Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарними скаргами прокурора Запорізької області Романова Валерія Петровича та прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Мазурика Романа Володимировича на дії судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка Олександра Юрійовича,
встановила:
7 червня 2017 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 518/0/13-17 надійшла дисциплінарна скарга прокурора Запорізької області Романова В.П. на дії судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка О.Ю. У скарзі зазначено, що суддею Бойком О.Ю. під час розгляду справи № 335/4083/17 допущено істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також порушено принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, закріплений статтею 22 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), що є підставою для дисциплінарної відповідальності судді відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 7 червня 2017 року вказана скарга для проведення попередньої перевірки передана члену Вищої ради правосуддя Худику М.П.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати від 9 серпня 2017 року № 2393/3дп/15-17 стосовно судді Бойка О.Ю. відкрито дисциплінарну справу за скаргою прокурора Запорізької області Романова В.П.
1 серпня 2017 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 731/0/13-17 надійшла дисциплінарна скарга прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Мазурика Р.В. на дії судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка О.Ю. У скарзі зазначено, що 3 березня 2017 року суддею Бойком О.Ю. незаконно відкрито провадження у справі № 335/3006/17 за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_2 про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України), яку за результатами розгляду задоволено. Крім того, зазначено, що під час розгляду вказаної скарги слідчий суддя Бойко О.Ю. допустив упереджене ставлення до сторони обвинувачення, яке виразилось у врахуванні доводів захисту та ігноруванні доводів прокурора, вибірковості їх врахування, та виніс рішення, яке не ґрунтується на вимогах КПК України. За твердженням скаржника, такі дії судді Бойка О.Ю. містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 1 серпня 2017 року вказана скарга для проведення попередньої перевірки передана члену Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати від 4 жовтня 2017 року № 3119/3дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Бойка О.Ю. за скаргою прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Мазурика Р.В. та об’єднано її з дисциплінарною справою, відкритою стосовно нього ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 серпня 2017 року № 2393/3дп/15-17 за дисциплінарною скаргою прокурора Запорізької області Романова В.П., оскільки обидві скарги обґрунтовані аналогічними доводами.
Проведення підготовки до розгляду об’єднаної дисциплінарної справи доручено члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худику М.П.
Розгляд дисциплінарної справи призначено вперше на 31 січня 2018 року, про місце, дату та час засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойко О.Ю. повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надіслання йому повідомлення на адресу суду засобами поштового та електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
На засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 31 січня 2018 року з’явився заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Веклич О.О. (на підставі довіреності, виданої керівником цього органу Мазуриком Р.В.), суддя Бойко О.Ю. на засідання не з’явився, при цьому надіслав клопотання від 24 січня 2018 року, в якому просив розгляд дисциплінарної справи відкласти, а наступне засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя призначити не раніше 15 лютого 2018 року.
На засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 21 лютого 2018 року, з’явилися суддя Бойко О.Ю. та заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Веклич О.О.
Третя Дисциплінарна палата Вищої Ради правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., пояснення судді Бойка О.Ю., який підтримав надані ним письмові пояснення, та заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Веклича О.О., який підтримав дисциплінарну скаргу, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка О.Ю. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/2012 Бойка Олександра Юрійовича призначено на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строком на п’ять років.
Як встановлено під час попередньої перевірки, ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19 квітня 2017 року у справі № 335/4083/17 слідчим суддею Бойком О.Ю. задоволено скаргу підозрюваного ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора; скасовано постанову прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Запорізької області молодшого радника юстиції ОСОБА_7 від 3 квітня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 січня 2016 року за підозрою ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, та зобов’язано прокурора Запорізької області вчинити дії, визначені пунктом 1 частини другої статті 283, пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 284 КПК України в частині підозри ОСОБА_4, розглянути і за наявності підстав прийняти постанову про закриття кримінального провадження за ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 січня 2017 року.
Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що 26 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ІНФОРМАЦІЯ_1внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення (правова кваліфікація вчиненого – частина четверта статті 368 КК України; фабула: ОСОБА_4 у період з 22 січня по 26 січня 2016 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду на загальну суму 500 000 (п’ятсот тисяч) гривень за вирішення питання стосовно реалізації та спилу саду (фруктові дерева) державного підприємства «Дослідне господарство «Відродження» Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України» (багаторічні насадження), розташованого на площі 28 га (поле № 8, сівозміна № 4).
У вказаному кримінальному провадженні 23 березня 2017 року за погодженням із прокурором Запорізької області старшим радником юстиції Романовим В.П., слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_6 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.
