Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маловацького О.В., членів Говорухи В.І., Комкова В.К. та залученого з Третьої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Швецової Л.А., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., розглянувши матеріали об’єднаної дисциплінарної справи, відкритої за дисциплінарними скаргами Номерованного Анатолія Костянтиновича, прокуратури Одеської області стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича Віктора Михайловича,
встановила:
Попревич Віктор Михайлович рішенням Донецької обласної ради народних депутатів від 29 вересня 1992 року обраний народним суддею Київського районного народного суду міста Донецька, постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року № 629-IV обраний на посаду судді Київського районного суду міста Донецька безстроково, Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 82/2015 переведений на роботу на посаді судді Приморського районного суду міста Одеси.
Із характеристики, підписаної головою Приморського районного суду міста Одеси Кічмаренком С.М., вбачається, що за час роботи на посаді судді Попревич В.М. зарекомендував себе грамотним, висококваліфікованим юристом, досвідченим суддею, сумлінним працівником, який володіє фаховими знаннями та високим рівнем теоретичної підготовки. Добре знає чинне законодавство та вміє правильно застосовувати його на практиці.
До Вищої ради правосуддя 13 вересня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Номерованного А.К. щодо порушення слідчим суддею Приморського районного суду міста Одеси Попревичем В.М. норм процесуального права під час розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 від 1 листопада 2016 року про зміну територіальної підслідності у кримінальному провадженні.
У дисциплінарній скарзі автором зазначено, що у судовому засіданні 10 серпня 2017 року слідчий суддя Попревич В.М. видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення за результатами розгляду скарги, але 31 серпня 2017 року після виходу суду з нарадчої кімнати слідчий суддя не проголосив прийняте судове рішення та не надав його копію сторонам. Після повернення судді з нарадчої кімнати прокурор заявив відвід слідчому судді, у зв’язку із чим Попревич В.М. оголосив перерву у справі для розгляду вказаного відводу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 13 вересня 2017 року вказану скаргу (єдиний унікальний номер матеріалу Н-212/72/7-17) передано члену Вищої ради правосуддя Шапрану В.В.
Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 лютого 2018 року № 510/1дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича В.М.
Підставою для відкриття провадження у справі був факт встановлення Першою Дисциплінарної палатою Вищої ради правосуддя обставин, які можуть свідчити про вчинення суддею Приморського районного суду міста Одеси Попревичем В.М. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя та безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду скарги протягом строку, встановленого законом.
До Вищої ради правосуддя 12 грудня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга прокуратури Одеської області щодо дій судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича В.М. під час виконання повноважень слідчого судді у межах справ №№ 522/17663/17, 522/14715/17 у низці проваджень за клопотаннями слідчого та прокурора про продовження строку тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_1 від ДАТА_1, надання дозволу на обшук, тимчасовий доступ до речей та документів у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_2 від ДАТА_2.
У дисциплінарній скарзі прокуратурою Одеської області зазначено, що при розгляді клопотання прокурора у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_1 від ДАТА_1, ухвал про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 270 Кримінального кодексу України (далі – КК України), слідчий суддя Попревич В.М. постановив ухвалу про продовження строку тримання під вартою, в якій безпідставно визначив розмір застави для звільнення підозрюваного з-під варти, чим істотно порушив норми процесуального права.
Крім того, прокуратурою вказано, що під час розгляду клопотань слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_2 від ДАТА_2, про надання дозволів на проведення обшуків у приміщеннях, якими володіють ПрАТ «Ексімнафтопродукт» та ПрАТ «Синтез Ойл», слідчий суддя Попревич В.М. на порушення вимог частини другої статті 134, частини четвертої статті 163 КПК України без виклику сторін відмовив у задоволенні клопотань слідчого, постановивши відповідні ухвали 20 жовтня 2017 року, 25 жовтня 2017 року, 20 листопада 2017 року.
