Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Бурка Руслана Володимировича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 квітня 2018 року № 1204/1дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 21 травня 2018 року (вх. № 2496/0/6-18) надійшла скарга судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Бурка Р.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 20 квітня 2018 року № 1204/1дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 21 травня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.

Скарга судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Бурка Р.В. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У скарзі та доповненні до неї суддя Бурко Р.В. стверджує, що оскаржуване рішення Дисциплінарної палати не ґрунтується на чинному законодавстві і підлягає скасуванню, а дисциплінарне провадження – закриттю.

За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Дисциплінарної палати від 20 квітня 2018 року № 1204/1дп/15-18.

Суддя Бурко Р.В., ОСОБА_1 повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

До Вищої ради правосуддя надійшла заява суддя Бурка Р.В. про розгляд скарги без його участі.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., дійшла висновку, що скарга судді Бурка Р.В. на рішення Дисциплінарної палати від 20 квітня 2018 року № 1204/1дп/15-18 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Рішенням Дисциплінарної палати від 20 квітня 2018 року № 1204/1дп/15-18 суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда Бурка Р.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності став висновок Дисциплінарної палати про те, що під час розгляду кримінальної справи № ____________ суддя Бурко Р.В. внаслідок допущеної ним очевидної недбалості, яка виявилася у постановленні ухвали про тримання під вартою на підставі необґрунтованого клопотання слідчого та без наведення мотивів відхилення відповідних доводів сторони захисту, яка звертала увагу судді на це під час розгляду клопотання, порушив вимоги кримінального процесуального законодавства України та норми статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

На думку Дисциплінарної палати, поведінка судді Бурка Р.В. під час розгляду справи № _______________ свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі – Закон № 2453-VI) в зазначеній редакції, а саме: незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод у зв’язку з очевидною недбалістю.

Суддя Бурко Р.В. у скарзі стверджує, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутності належних підстав, а його доводів та пояснень під час розгляду дисциплінарної справи не враховано та не спростовано.

Згідно з матеріалами дисциплінарної справи 17 серпня 2015 року до Кіровського районного суду міста Кіровограда надійшло клопотання слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області Рудова В.В., внесене у кримінальному провадженні № ___________, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів стосовно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 191 Кримінального кодексу України (привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах) (далі – КК України).

Органами досудового розслідування 17 та 18 серпня 2015 року (повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри) ОСОБА_1 повідомлено про підозру в тому, що за його пропозицією як голови наглядової ради приватного акціонерного товариства «Весна» (далі – ПрАТ «Весна») 18 квітня 2014 року наглядовою радою на посаду директора товариства призначена його дружина – ОСОБА_2 з правом від імені товариства вчиняти дії без довіреності та підписувати правочини. Після цього службовими особами ПрАТ «Весна» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 незаконно, протиправно, без рішення загальних зборів товариства, на порушення вимог частини другої статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» 8 вересня 2014 року було відчужено нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення площею 102,62 кв. м; 6/25 частини домоволодіння та комплекс будівель. Наступного дня, 9 вересня 2014 року, нотаріусом було посвідчено правочин, за яким право власності на нерухомість перейшло до ОСОБА_1. У подальшому 22 жовтня 2014 року приватний нотаріус посвідчила договір, за яким право власності на вказані об’єкти перейшло до малолітнього сина підозрюваного ОСОБА_1 – ОСОБА_3. Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 191 КК України, а саме у привласненні чужого майна, яке було ввірено особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах.

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Бурко Р.В. 19 серпня 2015 року постановив ухвалу про задоволення вказаного клопотання з урахуванням змін до клопотання про застосування запобіжного заходу, внесених 18 серпня 2015 року прокурором прокуратури міста Кіровограда Мехедою В.Д., якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, визначено розмір застави у сумі 350 000 гривень.

Ухвалу мотивовано існуванням «по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного». Вказані обставини суд вважав «виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», та не вбачав підстав для обрання щодо нього більш м’якого запобіжного заходу.

В ухвалі також зазначено, що раніше наведені доводи захисника підозрюваного не беруться до уваги, оскільки жодних об’єктивних доказів на їх обґрунтування суду не надано.

