Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Гусака М.Б., Комкова В.К., Краснощокової Н.С., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Львівської митниці ДФС стосовно судді апеляційного суду Львівської області Головатого Василя Ярославовича,
встановила:
Головатий Василь Ярославович Указом Президента України від 5 квітня 2001 року № 235/01 призначений на посаду судді Жовківського районного суду Львівської області, Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 703/02 переведений на посаду судді Сихівського районного суду міста Львова, Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2006 року № 174-V обраний на посаду судді безстроково, Указом Президента України від 20 квітня 2011 року № 490/2011 переведений на посаду судді Галицького районного суду міста Львова, Рішенням Вищої ради юстиції від 31 травня 2011 року № 322/0/15-11 призначений на посаду голови Галицького районного суду міста Львова, Постановою Верховної Ради України від 5 листопада 2013 року № 675-VІІ обраний на посаду судді апеляційного суду Львівської області.
Згідно із характеристикою Головатий В.Я. зарекомендував себе кваліфікованим та досвідченим суддею. До виконання своїх обов’язків ставиться сумлінно та відповідально. Постійно підвищує професійний рівень, слідкує за змінами у законодавстві.
На підставі пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищій раді правосуддя передано з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для розгляду дисциплінарну скаргу Львівської митниці ДФС від 19 жовтня 2015 року на дії судді апеляційного суду Львівської області Головатого В.Я.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 11 травня 2018 року вказану скаргу передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В. (протокол автоматизованого розподілу матеріалу № 3835/0/20-18).
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді апеляційного суду Львівської області Головатого В.Я.
Ухвалою від 21 грудня 2018 року № 3983/1дп/15-18 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді апеляційного суду Львівської області Головатого В.Я.
Суддя та заявник повідомлені про розгляд дисциплінарної справи 15 та 29 березня 2019 року шляхом надіслання їм відповідного запрошення поштою, а також розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Суддя Головатий В.Я. просив розглядати дисциплінарну справу за його відсутності.
За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. дійшов висновку про наявність у діях судді дисциплінарного проступку та запропонував прийняти рішення про притягнення судді апеляційного суду Львівської області Головатого В.Я. до дисциплінарної відповідальності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у притягненні судді апеляційного суду Львівської області Головатого В.Я. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку із закінченням строків, у межах яких до судді можливо застосувати дисциплінарне стягнення за допущені дії з огляду на таке.
У дисциплінарній скарзі вказано, що суддя апеляційного суду Львівської області Головатий В.Я. під час розгляду справи № 461/5417/15-п порушив норми процесуального права, а також підпункти «б», «г» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент звернення скаржника до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а саме не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та порушив засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зокрема, вказав, що суддею Головатим В.Я. під час прийняття постанови від 5 серпня 2015 року було порушено принцип рівності сторін перед судом та законом, не враховано доводів Львівської митниці ДФС стосовно вказаної справи та помилково скасовано рішення Галицького районного суду міста Львова, розгляд справи здійснено односторонньо, а ухваленим за наслідками розгляду справи рішенням безпідставно звільнено особу від адміністративної відповідальності.
Автор скарги вважає, що з таким висновком судді Головатого В.Я. погодитися неможливо, оскільки, обравши спрощену зону митного контролю, ОСОБА_1 намагався перемістити в особистих речах через митний кордон України дорогоцінне каміння без надання будь-яких документів щодо його походження чи купівлі.
Тому, на думку скаржника, дії судді Головатого В.Я. під час розгляду справи № 461/5417/15-п призвели до ненадходження до Державного бюджету України коштів від конфіскації предметів правопорушення та суми штрафу.
Під час перевірки судді Головатому В.Я. було запропоновано надати пояснення стосовно викладених у скарзі обставин, а з Галицького районного суду міста Львова витребувано належним чином завірені копії матеріалів справи № 461/5417/15-п.
