Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., Розваляєвої Т.С., Шелест С.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. за результатами попередньої перевірки відомостей, викладених в ухвалі Одеського апеляційного суду, про порушення норм процесуального права суддею Суворовського районного суду міста Одеси Лупенком Андрієм Валерійовичем
встановила:
2 жовтня 2018 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 8303/0/8-18 надійшла ухвала апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року, постановлена у складі колегії суддів Копіци О.В., Джулая О.Б., Толкаченка О.О., в якій, зокрема, вказується про порушення норм процесуального права суддею Суворовського районного суду міста Одеси Лупенком А.В. під час здійснення правосуддя у справі № 523/9814/18 за клопотанням адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 296 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 2 жовтня 2018 року вказану дисциплінарну скаргу було передано члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М. для проведення попередньої перевірки.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 30 травня 2019 року скаргу передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Краснощоковій Н.С.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощоковою Н.С. проведено попередню перевірку, за результатами якої складено висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Суворовського районного суду міста Одеси Лупенка А.В., оскільки в діях судді не міститься ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. та додані до нього матеріали, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Суворовського районного суду міста Одеси Лупенка А.В. з огляду на таке.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду міста Одеси Бондар С.М. від 18 липня 2018 року задоволено клопотання старшого слідчого Суворовського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави стосовно ОСОБА_2. Обрано стосовно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 296 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеська установа виконання покарань (№21)» Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 діб. Визначено, що строк дії ухвали слідчого судді становить 60 днів і обчислюється з моменту затримання, тобто з 17 липня 2018 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 14 вересня 2019 року.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2018 року ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду міста Одеси від 18 липня 2018 року залишено без змін.
27 серпня 2018 року до Суворовського районного суду міста Одеси надійшло клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Протоколом повторного автоматичного визначення слідчого судді від 27 серпня 2018 року вказане клопотання передано на розгляд судді Лупенку А.В.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду міста Одеси Лупенка А.В. від 30 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт стосовно ОСОБА_2. Застоссовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб – 36820 гривень. Встановлено, що підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави. У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_2 обов’язки строком на 2 місяці, передбачені частиною п’ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України): прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; прибувати до слідчого з періодичністю один раз в тиждень; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим по справі. Роз’яснено підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до частини восьмої статті 182 КПК України, у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2018 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Повідомлено Вищу раду правосуддя про допущення слідчим суддею Суворовського районного суду міста Одеси Лупенком А.В. істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну ОСОБА_2, підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 296 КК України, запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, для розгляду питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
В ухвалі апеляційного суду Одеської області, зокрема, вказано, що з матеріалів провадження вбачається, що клопотання захисника ОСОБА_1 надійшло до суду першої інстанції 27 серпня 2018 року, проте до нього всупереч вимогам статті 201 КПК України не додано жодного підтвердження того, що прокурору надіслано копію клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення слідчого судді від 27 серпня 2018 року визначений слідчий суддя Лупенко А.В. замість вилученого Бондара С.М., проте в матеріалах провадження відсутні відповідні документи про перший автоматизований розподіл клопотання та підстави для заміни слідчого судді.
Апеляційний суд вважав, що, постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1, при наявності діючої ухвали слідчого судді від 18 липня 2018 року про обрання стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишеної без змін ухвалою апеляційного суду від 27 липня 2018 року, слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачене законом, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що надало можливість родичами підозрюваного сплатити заставу, в зв’язку з чим ОСОБА_2 незаконно був звільнений з-під варти.
Апеляційний суд зазначив, що системний аналіз частин третьої, четвертої статті 183, статті 199 КПК України свідчить про те, що слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави лише при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Розгляд зазначеного питання при розгляді клопотання захисника, з урахуванням інших вимог клопотання, не передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством.
Апеляційний суд враховував, що в судовому засіданні прокурором слідчому судді надані підтвердження того, що на час розгляду клопотання захисника, досудове розслідування кримінального провадження вже було завершено та обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 направлений до суду для розгляду.
Таким чином, апеляційний суд вважав, що клопотання захисника ОСОБА_1 не підлягало розгляду слідчим суддею, а повинно було розглядатись судом першої інстанції під час підготовчого судового провадження, оскільки, досудове розслідування кримінального провадження вже було завершено та обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 знаходився в Суворовському районному суді міста Одеси.
