Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського Максима Вікторовича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 липня 2018 року № 2077/2дп/15-18,
встановила:
рішенням від 2 липня 2018 року № 2077/2дп/15-18 Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя притягнула до дисциплінарної відповідальності суддю Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського М.В. та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на один місяць з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань дотримання суддівської етики та стандартів поведінки та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Також цим рішенням відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовської Н.О.
Суддя Капустинський М.В., не погодившись із вказаним рішенням про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскаржив його до Вищої ради правосуддя.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 23 липня 2018 року № 3803/0/6-18, вхідний номер матеріалу – 43328, вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В. для попередньої перевірки.
Скарга судді Капустинського М.В. подана з дотриманням визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя» вимог.
За результатами перевірки скарги член Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. дійшов висновку про її обґрунтованість та наявність підстав для скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 липня 2018 року № 2077/2дп/15-18 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського М.В. та закриття дисциплінарного провадження (висновок від 11 вересня 2018 року).
Суддя Капустинський М.В., представник судді – адвокат ОСОБА_1, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Для участі у засіданні Вищої ради правосуддя з’явився суддя Капустинський М.В. та представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – ОСОБА_2.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., суддю Капустинського М.В., представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, дійшла висновку про скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 липня 2018 року № 2077/2дп/15-18 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського М.В. та закриття дисциплінарного провадження з огляду на таке.
Капустинський Максим Вікторович Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 302/2013 призначений на посаду судді Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області строком на п’ять років, Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 переведений на посаду судді Енергодарського міського суду Запорізької області у межах п’ятирічного строку.
За результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої за скаргою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на дії суддів Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовської Н.О., Капустинського М.В. (вхідний № 888/0/8-17), Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
В Енергодарському міському суді Запорізької області суддею Капустинським М.В. здійснювався розгляд кримінальної справи № 316/1024/16-к (провадження № 11-кп/778/1773/16) щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 296, частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України (до закінчення у травні 2018 року строку, на який його призначено на посаду судді).
Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини (далі – Уповноважений) здійснювалося провадження у справі про порушення прав і свобод ОСОБА_3 на підставі статті 16 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
У межах відкритого Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини провадження було вжито заходів, спрямованих на перевірку дотримання конституційних прав та свобод ОСОБА_3, які, за його твердженнями, були порушені суддею Капустинським М.В. під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Крім того, Уповноваженим були надані відповідні доручення регіональному координатору взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України в Запорізькій області ОСОБА_4 12 грудня 2016 року Уповноваженим у порядку статей 13, 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» направлено листи голові Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовській Н.О. щодо забезпечення регіональному координатору доступу 14 грудня 2016 року з метою ознайомлення та зняття фотокопій з матеріалів кримінальної справи, розгляд якої здійснюється суддею Капустинським М.В., та стосовно надання відповіді на низку питань Уповноваженого, зокрема щодо ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою.
14 грудня 2016 року регіональному координатору у приміщенні Енергодарського міського суду Запорізької області відмовлено у наданні матеріалів кримінальної справи з метою ознайомлення та зняття фотокопій.
У зв’язку з ненаданням матеріалів кримінальної справи регіональному координатору Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини 26 грудня 2016 року надіслано повторні листи до Енергодарського міського суду Запорізької області на ім’я судді Капустинського М.В. та голови суду Вільямовської Н.О. Зазначені у листі судді Капустинському М.В. питання стосувались дотримання конституційних прав ОСОБА_3 під час прийняття суддею процесуальних рішень у кримінальному провадженні, а також врахування обставин, передбачених статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні запобіжного заходу. Крім цього, голові Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовській Н.О. в порядку статті 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» було надіслано лист щодо забезпечення працівникам секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини доступу 27 грудня 2016 року до матеріалів вказаної кримінальної справи з метою ознайомлення та зняття фотокопій.
