Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Худика М.П., члена Другої Дисциплінарної палати Грищука В.К., залученої із Третьої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Іванової Л.Б., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівську О.Є., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Цибенка Вадима Геннадійовича стосовно судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Наталії Володимирівни,
встановила:
Бойко Наталія Володимирівна Указом Президента України від 22 червня 2009 року № 465/2009 призначена на посаду судді Кам’янобрідського районного суду міста Луганська строком на п’ять років. Указом Президента України від 7 серпня 2017 року № 212/2017 Бойко Н.В. призначена суддею цього суду та переведена шляхом відрядження строком до шести місяців до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, Указом Президента України від 7 лютого 2018 року № 24/2018 строк її відрядження на посаді судді продовжено до шести місяців. Строк відрядження судді Бойко Н.В. закінчився 7 серпня 2018 року.
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 25 січня 2018 року № 182/0/15-18 припинено роботу, зокрема, Кам’янобрідського районного суду міста Луганська у зв’язку із заходами щодо боротьби з тероризмом на території, де розташований суд.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 3 липня 2018 року № 2109/0/15-18 внесено Президентові України подання про переведення судді Кам’янобрідського районного суду міста Луганська Бойко Н.В. до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
Указом Президента України від 20 серпня 2018 року № 228/2018 суддю Кам’янобрідського районного суду міста Луганська Бойко Н.В. переведено на роботу на посаді судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 липня 2020 року № 2016/2дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В.
Підставою для відкриття дисциплінарної справи стали дії судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., які можуть містити ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень).
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя призначено засідання з розгляду вказаної дисциплінарної справи на 14 вересня 2020 року.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомила суддю та скаржника про дату та час засідання з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу на адреси, які містяться у матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав судді та скаржниці, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, їм запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.
Суддя Бойко Н.В. не взяла участь у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 30 листопада 2020 року, повідомила про неможливість прибуття на засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Блажівську О.Є., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Бойко Н.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
13 лютого 2019 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений із порушенням вимог чинного законодавства, що унеможливлювало прийняття законного й обґрунтованого рішення.
Зокрема, суд зазначив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 130 КУпАП.
Частиною другою статті 130 КУпАП встановлена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з доданих матеріалів, ОСОБА_1 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 КУпАП. Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 жовтня 2018 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 КУпАП. Проте згідно з висновками суду представники поліції склали протокол за частиною першою статті 130 КУпАП.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області (суддя Бойко Н.В.) від 13 лютого 2019 року адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 130 КУпАП повернено до Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції (далі – УПП ДПП) для належного оформлення та усунення недоліків.
22 березня 2019 року суддя Бойко Н.В. надіслала на адресу УПП ДПП адміністративний матеріал щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та копію постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 лютого 2019 року у справі № 428/1709/19.
16 квітня 2019 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 після доопрацювання.
Цього самого дня на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 428/1709/19 передана для розгляду судді Бойко Н.В.
16 квітня 2019 року ОСОБА_1 як особі, стосовно якої складено адміністративний матеріал, надіслано повідомлення про виклик до суду на 26 квітня 2019 року та попереджено його, що у разі неявки до суду з поважних причин або у разі неповідомлення про причини неприбуття справа може бути розглянута за його відсутності.
17 травня 2019 року ОСОБА_1 як особі, стосовно якої складено адміністративний матеріал, надіслано повідомлення про виклик до суду на 3 червня 2019 року та попереджено, що у разі неявки до суду з поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття справа може бути розглянута за його відсутності.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 3 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із вимогами пункту 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із частинами першою, другою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб – накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до статей 221, 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 цього Кодексу, мають право складати уповноважені на те посадові особи, зокрема органів внутрішніх справ (Національної поліції), а розглядати – районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді). За приписами частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення; справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 130 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників (частина друга статті 276 КУпАП).
