X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
17.02.2020
483/2дп/15-20
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого –Худика М.П., членів Блажівської О.Є., Грищука В.К., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Кулія Валерія Микитовича, Прокуратури Полтавської області стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Ганни В’ячеславівни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 18 лютого 2019 року за вх. № К-1207/0/7-19 надійшла дисциплінарна скарга Кулія В.М., 31 жовтня 2019 року за вх. № К-1207/2/7-19 – доповнення до скарги. Також 26 березня 2019 року за вх. 391/0/13-19 надійшла дисциплінарна скарга Прокуратури Полтавської області в особі в.о. прокурора Полтавської області Глушка А.М. на неналежну поведінку судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. під час розгляду справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аукціонний центр плюс» (далі – ТОВ «Аукціонний центр плюс») до ОСОБА_1 про спонукання до виконання умов договору про надання юридичних послуг (справа № 554/10688/16-ц).

Автори скарг зазначають, що під час розгляду вказаної справи суддя Андрієнко Г.В. незаконно постановила ухвали: від 23 лютого 2017 року – про затвердження мирової угоди, від 19 січня 2018 року – про виправлення описки, від 26 лютого 2018 року – про роз’яснення ухвали про затвердження мирової угоди.

Дії судді, як наголошують скаржники, під час постановлення вказаних ухвал свідчать про вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г» пункту 1, пунктами 3, 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права  під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях чесності, непідкупності, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисне допущення суддею, який брав участь у справі, грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 18 лютого та від 26 березня 2019 року вказані скарги передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Нежурі В.А.

Протоколами повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 27 травня 2019 року (у зв’язку із закінченням повноважень члена Вищої ради правосуддя Нежури В.А.) вказані скарги передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Василенку А.В.

Протоколами повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 14 серпня 2019 року (у зв’язку із закінченням повноважень члена Вищої ради правосуддя Василенка А.В.) вказані скарги передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Артеменку І.А.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Кулія В.М., Прокуратури Полтавської області  член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. склав вмотивований висновок про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В.

Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. з огляду на таке.

Андрієнко Ганна В’ячеславівна Указом Президента України від 30 березня 2000 року № 551/2000 призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 7 квітня 2005 року № 2534-VII обрана на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави безстроково.

У провадженні судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «Аукціонний центр плюс» до ОСОБА_1 про спонукання до виконання умов, передбачених договором про надання юридичних послуг.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 22 грудня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 31 січня 2017 року.

31 січня 2017 року до суду надійшла заява ТОВ «Аукціонний центр плюс» про визнання мирової угоди.

Ухвалою судді Андрієнко Г.В від 23 лютого 2017 року визнано та затверджено мирову угоду, укладену між сторонами у справі за позовом ТОВ «Аукціонний центр плюс» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Згідно з мировою угодою за ТОВ «Аукціонний центр плюс» визнається право власності на нерухоме майно, а саме:

комплекс будівель та споруд, який складається з адміністративної будівлі, літ. А-1-2, площею 1493,7 кв. м; профілакторій, літ. Б-1-2, площею 850,7 кв. м; дефектоскопія, літ. В-1, площею 213,8 кв. м; трубний цех, літ. Г-1-3, площею 609,8 кв. м; цех РНТ, літ. Д-1, площею 742,9 кв. м; склад кисневих балонів, літ. Е-1, площею 27,1 кв. м; цех ПВО, літ. Ж-1, площею 259,2 кв. м; електроцех, літ. З-1, площею 648,5 кв. м; ПРЦ, літ. И-1, площею 1126,8 кв. м; турбінний цех, літ. К-1, площею 920,2 кв. м; насосна, літ. Л-1, площею 56,6 кв. м; «столярка», літ. М-1, площею 193,3 кв. м; «будинок связистів», літ. Н-1, площею 213,8 кв. м; ангар, літ. О-1 площею 195,7 кв.м; ангар, літ. П-1 площею 135,2 кв.м; ангар, літ. Р-1, площею 462,3 кв. м; навіс, літ. С, площею 86,3 кв. м; котельня, літ. Т-2, площею 184,9 кв. м; навіс, літ. Щ, площею 43,7 кв. м; центральний склад, літ. Ш-1-2, площею 1022,5 кв. м; насосна, літ. Я-1, площею 6,2 кв. м; прохідна, літ. Ф-1, площею 23,7 кв. м; склад, літ. Ц-1, площею 1258,8 кв. м; незакінчене будівництво, літ. Ю, площею 54,6 кв. м; погріб, літ. Ч-1, площею 70,9 кв. м; зварювальний цех, літ. Х-1, площею 621,6 кв. м; склад, літ. Ь-1, площею 4,8 кв. м; № 1 – огорожа з/б; № 4 – огорожа цегляна; № 1-11 – ворота металеві; № 12-22 – крани; № 26, 27 – «з/д колія», що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. ___, ___, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером _____;

