Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Солом’янського районного суду міста Києва Кізюн Людмили Іванівни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 29 серпня 2018 року (вхідний № 4461/0/6-18) надійшла скарга судді Солом’янського районного суду міста Києва Кізюн Л.І. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Третя Дисциплінарна палата) від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.
Скарга судді Кізюн Л.І. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Кізюн Л.І. наполягає, що в її діях відсутні ознаки порушення присяги судді або вчинення грубого дисциплінарного проступку, та «категорично» не погоджується із рішенням Третьої Дисциплінарної палати від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18, вважає його необґрунтованим, безпідставним та просить Вищу раду правосуддя скасувати повністю це рішення та закрити дисциплінарне провадження. Суддя наголошує, що повністю заперечує проти обставин та висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суддя Кізюн Л.І. зазначає, що в рішенні Третьої Дисциплінарної палати від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18 наводяться висновки про вчинення нею двох дисциплінарних проступків – умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, й умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, які виражаються у таких її діях:
незабезпечення передання нею у період з 15 січня 2018 року по 24 січня 2018 року для повторного автоматичного розподілу справ за унікальними №№ Інформація-1, Інформація-3;
вибірковість в судовому процесі щодо оцінки наданих доказів (зобов’язання тільки сторони обвинувачення надати належним чином завірені копії ухвали суду);
прийняття в судовому засіданні клопотання, яке мало бути подане через канцелярію суду та пройти автоматизований розподіл;
винесення ухвали, яка не підлягає оскарженню і якою скасовано арешт, накладений ухвалою іншого слідчого судді (без дослідження підстав винесення такої ухвали).
30 жовтня 2018 року Вища рада правосуддя відклала розгляд скарги судді Кізюн Л.І. на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18 у зв’язку із першою неявкою судді на засідання Вищої ради правосуддя.
Суддя Кізюн Л.І., скаржники – Національний банк України (далі – НБУ), Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратури (далі – САП), адвокат Самойленко А.О. в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Консалт» (далі – ТОВ «Астерс Консалт») повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги судді. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя суддя Кізюн Л.І. не прибула, відомості про причини неявки відсутні.
У засіданні Вищої ради правосуддя присутні представники НАБУ – Медецький С.М., НБУ – Пріцак І.Є., адвокат Самойленко А.О. в інтересах ТОВ «Астерс Консалт».
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., доводи скарги судді Кізюн Л.І., представників НАБУ, НБУ, адвоката Самойленко А.О., дійшла висновку, що скаргу судді Кізюн Л.І. на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Указом Президента України від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 Кізюн Людмила Іванівна призначена на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 16 квітня 2009 року № 1279-VI обрана суддею Солом’янського районного суду міста Києва безстроково.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати від 4 липня 2018 року № 2134/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Кізюн Л.І. за дисциплінарними скаргами адвоката Самойленко А.О. в інтересах ТОВ «Астерс Консалт» та НБУ, яку об’єднано з дисциплінарною справою стосовно цієї судді, відкритою ухвалою Третьої Дисциплінарної палати від 16 травня 2018 року № 1407/3дп/15-18 за дисциплінарними скаргами НАБУ та САП.
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18 суддю Солом’янського районного суду міста Києва Кізюн Л.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Підставою притягнення судді Кізюн Л.І. до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Третьою Дисциплінарною палатою обставини, які свідчать, що суддею після закінчення її повноважень як слідчого судді протягом тривалого часу не вживалося будь-яких заходів щодо спрямування керівнику апарату суду всіх наявних в її провадженні нерозглянутих матеріалів та справ для здійснення повторного автоматизованого розподілу; ухвала слідчого судді Кізюн Л.І. від 1 лютого 2018 року про скасування арешту на майно не містить мотивів прийняття аргументів заявника клопотання; суддею Кізюн Л.І. негайно розглянуто нове усно заявлене під час судового засідання клопотання про зняття арешту з майна, яке у встановленому законом порядку їй для розгляду не передавалось, представнику НАБУ не надано можливості підготувати заперечення щодо цього клопотання; суддею без вирішення спору по суті вжито заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
За результатами розгляду дисциплінарної справи в частині дій судді Кізюн Л.І. під час здійснення правосуддя у справах № Інформація-1 (провадження № Інформація-2) та № Інформація-3 (провадження № Інформація-4) Третьою Дисциплінарною палатою встановлено таке.
21 грудня 2016 року детектив НАБУ звернувся до Солом’янського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт коштів на рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (далі – ТОВ «Девелопмент Еліт») у сумі 185 000 000 грн, які надійшли як оплата від Одеської міської ради за нежитлові будівлі, розташовані в місті Одесі по вулиці Косівській, 2-д, що погоджено з прокурором САП, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № Інформація-5, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом заволодіння службовими особами Одеської міської ради коштами місцевого бюджету міста Одеси за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п’ятою статті 191, частинами першою, другою статті 205, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 365-2 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року вказане клопотання задоволено, накладено арешт на майно – грошові кошти в сумі 185 000 000 грн, які перебувають на рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт», відкритому в акціонерному банку «Південний».
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 2 лютого 2017 року ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року залишено без змін, оскільки було встановлено, що слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на вказані грошові кошти.
