Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової Олени Іванівни та її представника – адвоката Лещенка Андрія Вікторовича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18 про притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя надійшли скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Перша Дисциплінарна палата) від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18 про притягнення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності, а саме: 29 жовтня 2018 року за вхідним № 5448/0/6-18 – скарга судді Волкової О.І., 1 листопада 2018 року за вхідним № Л-6213/0/7-18 – представника судді – адвоката Лещенка А.В..

Суддя Волкова О.І. вказала у скарзі правильні дату та номер оскаржуваного рішення, однак помилково зазначила, що воно ухвалене Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя.

Скарги судді Волкової О.І. та адвоката Лещенка А.В. подані з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати від 28 вересня 2018 року № 3023/2дп/15-18 суддя Волкова О.І. зазначає, зокрема, про ненадіслання їй копії оскаржуваного рішення та відсутність його повного тексту на сайті Вищої ради правосуддя станом на 24 жовтня 2018 року (дата підписання скарги суддею), ненадання їй для ознайомлення матеріалів дисциплінарного провадження та просить скасувати це рішення.

Адвокат Лещенко А.В. у скарзі зазначив про незгоду із рішенням Першої Дисциплінарної палати від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18 і висловив прохання скасувати це рішення та закрити дисциплінарне провадження у зв’язку із відсутністю складу дисциплінарного проступку.

При цьому адвокат вказує:

на неотримання ним та суддею Волковою О.І. копій оскаржуваного рішення на час подання цієї скарги – 27 жовтня 2018 року;

на відсутність складу дисциплінарного проступку у діях судді Волкової О.І. з посиланням на низку рішень Європейського суду з прав людини;

на перевищення Першою Дисциплінарною палатою повноважень під час дисциплінарного провадження, оскільки, на його погляд, здійснено перевірку законності та обґрунтованості судових рішень, ухвалених суддею Волковою О.І.

21 грудня 2018 року (вхідний № Л-7176/0/7-18) до Вищої ради правосуддя від адвоката Лещенка А.В. надійшло доповнення до скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18.

У доповненні до скарги адвокат Лещенко А.В., окрім доводів, що, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваного рішення, які також викладено у скарзі, зазначив, зокрема, що Перша Дисциплінарна палата допустила порушення норм законодавства під час відкриття дисциплінарної справи за скаргою працівників апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області та скаргою голови апеляційного суду Миколаївської області Ржепецького О.П., а також вказав, що строк притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності пропущено.

Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І., її представники – адвокати Лещенко А.В., Миньо М.М., голова Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савін О.І., працівники апарату цього суду, голова апеляційного суду Миколаївської області Міняйло М.П., Падалка В.О. (колишній голова Южноукраїнського міського суду Миколаївської області), Ржепецький О.П. (колишній голова апеляційного суду Миколаївської області) повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя були присутні суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І., її представники – адвокати Лещенко А.В., Миньо М.М., які підтримали доводи скарг на рішення Першої Дисциплінарної палати від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18, голова Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савін О.І. та працівники апарату цього суду Яцентюк І.В., Дружбіцька Т.М., Віник А.В., Мельниченко О.В.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., врахувавши пояснення судді Волкової О.І., адвокатів Лещенка А.В., Миньо М.М., голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І., керівника апарату цього суду Віник А.В., дійшла висновку, що рішення Першої Дисциплінарної палати від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18 слід змінити з огляду на таке.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати від 22 грудня 2017 року № 4243/1дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. за скаргою голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 9 жовтня 2017 року № 3185/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. за скаргою працівників апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 11 січня 2018 року № 40/0/15-18 зазначені дисциплінарні справи об’єднані в одну дисциплінарну справу, яку передано на розгляд Першої Дисциплінарної палати.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 серпня 2018 року № 2649/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І. за зверненням голови цього суду Падалки В.О. (нині – суддя у відставці) та зверненням голови апеляційного суду Миколаївської області Ржепецького О.П. (нині – суддя у відставці).

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 21 серпня 2018 року № 2694/0/15-18 в одну дисциплінарну справу об’єднано дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової О.І., відкриту за зверненнями голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Падалки В.О. та голови апеляційного суду Миколаївської області Ржепецького О.П., з об’єднаною дисциплінарною справою, відкритою за скаргами працівників апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Архіпової К.В., Жили Н.М., Шевченко Т.В. та інших і голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І., яка передана на розгляд Першої Дисциплінарної палати.

Рішенням Першої Дисциплінарної палати від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18 суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкову О.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді.