Згідно з вимогами статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Статтею 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення, зокрема за статтею 130 цього Кодексу, розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Частиною першою статті 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та встановлено, зокрема, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за її відсутності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення особи про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі статтею 277-2 цього Кодексу повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
За змістом пунктів 17, 106, 116 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення; бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку, а у разі невручення такого листа з поважних причин він разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п’ять календарних днів з дня надходження листа до об’єкта поштового зв’язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із приписами статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 280 КУпАП визначено обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи; копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено (стаття 285 КУпАП).
За приписами статті 38 КУпАП у справах цієї категорії стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Статтею 247 КУпАП визначено обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (пункт 7).
Продовження строків накладення адміністративних стягнень КУпАП не передбачено, у разі їх закінчення провадження у справі підлягає безумовному закриттю (без накладення адміністративного стягнення) попри встановлення судом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. У цьому випадку правопорушник не несе за свою протиправну поведінку, яка є джерелом серйозної потенційної небезпеки для життя та здоров’я учасників дорожнього руху, установленої законом міри відповідальності, яка застосовується, в тому числі, з метою його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, а отже, не виконуються завдання цього Кодексу, у тому числі через незадовільну роботу державних інституцій, зокрема суду.
Таким чином, з огляду на наведене слід зробити висновок, що питання своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП та накладення стягнення на осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених вказаною нормою, із дотриманням строку, визначеного статтею 38 цього Кодексу, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення правопорушення. Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні.
13 лютого 2019 року до суду надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1, який був зареєстрований в системі документообігу суду як справа номер 428/1709/19.
13 лютого 2019 року здійснено автоматизований розподіл справи № 428/1709/19 між суддями та визначено головуючим суддею суддю Бойко Н.В. Цього самого дня справу № 428/1709/19 передано судді Бойко Н.В. для розгляду.
13 лютого 2019 року суддя Бойко Н.В. ухвалила постанову, якою адміністративний матеріал повернула до УПП ДПП для належного оформлення та усунення недоліків.
У вказаній постанові суддя зазначила, що, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії __ № _______ від 1 лютого 2019 року, цього дня о 20 годині 30 хвилин в місті Сєвєродонецьку на бульварі Дружби Народів водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Honda Civic», державний номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить ОСОБА_1, з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків.
При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з порушенням вимог чинного на той час законодавства, що унеможливлювали прийняття законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 130 КУпАП.
За змістом частини другої КУпАП у статті 130 цього Кодексу визначена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суддею Бойко Н.В. встановлено, що, як вбачається з доданих матеріалів, ОСОБА_1 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 КУпАП. Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 жовтня 2018 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 КУпАП.
Проте представники поліції під час складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_1. порушили вимоги статті 256 КУпАП, оскільки у протоколі не вказано кваліфікуючої ознаки частини другої статті 130 КУпАП – повторне протягом року вчинення ОСОБА_1 будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, а сам протокол складений, по суті, за частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Верховний Суд України визнав правильною практику тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 130 КУпАП підлягає поверненню УПП ДПП для належного оформлення та виправлення вказаних недоліків.
16 квітня 2019 року до суду повторно надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 після доопрацювання. За результатами автоматизованого розподілу справи № 428/1709/19 між суддями головуючим суддею визначено суддю Бойко Н.В.
16 квітня 2019 року справу № 428/1709/19 передано судді Бойко Н.В. для розгляду.
17 травня 2019 року здійснено виклик ОСОБА_1 до суду на 3 червня 2019 року як особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
3 червня 2019 року суддя Бойко Н.В. ухвалила постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.
Проте з матеріалів справи № 428/1709/19 вбачається, що постанова, якою повернено адміністративний матеріал до УПП ДПП для належного оформлення та усунення недоліків, надіслана до УПП ДПП суддею 22 березня 2019 року, тобто через 38 днів після ухвалення відповідної постанови.
На вимогу члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Блажівської О.Є. суддя Бойко Н.В. надала пояснення, з яких вбачається, що адміністративні матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності надіслані на доопрацювання, оскільки, на її думку, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду собі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні особою певного адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має доводитись у суді.
На думку судді, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи в такий спосіб, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому, як вказала суддя, 13 лютого 2019 року вона ухвалила постанову про повернення матеріалу для належного оформлення та усунення недоліків.