При постановленні 8 листопада 2017 року у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_2 від ДАТА_2, ухвал про відмову у наданні тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ «Ексімнафтопродукт» та ПрАТ «Синтез Ойл», а також 30 листопада 2017 року ухвали про відмову у наданні тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні АТ «Ощадбанк», слідчий суддя Попревич В.М. безпідставно відмовив у задоволенні клопотань органу досудового розслідування, обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що орган досудового розслідування не обґрунтував необхідністю тимчасового доступу до речей, які містять охоронювану законом таємницю, а також неможливість довести обставини, які підлягають доведенню за допомогою цих речей і документів, іншим способом без надання тимчасового доступу до них.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 13 грудня 2017 року вказана скарга (єдиний унікальний номер матеріалу 1408/0/13-17) передана члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 червня 2018 року № 2001/1дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича В.М.
Підставою для відкриття провадження у справі був факт встановлення Першою Дисциплінарної палатою Вищої ради правосуддя обставин, які можуть свідчити про вчинення суддею Приморського районного суду міста Одеси Попревичем В.М. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «а», «в» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, порушення засад гласності і відкритості судового процесу, невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
На засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 13 листопада 2018 року суддя та скаржник не з’явились, суддею та скаржником було надано клопотання про розгляд дисциплінарної справи за їх відсутності.
Під час засідання 13 листопада 2018 року у задоволенні клопотання Номерованного А.К. про участь у розгляді дисциплінарної справи прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Кібеця А.О. відмовлено, оскільки, з урахуванням положень статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено підстав для його задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича В.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Розгляд скарги на постанову прокурора про зміну територіальної підслідності у кримінальному провадженні
У провадженні слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича В.М. перебувала скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Кібеця А.О. від 1 листопада 2016 року про зміну територіальної підслідності у кримінальному провадженні.
Як убачається з журналу судового засідання від 10 серпня 2017 року, о 16:54 слідчим суддею Попревичем В.М. відкрито судове засідання у справі № 522/13750/17, о 16:55 оголошено склад суду та роз’яснено учасникам судового провадження право відводу складу суду, о 16:55–16:58 скаржниками заявлено про відсутність відводів слідчому судді та надано пояснення стосовно поданої скарги на постанову прокурора про зміну територіальної підслідності у кримінальному провадженні (під час судового засідання були присутні скаржники, прокурор відсутній).
10 серпня 2017 року о 16:58 слідчий суддя Попревич В.М. видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у вказаній скарзі.
31 серпня 2017 року після виходу суду з нарадчої кімнати слідчий суддя Попревич В.М. оголосив перерву у справі для розгляду заявленого прокурором відводу слідчого судді.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2017 року заяву прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 про відвід слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича В.М. у скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Відведено слідчого суддю Приморського районного суду міста Одеси Попревича В.М. від розгляду скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2. Скаргу на постанову прокурора відповідно до статті 35 КПК України передано працівникам апарату суду для обов’язкової реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду для визначення нового складу суду.
У письмових поясненнях суддею Попревичем В.М. зазначено, що доводи Номерованного А.К. щодо незаконної відмови йому у доступі до правосуддя є безпідставними, оскільки ним було відкрито провадження у справі з метою дотримання прав учасників кримінального провадження та здійснення судового контролю під час проведення досудового розслідування. З метою повної реалізації прав учасників на всебічний та об’єктивний судовий розгляд виникла необхідність заслухати пояснення прокурора, оскільки велика кількість подібних скарг від одних і тих самих учасників кримінального провадження могли вказувати на системні порушення прокурором прав потерпілих або на безпідставність таких скарг.
Стаття 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» містить вичерпний перелік підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний, зокрема, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 376 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
Згідно із частиною другою статті 367 КПК України суд вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні.
