Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Лариси Владленівни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18,
встановила:
Гольник Лариса Владленівна Указом Президента України від 16 квітня 2010 року № 544/2010 призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави строком на п’ять років, Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 429/2018 призначена на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – також Дисциплінарна палата) від 18 квітня 2018 року № 1181/3дп/15-18 за результатами розгляду скарг голови Октябрського районного суду міста Полтави Струкова О.М. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. (при цьому зазначено, що не підтвердилися доводи скарги про розголошення суддею Гольник Л.В. інформації, що стала їй відома у зв’язку з розглядом справи в закритому судовому засіданні) та об’єднано її з дисциплінарною справою, відкритою стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Струкова О.М.
Рішенням Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 притягнуто, зокрема, суддю Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Не погодившись із рішенням Дисциплінарної палати, суддя Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. подала до Вищої ради правосуддя скаргу, яка надійшла до Вищої ради правосуддя 26 червня 2018 року.
За результатами розгляду вказаної скарги Вища рада правосуддя ухвалила рішення від 2 серпня 2018 року № 2485/0/15-18 про залишення без змін рішення Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18.
При цьому Вищою радою правосуддя здійснювався розгляд скарги судді Гольник Л.В. лише в частині доводів, що стосувалися притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки ухвалою члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б. від 12 липня 2018 року № 6879/0/18-18 скаргу судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. на рішення Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави Струкова О.М. залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини шостої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (подана скаржником за відсутності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року рішення Вищої ради правосуддя від 2 серпня 2018 року № 2485/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 скасовано.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 14 лютого 2019 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено Беляневича В.Е.
У зв’язку з припиненням повноважень члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е. здійснено повторне автоматизоване визначення члена Вищої ради правосуддя по справі, доповідачем щодо вказаної справи визначено Говоруху В.І.
Суддя Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В., її представник – адвокат Маселко Р.А., голова Октябрського районного суду міста Полтави Струков О.М. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя прибули суддя Гольник Л.В. та її представник – адвокат Маселко Р.А. Суддя Гольник Л.В. підтримала доводи, викладені нею у скарзі на рішення Дисциплінарної палати, та додатково зазначила, що встановлені Дисциплінарною палатою обставини стали наслідком упередженого ставлення до неї голови Октябрського районного суду міста Полтави Струкова О.М. у зв’язку з повідомленням нею про вчинення Струковим О.М. кримінального правопорушення.
Крім того, суддя Гольник Л.В. вказала, що на неї поширюється вимога статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».
Представник судді Гольник Л.В. – адвокат Маселко Р.А. повністю підтримав аргументи судді Гольник Л.В.
Вища рада правосуддя, розглянувши відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарну справу, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Говоруху В.І., суддю Гольник Л.В. та її представника – адвоката Маселка Р.А., дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 з огляду на таке.
З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що за посиланням https://www.facebook.com/LarysaGolnyk/posts/265996520473824 від імені судді Гольник Л.В. опубліковано статтю під назвою «Тому що послідовний. І тричі легітимний!!! А колектив покірний, мов ті вівці» та додано фото зі стадом овець. У статті йдеться про чергові збори суддів Октябрського районного суду міста Полтави. Зі статті вбачається, що суддею Гольник Л.В. надано оцінку цим зборам: «Бездумно голосуючи на догоду Струкову, «колеги» засвідчили неготовність взяти на себе відповідальність і розрубати «Гордіїв вузол». У такій ситуації ніяке спільне фотографування, ні чаювання не зарадять. Ви згодні зі мною, Олександр Сасевич, Тетяна Опанасюк, Igor Bakhaev, Григорий Алейников, Inna Plakhtiy?» (20 червня 2017 року).