Підставою притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Першою Дисциплінарною палатою обставини, які свідчать про вчинення нею дисциплінарних проступків, передбачених:

пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу;

підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме порушення правил щодо відводу (самовідводу);

підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Першою Дисциплінарною палатою під час дисциплінарного провадження в частині порушення суддею Волковою О.І. правил суддівської етики встановлено таке.

Із звукозапису судового засідання 10 квітня 2017 року у кримінальній справі № 486/245/17 за кримінальним провадженням на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА – 1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 119 Кримінального кодексу України (далі – КК України), суддею Волковою О.І. допущено висловлювання, які демонструють явну неповагу до учасників судового процесу – прокурорів ОСОБА – 2 та ОСОБА – 3, зокрема:

«…прокурори повинні звикнути, що вони є такими ж самими учасниками процесу як потерпілий, обвинувачений, захисник. Вони ж надають свої дані, до цього треба вже привикнути.

Оце я тільки не можу знайти зараз тут групу прокурорів. Наталки нема, складнувато…»;

«...чи читали Ви обвинувальний акт? Нічого не викликало сумніву? Бездіяльність слідчого щодо потерпілих напряму торкається Вас»;

«…може бути й 10 прокурорів, хай приходять…

…я не даю Вам слова… в процесі, будете Ви суддею – будете керувати…

…поки не навчитесь вести себе в процесі, розмови не буде… поки я головуюча, по голові у мене ходити не будете…

…нехай веде процес прокурор, перерва…я не даю Вам слова»;

«...яким чином Ви могли підписати обвинувальний акт і направити його до суду за наявності таких клопотань в матеріалах провадження (клопотання представника потерпілого), чи бачили Ви ці клопотання захисника потерпілого? Якщо бачили, то відповідайте, що при підписанні обвинувального акта бачили ці клопотання і вважали, що це все відповідає нормам КПК.

Можливо, Ви не бачили і не читали це кримінальне провадження»;

«…знаєте, що приписи закону це дуже добре, але є здоровий глузд…»;

«…скажіть відверто, Ви в руках тримали ці матеріали?... щодо цього у суду великі сумніви виникають…

…такі суттєві порушення КПК, які зазначені в клопотаннях, можуть мати дуже серйозні наслідки як для сторін, так і для самої держави України»;

«...Ви можете як угодно викручуватись зараз…»;

«...Прокурора ОСОБА – 2 я прошу мене не перебивати, я головуюча у справі, я більше з Вами працювати не буду, Ви можете сидіти, я Вам ні слова не даю, прошу Вас не підніматися. Можете зараз залишити…»;

«...я не даю Вам слова взагалі. Ви мене чуєте чи ні? Якщо Ви будете головуючою у справі…

Зухвалість, Ваш тиск, Ваше нахабство, яке Ви демонструєте в залі в присутності людей… я під таким тиском і таким свавіллям прокурора ОСОБА – 2 працювати не буду.

Працювати під моїм головуванням Ви не будете… я більше з Вами в цьому кримінальному провадженні як з прокурором працювати не буду…

Перестаньте зі мною сперечатись, сядьте і сидіть.

З огляду на таку зухвалу поведінку прокурора, яка не підкорюється розпорядженням головуючого судді, суд на місці ухвалив: усунути зазначеного прокурора від участі в даному кримінальному провадженні.»;

«...давайте Ви сідайте і проводьте засідання. Давайте Ви не будете зухвало ходити на голові по суду.

Давайте Ви будете десь там керувати бізнесом Вашим, керувати ігровими автоматами, керувати не знаю ким там, силовими структурами, тільки не мною в процесі.

Я Вас ще не звинуватила, я Вас ще звинувачу, підождіть.

Не виключайте.

В такому режимі суд працювати не може.

Під тиском зухвалої поведінки ОСОБА – 2, яка очолює просто бандитські групіровки в місті. Все…».

Перша Дисциплінарна палата кваліфікувала висловлювання судді Волкової О.І. як такі, що демонструють явну неповагу та зневажливе ставлення до прокурорів, сумніви в їхній професійності, обізнаності з матеріалами справи, а також вважає, що обурення судді обставинами, які не стосуються вказаної справи, могло сприйматися стороннім спостерігачем як упереджене ставлення.

Суддя Волкова О.І., виказуючи відверту зневагу до прокурорів, порушила обов’язки судді щодо етичної поведінки, встановлені Кодексом суддівської етики, та не виконала повноваження суду, передбачені статтями 314–317, 321 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), якими визначено порядок його проведення та межі дій суду під час проведення підготовчого судового засідання, та повноваження головуючого у судовому засіданні.