На порушення вимог статей 367, 376 КПК України після повернення з нарадчої кімнати слідчим суддею не було проголошено прийняте рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 від 1 листопада 2016 року про зміну територіальної підслідності у кримінальному провадженні.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що до провадження слідчого судді Попревича В.М. дійсно надійшло дві аналогічні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 (скарги у справах № 522/13749/17, № 522/13750/17). У свою чергу з матеріалів вказаних справ вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 було оскаржено постанови прокуратури Приморського районного суду міста Одеси, які стосувались аналогічних питань щодо зміни територіальної підслідності у кримінальному провадженні № ІНФОРМАЦІЯ_3, проте були прийняті з різницею у часі, а саме 22 жовтня 2015 року та 1 листопада 2016 року відповідно.
Крім того, під час проведення перевірки Приморським районним судом міста Одеси надано статистичні дані автоматизованої системи документообігу суду ‒ комп’ютерної програми «Д-3», відповідно до яких ОСОБА_1, ОСОБА_2 звертались до Приморського районного суду міста Одеси протягом 2015 року ‒ 110 разів, протягом 2016 року ‒ 116 разів, протягом 2017 року ‒ 364 рази. За скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 в порядку статей 303‒305 КПК України зареєстровано протягом 2015 року ‒ 85 судових справ, протягом 2016 року ‒ 66 судових справ, протягом 2017 року ‒ 108 судових справ, при цьому у період 2017 року у вказаному суді фактично працювало 20 суддів (у тому числі слідчих суддів), середнє навантаження на кожного суддю (слідчого суддю) становило 2070 справ та матеріалів.
Із урахуванням викладеного Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що переривання суддею Попревичем В.М. нарадчої кімнати у зв’язку з необхідністю заслуховування пояснень прокурора щодо надходження подібних скарг від одних і тих самих учасників кримінального провадження хоча і суперечило вимогам статті 367 КПК України, проте було зумовлено об’єктивними причинами.
Частиною першою статті 303 КПК України визначено перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Відповідно до частини п’ятої статті 218 КПК України спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Таким чином, у разі виникнення спору про підслідність між Одеською та Чернігівською областями, вирішувати його має Генеральний прокурор або його заступники.
Системний аналіз статей 218, 303 КПК України свідчить про відсутність у слідчого судді повноважень щодо розгляду скарг на рішення слідчого або прокурора, що стосуються підслідності кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси Кушніренка Ю.С. від 6 жовтня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 від 1 листопада 2016 року про визначення підслідності кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ_3 від ДАТА_3 СВ Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області відмовлено, що свідчить про відсутність настання для скаржника істотних негативних наслідків у зв’язку з нерозглядом по суті слідчим суддею Попревичем В.М. вказаної скарги.
Відповідно до змісту статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у випадку допущення умисного або внаслідок недбалості порушення.
Таким чином, вказані дії судді не можуть кваліфікуватись Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя як дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «а» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду скарги протягом строку, встановленого законом.
Розгляд слідчим суддею клопотання про продовження підозрюваному строку тримання під вартою
Слідчим відділом Київського ВП у місті Одесі ГУ НП в Одеській області розпочато кримінальне провадження № ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 270 Кримінального кодексу України (далі ‒ КК України). Вказане кримінальне правопорушення внесено до реєстру за фактом порушення правил пожежної безпеки на території комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія» (далі ‒ КПНЗ «Одеський МДОСК «Вікторія»), що спричинило пожежу з подальшим виявленням тіл трьох загиблих дітей.
16 вересня 2017 року органом досудового розслідування затримано директора КПНЗ «Одеський МДОСК «Вікторія» ОСОБА_3, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 270 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 жовтня 2017 року, задоволено клопотання органу досудового розслідування, до підозрюваного застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
10 листопада 2017 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшло клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області про продовження тримання під вартою ОСОБА_3.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича В.М. від 14 листопада 2017 року клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні № ІНФОРМАЦІЯ_1 від ДАТА_1 про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 задоволено. Строк тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено на 60 (шістдесят) днів, до 12 січня 2018 року, з визначенням застави у розмірі 80 мінімальних заробітних плат.
