Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді господарського суду Донецької області Матюхіна Володимира Івановича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1480/2дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 20 червня 2018 року (вх. № 3070/0/6-18) надійшла скарга судді господарського суду Донецької області Матюхіна В.І. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 23 травня 2018 року № 1480/2дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 20 червня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.

Скарга судді господарського суду Донецької області Матюхіна В.І. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У скарзі суддя Матюхін В.І. стверджує, що оскаржуване рішення Дисциплінарної палати не ґрунтується на чинному законодавстві і підлягає скасуванню.

26 червня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло доповнення до вказаної скарги, в якому суддя Матюхін В.І. навів додаткове обґрунтування своїх вимог.

За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1480/2дп/15-18.

Суддя Матюхін В.І., адвокат Туголукова І.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув суддя Матюхін В.І., який підтримав доводи скарги, просив скасувати рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та прийняти нове – про закриття дисциплінарного провадження щодо нього у зв’язку із відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., суддю Матюхіна В.І., дійшла висновку, що скарга судді Матюхіна В.І. на рішення Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1480/2дп/15-18 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У провадженні господарського суду Донецької області перебуває справа № 906/825/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зернотранс» (далі – ТОВ «Зернотранс») до публічного акціонерного товариства «Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод» (далі – ПАТ «ВЕКЗ») про стягнення боргу в розмірі 727275 гривень.

Рішенням цього суду (суддя Матюхін В.І.) від 19 серпня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Зернотранс».

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано частково. Позовні вимоги ТОВ «Зернотранс» про стягнення з ПАТ «ВЕКЗ» боргу в сумі 661159 гривень 84 копійки та пені в сумі 66115 гривень 98 копійок задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ВЕКЗ» на користь ТОВ «Зернотранс» борг у сумі 661159 гривень 84 копійки та пеню у сумі 45064 гривні 79 копійок, а також судовий збір за подання позовної заяви в сумі 14109 гривень 13 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Зернотранс» на користь ПАТ «ВЕКЗ» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7054 гривні 56 копійок. Доручено господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

11 березня 2016 року представник ТОВ «Зернотранс» Туголукова І.В. звернулася до господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу у справі № 906/825/15.

Листом господарського суду Донецької області від 29 березня 2016 року № 906/825/15 (за підписом судді Матюхіна В.І.) представнику позивача відмовлено у видачі судового наказу, оскільки відповідно до частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) наказ видає той судовий орган, який прийняв рішення у справі. Враховуючи, що постанова суду апеляційної інстанції від 21 вересня 2015 року, якою скасовано рішення господарського суду від 19 серпня 2015 року у справі № 906/825/15 та задоволено частково позовні вимоги ТОВ «Зернотранс», по суті є новим рішенням, на думку судді Матюхіна В.І., зацікавлена особа має звернутися до судового органу, який прийняв остаточне рішення у справі, тобто до Донецького апеляційного господарського суду.

Як убачається з листа Донецького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2015 року за підписом судді Бойченка К.І., 21 вересня 2015 року ТОВ «Зернотранс» зверталося до цього суду із заявою щодо надіслання наказу у справі № 906/825/15. Із посиланням на положення частини першої статті 116 ГПК України, пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» йому роз’яснено, що видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після набрання судовим рішенням законної сили.

31 березня 2016 року представник ТОВ «Зернотранс» Туголукова І.В. звернулася до голови господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність судді Матюхіна В.І., в якій просила здійснити перевірку щодо дій вказаного судді.

На вказану скаргу листом від 11 квітня 2016 року № 01-40/340 голова господарського суду Донецької області Попов О.В. відповів, що надання керівництвом суду певних вказівок під час розгляду справи (у цьому випадку – зобов’язання судді Матюхіна В.І. надіслати наказ у справі № 905/825/15 на адресу ТОВ «Зернотранс») є порушенням принципів самостійності, незалежності суддів та прямо забороняється законодавством. Попов О.В. також зазначив, що до компетенції голови суду не належать розгляд скарг на дії суддів та прийняття відповідних рішень.

20 квітня 2016 року адвокат Туголукова І.В. в інтересах ТОВ «Зернотранс», посилаючись на Положення про апарат господарського суду Донецької області, відповідно до якого підготовка та складання документів суду покладаються на апарат суду (канцелярію), звернулася до керівника канцелярії господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу у справі № 905/825/15.

Листом господарського суду Донецької області від 27 квітня 2016 року № 01-40/373 за підписом голови цього суду Попова О.В. роз’яснено порядок видачі судового наказу та його зміст із посиланням на статті 116, 117 ГПК України та повідомлено, що до повноважень працівників відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) не віднесено оформлення та видання наказів про примусове виконання судових рішень або інших процесуальних документів, оскільки працівники служби діловодства згідно з положеннями пунктів 2.6.3, 2.6.4, 3.4.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України здійснюють лише підготовку документів до відправлення у необхідній кількості і тільки після передачі їх для відправлення адресатам шляхом оформлення відповідних списків (реєстрів).