ОСОБА_4, вважаючи, що рішення про повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення прийнято передчасно та з порушенням вимог КПК України, а в подальшому прокурором на порушення вимог статті 283, пункту 6 частини першої статті 284 КПК України не виконано обов’язку щодо закриття кримінального провадження, не погоджуючись із такою бездіяльністю, 28 березня 2017 року звернувся до прокурора з клопотанням про закриття кримінального провадження.
Постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області молодшого радника юстиції ОСОБА_7 від 3 квітня 2017 року у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження було відмовлено, кримінальне провадження не закрито.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_4, суддя Бойко О.Ю. в мотивувальній частині ухвали від 19 квітня 2017 року зазначив, що постанова прокурора від 3 квітня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання є необґрунтованою, прийнятою з порушеннями норм чинного законодавства, з огляду на те, що процесуальний керівник, всупереч вимогам статей 3, 8, 19, 62, 68 Конституції України, статей 2, 8, 9, 28 КПК України, не забезпечив швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального провадження ІНФОРМАЦІЯ_1від 26 січня 2016 року в частині того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КПК України, була оголошена ОСОБА_4 23 березня 2017 року (кримінальне провадження проти скаржника розслідується більше року).
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, суддя Бойко О.Ю. вказав, що у цьому кримінальному провадженні тривалість досудового розслідування щодо ОСОБА_4 слід обчислювати з часу внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) даних про нього як особу, яка вчинила злочин, а саме – 26 січня 2016 року. Судом зазначено, що з фабули витягу кримінального провадження вбачається, що ще в січні 2016 року вказано на ОСОБА_4 як на особу, яка вчинила злочин, протягом всього часу останній перебував під слідством, проте всупереч вимогам статей 276, 278 КПК України підозра йому не вручалася.
Розглядаючи цю справу, суддя Бойко О.Ю. зробив висновок, що, маючи достатні підстави для оголошення підозри ОСОБА_4 ще з моменту повідомлення про злочин, невиконання слідчим та прокурором вимог, передбачених статтею 276 КПК України, дало можливість останнім протягом року здійснювати досудове розслідування стосовно скаржника, розміщуючи його прізвище в ЄРДР як особи, яка вчинила тяжкий злочин, що не відповідає загальним засадам та завданням кримінального провадження.
Разом з тим, як вказано в ухвалі, досудовим розслідуванням у межах цього провадження вже встановлено всі фактичні обставини справи, а стороною обвинувачення було надано належну оцінку таким фактам та за результатами шестимісячного досудового розслідування органом досудового слідства 30 липня 2016 року було прийнято обґрунтоване та законне процесуальне рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення), яке було схвалено процесуальним керівником. Судом враховано, що, приймаючи рішення про скасування вказаної постанови та оголошення підозри, прокурор об’єктивно не володів новими даними чи обставинами, оскільки слідчі дії з моменту закриття кримінального провадження, а це і до розгляду скарги, окрім повторного допиту потерпілого, не проводилися.
Зазначені обставини, на думку судді Бойка О.Ю., також спростовують доводи прокурора, викладені в оскаржуваній постанові про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження.
Як зазначено в ухвалі, у клопотанні прокурору ОСОБА_4 ставив питання про закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, згідно з яким кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення. На думку судді Бойка О.Ю., враховуючи приписи частини першої статті 11, частини другої статті 18, диспозиції частини третьої статті 368, примітки 1 до статті 364 КК України, прокурор мав підстави для задоволення обґрунтованого клопотання про закриття кримінального провадження, проте, будучи обізнаним із нормативно-правовими актами, копії яких було додано до вказаного клопотання, залишив їх поза увагою. При цьому в постанові прокурора всупереч вимогам пункту 2 частини п’ятої статті 110 КПК України не міститься ні аналізу доказів, доданих до клопотання скаржника, ні обґрунтування висновку по суті клопотання, ні посилання на практику при розгляді зазначеної категорії справ.
На переконання судді Бойка О.Ю., факт прийняття прокурором постанови від 3 квітня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання захисника перешкоджає прокуророві виконати вимоги ухвали слідчого судді, повторно розглянувши і задовольнивши клопотання, тому з метою захисту права підозрюваного, передбаченого частиною п’ятою статті 28 КПК України, а також забезпечення обов’язковості та безумовного виконання судового рішення вказану постанову слід скасувати як незаконну і необґрунтовану.
