Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Говорухи В.І., членів Гречківського П.М., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Сандік Лілії Володимирівни на дії судді Херсонського міського суду Херсонської області Мусулевського Ярослава Андрійовича,
встановила:
Мусулевський Ярослав Андрійович Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2760-VI обраний на посаду судді Комсомольського районного суду міста Херсона безстроково, Указом Президента України від 22 серпня 2016 року № 342/2016 переведений на роботу на посаді судді Херсонського міського суду Херсонської області.
До Вищої ради правосуддя 27 серпня 2019 року за вхідним № С-1999/1/7-19 надійшла скарга Сандік Л.В. на дії судді Херсонського міського суду Херсонської області Мусулевського Я.А., допущені ним під час розгляду справ №№ 766/17565/17, 766/4058/19.
Скаржник вважає, що суддею під час розгляду зазначених справ допущено істотне порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення протиправних рішень від 22 грудня 2017 року у справі № 766/17565/17 та від 7 березня 2019 року у справі № 766/4058/19.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 27 серпня 2019 року скаргу передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2019 року № 3534/3дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Херсонського міського суду Херсонської області Мусулевського Я.А. з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – права власності та права на справедливий суд).
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомила суддю та скаржника про дату і час її засідання з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надсилання письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу на всі відомі адреси, які містяться у матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на засідання на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення судді Мусулевському Я.А. процесуальних гарантій та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копія ухвали про відкриття дисциплінарної справи надсилалась на адресу суду, де працює суддя, та оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Розгляд дисциплінарної справи було призначено на 5 лютого 2020 року. Суддя та заявник повідомлені про розгляд дисциплінарної справи 5 лютого 2020 року шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, пояснення судді Мусулевського Я.А. та його письмові пояснення, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Херсонського міського суду Херсонської області Мусулевського Я.А. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_2 від 7 березня 2019 року у справі № 766/4058/19 задоволено клопотання прокурора Херсонської місцевої прокуратури Денисенко В.С. про арешт частки учасників товариства з обмеженою відповідальністю «КПД-5С» (далі – ТОВ «КПД-5С») та корпоративних прав учасників ТОВ «КПД-5С» шляхом заборони суб’єктам державної реєстрації, у тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України, та іншим суб’єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо ТОВ «КПД-5С».
Зміст мотивувальної частини зазначеної ухвали у справі № 766/4058/19 (за винятком цитування положень чинного законодавства) зводиться до такого: «Слідчий суддя приходить до висновку, що є всі передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту майна, зазначеного в клопотанні слідчого».
Як вбачається з ухвали, питання про участь сторін у розгляді клопотання прокурора не бралося суддею до уваги і не було предметом вирішення ухвали, окрім посилання на те, що «прокурор в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності у зв’язку з участю у проведенні інших слідчих дій. Клопотання підтримує у повному обсязі, просить задовольнити його з підстав, викладених у ньому. Відповідно до частини четвертої статті 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось».
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у справі № 766/4058/19 апеляційну скаргу представника приватного підприємства «Виробнича фірма «Паритет» (далі ‒ ПП «Виробнича фірма «Паритет») – адвоката Дмитрука С.С. задоволено частково. Скасовано ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 7 березня 2019 року та постановлено нову ухвалу, якою призначено новий розгляд клопотання прокурора Херсонської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні № ____ про накладення арешту на частки учасників ТОВ «КПД-5С» та корпоративні права учасників ТОВ «КПД-5С» у тому самому суді першої інстанції.
Колегією суддів апеляційного суду вказано, що зазначена ухвала є невмотивованою, оскільки не містить детального опису мотивів та підстав ухвалення рішення з відповідними посиланнями на норми КПК України та матеріали провадження.
Разом із тим слідчий суддя, виклавши зміст клопотання прокурора та навівши посилання на загальні норми КПК України щодо арешту майна, обмежився лише формальною констатацією, що наявні всі передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту майна, однак суддею жодним чином не було вмотивовано такий висновок. Тобто фактично слідчий суддя не проаналізував доводи клопотання прокурора та допустив неповний судовий розгляд.
Також суддею не надано оцінки співмірності вимог клопотання прокурора про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову, ціна якого становить 3020 грн, тоді як сукупна вартість арештованих часток статутного капіталу становить 2239418 гривень.
Водночас на порушення вимог статті 172 КПК України, а також приписів статті 111 КПК України учасників кримінального провадження та заінтересованих осіб, яких стосувалося вирішене судом в ухвалі від 7 березня 2019 року питання, не було повідомлено судом про дату, час та місце розгляду клопотання прокурора, чим, на переконання колегії апеляційного суду, порушено процесуальні права та законні інтереси таких осіб. При цьому ні прокурор у своєму клопотанні, ні слідчий суддя в постановленій ухвалі жодним чином не обґрунтували необхідність розгляду клопотання без повідомлення учасників провадження.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області Радченко Г.А. від 13 червня 2019 року у справі № 3766/4058/19 в задоволенні клопотання прокурора Херсонської місцевої прокуратури Денисенка В.С. про арешт майна відмовлено через необґрунтованість.