Крім того, в ухвалі вказано, що підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин, обіймаючи керівну посаду, а тому є підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, може: переховуватися від органів досудового розслідування; як посадова особа підприємства знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; здійснювати вплив на свідків, які є чи були підпорядкованими йому працівниками та виконували його вказівки; вживати заходів щодо приховування слідів злочину, майна, здобутого злочинним шляхом; мати зв’язки з імовірними співучасниками злочину. Також слідчий суддя враховує обставини, визначені у частині першій статті 178 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним особливо тяжкого злочину, спричинення при цьому потерпілій матеріальної шкоди в особливо великому розмірі; заподіяння кримінальним правопорушенням збитків, які не було відшкодовано.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2015 року скасовано ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 19 серпня 2015 року та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Мехеди В.Д. про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб відмовлено.

Апеляційний суд Кіровоградської області дійшов висновку, що слідчий суддя районного суду повинен був дотримуватися вимог частини другої статті 194 КПК України, був зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання та відмовити у застосуванні до ОСОБА_1 будь-якого запобіжного заходу, оскільки прокурор не надав необхідних доказів, а під час судового розгляду не довів: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 191 КК України; наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує прокурор або слідчий; недостатності застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, апеляційним судом вказано, що за змістом статті 25, частини четвертої статті 26, пункту 3 частини першої статті 477 КПК України прокурор, слідчий зобов’язані в межах компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого. Матеріали кримінального провадження не містять даних, які підтверджують, що ОСОБА_1 щодо потерпілої ОСОБА_4 був найманим працівником і завдав шкоду виключно їй. У повідомленнях про підозру і про зміну раніше повідомленої підозри не йдеться про заподіяння діями ОСОБА_1 шкоди будь-кому, а тим більше потерпілій ОСОБА_4;

Дисциплінарною палатою встановлено, що відповідно до матеріалів справи захисник підозрюваного Нікішов Г.І. в судових засіданнях 18, 19 серпня 2015 року у цій справі звертав увагу слідчого судді Бурка Р.В. на вказані обставини, проте слідчий суддя не взяв їх до уваги та не зазначив в ухвалі від 19 серпня 2015 року мотивів їх відхилення, обмежившись лише такою фразою: «раніше зазначені доводи захисника підозрюваного не приймаються до уваги, зважаючи на те, що жодних об’єктивних доказів на їх обґрунтування до суду не надано».

Оцінюючи дії судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Бурка Р.В., Дисциплінарна палата встановила:

слідчим суддею Бурком Р.В. під час постановлення ухвали про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів не дотримано вимог статей 132 та 194 КПК України щодо встановлення обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також відсутнє обґрунтування недостатності застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. При цьому прийняття такого рішення суддею Бурком Р.В. обґрунтовано виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення;

задовольняючи клопотання та застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід, слідчий суддя Бурко Р.В. мотивував своє рішення тим, що матеріали клопотання містять достатні дані про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених пунктами 1–5 частини першої статті 177 КПК України, та доказів недостатності застосування до підозрюваного більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні. При цьому слідчим суддею враховано, що ОСОБА_1 не відшкодував завдану шкоду;

у матеріалах клопотання, а також у змінах до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор жодним чином не обґрунтував і не робив спроби довести, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Однак слідчий суддя районного суду безпідставно, не мотивуючи в ухвалі свого рішення, вказав, що у цьому кримінальному провадженні жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З огляду на наведене Дисциплінарна палата встановила, що суддя Бурко Р.В. під час розгляду справи № __________ своїми діями, вчиненими в результаті допущеної ним очевидної недбалості, постановляючи ухвалу про тримання під вартою ОСОБА_1 на підставі необґрунтованого клопотання слідчого та без наведення мотивів відхилення відповідних доводів сторони захисту, порушив норми кримінального процесуального законодавства України та вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дисциплінарна палата дійшла висновку про те, що поведінка судді Бурка Р.В. під час здійснення правосуддя у справі № _________ свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI у зазначеній редакції, а саме: незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод у зв’язку з очевидною недбалістю.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною палатою враховано встановлені під час перевірки обставини, а також обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, позитивну характеристику судді, відсутність у нього дисциплінарних стягнень у минулому, а також те, що, суддя, маючи тринадцятирічний досвід роботи на посаді судді, проявив очевидну недбалість, порушив основоположне право людини – право на свободу та особисту недоторканність, безпідставно обрав підозрюваному найсуворіший запобіжний захід – тримання під вартою.

