Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Комкова В.К., Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Управління Служби безпеки України у Львівській області на дії судді Бродівського районного суду Львівської області Петейчука Богдана Михайловича,
встановила:
ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 липня 2018 року № 2435/1дп/15-18 стосовно судді Бродівського районного суду Львівської області Петейчука Б.М. відкрито дисциплінарну справу.
Підставою для відкриття дисциплінарної справи стали дії судді Петейчука Б.М., що могли свідчити про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., суддю Петейчука Б.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Петейчука Б.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
28 квітня 2017 року до Бродівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Європа-Броди» (далі – ТОВ «Готель «Європа-Броди») до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства «Олеський завод мінеральних вод» (далі – ПАТ «Олеський завод мінеральних вод»), треті особи: Франківський відділ державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якій висловлено прохання постановити рішення про звільнення з-під арешту (зняття арешту), накладеного постановою про арешт майна боржника від 26 березня 2013 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 37221358 та постановою про опис та арешт майна боржника від 6 грудня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у зведеному виконавчому провадженні № 51502370, такого майна боржника – ОСОБА_1, яке є предметом іпотеки:
готельного комплексу із вбудованими приміщеннями громадського харчування загальною площею 1413,9 квадратних метрів, житловою площею 158,9 квадратних метрів, розташованого за адресою: вулиця Юридика, 9, місто Броди, Львівська область, Україна;
земельної ділянки площею 0,1000 гектара із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за адресою: вулиця Юридика, будинок 9, місто Броди, Львівська область, Україна.
Також позовна заява містила вимогу у рахунок погашення заборгованості за договором банківського кредиту (кредитна лінія) № НОМЕР_2 від 9 квітня 2010 року, яка станом на 23 вересня 2016 року становила 2334482,94 грн (два мільйони триста тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 94 копійки), звернути стягнення на предмет вказаної іпотеки у власність та визнати за іпотекодержателем право власності на це майно за початковою ціною, установленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності – незалежним експертом.
4 травня 2017 року ухвалою судді Петейчука Б.М. за вказаною позовною заявою відкрито провадження.
Одночасно із поданою позовною заявою ТОВ «Готель «Європа-Броди» подало заяву про забезпечення позову, в якій вказано, що предметом заявленого ним до суду позову є, у тому числі, вимога про звільнення з-під арешту майна, яке є предметом іпотеки та іпотекодержателем за яким є позивач – ТОВ «Готель «Європа-Броди». Також зазначено, що позивачу нещодавно стало достовірно відомо про те, що третьою особою у справі – відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області предмет іпотеки було виставлено на прилюдні торги з реалізації майна боржника (предмета іпотеки). Перші прилюдні торги призначені на 09:00 10 травня 2017 року за участю організатора – державного підприємства «СЕТАМ» в особі Львівської філії. Предмет іпотеки виставлений як єдиний лот за № 208447. Позивач вказував, що незупинення судом передачі спірного майна боржника у виконавчому провадженні, що є предметом іпотеки, може призвести до його реалізації з прилюдних торгів організатором прилюдних торгів та третьою особою як органом державної виконавчої служби та змушуватиме позивача звертатися до суду з позовом про визнання прилюдних торгів та їх результатів недійсними як правочину, що спричинить для позивача вкрай негативні юридичні наслідки та однозначно і безумовно завдасть матеріальної та моральної шкоди позивачу у дуже великому розмірі. Таке невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Враховуючи зазначене, заявник просив суд постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення передачі майна боржника (ОСОБА_1) у виконавчому провадженні на реалізацію з прилюдних (електронних) торгів.
4 травня 2017 року суддя Петейчук Б.М. у справі № 439/531/17 виніс ухвалу про забезпечення позову, якою заборонив:
державному підприємству «СЕТАМ» вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення електронних торгів, у тому числі щодо скликання та підписання протоколу електронних торгів щодо реалізації предмета іпотеки – готельного комплексу загальною площею 1413,9 квадратних метрів та земельної ділянки площею 0,1000 гектара за адресою: вулиця Юридика, 9, місто Броди, Бродівський район, Львівська область;
відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області складати та затверджувати акт про реалізацію вказаного вище предмета іпотеки.
Зазначена ухвала судді Петейчука Б.М. від 4 травня 2017 року, у свою чергу, зупиняла виконання судових рішень, що набрали законної сили, а саме:
рішення Франківського районного суду міста Львова від 1 квітня 2013 року у справі № 465/2229/13/ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;
рішення Франківського районного суду міста Львова від 20 червня 2014 року у справі № 465/2795/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення процентів за договором позики;
рішення Залізничного районного суду міста Львова від 17 червня 2015 року у справі № 462/3914/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення процентів за договором позики.