У наданих до Вищої ради правосуддя поясненнях суддя Головатий В.Я. зазначив таке:
під час розгляду справи № 461/5417/15-п встановлено, що судом першої інстанції було розглянуто адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 та ухвалено постанову за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, без врахування її пояснень, за наявності клопотання про відкладення розгляду справи;
у постанові суду першої інстанції не наведено мотивів з посиланням на докази, які доводять вину порушника. Під час розгляду апеляційної скарги судом розглянуто всі доводи апеляційної скарги та усні заперечення представника Львівської митниці ДФС, які зводились до правильності постанови Галицького районного суду міста Львова, а мотиви відхилення його доводів про приховування виявленого товару наведені у постанові судді;
під час розгляду апеляційної скарги та ухвалення постанови ним не було допущено порушень матеріального та процесуального права, тому доводи скаржника про упередженість, однобічність, необґрунтованість його дій вважає надуманими та такими, які спростовуються наведеними у постанові мотивами;
скаржник намагається довести своє тлумачення норми статті 483 Митного кодексу України (далі – МК України) та постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», а доводи його скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням.
Відкриваючи дисциплінарну справу стосовно судді Головатого В.Я., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що попереднім розглядом дисциплінарної скарги встановлено обставини, які можуть свідчити, що суддя допустив дії, які підпадають під визначення підпунктів «б», «г» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент звернення скаржника до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а саме не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та порушив засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З наданих судом копій матеріалів справи № 461/5417/15-п встановлено таке.
Як вбачається із протоколу про порушення митних правил, 15 березня 2015 року о 7 годині 49 хвилин громадянин України ОСОБА_1, прямуючи з України в Республіку Польща у приватну поїздку через м/п «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС автомобілем марки «______», реєстраційний номер _______, обрав для слідування смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор», чим заявив про відсутність у нього будь-яких товарів, що підлягають обов’язковому декларуванню та оподаткуванню або належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені обмеження.
Вказаний автомобіль скеровано зі смуги спрощеного митного контролю в бокс для поглибленого догляду товарів та транспортних засобів, де було виявлено товар, а саме необроблене каміння неправильної форми різних розмірів жовтого та коричневого кольорів різних відтінків, зовні схоже на необроблений бурштин, в асортименті загальною вагою 2,27 кілограма (зважування здійснювалось вагою YINHE ACS-35), що переміщувався з приховуванням від митного контролю.
Приховане каміння у кількості 0,91 кілограма знаходилося на дні ніші для дрібних речей у передній панелі автомобіля («бардачок»), запаковане у поліетиленові пакети, прикрите особистими речами, та у кількості 1,36 кілограма – на дні дорожнього рюкзака під особистими речами. Конструктивних змін в автомобілі не проводилося.
Постановою Галицького районного суду міста Львова від 28 травня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України (далі – МК України), та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ________ гривні ____ копійки.
Конфісковано в дохід держави необроблене каміння неправильної форми різних розмірів жовтого та коричневого кольорів різних відтінків, зовні схоже на необроблений бурштин, в асортименті вагою 2,27 кілограма згідно із протоколом від 15 березня 2015 року № 0537/20910/15.
Ухвалюючи вказану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України, оскільки він, обравши зону спрощеного митного контролю, намагався перемістити через митний кордон України товар із приховуванням від митного контролю шляхом використання засобів та способів, які утруднюють виявлення, що підтверджується протоколом про порушення митних правил від 15 березня 2015 року № 0537/20910/15, актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, фотоматеріалами, висновком експертизи від 21 квітня 2015 року № 142005902-0265.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати її, а провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України, оскільки втратив чинність наказ Міністерства фінансів України від 26 березня 2007 року № 402 «Про затвердження Переліку товарів із зазначенням їх кодів згідно з УКТЗЕД, на які Міністерством фінансів України видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів», згідно з яким бурштин підлягав митному оформленню.
