Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області Скарлат Олени Іванівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 6 серпня 2018 року за вхідним № 6787/0/8-18 надійшло звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі –Комісія, ВККСУ) з доданим до нього рішенням від 23 липня 2018 року № 27/дп-18 щодо визнання підтвердженою інформації про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, вказаних суддею Вишгородського районного суду Київської області Скарлат О.І. у декларації доброчесності судді за 2015 рік та щодо вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно вказаної судді.

Під час перевірки Комісією декларації доброчесності судді Скарлат О.І. за 2015 рік (фактично за 2016 рік) за заявою ОСОБА_1 встановлено недостовірність (неповноту) відомостей, зазначених у вказаній декларації, що відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 серпня 2018 року вказане звернення передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. для проведення попередньої перевірки.

Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», підпункту 12.1.1 пункту 12.1 Регламенту Вищої ради правосуддя доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худиком М.П. проведено попередню перевірку інформації, викладеної у рішенні Комісії від 23 липня 2018 року № 27/дп-18, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2018 року № 2739/3дп/15-18 стосовно судді Скарлат О.І. відкрито дисциплінарну справу у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді).

Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Скарлат О.І. була повідомлена своєчасно та належним чином шляхом надіслання їй повідомлення на адресу суду засобами поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., суддю Скарлат О.І., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, пояснення судді, дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області Скарлат О.І. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Указом Президента України від 19 листопада 2010 року № 1046/2010 Скарлат О.І. призначена на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області строком на п’ять років.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті ВККСУ декларацію доброчесності судді за формою, що визначається Комісією.

Приписами частини шостої статті 62 цього Закону передбачено, що у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, ВККСУ проводить відповідну перевірку.

Рішенням Комісії від 23 липня 2018 року № 27/дп-18 визнано підтвердженою інформацію про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, вказаних суддею Вишгородського районного суду Київської області Скарлат О.І. у декларації доброчесності судді за 2015 рік (фактично за 2016 рік), поданій 23 січня 2017 року, у зв’язку із чим ініційовано перед Вищою радою правосуддя вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті стосовно вказаної судді.

Як убачається із вказаного рішення ВККСУ, Комісією проведено перевірку інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) відомостей або тверджень, вказаних суддею у декларації доброчесності.

Зазначена перевірка проводилася на підставі заяви ОСОБА_1, що надійшла до ВККСУ 19 квітня 2018 року, щодо перевірки декларації доброчесності судді Скарлат О.І. за 2015 рік, поданої 23 січня 2017 року.

Зокрема, як вказано в рішенні Комісії, 23 січня 2017 року суддею Вишгородського районного суду Київської області Скарлат О.І. вперше подано декларацію доброчесності судді за 2015 рік (фактично за 2016 рік).

У пункті 17 вказаної декларації суддя Скарлат О.І. підтвердила, що не ухвалювала одноособово або у складі колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» до таких рішень належать, зокрема, рішення про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції у період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності вказаним Законом.

Суддею Вишгородського районного суду Київської області Скарлат О.І. було прийнято чотири постанови у справах про адміністративні правопорушення, якими осіб визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 та 6 місяців (постанова від 27 січня 2014 року у справі № 363/172/14-п; постанова від 30 січня 2014 року у справі № 363/237/14-п; постанова від 7 лютого 2014 року у справі № 363/482/14-п; постанова від 21 січня 2014 року у справі № 363/59/14-п).

У подальшому постановами судді Скарлат О.І. осіб звільнено від адміністративної відповідальності відповідно до статті 4 Закону України від 21 лютого 2014 року № 743-VII «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» (далі – Закон № 743-VII) (постанови судді від 3, 4 березня 2014 року у справах № 363/172/14-п; № 363/482/14-п, № 363/59/14-п).

Постановою апеляційного суду Київської області від 5 березня 2014 року прийняту суддею Скарлат О.І. постанову у справі № 363/237/14-п скасовано, особу звільнено від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону № 743-VII, провадження закрито.

Отже, станом на час подання декларації доброчесності судді за 2015 рік (фактично за 2016 рік) судді Скарлат О.І. було відомо про ухвалення нею рішень стосовно осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, та відповідно до статті 4 Закону № 743-VII звільнені від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП.