Із технічного запису судового засідання 15 травня 2017 року у цивільній справі № 486/1056/16-ц за позовом ОСОБА – 4 до виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування встановлено, що суддя Волкова О.І. під час оголошення позовної заяви коментує її зміст і оцінює якість її складання, спілкування з позивачем у процесі відбувається у «побутовому» стилі, суддя допускає прояв неповаги до позивача, скаржиться їй на стан свого здоров’я, неодноразово закликає позивача скористатись послугами адвоката для забезпечення можливості ухвалення законного судового рішення, зокрема вживає такі висловлювання:

«…тут така запутана тавтологія… якийсь віртуоз права писав… при чому тут ведення нотаріальних дій?… таке враження, що бачили, то і писали… які норми попадались на очі, те і викладали… це не мотивація позову… набор якихось я не пойму чого…»;

«…Ви розписуєте не пойму шо…»;

«…що це за довідка, яка не має ні печатки, нічого… це що, перевіряють мене, чи що в цій справі… я дуже рада, що ви говорили з юристом з Києва… я тоже устала, але я на роботі… я без оригіналу не завірю і не прийму рішення, хоч Ви тут в обморок падайте…»;

«…адвоката візьміть, як Ви не понімаєте…»;

«…нехай Ваші родичі наймуть Вам кваліфікованого адвоката… обставини в нас такі… тиснуть на мене…»;

«…хватить мені істерити… я теж сердечниця, у мене теж тиск піднімається… я тоже не можу, коли мене примушують завідомо, щоб я ухвалила неправосудне рішення… хоть падайте в обморок… не тисніть на мене…»;

«…йдіть до адвоката і уточнюйте позовну заяву…»;

«…нехай Ваш адвокат випише так позовну заяву, як вимагає закон… зобов’язую Вас уточнити позовну заяву…».

Допускаючи зневажливі висловлювання на адресу позивача, суддя Волкова О.І. демонструє зверхність та вказує на необізнаність позивача із чинним законодавством, що суперечить вимогам до поведінки судді під час судового розгляду.

Із технічного запису судового засідання 15 травня 2017 року у справі № 486/223/17 про притягнення ОСОБА – 5 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173² Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) встановлено, що суддя Волкова О.І. у відкритому судовому засіданні звинувачує працівників та голову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, які, на її думку, створюють їй перешкоди у здійсненні правосуддя, та обговорює стосунки між нею та іншим суддею цього ж суду, які не стосуються суті справи, що розглядається. Фактично суддя Волкова О.І. не здійснює розгляд справи, а висловлюється щодо звинувачення голови суду та інших працівників суду, допускає, зокрема, такі висловлювання:

«…з огляду на те, що на сьогодні судова система, а іменно Южноукраїнський міський суд в особі адміністрації суду, помічника, секретаря, голови суду спрямовують роботу на блокування судді Волкової…

…це фіксую на технічні засоби. Прошу зафіксувати секретаря судового засідання – зафіксуйте, будь ласка, той психологічний і моральний тиск, який здійснюється головою суду, який погрожує, що в найближчий час мене зачинять. Не знаю куди, але кудись мене зачинять. Я так думаю, до кримінальної відповідальності він збирається мене притягати. Я прошу це зафіксувати, тому що в такому психологічному стані суддя працювати не може.

З огляду на те, що в мене… людей він тероризував… помічника, секретарів викликав постійно, допитував, вимагав пояснювати, чому справи не розглядаються, ще якісь питання він ставив некоректні, хоча сам він, порушуючи закон, видав відносно мене інформацію, яка стала приводом і підставою… з цього приводу прийшли, незаконно затримали мене… на сьогодні справи розглядаються по всім судам Миколаївської області і я заявляю на технічні засоби, фіксую питання, яке пов’язане з таким шаленим тиском.

Люди ідуть на лікарняний, просто психологічно не витримують такого стану, яке відбувається сьогодні…

…суд закриває справу щодо ОСОБА – 5, оскільки збіг строк притягнення до відповідальності…».

Використовуючи судове засідання не з метою здійснення судочинства, а задля фіксування та оголошення свого суб’єктивного ставлення до працівників суду та інших суддів, суддя Волкова О.І. не дотрималась вимог статей 279, 280 КУпАП, які визначають процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення і встановлюють обов’язки судді під час розгляду такої справи, та порушила правила Кодексу суддівської етики, затвердженого XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, оскільки допустила висловлювання, які можуть викликати сумніви у рівності професійних суддів, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини.