На обґрунтування права ОСОБА_4 на оскарження постанови прокурора про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження суддею Бойком О.Ю. наведено приписи частини першої статті 24 КПК України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, а також пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, відповідно до якого на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
У дисциплінарній скарзі прокурор Запорізької області Романов В.П. вказує на те, що відповідно до вимог пункту 18 частини першої статті 3 КПК України слідчий суддя повинен здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у порядку, передбаченому КПК України. Одним із способів такого судового контролю КПК України визначає можливість оскарження до суду під час досудового розслідування рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора, при цьому скаржник звертає увагу на те, що статтею 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування слідчому судді, а частиною четвертою статті 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
На думку автора скарги, слідчим суддею Бойком О.Ю. на порушення вимог статей 9, 22, 303, 304 КПК України незаконно відкрито провадження за скаргою підозрюваного ОСОБА_4 про скасування постанови прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 від 3 квітня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, внаслідок чого зазначену постанову незаконно скасовано.
Крім того, у скарзі зазначається, що у зв’язку із постановленням ухвали від 19 квітня 2017 року слідчим суддею Бойком О.Ю. без вивчення матеріалів справи, доказів сторін, допиту свідків, що є неможливим під час розгляду скарги слідчим суддею, сторону обвинувачення фактично позбавлено можливості передати на розгляд суду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 та зобов’язано прокурора закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, чим порушено принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, закріплений положеннями статті 22 КПК України.
Таким чином, на думку скаржника, суддя Бойко О.Ю. вийшов за межі наданих йому КПК України повноважень в частині відкриття провадження та розгляду скарги на процесуальне рішення прокурора, яке не може бути оскаржено відповідно до статті 303 КПК України під час досудового розслідування, та надання оцінки законності кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_4, вказавши у судовому рішенні про відсутність в діянні підозрюваного складу кримінального правопорушення, що відповідно до положень статті 368 КПК України належить виключно до компетенції суду під час ухвалення вироку.
У наданих письмових поясненнях щодо скарги прокурора Запорізької області Романова В.П. суддя Бойко О.Ю. зазначив про правомірність своїх дій, посилаючись на наявність законних повноважень, що передбачені статтями 2, 7, 9, 220, 303, 307 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він був зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, а згідно з частиною другою статті 307 цього Кодексу слідчий суддя має право постановити ухвалу про скасування рішення слідчого чи прокурора та зобов’язання вчинити певну дію. Статтею 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання, при цьому задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Як зазначив суддя Бойко О.Ю., частиною шостою статті 9 КПК України закріплено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, серед яких є принципи верховенства права, законності, розумності строків тощо, якими він керувався під час ухвалення рішення, враховуючи повноваження слідчого судді щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у порядку, передбаченому КПК України.
На переконання судді Бойка О.Ю., у вказаному кримінальному провадженні поза межами повноважень діяв прокурор регіональної прокуратури, який всупереч вимогам частини шостої статті 284 КПК України прийняв рішення про скасування постанови слідчого від 30 липня 2016 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 (за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення) лише в березні 2017 року, а не протягом 20 днів з дня її отримання. ОСОБА_4 піддавався кримінальному переслідуванню з 26 січня 2016 року, тобто поза «розумним строком», що призвело до порушення його права на швидке, повне та неупереджене розслідування або закриття кримінального провадження.
Аналогічно ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка О.Ю. від 3 березня 2017 року у справі № 335/3006/17 задоволено скаргу адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора та скасовано постанову прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_2 про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження за ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 січня 2013 року на підставі пункту 6 частини четвертої статті 284 КПК України, а також зобов’язано уповноваженого прокурора у вказаному кримінальному провадженні вчинити дії, визначені пунктом 1 частини другої статті 283, пунктом 2 частини першої, частиною четвертою статті 284 КПК України, в частині підозри ОСОБА_3 та протягом трьох днів з часу постановлення ухвали слідчого судді прийняти постанову про закриття кримінального провадження.
Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_2 від 16 лютого 2017 року про відмову у задоволенні клопотання від 14 лютого 2017 року про закриття кримінального провадження та просив її скасувати, а також зобов’язати прокурора у встановлені строки виконати вимоги статей 283, 284 КПК України та закрити кримінальне провадження за ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 січня 2013 року на підставі пункту 6 частини четвертої статті 284 КПК України. На обґрунтування поданої скарги зазначав, що орган досудового розслідування ігнорує наявність обставин, що мають наслідком закриття кримінального провадження (зокрема, закриття кримінальних проваджень за тим самим обвинуваченням ухвалами Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 грудня 2010 року та Якимівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2013 року), натомість 9 лютого 2017 року оголошує ОСОБА_3 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. Прокурор щодо задоволення скарги заперечував, зазначаючи про відсутність підстав для закриття кримінального провадження, оскільки відсутні кримінальні провадження, в яких ОСОБА_3 висувались обвинувачення, при цьому стверджував, що оголошення останньому підозри викликано вимогами досудового розслідування та результатами проведених слідчих дій, а наділення ОСОБА_3 статусом підозрюваного дасть можливість досягти задач, що стоять перед кримінальним провадженням.
