Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Галини Олександрівни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2018 року № 3152/2дп/15-18,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 14 листопада 2018 року за вхідним № 5673/0/6-18 надійшла скарга судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Друга Дисциплінарна палата) від 17 жовтня 2018 року № 3152/2дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 14 листопада 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.

Скарга судді Матійчук Г.О. подана з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О., адвокат Серафимов І.М. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибула суддя Матійчук Г.О., яка підтримали доводи скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати від 17 жовтня 2018 року № 3152/2дп/15-18.

Повідомлення про засідання, надіслане адвокату Серафимову І.М., повернуто до Вищої ради правосуддя відповідним структурним підрозділом акціонерного товариства «Укрпошта» з відміткою «повернуто з інших причин».

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., врахувавши пояснення судді Матійчук Г.О., дійшла висновку, що скаргу судді Матійчук Г.О. на рішення Другої Дисциплінарної палати слід задовольнити, а оскаржуване рішення Другої Дисциплінарної палати – скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження з огляду на таке.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати від 9 липня 2018 року № 2150/2дп/15-18 за скаргою адвоката Серафимова І.М. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати від 17 жовтня 2018 року № 3152/2дп/15-18 за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи, відкритої за скаргою адвоката Серафимова І.М., суддю Матійчук Г.О. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Підставою притягнення судді Матійчук О.Г. до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Другою Дисциплінарною палатою обставини, які свідчать, що під час розгляду справ № 757/36304/15-к, № 757/36317/15-к, № 757/45311/15-к, № 757/45257/15-к суддею Матійчук О.Г. внаслідок недбалості допущено незаконну відмову захисникам у доступі до правосуддя та істотне порушення норм процесуального права під час здійснення судочинства, що спричинило незаконні перешкоди у здійсненні захисниками адвокатської діяльності та реалізації їхніх прав. Вказані дії містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя Матійчук Г.О. не погоджується із рішенням Другої Дисциплінарної палати від 17 жовтня 2018 року № 3152/2дп/15-18, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.

При цьому суддя зазначає, що Другою Дисциплінарною палатою не враховано її пояснення щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі, зокрема про відсутність на час постановлення нею ухвал, про які йдеться в оскаржуваному рішенні, єдиної судової практики з приводу того, які документи мають надаватись адвокатом до суду на підтвердження його повноважень на представництво у кримінальному провадженні.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Другою Дисциплінарною палатою під час дисциплінарного провадження встановлено таке.

Справи № 757/36304/15-к, № 757/36317/15-к

1 жовтня 2015 року до Печерського районного суду міста Києва надійшли скарги адвоката ОСОБА_1 (справа № 757/36304/15-к) та адвоката ОСОБА_2 (справа № 757/36317/15-к) на бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні розгляду клопотань про надання для ознайомлення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_1, які за результатами автоматизованого визначення слідчого судді передані судді Матійчук Г.О.

До скарги адвоката ОСОБА_1 долучені копії договору про надання правової допомоги від ДАТА № НОМЕР, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від ДАТА № НОМЕР, ордера на надання правової допомоги НОМЕР від ДАТА.

До скарги адвоката ОСОБА_2 долучені копії договору про надання правової допомоги від ДАТА № НОМЕР, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР, ордера на надання правової допомоги НОМЕР.

Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. від 2 жовтня 2015 року у справах № 757/36304/15-к, № 757/36317/15-к на підставі пункту 1 частини другої статті 304 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) повернуто скарги адвоката ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2 на бездіяльність старшого слідчої групи, заступника начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кравця А.Б. щодо нерозгляду клопотань, оскільки скарги подані особами, які не мають права їх подавати.

Ухвалу у справі № 757/36304/15-к суддя Матійчук Г.О. мотивувала, зокрема, тим, що до скарги адвокат ОСОБА_1 додав лише копії зазначених вище документів, тому не наділений правом подавати скаргу як захисник.

