Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарних скарг адвоката Кучерука Максима Васильовича, Бурлаки Василя Васильовича стосовно судді Сквирського районного суду Київської області Клочка Володимира Миколайовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя надійшли 5 березня 2018 року – дисциплінарна скарга адвоката Кучерука М.В. та 24 вересня 2018 року – дисциплінарна скарга Бурлаки В.В. стосовно судді Сквирського районного суду Київської області Клочка В.М.

У скаргах зазначено, що суддя Клочко В.М., ухвалюючи вирок у справі № ____________ за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України, умисно допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильно застосував норми закону про кримінальну відповідальність, не навів у вироку мотивів відхилення аргументів сторони обвинувачення та потерпілого.

На думку скаржників, суддя Клочко В.М. грубо порушив вимоги статей 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), оскільки розглянув вказану справу за наявності підстав, які виключали його участь. Крім того, у матеріалах справи № ____________ частково відсутній технічний запис судових засідань, а частина звукозапису спотворена сторонніми шумами, які не дають можливості прослухати події, що відбувалися у судових засіданнях, що є істотним порушенням норм кримінального процесуального закону.

Скаржники також вказують, що суддя Клочко В.М. з порушенням правил виключної підсудності у 2014 році постановив ухвали у справах № ____________ та № ____________, якими визнав право власності за фізичними особами на об’єкти нерухомості, які знаходяться у місті Києві.

Крім того, на думку скаржників, наявність у Вищій раді правосуддя інших численних скарг стосовно вказаного судді свідчить про допущення ним поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

У зв’язку з зазначеним адвокат Кучерук М.В. та Бурлака В.В. просять притягнути суддю Сквирського районного суду Київської області Клочка В.М. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 5 березня 2018 року та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2018 року вказані дисциплінарні скарги за єдиними унікальними номерами К-1726/0/7-18, Б-5620/0/7-18 передані члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнку А.А. для попередньої перевірки.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи, а за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Сквирського районного суду Київської області Клочка В.М. з огляду на таке.

Попередньою перевіркою встановлено, що 21 вересня 2015 року у провадження Сквирського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ________________ від 31 липня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

22 грудня 2015 року у провадження Сквирського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № ________________ від 13 липня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною першою статті 384 КК України.

Вказані кримінальні провадження об’єднані для спільного розгляду в одну справу за № ____________.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області (головуючий суддя Клочко В.М.) від 21 листопада 2017 року, постановленою у справі № ____________, задоволено клопотання ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності. В частині вказаного обвинувачення щодо ОСОБА_2 закрито кримінальне провадження.

Вироком Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2018 року (головуючий суддя Клочко В.М.), ухваленим у справі № ____________, на підставі статті 373 КПК України ОСОБА_1 виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною першою статті 122 КК України, та виправдано ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 червня 2018 року задоволено часткового апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих. Вирок Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2018 року щодо ОСОБА_1, виправданого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною першою статті 122 КК України, та щодо ОСОБА_2, виправданого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України, скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Скасовуючи вирок Сквирського районного суду Київської області від 23 січня 2018 року у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суддя Клочко В.М. в силу вимог статті 76 КПК України не мав права брати участь у цьому кримінальному провадженні та повинен був заявити самовідвід, оскільки під час досудового розслідування кримінальної справи, порушеної 14 травня 2010 року за частиною першою статті 358 КК України за фактом підроблення протоколу загальних зборів спілки співвласників майна реорганізованого ОСОБА_3 № 7 від 2 липня 2008 року, ним було ухвалено 13 березня 2012 року постанову про надання згоди на проведення обшуку приміщення Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, під час якого були вилучені рішення виконавчого комітету Потіївської сільської ради від 9 квітня 2008 року № 27 та від 9 липня 2008 року № 43, які згодом були визнані речовими доказами та приєднані до кримінального провадження № ________________ щодо ОСОБА_1.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що судом першої інстанції не дотримано вимог статті 107 КПК України, оскільки в матеріалах справи відсутній технічний носій з аудіозаписом судового засідання від 20 квітня 2016 року, а частина аудіозаписів судових засідань, в яких допитувалися свідки та досліджувалися матеріали справи, прослухувалися лише частково, що позбавило суд апеляційної інстанції можливості перевірити перебіг судового провадження на відповідних стадіях, а також доводи апеляційних скарг.

Відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Питання щодо відводу судді у кримінальному провадженні врегульовані статтями 75 – 83 КПК України.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому самому провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами.

Згідно з частиною першою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, суддя зобов’язаний заявити самовідвід.

Під час попередньої перевірки встановлено, що постановою судді Клочка В.М. від 13 березня 2012 року надано згоду на проведення обшуку у приміщенні Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області в межах кримінальної справи, порушеної 14 травня 2010 року за частиною першою статті 358 КК України за фактом підроблення протоколу загальних зборів спілки громадян-співвласників майна реорганізованого ОСОБА_3 № 7 від 2 липня 2008 року.