квартира № 193 загальною площею 67 кв. м, за адресою: м. Полтава, вул. ___, ___;

квартира № 195 загальною площею 65,6 кв. м,  за адресою: м. Полтава, вул. ____, ___;

квартира № 205 загальною площею 36,6 кв. м,  за адресою: м. Полтава, вул. ____, ___.

Крім того, відповідно до угоди ТОВ «Аукціонний центр плюс» відмовляється від будь-яких претензій до ОСОБА_1 у зв’язку з невиконанням нею умов договору про надання юридичних послуг; права та обов’язки за договором, укладеним між ТОВ «Аукціонний центр плюс» та ОСОБА_1 16 травня 2016 року про надання послуг, припиняються.

Провадження у справі закрито. Вказано, що право власності на вказане нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

У подальшому ухвалою судді Андрієнко Г.В. від 19 січня 2018 року виправлено в ухвалі Октябрського районного суду міста Полтави від 23 лютого 2017 року описку щодо площі нерухомого майна, а саме збільшено загальну площу комплексу будівель та споруд з 11527 кв. м на 12230, 6 кв. м.

 Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави (суддя Андрієнко Г.В.) від 26 лютого 2018 року задоволено заяву ТОВ «Аукціонний центр плюс» про роз’яснення ухвали суду.

Роз’яснено, що у зв’язку з визнанням за ТОВ «Аукціонний центр плюс» права власності на нерухоме майно – квартири №№ 193, 195, 205 за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. ____ (колишня _____), ___, органи державної реєстрації, приватні та державні нотаріуси, інші акредитовані особи повинні внести відмітки про припинення (скасування та погашення) записів про обтяження, арешти нерухомого майна шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо таких об’єктів нерухомого майна:

«номер запису про обтяження ____; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 04.01.2011; підстава виникнення обтяження: постанова слідчого, б/н, 31.12.2010, слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ _____, слідчий ОСОБА_3; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця ____ (____), будинок __, квартира № ___;

номер запису про обтяження ____; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 04.01.2011; підстава виникнення обтяження: постанова слідчого, б/н, 31.12.2010, слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ ____, слідчий  ОСОБА_3; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця ______ (_____), будинок ___, квартира № ___;

номер запису про обтяження _____; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 04.01.2011; підстава виникнення обтяження: постанова слідчого, б/н, 31.12.2010, слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ _____, слідчий ОСОБА_3; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця _____ (______), будинок ____, квартира № ____;

номер запису про обтяження _____; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 18.07.2006; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ № ____; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, держ. виконавець ОСОБА_4; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця _____ (____), будинок ____, квартира № ____;

номер запису про обтяження _____; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 18.07.2006; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ № ______; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, держ. виконавець ОСОБА_4; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця _____ (_____), будинок __, квартира № ___;

номер запису про обтяження ______; вид обтяження: арешт нерухомого майна; дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон 18.07.2006; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ № _____; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, держ. виконавець ОСОБА_4; об’єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця _____ (_____), будинок ___, квартира № __».

Кулій В.М. та Прокуратура Полтавської області вказують на незаконність ухвал, постановлених суддею Андрієнко Г.В., та умисність дій судді під час їх постановлення, на підтвердження чого посилаються на постанову Полтавського апеляційного суду від 5 грудня 2018 року, якою вказані ухвали скасовано.