Крім того, дії судді Скарлат О.І. під час ухвалення зазначених рішень були предметом перевірки Вищої ради правосуддя, рішенням якої від 23 червня 2017 року № 1757/1дп/15-15 відмовлено у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності у зв’язку зі спливом строків давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припинено.

У поясненнях, наданих Третій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя, суддя Скарлат О.І. підтвердила, що 21, 27, 30 січня та 4 березня 2014 року нею дійсно приймались рішення у справах про адміністративні правопорушення № 363/59/14-п, № 363/172/14-п, № 363/482/14-п, № 363/237/14-п, якими осіб було визнано винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-2 КУпАП, з накладенням на них адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Окрім цього, зазначила, що під час заповнення 23 січня 2017 року декларації доброчесності судді за 2016 рік вона помилково у пункті 17 вказала, що нею не приймались одноособово або в колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Зазначила, що не мала наміру приховати цей факт, оскільки на момент подання декларації були відсутні результати перевірки заяви громадської спілки «Українська спілка Автомайдан», а також дисциплінарним органом не було прийнято рішення за результатами такої перевірки. Окрім того, суддя зазначила, що вказана інформація є загальнодоступною та нею неодноразово надавалися пояснення щодо цих обставин. Також звернула увагу, що твердження про нерозгляд нею зазначених справ було внесено до декларації доброчесності також у зв’язку зі складним для сприйняття, на її думку, формулюванням запитання у вказаній декларації, що призвело до надання відповіді, яка розцінюється як недостовірна.

У зв’язку з наведеним вище Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено факт декларування суддею Скарлат О.І. у пункті 17 декларації доброчесності судді за 2015 рік (фактично за 2016 рік) недостовірного твердження про те, що вона не ухвалювала одноособово або у складі колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав декларування завідомо недостовірних тверджень у декларації доброчесності судді.

Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарним органам – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», стаття 108 Закону № 1402-VІІІ).

Оскільки відповідальність з підстави, передбаченої пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, настає виключно у разі декларування суддею завідомо недостовірних тверджень у декларації доброчесності судді, можна дійти висновку, що наявність умислу на допущення порушення є обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. У діях судді Скарлат О.І. наявності такого умислу не встановлено.

Обставини справи свідчать, що суддя Скарлат О.І., заповнюючи декларацію доброчесності судді, допустила помилку у трактуванні правових норм без наміру приховати інформацію про прийняття нею рішень (постанов у справах про адміністративні правопорушення), передбачених пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

На це вказують не лише пояснення судді, а й те, що ухвалені нею постанови у справах про адміністративні правопорушення № 363/59/14-п, № 363/172/14-п, № 363/482/14-п, № 363/237/14-п були предметом перевірки Вищої ради правосуддя, відомості про що є загальнодоступними.

Крім того, суддя Скарлат О.І., заповнюючи декларацію доброчесності судді за 2015 рік (фактично за 2016 рік), у пункті 18 підтвердила, що стосовно неї проведено перевірку відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв’язку з прийняттям рішень, передбачених цим Законом.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також враховує пояснення судді Скарлат О.І. про помилкове заповнення пункту 17 декларації доброчесності судді, зокрема твердження про відсутність прийнятих нею рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

Зазначене свідчить, що суддя Скарлат О.І. допустила помилку, тобто не мала наміру приховати факт прийняття нею вказаних рішень.

На підставі викладеного Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вчинені суддею Скарлат О.І. порушення мають характер простої помилки, допущеної внаслідок особистого тлумачення правил відображення відомостей у пункті 17 декларації доброчесності судді.

Доказів на спростування зазначеного висновку під час розгляду дисциплінарної справи не здобуто.

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Вишгородського районного суду Київської області Скарлат О.І. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

За таких обставин у притягненні судді Скарлат О.І. до дисциплінарної відповідальності має бути відмовлено, а дисциплінарне провадження підлягає припиненню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.38, 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

відмовити у притягненні судді Вишгородського районного суду Київської області Скарлат Олени Іванівни до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.