Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Комкова В.К., Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Охрименка Миколи Ігоровича в інтересах приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Тетяни Валентинівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 11 січня 2018 року за вхідним № 40/0/13-18 надійшла скарга адвоката Охрименка М.І. в інтересах приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі – АСК «Укррічфлот») стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В.
У скарзі порушується питання про притягнення судді Турченко Т.В. до дисциплінарної відповідальності за дії, вчинені при здійсненні правосуддя у справі № 552/7797/17 (провадження № 1-кс/552/2413/17) та постановленні ухвали від 28 листопада 2017 року про арешт майна.
Скаржник вважає, що суддя Турченко Т.В. має бути притягнута до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 11 січня 2018 року скаргу передано для перевірки члену Вищої ради правосуддя Гусаку М.Б.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусак М.Б. вніс пропозицію про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. з огляду на таке.
27 листопада 2017 року до Київського районного суду міста Полтави надійшло клопотання прокурора відділу прокуратури Полтавської області Бондаренка О.П. у кримінальному провадженні № НОМЕР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 205, частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 366, частиною другою статті 209, частиною першою статті 388, частиною другою статті 309 Кримінального кодексу України, про накладення арешту на майно – сільськогосподарську продукцію, на яку відсутні первинні бухгалтерські документи щодо придбання та зберігання (не обліковану сільськогосподарську продукцію), та сільськогосподарську продукцію, яка зберігається по документам як власність певних «фіктивних» підприємств у приміщеннях, спорудах майнового комплексу, складах (зернових складах) ЮРИДИЧНА ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
У клопотанні прокурора, крім прохання постановити ухвалу про арешт майна, перед слідчим суддею порушені питання: про заборону розпорядження арештованим майном до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні; зберігання арештованого майна за зазначеною вище адресою з покладенням цього обов’язку на службових осіб ЮРИДИЧНА ОСОБА_1; обов’язок цих службових осіб негайно повідомити виконавців ухвали слідчого судді про фактичну кількість сільськогосподарської продукції, на яку накладено арешт; проведення розгляду клопотання без участі службових осіб і представників ЮРИДИЧНА ОСОБА_1 та підприємств, визначених у клопотанні як «фіктивні».
Прокурор у клопотанні в обґрунтування своїх доводів послався на результати негласних слідчих (розшукових) дій та інші матеріали досудового розслідування, за якими у 2017 році на територію елеватора ЮРИДИЧНА ОСОБА_1 завозилась придбана за готівку сільськогосподарська продукція, яка по документам належала певним «фіктивним» підприємствам, а також сільськогосподарська продукція без первинних бухгалтерських документів щодо її придбання та зберігання, набута протиправним шляхом за готівкові кошти без сплати податків за нижчою від ринкової вартістю, вона є об’єктом кримінально-протиправних дій та майном, одержаним внаслідок вчинення злочинів – фіктивного підприємництва, службового підроблення, ухилення від сплати податків, вона також є речовим доказом, арешт якого необхідний для його збереження.
До клопотання прокурором долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та матеріали, якими обґрунтовуються викладені у клопотанні доводи.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді клопотання прокурора передано слідчому судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. (справа № 552/7797/17, провадження № 1-кс/552/2413/17).
28 листопада 2017 року слідчий суддя Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. постановила ухвалу, якою клопотання прокурора задоволено; на зазначене у клопотанні прокурора майно накладено арешт із забороною розпорядження ним; обов’язок зберігання майна покладено на службових осіб ЮРИДИЧНА ОСОБА_1, яких також зобов’язано негайно повідомити виконавців ухвали слідчого судді про фактичну кількість сільськогосподарської продукції, на яку накладено арешт.
При задоволенні клопотання прокурора слідчий суддя послалась на встановлені при досудовому розслідуванні обставини кримінального провадження, положення статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) стосовно завдань арешту майна, а саме, запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
У судовому засіданні, за переконанням слідчого судді, слідчим доведено, що не облікована сільськогосподарська продукція та сільськогосподарська продукція, яка зберігається по документам як власність певних «фіктивних» підприємств, фактично розміщена та зберігається у приміщеннях, спорудах майнового комплексу, складах (зернових складах) ЮРИДИЧНА ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1; необхідно покласти обов’язок подальшого зберігання даного майна на службових осіб ЮРИДИЧНА ОСОБА_1, заборонивши його відчуження. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 104087561 від 16 листопада 2017 року право власності на комплекс будівель та споруд за зазначеною адресою належить ЮРИДИЧНА ОСОБА_1.
З ухвалою слідчого судді не погодилась ЮРИДИЧНА ОСОБА_2, подавши апеляційну скаргу.
19 грудня 2017 року апеляційний суд Полтавської області постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу директора ЮРИДИЧНА ОСОБА_2 задоволено, ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Полтави від 28 листопада 2017 року про накладення арешту на майно скасовано, постановлену нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна повернуто прокурору як таке, що подане без додержання вимог статті 171 КПК України, встановлено строк у 72 години для усунення недоліків клопотання.