Як убачається з мотивувальної частини вказаного судового рішення, за висновком слідчого судді Попревича В.М. обраний підозрюваному запобіжний захід мав забезпечити його належну поведінку, виконання покладених на нього процесуальних обов’язків та не повинен підміняти собою покарання за вчинення злочину, оскільки вирішення таких питань є завданням інших етапів кримінального провадження.
За висновком слідчого судді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою було заявлено обґрунтовано та підлягало задоволенню. При цьому, реалізовуючи свої повноваження, слідчий суддя дійшов висновку про можливість визначення застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі, вказаному у пункті 2 частини п’ятої статті 182 КПК України, а саме у максимальних межах, передбачених щодо особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2017 року ухвалу слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою продовжено підозрюваному строк тримання під вартою без визначення розміру застави.
Переглядаючи рішення слідчого судді у частині продовження строку тримання під вартою із встановленням розміру застави, суд апеляційної інстанції констатував факт його невмотивованості та необґрунтованості щодо можливості визначення застави під час вирішення слідчим суддею питання про продовження підозрюваному строку тримання під вартою, оскільки згідно з висновком апеляційного суду більш м’який запобіжний захід не був достатнім для запобігання встановленим статтею 177 КПК України ризикам та не міг забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що питання можливості визначення підозрюваному розміру застави під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою не передбачено чинним кримінальним процесуальним законодавством. При апеляційному перегляді обставини, передбачені частиною другою статті 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено, оскільки наявність у підозрюваного захворювання серця, а також що він є інвалідом II групи, не може бути беззаперечною підставою щодо неможливості застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказано на обґрунтованість підозри та наявність інших обставин, які є підставою для продовження підозрюваному строку тримання під вартою.
У дисциплінарній скарзі прокуратурою Одеської області вказано, що слідчий суддя Попревич В.М. постановив ухвалу, якою обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою, проте незаконно та безпідставно при цьому визначив розмір застави, що, на думку автора скарги, свідчить про істотне порушення норм процесуального права, оскільки при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави не визначався, у свою чергу, сторонами захисту та обвинувачення не було ініційовано питання про можливість визначення підозрюваному застави на стадії розгляду питання про продовження строку дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що зазначені у дисциплінарній скарзі доводи щодо допущених слідчим суддею порушень норм права були предметом апеляційного розгляду, в ухвалі апеляційного суду їм надано відповідну оцінку та за результатом апеляційного перегляду ухвалу слідчого судді скасовано.
Підстави для дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Відповідно до положень частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Частиною четвертою статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
У розділі 2.2 постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» зазначено, що слідчому судді, суду при розгляді відповідного клопотання про продовження тримання під вартою слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.
Європейський Суд з прав людини орієнтує національні суди при прийнятті рішення про продовження тримання під вартою розглянути альтернативні засоби забезпечення явки особи до суду. Зокрема, у рішенні у справі «Цигоній проти України» від 24 листопада 2011 року Європейський суд з прав людини встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку із тим, що рішення суддів про продовження строку тримання під вартою не містили належних і достатніх підстав для такого тримання та національні суди не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів. У справі «Третьяков проти України» від 29 вересня 2011 року Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Надаючи правову оцінку діям судді Попревича В.М. під час прийняття ухвали про продовження строку тримання під вартою та визначення розміру застави, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керується тим, що під час розгляду дисциплінарної справи у діях судді не встановлено грубої недбалості, свавілля або навмисного істотного порушення норм процесуального права. Правова позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення про продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, тлумачення ним норм кримінально-процесуального права не може бити підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що визначення слідчим суддею застави у розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що суперечить вимогам частини четвертої статті 182 КПК України, якою регламентовано, що розмір застави визначається у прожиткових мінімумах для працездатних осіб, який відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» 1 січня 2017 року становив 1 600 гривень, а не у мінімальних заробітних платах, свідчить про допущення слідчим суддею технічної помилки (описки) в ухвалі, оскільки при проведенні арифметичного розрахунку встановлено, що сукупний розмір застави у грошовому еквіваленті визначено з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 80 × 1600 гривень = 128 000 гривень.