У поясненнях суддя звертає увагу, що вказані адміністративні матеріали повернулись із доопрацювання після закінчення двомісячного строку з дати первісного подання цього матеріалу.
Згідно з доводами судді справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 26 квітня 2019 року.
Судове засідання, призначене на 26 квітня 2019 року, не відбулось, у зв’язку з неявкою у суд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також у зв’язку з відсутністю у суду відомостей про своєчасне повідомлення такої особи про розгляд справи, що, на думку судді, позбавило її можливості розглянути справу по суті.
У зв’язку із викладеним розгляд справи № 428/1709/19 відкладено на 3 червня 2019 року.
У період з 17 травня 2019 року по 31 травня 2019 року суддя перебувала у щорічній основній відпустці відповідно до наказу голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 квітня 2019 року № 36/В.
3 червня 2019 року у вказаній справі суд ухвалив постанову, якою, зокрема, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.
Після відкриття дисциплінарної справи суддя Бойко Н.В. надала додаткові пояснення, в яких зазначила, зокрема, таке.
На думку судді, неможливість розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 130 КУпАП у визначений статтею 277 КУпАП строк, а саме протягом 15 днів, пов’язана, з-поміж іншого, з неналежним виконанням своїх обов’язків патрульними поліцейськими, також з великим навантаженням у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області.
Суддя зазначає, що у зв’язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції та тим, що обласний центр Луганської області – місто Луганськ є тимчасово непідконтрольним українській владі, всі обласні і місцеві органи досудового розслідування, які були розташовані у місті Луганську, наразі розташовані у місті Сєвєродонецьку, а отже, саме Сєвєродонецькому міському суду Луганської області територіально підсудні клопотання всіх зазначених органів досудового розслідування. Крім того, враховуючи, що місто Кадіївка є тимчасово непідконтрольним містом, Сєвєродонецькому міському суду Луганської області територіально підсудні справи, які були підсудні Стаханівському міському суду Луганської області.
Крім того, суддя звертає увагу на брак діючих суддів у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області, що також, на її думку, спричиняє порушення суддями процесуальних строків розгляду справ.
Суддя також звертає увагу, що підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 розпочата у найкоротші терміни після надходження до суду протоколу про адміністративне правопорушення.
Зазначила, що вона, усвідомлюючи особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, а також за якість розгляду справ, не допустила зволікання та вжила усіх можливих та необхідних заходів щодо розгляду справи у встановлений законом строк без порушення норм процесуального законодавства.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною першою статті 7 та статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно із частиною другою статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 лютого 2019 року адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 повернено УПП ДПП для належного оформлення та усунення зазначених недоліків.
При прийнятті рішення щодо повернення адміністративного матеріалу до відповідного правоохоронного органу суддя керувалась тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 130 КУпАП.
Проте представники поліції при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення стосовно ОСОБА_1 порушили вимоги статті 256 КУпАП, оскільки у протоколі не вказано кваліфікуючої ознаки частини другої статті 130 КУпАП – повторне протягом року вчинення ОСОБА_1 будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, а сам протокол складений по суті за частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суддя Бойко Н.В. ухвалила постанову про направлення адміністративного матеріалу до УПП ДПП в Луганській області в день надходження вказаного матеріалу до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
Стосовно правомірності повернення справи на доопрацювання до органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення, слід зазначити, що КУпАП не визначає права суду на повернення матеріалів про адміністративні правопорушення на доопрацювання чи належне оформлення шляхом винесення відповідної постанови та не конкретизує підстав для цього. Разом із тим, як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», Верховний Суд України визнав правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення. Така сама позиція була висловлена й у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення».