З 1 січня 2017 року по 3 січня 2018 року ТОВ «Девелопмент Еліт» (його представниками) подано 61 клопотання до Солом’янського районного суду міста Києва про скасування арешту зазначеного вище майна – грошових коштів у сумі 185 000 000 грн, однак за результатами розгляду вказаних клопотань у їх задоволенні було відмовлено (дані отримано з Єдиного державного реєстру судових рішень за критеріями пошуку «№ кримінального провадження», «клопотання про скасування арешту», період пошуку з 1 січня 2017 року по 3 січня 2018 року).
3 січня 2018 року ТОВ «Девелопмент Еліт» (його представниками) подано два ідентичні клопотання до Солом’янського районного суду міста Києва про скасування арешту зазначеного вище майна – грошових коштів у сумі 185000000 грн, які згідно з протоколами автоматизованого розподілу справ від 3 січня 2018 року передані на розгляд судді Кізюн Л.І. (справа № Інформація-1, провадження № Інформація-2 та справа № Інформація-3, провадження № Інформація-4).
Рішенням зборів суддів Солом’янського районного суду міста Києва від 11 січня 2018 року № 2/2018 скасовано спеціалізацію з розгляду подань, клопотань та заяв учасників кримінального провадження, які розглядаються суддями з метою реалізації судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (слідчі судді), у зв’язку з припиненням повноважень як слідчого судді та припинено з 15 січня 2018 року їх розподіл суддям, у тому числі Кізюн Л.І.
Згідно з відомостями, наданими Солом’янським районним судом міста Києва, на виконання цього рішення зборів суддів для здійснення повторного автоматизованого розподілу відповідно до актів передачі справ від 16, 18 та 22 січня 2018 року суддею Кізюн Л.І. було передано 38 справ, які перебували у її провадженні як слідчого судді та не розглянуті станом на 15 січня 2018 року, а 19 таких справ та матеріалів суддею Кізюн Л.І. не передані для здійснення повторного автоматизованого розподілу та в подальшому нею у період з 1 лютого 2018 року по 23 березня 2018 року були вирішені, серед яких і справи № Інформація-1 (провадження № Інформація-2) та № Інформація-3 (провадження № Інформація-4).
Із наданої державним підприємством «Інформаційні судові системи» інформації вбачається, що суддею Кізюн Л.І. у період з 15 січня 2018 року по 19 березня 2018 року для здійснення повторного автоматизованого розподілу передано 45 справ та матеріалів, що перебували у її провадженні як слідчого судді та не розглянуті станом на 15 січня 2018 року, а 17 (16 – згідно з долученою до листа таблицею) таких справ та матеріалів для здійснення повторного автоматизованого розподілу не передано. Серед справ, які не передано, справи № Інформація-1 (провадження № Інформація-2) та № Інформація-3 (провадження № Інформація-4).
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддею Солом’янського районного суду міста Києва Кізюн Л.І. вчинено дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).
1 лютого 2018 року слідчим суддею Кізюн Л.І. винесено ухвалу у справі № Інформація-1 про часткове задоволення клопотання представника ТОВ «Девелопмент Еліт», якою скасовано арешт на майно, що був накладений ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № Інформація-5 від 2 листопада 2016 року, а саме на грошові кошти у сумі 92 340 718 грн, які розміщені на рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт», відкритому в публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «Південний».
Ухвалу мотивовано наявністю договору від 9 січня 2018 року між ТОВ «Девелопмент Еліт» та Одеською міською радою, на підставі якого було змінено ціну договору купівлі-продажу об’єкта нерухомості із суми 185 000 000 грн на суму 90 000 000 грн без урахування ПДВ, та наявністю висновку експертизи КНДІСЕ від 24 жовтня 2017 року, яким визначено ринкову вартість об’єкта нерухомого майна – адміністративних будівель за адресою: місто Одеса, вулиця Косовська, 2-Д, що станом на 7 жовтня 2016 року могла становити 110 808 861 грн з урахуванням ПДВ або 92 340 718 грн без урахування ПДВ.
Прокурор та детективи заперечували проти задоволення клопотання про скасування арешту майна у справі № Інформація-1 з мотивів визнання коштів речовим доказом у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя Кізюн Л.І., виходячи з висновків зазначеної експертизи, вважала, що підстави для накладення арешту на грошові кошти з метою забезпечення речових доказів відпали. При цьому ухвала не містить мотивів, як укладення договору та проведення ринкової оцінки вплинули на існування потреби в арешті грошових коштів. Суддя лише послалася на критерії, передбачені статтею 98 КПК України, проте не вказала, які саме із критеріїв для визнання грошових коштів доказами відпали внаслідок укладення договору та проведення експертизи.
За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що ухвала не містить мотивів прийняття аргументів заявника клопотання щодо суті питання, яке вирішувалося, а дії судді Кізюн Л.І. при постановленні ухвали містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
2 лютого 2018 року слідчим суддею Кізюн Л.І. за клопотанням представника ТОВ «Девелопмент Еліт» Лисенка С.М. винесено ухвалу у справі № Інформація-1 про роз’яснення ухвали від 1 лютого 2018 року та зазначено, що ця ухвала була спрямована начебто на створення можливості перерахування коштів «на користь Одеської міської ради». При цьому ухвала про «роз’яснення» явно не узгоджується з ухвалою, яка роз’яснювалась, стосуючись тієї частини коштів, арешт з яких знято не було (коштів, які були сплачені понад вартість відчуженого майна, тоді як арешт було знято саме з коштів, які становлять власне вартість цього майна згідно з висновком експертизи).