Суддя Матійчук Г.О. в ухвалах, постановлених у справах № 757/36304/15-к, № 757/36317/15-к із посиланням на пункт 9 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вказала про право адвоката посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом встановлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів.

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 16 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2015 року скасував та постановив нову ухвалу, якою зобов’язав старшого слідчої групи, заступника начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ ГПУ Кравця А.Б. розглянути клопотання адвоката ОСОБА_1 в порядку статті 220 КПК України.

Колегія суддів апеляційного суду міста Києва в ухвалі від 16 листопада 2015 року зазначила, що 27 серпня 2015 року між адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги № 2708/1, у тому числі про здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_3 як підозрюваного та обвинуваченого.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2016 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2015 року скасовано та зобов’язано старшого слідчої групи, заступника начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ ГПУ Кравця А.Б. розглянути клопотання адвоката ОСОБА_2 в порядку статті 220 КПК України.

Апеляційний суд міста Києва в ухвалі від 24 травня 2016 року зазначив, що з мотивування, наведеного в ухвалі слідчого судді, щодо посвідчення копій документів, приєднаних до скарги захисника ОСОБА_2, неможливо зробити висновок, чи були вказані документи посвідчені у встановленому законом порядку. Проте якщо копії документів і не були належним чином посвідчені, це не могло бути підставою для повернення скарги захиснику, оскільки слідчий суддя не був позбавлений можливості запитати у захисника оформлені належним чином документи на підтвердження його повноважень.

На думку колегії суддів апеляційного суду міста Києва, посилання в ухвалі слідчого судді на те, що до скарги ОСОБА_2 додані лише копії документів, не ґрунтується на вимогах закону.

Колегія суддів апеляційного суду міста Києва у вказаній ухвалі зазначила, що про неприпустимість повернення скарги лише з тієї підстави, що до неї не долучені належним чином посвідчені копії документів, вказано з посиланням на практику Європейського суду з прав людини в ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2016 року, постановленій у цьому кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції в ухвалах від 16 листопада 2015 року та 24 травня 2016 року із посиланням на положення статті 50 КПК України, якими визначено перелік документів, що підтверджують повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні, зазначив, що висновки слідчого судді Матійчук Г.О. в ухвалах про те, що скарги адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подані як особами, які не мали права їх подавати, не відповідають вимогам закону.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вказала, що під час розгляду дисциплінарної справи не вдається до оцінки судового рішення та розуміє, що суддя, здійснюючи правосуддя, безумовно має право на власне тлумачення закону. Водночас лише посилання судді Матійчук Г.О. на пункт 9 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині посвідчення адвокатом копій документів у справах, які він веде, не обґрунтовує мотивів прийняття суддею рішення за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відзначила, що посвідчення копій документів у справах, які веде адвокат, є його правом, оскільки законом не встановлено обов’язкової вимоги до виконання адвокатом вказаної дії.

У рішенні Другої Дисциплінарної палати також вказано, що адвокатом ОСОБА_1 до апеляційної скарги на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 2 жовтня 2015 року додано копії ухвал слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року у справі № 757/36306/15-к, від 21 жовтня 2015 року у справі № 757/35298/15-к, від 28 жовтня 2015 року у справі № 757/36503/15-к, якими задоволено аналогічні скарги адвоката ОСОБА_1 (арк. 29‒35 копії справи № 757/36304/15-к).

Справа № 757/45257/15-к

1 грудня 2015 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого, яка за результатами автоматизованого визначення слідчого судді передана судді Матійчук Г.О. (справа № 757/45257/15-к).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. від 3 грудня 2015 року скаргу адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кравця А.Б., яка полягає у нерозгляді клопотання про надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження, повернуто скаржнику.