8 червня 2016 року до господарського суду Донецької області надійшла заява іншого представника за довіреністю ТОВ «Зернотранс» ОСОБА-1 про видачу судового наказу у справі № 905/825/15 із проханням переглянути раніше прийняту неправильну, на думку представника, позицію щодо невидачі виконавчого документа у справі.

Заяву про видачу наказу у справі № 905/825/15 було передано у встановленому порядку судді Матюхіну В.І., який у листі від 13 червня 2016 року № 905/825/15 зазначив, що відповідно до частини першої статті 116 ГПК України «виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу», тобто згідно із зазначеною процесуальною нормою наказ видає той судовий орган, який прийняв судове рішення у справі.

Крім Боженко Г.В., 8 серпня 2016 року до господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу у справі № 905/825/15 в інтересах ТОВ «Зернотранс» втретє звернулася адвокат Туголукова І.В., долучивши до неї копію листа Верховного Суду України за підписом секретаря судової палати у господарських справах Колесника П.І., яким роз’яснено, що питання виконання рішень, ухвал і постанов господарських судів урегульовано розділом XIV ГПК України. Зокрема, згідно із частиною першою статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Дисциплінарною палатою встановлено, що з акта проведення службової перевірки, затвердженого головою господарського суду Донецької області Поповим О.В., вбачається, що 30 червня 2016 року відповідно до листа Ради суддів України від 18 травня 2016 року № 9рс-286/16 та на виконання наказу від 31 травня 2016 року № 19-а «Про проведення службової перевірки» комісією із проведення службової перевірки проведено засідання з розгляду скарги адвоката Туголукової І.В. щодо невидачі господарським судом Донецької області судового наказу у справі № 905/825/15 за позовом ТОВ «Зернотранс» до ПАТ «ВЕКЗ» про стягнення заборгованості.

Вказаним актом встановлено факт невидачі судового наказу у справі № 905/825/15 за позовом ТОВ «Зернотранс» до ПАТ «ВЕКЗ» про стягнення заборгованості. Копію акта надіслано до Ради суддів України та представнику ТОВ «Зернотранс».

Голова господарського суду Донецької області Попов О.В. на запити члена Вищої ради правосуддя листом від 4 вересня 2017 року повідомив, що за результатами дослідження матеріалів справи № 905/825/15 та даних, які містяться в комп’ютерій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», встановлено, що інформація про видачу судового наказу на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21 вересня 2015 року відсутня.

Адвокат Туголукова І.В. у листі від 21 вересня 2017 року, наданому на запит члена Вищої ради правосуддя, повідомила, що станом на 21 вересня 2017 року суддею Донецького господарського суду Матюхіним В.І. судовий наказ у справі № 905/825/15 не видано.

Оцінюючи дії судді Матюхіна В.І. щодо відмови у видачі судового наказу у справі № 905/825/15, Дисциплінарна палата зазначила:

згідно із дослідженням відомостей, які містяться в ЄДРСР, накази судами апеляційної та касаційної інстанцій не видавалися та не видаються. Доручення видати наказ про примусове виконання постанов цих судів покладається на місцевий господарський суд, рішення якого змінено/скасовано;

на сьогодні існують справи, в яких відсутні накази про примусове виконання постанов Донецького апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, що фактично призводить до порушення права сторони на належний судовий захист і стягнення грошових коштів у судових рішеннях (постановах), які фактично набрали законної сили (справи №№ 905/3587/16, 905/3471/16, 905/2626/15, 905/349/15, 905/2386/16);

суддя Матюхін В.І. у справах, матеріали яких поверталися/повертаються до суду після перегляду ухвалених ним рішень судами вищих інстанцій і були змінені/скасовані, відмовлявся/відмовляється видавати накази про примусове виконання постанов судів вищих інстанцій, що має наслідком неможливість виконання судових рішень, які є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України;

протягом 10 років суддя Матюхін В.І. систематично не дотримується положень статей 116, 117 ГПК України, ігнорує роз’яснення судів вищої інстанції та прямі вказівки цих судів у рішеннях;

позиція судді Матюхіна В.І. полягає в тому, що наказ, виданий господарським судом, який не ухвалював судового рішення, згідно із чинним на цей час господарським процесуальним законодавством є нелегітимним, і, як наслідок, для отримання наказу зацікавлені особи мають звернутися до судового органу (господарського суду), який прийняв остаточне (що набрало законної сили) рішення у справі (у цьому випадку – до Донецького апеляційного господарського суду).