Апеляційний суд зазначив, що з матеріалів провадження також вбачається, що в судовому засіданні 30 серпня 2018 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали та оголошення повного тексту призначено на 3 вересня 2018 року на 15:00.
Разом із тим, відповідно до довідки секретаря судового засідання від 30 серпня 2018 року оголошення повного тексту ухвали слідчого судді не відбулось у зв’язку із зайнятістю судді в іншому провадженні без будь-якого повідомлення про місце та час його наступного оголошення, що є грубим порушенням основних засад кримінального провадження, та перешкоджанням доступу до правосуддя. При цьому, на момент апеляційного розгляду провадження, повний текст ухвали відсутній в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР, Реєстр).
Апеляційний суд дійшов висновку, що на час розгляду клопотання захисника ОСОБА_1 існували та були доведеним ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме ризики того, що підозрюваний може переховуватися від досудового розслідування, оскільки місця реєстрації на території України не має, є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки на розгляді Суворовського райсуду міста Одеси стосовно нього знаходяться інші обвинувальні акти за обвинуваченням, в тому числі, у вчиненні аналогічного злочину, також після застосування стосовно ОСОБА_2 15 лютого 2018 року запобіжного заходу у виді застави в рамках іншого кримінального провадження, він знову притягується до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику того, що він продовжить вчиняти інші злочини. Крім того, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, у зв’язку з чим більш м’які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Апеляційний суд вважав, що при розгляді клопотання захисника ОСОБА_1 слідчим суддею були допущені перелічені вище істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тому воно підлягає безумовному скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою необхідно відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1.
У письмових поясненнях, наданих на пропозицію члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С., суддя Лупенко А.В. зазначив, що він як слідчий суддя розглянув клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу. Вказане клопотання захисника надійшло до Суворовського районного суду міста Одеси 27 серпня 2018 року та відповідно до протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді (у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Боднара С.М.) в той же день визначено суддю Лупенка А.В. Через велике (надмірне) навантаження та здійснення правосуддя одним суддею кримінальної палати клопотання захисника призначено до розгляду на 30 серпня 2018 року.
30 серпня 2018 року за участю прокурора ОСОБА_4, захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_1 та підозрюваного відбулось судове засідання з розгляду вказаного клопотання, де було прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Суддя Лупенко А.В. вказав, що посилання на те, «що в судовому засіданні прокурором надані підтвердження того, що на час розгляду клопотання захисника, досудове розслідування кримінального провадження вже було завершено. Таким чином, клопотання захисника ОСОБА_1 не підлягало розгляду слідчим суддею, а повинно було розглядатись судом першої інстанції під час підготовчого судового провадження...» (а.с. 5 ухвали апеляційного суду Одеської області) є неприпустимими, оскільки таким чином були б порушені права ОСОБА_2 на справедливий судовий розгляд і право на ефективний засіб юридичного захисту відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), оскільки відповідно до наявного супровідного листа від 30 серпня 2018 року про направлення обвинувального акта стосовно ОСОБА_2 за частиною третьою статті 296 КК України на адресу Суворовського районного суду міста Одеси, останній тільки 3 вересня 2018 року згідно ухвали судді був призначений до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Посилання на те, «що слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали...» (а.с. 3 ухвали апеляційного суду Одеської області), спростовується тим, що захисник підозрюваного звернувся із клопотанням, яке надійшло до суду 27 серпня 2018 року, розгляд якого відбувся в судовому засіданні 30 серпня 2018 року, а попередня ухвала постановлена 18 липня 2018 року, що не є порушенням норм КПК України.