Обґрунтовуючи таке рішення, суддя Матійчук Г.О. в ухвалі вказала, що адвокат ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність заступника начальника відділу, яка полягає у нерозгляді його клопотання від 18 листопада 2015 року, а до слідчого судді він звернувся із вказаною скаргою лише 1 грудня 2015 року, тобто, за висновком судді, із пропуском встановленого десятиденного строку оскарження такої бездіяльності.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2016 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 3 грудня 2015 року задоволено частково, вказану ухвалу слідчого судді скасовано та постановлено нову ухвалу, якою провадження за скаргою захисника – адвоката ОСОБА_1 закрито, оскільки прокурором самостійно припинено бездіяльність та усунуто її негативні наслідки шляхом винесення постанови від 22 січня 2016 року, яку додатково надано прокурором в апеляційному засіданні.

В ухвалі апеляційного суду міста Києва від 27 січня 2016 року з посиланням на статтю 220 КПК України, якою встановлено обов’язок слідчого, прокурора у строк не більше трьох днів від дня подання розглянути клопотання сторони захисту, зазначено, що клопотання від 18 листопада 2015 року мало бути розглянуте у триденний строк від дня його отримання, тобто у цьому випадку – до 21 листопада 2015 року. На думку колегії суддів апеляційного суду міста Києва, бездіяльність органу досудового розслідування, зокрема заступника начальника третього слідчого відділу, розпочалася 22 листопада 2015 року.

Згідно зі статтею 304 КПК України скарга на бездіяльність може бути подана слідчому судді протягом десяти днів з моменту вчинення бездіяльності, тобто у цьому конкретному випадку – до 2 грудня 2015 року включно.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що захисник – адвокат ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність заступника начальника відділу 1 грудня 2015 року, а отже, слідчий суддя дійшов хибного висновку про пропуск захисником встановленого строку оскарження бездіяльності слідчого.

Справа № 757/45311/15-к

1 грудня 2015 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, яка за результатами автоматизованого визначення слідчого судді передана судді Матійчук Г.О. (справа № 757/45311/15-к).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 3 грудня 2015 року скаргу адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора відділу Генеральної прокуратури України Куценка І.В., яка полягає у нерозгляді клопотання про надання старшому слідчої групи, заступнику начальника третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Кравцю А.Б. письмової вказівки про надіслання адвокату копії постанови (постанов) про зупинення досудового розслідування та постанови (постанов) про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_2, повернуто скаржнику.

Підставою для повернення скарги слідчий суддя в ухвалі зазначила те, що скаргу було подано 1 грудня 2015 року з пропуском строку, встановленого статтями 220, 304 КПК України. Скаржник не подавав заяву про поновлення цього строку.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 20 січня 2016 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 3 грудня 2015 року скасовано, скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора відділу Генеральної прокуратури України Куценка І.В., який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № НОМЕР_2, повернуто скаржнику.

Колегія суддів апеляційного суду міста Києва зазначила, що з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів убачається, що адвокат ОСОБА_1 18 листопада 2015 року подав вказане вище письмове клопотання, у відповідь на яке 28 листопада 2015 року отримав лист від 20 листопада 2015 року № 15/2-33041-14, у якому прокурор Куценко І.В. повідомив, що станом на 20 листопада 2015 року ОСОБА_1 не є стороною у кримінальному провадженні, а тому відсутні підстави для розгляду його клопотання в порядку статті 220 КПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор мав розглянути клопотання адвоката впродовж трьох днів, тобто у строк до 21 листопада 2015 року, який є вихідним днем, – субота. За приписами частин п’ятої, сьомої статті 115 КПК України при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за певними зазначеними в цьому Кодексі винятками. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Апеляційний суд міста Києва вказує, що строк розгляду клопотання адвоката закінчувався в останню хвилину наступного за вихідним робочого дня, тобто 23 листопада 2015 року (у понеділок), а отже, адвокат мав право оскаржити бездіяльність прокурора у строк до 3 грудня 2015 року. Скарга адвоката надійшла до суду 1 грудня 2015 року.

Колегія суддів вважала, що висновки суду про подання скарги з пропуском встановленого законом строку не відповідають вимогам закону, а тому ухвала є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Обґрунтовуючи рішення про притягнення судді Матійчук Г.О. до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата виходила з такого.