14 листопада 2017 року слідчим суддею оголошено вступну та резолютивну частини ухвали, визначено час оголошення повного тексту судового рішення ‒ 17 листопада 2017 року о 16:30, проте оголошення повного тексту слідчим суддею здійснено 16 листопада 2017 року о 13:00 без участі прокурора.
Відповідно до пунктів 18, 20 частини першої статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: публічність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
Частиною другою статті 376 КПК України передбачено, що якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують усі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.
У своїх поясненнях суддя Попревич В.М. зазначив, що 15 листопада 2017 року до Приморського районного суду міста Одеси прибула група агресивно налаштованих осіб, серед яких були і громадські активісти, які вимагали проголошення повного тексту ухвали від 14 листопада 2017 року. Крім того, 16 листопада 2017 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшов запит апеляційного суду Одеської області про витребування матеріалів справи № 522/17663/17 (провадження № 1-кс/522/21861/17) за клопотанням про продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для здійснення апеляційного перегляду. Із урахуванням вказаних обставин та факту, що повний текст ухвали станом на 16 листопада 2017 року був виготовлений, слідчий суддя дійшов висновку про оголошення повного тексту 16 листопада 2017 року. З метою повідомлення зацікавлених осіб про перенесення дати та часу проголошення судового рішення, слідчим суддею було внесено вказані відомості до комп’ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3», а також за допомогою мобільного зв’язку секретар судового засідання вчинила дії, спрямовані на повідомлення адвоката підозрюваного, прокурора, який брав участь у розгляді клопотання, про дату та час проголошення повного тексту рішення.
Як убачається з журналу судового засідання, оголошення повного тексту ухвали слідчого судді відбулось за відсутності учасників процесу 16 листопада 2017 року о 13:00.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень електронна копія ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 14 листопада 2017 року направлена судом до реєстру 16 листопада 2017 року, оприлюднена 20 листопада 2017 року, що спростовує доводи автора скарги щодо несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що пояснення судді не спростовують безпосередньо факт порушення ним вимог статті 376 КПК України щодо дати оголошення повного тексту судового рішення, проте, з урахуванням встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин, перенесення суддею Попревичем В.М. дати оголошення повного тексту ухвали було зумовлене об’єктивними причинами, зокрема вимогами групи певних осіб у зв’язку з резонансністю справи, необхідністю оперативного направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, що свідчить про відсутність у діях судді умислу або недбалості.
За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Попревича В.М. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «в» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ‒ умисного або внаслідок недбалості порушення засад гласності і відкритості судового процесу.
Розгляд слідчим суддею клопотань про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи
Ухвалами Приморського районного суду міста Одеси від 20 жовтня, 25 жовтня, 20 листопада 2017 року у справі № 522/14715/17 у задоволенні клопотань про дозвіл на проведення обшуку у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_2 від ДАТА_2, відмовлено.
Як убачається з мотивувальних частин вказаних ухвал, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя Попревич В.М. дійшов висновку, що до матеріалів клопотання не додано достатніх доказів, які свідчили б, що відшукані речі і документи мають будь-яке значення для вказаного кримінального провадження. Підстави та обґрунтування слідчого за висновком слідчого судді ґрунтувались на припущеннях, тому проведення обшуку могло порушити права, свободи та інтереси осіб у кримінальному провадженні, суперечити завданням кримінального провадження, що передбачені у статті 2 КПК України.
Крім того, в ухвалах від 20 жовтня, 20 листопада 2017 року слідчим суддею зазначено про неявку слідчого і прокурора у судове засідання, що кваліфіковано слідчим суддею як фактичне невиконання ними обов’язку щодо доведення обставин, що передбачено частиною п’ятою статті 234 КПК України, та позбавило слідчого суддю можливості повно та всебічно з’ясувати сукупність обставин.