Постановою апеляційного суду Львівської області від 5 серпня 2015 року постанову Галицького районного суду міста Львова від 28 травня 2015 року скасовано.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України, закрито у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Вилучений товар, а саме необроблений бурштин в асортименті вагою 2,27 кілограма, ухвалено повернути ОСОБА_1.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суддя Головатий В.Я. виходив з того, що дії ОСОБА_1 щодо переміщення через митний кордон України бурштину без митного оформлення є правомірними, оскільки його вартість не перевищувала гранично допустиму вартість товару, дозволену для вивезення за межі України, крім того, бурштин не належить до категорії товарів, які підлягають митному оформленню, тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України, що відповідно до пункту 3 статті 527 МК України є підставою для закриття провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові керувався частиною другою статті 373 МК України, якою передбачено, що порядок вивезення (пересилання) громадянами за межі митної території України дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 448 «Про порядок вивезення (пересилання) за межі митної території України громадянами дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження» вивезення (пересилання) за межі митної території України дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам’ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них з метою їх відчуження здійснюється у разі, коли сумарна фактурна вартість дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них не перевищує суму, еквівалентну 10000 євро (крім заборонених до вивезення за межі митної території України), шляхом вчинення дій, усного або за бажанням власника таких товарів чи на вимогу посадової особи митного органу письмового декларування.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 15 березня 2015 року о 7 годині 49 хвилин, прямуючи з України в Республіку Польща, перевозив без митного оформлення бурштин вагою 2236,85 грама, вартість якого відповідно до висновку експерта від 21 квітня 2015 року № 142005902-0265 становить 101304 гривні 33 копійки.
На момент вивезення ОСОБА_1 товару вартість 10000 євро згідно з офіційним курсом валют, за даними Національного банку України, становила 227900 гривень.
З огляду на зазначене суддя Головатий В.Я. дійшов висновку, що вартість бурштину, який 15 березня 2015 року перевозив ОСОБА_1 з України в Республіку Польща, не перевищувала гранично допустиму вартість дорогоцінного каміння, дозволеного для вивезення за межі України без митного оформлення.
Водночас відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 23 грудня 2014 року № 1224 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 26 березня 2007 року № 402 «Про затвердження Переліку товарів із зазначенням їх кодів згідно з УКТЗЕД, на які Міністерством фінансів України видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів», згідно з яким бурштин віднесено до категорії товарів, котрі підлягали митному оформленню.
Крім того, суддя Головатий В.Я. зазначив, що не заслуговують на увагу посилання представника Львівської митниці Державної фіскальної служби України, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення полягає саме у приховуванні від митного контролю бурштину при переміщенні його через митний кордон України, оскільки відповідно до протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 перевозив вказаний вище бурштин у ніші для дрібних речей в передній панелі автомобіля («бардачку») та у дорожньому рюкзаку, тобто серед особистих речей, отже, було відсутнє переміщення товарів з приховуванням від митного контролю з використанням способу, що утруднює виявлення товару.
11 березня 2019 року суддя Головатий В.Я. надіслав на адресу Вищої ради правосуддя додаткові пояснення, в яких вказав, що в постанові суду та в матеріалах адміністративної справи відсутні покликання на будь-які докази, якими встановлено засоби чи способи, що утруднюють виявлення товару, тобто потребують спеціальних чи додаткових зусиль, а виведення транспортного засобу для повторного огляду не свідчить про те, що органами митниці застосовувались додаткові та спеціальні зусилля для його виявлення. Вважає, що до засобів та способів, що утруднюють виявлення товару, слід відносити, до прикладу, приховування товару у конструктивних порожнинах автомобіля, у валізах, одязі, взутті, головному уборі під підкладкою і, таким чином, у процесі огляду потребують додаткових зусиль для його виявлення. Матеріалами справи встановлено наявність товару серед особистих речей та в «бардачку» автомобіля. Засоби та способи, що утруднюють виявлення товару, повинно встановлюватись із врахуванням конкретних обставин справи.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Аналогічні вимоги закріплені у частині першій статті 486 МК України.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені статтею 280 КУпАП. Зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказане також кореспондує вимогам статті 489 МК України.