На думку Дисциплінарної палати, надання суддею Гольник Л.В. зневажливої оцінки своїм колегам-суддям, причому всьому колективу суддів Октябрського районного суду міста Полтави, а саме порівняння їх з вівцями, що в українському суспільстві традиційно сприймається як образа, явно вийшло за межі допустимого здійснення свободи слова і становить порушення норм суддівської етики. Такі дії були шкідливими для авторитету правосуддя, особливо зважаючи на поширення зневажливого порівняння в соціальних мережах. За таких обставин Дисциплінарна палата дійшла висновку про наявність у діях судді Гольник Л.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIIІ).
Крім того, під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Гольник Л.В. Дисциплінарною палатою встановлено, що на підставі вимоги Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15 вересня 2016 року (вихідний № 8вк-2752/16) щодо надання головою Октябрського районного суду міста Полтави Струковим О.М. певної інформації, зокрема характеристики судді Гольник Л.В., 28 вересня 2016 року в Октябрському районному суді міста Полтави було заплановано збори суддів, на яких згідно з порядком денним мало відбутись обговорення характеристики судді Гольник Л.В. Однак суддя Гольник Л.В. разом зі своїм чоловіком, журналістами та невідомими особами у камуфляжі зірвали проведення зборів, судді змушені були покинути зал через образливі вигуки та погрози на свою адресу, штовханину, а також через побоювання, спричинені присутністю у залі осіб у камуфляжі. Хоч характеристику судді Гольник Л.В. не було обговорено на зборах суддів, однак її було надіслано до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У момент, коли судді намагались покинути зал судового засідання, де мали відбутися збори суддів Октябрського районного суду міста Полтави, чоловік судді Гольник Л.В. – ОСОБА_1 застосував до голови суду Струкова О.М. фізичну силу, порвав йому піджак, а також незаконно утримував. 29 вересня 2016 року за цим фактом за заявою Струкова О.М. внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (витяг із кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ).
Ухвалюючи рішення про притягнення судді Гольник Л.В. до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна палата виходила з того, що перешкоджанням проведенню зборів суддів є запрошення на ці збори сторонніх осіб без згоди самих зборів, особливо у випадках, коли запрошені особи намагаються завадити проведенню зборів і спонукати суддів ухвалити певне рішення. Запрошення суддею Гольник Л.В. на збори сторонніх осіб, за умови відсутності з її боку будь-якої реакції на спроби запрошених втрутитися у перебіг проведення зборів, явно не відповідає вимогам суддівської етики, зокрема вимогам статті 1 Кодексу суддівської етики, згідно з якою «суддя повинен бути прикладом … дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду». Дисциплінарна палата дійшла висновку про наявність в її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя).
У скарзі судді Гольник Л.В. стосовно висновків Дисциплінарної палати про порушення нею суддівської етики при здійсненні певних публікацій у соціальних мережах міститься посилання на те, що порівняння «а колектив покірний, мов ті вівці» використовувалося нею саме для більш чіткого висловлення позиції в дискусії та не мало за мету образити чи принизити опонента або завдати у такий спосіб моральної шкоди іншим особам. На думку судді Гольник Л.В., такі висновки зроблені без результатів лінгвістичної експертизи та фахового дослідження висловлювання з метою тлумачення його змісту. Суддя Гольник Л.В. зазначає, що вживане нею порівняння вказувало на таку рису овечок, як покірність, та наводить тлумачення слова «покірний», приклади вживання слова «вівця» в художній літературі.
Крім того, у скарзі суддя Гольник Л.В. зазначає, що 27 вересня 2016 року вона розмістила пост на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, в якому розповіла про ситуацію в суді, зокрема про оформлення їй прогулів за участь у засіданні Комітету Верховної Ради України, в семінарі «Справедливість, закон і суспільство», який проводив The Aspen Institute Kyiv, фактичну відмову Струкова О.М. виконати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, що набрала законної сили 25 серпня 2016 pоку, стосовно відпусток. Крім того, в пості вона повідомила, що випадково натрапила на характеристику, яка готується щодо неї, та встигла прочитати лише кілька абзаців, і про заплановані наступного дня збори суддів, на яких цю характеристику голова суду планував обговорити та затвердити. Адресатами посту були такі особи (імена наведені відповідно до профілів у Facebook): народні депутати України Сергій Лещенко, Юрій Бублик, Антон Геращенко, судді Роман Брегей, Сергій Гирич, Сергій Бондаренко, Anna Bond, правники Хавронюк Микола, Roman Maselko, Mykhailo Zhernakov, Roman Kuybida, Віталій Касько, Евгения Закревская, журналісти Ірина Штогрін, Alisa Yurchenko, Anna Chaika, Julianna Shevchuk, Alla Fedorchenko, Наталья Мамченко, Anna Bolshakova.