Апеляційний суд дійшов висновку, що поза увагою слідчого судді залишились недоліки поданого прокурором клопотання, які вимагали його повернення, в результаті чого слідчий суддя дійшов помилкового висновку про можливість розгляду клопотання прокурора по суті.
При ухваленні такого рішення апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини другої статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Клопотання прокурора подано, на переконання апеляційного суду, без дотримання вказаних вимог.
Так, у клопотанні прокурора, як зазначає апеляційний суд, не міститься даних про те, на яке конкретно майно необхідно накласти арешт, вид сільськогосподарської продукції, її кількість, об’єм чи вага, а також хто є власником майна.
Крім того, запропонований у клопотанні прокурора порядок зберігання арештованого майна не відповідає положенням статті 100 КПК України, оскільки ЮРИДИЧНА ОСОБА_1 не є власником арештованого майна.
Відповідно до частини третьої статті 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків – після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Автор дисциплінарної скарги посилається на те, що слідчий суддя Турченко Т.В. не дотрималась вимог КПК України, які зобов’язували її повернути прокурору клопотання про арешт майна, яке не відповідало вимогам закону.
Доводи дисциплінарної скарги відповідають змісту апеляції, яка подавалась на ухвалу слідчого судді та була підтримана апеляційним судом.
У поясненнях Вищій раді правосуддя суддя Турченко Т.В. вчинення дисциплінарного проступку заперечує та зазначає, що ухвалою від 28 листопада 2017 року арешт було накладено на сільськогосподарську продукцію, що зберігалась на території ЮРИДИЧНА ОСОБА_1 у місті Дніпрі, як на ту, що не була облікована, так і на ту, що зберігалась за документами як власність «фіктивних» підприємств, що вимагало збереження цього майна, унеможливлення розпорядження ним до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні
Відповідно до положень частини першої статті 372 КПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з:
«1) вступної частини із зазначенням:
дати і місця її постановлення;
назви та складу суду, секретаря судового засідання;
найменування (номера) кримінального провадження;
прізвища, ім’я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання;
закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа;
сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження;
2) мотивувальної частини із зазначенням:
суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається;
встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів;
мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;
3) резолютивної частини із зазначенням:
висновків суду;
строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження».
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:
«1) перелік майна, на яке накладено арешт;
2) підстави застосування арешту майна;
3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;
4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;
5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб» (частини п’ята статті 173 КПК України).
Як убачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. від 28 листопада 2017 року, в ній викладено суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлені судом обставин із посиланням на докази; мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; майно, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; заборону розпоряджатися арештованим майном; порядок виконання ухвали.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29–30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Доводи дисциплінарної скарги зводяться до незгоди з ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. від 28 листопада 2017 року про арешт майна, яка скасована апеляційним судом.
Відповідно до положень частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Результати попередньої перевірки дисциплінарної скарги та зміст ухвали від 19 грудня 2017 року апеляційного суду Полтавської області не свідчать про наявність в діях судді Турченко Т.В. умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23–25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія, 14 жовтня 2015 року), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за ухвалені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
За результатами попередньої перевірки скарги Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не погоджується з доводами автора дисциплінарної скарги про наявність у діях судді Турченко Т.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та не бачить підстав для притягнення судді Турченко Т.В. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з постановленням нею ухвали від 28 листопада 2017 року про арешт майна.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя діє в межах повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст.
Незгода автора скарги із постановленою суддею ухвалою не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Оскільки за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги та доданих до неї матеріалів встановлено, що її доводи зводяться до незгоди із ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В. про арешт майна від 28 листопада 2017 року у справі № 552/7797/17 (провадження № 1-кс/552/2413/17), Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Т.В.
Турченко Тетяну Валентинівну суддею Київського районного суду міста Полтави призначено Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 32/2004 строком на п’ять років, постановою Верховної ради України від 1 квітня 2010 року № 2009-VІ обрано на посаду судді безстроково. Турченко Т.В. працює суддею в одному суді понад 15 років.
Відповідно до характеристики від 20 лютого 2019 року, наданої головою Київського районного суду міста Полтави Шияном В.М., суддя Турченко Т.В. характеризується позитивно, займаній посаді відповідає повністю.
У другому півріччі 2017 року середньомісячне навантаження судді Турченко Т.В. у порівнянні з середніми показниками навантаження у суді складало: кримінальне провадження – 42,3 (у суді – 30), цивільне судочинство – 52,3 (у суді – 30), адміністративне судочинство – 5,3 (у суді – 3,7), загальний показник навантаження – 100 (у суді – 79).
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Полтави Турченко Тетяни Валентинівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
В.К. Комков
Н.С. Краснощокова
О.В. Маловацький