Доводи скарги не спростовують встановлених Дисциплінарною палатою обставин та кваліфікації дій судді Бурка Р.В.

Стверджуючи про необґрунтованість оскаржуваного рішення, суддя Бурко Р.В. вказав, що Дисциплінарна палата з перевищенням повноважень, наданих чинним законодавством, вдалась до оцінки законності та обґрунтованості судового рішення, а не дій судді.

Вказані доводи підлягають відхиленню, оскільки у рішенні Дисциплінарної палати зазначено про недотримання суддею Бурком Р.В. норм процесуального законодавства під час розгляду справи та про відсутність обґрунтування неможливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, що призвело до порушення вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Така позиція Дисциплінарної палати стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій Бурка Р.В. як судді та висновку про невиконання обов’язків, покладених на нього Конституцією України та процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

У скарзі суддя Бурко Р.В. зазначає, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно враховувати норми міжнародного права та практику Європейського суду з прав людини, зокрема щодо трактування поняття «обґрунтована підозра», про яку йдеться у рішеннях «K.-F. проти Німеччини» та «Феррарі-Браво проти Італії».

Такі доводи судді Бурка Р.В. не спростовують встановлених Дисциплінарною палатою обставин порушення вимог КПК України, оскільки в ухвалі від 19 серпня 2015 року суд обмежився лише посиланням на достатність даних у клопотанні слідчого щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_1.

Аргументи судді щодо підтримання Дисциплінарною палатою правової позиції, викладеної в ухвалі апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2015 року, не відповідають дійсності, оскільки в оскаржуваному рішенні наведено мотиви скасування судом апеляційної інстанції ухвали слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Бурка Р.В. від 19 серпня 2015 року.

Суддя Бурко Р.В. стверджує, що, обираючи запобіжний захід, суд врахував те, що дружина ОСОБА_2 обіймала посаду директора ПрАТ «Весна», тому останній мав можливість впливати на свідків, а також те, що об’єкти нерухомого майна, відчужені ПрАТ «Весна», перебували у власності малолітнього сина ОСОБА_3.

Вища рада правосуддя не бере до уваги вказаних доводів, оскільки зміст ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 19 серпня 2015 року не містить посилань на такі обставини.

Доводи судді щодо тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості.

В ухвалі від 19 серпня 2015 року суддя Бурко Р.В. зазначає про наявність суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

Така позиція висловлена Європейським судом з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Харченко проти України», в якому суд нагадав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно  задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності  специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (з-поміж інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії»).

Оскільки суддя Бурко Р.В. в ухвалі від 19 серпня 2015 року не врахував, що такий висновок стосувався продовження тримання під вартою, та не зазначив, існування якого суспільного інтересу нівелює (переважає) презумпцію невинуватості особи, вказані доводи не можуть бути підставою для твердження про неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж взяття під варту.

Європейський суд з прав людини, зокрема у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя.

Посилання судді Бурка Р.В. в ухвалі від 19 серпня 2015 року на те, що раніше зазначені доводи захисника підозрюваного не беруться до уваги, зважаючи на те, що жодних об’єктивних доказів на їх обґрунтування до суду не надано, не відповідають вказаній позиції Європейського суду з прав людини.

Розглянувши скаргу судді Бурка Р.В. та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Вища рада правосуддя вважає, що підстави для скасування рішення Дисциплінарної палати від 20 квітня 2018 року № 1204/1дп/15-18 відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи вимоги статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та встановлені Дисциплінарною палатою обставини, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді Бурка Р.В. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат

до посадового окладу судді протягом трьох місяців є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 квітня 2018 року № 1204/1дп/15-18 про притягнення судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Бурка Руслана Володимировича до дисциплінарної відповідальності.

Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк