Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Нежури В.А., Прудивуса О.В., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргами адвоката Левіцького Євгена Вадимовича, адвокатського об’єднання «Гардаріка-Право» в особі адвоката Степ’юка Валентина Сергійовича, адвоката Кострюкова Валерія Івановича, адвоката Марченко Ірини Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГрупп» та адвоката Моісеєнко Олени Миколаївни стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна Вадима Юрійовича,
встановила:
Сенін Вадим Юрійович Указом Президента України від 9 жовтня 2009 року № 814/2009 призначений на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 301/2013 переведений на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва в межах п’ятирічного строку. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 441/2017 призначений на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомляла суддю та авторів скарг про дати та час засідань палати з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданнях дисциплінарного органу на всі відомі адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копії ухвал про відкриття дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, де працює суддя Сенін В.Ю., та оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року задоволено клопотання про проведення закритого засідання.
Розглянувши матеріали об’єднаної дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., суддю Сеніна В.Ю. та представника судді – адвоката Кротюка О.В., представника адвоката Моісеєнко Ю.О. – адвоката Ляшенка Ю.О., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
1. До Вищої ради правосуддя 2 березня 2018 року (вхідні №№ М-1559/1/7-18, М-1402/2/7-18) надійшли ідентичні за змістом дисциплінарні скарги адвоката Марченко І.В. в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГрупп» (далі – ТОВ «ЕНГрупп») та адвоката Моісеєнко О.М. від 28 лютого 2018 року щодо дисциплінарних проступків, допущених суддею Солом’янського районного суду міста Києва Сеніним В.Ю. під час розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) Плюшкіна А.Ю., погодженого прокурором відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (далі – САП ГПУ) Касьян А.О., про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за № НОМЕР_1 від 16 квітня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною п’ятою статті 191, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
У скаргах зазначено, що ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва (слідчий суддя Сенін В.Ю.) від 14 лютого 2018 року детективу НАБУ Плюшкіну А.Ю. безпідставно поновлено процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна, вилученого 7 лютого 2018 року, не повідомлено власників майна про розгляд судом клопотання про арешт майна, що, на думку скаржників, свідчить про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вказано, що ухвалу суду від 14 лютого 2018 року у справі № 760/4132/18 надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) 16 лютого 2018 року, зареєстровано 18 лютого 2018 року, а оприлюднено 21 лютого 2018 року, що, на думку скаржників, свідчить про вчинення суддею Сеніним В.Ю. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Крім того, зазначено, що у резолютивній частині ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року вказано про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку, проведеного 7 лютого 2018 року у нежитлових приміщеннях у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, які використовуються (використовувались) ОСОБА_1. При цьому усі вилучені речі та документи, крім одного комп’ютера та мобільного телефона, перебували у користуванні ТОВ «ЕНГрупп» та громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Скаржники стверджують, що суддя Сенін В.Ю. не перевірив, чиї права як власника/користувача будуть порушені у разі вилучення та накладення арешту на таке майно, у зв’язку із чим не причетні до кримінального провадження особи зазнали істотної шкоди, адже внаслідок вилучення документів та речей зупинилась робота двох підприємств – ТОВ «ЕНГрупп» і адвокатського об’єднання «Адвокати та медіатори України». Вказують, що суддею не було враховано вимоги статті 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), не обґрунтувано того, що вилучене майно є доказом вчинення злочину, відсутня інформація щодо належних власників/користувачів. Крім того, автори скарг зазначають, що у резолютивній частині ухвали суду в переліку майна, на яке накладено арешт, досить часто використовується слово «тощо», тобто наведено неконкретний перелік майна, що, на думку скаржників, дає можливість детективам НАБУ зловживати своїми правами і накласти арешт на будь-яке майно. Такі дії, на думку скаржників, є підставою дисциплінарної відповідальності судді згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також скаржники звертають увагу, що у вступній частині ухвали суду від 14 лютого 2018 року зазначено, що на підставі ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2018 року в нежитлових приміщеннях будівлі за адресою: АДРЕСА_1, проведено обшук, під час якого згідно з протоколом обшуку виявлено та вилучено речі і документи, які зазначені в матеріалах клопотання. Водночас відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказане приміщення є квартирою, об’єктом житлової нерухомості, власником якого є ОСОБА_8, а не сім’я ІНФОРМАЦІЯ_1, як зазначено в ухвалі. Скаржники стверджують, що майно було вилучено зовсім з іншого приміщення. Вказане може призвести до неможливості повернення власникам вилученого детективами НАБУ майна, а отже, власники майна можуть понести матеріальні втрати. Скаржники вважають, що така поведінка судді Сеніна В.Ю. свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі викладеного у дисциплінарних скаргах заявники просять притягнути суддю Сеніна В.Ю. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя вказану дисциплінарну скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Нежурі В.А.
28 січня 2019 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за скаргами адвоката Марченко І.В. в інтересах ТОВ «ЕНГрупп» та адвоката Моісеєнко О.М. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. та об’єднано зазначену дисциплінарну справу з дисциплінарною справою, відкритою стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 листопада 2018 року № 3599/2дп/15-18.
З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва (слідчий суддя Фомін В.А.) від 1 лютого 2018 року частково задоволено клопотання заступника Генерального прокурора України – керівника САП ГПУ Холодницького Н.І. про проведення обшуку у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № НОМЕР_1 від 16 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною п’ятою статті 191, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 364 КК України.
Вказаним судовим рішенням надано дозвіл детективу НАБУ Бондаренко-Барбулі А.С., який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 16 квітня 2015 року, на проведення обшуку в офісі, в якому здійснює свою адвокатську діяльність ОСОБА_1, ДАТА_1 року народження, за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з метою відшукання та вилучення документів згідно з переліком, наведеним в ухвалі суду.