Зокрема, слідчий суддя Радченко Г.А. в зазначеній ухвалі вказала, що «на даний час за кримінальним провадженням в рамках якого заявлене дане клопотання про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову про підозру жодній особі не повідомлялося, що робить неможливим накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову».
У письмових поясненнях суддя ОСОБА_2 зазначив, що не заперечує наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, а саме незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору (підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та незазначення належних, співвідносних з положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, задовольняючи клопотання про арешт майна, що призвело до порушення основоположного права на справедливий суд (пункт 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Зазначені порушення допущені ним не внаслідок умислу, а через відсутність достатнього часу для належної підготовки до розгляду справи та виготовлення рішення з огляду на надмірне навантаження. Так, у березні 2019 року суддею розглянуто 636 справ різних категорій (близько 27 справ на день). Згідно зі статистичними даними суддею в 2018 році розглянуто 5787 справ, у 2019 році – 5683 справи.
Щодо порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права власності (проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), суддя ОСОБА_2 зазначив, що накладений арешт не мав на меті порушення права власності. В результаті його застосування ОСОБА_1 або будь-яка інша юридична чи фізична особа не втратили права власності, не були позбавлені права користуватися своїми правами, діяльність товариства не було заблоковано. Вказаний арешт не призвів до будь-яких незворотних негативних наслідків. Крім того, він був скасований ухвалою Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2019 року.
Як вказує суддя, із клопотання слідчого вбачалося, що питання про право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «КПД-5С» було спірним. У 2017 році ОСОБА_1 підписала рішення про продаж частки ПП «Виробнича фірма «Паритет» у статутному капіталі ТОВ «КПД-5С». До цього часу вказаний продаж є предметом судових спорів, у тому числі в межах різних кримінальних проваджень. ОСОБА_1, яка виступає на боці ПП «Виробнича фірма «Паритет», та комерційно-виробниче приватне підприємство «Продсервіс» намагаються довести своє право на частку в ТОВ «КПД-5С» та звинувачують один одного у вчиненні різних злочинів.
З огляду на вказані обставини суддя не передбачав можливості настання негативних наслідків для ОСОБА_1 або ПП «Виробнича фірма «Паритет».
Також суддя не вважає, що ним допущено істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, оскільки після розгляду клопотання ухвала про арешт майна була направлена до ТОВ «КПД-5С» з метою доведення до відома зацікавлених осіб та власників майна про наявність заборон.
ПП «Виробнича фірма «Паритет» довідалася про накладення арешту 18 березня 2019 року, після чого підприємством подано першу апеляційну скаргу. Тобто з урахуванням святкових та вихідних днів у березні 2019 року зацікавлені особи в короткі строки були повідомлені про накладення арешту та змогли реалізувати своє право на оскарження ухвали від 7 березня 2019 року, результатом чого стало скасування ухвали про накладення арешту.
З урахуванням наведеного суддя просив Вищу раду правосуддя врахувати його навантаження, яке зберігається протягом декількох років, кількість розглянутих ним справ, якість його роботи і те, що за 14 років роботи він жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, не допускав вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді, сумлінно дотримується трудової дисципліни, користується повагою в колективі, про що свідчить обрання його вдруге заступником голови Херсонського міського суду Херсонської області, а до цього двічі обрання головою Комсомольського районного суду Херсонської області.
Оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно із частиною другою статті 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення власника про розгляд клопотання прокурора про арешт майна. В ухвалі від 7 березня 2019 року відсутні відомості про рішення суду здійснювати розгляд клопотання відповідно до частини другої статті 172 КПК України. Таким чином, суддя ОСОБА_2 під час розгляду 7 березня 2019 року клопотання про арешт майна не мав належних доказів повідомлення власників майна про наявність судового провадження, в якому вирішується питання щодо їхніх прав та обов’язків, що унеможливило реалізацію ними наданих їм процесуальних прав та обов’язків.
Твердження судді ОСОБА_2 про те, що надіслання ухвали про арешт майна від 7 березня 2019 року зацікавленим особам і оскарження її в подальшому в апеляційному порядку унеможливлює кваліфікацію дій судді за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», жодним чином не спростовують факт розгляду суддею клопотання без участі власника майна, якого суд не повідомив про такий розгляд.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що у діях судді Мусулевського Я.А. щодо незабезпечення повідомлення власника майна про розгляд клопотання наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).
