X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Третя Дисциплінарна палата
Рішення
Київ
15.01.2020
60/3дп/15-20
Про притягнення судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О. до дисциплінарної відповідальності

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Говорухи В.І., членів Гречківського П.М., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., заслухавши доповідача — члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою адвоката Левіцького Євгена Вадимовича стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот Оксани Олексіївни,

 

встановила:

 

Криворот Оксана Олексіївна Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 призначена на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 5 вересня 2013 року № 452-VII обрана на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва безстроково.

До Вищої ради правосуддя 24 липня 2018 року за вхідним № Б-4464/0/7-18 надійшла скарга адвоката Левіцького Є.В. стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О.

У скарзі порушено питання про притягнення судді Криворот О.О. до дисциплінарної відповідальності за постановлення ухвали від 6 липня 2018 року про задоволення клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) Бірюкова Р.Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, які перебувають у володінні оператора – провайдера телекомунікацій товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфселл» (далі – ТОВ «Лайфселл») у паперовому та електронному вигляді (з можливістю вилучення їх копій) та містять інформацію про споживача ОСОБА_1 за період з 22 липня 2014 року по 1 січня 2018 року.

Скаржник вказує, що під час розгляду зазначеного клопотання та його задоволення суддя порушила права Особа_1, не повідомивши її про час та місце його розгляду, внаслідок чого не забезпечивши Особа_1 можливості взяти участь у розгляді клопотання детектива НАБУ та надати пояснення; суддя не врахувала, що Особа_1 не користується послугами вказаного мобільного оператора; суддя не навела достатніх мотивів для надання тимчасового доступу до речей і документів.

У скарзі також зазначено, що суддя порушила право на таємницю кореспонденції і телефонних розмов та право на невтручання в особисте життя Особа_1, оскільки надала доступ до документів та інформації стосовно її спілкування з невизначеним колом осіб. Крім того, вказаною ухвалою надано доступ до інформації, що становить адвокатську таємницю. При цьому в ухвалі не наведено обставин, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів Особа_1

У зв’язку з викладеним скаржник просить притягнути суддю Криворот О.О. до дисциплінарної відповідальності.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 24 липня 2018 року скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 жовтня 2019 року № 2792/3дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Криворот О.О. за вчинення дій, які можуть містити ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» – внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Суддя Криворот О.О. про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя повідомлена своєчасно та належним чином шляхом надіслання повідомлень на адресу суду та розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, пояснення судді та її представника, дійшла таких висновків.

4 липня 2018 року до Солом’янського районного суду міста Києва надійшло клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р.Г., погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., про тимчасовий доступ до речей і документів на підставі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000117 15 лютого 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368-2 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О. від 6 липня 2018 року зазначене клопотання задоволено, старшому детективу – керівнику Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Кроловецькому О.С., старшим детективам Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Нечипоренку Д.І., Фурсевичу В.В., детективам Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкову Р.Г., Атаманчуку Д.С., Веренчуку С.О., Гультяєву Ю.В., Духу Я.М., Магамедрасулову Р.С., Статурі І.С., Тєбєкіну В.В., Ткачу І.М., Токарю Є.А. надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю і знаходяться у володінні оператора, провайдера телекомунікацій ТОВ «Лайфселл» (код ЄДРПОУ 22859846), розташованого за адресою: вулиця Амосова, 12, місто Київ, у паперовому та електронному вигляді, з можливістю вилучення їх копій, які становлять охоронювану законом таємницю та містять інформацію про споживача телекомунікаційних послуг Особа_1, з належним їй абонентським номером ІНФОРМАЦІЯ за період з 22 липня 2014 року по 1 січня 2018 року з такими властивостями:

адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювались з’єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент А);

ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання абонента А: абонентський номер, серійний номер, номер sim-картки, унікальний ідентифікатор sim-картки (IMSI), міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (ІМЕІ) тощо;