Суддя Гольник Л.В. вказує, що в день зборів вона завітала до громадської приймальні народного депутата України ОСОБА_2 та домовилася, що на збори прийде його помічник ОСОБА_3. Пост не містив жодних звернень до громадськості та запрошень на збори суддів.
Суддя Гольник Л.В. зазначає, що збори відвідало чимало суспільно активних людей та представників ЗМІ, переважну більшість яких вона та її чоловік не знали.
При цьому, як зазначила скаржниця, керівництво суду дозволило всім бажаючим прийти на збори суддів та зайняти місця в залі, де мали відбутися збори.
Здійснивши розгляд скарги судді Гольник Л.В., Вища рада правосуддя дійшла висновку, що викладені в ній доводи не спростовують встановлених Дисциплінарною палатою обставин та кваліфікації дій судді Гольник Л.В., оскільки під час розгляду дисциплінарної справи встановлено факти, які свідчать про допущення суддею Гольник Л.В. поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів.
Вказане стало підставою для ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 2 серпня 2018 року № 2485/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18.
Перевіряючи законність зазначеного рішення Вищої ради правосуддя, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
У державі, що керується верховенством права, громадськість має право очікувати прийняття загальних принципів, які сумісні з поняттям справедливого суду та гарантують основоположні права. Обов’язки, покладені на суддів, були визначені з метою гарантування їхньої безсторонності та ефективності їхніх дій (пункт 9 Висновку № 3 Консультативної ради європейських судів (далі – КРЄС) від 19 листопада 2002 року про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», чинного на час проведення зборів суддів (далі – Закон № 2453-VI), суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя, у тому числі прояв неповаги під час здійснення судочинства до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII установлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисного допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояву неповаги до інших суддів.
Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів (четвертий показник Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
Згідно зі статтею 1 Кодексу суддівської етики (далі – Кодекс) суддя повинен бути, зокрема, прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян.
Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною (стаття 3 Кодексу).
Статтею 4 Кодексу передбачено, що порушення правил етичної поведінки, встановлених цим Кодексом, не можуть самі по собі застосовуватися як підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та визначати ступінь їх вини.
У кожній країні закон або базові правові положення, які застосовуються до суддів, повинні визначати в якнайточнішому формулюванні ті порушення, які можуть призвести до застосування дисциплінарних санкцій (пункти 60, 61 Висновку № 3 КРЄС від 19 листопада 2002 року про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
У § 3, 6 Висновків першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів «Правила етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання» (2004 рік) зазначається, що професійні стандарти відображають ту модель поведінки, до якої судді мають прагнути, та наголошується на необхідності розмежовувати поняття порушення професійних стандартів та дисциплінарні проступки.
Тобто встановлення в діях судді ознак порушення правил суддівської етики, передбачених Кодексом, не є достатнім фактором для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Необхідною умовою є те, щоб у діях (бездіяльності) судді було встановлено порушення вимог тих чи інших законів, а норми Кодексу у такому випадку є допоміжним інструментом для обґрунтування підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1).
За приписами як Закону № 2453-VI, так і Закону № 1402-VIII обов’язковим наслідком допущення суддею неетичної поведінки, за яку його можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, є те, що така поведінка має підривати авторитет правосуддя.