27 грудня 2016 року працівникам секретаріату Уповноваженого повторно відмовлено у наданні запитуваних матеріалів для ознайомлення та зняття фотокопій, а також повністю проігноровано вимоги працівників секретаріату щодо співпраці з Уповноваженим із прав людини.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи встановила, що листи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12 та 26 грудня 2016 року надійшли до Енергодарського міського суду Запорізької області. За резолюцією голови суду Вільямовської Н.О. вказані листи передані судді, у провадженні якого перебувала кримінальна справа щодо обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів. Отже, як вказала Дисциплінарна палата, листи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12 та 26 грудня 2016 року були доведені до відома судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського М.В.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовської Н.О. під час здійснення адміністративних повноважень голови суду не виявлено фактів, які свідчать про допущення нею поведінки, що містить ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а щодо дій судді Капустинського М.В. встановила таке.
12 грудня 2016 року Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у порядку статей 13, 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» направлено лист голові Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовській Н.О. щодо забезпечення регіональному координатору доступу 14 грудня 2016 року до матеріалів кримінальної справи, розгляд якої здійснюється суддею Капустинським М.В. На копії зазначеного листа, наданій суддею Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовською Н.О., міститься напис «Капустинський М.В.» (арк. дисциплінарної справи 107).
З копії журналу реєстрації вхідної електронної пошти Енергодарського міського суду Запорізької області встановлено, що 13 грудня 2016 року суддя Капустинський М.В. отримав цей лист, проте відмовився від проставляння особистого підпису у призначеній для цього графі (арк. дисциплінарної справи 113).
Крім цього, голові Енергодарського міського суду Запорізької області Вільямовській Н.О. в порядку статті 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» було надіслано лист щодо забезпечення доступу 27 грудня 2016 року працівникам секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до матеріалів вказаної кримінальної справи (арк. дисциплінарної справи 109).
Згідно з копією журналу реєстрації вхідної електронної пошти Енергодарського міського суду Запорізької області 13 грудня 2016 року суддя Капустинський М.В. отримав цей лист та проставив особистий підпис у призначеній для цього графі (арк. дисциплінарної справи 112).
Під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинський М.В. підтвердив, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звертався із вказаними листами, та зазначив, що кримінальна справа щодо обвинувачення ОСОБА_3 зберігалася в кабінеті його секретаря та помічника.
Суддею Капустинським М.В. було наголошено, що нормами Кримінального процесуального кодексу України не передбачено надання кримінальної справи на ознайомлення особам, які не є учасниками такої кримінальної справи.
Проте, як зауважила Дисциплінарна палата, статтею 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, посадові та службові особи, до яких звернувся Уповноважений, зобов’язані співпрацювати з ним і подавати йому необхідну допомогу, зокрема: забезпечувати доступ до матеріалів і документів, у тому числі на засадах, визначених законодавчими актами щодо захисту інформації з обмеженим доступом; надавати інформацію і давати пояснення стосовно фактичної і правової підстави своїх дій та рішень.
На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинський М.В. мав вжити заходів щодо забезпечення організації ознайомлення та надання доступу до матеріалів кримінальної справи № 316/1024/16-к співробітникам апарату суду, до функціональних обов’язків яких належить здійснення ознайомлення з матеріалами справи.
Враховуючи обставини, встановлені під час перевірки, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського М.В., а саме незабезпечення та ненадання доступу до матеріалів кримінального провадження № 316/1024/16-к щодо обвинувачення ОСОБА_3, завадили здійсненню Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, а відмова від співпраці з Уповноваженим не підвищує, а навпаки підриває авторитет правосуддя та не забезпечує суспільну довіру до суду.