Визначення способу використання коштів, арешт з яких знято, явно виходить за межі повноважень слідчого судді і за своєю сутністю є нікчемним і не створює для власника коштів будь-яких правових наслідків, що не могла не усвідомлювати суддя Кізюн Л.І. Також чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості уточнення чи доповнення мотивів судового рішення після його постановлення.
6 лютого 2018 року слідчим суддею Солом’янського районного суду міста Києва Мозолевською О.М. задоволено клопотання прокурора САП про накладення арешту на майно, а саме грошові кошти в сумі 185 000 000 грн, які розміщені на рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт» в акціонерному банку «Південний», на строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № Інформація-5 від 2 листопада 2016 року. Оголошено резолютивну частину ухвали (повний текст ухвали оголошено 9 лютого 2018 року).
7 лютого 2018 року під час розгляду поданого 3 січня 2018 року клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді 21 грудня 2016 року, слідчим суддею Кізюн Л.І. винесено ухвалу у справі № Інформація-2 про часткове задоволення клопотання про скасування арешту майна. Хоча заявлене клопотання стосувалося арешту, накладеного ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року, за результатами розгляду постановлено скасувати арешт на майно, а саме на грошові кошти у сумі 92 340 718 грн, розміщені на рахунку ТОВ «Девелопмент Еліт» (код ЄДРПОУ 40775687) № Інформація-2, відкритому в публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «Південний» (МФО 328209), що був накладений ухвалами слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року та від 6 лютого 2018 року. У решті вимог відмовлено. При цьому питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді 21 грудня 2016 року, за ідентичним клопотанням, поданим 3 січня 2018 року, вже було вирішено суддею Кізюн Л.І. 1 лютого 2018 року.
Ухвалу судді від 7 лютого 2018 року в частині скасування арешту на грошові кошти, накладеного ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 6 лютого 2018 року, мотивовано тим, що «надана слідчому судді резолютивна частина ухвали не містить підстав застосування арешту майна», що вказує на умисел судді, яка повинна була знати й усвідомлювати, що до резолютивної частини рішення суду не включаються мотиви її ухвалення.
Питання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 6 лютого 2018 року, суддею Кізюн Л.І. було розглянуто на підставі усного клопотання представника ТОВ «Девелопмент Еліт» під час судового засідання, тобто у встановленому законом порядку їй для вирішення не передавалось, тому суддя Кізюн Л.І. явно вийшла за межі своїх повноважень.
Такі дії судді Кізюн Л.І. підпадають під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 чинного Закону України № 1602-VІІІ від 2 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що… призвело до порушення правил щодо складу суду).
Суддя Кізюн Л.І., надавши можливість представнику ТОВ «Девелопмент Еліт» ‒ адвокату Коротюку М.Г. заявити усне клопотання про зняття арешту, яке було негайно розглянуто суддею по суті, обмежила представника НАБУ в можливості підготовки та надання заперечень на таке клопотання, що явно порушує встановлені законом засади змагальності сторін.
Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що такі дії судді Кізюн Л.І. щодо розгляду нового заявленого усно клопотання про зняття арешту без надання представнику НАБУ реальної можливості підготувати заперечення щодо цього клопотання підпадають під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення засад змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості).
Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата встановила невмотивованість ухвали від 7 лютого 2018 року.
Хоча обсяг мотивувальної частини ухвали є досить значним, суддею не наведено будь-яких мотивів на користь відхилення найбільш суттєвого аргументу представника НАБУ – щодо неможливості розгляду по суті заявленого усно клопотання про зняття арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 6 лютого 2018 року, в рамках розгляду письмового клопотання про зняття арешту з майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 21 грудня 2016 року.
Явно неналежним є також посилання судді Кізюн Л.І. на необґрунтованість ухвали слідчого судді від 6 лютого 2018 року, якою було накладено арешт, що скасовувався, адже на момент розгляду питання суддею Кізюн Л.І. існував лише короткий текст вказаної ухвали, який не містив і не міг містити мотивів накладеного арешту.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що у діях судді Кізюн Л.І. при постановленні ухвали від 7 лютого 2018 року також наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Слід зауважити, що у скарзі до Вищої ради правосуддя суддя Кізюн Л.І. вказує на зазначені в оскаржуваному рішенні факти про невжиття нею будь-яких заходів щодо передачі наявних у її провадженні справ за унікальними №№ Інформація-1, Інформація-3 для здійснення повторного автоматизованого розподілу у зв’язку із закінченням її повноважень як слідчого судді, а також про прийняття і розгляд нею нового усного та заявленого під час судового засідання клопотання, яке у встановленому порядку їй не передавалось, оскільки не було зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду.
Водночас будь-яких доводів на спростування таких тверджень Третьої Дисциплінарної палати скарга судді Кізюн Л.І. не містить.
З приводу зазначеного у рішенні Третьої Дисциплінарної палати від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18 про невмотивованість ухвали від 2 лютого 2018 року суддя Кізюн Л.І. вважає, що Третя Дисциплінарна палата вийшла за межі своїх повноважень, оскільки в оскаржуваному рішенні наголошується на нікчемності положень цієї ухвали та фактично надається оцінка її змісту, «робляться висновки щодо незгоди як скаржників, так і Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя із вказаною ухвалою» і мотивація оскаржуваного рішення стосується законності та обґрунтованості вказаної ухвали від 2 лютого 2018 року.