Відповідно до статті 10 Кодексу суддя повинен виконувати обов’язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності професійних суддів під час здійснення правосуддя.
Отже, міжнародні та національні документи визначають, що суддя має дотримуватись високих стандартів поведінки, виконувати покладені на нього обов’язки щодо здійснення правосуддя та не вчиняти дій, які підривають авторитет правосуддя.
Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів (пункт 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція)). Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб і для підтримання авторитету та безсторонності суду (пункт 2 статті 10 Конвенції).
У рішенні від 26 лютого 2009 року у справі «Кудєшкіна проти Росії» Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що питання, які стосуються функціонування системи правосуддя, є питаннями, що викликають інтерес громадськості, обговорення яких вимагає захисту з боку статті 10 Конвенції. Однак ЄСПЛ неодноразово підкреслював особливу роль судової системи в суспільстві, яка, будучи гарантом справедливості і основоположною цінністю в державі, керованій законом, повинна користуватися довірою суспільства для успішного виконання своїх функцій (пункт 86).
ЄСПЛ вважає обов’язковим для службовців, які працюють в судовій сфері, щоб вони демонстрували стриманість при здійсненні своєї свободи вираження думки в усіх випадках, де авторитет і неупередженість правосуддя можуть бути поставлені під сумнів (рішення у справі «Вілле проти Ліхтенштейна» від 28 жовтня 1999 року, заява № 28396/95, пункт 64).
У пункті 4.6 Бангалорських принципів поведінки суддів зазначено, що судді, як і будь-якому громадянину гарантується право вільного вираження думок, однак у процесі реалізації цього права суддя завжди турбується про підтримку високого статусу посади судді і не допускає дій, що не сумісні з неупередженістю і незалежністю судових органів.
Питання функціонування системи правосуддя є питаннями, які викликають інтерес громадськості. Тому особи, які працюють в судовій сфері, передусім судді, з належною обачністю та стриманістю повинні реалізовувати їхнє право на свободу вираження поглядів у всіх випадках, в яких авторитет і неупередженість правосуддя можуть бути поставлені під сумнів. Неприйнятними та такими, що підривають авторитет правосуддя, є лайливі або образливі висловлювання суддів у соціальних мережах або на офіційних заходах (конференціях, круглих столах, заходах для преси тощо) стосовно їхніх колег чи системи правосуддя як такої.
Велика Палата Верховного Суду встановила, що, залишаючи без змін рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя у своєму рішенні зазначає, що порівняння колективу з покірними вівцями та вживання у публікаціях образливих і зневажливих висловлювань становлять порушення норм суддівської етики, які є шкідливими для авторитету правосуддя, особливо зважаючи на те, що така оцінка колег-суддів була поширена Гольник Л.В. у соціальних мережах.
При цьому участь судді у соціальних мережах, інтернет-форумах, застосування суддею інших форм спілкування в мережі інтернет є допустимими, проте суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади (стаття 20 Кодексу).
Встановлення того, чи мало місце порушення суддею етичних правил та чи завдало воно шкоди авторитету судді або авторитету правосуддя через публікації в соціальних мережах чи з використанням інших засобів спілкування в мережі інтернет, є оціночним і має враховувати конкретну ситуацію та суспільний контекст.
Як встановлено Великою Палатою Верховного Суду, висновок Вищої ради правосуддя, що порівняння колективу суддів з покірними вівцями в сукупності із висловлюваннями «бездумно голосуючи» та вжитим у лапках словом «колеги» мають образливий характер і становлять порушення правил суддівської етики, є правильним.
Крім того, скарга на дії судді Гольник Л.В. до Вищої ради правосуддя надійшла лише від голови Октябрського районного суду міста Полтави Струкова О.М., з яким у неї тривалий особистий конфлікт, а не від інших членів трудового колективу, яких, зокрема, стосувався поширений Гольник Л.В. допис. Ніхто із колег-суддів позивачці претензій щодо змісту розміщеної статті не висував, до Вищої ради правосуддя зі скаргою на її дії ніхто з них не звертався.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на конкретний контекст ситуації, що склалася в Октябрському районному суді міста Полтави, й об’єктивну емоційну напругу, в якій перебувала Гольник Л.В., і за яких умов вона реалізовувала право на свободу вираження поглядів.