Вказані дії судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського М.В. Дисциплінарна палата кваліфікувала як такі, що становлять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 липня 2018 року № 2077/2дп/15-18 зазначено таке:
розгляд дисциплінарної справи було здійснено із грубим порушенням встановлених частиною тринадцятою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» строків;
дисциплінарну скаргу мало бути повернено скаржнику, оскільки у ній порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, повноваження якого припинені, оскільки строк, на який Капустинського М.В. призначено на посаду судді, закінчився 23 травня 2018 року;
за час дисциплінарного провадження стосовно судді Капустинського М.В., зокрема 15 березня 2018 року було призначено нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – Денісову Л.Л., її позицію щодо скарги не було з’ясовано, хоча частиною першою статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що розгляд дисциплінарної справи здійснюється за участю скаржника;
Дисциплінарна палата не взяла до уваги, що суть скарги зводиться до незгоди з ухвалою судді від 30 листопада 2017 року, а зазначені у листі та скарзі питання некоректного характеру, фактично мають наслідком оцінку вчинених суддею процесуальних дій щодо розгляду конкретної справи та законності, обґрунтованості постановленого судового рішення;
під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 2 липня 2018 року суддя Капустинський М.В. повідомив Дисциплінарній палаті, що погано себе почуває (до скарги додано копію листка тимчасової непрацездатності), однак засідання було продовжене. За таких умов, Капустинський М.В. не міг повною мірою та ефективно реалізувати право на захист. Також під час розгляду дисциплінарної справи було порушено права судді, передбачені частиною восьмою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема Капустинським М.В. заявлено клопотання про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження стенограми судового засідання у справі № 316/1024/16-к від 21 травня 2018 року, копії посвідчення та доручення представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дємєнєвої О.В., яка брала участь у цьому судовому засіданні, диску з аудіозаписом вказаного судового засідання за участі представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, проте доповідачем відмовлено в розгляді таких доказів, які не прийняті, не заслухані, не оцінені та не розглянуті з невідомих мотивів;
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не враховано додаткові відповіді Енергодарського міського суду від 3 липня 2018 року № 02-26/12/2018 на запитувану листом члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкової Т.М. від 21 червня 2018 року № 2405/0/9-18 інформацію (строк виконання 10 днів), яка містить докази, суттєві обставини для розгляду дисциплінарної скарги, а саме кількість розглянутих справ, час перебування судді в нарадчій кімнаті 14 грудня 2016 року, 26–28 грудня 2016 року, обставини по суті скарги, що взагалі залишилося поза межами дисциплінарного провадження;
доповідачем у дисциплінарній справі 2 липня 2018 року не було оголошено всіх матеріалів дисциплінарного провадження, що стосуються судді Капустинського М.В., а саме доданих до скарги матеріалів, зміст листів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, усні та письмові пояснення учасників дисциплінарного провадження; у відсутності Капустинського М.В. та без належного повідомлення всупереч пункту 12.21 Регламенту Вищої ради правосуддя розглядалися обставини дисциплінарної скарги, а 2 липня 2018 року, коли Капустинський М.В. був присутній, такі матеріали не оголошувалися йому. Крім того, не демонструвалися або не переглядалися будь-які відеоматеріали, про які Капустинському М.В. стало відомо на засіданні Другої Дисциплінарної палати зі слів судді Вільямовської Н.О. Додані до скарги документи Капустинському М.В. не надсилалися. Не прийнято як доказ журнал судового засідання, у яке було залучено представника Уповноваженого та не заслухано аудіозапис цього судового засідання. Також Дисциплінарною палатою не перевірено, чи дійсно представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зверталися до Енергодарського міського суду Запорізької області у встановленому порядку для отримання саме судової справи, чи мали вони доручення/посвідчення, чи надавали їх співробітнику суду;
головуючим/доповідачем обмежено Капустинського М.В. у можливості поставити запитання скаржнику або іншим учасникам дисциплінарного провадження, оскільки головуючий/доповідач пропустили таку стадію.