З копії протоколу обшуку від 13 березня 2012 року вбачається, що на виконання вказаної постанови судді Клочка В.М. від 13 березня 2012 року органами досудового розслідування цього самого дня під час обшуку виявлено та вилучено рішення виконавчого комітету Потіївської сільської ради № 43 від 9 липня 2008 року та № 27 від 9 квітня 2008 року, які згодом були визнані речовими доказами та приєднані до кримінального провадження № ________________ від 31 липня 2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

При цьому з копії реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ________________ від 31 липня 2013 року, доданого до обвинувального акта стосовно ОСОБА_1, вбачається, що вказані рішення виконавчого комітету Потіївської сільської ради від 9 липня 2008 року № 43 та від 9 квітня 2008 року № 27, а також постанова суду від 13 березня 2012 року були надані стороною обвинувачення та досліджувалися судом під час розгляду справи № ____________.

Відповідно до частини першої статті 76 КПК України зазначена обставина виключала участь судді Клочка В.М. у вказаному кримінальному провадженні та згідно з частиною першою статті 80 КПК України слугувала підставою для заявлення ним самовідводу.

Як наслідок, допущене суддею Клочком В.М. під час розгляду справи № ____________ порушення вимог статей 76, 80 КПК України послугувало разом з іншими підставами окремою підставою для скасування судом апеляційної інстанції ухваленого у цій справі вироку суду від 23 січня 2018 року.

Таке порушення суддею Клочком В.М. чітких та категоричних за змістом вимог статей 76, 80 КПК України за наведених вище обставин, які були достатньо очевидними для судді, явно виходить за межі простої суддівської помилки.

А тому вказані дії судді Клочка В.М. можуть свідчити про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме – умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Щодо решти доводів дисциплінарних скарг слід зазначити таке.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати не є органами правосуддя і до їх повноважень не належить питання перевірки законності та обґрунтованості судових рішень.

Відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23–25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Частиною третьою статті 374 КПК України визначено, що у мотивувальній частині вироку суду у разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Вирок суду від 23 січня 2018 року містить формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особам і визнане судом недоведеним, підстави для виправдання обвинувачених із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає доводи обвинувачення, та положення закону, якими керувався суд.

Натомість доводи дисциплінарних скарг щодо неправильного застосування судом закону про кримінальну відповідальність, незазначення у вироку мотивів відхилення аргументів сторони обвинувачення та потерпілого фактично зводяться лише до незгоди із мотивами та висновками судді Клочка В.М., викладеними у вироку суду від 23 січня 2018 року, і не можуть слугувати підставою дисциплінарної відповідальності судді.

Доводи скаржників щодо відсутності технічного запису одного із судових засідань у справі № ____________ та неякісного звукозапису окремих судових засідань були враховані судом апеляційної інстанції при перегляді вироку суду від 23 січня 2018 року та послугували самостійною підставою для його скасування відповідно до пункту 7 частини другої статті 412 КПК України.

При цьому згідно зі статтями 73, 343 КПК України та відповідно до Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового процесу (судового засідання), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2012 року № 108, секретар судового засідання або інший працівник апарату суду забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами, перевіряє якість запису фонограми судового засідання.

Таким чином, забезпечення контролю за фіксуванням судового засідання технічними засобами, а також перевірка якості запису фонограми судового засідання не належить до повноважень судді.

З огляду на викладене зазначене процесуальне порушення, встановлене судом апеляційної інстанції, хоча і є істотним, однак не тягне за собою дисциплінарну відповідальність судді, оскільки не містить ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Попередньою перевіркою також встановлено, що ухвалою Сквирського районного суду Київської області (головуючий суддя Клочко В.М.) від 21 березня 2014 року у справі № ____________ визнано мирову угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно об’єктів нерухомості, які розташовані у місті Києві.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області (головуючий суддя Клочко В.М.) від 23 червня 2014 року у справі № ____________ затверджено мирову угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, предметом якої було визнання права власності на нежитлову будівлю у місті Києві.

Частиною четвертою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час постановлення ухвал суду від 21 березня 2014 року та від 23 червня 2014 року) передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на цей конституційний принцип при вирішенні питання про наявність (відсутність) підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності слід застосовувати строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановлені законодавством на час вчинення дій, щодо яких проводиться перевірка.

Враховуючи викладене, за вказаними у скаргах фактами постановлення суддею Клочком В.М. ухвал у справах № ____________ та № ____________ закінчився встановлений законом строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Посилання скаржників на наявність у Вищій раді правосуддя інших дисциплінарних скарг щодо неправомірних дій судді Клочка В.М. не може слугувати самостійною підставою дисциплінарної відповідальності судді в розумінні статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що слід відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Сквирського районного суду Київської області Клочка В.М. за ознаками в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Сквирського районного суду Київської області Клочка Володимира Миколайовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.