Із технічного запису судового засідання 4 травня 2017 року в адміністративній справі № 486/1138/16-а за позовом ОСОБА – 6 до Южноукраїнського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області встановлено, що суддя Волкова О.І. під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні винесла на загал питання, які не стосуються справи, що розглядається, проявила неповагу до іншого судді – голови суду, публічно критикуючи його, при цьому суддя вживає такі висловлювання:

«…відбулась нарада з приводу святкування 30-річчя суду, тому ми затримались…

…мене попередили про те, що я вже звільнена… що мене скоро звільнять…не відключайте, будь ласка… це робить голова суду на загал всьому колективу… наказав по всім справам писати йому довідки, чому справи не розглядаються…

…я констатую це на технічні засоби, щоб залишалось психологічний настрій в суді… як можна працювати під таким тиском, таким свавіллям з боку голови суду. Яке він має право відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» втручатись в мою діяльність як судді? Це він що, продавать їх збирається, чи що? Передбачити наперед, яке рішення буде?»;

«…з огляду на той тиск шалений, який на мене чиниться адміністрацією суду і всіма силовими структурами, прокурорами області та іншими… розглядається зараз маса справ по всім інстанціям…тому, безумовно, я змушена захищатись як суддя і як людина, в першу чергу, від того свавілля, яке відбувається в державі. Тому буде збій по справам…».

Суддя Волкова О.І. на порушення етичних норм поведінки судді поза предметом розгляду адміністративної справи не дотрималась вимог статей 2, 5, 111, частини другої статті 123, частини першої статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), якими визначено завдання адміністративного судочинства зокрема, захист прав та інтересів фізичних осіб, а також процедура та порядок розгляду адміністративної справи, у тому числі повноваження головуючого у судовому засіданні.

Із технічного запису судового засідання 4 травня 2017 року у справі № 486/237/17 за заявою ОСОБА–2 про відвід слідчого судді у розгляді скарги на бездіяльність начальника Южноукраїнського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА – 8 встановлено, що суддя Волкова О.І. під час розгляду справи допустила такі висловлювання:

«…сьогодні у нас продовжується розгляд скарги… відводу слідчому судді Савіну… сама поведінка суду дивує, як поводить себе в цій ситуації суддя, якому заявлено відвід, дивує поведінка скаржника, і в мене таке враження як у судді склалось, що це йде чисто якесь замовлення…

Не знаю, на що воно спрямоване, на тиск судді через органи прокуратури і через адміністрацію суду?»;

«…з огляду на той тиск шалений, що відбувається… тиск, який здійснюється на мене як на суддю, з боку адміністрації суду, з боку тої інформації, яка є неправдивою… з огляду на той тиск, що здійснюється на мене головою суду… він сьогодні на нараді сказав всім, що мене звільнить, що я вже не працюю…».

Порушенням суддею Волковою О.І. вимог Кодексу суддівської етики стосовно поведінки судді є також недотримання нею порядку вирішення питання щодо відводу слідчого судді, визначеного статтею 81 КПК України.

Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Статтями 8, 9 вказаного Кодексу передбачено, що суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб; суддя під час здійснення правосуддя не повинен допускати проявів неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо та дозволяти цього іншим.

Суддя згідно зі статтею 10 Кодексу суддівської етики повинен виконувати свої обов’язки безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Однак суддя Волкова О.І., порушуючи вимоги щодо поведінки судді, визначені статтями 1, 3, 8, 9, 10 Кодексу суддівської етики, під час розгляду кримінальної справи № 486/245/17 допустила явно зневажливе ставлення до сторони обвинувачення – прокурорів ОСОБА – 2 та ОСОБА – 3; під час розгляду цивільної справи № 486/1056/16-ц у позапроцесуальний спосіб коментувала зміст позовної заяви та оцінювала докази, якими ця заява обґрунтована, щоб змусити позивача залучити адвоката, який підготує уточнену позовну заяву; під час розгляду справи № 486/223/17 висловила у судовому засіданні свою суб’єктивну думку щодо інших суддів та працівників суду з метою зафіксувати таке своє ставлення шляхом використання звукозаписувального обладнання та задля демонстрації свого ставлення сторонам у справі; під час розгляду адміністративної справи № 486/1138/16-а допустила висловлювання з наміром продемонструвати своє негативне ставлення та надати оцінку діям інших суддів у суді через начебто тиск, який на неї здійснюється; під час розгляду справи № 486/237/17 у позапроцесуальний спосіб, однак користуючись правами головуючого в судовому засіданні, висловлювала своє негативне ставлення до іншого слідчого судді.

Суддя Волкова О.І. під час здійснення правосуддя у вказаних вище справах діяла із порушенням вимог щодо етичної поведінки судді, визначених Кодексом суддівської етики, а також із порушенням норм процесуального законодавства щодо ведення судових засідань. Вказані дії судді Волкової О.І. були спрямовані на демонстрування негативного ставлення до учасників судового процесу та інших суддів, а не на здійснення правосуддя, що суперечить таким завданням судочинства: суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»); правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства (частина перша статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У рішенні Першої Дисциплінарної палати зазначено, що суддя Волкова О.І., користуючись правами головуючого у справі, вказані дії, спрямовані на досягнення відповідного результату, вчинила свідомо, а тому всі порушення допустила навмисно.

Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддею Волковою О.І. під час розгляду справ №№ 486/245/17, 486/1056/16-ц, 486/223/17, 486/1138/16-а, 486/237/17 допущено умисне грубе порушення суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду та є порушенням процесуального законодавства, що становить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Першою Дисциплінарною палатою під час дисциплінарного провадження в частині порушення суддею Волковою О.І. правил відводу та самовідводу встановлено таке.

29 березня 2016 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА – 11 за частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України, який було передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого – судді Волкової О.І., суддів Падалки В.О., Бобровського І.М. (справа № 486/374/16-к).

30 березня 2016 року обвинувальний акт передано головуючому судді Волковій О.І. для розгляду.

У подальшому суддя Волкова О.І. двічі – 4 та 5 квітня 2016 року – подавала до апарату суду заяву про самовідвід у вказаній справі на підставі статті 35 КПК України для здійснення повторного авторозподілу з метою визначення судді, який розгляне заяву про самовідвід та який не входить до складу колегії суддів.

Ці заяви листами голови суду Падалки В.О. були повернуті головуючому у справі № 486/374/16-к судді Волковій О.І. для розгляду у складі колегії суддів у порядку, передбаченому статтею 81 КПК України.

6 квітня 2016 року суддя Волкова О.І. втретє подала до апарату суду заяву про самовідвід.

8 квітня 2016 року на підставі розпорядження голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Падалки В.О. проведено збори суддів, на яких прийнято рішення про визнання дій судді Волкової О.І. такими, що свідчать про відмову від розгляду справи та унеможливлюють її участь у цьому кримінальному провадженні, та про зобов’язання судді Волкової О.І. передати кримінальне провадження № 486/374/16-к до апарату суду для повторного автоматизованого розподілу.

Дії щодо самовідводу суддя Волкова О.І. вчинила умисно, оскільки такі спроби були зроблені неодноразово, а отже, вона усвідомлювала та мала на меті самоусунення від розгляду справи у спосіб, що суперечить вимогам частини першої статті 81 КПК України.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Волкова О.І. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ‒ порушення правил щодо відводу (самовідводу).

28 березня 2016 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшов скерований апеляційним судом Миколаївської області відповідно до ухвали цього суду від 23 березня 2016 року про визначення підсудності обвинувальний акт стосовно ОСОБА – 9 та ОСОБА – 10 за частиною другою статті 115, частиною четвертою статті 187 КК України, який розподілено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду та передано для розгляду колегії суддів у складі Волкової О.І. (головуючий суддя), Падалки В.О., Бобровського І.М.

31 березня 2016 року головуючий у справі – суддя Волкова О.І. одноособово постановила ухвалу про повернення кримінального провадження стосовно ОСОБА – 9 та ОСОБА – 10 до апеляційного суду Миколаївської області для направлення його для розгляду до іншого суду.

12 квітня 2016 року апеляційним судом Миколаївської області це кримінальне провадження повернуто головуючому судді Волковій О.І. для продовження розгляду у складі раніше визначеної колегії суддів.

Того самого дня суддя Волкова О.І. постановила одноособову ухвалу, якою повторно повернула кримінальне провадження стосовно ОСОБА – 9 та ОСОБА – 10 до апеляційного суду Миколаївської області для направлення його для розгляду до іншого суду разом із заявою про самовідвід, яку вважала задоволеною, проте така заява до кримінального провадження суддею не додана.

14 квітня 2016 року апеляційний суд Миколаївської області втретє повернув кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА – 9 та ОСОБА – 10 до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області для продовження розгляду у раніше визначеному складі суду, оскільки провадження надіслано до апеляційного суду на порушення вимог частини другої статті 31, пункту 4 частини третьої статті 314 та статті 533 КПК України.

Першою Дисциплінарною палатою встановлено, що раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА – 9 та ОСОБА – 10 закінчувався 27 квітня 2016 року.

У зв’язку із цим згідно із розпорядженням голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Падалки В.О. 18 квітня 2016 року проведені збори суддів вказаного суду, на яких прийнято рішення про визнання дій судді Волкової О.І. такими, що свідчать про відмову судді від розгляду справи і унеможливлюють її участь у цьому кримінальному провадженні, та зобов’язано провести повторний автоматизований розподіл кримінального провадження стосовно ОСОБА – 9 та ОСОБА – 10.