Також скаржником зазначено, що Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не враховано принцип пропорційності, визначений у частині другій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частині п’ятій статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», малозначний характер дисциплінарного проступку, особу судді (раніше він не мав дисциплінарних стягнень), позитивну характеристику судді, ступінь вини, відсутність інших дисциплінарних стягнень, відсутність негативних наслідків для будь-яких осіб, те, що суддя вжив заходи щодо здійснення парламентського контролю, інші обставини (з 23 травня 2018 року у судді Капустинського М.В. припинені повноваження, з 1 лютого 2018 року суддя вже перебуває у процесі кваліфікаційного оцінювання, яке не завершене, однак Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя призначено нове). У рішенні не зазначено, яка мета і ціль такого суворого покарання за цей вид дисциплінарного проступку з огляду на його очевидну малозначність, відсутність негативних наслідків, не наведено мотивів та підстав застосованого стягнення, відсутнє обґрунтування, чому саме до судді Капустинського М.В. необхідно застосувати відсторонення, замість альтернативних (попередження, догана, сувора догана).
Крім того, скаржником було зазначено, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у прийнятому рішенні про притягнення судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського М.В. до дисциплінарної відповідальності у мотивувальній частині не вказала на конкретні об’єкт (предмет проступку), об’єктивну сторону (у чому саме полягає порушення, шкідливі наслідки), не встановила суб’єкт (відповідальну особу) та суб’єктивну сторону (мотив, мета, вина) дисциплінарного проступку. У мотиваційній частині рішення відсутній повністю склад дисциплінарного проступку. Зазначивши, що суддя завадив Уповноваженому здійснювати свої повноваження, Дисциплінарна палата взагалі не вказала – які саме дії вчинив безпосередньо суддя, та що відмова у співпраці із Уповноваженим не може свідчити про порушення суддею норм суддівської етики.
Окремо було звернуто увагу на те, що КПК України не передбачено жодної процедури участі представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у кримінальній справі або участі такого представника щодо розгляду питань, пов’язаних із розглядом кримінальної справи у судах.
Додатково суддя зазначив, що статтею 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не визначено повноважень голови місцевого суду давати судді, слідчому судді доручення щодо ведення кримінального процесу у будь-якій формі, у тому числі у формі резолюцій. На переконання судді резолюція голови суду Вільямовської Н.О. на листах від 14 грудня 2016 року та від 27 грудня 2016 року «Капустинський М.В.» виходить за межі законодавчо визначених повноважень голови місцевого суду.
З огляду на зазначене суддя Капустинський М.В. просив скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 липня 2018 року № 2077/2дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.
Під час розгляду скарги судді Капустинського М.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 липня 2018 року № 2077/2дп/15-18 встановлено таке.
Щодо посилань судді Капустинського М.В. на те, що дисциплінарне провадження стосовно нього здійснено з порушенням розумних строків, що дисциплінарна палата не могла вирішувати питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки його повноваження припинені, що розгляд справ мав відбутися за участі скаржника, який звернувся із дисциплінарною скаргою, та що доповідачем порушено порядок розгляду дисциплінарної справи, а також позбавлено його права ефективно здійснювати свій захист, такі доводи не підтвердилися та/або не можуть бути підставою для скасування рішення Дисциплінарної палати, оскільки:
повноваження судді припиняються виключно з підстав, визначених чинним законодавством України. Закінчення строку, на який Капустинського М.В. призначено на посаду судді Енергодарського міського суду Запорізької області, у цьому випадку не може ототожнюватись із припиненням повноважень судді, оскільки він проходить кваліфікаційне оцінювання в порядку, передбаченому пунктом 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України;
Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не містить положень, відповідно до яких у разі зміни особи, через яку реалізовується право на звернення, така особа (правонаступник) мала би підтримати/підтвердити раніше подану скаргу. Неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи (частина п’ята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Більше того, відповідно до пункту 12.10 Регламенту Вищої ради правосуддя навіть відмова скаржника від скарги не може бути підставою для припинення дисциплінарного провадження. Крім того, представник Уповноваженого, як повідомлено доповідачем 2 липня 2018 року до початку розгляду дисциплінарної справи, брав участь у попередньому засіданні Дисциплінарної палати щодо розгляду цієї справи, надав свої пояснення, а питання щодо можливості розгляду дисциплінарної справи за відсутності представника Уповноваженого членами Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вирішено шляхом голосування;
щодо порушення доповідачем порядку розгляду дисциплінарної справи, такі доводи не підтвердились, оскільки розгляд дисциплінарної справи відбувається з урахуванням того, що частина дій, які суддя Капустинський М.В. вважав невиконаними, здійснюється на стадії підготовки дисциплінарної справи до розгляду, зокрема передбачені частинами першою – третьою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», які певною мірою визначають коло осіб, які братимуть участь у засіданні Дисциплінарної палати щодо розгляду дисциплінарної справи, та виключають вчинення інших дій, а саме оголошення матеріалів, що містяться у дисциплінарній справі;
щодо доводів судді Капустинського М.В. про ненадання йому можливості ефективно здійснювати свій захист, встановлено, що судді не було створено будь-яких перешкод у реалізації прав, зокрема, передбачених частиною восьмою статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, як визначено частиною четвертою статті 49 Закону, навіть повторна неявка судді на засідання Дисциплінарної палати незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи, проте, як встановлено із матеріалів дисциплінарної справи, вона призначалася до розгляду тричі – 26 березня, 11 квітня та 2 липня 2018 року. Також суддя мав можливість реалізувати своє право, передбачене частиною другою статті 47 цього Закону. Більше того, прослуховуванням звукозапису технічної фіксації засідання Дисциплінарної палати встановлено, що суддя Капустинський М.В. запевняв, що його стан здоров’я не перешкоджає розгляду справи та що «на таку погоду у нього завжди бронхіт».
не підтвердились і доводи судді про те, що Дисциплінарна палата відмовила у долученні до матеріалів справи поданих ним документів, оскільки із матеріалів дисциплінарної справи вбачається їх наявність, а прослуховуванням звукозапису технічної фіксації засідання Дисциплінарної палати встановлено, що їх долучено до матеріалів справи, про що судді було повідомлено, а також поінформовано, що питання щодо врахування та належності цих доказів Дисциплінарною палатою буде вирішено під час прийняття рішення за результатами розгляду справи.
Проте Вища рада правосуддя вважає, що у такому разі Дисциплінарна палата мала б надати оцінку цим доказам або обґрунтувати, чому під час ухвалення рішення у дисциплінарній справі їх не було взято до уваги, оскільки, зокрема звукозаписом судового засідання від 21 травня 2018 року, підтверджується, що представник Уповноваженого, який був присутній у судовому засіданні, повідомив суду, що для здійснення своїх функцій у нього немає необхідності знайомитись із матеріалами справи чи знімати їх копії.
Крім того, хоча Законом України «Про Вищу раду правосуддя» не визначено порушення строків розгляду дисциплінарної справи як підставу для скасування рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, Вища рада правосуддя вважає, що за таких обставин Дисциплінарна палата має врахувати події, що відбувалися у подальшому, зокрема, у цьому випадку те, що Уповноважений реалізував свої повноваження. Так, як вказував суддя, 21 травня 2018 року до апарату суду звернулася Дємінова О.В., надала копії посвідчення і доручення представника Уповноваженого та взяла участь у судовому засіданні у кримінальній справі № 316/1024/16-к. Згідно з журналом судового засідання від 21 травня 2018 року представнику Уповноваженого Дєміновій О.В. судом надано можливість здійснювати парламентський контроль, а також надано матеріали кримінальної справи № 316/1024/16-к та додані прокурором матеріали кримінального провадження № 1201608016000284 у частині обвинувачення.
Отже, Уповноваженим (його представником) фактично вчинено дії, пов’язані із ознайомленням із матеріалами кримінального провадження в межах виконання повноважень щодо контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина у відповідному провадженні. Цих обставин Дисциплінарною палатою враховано не було.
Також, на переконання Вищої ради правосуддя, заслуговують на увагу і доводи судді Капустинського М.В. про те, що розгляд дисциплінарної справи було завершено до моменту отримання Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя інформації, запитаної в порядку підготовки дисциплінарної справи до розгляду.