При цьому скарга містить посилання на рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001, у якому вказано, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, та позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
З такими доводами судді Кізюн Л.І. не можна погодитись (окрім посилання на рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001), оскільки оскаржуваним рішенням Третьої Дисциплінарної палати не було встановлено або оцінено обставини судової справи № Інформація-1 чи вирішено питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевірено законність і обґрунтованість постановленої ухвали. Третьою Дисциплінарною палатою в межах повноважень дисциплінарного органу надано правову оцінку процесуальним діям судді Кізюн Л.І. під час розгляду цієї справи.
Посилаючись на норми частини четвертої статті 380 Кримінального процесуального кодексу України, якою передбачено оскарження ухвали про роз’яснення судового рішення або відмову у його роз’ясненні, суддя вказує, що учасники справи № Інформація-1, не згодні з ухвалою слідчого судді Кізюн Л.І. від 2 лютого 2018 року, не скористалися правом на її оскарження.
Однак доводи судді Кізюн Л.І. про неоскарження ухвали від 2 лютого 2018 року в установленому законом порядку не можуть слугувати достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати, адже оскарження судового рішення є правом учасника судового провадження, і невикористання цього права не є підтвердженням законності судового рішення.
У частині рішення Третьої Дисциплінарної палати щодо незазначення суддею Кізюн Л.І. в ухвалі від 7 лютого 2018 року мотивів її прийняття суддя переконана, що ця ухвала «правильна по суті і є справедливим судовим рішенням». На підтвердження своєї позиції суддя Кізюн Л.І. посилається на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року, постановлену у справі № Інформація-6, якою, як зазначає суддя, фактично була встановлена безпідставність накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Девелопмент Еліт» у розмірі 185 000 000 грн та необхідність його скасування в частині грошових коштів у сумі 92 340 718 гривень. Суддя зазначає, що її дії та ухвала від 7 лютого 2018 року направлені виключно на захист прав та інтересів територіальної громади міста Одеси.
Такі доводи скарги судді Кізюн Л.І. не заслуговують на увагу, оскільки вирішення питання щодо арешту хоча й одного і того самого майна, однак в іншому судовому провадженні, не спростовує висновків Третьої Дисциплінарної палати про невмотивованість ухвали від 7 лютого 2018 року.
Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді Кізюн Л.І. в їх сукупності підпадають під ознаки істотного дисциплінарного проступку у розумінні пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За результатами розгляду дисциплінарної справи в частині дій судді Кізюн Л.І. при здійсненні правосуддя у справі № Інформація-7 Третьою Дисциплінарною палатою встановлено таке.
У грудні 2017 року до Солом’янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА-1 до НБУ, ПАТ КБ «Приватбанк», Міністерства фінансів України, Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП, Алікспартнерс Сервісез ЮК ЛЛП, Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП, ТОВ «Астерс Консалт», ТОВ «Астерс», ТОВ «Алікспартнерз (Україна)» про визнання недійсними договорів про надання юридичних та консультаційних послуг та припинення дій відповідачів щодо незаконної обробки персональних даних позивача. Позовна заява подана разом із заявою про забезпечення позову.
Зазначена позовна заява обґрунтована порушенням Закону України «Про здійснення державних закупівель», Закону України «Про захист персональних даних» при укладенні та виконанні договорів про надання консультаційних та правових послуг між відповідачами, що призводить до порушення немайнових прав ОСОБА-1.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2017 року справі присвоєно № Інформація-7 та передано на розгляд судді Солом’янського районного суду міста Києва Кізюн Л.І.
Ухвалою судді Кізюн Л.І. від 14 грудня 2017 року відкрито провадження за вказаним позовом.
Ухвалою цієї судді від 15 грудня 2017 року у справі № Інформація-7 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
Заборонено «ПАТ КБ «Приватбанк», Міністерству фінансів України, консультантам, юридичним радникам чи іншим особам, які надають послуги ПАТ КБ «Приватбанк» та/або НБУ та/або Міністерству фінансів України, зокрема та не обмежуючись Алікспартнерс Сервісез ЮК ЛЛП (Великобританія), Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП (Великобританія), Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП (Великобританія), їх дочірнім підприємствам та/або представництвам та/або філіям, ТОВ «Астерс», ТОВ «Астерс Консалт», ТОВ «Алікспартнерз (Україна)» виконувати умови, вимоги та будь-які інші положення будь-яких договорів, угод, контрактів, довіреностей та будь-яких інших правочинів, укладених з НБУ та/або ПАТ КБ «Приватбанк» та/або Міністерством фінансів України, що прямо та/або опосередковано стосуються та/або будь-яким чином впливають та/або впливатимуть на права та/або законні інтереси ОСОБА-1, в тому числі та не обмежуючись заборонити виконувати будь-які повноваження та користуватися будь-якими правами, що прямо чи опосередковано зазначені та/або випливають з будь-яких договорів, угод, контрактів, довіреностей та будь-яких інших правочинів, укладених з НБУ та/або ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та/або Міністерством фінансів України, що прямо та/або опосередковано стосуються та/або будь-яким чином впливають та/або впливатимуть на права та/або законні інтереси ОСОБА-1, а також заборонено діяти в інтересах та або від імені НБУ та/або ПАТ КБ «Приватбанк» та/або Міністерства фінансів України в Україні та за кордоном у напрямку та/або у спосіб та/або у формі, що прямо та/або опосередковано стосуються та/або будь-яким чином впливають та/або впливатимуть на права та/або законні інтереси ОСОБА-1, заборонено ПАТ КБ «Приватбанк», Міністерству фінансів України оплачувати послуги Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП (Великобританія), його дочірніх підприємств та/або представництв та/або філій згідно укладених між ними договорів, а Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП (Великобританія), його дочірнім підприємствам та/або представництвам та/або філіям заборонено отримувати та/або приймати від ПАТ КБ «Приватбанк» та/або Міністерства фінансів України оплату послуг згідно укладених між ними договорів, що прямо та/або опосередковано стосуються та/або будь-яким чином впливають та/або впливатимуть на права та/або законні інтереси ОСОБА-1, заборонено Алікспартнерс Сервісез ЮК ЛЛП (Великобританія), Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП (Великобританія), ТОВ «Астерс», ТОВ «Астерс Консалт», ТОВ «Алікспартнерз (Україна)» отримувати та/або приймати від НБУ оплату послуг згідно укладених між ними договорів, що прямо та/або опосередковано стосуються та/або будь-яким чином впливають та/або впливатимуть на права та/або законні інтереси ОСОБА-1, до вирішення даного спору по суті».