У дисциплінарній скарзі прокуратурою Одеської області зазначено, що слідчим суддею здійснено розгляд клопотань про обшук у закритому судовому засіданні за відсутності слідчого та прокурора, без здійснення їх належного повідомлення, а також без здійснення технічної фіксації судового засідання, що за висновком автора скарги порушило засади гласності і відкритості судового процесу та позбавило орган досудового розслідування, прокурора можливості довести обставини, доведення яких передбачено частиною п’ятою статті 234 КПК України.
Суддя Попревич В.М. у поясненнях наголосив на відсутності у нього як у слідчого судді обов’язку здійснювати судовий виклик сторони обвинувачення для розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, а тому посилання скаржника на недотримання ним вимог кримінального процесуального законодавства у цій частині є необґрунтованими. За висновком судді саме сторона обвинувачення має забезпечити особисту явку та подання доказів під час розгляду клопотань цієї категорії справ. Суддею зазначено, що у зв’язку з неявкою учасників кримінального провадження фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Надаючи оцінку діям судді під час розгляду клопотань про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 234 КПК України клопотання про надання дозволу на обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.
У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи» зазначено, що у разі неявки слідчого чи прокурора у визначений час слідчим суддям доцільно відмовляти у задоволенні такого клопотання з огляду на те, що однією із загальних засад кримінального провадження визначено змагальність сторін, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, а суд лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Частиною другою статті 134 КПК України передбачено, що суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов’язковою.
У свою чергу, відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 3 КПК України суд першої інстанції ‒ районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження.
Таким чином, у кримінальному процесуальному кодексі обов’язок слідчого судді здійснювати судовий виклик прокурора або слідчого для здійснення розгляду клопотання про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи не передбачений.
Частиною четвертою статті 107 КПК України передбачено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов’язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Отже, за відсутності сторони обвинувачення під час розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, нездійснення фіксування за допомогою технічних засобів не суперечить вимогам частини четвертої статті 107 КПК України.
Як було встановлено в результаті проведеної перевірки, клопотання про надання дозволу на проведення обшуку надійшли до Приморського районного суду міста Одеси 16 листопада 2017 року, проте фактично були передані до провадження слідчого Попревича В.М. 17 листопада 2017 року, їх розгляд здійснено слідчим суддею 20 листопада 2017 року.
Частиною четвертою статті 234 КПК України передбачено, що клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участі слідчого та прокурора.
Відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду ‒ комп’ютерної програми «Д-3» протягом 2017 року загалом суддями (слідчими суддями) Приморського районного суду міста Одеси було розглянуто 41 393 справи та матеріали, у вказаний період фактично працювало 20 суддів (у тому числі слідчих суддів), відповідно середнє навантаження на кожного суддю (слідчого суддю) становило 2070 справ та матеріалів. Суддею (слідчим суддею) Попревичем В.М. протягом 2017 року було розглянуто 4 994 справи та матеріали, середнє навантаження на суддю перевищило на 141 % середнє навантаження на суддю (слідчого суддю) Приморського районного суду міста Одеси, тобто суддею Попревичем В.М. розглянуто на 2 924 справи та матеріали більше, ніж у середньому в суді.
З урахуванням викладеного, під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що розгляд суддею Попревичем В.М. клопотань про надання дозволу на проведення обшуків здійснено з порушенням вимог частини другої статті 113, частини четвертої статті 234 КПК України, проте встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини не дають підстав для висновку про наявність у діях судді дисциплінарного проступку, оскільки порушення строку розгляду було зумовлено надмірним навантаженням, наданням можливості стороні обвинувачення з’явитись для розгляду клопотань у судовому засіданні, а також тим, що 18, 19 листопада 2017 року були вихідними днями.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у разі допущення умисного або внаслідок недбалості порушення.