На думку судді Лупенка А.В., зазначені ним обставини свідчать про те, що в розумінні апеляційного суду Одеської області (який вказав на процесуальні порушення норм закону слідчим суддею, при цьому не обґрунтовуючи і не зазначаючи підстав, за якими він звертається до Вищої ради правосуддя), він не повинен був розглядати вказане клопотання, а підозрюваний ОСОБА_2 повинен був знаходитись під вартою, тим самим його права як людини не були б порушені відповідно до вимог Конвенції, і чекати поки обвинувальний акт не буде розподілений та інший суддя в підготовчому судовому засіданні не ухвалить рішення щодо розгляду вказаного клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Суддя Лупенко А.В. пояснив, що задля запобігання порушенню прав підозрюваного на той час він як слідчий суддя прийняв рішення про розгляд зазначеного клопотання, оскільки відповідно до статті 13 Конвенції право на ефективний засіб юридичного захисту та згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини (далі – Суд) у справі «Церква Бессарабської митрополії та інші проти Молдови» від 13 грудня 2001 pоку право на ефективний засіб юридичного захисту вважається порушеним і тоді, коли національний судовий орган не захищає порушене право, мотивуючи це тим, що відповідно до внутрішнього законодавства, воно не підлягає розгляду. Стаття 13 Конвенції вважається Судом порушеною і у разі, якщо певна установа чи державний орган приймають рішення, яке неможливо оскаржити, або якщо таке оскарження є неефективним (справи «Костелло-Робертс проти Об’єднаного Королівства» від 25 травня 1993 року, «Пек проти Об’єднаного Королівства» від 28 січня 2003 року.
Суддя Лупенко А.В. вважав, що він як слідчий суддя здійснив всі необхідні процесуальні дії для своєчасного розгляду та прийняття в подальшому законного та обґрунтованого рішення у цьому кримінальному провадженні.
Суддя Лупенко А.В. допустив, що за результатами розгляду клопотання та при виготовленні тексту ухвали помилково було вказано про відмову в задоволенні клопотання захисника, замість вказівки про часткове задоволення клопотання захисника, та пояснив таку помилку своїм надмірним навантаженням. Саме тому, на думку судді, підстави порушень норм КПК, які зазначені в ухвалі апеляційного суду Одеської області, є неприпустимими та незаконними, що підтверджується вищевикладеними обставинами.
Як зазначив суддя Лупенко А.В., посилання апеляційного суду Одеської області на порушення слідчим суддею вимог законодавства України без належного обґрунтування, без вказівки і зазначення підстав, відповідно до яких суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та повідомлення Вищої ради правосуддя про допущення останнім істотних порушень вимог КПК України для розгляду питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для відкриття дисциплінарної справи.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Посилання в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року на порушення пункту 3 частини третьої статті 201 КПК України, а саме, що до клопотання захисника ОСОБА_1 не додано підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також, що в матеріалах провадження відсутні відповідні документи про перший автоматизований розподіл клопотання та підстави заміни слідчого судді, не свідчать про вчинення суддею Лупенком А.В. дисциплінарного проступку та не є тими підставами, з якими закон пов’язує можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, як вбачається з журналу судового засідання від 30 серпня 2018 року прокурор ОСОБА_4 брав участь в розгляді клопотання та висловив свою думку щодо нього.
Із протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді від 27 серпня 2018 року вбачається, що слідчим суддею для розгляду вказаного клопотання було визначено Лупенка А.В., замінені (вилучені) судді Бондар С.М., підстави проведення повторного автоматичного визначення слідчого судді – перебування на лікарняному.
Не можуть бути взяті до уваги посилання на те, що відповідно до довідки секретаря судового засідання від 30 серпня 2018 року оголошення повного тексту ухвали слідчого судді не відбулось у зв’язку із зайнятістю судді в іншому провадженні без будь-якого повідомлення про місце та час його наступного оголошення, що є грубим порушенням основних засад кримінального провадження, та перешкоджанням доступу до правосуддя.
Так, відповідно до частини другої статті 367 КПК України якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали (постанови) має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.
Як вбачається з матеріалів справи № 523/9814/18 у судовому засіданні 30 серпня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали слідчого судді. У резолютивній частині ухвали зазначено, що повний текст ухвали буде оголошено о 15:00 3 вересня 2019 року.
У матеріалах справи міститься довідка від 30 серпня 2018 року, складена секретарем судового засідання ОСОБА_5, відповідно до якої оголошення повного тексту ухвали слідчого судді від 30 серпня 2018 року не відбулось у зв’язку із зайнятістю судді в розгляді кримінального провадження № 523/367/17 за обвинуваченням ОСОБА_6 за частиною третьою статті 15, частиною другою статті 289 КК України.
