Крупенічс у засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не прибув, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Прудивуса О.В., врахувавши надані суддею Павлусем О.С. письмові пояснення, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
На виконання запиту члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Любомльським районним судом Волинської області надано належним чином завірену копію матеріалів справи № 163/1532/17 (провадження № 3/163/991/17) про вчинення Особа_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 18510 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Із копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ПнРУ № 302078 від 20 березня 2017 року, яка міститься у копії матеріалів справи № 163/1532/17 (провадження № 3/163/991/17), вбачається, що він складений на Особа_1 за те, що останній 19 березня 2017 року, близько 22:15, перебуваючи на території Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин», здійснив злісну непокору законним вимогам працівників прикордонної служби України під час виконання ними службових обов’язків із охорони державного кордону України, а саме: після законної вимоги надати свій транспортний засіб для огляду чинив опір та намагався підпалити паливний бак. Протокол складено за присутності Особа_1, якому роз’яснено його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Записано, що порушник володіє українською мовою, не потребує послуг перекладача та захисника, бажає давати пояснення російською мовою, ознайомлений зі змістом протоколу, однак від будь-яких підписів у ньому відмовився. Крім того, протокол містить запис, що Особа_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 19 червня 2017 року о 12:00 у приміщенні Любомльського районного суду Волинської області.
До вказаного протоколу додано копію документа, що посвідчує особу Особа_1, та рапорт від 20 березня 2017 року, складений молодшим інспектором прикордонної служби 1-ї категорії ВПС «Рівне» сержантом Шоцьким І.В.
Відповідно до листа начальника ВПС «Рівне» від 31 березня 2017 року за вих. № 1058, убачається, що матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно Особа_1 направленні голові Любомльського районного суду Волинської області Чишію С.С.
Водночас, як убачається з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно Особа_1 лише 19 червня 2017 року внесено до системи автоматизованого розподілу та передано в провадження судді Любомльського районного суду Волинської області Павлуся О.С.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 19 червня 2017 року у справі № 163/1532/17 (суддя Павлусь О.С., провадження № 3/163/991/17) Особа_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 18510 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень. Як вказано суддею Павлусем О.С. у зазначеній постанові суду, правопорушник (Особа_1) на розгляд справи в суд не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Винуватість Особа_1 у вчиненні правопорушення повністю підтверджена дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом інспектора прикордонної служби.
Важливо наголосити, що з копії матеріалів справи № 163/1532/17 (провадження № 3/163/991/17) встановлено відсутність направлення будь-якого повідомлення (судової повістки) Особа_1 про дату, час та місце розгляду Любомльським районним суду Волинської області справи про адміністративне правопорушення.
Особа_1 оскаржив постанову Любомльського районного суду Волинської області від 19 червня 2017 року у справі № 163/1532/17 до Волинського апеляційного суду.
У своїй апеляційній скарзі з доповненнями Особа_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови, скасувати її та закрити провадження. Зазначав, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи та звертав увагу на те, що протокол складався у його відсутність, оскільки з 00:00 20 березня 2017 року він перебував у Любомльській центральній районній лікарні. Крім того, вказував на невідповідність протоколу вимогам закону, оскільки в ньому відсутні підписи свідків, які б підтверджували його відмову від підпису. Зазначав, що йому не було роз’яснено його права, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не надано захисника та перекладача, оскільки він не розуміє української мови.
Постановою Волинського апеляційного суду від 2 серпня 2019 року у справі № 163/1532/17 задоволено апеляційну скаргу Особа_1, поновлено йому строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скасовано постанову Любомльського районного суду Волинської області від 19 червня 2017 року та закрито провадження у справі № 163/1532/17, оскільки зібрані у справі докази прямо не вказують на вчинення Особа_1 адміністративного правопорушення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення, який не підписаний Особа_1, на порушення вимог закону відсутні підписи свідків, які б ствердили, що правопорушник відмовився підписувати цей протокол.
Крім того, Волинський апеляційний суд у постанові від 2 серпня 2019 року у справі № 163/1532/17 вказав, що справу розглянуто і притягнуто Особа_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності, при цьому були порушені вимоги частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У письмових поясненнях, наданих суддею Любомльського районного суду Волинської області Павлусем О.С. на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначено, що з огляду на місце розташування Любомльського районного суду Волинської області (прикордонна зона) та специфіку розгляду справ щодо іноземців та громадян зі всієї території України, Державна прикордонна служба при складанні протоколів про адміністративне правопорушення зазначає дату, час та місце розгляду справи судом. Така практика є усталеною і вимушеною, оскільки в подальшому досить складно повідомити про дату, час та місце розгляду справи осіб, стосовно яких розглядаються матеріали, а також, як правило, розгляд таких справ вказується Державною прикордонною службою України в той самий день, щоб немісцевим громадянам не складало труднощів для прибуття до суду.
Як інформує суддя Павлусь О.С., у матеріалах справи був наявний протокол про адміністративне правопорушення стосовно Особа_1 та рапорт молодшого інспектора прикордонної служби 1-ї категорії ВПС «Рівне» Державної прикордонної служби України, які в силу статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є доказами в справі про адміністративне правопорушення. У протоколі було зазначено дату і місце його складення, а також вказано посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, яким передбачено відповідальність за це правопорушення. У протоколі також було зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 19 червня 2017 року о 12:00 у приміщенні Любомльського районного суду Волинської області.