  Скасовуючи ухвали суду від 23 лютого 2017 року, 19 січня 2018 року, 26 лютого 2018 року, апеляційний суд зазначив:

затверджуючи мирову угоду, суд вийшов за межі предмета позову;

підставою звернення до суду ТОВ «Аукціонний центр плюс» стало невиконання умов договору про надання послуг від 16 травня 2016 року щодо надання юридичних послуг, однак оскаржуваною ухвалою було визнано право власності на нерухоме майно та вирішено питання щодо його державної реєстрації;

визнавши право власності на нерухоме майно шляхом затвердження мирової угоди, районний суд порушив процедуру, передбачену для реєстрації права власності, передбачену Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не звернувши увагу на те, що згідно з укладеним 24 квітня 2016 року договором купівлі-продажу з ПАТ «Веселка» позивач набув право на майнові права, а не на об’єкти нерухомості;

згідно з пунктом 1.5 вказаного договору права покупця на отримання у власність об’єктів нерухомості виникають після державної реєстрації права власності на них за покупцем;

товариство жодним доказом не підтвердило збільшення площі приміщень, а районним судом ця обставина не була перевірена. Таким чином, суд першої інстанції необґрунтовано збільшив площу об’єктів нерухомості;

ухвала від 26 лютого 2018 року, якою роз’яснено рішення шляхом зобов’язання органів державної реєстрації, нотаріусів, інших акредитованих осіб внести відмітки до записів про обтяження нерухомого майна, суперечить приписам статей 13, 271 ЦПК України, оскільки стосується питань, які не заявлялись позивачем ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи судом першої інстанції. Більш того, зобов’язавши зазначені органи вчиняти певні дії щодо реєстрації майна, право власності на яке визнано за позивачем, районний суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не залучались до розгляду справи, шляхом роз’яснення постановленої ухвали про затвердження мирової угоди, також вийшовши за межі заявлених позовних вимог;

суд не звернув увагу на те, що обтяження у вигляді арешту нерухомого майна згідно з державною реєстрацією обтяжень в Єдиному реєстрі заборон, вчинені 4 січня 2011 року на підставі арешту слідчого ОСОБА_3, мають вирішуватись на підставі положень статей 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України.

У скарзі Кулій В.М. зазначає, що суддею Андрієнко Г.В. вирішено питання про право власності на нерухоме майно, проте не залучено до участі у справі власника майна – відкритого акціонерного товариства «Бурова компанія «Букрос» (далі – ВАТ «БК Букрос»), наслідком чого стала реєстрація належного підприємству майна за іншими особами.

У скарзі Прокуратура Полтавської області вказує, що на підставі ухвал судді Андрієнко Г.В. ТОВ «Аукціонний центр плюс» провів реєстрацію права власності на нерухоме майно: комплекс будівель та споруд загальною площею 12230,6 кв. м за адресою: вулиця ____, ____ у місті Полтаві, та на три квартири, а саме: № 193 площею 67 кв. м, № 195 площею 65,6 кв. м та № 205 площею 36,6 кв. м за адресою: вул. ______ (колишня ______), ____ у м. Полтаві. У подальшому зазначене нерухоме майно було перепродано на підставі договорів купівлі-продажу та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності інших юридичних осіб. Фактично ухваленими рішеннями суддя Андрієнко Г.В. безпідставно позбавила права власності ВАТ «БК «Букрос» на цілісний майновий комплекс та три квартири всупереч волі власника цього майна та органу управління майном, чим унеможливила погашення кредиторських вимог державних органів, фізичних та юридичних осіб, що свідчить про істотні негативні наслідки прийнятих суддею неправосудних рішень.

Такими діями, спрямованими на відчуження нерухомого майна ВАТ «БК Букрос» на користь третіх осіб, суддя Андрієнко Г.В. також порушила інтереси держави, інтереси кредиторів у справі № 18/257 про банкрутство, зокрема в особі державних органів і установ.

На підставі зазначеного Кулій В.М. та Прокуратура Полтавської області просять притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.

У поясненнях суддя Андрієнко Г.В. зазначила таке.

22 грудня 2016 року до її провадження надійшла позовна заява ТОВ «Аукціонний центр плюс» до ОСОБА_1 про спонукання до виконання умов договору. У позовній заяві зазначалося, що згідно з договором про надання послуг від 16 травня 2016 року, укладеним між ТОВ «Аукціонний центр плюс» та фізичною особою ОСОБА_1, ОСОБА_1 зобов’язалася надати послуги, що полягали в упорядкуванні, оформленні та реєстрації права власності на нерухоме майно, найменування та опис якого міститься в додатку до договору. Умови договору не були виконані, оскільки відповідачем не були здійснені дії з реєстрації майна, придбаного ТОВ «Аукціонний центр», тому позивач звернувся до суду із вимогами про спонукання до виконання зобов’язань.