Таким чином, з урахуванням встановлених під розгляду дисциплінарної справи обставин, Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя визначено, що в діях судді відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, порушення засад гласності і відкритості судового процесу, безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.
Розгляд слідчим суддею клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів
Ухвалами слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича В.М. від 8 листопада 2017 року у задоволенні клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_2 від ДАТА_2, відмовлено.
Як убачається з мотивувальних частин ухвал, відмову у задоволенні клопотань слідчий суддя обґрунтовував тим, що вказані у клопотаннях документи (договори з додатками, додаткові договори), комп’ютерна техніка, речі та пристрої, що перебувають у володінні ПАТ «Ексімнафтапродукт», ПрАТ «Синтез Ойл», тимчасовий доступ до яких просили надати слідчий та прокурор, можуть містити охоронювану законом комерційну (конфіденційну) інформацію, оскільки стосуються відомостей про постачальників, продавців та покупців продукції підприємства, відомості про способи придбання реалізації продукції підприємством.
Проте, незважаючи на викладене, слідчим у клопотанні не порушувалось питання про надання тимчасового доступу до відомостей, які містять охоронювану законом таємницю, не обґрунтовано неможливість доведення обставин, які підлягають доведенню за допомогою цих речей і документів, іншим способом, а також необхідність тимчасового доступу до них.
За висновком слідчого судді збирання доказів не може здійснюватись шляхом застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича В.М. від 30 листопада 2017 року у задоволенні клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_2 від ДАТА_2, відмовлено.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки слідчий звернувся із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять охоронювану законом банківську таємницю стосовно фізичної особи та перебувають у володінні АТ «Ощадбанк», проте у зв’язку з неявкою у судове засідання не довів обґрунтування необхідності задоволення вказаного клопотання.
Крім того, слідчий суддя мотивував відмову у задоволенні клопотань долученням слідчим та прокурором до клопотань неналежним чином завірених копій витягів з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, а також копій допиту свідка, висновку експерта в інших кримінальних провадженнях, деякі аркуші яких взагалі не давали йому змоги як слідчому судді дослідити їхній зміст у зв’язку з неналежною якістю виготовлення.
У дисциплінарній скарзі прокуратурою Одеської області зазначено, що 8 листопада 2017 року слідчий суддя безпідставно постановив ухвали про відмову у задоволенні клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів, порушуючи вимоги частини другої статті 134, частини четвертої статті 163 КПК України, не здійснив виклик учасників кримінального провадження, вказаними діями обмежив їх у реалізації прав та виконанні процесуальних обов’язків, безпідставно відмовив у його задоволенні вказаних клопотань, постановивши відповідну ухвалу 30 листопада 2017 року у відкритому судовому засіданні.
Надаючи оцінку діям судді під час розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає таке.
Частиною першою статті 162 КПК України передбачено, що до охоронюваної законом таємниці, яку містять речі і документи, належать:
1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;
2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;
3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;
4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;
5) відомості, які можуть становити банківську таємницю;
6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;
7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;
8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;
9) державна таємниця.
Статтею 162 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкт господарювання, який є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.
Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» містить вичерпний перелік документів, що не становлять комерційну таємницю, при цьому фінансово-господарські документи суб’єкта підприємницької діяльності до їх складу не входять.
З урахуванням викладеного вбачається, що документи щодо фінансово-господарських відносин підприємства з його контрагентами можуть містити інформацію, яка має комерційну цінність, невідому третім особам, і до неї немає вільного доступу інших осіб, а отже правомірно може бути визнана підприємством комерційною таємницею.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю.