Справи № 757/36304/15-к, № 757/36317/15-к

Згідно із частиною першою статті 48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями статті 50 КПК України визначено, що повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред’явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.

Із положень цього Закону вбачається, що у статті 50 КПК України лише наведено перелік документів, які підтверджують повноваження захисника у кримінальному провадженні, але цією нормою не встановлено спосіб, у який такі документи надаються слідчому, прокурору, суду.

Виходячи з юридичної природи документів, перелічених у частині першій статті 50 КПК України, можна дійти висновку, що оригінали цих документів не можуть бути приєднані до скарг, заяв, клопотань, окрім ордера, який видається на виконання окремої процесуальної дії.

У пункті 1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2012 року № 223-1446/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до КПК України» зазначено, що повноваження захисника підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю в Україні та ордером установленого зразка, дорученням центру з надання безоплатної правової допомоги чи договором із підозрюваним.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з посиланням на практику Європейського суду з прав людини вказала, що повернення скарги лише з тієї підстави, що до неї не долучені належним чином посвідчені копії документів, не є такою вимогою, що переслідує законну мету та є співрозмірною, а фактично «спотворює» саме право на звернення до суду.

Справи № 757/45257/15-к, № 757/45311/15-к

Скарга на бездіяльність слідчого, прокурора, як відзначила Друга Дисциплінарна палата, може бути подана до слідчого судді протягом десяти днів з моменту вчинення бездіяльності, а не з моменту подання клопотань адвокатом ОСОБА_1 до слідчого, прокурора. Отже, суддею Матійчук Г.О. допущені порушення положень статей 115, 303 КПК України.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. під час розгляду справ № 757/36304/15-к, № 757/36317/15-к, № 757/45311/15-к, № 757/45257/15-к свідчать про допущення нею внаслідок недбалості незаконної відмови захисникам у доступі до правосуддя та істотного порушення норм процесуального права під час здійснення судочинства, що призвело до незаконного перешкоджання здійсненню захисниками адвокатської діяльності та реалізації прав захисників. Отже, вказані дії судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. становлять об’єктивну сторону дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У скарзі судді Матійчук Г.О. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2018 року № 3152/2дп/15-18 зазначено, що це рішення підлягає скасуванню.

На спростування доводів оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати в частині порушень, допущених під час постановлення ухвали від 2 жовтня 2015 року у справі № 757/36304/15-к про повернення скарги адвоката ОСОБА_1, суддя Матійчук Г.О. зазначає, що при постановленні ухвали керувалася положеннями чинного на той час законодавства та практикою апеляційного суду міста Києва.

З-поміж іншого, суддя Матійчук Г.О. послалася на Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2017 року № 36, зі змінами і доповненнями, пунктом 14 якого, зокрема, передбачено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об’єднання (бюро) зобов’язані вказати на звороті ордера.

Суддя вказує також, що ордер має титульну та зворотну сторони, тому при наданні адвокатом до адвокатського запиту посвідченої копії ордера необхідно робити копію цілісного документа, форма якого затверджена Радою адвокатів України; відмітка про посвідчення копії ордера адвоката має складатися зі слів «Згідно з оригіналом», особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об’єднання/адвокатського бюро, у випадку якщо ордер видається адвокатським об’єднанням/адвокатським бюро), який засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Слід зауважити, що твердження судді Матійчук Г.О. щодо посвідчення копії ордера як цілісного документа, тобто його титульної та зворотної сторін, відповідають вимогам рішення Ради адвокатів України від 4 серпня 2017 року № 162 «Про розгляд звернення керівника Державного управління справами Куцика І.М. щодо засвідчення та подання адвокатом копії ордера на надання правової допомоги».

Однак на час вчинення суддею дій, про які йдеться в оскаржуваному рішенні, цього рішення Ради адвокатів України не існувало, а чинне законодавство не містило вимоги про надання посвідчених копій документів, які підтверджують повноваження адвоката як захисника у кримінальному провадженні.