31 січня 2017 року від ТОВ «Аукціонний центр плюс» та ОСОБА_1 до суду надійшла заява про визнання мирової угоди, відповідно до якої за ТОВ «Аукціонний центр плюс» визнається право власності на нерухоме майно, а саме: квартири №№ 193, 195, 205, розташовані на вул. _____, _____ у м. Полтаві, та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Полтава, вул. _____, ____.

До мирової угоди був наданий пакет документів на підтвердження правомірності вимог щодо можливості укладення мирової угоди.

Суддя зазначила, що, розглянувши мирову угоду та надані документи, дійшла висновку, що її можливо затвердити в наданому вигляді, угодою не буде порушено прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 23 лютого 2017 року вказана мирова угода між сторонами була затверджена на умовах, запропонованих сторонами.

Стосовно затвердження мирової угоди суддя пояснила таке.

Із матеріалів справи вбачалося, що 12 липня 2013 року проведено чотири аукціони з продажу нерухомого майна ВАТ «БК «Букрос», переможцем яких стало публічне акціонерне товариство  «Веселка» (далі – ПАТ «Веселка»). 16 липня 2013 року між ВАТ «БК «Букрос» та ПАТ «Веселка» укладено чотири договори (біржові контракти) купівлі-продажу майна ВАТ «БК «Букрос» на аукціоні. Як зазначено в договорах (розділ 1 договору), метою договору є оформлення результатів продажу майна ВАТ «БК «Букрос» на аукціоні, що відбувся 12 липня 2013 року. Ціна продажу була визначена згідно із протоколами проведення аукціону з продажу майна від 12 липня 2013 року. На виконання договорів 16 липня 2013 року підписано акти прийому-передачі майна ВАТ «БК «Букрос» ПАТ «Веселка», а саме квартир №№ 193, 195, 205, розташованих на вул. _____ (колишня _____), ___ в м. Полтаві, та нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Полтава, вул. _____, ____.

Суддя зазначила, що через неплатоспроможність ВАТ «БК «Букрос» та відсутність коштів сторонами не було досягнуто угоди стосовно нотаріального посвідчення договору.

Отже, як наголосила суддя, складанням та підписанням 16 липня 2013 року актів прийому передачі майна за договорами купівлі-продажу від 16 липня 2013 року ВАТ «БК «Букрос» вчинило дії, що свідчать про прийняття правочинів до виконання шляхом схвалення особою, якою їх укладено.

Стосовно купівлі-продажу майнових прав суддя просила звернути увагу на таке.

Згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю, визнаються речовими правами і пов’язані з конкретними річчю, майном.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об’єкта цивільних прав. Майнове право – обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Таким чином, майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу майнових прав, – це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Придбані за договором купівлі-продажу майнових прав від 24 квітня 2016 року ТОВ «Аукціонний центр плюс» майнові права на нерухоме майно засвідчують його правомочність отримати право власності на таке нерухоме майно в майбутньому.

Договір купівлі-продажу майнових прав від 24 квітня 2016 року, укладений між ПАТ «Веселка» та ТОВ «Аукціонний центр плюс», за всіма ознаками відповідає дійсності правочину та вчинений продавцем за наявності прав на таке відчуження.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказані норми визначають об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов’язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом із тим особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).

Враховуючи викладене, як зазначила суддя, при затвердженні мирової угоди вона дійшла висновку, що вимога про визнання права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу майнових прав є належним способом судового захисту, передбаченим статтею 16 ЦК України.

Як вказала суддя, при затвердженні умов мирової угоди вона вважала, що сторони мають право на укладення такої угоди, оскільки ПАТ «Веселка» сплачені кошти за квартири №№ 193, 195, 205, розташовані по вул. _____ (колишня _____), ____ в м. Полтаві, та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Полтава, вул. ____, ____, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що аукціони з реалізації нерухомого майна визнані недійсними.