12 лютого 2018 року до Солом’янського районного суду міста Києва надійшло клопотання детектива НАБУ Плюшкіна А.Ю., погоджене із прокурором відділу САП ГПУ Касьян А.О., про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № НОМЕР_1 від 16 квітня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною п’ятою статті 191, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 364 КК України. При цьому детектив просив суд поновити процесуальний строк для подання клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, який був пропущений із поважних причин, а саме через те, що обшук проводився у місті Харкові і закінчився 7 лютого 2018 року о 23:20, час був витрачений на повернення групи слідчих у кримінальному провадженні до міста Києва. Клопотання про накладення арешту на майно було надіслано поштою 9 лютого 2018 року.
Ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року (суддя Сенін В.Ю., справа № 760/4132/18) поновлено детективу НАБУ Плюшкіну А.Ю. процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна. Вказаним судовим рішенням накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку 7 лютого 2018 року в нежитлових приміщеннях у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, які використовуються (використовувалися) ОСОБА_1, згідно з переліком, зазначеним в ухвалі.
Зі змісту ухвали вбачається, що НАБУ проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 16 квітня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною п’ятою статті 191, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 364 КК України. У період з березня до жовтня 2015 року службові особи ТОВ «Галнафта» (код ЄДРПОУ 34454281), ТОВ «Гарант-УТН» (код ЄДРПОУ 37227524), ТОВ «Техтрейд Груп» (код ЄДРПОУ 39822322), ТОВ «ТД «Прикарпаттянафтотрейд» (код ЄДРПОУ 39207286), ТОВ «Котлас» (код ЄДРПОУ 37298946), діючи спільно зі службовими особами ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» (код ЄДРПОУ 00152307), ПАТ «НПК-Галичина» (код ЄДРПОУ 00152388), вчиняючи антиконкурентні узгоджені дії, брали участь в аукціонах із продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, організованих та проведених ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», продавцем на яких виступало ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390). Юридичне забезпечення, представництво у судових засіданнях та контроль за процедурою ліквідації вказаних юридичних осіб у місті Харкові здійснювався групою осіб під керівництвом адвоката ОСОБА_1. Згідно з отриманими даними до цієї групи входять такі особи: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4.
Ухвала суду обґрунтована необхідністю збереження речових доказів, вилучених під час обшуку 7 лютого 2018 року в нежитлових приміщеннях у будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року ухвалу Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року залишено без змін.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року.
У поясненнях, надісланих до Вищої ради правосуддя до відкриття дисциплінарної справи, суддя Солом’янського районного суду міста Києва Сенін В.Ю. зазначає, що скаржники не погоджуються із судовим рішенням і, на його думку, доводи дисциплінарних скарг полягають у власному тлумаченні скаржником норм законодавства та фактичних обставин справи, а розгляд матеріалів із порушенням строку зумовлений його надмірним навантаженням, повний текст судового рішення виготовлений 16 лютого 2018 року, скріплений електронним цифровим підписом та надісланий до ЄДРСР. Суддя звертає увагу на те, що законодавець не встановив обов’язку направляти до ЄДРСР вступну та резолютивну частини судового рішення.
У наданих під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя поясненнях суддя та його представник зазначили, що під час розгляду справи № 760/4132/18 суддя Сенін В.Ю. діяв у межах приписів КПК України, що підтверджується ухвалою суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін увалу Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року.
З урахуванням положень статей 2, 7 КПК України під час розгляду клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно відповідно до статей 170–173 цього Кодексу для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення слідчий суддя має з’ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка повинна відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, таке обмеження має обґрунтуватися в контексті норм закону.
Як встановлено під час розгляду дисциплінарної справи, ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2018 року надано дозвіл на проведення обшуку в нежитловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.
Водночас із протоколу обшуку від 7 лютого 2018 року, який міститься в матеріалах справи № 760/4132/18, копії яких надіслано Солом’янським районним судом міста Києва, вбачається, що обшук проводився в квартирі № 1 за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (номер довідки 113872936, яка додана до матеріалів скарги адвоката Марченко І.В.) квартира № 1 за адресою: АДРЕСА_1 є житловим приміщенням, яке на праві власності належить ОСОБА_8.
Відповідно до вимог статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Отже, з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що, накладаючи арешт на зазначене у клопотанні детектива майно як тимчасово вилучене під час обшуку у нежитловому приміщенні, суддя не з’ясував ні правову підставу, ні правовий статус цього майна та фактично не досліджував матеріали справи, адже, як зазначено вище, протоколом обшуку підтверджується, що він проводився у квартирі.
Також суддею не надано оцінку запереченням, наведеним у протоколі обшуку, щодо вилучення документів адвоката Марченко І.В. з огляду на приписи статті 23 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI), що свідчить про відсутність правової підстави для арешту цього майна.
Окрім того, поза увагою судді Сеніна В.Ю. залишилась та обставина, що ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2018 року дозвіл на проведення обшуку надано детективу НАБУ Бондаренко-Барбулі А.С., а із протоколу обшуку від 7 лютого 2018 року вбачається, що такий обшук проводився детективами НАБУ Плюшкіним А.Ю. та Жуковою В.І. за участю детектива НАБУ Семиволоса І.І. (відсутній у витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № НОМЕР_1, що міститься в матеріалах справи).
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відзначає, що такі дії слідчого судді вказують на поверхневий та формальний розгляд клопотання детектива, та є свідченням відсутності судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Частиною першою статті 172 КПК України встановлено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів із дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до частини другої статті 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З копії матеріалів справи № 760/4132/18, надісланої на запит члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вбачається, що власників тимчасово вилученого 7 лютого 2018 року майна не було повідомлено про розгляд у суді клопотання про накладення арешту на майно. Таким чином, суддя Сенін В.Ю. проігнорував норму процесуального законодавства щодо обов’язкового виклику вказаних вище осіб, що призвело до порушення їхнього права на справедливий суд.