Суддею Волковою О.І. під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА – 9 та ОСОБА – 10 порушено вимоги статей 31, 81, 314, 315 КПК України, які передбачають випадки розгляду кримінального провадження колегією суду, регламентують порядок вирішення питання про відвід та самовідвід судді, встановлюють строки призначення підготовчого судового засідання, визначають перелік питань, пов’язаних із підготовкою до судового розгляду. Зазначене вказує на вчинення дій, які виходять за межі повноважень, наданих судді під час розгляду справи в кримінальному провадженні у складі колегії суддів.

Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддею Волковою О.І. вчинено дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», – допущення істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Вказані дії суддею Волковою О.І. вчинено умисно, оскільки апеляційний суд Миколаївської області, повертаючи кримінальне провадження для розгляду колегією суддів, в якій головувала суддя Волкова О.І., звертав увагу на невідповідність дій головуючого у справі нормам КПК України. Однак суддя свідомо неодноразово повертала вказану справу та фактично відмовлялася її розглядати, діючи в інший спосіб, ніж визначений КПК України, внаслідок чого справу було передано до розгляду іншій колегії суддів.

Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Волкова О.І. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», (порушення правил щодо відводу (самовідводу)).

Вказані дії суддя Волкова О.І. вчинила умисно, оскільки усвідомлювала, що порушує положення зазначених статей КПК України, однак бажала самоусунутися від розгляду вказаної справи, чого і досягла.

Обґрунтовуючи доводи рішення від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18, Перша Дисциплінарна палата зазначила таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленій Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev), вказано, що Rule of Law (верховенство права) є невід’ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. У рамках цього поняття вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону, і щоб кожен мав можливість оскаржити незаконність рішень у незалежному та безсторонньому суді, де кожен має бути забезпечений справедливими процедурами. Отже, предметом верховенства права є здійснення влади і стосунки між особою та державою. Пунктом 41 розділу IV визначено, що обов’язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність – це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42). Заборона свавілля полягає в тому, що деклараційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно з принципом верховенства права, з яким є несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень (пункт 52). Відзначено, що доступ до правосуддя полягає, зокрема, в тому, що роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості – основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними та ваговитими щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною – тобто достатньо прозорою і передбачуваною – методологією тлумачення (пункт 54).

Частиною другою статті 48 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 вказаного Закону визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Статтею 2 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» було передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством.

У пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що допущені суддею Волковою О.І. умисні грубі порушення норм суддівської етики та положень щодо вирішення відводів та грубі порушення процесуальних норм, вчинені всупереч завданням судочинства, підривають авторитет правосуддя, порочать звання судді та є істотним дисциплінарним проступком, несумісним зі статусом судді, а також свідчать про те, що вона свідомо знехтувала обов’язками судді.

У скаргах до Вищої ради правосуддя суддя Волкова О.І. та адвокат Лещенко А.В. вказують, що на час направлення цих скарг, 24 та 27 жовтня 2018 року відповідно, ними не отримано копій оскаржуваного рішення та його повний текст не оприлюднено на сайті Вищої ради правосуддя. При цьому адвокат Лещенко А.В. посилається на положення частини десятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до якого копія рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у семиденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику.

Під час перевірки встановлено, що копію рішення Першої Дисциплінарної палати від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18 судді Волковій О.І. надіслано листом секретаріату Вищої ради правосуддя від 8 листопада 2018 року № 42626/0/9-18.

Таким чином, надіслання копії оскаржуваного рішення поза межами семиденного строку підтвердилося, однак ця обставина не позбавила суддю Волкову О.І. та її представника – адвоката Лещенка А.В. права оскаржити вказане рішення.

Із приводу тверджень судді Волкової О.І. про те, що членами Першої Дисциплінарної палати проігноровано її прохання щодо ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, оскільки вони були надані їй непрошиті та непронумеровані, слід зазначити таке.

До Вищої ради правосуддя неодноразово, зокрема 27 та 29 серпня 2018 року, надходили заяви судді Волкової О.І. з проханням ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи, які були задоволені 29 серпня 2018 року, що підтверджується розпискою судді, яка міститься у матеріалах дисциплінарної справи (том 7, а. с. 22, 25 (розписка на зворотному боці)).

Відповідно до пункту 241 Інструкції з діловодства у Вищій раді правосуддя, затвердженої наказом Голови Вищої ради правосуддя від 17 липня 2017 року № 61/0/1-17, зі змінами (далі – Інструкція) після розгляду та прийняття остаточного рішення на засіданні Вищої ради правосуддя (Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя) матеріали формуються у справи працівниками, що закріплені за членами Вищої ради правосуддя (справи підшивають, їх аркуші нумерують, складається внутрішній опис матеріалів справ).

Оскільки на час ознайомлення судді Волкової О.І. з матеріалами дисциплінарної справи дисциплінарне провадження тривало, їй було надано для ознайомлення непрошиту справу.

