Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. та додані до нього матеріали попередньої перевірки скарг Назарова Віктора Миколайовича та його адвоката Турика Михайла Петровича, Урсатія Олександра Івановича, Соболева Сергія Олександровича, Прохоренка Ігоря Миколайовича, Маленка Сергія Андрійовича, Петренка Віталія Володимировича стосовно судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Самоткан Наталії Григорівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 31 серпня 2017 року за вхідним № КО-5518/0/7-17 надійшла дисциплінарна скарга Назарова В.М. та його адвоката Турика М.П. на дії судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Самоткан Н.Г. під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 425 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (справа № 185/12161/15-к, провадження № 1-кп/185/22/15).

У скарзі зазначено, що суддя Самоткан Н.Г. під час розгляду вказаного кримінального провадження та ухвалення вироку допустила численні порушення норм кримінального процесуального закону. На думку скаржників, у діях судді Самоткан Н.Г. наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «б», «в», «г» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін (невмотивованість судового рішення); порушення засад гласності і відкритості судового процесу; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя. Крім цього, скаржники вказують на несвоєчасне направлення справи до суду апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 31 серпня 2017 року вказану скаргу було розподілено члену Вищої ради правосуддя Лесько А.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 7 березня 2018 року зазначену скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П.

Крім цього, до Вищої ради правосуддя надійшли скарги Урсатія О.І., Соболева С.О., Прохоренка І.М., Маленка С.А., Петренка В.В. на дії судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Самоткан Н.Г. під час здійснення вказаною суддею судочинства у згаданому кримінальному провадженні (вхідні № У-134/0/7-18 від 4 січня 2018 року, № С-224/0/7-18 від 9 січня 2018 року, № П-268/0/7-18 від 10 січня 2018 року, № М-309/0/7-18 від 11 січня 2018 року, № П-394/0/7-18 від 15 січня 2018 року).

Скаржники зазначають, що в ухваленому вироку неправильно викладено пояснення свідків. Таким чином, суддя Самоткан Н.Г., на думку авторів скарг, ухвалила неправосудний обвинувальний вирок.

Згідно із протоколами передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 4, 9, 10, 11 та 15 січня 2018 року зазначені вище скарги приєднані до дисциплінарної скарги № КО-5518/0/7-17.

Відповідно до протоколів повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 7 березня 2018 року усі скарги передані для перевірки члену Вищої ради правосуддя Худику М.П.

29 травня 2018 року за вхідним № КО-3296/0/7-18 до Вищої ради правосуддя надійшли від Назарова В.М., адвоката Турика М.П. доповнення до скарги щодо дисциплінарного проступку судді Самоткан Н.Г. під час розгляду кримінального провадження № 1-кп/185/22/15. Скаржники вказують на вкрай низьку якість розгляду обвинувального акта та на відсутність компетенції у судді Самоткан Н.Г. здійснювати правосуддя.

Згідно із протоколом передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року доповнення до дисциплінарної скарги приєднані до дисциплінарної скарги № КО-5518/0/7-18.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати у випадках, визначених цим Законом.

Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худиком М.П. проведено попередню перевірку скарг, за результатами яких складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для залишення дисциплінарних скарг Назарова В.М., його адвоката Турика М.П., Урсатія О.І., Соболева С.О., Прохоренка І.М., Маленка С.А., Петренка В.В. стосовно судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Самоткан Н.Г. без розгляду та повернення їх скаржникам з огляду на таке.

У провадженні судді Самоткан Г.Г. перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року під головуванням судді Самоткан Г.Г. ОСОБУ_1 визнано винним та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.

У дисциплінарній скарзі, не погоджуючись із вказаним вироком, скаржники Назаров В.М. та його адвокат Турик М.П. зазначають, що суддя Самоткан Н.Г. вийшла за межі обвинувачення, оскільки вона ознайомилась із Бойовим статутом Сухопутних військ та Засадами підготовки і застосування Збройних Сил України, які містять охоронювану законом таємницю, поза судовим засіданням, без повідомлення учасників судового розгляду та без прийняття відповідного процесуального документа. Також вважають, що зазначене унеможливлювало посилання судді Самоткан Н.Г. на такі документи у тексті вироку, без відкриття їх змісту на досудовому розслідуванні підозрюваному ОСОБА_1 та його захиснику в порядку частин одинадцятої, дванадцятої статті 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

При цьому суддею у вироку не надано належної оцінки доказам, наведеним сторонами кримінального провадження, у тексті вироку наявні посилання на положення статей та пунктів Бойового статуту авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, який відсутній в матеріалах кримінального провадження і не був предметом дослідження під час судового розгляду, що є грубим порушенням вимог статей 3, 18 Закону України «Про державну таємницю».

Крім цього, скаржники стверджують про наявність у матеріалах кримінального провадження ухвали від 17 грудня 2015 року щодо відводу прокурора (том № 5) та ухвали від 10 листопада 2016 року щодо допиту свідка ОСОБА_2 в режимі відеоконференції без підписів головуючого (том № 9). На їхнє переконання, відсутність підписів в ухвалах суду першої інстанції свідчить про юридичне невирішення питань, які розглядав суд, і про вкрай низьку якість судового розгляду, за результатами якого ухвалено обвинувальний вирок.

Також скаржники зазначили, що у судовому засіданні 9 листопада 2016 року суддею Самоткан Н.Г. ухвалено рішення про допит експерта ОСОБА_3 як свідка обвинувачення, проте у вироку не згадується цей свідок.