Відповідно до частини третьої статті 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, власники тимчасово вилученого майна були позбавлені процесуальних прав та можливості висловити свою позицію щодо доцільності накладення арешту на майно, а також заперечити доводи детектива НАБУ Плюшкіна А.Ю. та вказати інші обставини, яким суд мав би надати оцінку, розглядаючи клопотання детектива.
Внаслідок таких дій слідчого судді не було забезпечено дотримання принципу справедливого балансу між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V.v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, пункт 33 та «Ankerl v.Switzerland» від 23 жовтня 1996 року, заява № 17748/91, пункт 38, «Надточій проти України, заява № 7460/03 від 15 травня 2008 року).
Допущене процесуальне порушення перебуває у причинно-наслідковому зв’язку із протиправним обмеженням права власності на арештоване майно як основоположного права людини в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
В ухвалі Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року не зазначено аргументів, якими керувався суддя Сенін В.Ю. під час задоволення клопотання детектива НАБУ Плюшкіна А.Ю. про арешт тимчасово вилученого майна, не наведено жодних мотивів стосовно пропорційності застосування арешту майна.
Як убачається з доводів скаржників, внаслідок вилучення та накладення арешту на майно осіб, яких не стосується кримінальне провадження, останні зазнали істотної шкоди, зокрема зупинено роботу ТОВ «ЕНГрупп» та адвокатського об’єднання «Адвокати та медіатори України».
Відповідно до частини п’ятої статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. Зазначена норма не передбачає можливості звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна після закінчення визначеного строку для звернення з відповідним клопотанням.
Однак слідчим суддею Сеніним В.Ю. під час розгляду справи № 760/4132/18 поновлено строк для звернення до суду, що суперечить приписам статті 171 КПК України, оскільки зміст вказаної норми закону свідчить, що цей строк є присічним та поновленню не підлягає.
Наслідки пропуску строку звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та дії слідчого судді у разі отримання такого клопотання, поданого з пропуском цього строку, встановлені частиною п’ятою статті 172 КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Крім того, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відзначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, з-поміж іншого, перелік майна, на яке накладено арешт (частина п’ята статті 173 КПК України).
У резолютивній частині ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року слідчим суддею Сеніним В.Ю. вжито слово «тощо», яке згідно з академічним тлумачним словником української мови вживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження.
Таким чином, на підставі вказаної ухвали міг бути накладений арешт на будь-яке майно.
Частинами шостою, сьомою статті 173 КПК України передбачено, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали, зокрема фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, – при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Отже, з положень статті 173 КПК України вбачається, що за результатами розгляду клопотання про арешт майна постановляється та проголошується повний текст судового рішення і копія ухвали негайно після її постановлення вручається учасникам провадження, а також надсилається для внесення до ЄДРСР. Отже, виготовлення вступної і резолютивної частин ухвали приписами процесуального законодавства не передбачено, і суддя Сенін В.Ю., постановляючи ухвалу від 14 лютого 2018 року, зобов’язаний був видати сторонам повний текст рішення. Проте, як пояснив суддя, повний текст ухвали був виготовлений 16 лютого 2018 року та того самого дня був надісланий до ЄДРСР.
Однак відповідно до інформації з ЄДРСР копія вказаної ухвали Солом’янського районного суду міста Києва надіслана судом 16 лютого 2018 року. Водночас у матеріалах справи та в ЄДРСР відсутня копія вступної та резолютивної частин ухвали від 14 лютого 2018 року, а тому в цій частині пояснення судді жодним чином не підтверджуються.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно слідчим суддею Сеніним В.Ю. порушено вимоги статей 3, 21, 171, 172, 173 КПК України.
Вказані дії судді Сеніна В.Ю. в сукупності під час розгляду справи № 760/4132/18 призвели до прийняття ним очевидно свавільного судового рішення, оскільки фактично він грубо порушив право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, знехтував принципом верховенства права, проігнорував необхідність дотримання принципу рівності сторін та незаконно обмежив право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
У пункті 62 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) від 5 лютого 2015 року у справі «Бочан проти України (№ 2)» вказано, що в рішенні у справі «Хамідов проти Росії» безпідставність висновку національних судів щодо фактів була «такою разючою та відчутною», що Суд постановив вважати провадження, на яке скаржився заявник, «грубим свавіллям» (рішення у справі «Хамідов проти Росії», пункт 174). У рішенні у справі «Анджельковіч проти Сербії» (пункт 27) Суд встановив, що свавільність рішення національного суду, яке в принципі не мало правових підстав за національним законодавством та не мало жодного зв’язку між встановленими фактами, застосовним правом та результатами провадження, становила «відмову у правосудді».
Друга Дисциплінарна палата наголошує, що, здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон так, щоб не порушувати довіру громадян до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом. Однак встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення безсумнівно вказують на те, що суддя Сенін В.Ю. під час розгляду справи № 760/4132/18 діяв всупереч вимогам КПК України, внаслідок чого не забезпечив справедливого судового розгляду вказаної справи.
Водночас матеріали дисциплінарної справи не містять доказів умисності дій судді Сеніна В.Ю., однак характер порушень свідчить про допущену ним грубу недбалість під час розгляду справи № 760/4132/18. Заперечення судді та його представника щодо залишення ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не бере до уваги, оскільки зміст ухвали суду апеляційної інстанції не спростовує висновків, встановлених під час дисциплінарного провадження. Залишення в силі ухвали не виключає дисциплінарної відповідальності судді за допущені порушення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про вчинення суддею Солом’янського районного суду міста Києва Сеніним В.Ю. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (стаття 6 Конвенції, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод).