Стосовно практики апеляційного суду міста Києва щодо підтвердження повноважень адвоката як захисника у кримінальному провадженні варто зауважити, що суддя у скарзі як на приклад посилається на справу «№ 757/36317/15-к», однак у Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення суду у вказаній справі відсутні, до скарги судді такі рішення не долучені.

Крім того, суддя Матійчук Г.О. у скарзі звертає увагу на ту обставину, що адвокат ОСОБА_1 під час оскарження ухвали від 2 жовтня 2015 року у справі № 757/36304/15-к в апеляційному порядку на підтвердження своїх повноважень долучив до апеляційної скарги оригінал ордера, виписаний ним для участі в апеляційному суді міста Києва.

Ці доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки подання адвокатом відповідних документів до суду апеляційної інстанції не стосується суті рішення, яким суддю Матійчук О.Г. притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Суддя звертає увагу, що до суду першої інстанції адвокат ОСОБА_1 подав копію ордера, виписаного ним для участі у процесуальних діях у Генеральній прокуратурі України, та зауважує, що вказана копія ордера в матеріалах справи відсутня і до апеляційної скарги адвокатом не долучена, хоча суд першої інстанції повернув адвокату скаргу разом із додатками.

У розрізі таких доводів судді Матійчук Г.О. слід зазначити, що колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 21 квітня 2016 року (на яку мається посилання у скарзі судді), постановленій за результатами розгляду касаційної скарги адвоката ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року про повернення апеляційної скарги (справа № 757/36317/15-к), дійшла висновку, що посилання в ухвалі суду апеляційної інстанції на те, що адвокатом ОСОБА_2 надано ордер на захист ОСОБА_3 лише в Генеральній прокуратурі України, не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Ця ухвала суду касаційної інстанції набрала законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягала.

Слід зауважити, що решта доводів скарги судді Матійчук Г.О. в частині рішення щодо порушень, допущених нею під час постановлення ухвали від 2 жовтня 2015 року у справі № 757/36304/15-к, аналогічні доводам, наданим суддею у поясненнях щодо обставин, викладених у дисциплінарній скарзі адвоката Серафимова І.М., за результатами розгляду якої Другою Дисциплінарною палатою ухвалено рішення. Ці пояснення судді досліджувалися дисциплінарним органом під час дисциплінарного провадження та враховані ним під час ухвалення оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене фактично має місце спроба судді Матійчук Г.О. здійснити переоцінку доводів дисциплінарної скарги.

Інших тверджень на спростування висновків Другої Дисциплінарної палати щодо дій судді під час постановлення вказаної ухвали у справі № 757/36304/15-к скарга судді Матійчук Г.О. не містить.

Суддя вказує, що Другою Дисциплінарною палатою не враховано та не наведено у рішенні будь-якого обґрунтування щодо зазначеної суддею обставини про те, що ухвалою судді апеляційного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Матійчук Г.О. від 2 жовтня 2015 року, постановлену у справі № 757/36317/17-к, повернуто ОСОБА_2, оскільки ним не надано документів на підтвердження повноважень захисника, а саме витягу з Єдиного реєстру адвокатів України та ордера (надано копію), що вказує на відсутність єдиної судової практики на час подій, про які йдеться в оскаржуваному рішенні.

Дійсно, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування щодо доводів судді про відсутність судової практики щодо питання про підтвердження повноважень адвоката, а лише зазначено про ухвалу апеляційного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року.

Однак досить сумнівним є посилання судді на ухвалу суду апеляційної інстанції, яка, як вбачається із рішення Другої Дисциплінарної палати, скасована ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2016 року. Враховуючи зазначене, не відповідає дійсності твердження судді, що в оскаржуваному рішенні відсутні відомості про перегляд вказаної вище ухвали апеляційного суду.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, а й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

З огляду на зміст скарги судді Матійчук Г.О. Друга Дисциплінарна палата врахувала позицію її колег під час розгляду аналогічних скарг адвоката ОСОБА_2 та вказала на її обов’язок як слідчого судді ухвалювати такі самі рішення.