Ухвалу про забезпечення позову від 4 травня 2017 року було оскаржено до апеляційного суду Львівської області ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у розгляді справи, однак вважала, що оскаржуваною ухвалою суду порушено його права та інтереси), який просив ухвалу скасувати. Вважав, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 3 жовтня 2017 року у справі № 439/531/17 ухвалу суду першої інстанції від 4 травня 2017 року про забезпечення позову скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Скасовуючи ухвалу про забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя Петейчук Б.М. всупереч вимогам статті 152 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», задовольняючи заяву про забезпечення позову, прийняв необґрунтоване рішення, яким фактично зупинив виконання судових рішень, які набрали законної сили, що є неприпустимим.
Також суд апеляційної інстанції наголосив, що спір виник, у першу чергу, між позивачем та особою, в інтересах якої накладено арешт та яка залучається до участі у справі як відповідач. Однак позивач до участі як відповідачів залучив двох інших осіб, в інтересах яких арешт не накладався. Таким чином, суд першої інстанції повинен був встановити, що спір по суті виник з іншою особою, яка до участі у розгляді справи не залучена, хоча цей спір прямо впливає на її права та інтереси, чим позбавив особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, права на захист своїх прав, що гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов’язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій.
У цьому випадку, вживаючи заходів забезпечення позову у справі, суддя Петейчук Б.М. допустив порушення принципу рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом (стаття 5 ЦПК України) та принципу змагальності сторін (стаття 10 ЦПК України).
Крім того, суд на порушення Закону України «Про виконавче провадження» та наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна» надав стороні судового процесу – позивачу супровідний лист з ухвалою про забезпечення позову, який надіслано на адресу державного підприємства «СЕТАМ», а не скеровано до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, як це передбачено законодавством.
Суддя Петейчук М.Б. надав пояснення щодо викладених у скарзі обставин, з яких вбачається, що 4 травня 2017 року ним було винесено ухвалу про відкриття провадження та цього самого дня задоволено заяву про забезпечення позову, якою вжито заходи забезпечення позову, про які просив позивач (ТОВ «Готель «Європа-Броди»).
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, він (суддя) переконався, що наданими позивачем доказами на обґрунтування своїх вимог підтверджувалося існування між сторонами майнового спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Переконавшись у необхідності вжиття заходів забезпечення позову, він вважав, що відповідно до заявлених позовних вимог належним заходом забезпечення позову буде заборона продажу арештованого у межах виконавчого провадження нерухомого майна, та врахував, що таким заходом забезпечення позову не буде порушено права третіх осіб, та не будуть вчинені перешкоди господарській діяльності юридичної або фізичної особи.
Також суддя зауважив, що, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, він виходив із того, що державним виконавцем передавався на реалізацію предмет іпотеки під час примусового виконання рішень судів про стягнення заборгованості не на користь іпотекодержателя і для задоволення його вимог, а на користь іншої особи – ОСОБА_2, який є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні, зобов’язання у якому не було забезпечене предметом іпотеки, і така особа не є іпотекодержателем.
Окрім того, судом було встановлено, що іпотека виникла до ухвалення судами рішень про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості на користь ОСОБА_2 (іпотека виникла 9 квітня 2010 року, а рішення судів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості ухвалені у 2013, 2014 та 2015 роках). Цим підтверджувалося, що договір іпотеки укладався сторонами не задля уникнення виконання зобов’язання однією із сторін договору перед третіми особами. Письмової згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки з електронних торгів також не було, про що свідчить хоча б той факт, що ТОВ «Готель Європа-Броди», заперечуючи можливість продажу предмета іпотеки, звернулось із вказаним позовом і заявою про забезпечення позову.
Зазначене давало йому (судді) підстави вже на стадії вирішення заяви про забезпечення позову встановити факт очевидного порушення державним виконавцем вимог статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» в частині, що стосується реалізації предмета іпотеки у межах виконавчого провадження без рішення суду та без згоди іпотекодержателя. Наслідком такого очевидного для нього порушення могло бути те, що у разі реалізації іпотечного майна з електронних торгів, було б порушено право іпотекодержателя – ТОВ «Готель «Європа-Броди» на переважне задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими боржниками, і, як наслідок, виконання рішення суду у разі його задоволення було б утруднене або взагалі неможливе.