2. До Вищої ради правосуддя 15 березня 2018 року за вхідним № 117/1/13-18 надійшла скарга адвокатського об’єднання «Гардаріка-Право» в особі адвоката Степ’юка В.С., який діє в інтересах Ради адвокатів міста Києва, від 1 березня 2018 року щодо судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю.
У скарзі адвокат Степ’юк В.С. зазначив, що 9 лютого 2018 року суддя Сенін В.Ю. під час розгляду клопотання виконувача обов’язків прокурора Київської області Грабця І.Н. про надання дозволу на проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює свою адвокатську діяльність адвокат Шкабрій М.П., допустив істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, розголошення таємниці, що охороняється законом.
Зазначені обставини, на думку Степ’юка В.С., є підставою для притягнення судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 березня 2018 року вказану дисциплінарну скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М.
28 січня 2019 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за скаргою адвокатського об’єднання «Гардаріка-Право» в особі адвоката Степ’юка В.С. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. та об’єднано зазначену дисциплінарну справу з дисциплінарною справою, відкритою стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 листопада 2018 року № 3599/2дп/15-18.
З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 9 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. (справа № 760/3908/18) частково задоволене клопотання виконувача обов’язків прокурора Київської області Грабця І.Н. про надання дозволу на проведення обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_2, де здійснює свою адвокатську діяльність адвокат Шкабрій М.П.
У вказаній ухвалі суду зазначено, що слідчий суддя вважає обґрунтованими вимоги про проведення обшуку за місцем діяльності арбітражного керуючого – адвоката Шкабрія М.П. за адресою: АДРЕСА_2 (згідно з довідкою КП «Київське МБТІ» від 8 лютого 2018 року № 0-62/14-1506 (И-2018) право власності зареєстровано за ОСОБА_22), з метою відшукання і вилучення речей та документів, необхідних для встановлення фактичних обставин у кримінальному провадженні.
Прокурором доведені достатні підстави вважати, що вказані документи знаходяться в будівлі, зазначеній у клопотанні.
Окрім цього, в ухвалі вказано, що прокурор просить надати дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання комп’ютерної техніки, засобів телефонного зв’язку, готівкових коштів, що мають незаконне походження та перебувають у тіньовому обігу, тобто з метою виявлення нових доказів, що є недопустимим. Оскільки зазначені вимоги є некоректними, у задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.
Пунктами 2–4 частини першої статті 23 Закону № 5076-VI в редакції від 5 січня 2017 року встановлено:
забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов’язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом;
проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;
забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності.
Частиною другою статті 23 вказаного Закону встановлено, що у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2–4 частини першої цієї статті.
Як зазначено у скарзі адвоката Степ’юка В.С. та вбачається з тексту ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 9 лютого 2018 року, судді Сеніну В.Ю. було відомо про те, що у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, здійснює свою адвокатську діяльність адвокат Шкабрій М.П., однак на порушення частини другої статті 23 Закону № 5076-VI суддя при постановленні зазначеної ухвали не врахував вимог, передбачених пунктами 2–4 частини першої цієї статті, що могло призвести до порушення адвокатської таємниці при проведенні обшуку, а отже, і до порушень норм Закону.
Водночас із тексту ухвали вбачається, що вимоги пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 5076-VI були дотримані, адже клопотання надійшло за підписом виконувача обов’язків прокурора Київської області Грабця Н.І.
Відповідно до частини першої статті 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно із частиною другою статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
В ухвалі слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. від 9 лютого 2018 року зазначено, що Шкабрій М.П. є адвокатом; як робоче місце використовує приміщення за адресою: АДРЕСА_2; наведено перелік речей та документів, які планувалось відшукати та вилучити.
При цьому Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя для цілей дисциплінарного провадження враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 11-386сап18, згідно з якою потреба в наведенні більш детальної інформації про речі або документи, для виявлення яких проводиться обшук, відсутня.
Отже, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про відсутність у діях судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. під час розгляду справи № 760/3908/18 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
3. До Вищої ради правосуддя 14 вересня 2018 року за вх. № Л-5447/0/7-18 надійшла скарга адвоката Левіцького Є.В. на дії судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. під час розгляду справи № 760/16141/18.
У скарзі зазначено, що слідчим суддею Сеніним В.Ю. ухвалою від 10 серпня 2018 року задоволено клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, містять інформацію про ОСОБА_23 за період з 22 липня 2014 року по 1 січня 2018 року і знаходяться у володінні оператора – ПрАТ «ВФ УКРАЇНА», у паперовому та електронному вигляді з можливістю вилучення їх копій. У цій ухвалі суддя вказав доводи, наведені у клопотанні, але жодним чином не проаналізував їх правомірності та обґрунтованості і не навів власної мотивації постановлення ухвали, а лише частково скопіював текст ухвали від 6 липня 2018 року № 760/17213/18 (суддя Криворот О.О.).
У скарзі також зазначено, що суддя порушив право на таємницю кореспонденції і телефонних розмов та права на невтручання в особисте життя ОСОБА_23, оскільки надав доступ до документів та інформації стосовно спілкування останньої з невизначеним колом осіб.
Крім того, вказаною ухвалою надано доступ до інформації, що становить адвокатську таємницю.
Скаржник стверджує, що в ухвалі не зазначено обставин, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів ОСОБА_23, проте розгляд вказаного клопотання був здійснений без її участі.
У зв’язку із викладеним у скарзі висловлено прохання притягнути суддю Сеніна В.Ю. до дисциплінарної відповідальності.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 14 вересня 2018 року скарга передана члену Вищої ради правосуддя Волковицькій Н.О.
26 листопада 2018 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за скаргою адвоката Левіцького Є.В. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю.
З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. (справа № 760/16141/18) від 10 серпня 2018 року задоволено клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р.Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю.
Надано тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю і перебувають у володінні оператора – ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 14333937), юридична адреса: вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, у паперовому та електронному вигляді з можливістю вилучення їх копій, зокрема які містять інформацію про споживача телекомунікаційних послуг ОСОБА_23 з належним їй абонентським номером за період з 22 липня 2014 року по 1 січня 2018 року із такими властивостями:
адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювались з’єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент А);
ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання абонента А: (абонентський номер, серійний номер, номер sim-картки, унікальний ідентифікатор sim-картки (IMSI), міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (далі – ІМЕІ) тощо;
типи з’єднань абонента А: вхідні та вихідні дзвінки, sms-повідомлення, mms-повідомлення, GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв’язком смузі частот), переадресацію тощо із зазначенням дати, часу, тривалості з’єднань, у тому числі з’єднань нульової тривалості (неприйняті виклики), ІМЕІ споживача, ІМЕІ абонентських номерів абонентів, з якими здійснювались з’єднання, азимутів та адрес базових станцій, через які здійснювались з’єднання;
ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання споживачів телекомунікаційних послуг, з якими відбувався сеанс зв’язку абонента А – (абонент В) із зазначенням абонентського номера, серійного номера, унікального ідентифікатора sim-картки (IMSI), ІМЕІ, номерів телефону тощо;
адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювалось з’єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент В);
паспортні дані фізичних осіб чи реєстраційні дані юридичних осіб –споживачів телекомунікаційних послуг (у разі якщо такі послуги надаються (надавались) на умовах контрактного підключення).
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року скасовано ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. від 10 серпня 2018 року та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р.Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, відмовлено.
В ухвалі, окрім іншого, зазначено: «слідчий суддя надав доступ до кореспонденції та інформації щодо особистого життя ОСОБА_23 та невизначеного кола осіб, не вказавши, який саме зв’язок існує між доказами, які могли бути отримані шляхом такого доступу, та конкретними обставинами, які підлягають встановленню у даному кримінальному провадженню. Слідчий суддя не вказав, для встановлення яких саме фактів необхідно надання тимчасового доступу до речей і документів, і які саме докази мають бути отримані шляхом доступу до відповідних речей і документів. Не зазначено який зв’язок існує між тими обставинами, які необхідно дослідити в кримінальному провадженні, та інформацією, що міститься у речах і документах, доступу до яких вимагає детектив. Тому слід зробити висновок, що слідчий суддя постановив ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів без наведення аргументів та мотивів, що порушує вимоги статей 370, 372 КПК України».
У наданих суддею Сеніним В.Ю. поясненнях зазначено, що скаржник не погоджується із судовим рішенням, а доводи дисциплінарної скарги полягають у власному тлумаченні її автором норм законодавства та фактичних обставин справи.
У поясненнях, наданих під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, представник судді зазначив, що суддя не допускав недбалості під час розгляду справи № 760/16141/18, а ухвала слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2018 року відповідає вимогам процесуального законодавства. Крім того, жодних гарантій здійснення адвокатської діяльності суддею не порушено.
Також суддя наголосив на тому, що в ухвалі від 10 серпня 2018 року зазначено, що суд визнав за можливе проводити розгляд клопотання без виклику особи, у володінні якої знаходяться документи, оскільки детективом було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів.
Відповідно до статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Статтею 3 КПК України передбачено, що саме до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
У статті 7 КПК України зазначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.
Відповідно до положень статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити виїмку).
Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання (частина четверта статті 163 КПК України).
Згідно з пунктом 3 частини п’ятої статті 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать, зокрема, інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо (частина перша статті 162 КПК України).
Відповідно до частини другої статті 163 КПК України, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.
Як вбачається з копії матеріалів справи № 760/16141/18, розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, здійснювався без виклику ПрАТ «ВФ УКРАЇНА». Водночас ухвала від 10 серпня 2018 року не містить жодної підстави, яка, на думку судді, могла б вказувати на існування реальної загрози зміни або знищення речей чи документів, що, у свою чергу, могло б давати підстави для здійснення розгляду вказаного клопотання без участі особи, у якої зберігаються речі чи документи (ПрАТ «ВФ УКРАЇНА»), доступ до яких надано ухвалою. Зміст ухвали зводиться до опису доводів, наведених у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів, та цитування норм процесуального законодавства без зазначення будь-яких мотивів, на підставі яких суддя дійшов висновку щодо необхідності задоволення клопотання. Таким чином, суддя Сенін В.Ю. не дотримався приписів частини другої статті 163 КПК України.
Вмотивованою є ухвала, в якій одночасно з наведенням аргументів зазначено мотиви і підстави її прийняття. Мотивувальна частина рішення є визначальною складовою для донесення до сторін доводів, на підставі яких суддя дійшов відповідних висновків. Крім того, у разі розгляду клопотання без участі однієї зі сторін необхідно зазначити підстави, з яких вбачається, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів. Однак суддею Сеніним В.Ю. цього зроблено не було.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 5076-VI адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 23 Закону № 5076-VI професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом.