У § 81 рішення у справі «Салов проти України» (Заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що «неупередженість» в сенсі статті 6 Конвенції має визначатися суб’єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі – тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об’єктивною оцінкою – тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (див. «Bulut v. Austria», рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, параграф 31, та «Thomann v. Switzerland», рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, параграф 30). У межах об’єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
У § 87 у цій справі Суд зазначив, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. «Ruiz-Mateos v. Spain», рішення від 23 червня 1993 року, Серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі – у розумінні «справедливого балансу» між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, стор. 1567-68, параграф 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі «Ruiz-Mateos V.Spain», наведене вище, с. 25, параграф 63).
Матеріалами дисциплінарної справи встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару, а саме каміння бурштину, обравши зону спрощеного митного контролю «зелений коридор». Вказане підтверджується протоколом про порушення митних правил від 15 березня 2015 року № 0537/20910/15, поясненням ОСОБА_1 від 15 березня 2015 року, актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, фотоматеріалами, висновком експертизи від 21 квітня 2015 року № 142005902-0265.
Як вбачається з матеріалів справи (протокол, пояснення), ОСОБА_1 вказав, що зауважень та доповнень до протоколу від 15 березня 2015 року № 0537/20910/15 не має.
Статтею 366 МК України передбачена двоканальна система митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме «зелений коридор», або «червоний коридор», які громадяни обирають самостійно. При цьому канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов’язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.
У разі ж порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, така особа підлягає відповідальності за статтею 471 МК України.
Із постанови суду апеляційної інстанції (суддя Головатий В.Я.) вбачається, що під час апеляційного перегляду судом взагалі не було надано оцінки протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 та доданим до нього документам і порядку проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор», а також постанові суду першої інстанції на предмет її законності та обґрунтованості щодо суті порушення. Дійшовши висновку, що дії ОСОБА_1 щодо переміщення через митний кордон України бурштину без митного оформлення є правомірними, суд апеляційної інстанції обмежився висновком, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України, не дав оцінки рішенню суду першої інстанції щодо суті спору, закрив провадження у справі у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини вказують, що апеляційний розгляд справи № 461/5417/15-п суддею Головатим В.Я. було здійснено з неповним з’ясуванням обставин справи, незазначенням у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Враховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддею апеляційного суду Львівської області Головатим В.Я. допущені дії, які на момент вчинення слід було визнати такими, що мають склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент звернення скаржника до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України), а згідно із чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» такі дії слід визначити як незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 106).
Водночас відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження, а Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент ухвалення суддею Головатим В.Я. постанови від 5 серпня 2015 року, не було встановлено строку притягнення судді до відповідальності за аналогічні порушення. Проте частиною четвертою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (чинного на момент ухвалення суддею Головатим В.Я. постанови від 5 серпня 2015 року) передбачалося, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час вирішення питання щодо можливості притягнення судді Головатого В.Я. до дисциплінарної відповідальності застосуванню підлягають
положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», що діяв на момент ухвалення суддею Головатим В.Я. постанови від 5 серпня 2015 року, в тому числі і як такі, що пом’якшують відповідальність за дії, допущені суддею під час ухвалення постанови від 5 серпня 2015 року.
Виходячи із зазначених положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи інформацію про перебування судді Головатого В.Я. у відпустках і його тимчасову непрацездатність у період із 1 серпня 2015 року до 5 серпня 2018 року, що становить сумарно 141 календарний день, строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності закінчився.
Відповідно до пункту 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.38 зазначеного Регламенту, якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
З огляду на викладене, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49–51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.22–12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді апеляційного суду Львівської області Головатого Василя Ярославовича.
Дисциплінарне провадження стосовно судді апеляційного суду Львівської області Головатого Василя Ярославовича припинити.
Рішення може бути оскаржене в порядку і строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя М.Б. Гусак
В.К. Комков
Н.С. Краснощокова