типи з’єднань абонента А: вхідні та вихідні дзвінки, sms-повідомлення, mms-повідомлення, GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв’язком смузі частот), переадресація тощо із зазначенням дати, часу, тривалості з’єднань, у тому числі з’єднань нульової тривалості (неприйняті виклики), ІМЕІ споживача, ІМЕІ та абонентських номерів абонентів, з якими здійснювались з’єднання, азимути та адреси базових станцій, через які здійснювались з’єднання; ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання споживачів телекомунікаційних послуг, з якими відбувався сеанс зв’язку абонента А – (абонент В), із зазначенням абонентського номера, серійного номера, унікального ідентифікатора sim-картки (IMSI), міжнародного ідентифікатора кінцевого обладнання (ІМЕІ), номерів телефону тощо;

адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювались з’єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент В);

паспортні дані фізичних осіб чи реєстраційні дані юридичних осіб – споживачів телекомунікаційних послуг (у разі якщо такі послуги надаються (надавались) на умовах контрактного підключення).

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О. вказала на зроблений нею висновок про необхідність задоволення клопотання про тимчасовий доступ до документів, оскільки, на переконання судді, вбачалась наявність достатніх підстав вважати, що вказана інформація має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Крім того, детективом було доведено можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих документах, та неможливість іншим способом довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів.

У поясненнях представник судді Криворот О.О. – адвокат Мельничук В.В. зазначив:

суддя Криворот О.О. не знала і не могла знати, що Особа_1 є адвокатом. У профайлі адвоката Особа_1 зазначено телефонний номер +38 (044) 490-91-00, а телефонним номером ІНФОРМАЦІЯ, щодо якого надавався дозвіл на доступ до інформації, адвокат ОСОБА_1 не користувалась;

з огляду на відсутність у клопотанні, поданому детективом НАБУ, інформації, що Особа_1 є адвокатом, у слідчого судді не виникає обов’язку шукати таку інформацію в мережі інтернет або будь-яким іншим чином з’ясовувати таку інформацію;

інформація, доступ до якої просили та отримали детективи НАБУ, була пов’язана не з діяльністю Особа_1 як адвоката, а стосувалася сімейного життя із на той час заступником Глави Адміністрації Президента України Філатовим О.В., якого підозрювали у можливому набутті у власність активів у значному розмірі, законність підстав якого не підтверджено доказами, а також у можливій передачі таких активів своїй цивільній дружині – Особа_1;

здійснене втручання в особисте життя було пропорційним переслідуваній цілі, зважаючи на статус і посаду Філатова О.В. та тяжкість розслідуваного злочину, що відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» (заява № 36862/05 від 12 травня 2015 року, пункти 99, 101, 114);

розгляд справи без участі провайдера телекомунікаційних послуг, на думку представника судді, не може бути підставою для відповідальності судді з огляду на те, що суддею таке рішення було мотивовано в ухвалі від 6 липня 2018 року і відповідає положенням статті 163 КПК України.

Враховуючи наведені обставини, представник судді Криворот О.О. стверджував, що втручання в особисте життя Особа_1 шляхом надання доступу до інформації, яка стосується її минулого, відповідало нагальній соціальній потребі, переслідувало легітимну мету (розслідування злочину щодо її чоловіка), було пропорційним переслідуваній цілі і ґрунтувалось на прийнятній оцінці істотних фактів.

Відповідно до статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У статті 7 КПК України зазначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.

Відповідно до положень статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити виїмку).

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання (частина четверта статті 163 КПК України).

Згідно з пунктом 3 частини п’ятої статті 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать, зокрема, інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо (частина перша статті 162 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 163 КПК України, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 23 зазначеного Закону професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом.

Частиною другою статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.

Згідно зі статтею 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1 липня 2003 року № 37801/97, пункт 36).