Частиною шостою 6 статті 160 КПК України передбачено, що на сторону кримінального провадження, яка звернулася до слідчого судді під час досудового розслідування із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, покладається обов’язок довести можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Як убачається з тексту ухвал Приморського районного суду міста Одеси від 8 листопада 2017 року, прийнятих слідчим суддею Попревичем В.М. у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_2 від ДАТА_2, слідчий звернувся до суду із клопотаннями про тимчасовий доступ до оригіналів (у разі відсутності оригіналів ‒ копій) всіх договорів із додатками, укладених між ПрАТ «Ексімнафтапродукт», приватним акціонерним товариством «Синтез Ойл», до всіх наявних документів щодо взаємовідносин ПрАТ «Ексімнафтапродукт», ПрАТ «Синтез Ойл» з ПАТ «Укртатнафта», з ПрАТ «Синтез Ойл», з ТОВ «Реаліз Ойл» щодо постачання в 2014 році на адресу ПАТ «Укртатнафта» нафти сирої, комп’ютерної техніки, речей та пристроїв, за допомогою яких виготовлялись зазначені документи, що перебувають у володінні ПАТ «Ексімнафтапродукт», ПрАТ «Синтез Ойл».
Під час судових засідань 8 листопада 2017 року представники володільців майна заперечили проти надання тимчасового доступу до вказаного у клопотанні майна.
У своїх поясненнях суддя Попревич В.М. зазначив, що до поданих стороною обвинувачення клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів не було долучено постанови про визначення підслідності кримінального провадження, в межах якого слідчий звернувся із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, що викликало у нього сумнів щодо законності проведення досудового розслідування.
Оскільки під час судових засідань 8 листопада 2017 року слідчим та прокурором не доведено неможливості іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою речей і документів, що містять інформацію щодо фінансово-господарських відносин підприємства з його контрагентами, яка може мати конфіденційний характер та належить до охоронюваної законом таємниці, доводи автора скарги, що слідчим суддею безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, не свідчать про вчинення ним дисциплінарного проступку, оскільки вказані дії вчинені суддею у межах дискреційних повноважень, передбачених статтями 160, 162 КПК України.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що 5 грудня 2017 року слідчий повторно направив до Приморського районного суду міста Одеси клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів, що містять охоронювану законом банківську таємницю, яка знаходилась у володінні АТ «Ощадбанк», яке слідчим суддею Попревичем В.М. було задоволено, з тих підстав, що слідчий у судовому засіданні довів необхідність здійснення тимчасового доступу до речей і документів, що містить охоронювану законом таємницю.
Частиною першою статті 163 КПК України передбачено, що після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи.
Відповідно до частини п’ятої статті 163 КПК України слідчий суддя має постановити ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що мають місце обставини, передбачені підпунктами 1, 2, 3 частини п’ятої статті 163 КПК України.
Таким чином, КПК України покладає на слідчого суддю обов’язок щодо виклику лише особи, у володінні якої знаходяться речі та документи, однак не містить конкретної вказівки слідчому судді на те, яким чином необхідно діяти в разі неявки на розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів сторони кримінального провадження, якою таке клопотання було подане (сторони обвинувачення), враховуючи, що відповідно до частини четвертої статті 163 КПК України клопотання цієї категорії розглядається за участю сторони кримінального провадження та сторона кримінального провадження зобов’язана довести наявність достатніх підстав вважати, що мають місце обставини, передбачені підпунктами 1, 2, 3 частини п’ятої статті 163 КПК України
За таких обставин Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів у діях судді Попревича В.М. відсутній склад дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, порушення засад гласності і відкритості судового процесу.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Врахувавши обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, у тому числі те, що суддя Попревич В.М. працює на посаді судді понад 26 років, позитивно характеризується, має надмірне навантаження по суду, зокрема за 2017 рік ним розглянуто на 2 924 справи та матеріали більше, ніж у середньому по суду, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у притягненні судді Попревича В.М. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.38 Регламенту Вищої ради правосуддя, якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про припинення дисциплінарного провадження стосовно судді Попревича В.М.
Керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49–51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.22–12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича Віктора Михайловича до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Попревича Віктора Михайловича припинити.
Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
В.К. Комков
Член Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Л.А. Швецова