Стосовно постановлення ухвали від 19 січня 2018 року про виправлення описки в ухвалі від 23 лютого 2017 року про затвердження мирової угоди суддя зазначила таке.

16 січня  2018 року ТОВ «Аукціонний центр плюс» звернулося до суду із заявою про виправлення описки в ухвалі від 23 лютого 2017 року, посилаючись на дані технічного паспорта на приміщення за адресою: м. Полтава, вул._____, ____.

Зі слів судді, нею було встановлено, що під час звернення до суду позивач зазначив площі придбаних приміщень згідно з технічним паспортом («Характеристика будинку, господарських будівельних споруд») без врахування поверховості та внутрішніх обмірів приміщень.

Суддя зазначила, що під час постановлення ухвали суду 23 лютого 2017 року про затвердження мирової угоди недостатньо ретельно перевірила площі приміщень відповідно до технічного паспорта, внаслідок чого допустила описку.

В ухвалі суду про виправлення описки від 19 січня 2018 року площі приміщень зазначені відповідно до технічного паспорта, виготовленого ПП «Інвентаризатор».

Щодо постановлення ухвали від 26 лютого 2018 року про роз’яснення ухвали від 23 лютого 2017 року про затвердження мирової угоди суддя  зазначила таке.

21 лютого 2018 року до суду надійшла заява директора ТОВ «Аукціонний центр плюс» ОСОБА_2 про роз’яснення ухвали суду про затвердження мирової угоди.

Заявник зазначив, що при реєстрації прав власності на квартири з’ясувалося, що право власності на придбане майно до цього часу зареєстроване за попереднім власником, а також що це майно перебуває під арештом, що не дає новому власнику можливості користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Як наголосила суддя Андрієнко Г.В., під час розгляду цієї заяви вона керувалася постановою господарського суду Полтавської області від 4 грудня 2012 року у справі № 18/257, відповідно до якої: ВАТ «БК «Букрос» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; скасовано арешт (якщо він накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи будь-які інші обмеження щодо розпорядження майном). У постанові вказано, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Зазначила, що з огляду на такі обставини дійшла висновку, що на дату придбання ТОВ «Аукціонний центр плюс» майна арешт, накладений на майно попереднього власника, визнаного банкрутом, чи будь-які інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, в тому числі арешти, накладені на квартири, придбані на аукціоні, повинні бути скасованими.

З листа Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави від 20 лютого 2017 року № 4/3055, наявного в матеріалах справи № 554/10688/16-ц, вбачається, що на момент проведення торгів, укладення договорів купівлі-продажу майна ВАТ «БК «Букрос» арешти або будь-які інші обтяження майна вказаного підприємства відсутні.                      

Таким чином, на переконання судді, наявність арештів, накладених на майно попереднього власника, порушує права ТОВ «Аукціонний центр плюс». Наголосила, що роз’яснення судового рішення не змінювало змісту судового рішення.

Також суддя просила врахувати, що в ухвалі суду від 26 лютого 2018 року про роз’яснення судового рішення не зобов’язувала реєстраційні органи знімати арешт та не скасовувала арешти, накладені іншими органами, а лише роз’яснила, що органи державної реєстрації повинні внести відмітки про припинення записів про обтяження арештів спірних квартир.

Ухвала від 26 лютого 2018 року має роз’яснювальний характер, а не зобов’язальний, оскільки не містить обов’язку реєстраційних органів щодо її виконання. Крім того, ця ухвала стосувалася лише майна, що було предметом договору про надання послуг з упорядкування та реєстрації права власності, укладеного ТОВ «Аукціонний центр плюс» з ОСОБА_1.

На думку судді, ухвала від 26 лютого 2018 року жодним чином не могла порушити права будь-яких третіх осіб, в тому числі держави, ВАТ «БК «Букрос», кредиторів ВАТ «БК «Букрос», оскільки ВАТ «БК «Букрос» за майно були сплачені кошти, які використані на погашення заборгованості перед працівниками з виплати заробітної плати у 2013 році. Тобто продаж майна було вчинено з метою виконання вимог законодавства про банкрутство для погашення (виплати) наявної заборгованості.

 Щодо твердження скаржника Кулія В.М. про незалучення до участі у справі ВАТ «БК «Букрос» суддя зазначила таке.