Частиною шостою статті 163 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п’ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 372 КПК України ухвала, яка викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням: суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Як вбачається з копії матеріалів справи № 760/17213/18, розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, здійснювався без виклику провайдера телекомунікацій ТОВ «Лайфселл».

В ухвалі від 6 липня 2018 року судом не конкретизовано підстав, які, на думку судді, могли б вказувати на існування реальної загрози зміни або знищення речей чи документів, що, у свою чергу, могло б давати підстави для розгляду вказаного клопотання без участі особи, у якої зберігаються речі чи документи (провайдера телекомунікацій ТОВ «Лайфселл»), доступ до яких надано ухвалою.

Незважаючи не обов’язок судді обґрунтовувати свої рішення, слідчий суддя Криворот О.О. ухвалила рішення про необхідність проведення розгляду клопотання без виклику особи, у володінні якої знаходиться запитувана інформація, не навівши відповідних мотивів, які давали б достатнє розуміння того, чим керувався суд, приймаючи відповідне рішення.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, надаючи оцінку виконанню слідчим суддею Криворот О.О. її обов’язку мотивувати ухвалювані рішення, вважає за необхідне вказати на те, що зміст ухвали суду від 6 липня 2018 року зводиться до опису доводів, наведених у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів, та цитування норм процесуального законодавства без наведення будь-яких мотивів, на підставі яких суддя, з огляду на внутрішні переконання, дійшов висновку щодо необхідності задоволення клопотання.

Вмотивованою є ухвала, в якій одночасно з наведенням аргументів зазначено мотиви і підстави її прийняття. Мотивувальна частина рішення є визначальною складовою для донесення до сторін доводів, на підставі яких суддя дійшов відповідних висновків – конкретизація внутрішнього переконання судді.

Вказаного суддею Криворот О.О. зроблено не було.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», §§ 29, 30).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

Зважаючи на наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила в діях судді Солом’янського районного суду міста Києва Криворот О.О. склад дисциплінарного проступку, відповідальність за який передбачено пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на справедливий суд).

Доказів умисності допущення зазначеного дисциплінарного проступку суддею Криворот О.О. під час розгляду дисциплінарної справи здобуто не було, а тому, з огляду на очевидність та важливість обов’язку судді належним чином наводити мотиви з  яких виходив суд при прийнятті рішення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що проступок допущено суддею внаслідок грубої недбалості.

Щодо обставин можливого втручання слідчого судді Криворот О.О. в адвокатську діяльність ОСОБА_1, зважаючи на пояснення скаржника про те, що ОСОБА_1 у період з 22 липня 2014 року по 1 січня 2018 року взагалі не користувалася номером телефону, до якого ухвалою слідчого судді Криворот О.О. було надано доступ, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що підстав для висновку про здійснене втручання в адвокатську діяльність ОСОБА_1 або її особисте життя не вбачається.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.

Також у пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце негідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що участь провайдера телекомунікаційних послуг у розгляді клопотання має інформативний для провайдера характер, оскільки предмет клопотання не стосується власних прав самого провайдера як юридичної особи, а як прав третьої особи у володінні якої знаходяться речі і документи до яких запитується доступ, а тому, на переконання  Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, підстав для висновку про істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя слідчим суддею Криворот О.О., що унеможливило реалізацію провайдером телекомунікаційних послуг наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків внаслідок його неповідомлення про судовий розгляд клопотання, встановлено не було.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді не сплинув.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Обираючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Криворот О.О., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує особу судді, зокрема її позитивну характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, суддівське навантаження, а також досвід роботи на посаді судді.

За таких обставин, з урахуванням характеру та наслідків дисциплінарного проступку судді, ступеня її вини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи дійшла висновку, що притягнення судді Криворот О.О. до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження є достатнім та відповідає принципу пропорційності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вишу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Солом’янського районного суду міста Києва Криворот Оксану Олексіївну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                      В.І. Говоруха

 

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                      П.М. Гречківський

                                                                                              Л.Б. Іванова

                                                                                              В.В. Матвійчук