Водночас 31 березня 2015 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-рп/2015 у справі № 1-7/2015, яке ґрунтувалося на висновку, що перелік видів постанов, визначений статтею 284 КУпАП, є вичерпним. Інші види постанов не підлягають апеляційному оскарженню, отже, не можуть бути перевірені судом вищої інстанції на предмет їх законності та обґрунтованості. Така ситуація містить потенційну небезпеку зловживання суддями винесенням (за відсутності непереборних перешкод для розгляду справи судом, що не можуть бути усунуті у спосіб, прямо визначений законом, зокрема із застосуванням положень статей 278, 280, 284 КУпАП) не передбачених статтею 284 КУпАП видів постанов, які не мають законної мети та/або мають характер свавільних рішень, внаслідок чого винні особи можуть уникати притягнення їх до адміністративної відповідальності чи накладення на них адміністративних стягнень відповідно до положень цього Кодексу, в тому числі внаслідок закінчення строку накладення адміністративного стягнення судом. При цьому органи, уповноважені на складення протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції суду, не наділені законом процесуальними правами на оскарження судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, а отже, не можуть оспорювати їх правомірність.
З огляду на наведене в контексті дисциплінарного провадження щодо суддів з урахуванням обставин конкретної справи може бути визнано обґрунтованим винесення суддею належним чином вмотивованої постанови про повернення для належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення лише у випадку, якщо він складений або не уповноваженою на те посадовою особою, або без додержання вимог статті 256 КУпАП, якою визначено зміст протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права та обов’язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлені Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року № 1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2015 року за № 1496/27941 (далі – Інструкція № 1376). Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, форму якого затверджено відповідним додатком, складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом із проставленням серії та номера, в якому не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Згідно із приписами пункту 9 розділу ІІ Інструкції № 1376 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» – суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол); у графі «до протоколу додається» – пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення).
Із матеріалів адміністративної справи № 428/1709/19, поверненої з УПП ДПП, вбачається, що працівником патрульної поліції були надані пояснення щодо допущення ним неточності в частині кваліфікуючої ознаки по суті адміністративного правопорушення.
Таким чином, правове обґрунтування необхідності повернення суддею Бойко Н.В. адміністративного матеріалу на доопрацювання в цьому випадку може бути виправданим.
При цьому адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 надійшов до Сєвєродонецького міського суду Луганської області 16 квітня 2019 року.
Проте з матеріалів адміністративної справи № 428/1709/19 вбачається, що після ухвалення суддею Бойко Н.В. постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 лютого 2019 року про повернення УПП ДПП для належного оформлення та усунення недоліків, допущених у протоколі про адміністративне правопорушення серії __ № ______ від 1 лютого 2019 року, суддя направила вказану постанову та відповідні матеріали до правоохоронного органу тільки 22 березня 2019 року, тобто через 38 днів після постановлення процесуального документа. Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи № 428/1709/19 копією супровідного листа від 22 березня 2019 року.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є розумні строки розгляду справи судом.
Пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року та інші).
Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання суддею своїх обов’язків.
Окрім цього, обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці суду, зокрема складності справи та поведінки заявника і відповідних органів. Що стосується останнього, слід також взяти до уваги те, що поставлено на карту для заявника.
Згідно із частиною другою статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Протокол про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 складений працівниками патрульної поліції 1 лютого 2019 року, 13 лютого цього року, адміністративний матеріал надійшов до Сєвєродонецького міського суду Луганської області та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями переданий для розгляду судді Бойко Н.В.
Після виявлення недоліків, допущених при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, суддя ухвалила постанову від 13 лютого 2019 року про повернення на доопрацювання адміністративного матеріалу, складеного стосовно ОСОБА_1.
Враховуючи положення частини другої статті 38 КУпАП, суддя мала чітко усвідомлювати, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закінчується 1 травня 2019 року, тобто не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, а отже, була зобов’язана вжити всіх необхідних заходів для своєчасного розгляду справи, що відповідає приписам статті 1 КУпАП.
Крім того, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що постанова судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В. про повернення на доопрацювання адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1 датована 13 лютого 2019 року, проте до Єдиного державного реєстру судових рішень надіслана лише 19 березня 2019 року, зареєстрована 20 березня 2019 року та оприлюднена 21 березня 2019 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Таким чином, доводи судді стосовно того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення нею було розпочато у найкоротші терміни після надходження до провадження протоколу про адміністративне правопорушення до суду, є сумнівними, оскільки між датами складення постанови (13 лютого 2019 року – дата надходження до суду адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1), її надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень (19 березня 2019 року) та фактичного надіслання такого матеріалу до правоохоронного органу (22 березня 2019 року) значні проміжки часу.