Відповідно до статті 33 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) залучення співвідповідача та заміна неналежного відповідача можливі лише за клопотанням позивача. Таких клопотань позивачем заявлено не було, а суд не вправі самостійно визначатися з колом відповідачів у справі. Таке право належить лише позивачу.

Щодо третіх осіб суддя зазначила, що відповідно до статті 34 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред’явивши позов до однієї чи обох сторін. Статтею 35 цього Кодексу визначалося, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідних клопотань, заяв до суду не надходило, а тому ВАТ «БК «Букрос» не було залучене до участі у справі.

Окрім того, як наголосила суддя, права ВАТ «БК «Букрос» не могли бути порушені, оскільки майно вибуло з володіння товариства з його ініціативи та волі, що підтверджувалось відповідними договорами купівлі-продажу, актами прийому-передачі майна та відповідними протоколами проведення аукціону.

Також суддя просила врахувати, що жодних умисних або внаслідок недбалості дій нею допущено не було, а її добросовісна суддівська помилка була виправлена судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 175 ЦПК України (в редакції, чинній на час затвердження мирової угоди) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

За змістом вказаної статті мирова угода – це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з’ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов’язані зі спірними правовідносинами.

При цьому суд зобов’язаний перевірити, чи не суперечить мирова угода законодавству, а також, чи не порушує вона прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суддя Андрієнко Г.В., як було встановлено судом апеляційної інстанції, проігнорувала положення статті 175 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), якими визначені правові підстави для укладання мирової угоди. Не взяла до уваги, що умови мирової угоди, укладеної між ТОВ «Аукціонний центр плюс» і ОСОБА_1, суперечать закону, оскільки не пов’язані зі спірними правовідносинами та порушують права ВАТ «БК «Букрос», яке не було залучено до участі у справі.

Крім того, порушила норми процесуального права: на порушення статті 221 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) роз’яснила не рішення суду, а ухвалу, що не передбачено нормами ЦПК України, та на порушення статей 13, 271 ЦПК України зобов’язала внести відмітки до записів про обтяження  нерухомого майна, яке було арештоване в рамках кримінального провадження, скасування якого повинно вирішуватися відповідно до статей 174, 539 КПК України.

Зазначені обставини можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Вирішуючи питання про права та обов’язки осіб, які не залучались до участі у справі, виходячи за межі заявлених позовних вимог, суддя Андрієнко Г.В.  зобов’язала органи державної реєстрації, приватних та державних нотаріусів, інших акредитованих осіб внести відмітки про припинення (скасування та погашення) записів про обтяження, арешти нерухомого майна шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наслідком чого стала реєстрація належного підприємству ВАТ «БК «Букрос» майна за іншими особами.

Вказане може свідчити про наявність у діях судді Андрієнко Г.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Таким чином,  затверджуючи мирову угоду, суддя Андрієнко Г.В. вийшла за межі предмета позову; визнавши право власності на нерухоме майно шляхом затвердження мирової угоди, порушила процедуру реєстрації права власності, передбачену Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; не звернула увагу на те, що згідно з укладеним 24 квітня 2016 року з ПАТ «Веселка» договором купівлі-продажу позивач набув право на майнові права, а не на об’єкти нерухомості; необґрунтовано збільшила площу об’єктів нерухомості; зобов’язавши органи державної реєстрації, нотаріусів, інших акредитованих осіб внести відмітки до записів про обтяження нерухомого майна, порушила приписи статей 13, 271 ЦПК України, оскільки такі питання не порушувались позивачем ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи судом першої інстанції; не звернула увагу на те, що обтяження у вигляді арешту нерухомого майна вчинено на підставі арешту, накладеного слідчим, а тому питання щодо скасування арешту мають вирішуватись на підставі положень статей 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України.

Встановлені Другою Дисциплінарною палатою обставини можуть свідчити про допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях чесності, які забезпечують суспільну довіру до суду, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1, пунктів 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питанні чесності, що забезпечує суспільну довіру до суду; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

 Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що відомості, викладені у скаргах Кулія В.М. та Прокуратури Полтавської області, можуть свідчити про наявність у діях судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», а отже, наявні підстави для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаної судді.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені обставини, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Ганни В’ячеславівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                            М.П. Худик

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                            О.Є. Блажівська

                                                                                                     В.К. Грищук