Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Худика М.П., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт», поданою адвокатом Вознюком Романом Петровичем, та за скаргами Білоусова Сергія Юрійовича стосовно судді господарського суду Харківської області Погорелової Олени Вадимівни,
встановила:
20 січня 2017 року до Вищої ради юстиції від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та 29 травня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшли дисциплінарні скарги Білоусова С.Ю. на дії судді господарського суду Харківської області Погорелової О.В.
У скаргах зазначено, що рішенням господарського суду Харківської області, ухваленим під головуванням судді Погорелової О.В. 3 жовтня 2016 року у справі № 922/2475/16 за позовом ОСОБИ - 1 до фізичної особи – підприємця Білоусова С.Ю., ОСОБИ – 2 про виключення зі складу учасників товариства, Білоусова С.Ю. виключено зі складу учасників вказаного товариства з виплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, після затвердження звіту за 2016 рік, але не пізніше 12 місяців з дня його виключення (далі – справа № 922/2475/16).
Таке судове рішення суперечить вимогам статті 59 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої виключення учасника зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить до компетенції зборів товариства, а не суду.
Також скаржник зазначив, що повний текст судового рішення від 3 жовтня 2016 року він отримав 7 жовтня 2016 року, а 17 жовтня 2016 року подав на нього апеляційну скаргу, яку постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2016 року задоволено, а рішення суду першої інстанції скасовано.
Незважаючи на це, господарським судом Харківської області видано позивачу 20 жовтня 2016 року копію зазначеного рішення суду від 3 жовтня 2016 року з відміткою про набрання ним 18 жовтня 2016 року законної сили, на підставі якого позивач провів зміни у складі ОСОБА - 2, виключивши Білоусова С.Ю. зі складу учасників цього товариства.
З огляду на викладене Білоусов С.Ю. просив притягнути суддю господарського суду Харківської області Погорелову О.В. до дисциплінарної відповідальності.
20 липня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт» (далі – ТОВ «Лотівка Еліт»), подана адвокатом Вознюком Р.П., стосовно судді господарського суду Харківської області Погорелової О.В.
У скарзі зазначено, що 4 липня 2017 року суддею господарського суду Харківської області Погореловою О.В. постановлено ухвалу, якою задоволено заяву ОСОБИ - 3 про забезпечення позову до ТОВ «Лотівка Еліт», ОСОБА - 4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – ОСОБА - 5, про стягнення ІНФОРМАЦІЯ -1 гривень заборгованості та ІНФОРМАЦІЯ - 2 гривень штрафу.
Накладено арешт у межах суми позову на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Лотівка Еліт», у тому числі на посіви (незібраний врожай) та отриманий врожай сільськогосподарських культур 2017 року, що знаходиться на земельних ділянках, які перебувають у фактичному користуванні цього товариства, шляхом винесення постанови про опис та арешт майна, передачу його на зберігання ОСОБИ - 3 з подальшим вилученням дозрілого врожаю шляхом надання права збору врожаю сільськогосподарських культур ОСОБИ – 3 із застосуванням спеціалізованої техніки та подальшою передачею зібраного врожаю сільськогосподарських культур на відповідальне зберігання зазначеному малому приватному підприємству.
На думку скаржника, ця ухвала не містить мотивів необхідності вжиття вказаних заходів забезпечення позову. Крім того, суддею не взято до уваги тієї обставини, що застосування таких заходів є неспівмірним заявленим позовним вимогам і фактично зупинить господарську діяльність ТОВ «Лотівка Еліт» та призведе до порушення прав інших суб’єктів господарювання.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 серпня 2017 року № 2521/3дп/15-17 стосовно судді господарського суду Харківської області Погорелової О.В. відкрито дисциплінарну справу за дисциплінарною скаргою ТОВ «Лотівка Еліт» на підставі встановлення в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 жовтня 2017 року № 3253/3дп/15-17 стосовно судді господарського суду Харківської області Погорелової О.В. відкрито дисциплінарну справу за дисциплінарними скаргами Білоусова С.Ю. на підставі встановлення в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 жовтня 2017 року № 3424/3дп/15-17 вказані дисциплінарні справи об’єднано в одну дисциплінарну справу.
Суддя Погорелова О.В. на розгляд дисциплінарної справи не прибула повторно, хоча була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце проведення засідання дисциплінарного органу. У зв’язку із цим Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відповідно до вимог частини четвертої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» розгляд цієї дисциплінарної справи вирішила здійснювати за її відсутності.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Погорелової О.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
30 червня 2017 року ОСОБА - 3 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Лотівка Еліт», ОСОБА – 4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – ОСОБА - 5, про стягнення з першого відповідача ІНФОРМАЦІЯ - 1 гривень заборгованості, із другого – ІНФОРМАЦІЯ - 2 гривень штрафу.