Частиною другою статті 11 Закону України «Про інформацію» встановлено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно зі статтею 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», параграфи 29–30).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Частиною шостою статті 163 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п’ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, подане в межах кримінального провадження № НОМЕР_2, стосується надання інформації щодо ОСОБА_23. Як вбачається з тексту ухвали від 10 серпня 2018 року, судді Сеніну В.Ю. було відомо про те, що ОСОБА_23 здійснює адвокатську діяльність, а також про те, що детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюков Р.Г. клопотав про отримання доступу до інформації з її абонентського номера, який зазначений у Єдиному реєстрі адвокатів України як робочий. Суддя Сенін В.Ю. мав розуміти, що задоволення клопотання може призвести до втручання у спілкування адвоката ОСОБА_23 (абонент А) з клієнтами, однак попри це жодним чином не аргументував, з яких підстав він вважав за можливе надати доступ до інформації про з’єднання з іншими абонентами: вхідні та вихідні дзвінки, sms-повідомлення, mms-повідомлення, GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв’язком смузі частот), переадресацію тощо із зазначенням дат, часу, тривалості з’єднань, у тому числі з’єднань нульової тривалості (неприйняті виклики), ІМЕІ споживача, ІМЕІ та абонентських номерів абонентів, з якими здійснювались з’єднання, азимутів та адрес базових станцій, через які здійснювались з’єднання, а також паспортні дані фізичних осіб чи реєстраційні дані юридичних осіб – споживачів телекомунікаційних послуг (у разі якщо такі послуги надаються (надавались) на умовах контрактного підключення).
Більше того, суддею не надано оцінки факту можливого втручання в особисте життя ОСОБА_23 внаслідок задоволення зазначеного клопотання. Таким чином, суддя Сенін В.Ю. не навів аргументів та мотивів пропорційності повного задоволення клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р.Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, а саме не зазначив мотивів доцільності отримання доступу до інформації щодо невизначеного кола осіб, з якими контактувала ОСОБА_23 протягом майже 4 років, та не вказав, чи необхідно це для цілей кримінального провадження.
Крім того, в ухвалі від 10 серпня 2018 року та в наданих поясненнях суддя зазначає про те, що детектив навів достатні підстави вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, а тому розгляд клопотання проводився без виклику ПрАТ «ВФ УКРАЇНА». Водночас ні в ухвалі, ні в засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя не навів жодного обґрунтування, в чому саме полягала загроза знищення інформації та які факти дають підстави вважати, що ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» може змінити необхідну інформацію у разі виклику у судове засідання. При цьому, стверджуючи про існування реальної загрози зміни або знищення інформації та висловлюючи прохання проводити розгляд справи без участі ПрАТ «ВФ УКРАЇНА», детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюков Р.Г. у клопотанні послався лише на приписи статті 39 Закону України «Про телекомунікації».
З наведеного вбачаться, що слідчий суддя Сенін В.Ю. вчинив дії, які могли призвести до втручання як у приватне спілкування адвоката ОСОБА_23 з клієнтами, так і в її особисте життя.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що не оцінює питання правомірності задоволення клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, водночас зазначає, що надає оцінку діям судді щодо судового контролю за здійсненням захисту основоположних прав людини та дотриманням права на справедливий судовий розгляд.
Отже, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що під час розгляду справи № 760/16141/18 суддя Сенін В.Ю. допустив порушення порядку розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, встановленого КПК України, не здійснив виклику особи, у володінні якої вони знаходяться, не навів будь-яких аргументів та мотивів задоволення вказаного клопотання та фактично надав доступ до інформації про особисте життя та приватне спілкування адвоката з клієнтами телефоном. Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення норм процесуального права та права осіб на справедливий суд і на повагу до приватного, сімейного життя та кореспонденції мають істотний характер. Допускаючи вказані порушення, суддя не дотримався практики ЄСПЛ.
Водночас істотні порушення процесуального права вчинені суддею Сеніним В.Ю. через грубу недбалість під час виконання професійних обов’язків. Вказаний характер дій проявлявся у несумлінному використанні суддею своїх процесуальних повноважень, порушенні норм процесуального права, прав, гарантованих законами та Конвенцією, що, у свою чергу, призвело до підриву суспільної довіри до суду.
Такі дії судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. під час розгляду справи № 760/16141/18 свідчать про вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
4. 1 жовтня 2018 року до Вищої ради правосуддя звернувся адвокат Кострюков В.І. із дисциплінарною скаргою (вхідний № К-5738/0/7-18), поданою в інтересах Аділова А.Е. на дії судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. під час розгляду кримінального провадження № 760/21399/18.
Як вказано у дисциплінарній скарзі, на підставі ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року задоволено клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_24 – адвоката Кострюкова В.І. у кримінальному провадженні № НОМЕР_3 про проведення судової будівельно-технічної експертизи та доручено її проведення державному підприємству «Спеціалізована державна експертна організація – державна служба української державної будівельної експертизи» (далі – ДП «Укрдержбудекспертиза»).
Адвокат Кострюков В.І. зазначає, що 28 вересня 2018 року йому та його довірителю ОСОБА_24 – замовнику експертизи стало відомо про постановлення 10 вересня 2018 року у справі № 760/21399/18 суддею Солом’янського районного суду міста Києва ухвали, якою задоволено заяву прокурора САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта Ямненка О.В.
Автор скарги стверджує, що при постановленні цієї ухвали слідчий суддя Сенін В.Ю. грубо порушив низку норм КПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи № 760/21399/18.
Зокрема, зазначив, що заяву про відвід експерта всупереч вимогам статті 81 КПК України було розглянуто без виклику як експерта, якому було заявлено відвід, адвоката Кострюкова В.І., за заявою якого було призначено проведення будівельно-технічної експертизи, а також підозрюваного ОСОБА_24 як замовника експертизи.
При вирішенні цього питання суддя Сенін В.Ю., задовольнивши заяву про відвід експерта Ямненка О.В., не забезпечив залучення іншого експерта, як встановлено частиною другою статті 83 КПК України.
Окрім того, як вказує адвокат Кострюков В.І., досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_3 було завершено, а тому у судді Сеніна В.Ю. не було правових підстав вирішувати питання щодо проведення експертизи як слідчої дії після завершення досудового розслідування.