У письмових поясненнях суддя Любомльського районного суду Волинської області Павлусь О.С. вказує, що зазначений вище протокол відповідав вимогам частини другої статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Щодо вимог Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, на думку судді, вони стосуються перш за все посадових осіб Державної прикордонної служби України як органу владних повноважень. Тому суддя Павлусь О.С. вважає, що за будь-які дії щодо недотримання зазначеної Інструкції відповідальність має нести особа, яка такі дії допустила, а саме посадова особа Державної прикордонної служби України.
Стосовно розгляду справи № 163/1532/17 без участі Особа_1 суддя Павлусь О.С. інформує, що оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 18510 Кодексу України про адміністративні правопорушення, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов’язковою, а також враховуючи визначену в протоколі дату розгляду справи, у нього не було жодних перешкод для розгляду цієї справи у вказаний день.
Крім того, 18 лютого 2020 року до Вищої ради правосуддя від судді Павлуся О.С. надійшли належним чином завірені копії матеріалів справ №№ 163/2374/16-п, 163/2593/19, 163/2431/19, 163/2437/19, 163/274/18, які розглядалися Любомльським районним судом Волинської області у період 2016–2019 років.
З аналізу вказаних справ убачається, що в Любомльському районному суді Волинської області склалася така практика, що органи державної влади, зокрема територіальні органи Державної прикордонної служби України, Державної фіскальної служби України, при складанні протоколів про адміністративне правопорушення зазначають дату, час та місце розгляду справи судом. Крім того, судові рішення, прийнятті Любомльським районним судом Волинської області у таких справах, залишалися без змін судом апеляційної інстанції.
Надаючи оцінку діям судді Любомльського районного суду Волинської області Павлуся О.С. під час здійснення правосуддя у справі № 163/1532/17, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за потрібне зазначити таке.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Відповідно до статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV вказаного Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої, другої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 1724–1729, 173, 1732, частиною третьою статті 178, статтями 185, 1851, статтями 1857, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Матеріалами дисциплінарної перевірки встановлено та підтверджено постановою Волинського апеляційного суду від 2 серпня 2019 року, що суддею Любомльського районного суду Волинської області Павлусем О.С. при винесенні постанови Любомльського районного суду Волинської області від 19 червня 2017 року у справі № 163/1532/17 не дотримано вимог частини першої статті 2772 Кодексу України про адміністративні правопорушення – щодо повідомлення про розгляд справи та частини першої статті 268 цього Кодексу щодо розгляду справи без відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Водночас Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за потрібне зазначити, що однією з ознак суб’єктивної сторони дисциплінарного проступку, за яким відкрито дисциплінарну справу, є встановлення вини судді Любомильського районного суду Волинської області Павлуся О.С.
Пояснення судді Павлуся О.С. не спростовують встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин, проте їх необхідно врахувати при кваліфікації дій судді.
Також слід взяти до уваги практику, яка склалася у Любомльському районному суді Волинської області, зокрема територіальні органи Державної прикордонної служби України, Державної фіскальної служби України при складанні протоколів про адміністративне правопорушення зазначають дату, час та місце розгляду справи судом та таким чином повідомляють правопорушників.
Під дисциплінарним проступком судді слід розуміти винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виявляється в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, порушенні суддівських обмежень, і так само загальновизнаних моральних вимог.
У пункті 83 Висновку ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 червня 2017 року № JUD-UKR/298/2017 вказано, що, у принципі, суддя не повинен нести відповідальність за дії, вчинені внаслідок звичайної недбалості, оскільки це може негативно позначитись на його/її суддівській незалежності. Відтак слід обмежити перелік підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності умисними діями або діями внаслідок грубої (очевидної) недбалості.
Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).
Відповідно до пункту 63 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів «Судова влада на службі суспільства» суддя, який нехтує розглядом справ через ледарство або який є абсолютно некомпетентний при їх вирішенні, повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.
Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.
Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, поки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують права і свободи, що захищаються Конвенцією.
Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23-25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства (www.osce.org/uk/odihr/86319).
Суддя, в діях якого наявний склад дисциплінарного проступку, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за умови, що він вчинив такий проступок умисно або через грубу недбалість та вказаний проступок спричинив серйозні наслідки. Водночас суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях звичайної недбалості або добросовісної помилки, що не спричинило настання серйозних наслідків.
Статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановлено, що суддя Любомльського районного суду Волинської області Павлусь О.С. був переконаний у тому, що Особа_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом.
Дослідивши зібрані під час розгляду дисциплінарної справи відомості, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Любомльського районного суду Волинської області Павлуся О.С. за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів, а в матеріалах дисциплінарної справи відсутні встановлені факти, які б свідчили про неналежне ставлення судді до службових обов’язків чи навмисне порушення процесуальних норм закону під час здійснення судочинства.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження підлягає припиненню.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Любомльського районного суду Волинської області Павлуся О.С. та припинення дисциплінарного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Любомльського районного суду Волинської області Павлуся Олега Сергійовича.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Любомльського районного суду Волинської області Павлуся Олега Сергійовича припинити.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя М.П. Худик
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
О.Є. Блажівська
В.К. Грищук