Такий позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачами своїх зобов’язань за договором застави майбутнього врожаю № 9 від 10 червня 2016 року, укладеним між позивачем, ТОВ «Лотівка Еліт», ОСОБА - 5, та договором поруки № 3 від 1 вересня 2016 року, укладеним між позивачем та ОСОБА – 4.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 4 липня 2017 року (головуючий суддя Погорелова О.В.) задоволено заяву ОСОБА - 3 про забезпечення вказаного позову.
Накладено арешт у межах суми позову на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Лотівка Еліт», у тому числі на посіви (незібраний врожай) та отриманий врожай сільськогосподарських культур 2017 року, що знаходиться на земельних ділянках, які перебувають у фактичному користуванні цього товариства, шляхом винесення постанови про опис та арешт майна, передачу його на зберігання ОСОБА - 3 з подальшим вилученням дозрілого врожаю шляхом надання права збору врожаю сільськогосподарських культур ОСОБА – 3 із застосуванням спеціалізованої техніки та подальшою передачею зібраного врожаю сільськогосподарських культур на відповідальне зберігання вказаному малому приватному підприємству.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що існує зв’язок між визначеним предметом спору та заходами забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача й забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
За таких обставин суд дійшов висновку, що накладення арешту на посіви (незібраний врожай) та увесь отриманий врожай сільськогосподарських культур вартістю у розмірі позовних вимог є адекватним лише за умови забезпечення фактичного збирання та подальшого належного зберігання зібраного врожаю, що завідомо убезпечить інтереси обох сторін спору й забезпечить збалансованість інтересів сторін однаковою мірою до ухвалення остаточного рішення у цій справі. Отже, враховуючи, що підставою для звернення до суду позивача стала недобросовісна поведінка першого відповідача із заставленим врожаєм сільськогосподарських культур 2016 року, з метою недопущення повторення відповідних обставин, враховуючи приписи статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважав за доцільне призначити зберігачем майна, на яке буде накладено арешт, – ОСОБА - 3.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Лотівка Еліт», скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 4 липня 2017 року та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА - 3 про вжиття заходів забезпечення позову.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, Харківський апеляційний господарський суд у своїй постанові зазначив, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову не містить мотивів щодо наявності правового зв’язку між заявленими позовними вимогами та заходами забезпечення позову, при цьому суд першої інстанції послався на не підтверджену доказами ймовірну вірогідність. Крім того, позивач не надав суду жодних доказів про вартість майна, на яке вимагається накладення арешту, а господарський суд порушив принцип адекватності заходу забезпечення позову, оскільки оцінка такої відповідності мала здійснюватися господарським судом з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що всупереч положенням статей 33, 66 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час розгляду господарської справи № 922/2180/17 (далі – ГПК України) заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована та базується лише на власних міркуваннях та припущеннях.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 листопада 2017 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2017 року скасовано та залишено в силі ухвалу господарського суду Харківської області від 4 липня 2017 року про забезпечення позову у цій справі.
У постанові суд касаційної інстанції зазначив, що ТОВ «Лотівка Еліт» є товариством, яке одержує дохід від реалізації вирощеного врожаю.
Отже, з огляду на основний вид діяльності ТОВ «Лотівка Еліт» та суму заявлених до стягнення з нього грошових коштів є обґрунтованим та адекватним застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, що належить ТОВ «Лотівка Еліт», в тому числі на посіви (незібраний врожай) та отриманий врожай сільськогосподарських культур 2017 року, в межах позовних вимог.
При цьому обраний місцевим господарським судом захід обумовлений специфікою діяльності відповідача та сезонністю сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 4 липня 2017 року у справі № 922/2180/17 постановлена з дотриманням норм чинного процесуального законодавства та з метою забезпечення подальшого виконання рішення суду у вказаній справі. Однак постанова Харківського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2017 року постановлена без дослідження правовідносин, що склались між сторонами справи, та за відсутності належної оцінки ризиків невиконання в майбутньому судового рішення у цій справі в разі задоволення позову.
Відповідно до статті 66 ГПК України суд за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно зі статтею 67 ГПК України позов забезпечується, з-поміж іншого, шляхом накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, про що виноситься ухвала.
Відповідно до частини другої статті 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити:
1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);
2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала;
3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство;
4) висновок з розглянутого питання;
5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.
Відповідно до частини першої статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У наданих суддею Погореловою О.В. письмових поясненнях зазначено, що під час розгляду заяви ОСОБА - 3 про забезпечення позову враховано, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 26 червня 2017 року основним видом діяльності ТОВ «Лотівка Еліт» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Розмір статутного капіталу становить 33485 гривень, що у 4000 разів менше від суми збитків, які просить стягнути позивач, що не може гарантувати виконання ТОВ «Лотівка Еліт» рішення суду у разі задоволення позову.
Суддя вказала, що під час постановлення ухвали про забезпечення позову вона враховувала судову практику Вищого господарського суду України, яка склалась під час розгляду аналогічних заяв, а саме: постанови Вищого господарського суду України від 22 вересня 2010 року № 36/73-09, від 2 березня 2015 року № 910/24969/14, від 17 лютого 2016 року № 904/7752/15.
Суддя також вказала, що вжиті нею 4 липня 2017 року заходи забезпечення позову фактично не реалізовані, що спростовує твердження скаржника про зупинення його господарської діяльності.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Постановлена суддею господарського суду Харківської області Погореловою О.В. ухвала від 4 липня 2017 року про забезпечення позову ОСОБА - 3 відповідає вимогам частини другої статті 86 ГПК України, містить належні мотиви ухвалення відповідного процесуального рішення з правильним посиланням на застосоване законодавство, про що зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2017 року, якою скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2017 року та залишено в силі ухвалу господарського суду Харківської області від 4 липня 2017 року про забезпечення позову у вказаній справі.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органами правосуддя, і до їхніх повноважень не належить перевірка законності та обґрунтованості судових рішень.
Таким правом відповідно до норм розділу XII2 ГПК України наділений, зокрема, суд касаційної інстанції.
З огляду на викладене вище Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в діях судді Погорелової О.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Натомість за результатами розгляду дисциплінарної справи в частині, що стосується доводів скарг перевірки дисциплінарних скарг Білоусова С.Ю., встановлено таке.
Рішенням господарського суду Харківської області (головуючий суддя Погорелова О.В.) від 3 жовтня 2016 року у справі № 922/2475/16 Білоусова С.Ю. виключено зі складу учасників ОСОБА - 2 з виплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, після затвердження звіту за 2016 рік, але не пізніше 12 місяців з дня його виключення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2017 року, згадане рішення господарського суду Харківської області від 3 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився Вищий господарський суд України, виходив із того, що відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про господарські товариства» та статті 145 Цивільного кодексу України виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю належить до компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, а не суду.
Підстави для реалізації можливості виключення учасника зі складу учасників товариства зазначені у статті 64 Закону України «Про господарські товариства», згідно з якою учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) участі у голосування не бере.
Колегія суддів також зазначила, що позивачем не надано будь-яких відомостей щодо фактів систематичного невиконання або неналежного виконання обов’язків Білоусовим С.Ю. як учасником товариства, який володіє 50 % голосів, а також доказів того, що відповідач своїми діями перешкоджає досягненню цілей товариства, зазначених у його статуті, а тому доводи позивача стосовно систематичного невиконання Білоусовим С.Ю. своїх обов’язків та статуту товариства не відповідають дійсності, а отже, не беруться до уваги.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважав, що висновок місцевого господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції від 23 листопада 2016 року, Вищий господарський суд України у постанові від 23 січня 2017 року, з-поміж іншого, зазначив, що виключення учасника з господарського товариства судом не передбачено законом і є втручанням у корпоративні відносини господарського товариства з боку судової влади, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління товариством; суд перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання ним позову про визнання такого рішення недійсним.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Наведені обставини вказують на те, що, виключивши рішенням від 3 жовтня 2016 року у справі № 922/2475/16 Білоусова С.Ю. зі складу учасників ОСОБА - 2 з виплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, господарський суд Харківської області неправомірно (всупереч закону) та непропорційно втрутився у мирне володіння Білоусовим С.Ю. його майном (корпоративними правами) і тим самим порушив гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право власності.
З огляду на прецедентну практику Європейського суду з прав людини та роз’яснення, які містяться у пункті 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», пункті 3.10 рекомендацій Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», які, за умови належного ставлення до службових обов’язків, мали бути відомі судді, порушення суддею Погореловою О.В. прав людини, допущене у зв’язку з ухваленням нею згаданого судового рішення, виходить за межі простої суддівської помилки і є проявом очевидної недбалості, допущеної нею при здійсненні правосуддя у вказаній справі.
Таким чином, суддя господарського суду Харківської області Погорелова О.В. діями, які полягають у допущенні у зв’язку з очевидною недбалістю суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Погорелова Олена Вадимівна, ІНФОРМАЦІЯ - 3 року народження, Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 317/2009 призначена на посаду судді господарського суду Харківської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VIII обрана суддею цього суду безстроково.
Зі змісту характеристики судді, підписаної виконувачем обов’язків голови господарського суду Харківської області вбачається, що суддя Погорелова О.В. за період роботи на посаді судді зарекомендувала себе як досвідчена, кваліфікована суддя, яка забезпечує якісний розгляд справ та не має дисциплінарних стягнень.
Враховуючи характер вчиненого суддею Погореловою О.В. дисциплінарного проступку, ступінь вини та позитивну характеристику судді, відсутність у неї дисциплінарних стягнень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи слід притягнути суддю господарського суду Харківської області Погорелову О.В. до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю господарського суду Харківської області Погорелову Олену Вадимівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.М. Мірошниченко
М.П. Худик