24 вересня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Волкової О.І. щодо ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, на яке листом секретаріату Вищої ради правосуддя від 8 листопада 2018 року № 36735/0/9-18 судді повідомлено про можливість такого ознайомлення у приміщенні Вищої ради правосуддя в робочий час.

21 листопада 2018 року суддя Волкова О.І. скористалала правом на ознайомлення із матеріалами дисциплінарної справи, які їй було надано оформленими відповідно до вимог Інструкції.

Отже, доводи судді Волкової О.І. в цій частині скарги не впливають на результат розгляду дисциплінарної справи.

Суддя Волкова О.І. у скарзі до Вищої ради правосуддя також зазначила, що члени Першої Дисциплінарної палати позбавили її можливості надати пояснення з приводу пояснень «свідків», чим порушили її права, передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідженням звукозапису засідання Першої Дисциплінарної палати від 28 вересня 2018 року встановлено, що головуючий у засіданні неодноразово надавав судді Волковій О.І. можливість висловитись після надання пояснень скаржниками, однак її виступи не стосувалися суті цих пояснень, а неодноразові зауваження головуючого у засіданні з цього приводу суддя Волкова О.І. ігнорувала.

Таким чином, твердження судді Волкової О.І. про порушення її прав не відповідають дійсності.

У скарзі судді Волкової О.І. йдеться про те, що Перша Дисциплінарна палата проігнорувала її доводи, пов’язані з рішенням Вищої ради правосуддя від 8 серпня 2017 року № 2382/0/15-17, яким відмовлено у вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Волкової О.І. про втручання у її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя з боку працівників захисту економіки в Миколаївській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Однак такі доводи фактично є незгодою судді Волкової О.І. із зазначеним рішенням Вищої ради правосуддя, не стосуються предмета дисциплінарних скарг, тому не могли бути враховані під час ухвалення рішення Першою Дисциплінарною палатою.

Адвокат Лещенко А.В. у скарзі до Вищої ради правосуддя зазначає, що у діях судді Волкової О.І. відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки «все описання змісту скарг зводиться до проблеми, яка наявна у колективі працівників апарату Южноукраїнського міського суду… Проте такі дії виникли внаслідок порушення закону з боку саме керівництва суду…».

На підтвердження цих доводів адвокат Лещенко А.В. посилається на низку рішень Європейського суду з прав людини, однак у чому саме полягають порушення керівництва суду у скарзі не зазначено.

На думку адвоката, Перша Дисциплінарна палата вийшла за межі повноважень, оскільки мотивація оскаржуваного рішення стосується законності та обґрунтованості судових рішень, ухвалених суддею Волковою О.І., яким Перша Дисциплінарна палата надала оцінку.

Не можна погодитись із такими твердженнями представника судді, оскільки оскаржуваним рішенням Першої Дисциплінарної палати не було встановлено або оцінено обставини чи вирішено питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевірено законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень, про які йдеться у цьому рішенні. Першою Дисциплінарною палатою в межах повноважень дисциплінарного органу надано правову оцінку діям судді Волкової О.І. під час розгляду судових справ як органом, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді відповідно до законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя».

Доводи адвоката Лещенка А.В. стосовно висновку Першої Дисциплінарної палати про порушення суддею Волковою О.І. порядку вирішення питань про самовідвід під час розгляду кримінальних проваджень зводяться до того, що чинним КПК України не врегульовано процедуру самовідводу судді. У скарзі зазначено, що «на думку судді заява про самовідвід повинна вирішуватись виключно одноособово і ніхто не може її переглядати».

При цьому на підтвердження такої позиції адвокат Лещенко А.В. посилається на практику вирішення питань про відвід та самовідвід в інших кримінальних справах, які перебували у провадженні судді Волкової О.І., та на вирішення таких питань у цивільних справах іншим суддею.

Однак відповідно до частини першої статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду. Частиною другою вказаної статті передбачено, що при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Отже, доводи адвоката Лещенка А.В. є спробою власного тлумачення на свою користь норм процесуального законодавства, які натомість чітко визначають порядок та процедуру вирішення питання про відвід (самовідвід) судді у кримінальному провадженні.

Аргументи скарги адвоката Лещенка А.В. щодо спливу строку притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності, оскільки обставини, зазначені у скарзі, поданій 25 працівниками апарату суду та у скаргах Падалки В.О., Ржепецького О.П., мали місце у 2011, 2013, 2015 роках, до уваги не беруться як такі, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення та не мають значення для вирішення питання про обґрунтованість рішення Першої Дисциплінарної палати щодо притягнення судді Волкової О.І. до відповідальності.