У разі якщо постанова про повернення до УПП ДПП адміністративного матеріалу про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 для належного оформлення та усунення зазначених недоліків дійсно складена суддею 13 лютого 2019 року, то суддя допустила тривале затягування надсилання такого матеріалу до правоохоронного органу (38 днів), оскільки супровідний лист був підписаний особисто суддею Бойко Н.В. та, відповідно, таке рішення було несвоєчасно внесене до Єдиного державного реєстру судових рішень, що також є ознакою дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Судам слід дотримуватись вимог статей 277, 278 КУпАП під час розгляду справ про адміністративні правопорушення та враховувати, що строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 цього Кодексу, не можуть бути продовжені, у зв’язку з чим підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно починати у найкоротші терміни після надходження до провадження судді протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів із метою неухильного дотримання процесуальних строків.
Після повернення адміністративного матеріалу стосовно громадянина ОСОБА_1 до суду після доопрацювання (16 квітня 2019 року) суддя Бойко Н.В. надіслала ОСОБА_1 судову повістку з повідомленням про те, що судове засідання у справі № 428/1709/19 призначене на 26 квітня 2019 року.
Через відсутність даних про повідомлення громадянина ОСОБА_1 про час та дату судового засідання, призначеного на 26 квітня 2019 року, суддя Бойко Н.В. призначила наступне судове засідання на 3 червня 2019 року, тобто через місяць після закінчення строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.
Слід зазначити, що, відкладаючи розгляд адміністративної справи за клопотанням учасників процесу, суддя має враховувати визначені статтею 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення.
З огляду на викладене суд мав врахувати, що одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне вирішення справи з дотриманням вимог закону, беручи до уваги, в тому числі, і усвідомлюваний суддею Бойко Н.В. факт несвоєчасного надіслання постанови про повернення адміністративного матеріалу на доопрацювання від 13 лютого 2019 року до Єдиного державного реєстру судових рішень та зволікання з надсиланням адміністративного матеріалу до УПП ДПП для належного оформлення та усунення зазначених недоліків.
У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev), вказано, що Rule of Law (верховенство права) є невід’ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. Отже, предметом верховенства права є здійснення влади і стосунки між особою та державою. Пунктом 41 розділу IV визначено, що обов’язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність – це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42). Заборона свавілля полягає в тому, що дискреційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно до принципу верховенства права, з яким несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень (пункт 52). Відзначено, що доступ до правосуддя полягає, зокрема, в тому, що роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості – основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними та ваговитими щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною – тобто достатньо прозорою і передбачуваною – методологією тлумачення (пункт 54).
Зокрема, постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 3 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрите на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП.
Вказане свідчить, що в разі недопущення суддею затягування з поверненням адміністративного матеріалу до УПП ДПП для належного оформлення та усунення недоліків у протоколі, громадянин ОСОБА_1 міг би не уникнути відповідальності.
Проте, за інформацією, наданою в. о. голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області, суддя Бойко Н.В. була відсутня на роботі 1 робочий день 3 травня 2019 року у зв’язку з перебуванням у відпустці згідно з наказом від 26 квітня 2019 року № 37/В; 15 календарних днів з 17 травня 2019 року по 31 травня 2019 року у зв’язку із перебуванням у додатковій оплачуваній відпустці згідно з наказом від 26 квітня 2019 року № 36/В.
Кількість справ та матеріалів, які перебували у провадженні судді Бойко Н.В. станом на 13 лютого 2019 року (дата надходження справи № 428/1709/19), становить 308. За період з 13 лютого 2019 року по 3 червня 2019 року (дата розгляду справи № 428/1709/19) у провадженні судді Бойко Н.В. перебувало 918 справ та матеріалів, з них надійшло 843. За зазначений період розглянуто 695 справ. Середньомісячне навантаження судді Бойко Н.В. за цей період становить 183 справи.