В ухвалі від 3 березня 2017 року суддя Бойко О.Ю. зазначив, що, незважаючи на наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до пункту 6 частини першої статті 284 КПК України, прокурором безпідставно 16 лютого 2017 року винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання скаржника про закриття кримінального провадження, в зв’язку з чим вона підлягає скасуванню, а уповноважені особи органу досудового розслідування спонуканню до вчинення дій, спрямованих на виконання вимог, передбачених статтями 283, 284 КПК України та закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 284 КПК України.
У дисциплінарній скарзі прокурор Запорізької місцевої прокуратури № 2 Мазурик Р.В. вказав, що статтею 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування слідчому судді, а частиною четвертою статті 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню. На думку автора скарги, слідчим суддею Бойком О.Ю. порушено вимоги статей 9, 22, 303, 304 КПК України, що є істотним порушенням норм процесуального права при здійсненні правосуддя, яке унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також порушенням засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У наданих суддею Бойком О.Ю. письмових поясненнях щодо скарги прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Мазурика Р.В. зазначено, що він був вправі розглядати відповідні скарги і такі його повноваження як слідчого судді випливають зі змісту статей 220, 303, 307 КПК України. Як вказав суддя Бойко О.Ю., бездіяльність прокурора полягала саме у тому, що за наявності беззаперечних підстав для закриття кримінального провадження він на порушення пункту 6 частини першої статті 284 КПК України цього не зробив, незважаючи на те, що в цьому кримінальному провадженні слідчими шість разів приймалися постанови про закриття кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення і двічі ухвалювались судові рішення про закриття кримінальної справи. Відповідно, на його переконання, постанова прокурора про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту щодо закриття кримінального провадження не відповідала вимогам статті 110 КПК України, оскільки не містила мотивів прийняття такого рішення.
У своїх усних поясненнях Третій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя суддя Бойко О.Ю. додатково зазначив, що подані стосовно нього дисциплінарні скарги є неприйнятними для розгляду і мають бути повернені скаржникам, оскільки вони не містять фактичних даних про те, що постановлені ним ухвали в дійсності створили скаржникам будь-які перешкоди, враховуючи, що обвинувальні акти у вказаних кримінальних провадженнях були передані до суду. На думку судді Бойка О.Ю., дисциплінарні скарги не містять відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді, а постановлені ним ухвали, які на сьогодні не оскаржені та не скасовані, можуть бути переглянуті судом вищої інстанції в апеляційному порядку. Право на оскарження ухвал, оскарження яких прямо не передбачено законом, підтверджується судовою практикою та правовим висновком Верховного Суду України від 17 жовтня 2017 року. Також суддя Бойко О.Ю. зазначив, що постановлені ним ухвали певною мірою мали «протестний» характер, щоб привернути увагу до порушеної проблеми (оскарження бездіяльності прокурора щодо закриття кримінального провадження) з метою її обговорення та законодавчого врегулювання. Крім того, суддя Бойко О.Ю. звернув увагу на проблему подвійного притягнення особи до відповідальності, яка виникне у разі продовження розгляду цієї дисциплінарної справи та створить перешкоди для прийняття Єнакіївським міським судом Донецької області рішення у кримінальному провадженні стосовно нього, яке порушене у зв’язку з постановленням зазначених ухвал. Також вказав на неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки у вказаних справах він не здійснював правосуддя, а лише здійснював повноваження слідчого судді щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Веклич О.О. підтримав доводи дисциплінарної скарги та пояснив, що ухвала слідчого судді Бойка О.Ю. від 3 березня 2017 року була виконана прокурором, яким прийнято постанову про закриття кримінального провадження, яка в подальшому була скасована процесуальним керівником.
На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, доводи судді Бойка О.Ю., наведені ним у письмових та усних поясненнях, не ґрунтуються на вимогах закону та не заслуговують на увагу з огляду на таке.
У відповідності до статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування врегульовано статтею 220 КПК України, відповідно до якої клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй.