З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, як правомірно встановила Дисциплінарна палата та із чим погодилася Вища рада правосуддя, суддя Гольник Л.В. порушила правила суддівської етики, однак це порушення не є таким, що має наслідком дисциплінарну відповідальність, у зв’язку із чим відсутній склад дисциплінарного проступку.
Стосовно подій, які відбулися під час проведення загальних зборів суддів Октябрського районного суду, Велика Палата Верховного Суду встановила, що суддя Гольник Л.В. не вважала свої дії під час проведення цих зборів порушенням норм суддівської етики, долучивши до своїх пояснень CD-диск з «нарізкою» відеозаписів зборів суддів Октябрського районного суду міста Полтави від 28 вересня 2016 року.
На думку Великої Палати Верховного Суду, висновок Дисциплінарної палати, з яким погодилася Вища рада правосуддя, про наявність в її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI (грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя), є помилковим, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що суддя Гольник Л.В. особисто не запрошувала мешканців Полтави (активістів, журналістів) на збори суддів Октябрського районного суду міста Полтави 28 вересня 2016 року, а лише повідомила про їх проведення у соціальній мережі.
Крім того, суддя Гольник Л.В. не контролювала цих осіб та не мала впливу на них, а тому об’єктивно не мала змоги вказувати їм, що необхідно робити із суддями та/або як їм необхідно поводитись зі Струковим О.М. При цьому Гольник Л.В. просила свого чоловіка, присутнього на зборах, не перешкоджати суддям під час зборів.
Висновок Вищої ради правосуддя, на думку Великої Палати Верховного Суду, що протиправна поведінка судді полягала в її пасивності, оскільки вона не втрутилася у ситуацію і не стала на захист голови суду, коли його почали критикувати особи, які знаходилися у приміщенні, є необґрунтованим, адже суддя Гольник Л.В. не могла передбачати, як саме її поведінка (бездіяльність) може бути в подальшому розцінена Вищою радою правосуддя – як протиправна чи неприйнятна для судді.
Таким чином, на думку Великої Палати Верховного Суду, дії судді Гольник Л.В. не містять складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.
Згідно із частиною другою статті 13 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Дотримуючись принципу обов’язковості виконання судового рішення, здійснюючи розгляд скарги судді Гольник Л.В. у частині, що стосується притягнення її до дисциплінарної відповідальності, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених на підставі встановлення усіх обставин дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях судді Гольник Л.В. складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 3 частини першої статті 92 Закону № 2453-VI та пунктом 3 частини першої статті 106 Закону 1402-VIII, а отже, відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Доводи судді Гольник Л.В. стосовно поширення на неї вимог статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються обставин цього дисциплінарного провадження, а встановлення додаткових обставин, які не охоплюються дисциплінарним провадженням, не належить до повноважень Вищої ради правосуддя під час розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.
Набуття особою статусу викривача, на що посилається суддя Гольник Л.В. як на підставу виникнення конфлікту, не звільняє її від обов’язку дотримуватись загальноприйнятих еталонів (критеріїв) поведінки та етичних стандартів судді.
Частиною десятою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право, зокрема, скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду скарги судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. та на підставі пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 у частині притягнення Гольник Л.В. до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню із закриттям дисциплінарного провадження стосовно неї.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1467/3дп/15-18 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Лариси Владленівни та закрити дисциплінарне провадження стосовно неї.
Заступник Голови
Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
О.Є. Блажівська
В.І. Говоруха
В.К. Грищук
Л.Б. Іванова
Н.С. Краснощокова
В.В. Матвійчук
О.В. Прудивус
В.В. Шапран
С.Б. Шелест