Штатна чисельність суддів Сєвєродонецького міського суду Луганської області у період з 13 лютого 2019 року по 3 червня 2019 року становила 15 одиниць, фактична чисельність – 10 суддів, чисельність суддів, що мали повноваження щодо розгляду судових справ та розглядали справи, – 7.
Ключовим елементом для встановлення Вищою радою правосуддя наявності складу дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строку розгляду справи, а також строку для внесення копії судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для розгляду справи та внесення копії судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19 наголосила, що, кваліфікуючи дії судді як безпідставне затягування або невжиття заходів щодо розгляду заяви, Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган мають проаналізувати доводи судді про те, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у його провадженні, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу), він об’єктивно не мав можливості дотриматися цих строків.
Рішенням Ради суддів України від 9 червня 2016 року № 46 «Щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів» затверджено, в тому числі, рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями.
Із зазначених показників розраховано середні витрати часу на розгляд справ, згідно з якими тривалість розгляду справи може становити від 0,2–0,4 години (питання про видачу наказу, інші справи про адміністративні правопорушення) до 20 годин (кримінальні справи за обвинуваченням осіб у скоєнні тяжкого злочину).
Наведені обставини свідчать, що рівень навантаження судді Бойко Н.В. є значним, що, безумовно, вплинуло на недотримання строків розгляду справи № 428/1709/19 та внесення постанови від 13 лютого 2019 року до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Згідно зі статтями 7, 8 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок, здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом.
Зазначені обов’язки судді є професійними стандартами, що формують ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити собі за взірець і якої повинен дотримуватися. Зокрема, старанність включає в себе правильне розпоряджання судді своїм робочим часом та планування судових засідань, постійний контроль та аналіз власних дій, зосередження на виконанні посадових обов’язків, зокрема щодо дотримання завдань та засад судочинства, порядку і строків розгляду судових справ, виготовлення судових рішень та їх оприлюднення у встановлені законом строки, забезпечення можливості реалізації прав учасниками процесу тощо.
Проте Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено систематичного порушення суддею Бойко Н.В. строків розгляду судових справ.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з характеристикою, наданою головою Сєвєродонецького міського суду Луганської області, за період роботи на посаді судді Бойко Н.В. зарекомендувала себе як принциповий, грамотний, старанний працівник, вільно володіє державною мовою, вдосконалює свій професійний рівень шляхом індивідуальної самопідготовки, відвідує навчальні семінари у Національній школі суддів України. При виконанні повноважень дотримується законності та порядку, визначених процесуальним законом, здійснювала правосуддя на достатньому кваліфікаційному рівні. Старанно та відповідально ставиться до розгляду судових справ, має високі якісні показники в роботі. Як слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області здійснює повноваження щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому процесуальним законом. Робить особистий внесок у загальні результати роботи суду, здійснювала судочинство на високому організаційному та професійному рівні, до дисциплінарної відповідальності за весь час роботи не притягувалась. Має стійкі моральні принципи, у критичних ситуаціях поводиться коректно, володіє високим рівнем культури поведінки, у спілкуванні з людьми виявляє тактовність, ввічливість, повагу, стримана, вміє правильно будувати стосунки з учасниками судового процесу, громадянами та колегами, чим робить вагомий внесок у підвищення довіри до судової влади та зміцнення її авторитету в суспільстві, користується авторитетом у колективі.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відзначає, що надана судді Бойко Н.В. характеристика є, без сумніву, позитивною.
Водночас за результатами розгляду цієї дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які б давали підстави для обґрунтованого висновку, що наведена поведінка судді Бойко Н.В. була зумовлена умислом та мала протиправну мету.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Бойко Н.В. відсутні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.22, 12.23, 12.36, 12.37, 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Наталії Володимирівни до дисциплінарної відповідальності.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше десяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.П. Худик
Член Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.К. Грищук
Член Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Л.Б. Іванова