Заборонено «ПАТ КБ «Приватбанк», Міністерству фінансів України, консультантам, юридичним радникам чи іншим особам, які надають послуги ПАТ КБ «Приватбанк» та/або НБУ та/або Міністерству фінансів України, зокрема та не обмежуючись Алікспартнерс Сервісез ЮК ЛЛП (Великобританія), Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП (Великобританія), Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП (Великобританія), їх дочірнім підприємствам та/або представництвам та/або філіям, ТОВ «Астерс», ТОВ «Астерс Консалт», ТОВ «Алікспартнерз (Україна)» користуватися, розголошувати, повідомляти, зазначати, застосовувати, вказувати та вчиняти будь-які інші дії щодо використання персональних даних ОСОБА-1 у будь-яких документах в Україні та за кордоном, переміщати, надавати, транспортувати та/або будь-яким іншим чином передавати персональні дані ОСОБА-1 будь-яким органам влади, фізичним та юридичним особам в Україні та за кордоном, а також здійснювати іншу обробку персональних даних ОСОБА-1, а саме збирати, накопичувати, копіювати, поширювати, подавати, надавати чи іншим чином поширювати будь-які документи, які містять персональні дані ОСОБА-1 в Україні та за кордоном, до вирішення даного спору по суті».
Мотивуючи свою ухвалу від 15 грудня 2017 року, суддя Кізюн Л.І. зазначила, що із заяви про забезпечення позову та публікацій в засобах масової інформації вбачається вірогідність тієї обставини, що НБУ, Міністерством фінансів України та ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі оспорюваних договорів проведено закупівлю послуг Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП, Алікспартнерс Сервісез ЮК ЛЛП, Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП, ТОВ «Астерс Консалт», ТОВ «Астерс», ТОВ «Алікспартнерз (Україна)» в закритому режимі без проведення відкритих торгів, що може свідчити про наявність порушення Закону України «Про здійснення державних закупівель», зокрема принципу недискримінації учасників таких закупівель.
При цьому на підставі матеріалів справи суддя дійшла висновку, що відсутність інформації про тендери з Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП, Алікспартнерс Сервісез ЮК ЛЛП, Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП, ТОВ «Астерс Консалт», ТОВ «Астерс» обґрунтовується наявністю інформації, яка законом віднесена до державної таємниці.
В ухвалі суду вказано, що відповідачі Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП, Алікспартнерс Сервісез ЮК ЛЛП, Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП є юридичними особами, зареєстрованими за законодавством інших держав, а з інформації, розміщеної у відкритих інформаційних джерелах (http://zik.ua/news/2017/11/29/vid_nbu_vymagayut_poyasnen_yak_personalni_...), вбачається, що компанією Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП було передано усі дані клієнтів (персональні дані, а також інформацію, що містить банківську таємницю) на невстановлені сервери на території Російської Федерації із дозволу НБУ.
За вказаних умов суд дійшов висновку про наявність підстав та ризиків, визначених статтею 149 ЦПК України, для забезпечення позову.
В ухвалі також зазначено, що позивач ОСОБА-1 до 18 грудня 2016 року був власником акцій ПАТ КБ «Приватбанк» і банком акумульовано персональні дані позивача у формі документів, файлів. При цьому позивач, за його твердженням, не надавав ПАТ КБ «Приватбанк», НБУ, Міністерству фінансів України дозволу на обробку його персональних даних в цілях їх надання та подальшого використання Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП, Алікспартнерс Сервісез ЮК ЛЛП, Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП, ТОВ «Астерс Консалт», ТОВ «Астерс».
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що існують об’єктивні підстави вважати, що продовження Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП, Алікспартнерс Сервісез ЮК ЛЛП, Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП, ТОВ «Астерс Консалт», ТОВ «Астерс» виконання умов договорів із ПАТ КБ «Приватбанк», НБУ, Міністерством фінансів України можуть призвести до подальшої обробки та використання персональних даних позивача без його згоди, а отже, існує ризик ускладнення та унеможливлення виконання рішення суду у цій справі.
3 січня 2018 року Солом’янський районний суд міста Києва (суддя Кізюн Л.І.) задовольнив заяву ТОВ «Астерс» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2017 року, вважаючи, що «підстави для забезпечення позову відпали».
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача на ухвалу Солом’янського районного суду міста Києва від 3 січня 2018 року.
Також апеляційним судом міста Києва розглядається апеляційне провадження за апеляційними скаргами НБУ, ТОВ «Астерс Консалт», ПАТ КБ «Приватбанк», Замши А.А. в інтересах ОСОБА-1, ТОВ «Астерс», до якої приєдналося ТОВ «Алікспартнерз (Україна)», на ухвалу Солом’янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2017 року у справі № Інформація-7.