У доповненні до скарги адвокат Лещенко А.В. стверджує про порушення Першою Дисциплінарною палатою процедури відкриття дисциплінарного провадження за скаргами працівників апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, голови цього суду Падалки В.О. та голови апеляційного суду Миколаївської області Ржепецького О.П., оскільки ці скарги подані з порушенням вимог частини третьої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на час подання цих скарг).

Зазначені доводи під час перевірки не підтвердилися.

Адвокат Лещенко А.В. у доповненні до скарги вказує, що Перша Дисциплінарна палата під час оцінки дій судді Волкової О.І. врахувала інформацію про результати перегляду судом апеляційної інстанції рішень, ухвалених нею у 2013–2015 роках. На думку адвоката, ці відомості не можуть бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у зв’язку зі спливом строку.

Слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні Першою Дисциплінарною палатою вказана інформація відображена з метою створення загального уявлення про діяльність судді Волкової О.І., а не як підстава притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Доповнення до скарги, надіслане адвокатом Лещенком А.В., містить твердження про застосування Першою Дисциплінарною палатою зворотної сили закону, оскільки на час, коли суддею Волковою О.І. були допущені порушення правил самовідводу, не існувало такої підстави звільнення судді, як вчинення істотного дисциплінарного проступку.

З цього приводу слід зауважити, що Перша Дисциплінарна палата кваліфікувала дії судді Волкової О.І. відповідно до пунктів «а», «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», оскільки на час вчинення суддею зазначених дисциплінарних проступків, тобто у період березня – квітня 2016 року (постановлення суддею ухвал про самовідвід у справах за обвинуваченням ОСОБА – 11; ОСОБА – 9 та ОСОБА – 10 та надіслання їх до апеляційного суду для визначення підсудності), підстави дисциплінарної відповідальності судді визначались статтею 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-IV «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

Склад зазначених дисциплінарних проступків, допущених суддею Волковою О.І., визначено підпунктами «а», «д» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-IV «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення правил щодо відводу (самовідводу)).

У зв’язку із набранням чинності 30 вересня 2016 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ склад зазначених дисциплінарних проступків не змінився і передбачений відповідно підпунктами «а», «д» пункту 1 частини першої статті 106 цього Закону.

Стосовно дослідження решти доводів скарг судді Волкової О.І. та адвоката Лещенка А.В. слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вищою радою правосуддя встановлено, що під час розгляду вказаної дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата дійшла висновку, що дії судді Волкової О.І. охоплюються пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, яким передбачено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Вища рада правосуддя не може погодитись із вказаним висновком Першої Дисциплінарної палати з огляду на таке.

За змістом пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Дії судді Волкової О.І. не можуть кваліфікуватися за пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки вчинені нею порушення мають ознаки дисциплінарних проступків, склад яких передбачений підпунктами «а», «д» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, а саме: істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення правил щодо відводу (самовідводу); допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами «а», «д» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», кореспондуються із проступками, передбаченими підпунктами «а», «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції.

Вища рада правосуддя вважає помилковим висновок Першої Дисциплінарної палати про умисний характер дій судді Волкової О.І.

Рішенням Першої Дисциплінарної палати не встановлено доказів умисності вчинення суддею Волковою О.І. дисциплінарних проступків під час розгляду зазначених справ.

З огляду на встановлені під час розгляду вказаних скарг обставини та з урахуванням пояснень судді Волкової О.І. Вища рада правосуддя дійшла висновку, що порушення вчинені суддею не умисно, а внаслідок грубої недбалості.

Слід також зауважити, що під час розгляду справ №№ 486/245/17, 486/1056/16-ц, 486/223/17, 486/1138/16-а, 486/237/17 суддя Волкова О.І. допустила прояв неповаги до учасників судового процесу та інших суддів, що повністю охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з огляду на встановлені обставини не може кваліфікуватися за пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Обставин, які б свідчили про наявність у діях судді Волкової О.І. порушень, передбачених пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Першою Дисциплінарною палатою не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Вирішуючи питання про притягнення судді Волкової О.І. до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя, враховуючи дані, що характеризують суддю, відсутність дисциплінарних стягнень, зважаючи на характер дисциплінарних проступків, їх наслідки, дійшла висновку, що пропорційним та достатнім у цьому випадку буде застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та застосування норм кримінального процесуального законодавства та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

1) змінити рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 28 вересня 2018 року № 3023/1дп/15-18 про притягнення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової Олени Іванівни до дисциплінарної відповідальності;

2) застосувати до судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкової Олени Іванівни дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань суддівської етики та застосування норм кримінального процесуального законодавства та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Заступник Голови

Вищої ради правосуддя                                                                                     В.Е. Беляневич