Скаржники вважають, що зазначеними діями судді Самоткан Н.Г. під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку допущено порушення засад гласності і відкритості судового процесу, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а також поведінку, що підриває авторитет правосуддя.

Скаржники Урсатій О.І., Соболев С.О., Прохоренко І.М., Маленко С.А., Петренко В.В. у дисциплінарних скаргах зазначили, що у тексті вироку суду наявні посилання на факти (обставини), що не відповідають дійсності, а також мають місце неточності, перекручування (викривлення) показань, наданих ними як свідками у кримінальному провадженні.

Таким чином, не погоджуючись із вказаним вироком, скаржники зазначають про можливі допущені суддею помилки у застосуванні норм процесуального права та намагаються здійснити переоцінку мотивів і доказів, якими керувалася суддя Самоткан Н.Г. при його ухваленні.

При цьому скаржники скористались правом апеляційного оскарження.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень адвокатом Туриком М.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченим ОСОБА_1, представником Міністерства оборони України подані апеляційні скарги на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2017 року, які прийняті до розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області.

У письмових поясненнях, наданих на запит члена Вищої ради правосуддя, суддя Самоткан Н.Г. зазначила, що у постановленому вироку стосовно ОСОБА_1 досліджено всі обставини справи, надано оцінку доказам, а також вказано мотиви прийняття та відхилення показань учасників кримінального провадження, в тому числі свідків.

Окрім цього, суддя зауважила, що вона ознайомилась із Бойовим статутом Сухопутних військ Збройних Сил України (далі – Статут) та Засадами підготовки і застосування Збройних Сил України (далі – Засади) як із нормативно-правовими актами. Вказані документи не є доказом у справі, а містять лише норми поведінки спеціальних суб’єктів. При цьому суддя звернула увагу, що у вироку здійснено посилання на певні пункти Статуту відповідно до пред’явленого обвинувачення без наведення їх змісту. При цьому, як зазначила суддя, стороною захисту не подавалось жодних клопотань про дослідження в судовому засіданні під час судового розгляду таких нормативних актів, як Статут та Засади, хоча ще на стадії досудового розслідування було відомо про посилання на вказані нормативні акти органом досудового розслідування. Щодо наявності в томі № 5 ухвали від 17 грудня 2015 року щодо відводу прокурора та у томі № 9 ухвали щодо допиту свідка в режимі відеоконференції без підпису головуючого суддя пояснила, що вказані ухвали були постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені в судовому засіданні з повним фіксуванням технічними засобами. Головуючим суддею виготовлено кілька екземплярів для вручення учасникам судового розгляду, підписаний оригінал перебуває в томі № 2 матеріалів кримінального провадження. Окрім цього, суддя звернула увагу, що секретар судового засідання після зазначення стороною захисту про виявлені порушення «в розписці про ознайомлення» склала відповідну довідку, що оригінали ухвал перебувають в іншому томі, а Інструкція з діловодства не передбачає переформування томів кримінального провадження. Щодо доводів скарги про неправильне викладення показань свідків суддя пояснила, що у вироку викладено суть показань кожного із свідків у тих межах, в яких вони їх надавали суду.

Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.

Щодо доводів скарг про порушення суддею порядку ведення судового засідання і наявності в матеріалах справи документів, які в судовому засіданні не досліджувались і були безпідставно долучені до справи, неточностей (викривлення) свідчень Урсатія О.І., Соболева С.О., Прохоренка І.М., Маленка С.А., Петренка В.В., відсутності у вироку показань свідка ОСОБА_3 слід зазначити, що сторона захисту у цьому випадку мала можливість скористатись правом, наданим статтями 42, 46 КПК України на ознайомлення із журналом судового засідання та технічним записом судового процесу і подати щодо них свої зауваження. Цими доводами сторона захисту може обґрунтувати свою апеляційну скаргу на судове рішення, з яким вона висловила незгоду у дисциплінарній скарзі.

Таким чином, скарги Назарова В.М. та його адвоката Турика М.П., Урсатія О.І., Соболева С.О., Прохоренка І.М., Маленка С.А., Петренка В.В. ґрунтуються лише на доводах, які можуть бути перевірені виключно судом апеляційної інстанції в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Щодо доводів Назарова В.М. та його адвоката Турика М.П. про порушення суддею Самоткан Н.Г. строків направлення справи до суду апеляційної інстанції, то скарга в цій частині на порушення вимог пункту 4 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить посилань на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржниками відомості. Крім того, обов’язок формування судових справ та направлення їх до суду апеляційної інстанції покладено на секретаря судових засідань згідно з Інструкцією з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173.

Крім того, скаржники Назаров В.М. та його адвокат Турик М.П у дисциплінарній скарзі посилаються на порушення суддею Самоткан Н.Г. засад гласності і відкритості судового процесу, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, проте не вказують, яка саме поведінка судді свідчила про таке, а доводи скарг можуть бути перевірені виключно судом апеляційної інстанції в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до пунктів 2, 3, 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді та/або посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді, а також ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарні скарги адвоката Турика М.П., Назарова В.М., Урсатія О.І., Соболева С.О., Прохоренка І.М., Маленка С.А., Петренка В.В. стосовно судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Самоткан Н.Г. необхідно залишити без розгляду та повернути скаржникам.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.4, 12.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

скарги Назарова Віктора Миколайовича та його адвоката Турика Михайла Петровича, Урсатія Олександра Івановича, Соболева Сергія Олександровича, Прохоренка Ігоря Миколайовича, Маленка Сергія Андрійовича, Петренка Віталія Володимировича стосовно судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Самоткан Наталії Григорівни залишити без розгляду та повернути скаржникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.