Обґрунтовуючи рішення в частині дій судді Кізюн Л.І. під час здійснення правосуддя у справі № Інформація-7, Третя Дисциплінарна палата, зокрема, зазначила таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
При цьому відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Однак суддя Кізюн Л.І., не вирішуючи спір по суті, всупереч встановленій частиною десятою статті 150 ЦПК України прямій забороні вжила заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог про припинення дій НБУ, Міністерства фінансів України, ПАТ КБ «Приватбанк», Алікспартнерс Сервісез ЮК ЛЛП (Великобританія), Кролл Ассошіетс ЮК ЛЛП (Великобританія), Хоган Ловелс Інтернешнл ЛЛП (Великобританія), ТОВ «Астерс», ТОВ «Астерс Консалт», ТОВ «Алікспартнерз (Україна)» щодо обробки персональних даних позивача ОСОБА-1. Незважаючи на те, що згідно з формулюванням ухвали заборона начебто адресована не НБУ та Міністерству фінансів України, за своєю правовою природою заборона вчинення дій від імені НБУ та Міністерства фінансів, а так само дій в їхніх інтересах, у цьому випадку накладає обмеження саме на діяльність НБУ та Міністерства фінансів України, забороняючи здійснювати їхні функції.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Проте, заборонивши не лише відповідачам, а й консультантам, юридичним радникам чи іншим особам, які надають послуги ПАТ КБ «Приватбанк» та/або НБУ та/або Міністерству фінансів України, виконувати умови правочинів, укладених із зазначеними відповідачами, які стосуються позивача, а також вчиняти будь-які дії щодо використання персональних даних позивача, суддя Кізюн Л.І. фактично встановила заборону вчиняти зазначені в ухвалі юридично значимі дії не лише відповідачам у справі, але й необмеженому колу осіб, які не є учасниками цієї цивільної справи.
Крім того, резолютивна частина ухвали містить заборону відповідачам виконувати умови, вимоги та будь-які інші положення будь-яких договорів, угод, контрактів, довіреностей та будь-яких інших правочинів, укладених з НБУ та/або ПАТ КБ «Приватбанк» та/або Міністерством фінансів України, що прямо та/або опосередковано стосуються та/або будь-яким чином впливають та/або впливатимуть на права та/або законні інтереси ОСОБА-1, при тому, що предметом позову є визнання недійсними відповідних правочинів.
Третя Дисциплінарна палата зазначила також, що з огляду на предмет спору, зміст та обсяг позовних вимог, склад учасників справи, вжиті суддею Кізюн Л.І. заходи забезпечення позову є явно неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, та дійшла висновку, що забезпечення позову було недобросовісним засобом обмеження НБУ, Міністерства фінансів України та ПАТ КБ «Приватбанк» у їх можливості захищати їхні права та законні інтереси у судовому порядку шляхом встановлення непропорційної та невиправданої заборони збирати інформацію, необхідну для такого захисту.
Заборонивши відповідачам виконувати умови, вимоги та будь-які інші положення правочинів, встановивши одним відповідачам заборону оплачувати, а іншим отримувати та/або приймати оплату послуг згідно з укладеними між ними договорами, суддя Кізюн Л.І. фактично не лише зупинила виконання оспорених правочинів, але й втрутилась у не передбачений законом спосіб у діяльність зазначених юридичних осіб публічного та приватного права, а також зобов’язала орган державної влади не вчиняти дії стосовно виконання їх завдань, передбачених законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» та нормативно-правовими актами.
Як вважає Третя Дисциплінарна палата, зазначене дає достатні підстави вважати, що розгляд суддею Кізюн Л.І. заяви про забезпечення позову не відповідає принципу верховенства права, а ухвала від 15 грудня 2017 року постановлена з грубим порушенням вимог статті 150 ЦПК України та інших актів чинного законодавства. Допущені суддею Кізюн Л.І. порушення призвели до істотних негативних наслідків як для відповідачів – НБУ, Міністерства фінансів України, ПАТ КБ «Приватбанк», так і для авторитету правосуддя.
Згідно із заявою Національного банку України від 20 грудня 2017 року, розміщеною на офіційному веб-сайті НБУ (режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=60879738&cat_id=55838), такі дії судді Кізюн Л.І. «можуть зупинити розслідування фінансових зловживань у Приватбанку, що має на меті визначити осіб, чиї дії призвели до збитку держави, схеми для виведення грошей, встановлення, ким і в чиїх інтересах ці гроші були виведені. Проведення такого аудиту є зобов’язанням України перед Міжнародним валютним фондом, яке наша країна взяла на себе за програмою кредитування. Для здійснення необхідних дій НБУ залучив відому міжнародну компанію Kroll, що спеціалізується на фінансових розслідуваннях».
НБУ вважав «подібні протиправні рішення» такими, що «наносять непоправної шкоди міжнародному іміджу України, створюють безпідставні додаткові витрати для державного бюджету України та підривають фінансову стабільність».
Третьою Дисциплінарною палатою встановлено, що ухвала про вжиття заходів забезпечення позову у справі № Інформація-7, постановлена суддею Кізюн Л.І., могла спричинити негативні наслідки, що полягають у неможливості належного судового захисту НБУ своїх прав та інтересів, зокрема, у неможливості подання доказів щодо правомірності рішення Правління НБУ від 18 грудня 2016 року № 498-рш/БТ «Про віднесення ПАТ КБ «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних» у справі № № Інформація-8 за позовом ОСОБА-1 у судових справах за позовами пов’язаних із ОСОБА-1 компаній, що могло призвести до завдання державі збитків у розмірі близько 150 млрд грн, які були направлені на докапіталізацію ПАТ КБ «Приватбанк».