Так, частиною першою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що після відкриття дисциплінарної справи доповідач здійснює підготовку справи до розгляду Дисциплінарною палатою, зокрема запитує та збирає додаткову інформацію і документи, матеріали, пояснення судді та скаржника, ознайомлюється з суддівським досьє, визначає свідків чи інших осіб, які підлягають виклику або запрошенню взяти участь у засіданні тощо.
Як вбачається із матеріалів дисциплінарної справи, 21 червня 2018 року засобами поштового зв’язку було направлено запит, зокрема керівнику апарату Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_5, термін виконання якого – 10 календарних днів, проте розгляд дисциплінарної справи завершено до моменту отримання відповіді на такий.
Як звертав увагу суддя у скарзі на рішення Дисциплінарної палати, згідно з інформацією, отриманою на виконання цього запиту, мало бути встановлено, що 14 грудня 2016 року за 10 хвилин до початку судового засідання у справі № 316/1024/16-к до судді Капустинського М.В. звернулася керівник апарату суду ОСОБА_5, яка особисто принесла йому копію електронного листа без журналу 07-06 (надійшов на inbox@ed.zp.court.ua) на ім’я неіснуючого судді «Вільмамовскої», без будь-яких віз, без будь-яких додатків у виді доручення чи копії посвідчення особи. Суддя ознайомився з цим листом та повернув його з тих підстав, що електронний лист адресовано не йому, лист має отримати спочатку голова суду, до листа не додано доручення, а особу жодним чином не встановлено. Суддя попросив встановити, чи є у суді особа на прізвище Павленко, чи має вона доручення від Уповноваженого та чи має при собі будь-який документ, що посвідчує особу, у такому разі – відібрати від нього особисту письмову заяву на ознайомлення з матеріалами справи на ім’я головуючого у встановленому Інструкцією з діловодства порядку. На переконання судді, лише за умов виконання вказаного, у нього могли бути правові підстави для розгляду звернення заявника.
Більше того, керівник апарату суду – ОСОБА_5 на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкової Т.М. повідомила, що з 26 по 28 грудня 2016 року або в інший день до канцелярії суду для отримання кримінальної справи будь-яка особа зі статусом представника Уповноваженого у встановленому Інструкцією порядку не зверталася, а, як вказав суддя, безпосередньо матеріали запитуваного у листі від 26 грудня 2016 року кримінального провадження № 1201608016000284 до кримінальної справи долучив процесуальний прокурор лише в травні 2018 року.
Вказане призвело до того, що Дисциплінарною палатою неповною мірою було встановлено події, які мали місце у приміщенні Енергодарського міського суду Запорізької області 14 та 26–28 грудня 2016 року, за участі представника Уповноваженого та безпосередньо особи, яка з ним спілкувалася щодо предмета доручення.
Крім того, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України (стаття 126 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур (стаття 5 цього Закону).
Інструкцію з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (далі – Інструкція) розроблено відповідно до положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що визначають порядок організації та діяльності органів судової влади; встановлено правила ведення діловодства і регламентовано порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення в суді до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи (пункт 1.1). Цією Інструкцією визначено правила і порядок роботи з документами, крім тих, які містять відомості, що становлять державну таємницю (пункт 1.3).
Порядок видачі справ (матеріалів кримінального провадження) для ознайомлення та копій судових документів визначено пунктом 13 вказаної Інструкції.
Особам, які мають право витребування справ за службовим становищем, не пов’язаним із розглядом справи (матеріалів кримінального провадження), справи видаються тільки на підставі відповідної письмової вимоги з резолюцією голови суду та після пред’явлення службового посвідчення (пункт 13.1 Інструкції).
При цьому статтею 101 Конституції України встановлено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Мета парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина визначається статтею 3 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
Механізм здійснення провадження у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина врегульовано Порядком здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженим наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12 серпня 2013 року № 18/02-13 (далі – Порядок).
Згідно з пунктом 1.1 Порядку провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – це комплекс заходів, які здійснюються з метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, сприяння їх поновленню, запобігання виникненню умов, що створюють можливості порушення прав та свобод людини.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений має право на ознайомлення з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які перебувають у судах. Доступ до інформації з обмеженим доступом здійснюється в порядку, встановленому законом.