Тобто, довідку складено 30 серпня 2018 року про те, що саме цього дня не відбулось оголошення повного тексту ухвали слідчого судді у зв’язку з його зайнятістю. Про дату та час оголошення повного тексту ухвали зазначено суддею в її резолютивній частині.
З огляду на наведене Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено грубих порушень основних засад кримінального провадження та перешкоджання доступу до правосуддя, оскільки на виконання вимог частини другої статті 367 КПК України суддя Лупенко А.В. зазначив дату та час оголошення повного тексту ухвали від 30 серпня 2018 року у раніше складеній її резолютивній частині, а в довідці секретаря судового засідання роз’яснено причину, з якої оголошення повного тексту ухвали не відбулось 30 серпня 2018 року.
У матеріалах справи міститься повний текст ухвали слідчого судді Суворовського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2018 року, а також розписки про отримання її копій учасниками процесу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою, третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
Пунктом 1 Розділу X «Відповідальність за надсилання до Реєстру інформаційних ресурсів» Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18 встановлено, що обов’язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в АСДС покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддею Лупенком А.В. несвоєчасно надано копію судового рішення від 30 серпня 2018 року у справі № 523/9814/18 для її внесення до ЄДРСР, а саме 18 жовтня 2018 року.
Водночас, із довідки щодо кількості клопотань, скарг та заяв, які залишились нерозглянутими у 2017 році та надійшли до розгляду слідчим суддям у період з 1 січня по 31 грудня 2018 року вбачається, що у судді Лупенка А.В. залишок нерозглянутих справ за 2017 становив – 4, надійшло у 2018 році – 967, загальна кількість – 971, всього розглянуто – 964, залишок за 2018 рік – 7.
Із довідки про навантаження суддів Суворовського районного суду міста Одеси за 2018 рік вбачається, що у судді Лупенка А.В. залишок нерозглянутих кримінальних справ (обвинувальних актів з 2017 року) за старим КПК України становить 2, за новим КПК України – 86, надійшло обвинувальних актів – 89, з них розглянуто – 49, залишок – 126, розглянуто клопотань (подань), пов’язаних з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні – 63. За 2018 рік в провадження судді Лупенка А.В. надійшло 162 справи про адміністративні правопорушення, з них розглянуто – 155, залишок – 7.
З ЄДРСР вбачається, що за 2018 рік суддею Лупенком А.В. ухвалено та надіслано до Реєстру 1653 судових рішень в кримінальному судочинстві та справах про адміністративні правопорушення.
За встановлених обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що несвоєчасне надання суддею Лупенком А.В. копії судового рішення від 30 серпня 2018 року для її внесення до ЄДРСР обумовлена об’єктивною причиною, а саме значним навантаженням судді.
Сам лише факт недотримання строку надання копії судового рішення до ЄДРСР не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.
Стосовно інших відомостей, викладених в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2018 року, а саме про порушення суддею Лупенком А.В. норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 523/9814/18 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур.
Відповідно до частини третьої статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з частиною першою статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду міста Одеси Лупенка А.В. від 30 серпня 2018 року у справі № 523/9814/18 було оскаржено в апеляційному порядку та за результатами апеляційного перегляду скасовано у зв’язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону. Отже, правову оцінку діям судді Лупенка А.В. надано апеляційним судом та усунуто порушення, які, на думку апеляційного суду, він допустив під час розгляду справи № 523/9814/18.
Разом із тим, дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Відповідальність за діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, повинна наставати виключно за умисне винесення незаконних судових рішень. Причому форма вини повинна мати характер умислу або грубої недбалості.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні.
Не може слугувати єдиною підставою визнання судового рішення незаконним лише те, що воно було скасовано судами вищої інстанції, оскільки скасування не обов’язково означає, що суддя діяв некомпетентно або непрофесійно. Для настання відповідальності визначальним є індивідуальна вина судді у кожному конкретному випадку. Тому негативний результат апеляційного провадження для визнання судового рішення незаконним не відповідає цій вимозі.
Враховуючи наведене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Суворовського районного суду міста Одеси Лупенка А.В. не міститься ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно з частиною шостою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.
З огляду на викладене, керуючись статтями 43–45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Суворовського районного суду міста Одеси Лупенка Андрія Валерійовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Т.С. Розваляєва
С.Б. Шелест