Крім того, забезпечення позову у вказаній справі ускладнювало захист інтересів ПАТ КБ «Приватбанк» у Високому суді Англії та Уельсу (England and Wales High Court) у справі за позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, «TEAMTREND LIMITED», «TRADE POINT AGRO LIMITED», «COLLYER LIMITED», «ROSSYN INVESTING CORP», «MILBERT VENTURES INC», «ZAO UKRTRANSITSERVICE LTD», яка обґрунтовується посиланням банку на «шахрайські дії відповідачів» («fraud on the part of the defendants»), які включали «переказ приблизно 1,9 млрд. доларів США банком 46 українським позичальникам за фіктивними кредитними договорами …. Ці гроші в подальшому були перераховані відповідачам з третього по восьмого згідно з іншими фіктивними договорами …» («… the transfer of circa 1.9 billion US dollars by the bank to 46 Ukrainian borrowers pursuant to sham loan agreements … that money was then transferred to the third to eighth defendants pursuant to further sham agreements …») (див. пункт 3 ухвали суду від 12 березня 2018 року) (офіційний текст доступний за посиланням: http://www.bailii.org/ew/cases/EWHC/Ch/2018/482.html).
У цьому спорі висновки аудиту (результат виконання договорів) мали б істотне значення для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до позивача у зазначеній справі.
Інформація про ухвалення судом явно непропорційних заходів забезпечення позову, що ставили націоналізований ПАТ КБ «Приватбанк» у явно невигідне становище у спорі з колишніми акціонерами, була поширена багатьма вітчизняними ЗМІ, що само по собі завдало істотної шкоди авторитету правосуддя.
Дисциплінарна палата дійшла висновку, що вказані порушення допущені суддею умисно.
Умисел судді Кізюн Л.І. щодо вчинення дій, спрямованих на зупинення виконання не лише оспорюваних правочинів, втручання у не передбачений законом спосіб у діяльність зазначених юридичних осіб публічного та приватного права, а також щодо зобов’язання органу державної влади не вчиняти дії з виконання його завдань, передбачених законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» та нормативно-правовими актами, як зазначила Третя Дисциплінарна палата, підтверджується явним характером порушення прямої заборони на вчинення зазначених дій, викладеної в частині сьомій статті 152 Цивільного процесуального кодексу України у редакції станом на час вирішення клопотання (помилково зазначено статтю 152, в редакції ЦПК після з 15 грудня 2017 року ця стаття регулює порядок подання заяви про забезпечення позову та не містить частини сьомої. Слід було вказати статтю 150), статті 74 Закону України «Про Національний банк України» – в частині стосовно НБУ. Також суддя Кізюн Л.І. не могла не розуміти, що забезпечення позову в обраний нею спосіб було спрямоване на перешкоджання збору інформації, яка була необхідна Міністерству фінансів України та НБУ для здійснення функцій, покладених на них законом.
Допущені суддею Кізюн Л.І. порушення під час здійснення правосуддя у справі № Інформація-7 з огляду на їх грубий та очевидний характер виходять за межі простої суддівської помилки та утворюють дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме – умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Грубий і очевидний характер порушень, допущених суддею Кізюн Л.І. при розгляді справи, свавільність її дій також свідчать про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку у розумінні пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За приписами пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
З приводу доводів скарги судді Кізюн Л.І. на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18 в частині розгляду справи № Інформація-7 слід зауважити, що вони ідентичні доводам, наданим нею у поясненнях по суті дисциплінарних скарг ТОВ «Астерс Консалт» та НАБУ (а. с. 109–117 т. 3 дисциплінарної справи).
Так, у скарзі суддя Кізюн Л.І. зазначає, що ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2017 року не було зупинено рішення, акти НБУ та не було встановлено для НБУ заборони або обов’язків вчиняти певні дії, а тому немає порушень вимог частини сьомої статті 150 ЦПК України.
При цьому суддя вказує, що застосована конструкція речення «заборонити ... консультантам, юридичним радникам чи іншим особам, які надають послуги ... Національному банку України ...», викладена у резолютивній частині цієї ухвали, свідчить, що заборона стосується не НБУ, а осіб, які надають йому відповідні послуги.
Доводи судді Кізюн Л.І. відхиляються, оскільки зазначені договори укладені НБУ з метою реалізації його функцій, оскільки заборона їх виконання по суті означає заборону НБУ виконання його функцій через укладені ним договори. Як довід для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати про постановлення ухвали від 15 грудня 2017 року суддя Кізюн Л.І. вказує, що положеннями ЦПК України не встановлено вичерпний перелік заходів, які вживаються для забезпечення позову, а тому суд не обмежений тими заходами забезпечення позову, які перераховані у статті 150 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У цих нормах Основного Закону України втілено принцип, згідно з яким державним органам «дозволено лише те, що передбачено законом».
Частиною сьомою статті 150 ЦПК України встановлено пряму заборону (про що говорилося вище), відповідно до якої не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів НБУ, а також встановлення для НБУ заборони або обов’язку вчиняти певні дії.
З урахуванням викладеного твердження судді Кізюн Л.І. сприймаються критично.