Твердження судді безпідставні, оскільки Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні лише констатувала факт долучення адвокатом ОСОБА_1 до апеляційної скарги відповідних ухвал суддів Печерського районного суду міста Києва. Оскаржуване рішення не містить будь-яких висновків щодо врахування цієї інформації та тверджень стосовно того, що суддя Матійчук Г.О. зобов’язана ухвалювати рішення, аналогічні тим, які ухвалюють її колеги.

Суддя Матійчук Г.О. визнає, що допустила «прикру» помилку під час обрахування строку звернення адвоката ОСОБА_1 до слідчого судді зі скаргами у справах № 767/45257/15-к, № 767/45311/15-к, однак, на її думку, ця обставина не може бути підставою притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

На підтвердження своєї думки суддя вказує, що нею не допущено порушення прав адвоката ОСОБА_1 на доступ до правосуддя у справі № 767/45311/15-к з урахуванням того, що ухвалою суду апеляційної інстанції встановлено, що у адвоката ОСОБА_1 відсутнє право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № НОМЕР_2, оскільки у цьому провадженні він не є стороною захисту. На цю обставину Друга Дисциплінарна палата, як вказує суддя, уваги не звернула та не надала їй належної оцінки.

Проте твердження судді не беруться до уваги з огляду на таке.

За наявності підстав, передбачених частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Метою дисциплінарного провадження є виявлення у поведінці судді дисциплінарних проступків та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а не захист прав чи інтересів окремої особи.

Отже, наведені суддею Матійчук Г.О. у скарзі до Вищої ради правосуддя аргументи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати від 17 жовтня 2018 року № 3152/2дп/15-18, оскільки не спростовують зазначених у цьому рішенні висновків про допущені суддею порушення.

Водночас Вища рада правосуддя не погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати, що дії судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. під час розгляду справ № 757/36304/15-к, № 757/36317/15-к, № 757/45311/15-к, № 757/45257/15-к, які свідчать про допущення нею внаслідок недбалості незаконної відмови у доступі до правосуддя захисникам та істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що спричинило незаконні перешкоди у здійсненні захисниками адвокатської діяльності та реалізації їхніх прав, та містять склад дисциплінарного проступку, є безумовною підставою для притягнення судді Матійчук Г.О. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з огляду на таке.

Під дисциплінарним проступком судді слід розуміти винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, порушенні суддівських обмежень, і так само загальновизнаних моральних вимог.

У пункті 83 Висновку ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 червня 2017 року № JUD-UKR/298/2017 вказано, що, у принципі, суддя не повинен нести відповідальність за дії, вчинені внаслідок звичайної недбалості, оскільки це може негативно позначитись на його/її суддівській незалежності. Відтак слід обмежити перелік підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності умисними діями або діями внаслідок грубої (очевидної) недбалості.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

Відповідно до пункту 63 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів «Судова влада на службі суспільства» суддя, який нехтує розглядом справ через ледарство або який є абсолютно некомпетентний при їх вирішенні, повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейський суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.

У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що суддя, в діях якого наявний склад дисциплінарного проступку, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за умови, що він вчинив такий проступок умисно або через грубу недбалість та вказаний проступок спричинив серйозні наслідки. Водночас суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях звичайної недбалості, що не спричинила настання серйозних наслідків.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Вища рада правосуддя не вбачає підстав для висновку про те, що допущені суддею Матійчук Г.О. порушення були серйозними та кричущими і виправдовують дисциплінарне провадження, а наслідки порушень є такими серйозними і жахливими, що потребують накладення на суддю дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2018 року № 3152/2дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Галини Олександрівни скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження.

Голова Вищої ради правосуддя                                                                       І.М. Бенедисюк