З огляду на зазначені приписи статті 220 КПК України прийняття прокурором постанови про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого (захисника) в межах встановленого 3-денного строку свідчить про вчинення ним процесуальних дій, які він зобов’язаний був вчинити у встановлений КПК України строк, та вказує на відсутність ознак бездіяльності прокурора щодо розгляду такого клопотання.
Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, встановлено статтею 303 КПК України. Зокрема, частиною першою цієї статті визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, а також низка рішень слідчого та прокурора, в тому числі рішення прокурора про закриття кримінального провадження, проте рішення прокурора про відмову у закритті кримінального провадження серед них відсутнє.
Частиною другою статті 303 КПК України встановлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314–316 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пункту 4 статті 304 КПК України у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження.
Враховуючи чітке законодавче врегулювання порядку розгляду клопотань під час досудового розслідування та визначення переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Бойко О.Ю. не мав правових підстав для незастосування вказаних норм та прийняття судових рішень всупереч встановленим ними приписам з посиланням на загальні засади кримінального провадження відповідно до частини шостої статті 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини.
Здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні має здійснюватися у порядку, передбаченому КПК України. Скарги на постанову про відмову у закритті кримінального провадження та доводи сторін на їх обґрунтування можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді, з дослідженням матеріалів кримінального провадження, доказів сторін, допиту свідків тощо. Лише під час судового розгляду переданого до суду обвинувального акта може бути вирішено питання про винуватість чи невинуватість особи. У такий спосіб будуть дотримані загальні засади кримінального судочинства стосовно всіх учасників кримінального провадження (не лише обвинувачених, але й потерпілих), у тому числі презумпція невинуватості й забезпечення доведеності вини, принципи змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, речей і документів.
Своїми діями суддя Бойко О.Ю. фактично виключив можливість притягнення осіб до кримінальної відповідальності без дотримання процедури, встановленої законом.
Виходячи із завдань кримінального провадження, встановлених статтею 2 КПК України, його загальних засад, визначених статтею 7 цього Кодексу, у тому числі законності, що полягає, зокрема, в обов’язку прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено досліджувати обставини кримінального провадження, виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надавати їм належну правову оцінку та забезпечувати прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що закриття кримінального провадження можливо, коли вирішено усі його завдання, зокрема відсутня необхідність проведення слідчих (розшукових) дій чи інших процесуальних дій, спрямованих на збирання, перевірку і дослідження доказів, усі необхідні докази для ухвалення рішення про закриття кримінального провадження зібрані, досліджені і належним чином оцінені. Виконання вказаних завдань чинним КПК України покладено на органи досудового розслідування, до яких слідчого суддю не віднесено. До повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у порядку, передбаченому КПК України.
З огляду на зазначене, на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, скасування суддею Бойком О.Ю. під час розгляду справ № 335/4083/17, № 335/3006/17 постанов прокурорів, якими відмовлено у задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження, що згідно з вимогами статті 303 КПК України не підлягали оскарженню під час досудового розслідування, свідчить про істотне порушення ним норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, зокрема позбавило сторону з боку обвинувачення (слідчий, прокурор, потерпілий тощо) можливості реалізувати свої права та обов’язки у вказаних кримінальних провадженнях.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Таким чином, встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини свідчать про те, що суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойко О.Ю. під час розгляду справ № 335/4083/17, № 335/3006/17 допустив істотне порушення норм процесуального права, що відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
З огляду на чітке законодавче визначення переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, пояснення судді Бойка О.Ю. щодо усвідомлення ним суті та наслідків прийнятих рішень Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Бойка О.Ю. щодо постановлення вказаних ухвал мали умисний характер.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Із характеристики, підписаної виконуючим обов’язки голови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Соболєвою І.П., вбачається, що за період роботи на посаді судді Бойко О.Ю. зарекомендував себе позитивно, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, до роботи ставиться сумлінно та відповідально, завжди уважно підходить до підготовки та розгляду судових справ, забезпечує їх якісний розгляд у встановлені строки, кваліфіковано складає процесуальні документи, використовує практику Європейського суду з прав людини, постійно підвищує рівень професійних знань. Як вказано в характеристиці, Бойко О.Ю. вирізняється принциповістю при розгляді конкретних справ, вимогливий до себе та підлеглих.
Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосований до судді Бойка О.Ю., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги як позитивну характеристику судді та відсутність інших дисциплінарних стягнень, так і характер дисциплінарного проступку, його наслідки та форму вини. Виходячи з наведеного, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Бойка О.Ю. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка Олександра Юрійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