У зв’язку із викладеним у дисциплінарній скарзі висловлено прохання притягнути суддю Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. до дисциплінарної відповідальності.
30 жовтня 2018 року за вхідним № К-6173/0/7-18 до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга адвоката Кострюкова Д.В. в інтересах ОСОБА_25 на дії судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю., в якій порушені питання, ідентичні викладеним у дисциплінарній скарзі адвоката Кострюкова В.І. в інтересах ОСОБА_24.
5 листопада 2018 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № К-5738/1/7-18 надійшли доповнення адвоката Кострюкова В.І. до поданої дисциплінарної скарги, долучено низку копій документів на підтвердження вказаних ним відомостей.
Зі змісту цих документів вбачається, що заяву про відвід експерта подав прокурор СПА ГПУ Макар О.В., якого також не було повідомлено про розгляд поданої ним заяви.
Натомість був повідомлений та брав участь у розгляді цієї заяви детектив НАБУ Єршов П.А.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 1 жовтня 2018 року, протоколів передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 30 жовтня 2018 року та 5 листопада 2018 року вказані заяви було передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М.
28 січня 2019 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за скаргами адвоката Кострюкова В.І. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. та об’єднано зазначену дисциплінарну справу з дисциплінарною справою, відкритою стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 листопада 2018 року № 3599/2дп/15-18.
Під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Сенін В.Ю. та його представник визнали допущені процесуальні порушення під час розгляду справи № 760/21399/18. Суддя також зазначив, що він не переконався у тому, що сторони були належним чином повідомлені про проведення судового засідання. Однак, як стверджує представник судді Сеніна В.Ю., вказані порушення зумовлені істотним навантаженням судді.
З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 17 серпня 2018 року до Солом’янського районного суду міста Києва надійшла заява прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ Макара О.В. про відвід експерта, подана в межах кримінального провадження № НОМЕР_3.
Цю заяву автоматизованою системою документообігу суду було зареєстровано як кримінальне провадження № 760/21399/18 та розподілено до розгляду слідчому судді Сеніну В.Ю.
Із копій журналу судового засідання та повідомлення про виклик, долучених до дисциплінарної скарги, вбачається, що розгляд цієї заяви було призначено на 11 годину 10 вересня 2018 року, про що повідомлено детектива НАБУ Єршова П.А.
Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. від 10 вересня 2018 року задоволено заяву прокурора САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта. Відведено експерта Ямненка О.В., штатного працівника ДП «Укрдержбудекспертиза» від участі у кримінальному провадженні № НОМЕР_3 від 29 березня 2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 листопада 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_24 – адвоката Кострюкова В.І., скасовано ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року та призначено новий розгляд справи в Солом’янському районному суді міста Києва.
Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Антипової І.Л. від 15 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні заяви прокурора у провадженні – прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта від участі у кримінальному провадженні № НОМЕР_3 від 29 березня 2016 року.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. від 10 вересня 2018 року, колегія суддів Київського апеляційного суду виходила з того, що вказаним суддею допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого рішення.
Суд апеляційної інстанції встановив, що розгляд клопотання сторони захисту про відвід експерта Ямненка О.В. від участі у кримінальному провадженні № НОМЕР_3 від 29 березня 2016 року було проведено за відсутності самого експерта Ямненка О.В. та підозрюваного ОСОБА_24 і його захисника – адвоката Кострюкова В.І., чим порушено порядок вирішення питання про відвід, який регулюється статтею 81 КПК України, внаслідок чого обмежено підозрюваного і його захисника в доступі до правосуддя.
Таким чином, факт допущення суддею Сеніним В.Ю. порушень норм процесуального права під час розгляду кримінального провадження № 760/21399/18, що є істотними та унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, обмеживши у такий спосіб доступ до правосуддя, констатовано судом вищої інстанції.
Положеннями статей 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судді зобов’язані, з-поміж іншого, при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції та законів України, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Частиною третьою статті 81 КПК України передбачено, що при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно із частиною першою статті 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Водночас частиною восьмою зазначеної статті встановлено, що особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дають можливості здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Цих імперативних норм слідчий суддя Сенін В.Ю. не дотримався. Про розгляд заяви прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ Макара О.В. сторона захисту та експерт не були повідомлені. Вказані дії призвели до того, що ці особи були позбавлені будь-якої можливості надати свої доводи або заперечення стосовно відповідної заяви, а суддя фактично постановляв ухвалу у справі № 760/21399/18 лише на підставі доводів, викладених у заяві прокурора САП ГПУ Макара О.І., чим допустив формальний і поверховий розгляд клопотання та не забезпечив судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
У пункті 36 рішення ЄСПЛ «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року зазначено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справах «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274, та «Авотіньш проти Латвії», заява № 17502/07, пункт 119). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі «Беер проти Австрії» від 6 лютого 2001 року, заява № 30428/96, пункти 17–18).
Нормами частини другої статті 83 КПК України визначено, що в разі задоволення відводу експерта до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений слідчим суддею, судом.
З тексту ухвали від 10 вересня 2018 року вбачається, що суддя повністю проігнорував приписи процесуального законодавства щодо необхідного залучення до кримінального провадження іншого експерта та не встановив строк, протягом якого це має відбутись. Зазначене не лише вказує на допущення процесуальних порушень суддею Сеніним В.Ю., а й призводить до неналежного та неефективного досудового розслідування кримінального провадження № НОМЕР_3.
Крім того, суддею не було досліджено той факт, що проведення експертизи було доручено штатному працівнику ДП «Укрдержбудекспертиза» – експерту Ямненку О.В., але детективи НАБУ не надали експерту документи на виконання рішення суду, а тому здійснення ним експертизи в рамках кримінального провадження було заблоковано протягом 9 місяців.
Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що під час розгляду справи № 760/21399/18 та постановлення слідчим суддею Сеніним В.Ю. ухвали від 10 вересня 2018 року за результатами розгляду заяви прокурора САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта допущено порушення норм процесуального права, передбачених статтями 81, 135 КПК України. Зазначені порушення є істотними, адже суддею не надано стороні захисту та експерту можливості висловити свою думку щодо відводу та реалізувати свої процесуальні права, а також проігноровано вимоги щодо залучення іншого експерта та встановлення строку, протягом якого таке залучення має відбутися. Крім того, про істотність процесуальних порушень судді Сеніна В.Ю. зазначає Київський апеляційний суд в ухвалі від 6 листопада 2018 року.
Характер дій під час вчинення вказаних порушень вказує на грубу недбалість судді, адже ним фактично не виконані обов’язки, покладені КПК України на слідчого суддю.
Такі дії судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. під час розгляду справи № 760/21399/18 свідчать про вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок грубої недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав.
Статтею 2 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» було передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною другою статті 48 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 вказаного Закону визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до Розділу VІІ Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), під час проведення судового розгляду судді повинні захищати права та свободи всіх осіб однаково, поважаючи їхню гідність, діяти незалежно та неупереджено, забезпечувати сторонам можливість бути об’єктивно вислуханими.
Численні порушення суддею Сеніним В.Ю. норм процесуального законодавства, встановлені під час дисциплінарного провадження, свідчать про грубе нехтування обов’язками судді, зокрема слідчого судді.
Згідно із частиною дев’ятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді, може бути визнаний факт іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду, та порушення правил щодо відводу.
Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказані вище порушення законодавства суддею Сеніним В.Ю. слід кваліфікувати як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. Як встановлено з матеріалів дисциплінарної справи, суддя Сенін В.Ю. не дотримався імперативних вимог положень КПК України, грубо ігнорував очевидні приписи процесуального законодавства під час розгляду справ №№ 760/16141/18, 760/21399/18, 760/4132/18, систематично не дотримувався засад та правил судочинства, які для судді з майже десятирічним стажем роботи мають бути явні та зрозумілі.
Враховуючи викладене, члени Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя дійшли висновку, що суддя Сенін В.Ю. допустив поверхневий та формальний розгляд клопотань, поданих органами досудового слідства, не забезпечив ефективне та сумлінне використання процесуальних повноважень слідчого судді, не здійснив судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Такі дії судді мають системний характер, і, як наслідок, призвели до незабезпечення розгляду справ справедливим судом, що зумовило систематичні порушення прав осіб у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про притягнення судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна В.Ю. до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує приписи частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, згідно з якою дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Зважаючи на той факт, що дії судді Сеніна В.Ю., які стали підставою для дисциплінарної відповідальності, вчинені ним у 2017–2018 роках, строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не сплинув.
Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
У наданій головою Солом’янського районного суду міста Києва Шереметьєвою Л.А. характеристиці судді Сеніна В.Ю. зазначено, що він постійно працює над підвищенням та удосконаленням свого професійного рівня, добре знає чинне законодавство та вміло застосовує його у практичній роботі, якісно розглядає справи у строки, передбачені законом. За час роботи в судовій системі Сенін В.Ю. зарекомендував себе як висококваліфікований та досвідчений суддя. Користується заслуженим авторитетом та повагою в колективі, дисциплінований, сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов’язків.
Згідно з даними суддівського досьє судді Сеніна В.Ю. та офіційного веб-сайту Вищої ради правосуддя вказаний суддя до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Інформація про кількісні та якісні показники роботи судді Сеніна В.Ю. свідчить, що протягом 2018 року у його провадженні перебувало 3278 справ і матеріалів, розглянуто 2894 справи та матеріали.
Водночас систематичне недотримання суддею приписів процесуального законодавства, зокрема під час розгляду справ №№ 760/16141/18, 760/21399/18, 760/4132/18, призвело до істотних негативних наслідків, а саме порушення права на справедливий суд і права власності, принципу верховенства права, та підриває авторитет правосуддя.
Обираючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Сеніна В.Ю., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує особу судді, зокрема його позитивну характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, суддівське навантаження, а також досвід роботи на посаді судді.
При цьому Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вважає зазначені обставини такими, що пом’якшують відповідальність судді, з огляду на очевидність та неприпустимість грубих порушень базових засад процесуального законодавства, допущених суддею Сеніним В.Ю., кількість, вид та характер проступків, які свідчать про їх системність, є типовими й однаковими, кожен з яких окремо містить склад істотного дисциплінарного проступку, що призвело до постановлення формальних, необґрунтованих ухвал (які негативно вплинули на авторитет суду та мали несприятливі наслідки для скаржників).
Також Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує ступінь та форму вини судді Сеніна В.Ю. у вчиненні проступків, яка у цьому випадку є очевидною та грубою недбалістю.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що застосування більш м’якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, не буде пропорційним вчиненому проступку.
Відповідно до частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, зокрема, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді.
Згідно зі статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 126 Конституції України, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
1. Відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна Вадима Юрійовича за скаргою адвокатського об’єднання «Гардаріка-Право» в особі адвоката Степ’юка Валентина Сергійовича.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна Вадима Юрійовича в цій частині припинити.
2. Притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Солом’янського районного суду міста Києва Сеніна Вадима Юрійовича за скаргами адвоката Левіцького Євгена Вадимовича, адвоката Кострюкова Валерія Івановича, адвоката Марченко Ірини Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГрупп», адвоката Моісеєнко Олени Миколаївни та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене суддею до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
А.М. Бойко
В.А. Нежура
О.В. Прудивус