Суддя Петейчук Б.М. вважає також безпідставним твердження про те, що спір по суті виник з іншою особою, яка до справи не була залучена. На його переконання, спір виник, в першу чергу, між кредитором – ТОВ «Готель «Європа-Броди», з однієї сторони, та боржником – ПАТ «Олеський завод мінеральних вод» і майновим поручителем – іпотекодавцем ОСОБА_1, з іншої. Ухвала про забезпечення позову ним виносилась без повідомлення відповідачів та інших осіб, що відповідало вимогам закону. На цій стадії процесу ним не вирішувалось питання щодо залучення до участі у справі ОСОБА_2 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, однак він бачив, що це необхідно зробити. Тому в подальшому ухвалою суду ОСОБА_2 був залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення суду у разі звернення стягнення на іпотечне майно могло вплинути на його права як стягувача у виконавчому провадженні.
Також суддя не погоджується із висновком, що вжиті заходи забезпечення позову є заходами, які по суті зупиняють виконання судових рішень в інших справах у зведеному виконавчому провадженні. Заходи, які вживались державним виконавцем і були спрямовані на виконання рішень судів про стягнення з боржника заборгованості, одночасно зачіпали й інтереси третіх осіб, які не були сторонами зведеного виконавчого провадження. Одна із таких осіб – іпотекодержатель ТОВ «Готель «Європа-Броди» – вважала, що своїми діями державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження порушує її право як іпотекодержателя, і звернулась до суду за захистом свого права, пред’явивши цивільний позов, у якому заявила низку позовних вимог, зокрема щодо звільнення майна з-під арешту та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Не вирішуючи наперед питання щодо обґрунтованості позовних вимог і не даючи цьому оцінку, ним (суддею) було з’ясовано ту обставину, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. У цій ситуації правильним і співмірним видом забезпечення позову, на думку судді, була заборона вчиняти будь-які дії, спрямовані на продаж арештованого державним виконавцем нерухомого майна.
Отже, суддя Петейчук Б.М. вважає, що цією ухвалою не було зупинено виконання рішень судів про стягнення заборгованості, а фактично заборонялось державному виконавцю вчиняти дії щодо реалізації конкретно визначеного нерухомого майна на виконання рішення суду, оскільки на розгляді у суді перебувала позовна заява про звернення стягнення на це нерухоме майно шляхом набуття на нього права власності.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Статтею 152 ЦПК України передбачено види забезпечення позову. Такий вид, як забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, згаданою статтею не передбачено.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі – Постанова) забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого частиною четвертою статті 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У пункті 2 Постанови зазначено, що суди, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, повинні виходити з того, що наведений у частині першій статті 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених частиною четвертою зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
На час розгляду справи суддею Петейчуком Б.М. повноваженням щодо зупинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, були наділені виключно Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховний Суд України У таких випадках зупинялось виконання рішень у справах, по яких проводиться перегляд (статті 328, 360-1 ЦПК України).
Згідно зі статтею 14 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення) судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Петейчук Богдан Михайлович призначений суддею відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/2012 строком на п’ять років. На цей час повноваження судді Петейчука Б.М. закінчилися. Згідно із характеристикою за час роботи на посаді судді Петейчук Б.М. зарекомендував себе позитивно, відповідально ставиться до виконання посадових обов’язків, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, оцінивши позовні вимоги позивача, які були на час постановлення суддею ухвали про забезпечення позову, врахувавши вимоги статті 152 ЦПК України (у редакції чинній на момент розгляду заяви про забезпечення позову), взявши до уваги надані суддею письмові та усні пояснення, його позитивну характеристику вважає, що у діях судді Бродівського районного суду Львівської області Петейчука Б.М. відсутні ознаки умисного порушення закону або порушення закону через недбале ставлення до своїх службових обов’язків, а допущені суддею Петейчуком Б.М. процесуальні порушення під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову у справі №439/531/17 є наслідком добросовісної суддівської помилки, що виключає дисциплінарну відповідальність судді в порядку дисциплінарного провадження.
Врахувавши встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у притягненні судді Бродівського районного суду Львівської області Петейчука Б.М. до дисциплінарної відповідальності слід відмовити, а дисциплінарне провадження припинити.
Відповідно до пункту 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.38 зазначеного Регламенту, якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
З огляду на викладене, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49–51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.22, 12.28, 12.30, 12.34, 12.36–12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Бродівського районного суду Львівської області Петейчука Богдана Михайловича.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Петейчука Богдана Михайловича припинити.
Рішення може бути оскаржене в порядку і строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
|
|
|