При цьому з огляду на обставини розгляду справи неповідомлення власника майна про розгляд мало істотне значення, оскільки позбавило його можливості навести аргументи на користь своєї позиції, що в подальшому стало підставою для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційним судом.
Таким чином, допущене процесуальне порушення перебуває у причинному зв’язку з протиправним обмеженням права власності на арештоване майно як основоположного права людини в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
Незаконність обмеження права власності обумовлюється також таким.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно із частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Згідно із частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддя Мусулевський Я.А. вказаних вимог закону не дотримався, що було також констатовано судом апеляційної інстанції.
Арешт частки учасників ТОВ «КПД-5С» та корпоративних прав учасників ТОВ «КПД-5С» шляхом заборони суб’єктам державної реєстрації, у тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України, та іншим суб’єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних – осіб підприємців та громадських формувань і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо ТОВ «КПД-5С» був істотним втручанням у корпоративні права учасників ТОВ «КПД-5С», та відповідно, у їхнє право власності.
З огляду на обставини цієї справи можна впевнено стверджувати, що накладений арешт явно не відповідав жодній із правових підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, оскільки слідчим суддею в ухвалі таких підстав зазначено не було, окрім загального посилання на наявність «підстави для арешту майна зазначеного в клопотанні слідчого». Такі мотиви накладення арешту не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»). Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з’ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).
Враховуючи наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Мусулевським Я.А. вчинено дисциплінарний проступок, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – права власності).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази.
Згідно із частиною п’ятою статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:
1) перелік майна, на яке накладено арешт;
2) підстави застосування арешту майна;
3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;
4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;
5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Ухвала, постановлена суддею Мусулевським Я.А., не дає жодної відповіді на питання про те, як корпоративні права можуть бути доказом у кримінальному провадженні щодо завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину; введення в оману суду або іншого уповноваженого органу; шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах або організованою групою. Таким чином, вимогу про зазначення підстав застосування арешту майна суддею не виконано.
Суддею в ухвалі від 7 березня 2019 року не наведено належних мотивів прийняття або відхилення аргументів прокурора щодо наявності підстав для арешту майна.
Згідно із частиною четвертою статті 370 КПК України вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30).
Враховуючи наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Мусулевським Я.А. вчинено дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «б» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на справедливий суд).
Твердження судді ОСОБА_2, що відсутність негативних наслідків для власників корпоративних прав унеможливлює кваліфікацію його дій за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не беруться Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя до уваги, оскільки його дії при відкритті дисциплінарного провадження кваліфіковано як «допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод», а не як «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків».
За наслідками розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначені вище порушення закону, які полягають в істотному порушенні процесуальних прав власників майна та ненаведенні мотивів прийняття аргументів слідчого, допущені суддею внаслідок неналежного ставлення до виконання обов’язків слідчого судді (недбалості). Натомість порушення прав власників майна на мирне володіння майном (з огляду на очевидну непропорційність застосованого заходу забезпечення обставинам кримінальних провадження та правової кваліфікації злочинних діянь, необґрунтованість та невмотивованість обраного способу втручання) допущено внаслідок грубої недбалості. Доказів умисного вчинення суддею проступків під час розгляду дисциплінарної справи не здобуто.
Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Мусулевського Я.А. містять ознаки дисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – права власності та права на справедливий суд).
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Таким чином, зазначений строк стосовно вчинених суддею Мусулевським Я.А. проступків не закінчився.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Відповідно до характеристики, підписаної головою Херсонського міського суду Херсонської області Смирновим Г.С., за період роботи в суді ОСОБА_2 зарекомендував себе позитивно, як висококваліфікований та дисциплінований працівник. До виконання своїх службових обов’язків ставиться відповідально. Постійно працює над підвищенням свого кваліфікаційного рівня. Користується авторитетом у колективі. До дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Відповідно до інформації, наданої Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (лист від 3 січня 2020 року № 21-18/20), суддя Мусулевський Я.А. до дисциплінарної відповідальності комісією не притягувався.
Згідно з відомостями офіційного веб-сайту Вищої ради правосуддя суддя Херсонського міського суду Херсонської області Мусулевський Я.А. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Визначаючи вид стягнення, яке має бути застосовано до судді Мусулевського Я.А., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує сукупність порушень, їх характер, грубу та очевидну недбалість в діях судді. З іншого боку, при обранні дисциплінарного стягнення Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує позитивну характеристику судді, його значне навантаження у відповідний період, відсутність дисциплінарних стягнень та визнання суддею вини щодо неналежної вмотивованості рішення, а також відсутності мотивів прийняття судом доводів сторін.
З огляду на вказане Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Мусулевського Я.А. дисциплінарного стягнення у виді попередження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Херсонського міського суду Херсонської області Мусулевського Ярослава Андрійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше десяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
Л.Б. Іванова
В.В. Матвійчук