Твердження судді Кізюн Л.І., що вжиті заходи забезпечення позову жодним чином не стосуються господарської діяльності юридичних осіб та заборони НБУ вчиняти певні дії, спростовуються змістом ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 3 січня 2018 року про скасування заходів забезпечення позову, постановленої суддею Кізюн Л.І., яку постановою апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року залишено без змін.
У скарзі до Вищої ради правосуддя суддя Кізюн Л.І. звертає увагу на наявність у судовій практиці ухвал суду про забезпечення позову, в резолютивній частині яких судом забороняється вчиняти певні дії не лише учасникам справи, але і необмеженому колу інших та/або третіх осіб, які не є учасниками справи, та як приклад зазначає номери цих ухвал.
Однак факт існування ухвал інших судів без з’ясування їх правової природи, за відсутності відомостей про обставини справ, у яких вони прийняті, не може слугувати обґрунтуванням для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи скарги стосовно обставин, які не були покладені в основу рішення Дисциплінарної палати, не розглядаються як такі, що не мають значення для вирішення питання про обґрунтованість рішення Дисциплінарної палати щодо притягнення судді до відповідальності.
Суддя Кізюн Л.І. у скарзі до Вищої ради правосуддя на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18 зазначила про незгоду із твердженнями дисциплінарної скарги НАБУ про допущені нею порушення під час постановлення ухвали Солом’янського районного суду міста Києва від 14 березня 2017 року про задоволення клопотання захисників підозрюваного ОСОБА-2 та зміну йому запобіжного заходу (судове провадження № 1 Інформація-9 (№ Інформація-10)) та твердженнями дисциплінарної скарги САП про допущені нею порушення під час постановлення ухвал цього суду від 2 та 10 березня 2017 року відповідно про задоволення клопотання захисників підозрюваного Сомова О.Ю. про зміну йому запобіжного заходу (судове провадження № Інформація-9 (№ Інформація-10)) та про відмову у задоволенні скарги захисника підозрюваного Сомова О.Ю. на бездіяльність детективів НАБУ щодо невиконання процесуальних дій у відповідному кримінальному провадженні (судове провадження № Інформація-12 (№ Інформація-10)).
З урахуванням викладеного ці доводи скарги судді Кізюн Л.І. та їх обґрунтування не досліджуються, оскільки зазначені обставини в оскаржуваному рішенні не відображені та не були враховані Третьою Дисциплінарною палатою під час його ухвалення.
У скарзі судді Кізюн Л.І. до Вищої ради правосуддя із зазначенням відповідної мотивації йдеться про необґрунтованість відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарними скаргами адвоката Самойленко А.О. в інтересах ТОВ «Астерс Консалт» і НАБУ.
Такі доводи скарги судді Кізюн Л.І. до уваги не беруться, оскільки спростовуються змістом ухвали Третьої Дисциплінарної палати від 4 липня 2018 року № 2134/3дп/15-18 про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Солом’янського районного суду міста Києва Кізюн Л.І. за дисциплінарними скаргами адвоката Самойленко А.О. в інтересах ТОВ «Астерс Консалт» та НБУ, яку об’єднано з дисциплінарною справою стосовно цієї судді, відкритою ухвалою Третьої Дисциплінарної палати від 16 травня 2018 року № 1407/3дп/15-18 за дисциплінарними скаргами НАБУ та САП, в яких зазначено про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
Суддя Кізюн Л.І. вважає, що Третя Дисциплінарна палата вийшла за межі своїх повноважень, оскільки мотивація оскаржуваного рішення стосується законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції, а Третя Дисциплінарна палата фактично дала оцінку ухваленим нею судовим рішенням, а не її діям під час прийняття таких рішень.
Не можна погодитись із такими твердженнями судді Кізюн Л.І., оскільки оскаржуваним рішенням Третьої Дисциплінарної палати не було встановлено або оцінено обставини чи вирішено питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевірено законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень, про які йдеться у цьому рішенні. Третьою Дисциплінарною палатою в межах повноважень дисциплінарного органу надано правову оцінку процесуальним діям судді Кізюн Л.І. під час розгляду судових справ як органом, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді відповідно до законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя».
Інших тверджень, які б могли слугувати підставою для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18, суддею Кізюн Л.І. у скарзі не наведено.
Зважаючи на викладене, Вища рада правосуддя вважає, що Третя Дисциплінарна палата, врахувавши характер та множинність грубих порушень, допущених суддею Кізюн Л.І., які свідчать, що суддею необ’єктивно та несправедливо здійснено правосуддя в різних судових справах, враховуючи характеристику судді Кізюн Л.І., а також те, що суддя раніше не притягувалася до дисциплінарної відповідальності, втім допускала грубі порушення кримінального процесуального законодавства України та основоположних прав людини, дійшла правомірного висновку про застосування до судді Солом’янського районного суду міста Києва Кізюн Л.І. дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення її з посади, яке є пропорційним вчиненим нею дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Таким чином, за результатами розгляду скарги судді Солом’янського районного суду міста Києва Кізюн Л.І. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку про залишення вказаного рішення без змін.
Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 серпня 2018 року № 2476/3дп/15-18 про притягнення судді Солом’янського районного суду міста Києва Кізюн Людмили Іванівни до дисциплінарної відповідальності.
Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя В.Е. Беляневич
І.А. Артеменко
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.І. Говоруха
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.К. Комков
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
В.А. Нежура
В.В. Шапран