Дисциплінарна палата встановила, що суддею Матюхіним В.І. не надано обґрунтованих пояснень та доказів щодо іншого, ніж визначений статтями 116, 117 ГПК України, порядку видачі наказів про примусове виконання постанов судів вищих інстанцій, які б виправдовували його відмову у задоволенні заяв представників ТОВ «Зернотранс» про видачу наказу про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21 вересня 2015 року у справі № 905/825/15 та неможливість протягом тривалого часу виконати ухвалене рішення;

наведені обставини, на думку Дисциплінарної палати, свідчать не тільки про систематичний характер вчинення суддею Матюхіним В.І. зазначених порушень, а й про свідоме та грубе нехтування своїми обов’язками протягом тривалого часу. Суддя усвідомлював як характер допущених ним порушень, так і настання зумовлених цими діями негативних наслідків для учасників судового процесу, але проігнорував ці обставини;

не видаючи наказ у справі, суддя Матюхін В.І. позбавив позивача можливості отримати кошти, які останній очікував, розпоряджатися ними та продовжувати свою господарську діяльність, що свідчить про порушення суддею Матюхіним В.І. права на справедливий суд, передбаченого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дисциплінарна палата дійшла висновку про істотне порушення суддею Матюхіним В.І. норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізації наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підпункт «а» пункту 1, пункт 4 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент вчинення дій).

Доводи скарги не спростовують встановлені Дисциплінарною палатою обставини та кваліфікацію дій судді Матюхіна В.І.

Суддя Матюхін В.І. у скарзі та доповненні до неї зазначає, що статті 116 та 117 ГПК України не містять положень про те, що судовий наказ видається лише судом першої інстанції. На думку судді Матюхіна В.І., вказані норми передбачають, що наказ видає той господарський суд, який прийняв рішення у справі.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Аналогічна норма закону закріплена у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судів» у чинній редакції.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов’язків; таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов із цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, ‒ і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов’язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду» (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до частини першої статті 116 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду у судах справи № 906/825/15 за позовом ТОВ «Зернотранс») виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

На обґрунтування своєї позиції, суддя Матюхін В.І. у поясненнях та скарзі наголосив на відсутності у законодавстві точної вказівки на те, суд якої інстанції і за яких умов повинен видавати наказ про примусове виконання рішення.

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Дисциплінарної палати про відхилення таких доводів, оскільки згідно із частиною сьомою статті 4 ГПК України (аналогічна норма викладена в частині одинадцятій статті 11 ГПК України у чинній редакції) забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Щодо посилань судді Матюхіна В.І. на рекомендаційний характер положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», в якій вказано, що за змістом статей 116 і 117 ГПК України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після набрання судовим рішенням законної сили, Вища рада правосуддя зазначає, що постанова пленуму конкретизує та роз’яснює законодавство з метою його правильного та однакового застосування судами.

Крім того, Дисциплінарною палатою встановлено, що відповідно до статті 327 ГПК України (у чинній редакції) суддям господарського суду Донецької області Матюхіну В.І. та Сковородіній О.М. надано для підписання наказ господарського суду Донецької області від 4 січня 2018 року у справі № 905/1793/15, виданий на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року. Однак суддя Матюхін В.І. як член судової колегії відмовився підписати наказ про стягнення судового збору у сумі 1600,00 гривень, оскільки наказ видається на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду, який, на думку судді Матюхіна В.І., є господарським судом, що прийняв остаточне судове рішення, а тому саме суд апеляційної інстанції повинен видавати накази на виконання прийнятих ним постанов.

Тоді як процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (стаття 338 ГПК України).

Як встановлено Другою Дисциплінарною палатою та вбачається з матеріалів перевірки, суддя Матюхін В.І. у справах, матеріали яких поверталися/повертаються до суду після перегляду ухвалених ним рішень судами вищих інстанцій і були змінені/скасовані, відмовлявся/відмовляється видавати накази про примусове виконання постанов судів вищих інстанцій, що має наслідком неможливість виконання судових рішень, які є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Дисциплінарної палати про те, що, не видаючи наказ у справі № 906/825/15, суддя Матюхін В.І. позбавив позивача можливості отримати кошти, які останній очікував, розпоряджатися ними та продовжувати свою господарську діяльність, та в інших справах, у яких під час перевірки досліджувалося питання видачі наказів суддею, що свідчить про порушення суддею Матюхіним В.І. права на справедливий суд, передбаченого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дії судді Матюхіна В.І. на момент розгляду заяв представників позивача у справі за позовом ТОВ «Зернотранс» про видачу судового наказу про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21 вересня 2015 року містили ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент надходження звернень), а саме умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

На сьогодні відповідно до підпункту «а» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

На момент розгляду дисциплінарної справи строк застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді Матюхіна В.І. не закінчився.

З огляду на наведене, враховуючи вимоги статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та встановлені Дисциплінарною палатою обставини, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді Матюхіна В.І. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1480/2дп/15-18 про притягнення судді господарського суду Донецької області Матюхіна Володимира Івановича до дисциплінарної відповідальності.

Голова Вищої ради правосуддя                                                                І.М. Бенедисюк

Члени Вищої ради правосуддя                                                                 В.Е. Беляневич