Пунктом 10 частини першої статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» передбачено, що Уповноважений має право з метою захисту прав і свобод людини і громадянина особисто або через свого представника в установленому законом порядку звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями).
Згідно з абзацом другим статті 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» відмова органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових і службових осіб від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, реалізуючи свої повноваження у сфері парламентського контролю за дотриманням прав людини, може складати протокол про адміністративне правопорушення стосовно осіб, які відмовляються виконувати законні вимоги Уповноваженого, на підставі якого суд у визначеному законом порядку накладає адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
При цьому, як вбачається з аналізу положень пункту 5 частини першої статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та пункту 13.1 Інструкції справи видаються тільки на підставі відповідної письмової вимоги з резолюцією голови суду після пред’явлення службового посвідчення саме Уповноваженому.
Оскільки організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого (стаття 11 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»), відповідно до пункту 4 якого представник здійснює свою діяльність у межах делегованих йому повноважень, визначених завдань та функцій, та вчиняє дії, передбачені пунктом 5, за дорученням Уповноваженого, то для ознайомлення із матеріалами справи у суді представник зобов’язаний, зокрема, пред’явити відповідне доручення від Уповноваженого.
При цьому розглядом дисциплінарної справи не було встановлено, що, з’явившись до суду для ознайомлення із матеріалами справи 14 грудня 2016 року, представник Уповноваженого пред’являв доручення від Уповноваженого.
Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Вища рада правосуддя вважає, що за умови ненадання судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинському М.В. письмового звернення представника Уповноваженого із додаванням документа, який встановлює особу представника (службове посвідчення), а також документа, який підтверджує наявність у нього повноважень у відповідному провадженні (доручення), суддя Капустинський М.В. не мав обов’язку реагувати на дії представника Уповноваженого – Павленка В.І., які, фактично, зводились до спроби позапроцесуального спілкування із суддею безпосередньо перед судовим розглядом справи.
При цьому під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Капустинського М.В. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила, в чому конкретно полягає обов’язок судді, який він порушив, як суддя вчинив у конкретній ситуації, та які наслідки мала така «неправомірна поведінка» судді.
Так, із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що судді Капустинському М.В. 13 грудня 2016 року було передано електронне звернення, адресоване не йому, на яке він, фактично не дав відповіді. Водночас Дисциплінарною палатою не було встановлено, чи звертався представник Уповноваженого із належним зверненням та у визначеному порядку. Між тим, спілкування, що мало місце між суддею та представником Уповноваженого 14 грудня 2016 року, як свідчать матеріали дисциплінарної справи та скарги на рішення Дисциплінарної палати, здебільшого стосувалося намагання представника Уповноваженого отримати пояснення від судді Капустинського М.В. щодо постановленої ним ухвали у кримінальній справі про обрання особі запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та відбулося це безпосередньо перед судовим засіданням.
Також Дисциплінарна палата не врахувала особу судді, наслідки його дій, зокрема, чи вплинули дії судді на можливість реалізації Уповноваженим своїх повноважень. При цьому відповідно до пояснень судді, та, як підтверджується звукозаписом судового засідання у кримінальній справі від 21 травня 2018 року, представник Уповноваженого брав участь у судовому засіданні, йому надано доступ до матеріалів кримінального провадження.
Отже, встановлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини не свідчать про наявність у діях судді Капустинського М.В. складу вказаного у її рішенні дисциплінарного проступку – допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що на підставі пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги судді рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 липня 2018 року № 2077/2дп/15-18 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського М.В. підлягає скасуванню, а дисциплінарне провадження – закриттю.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про
Вищу раду правосуддя», пунктами 13.1–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 липня 2018 року № 2077/2дп/15-18 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Енергодарського міського суду Запорізької області Капустинського Максима Вікторовича та закрити дисциплінарне провадження.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя
В.Е. Беляневич
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.К. Комков
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
В.В. Шапран
Л.А. Швецова
