Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича Віктора Леонідовича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1075/2дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 14 травня 2018 року (вх. 2345/0/6-18) надійшла скарга судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Друга Дисциплінарна палата) від 11 квітня 2018 року № 1075/2дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 14 травня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.

Скарга судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У скарзі суддя Дзюбич В.Л. висловив незгоду із рішенням Дисциплінарної палати, зазначив, що з урахуванням загального судового навантаження в суді справа № 607/10317/16-а у його провадженні перебувала нетривалий час. За результатом її розгляду ним прийнято законне та обґрунтоване рішення із одночасним скасуванням заходів забезпечення позову, які вживались судом на час розгляду справи. За наслідками розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати суддя Дзюбич В.Л. просить відмовити у притягненні його до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження стосовно нього.

За результатами перевірки матеріалів дисциплінарної справи та вивчення доводів скарги Дзюбича В.Л. член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. пропонував залишити без зміни рішення Другої Дисциплінарної палати від 11 квітня 2018 року № 1075/2дп/15-18.

Суддя Дзюбич В.Л., скаржники Якимчук Ю.М. та Павлович Л.М. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув суддя Дзюбич В.Л., який підтримав доводи скарги, просив скасувати рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та прийняти нове, яким закрити дисциплінарне провадження щодо нього у зв’язку із відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., суддю Дзюбича В.Л., дійшла висновку, що скарга судді Дзюбича В.Л. на рішення Другої Дисциплінарної палати від 11 квітня 2018 року № 1075/2дп/15-18 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Дзюбича Віктора Леонідовича Указом Президента України від 14 квітня 2008 року № 346/2008 строком на п’ять років призначено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, Постановою Верховної Ради України від 18 квітня 2013 року № 207-VII його обрано суддею цього суду безстроково.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 грудня 2017 року № 4149/2дп/15-17 за скаргою Якимчука Ю.М. та Павлович Л.М. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати від 11 квітня 2018 року № 1075/2дп/15-18 суддю Дзюбича В.Л. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

За результатами розгляду дисциплінарної скарги Якимчука Ю.М. та Павлович Л.М. Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що у провадженні судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. перебувала справа № 607/10317/16-а за позовом ОСОБА 1 до Тернопільської міської ради, відділу Держгеокадастру у місті Тернополі, треті особи: Павлович Л.М., Якимчук Ю.М., про визнання незаконними та скасування рішення Тернопільської міської ради від 16 червня 2016 року, рішень Тернопільської міської ради від 28 жовтня 2014 року № 6/52/20 та від 12 липня 2013 року № 6/35/54, зобов’язання вчинити дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. від 16 вересня 2016 року відкрито провадження у цій справі в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА 1 29 вересня 2016 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони проведення державної реєстрації та здійснення будь-якої діяльності щодо земельної ділянки загальною площею 0,0418 га для обслуговування будівлі за адресою: вул. В.Симоненка, 2а, м. Тернопіль, кадастровий номер 6110100000:05:002:0095, громадянам Якимчуку Ю.М. і Павлович Л.М.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2016 року заяву ОСОБА 1 задоволено.

Заборонено проведення державної реєстрації та здійснення будь-якої діяльності на земельній ділянці загальною площею 0,0418 га для обслуговування будівлі за адресою: вул. В.Симоненка, 2-а, м. Тернопіль, відповідно до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 червня 2016 року про надання в постійне користування земельної ділянки загальною площею 0,0418 га для обслуговування будівлі за адресою: вул. В.Симоненка, 2-а, м. Тернопіль, кадастровий номер 6110100000:05:002:0095, громадянам Якимчуку Ю.М. (ІНФОРМАЦІЯ 1) та Павлович Л.М. (ІНФОРМАЦІЯ 2).

Також 21 жовтня 2016 року ОСОБА 1 звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,0418 га для обслуговування будівлі за адресою: В. Симоненка, 2-а, м. Тернопіль, кадастровий номер 6110100000:05:002:0095.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л. від 24 жовтня 2016 року заяву ОСОБА 1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 607/10317/16-а за позовом ОСОБА 1 до Тернопільської міської ради, відділу Держгеокадастру у місті Тернополі, треті особи: Якимчук Ю.М., Павлович Л.М., про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради про зобов’язання вчинити дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, скасування рішення Тернопільської міської ради від 28 жовтня 2014 року № 6/52/20 та рішення від 12 липня 2013 року № 6/35/54 задоволено.

Вжито заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 607/10317/16-а за позовом ОСОБА 1 (ІНФОРМАЦІЯ 3) до Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34334305), відділу Держгеокадастру у місті Тернополі (вул. Лисенка, 20-а, м. Тернопіль), треті особи: Якимчук Ю.М. (ІНФОРМАЦІЯ 1); Павлович Л.М. (ІНФОРМАЦІЯ 2), про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради про зобов’язання вчинити дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, скасування рішення Тернопільської міської ради № 6/52/20 від 28 жовтня 2014 року та рішення № 6/35/54 від 12 липня 2013 року.

Накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,0418 га, цільове призначення – для обслуговування будівлі, що знаходиться за адресою: вул. В. Симоненка, 2-а, м. Тернопіль, кадастровий номер 6110100000:05:002:0095.

Ухвала мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості захистити права, свободи та інтереси позивача до ухвалення рішення у цій справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2017 року закрито провадження у справі № 607/10317/16-а за адміністративним позовом ОСОБА 1 Заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті ухвалами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня та 24 жовтня 2016 року, скасовано.

В ухвалі зазначено, що на підставі оскаржуваних рішень Тернопільської міської ради від 28 жовтня 2014 pоку № 6/52/20, від 12 липня 2013 року № 6/35/54, від 16 червня 2016 року № 4/9/147 реалізовані цивільні права третіх осіб і на підставі реалізації вказаних рішень у Якимчука Ю.М. та Павлович Л.М. виникло право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6110100000:05:002:0095). Суддя прийшов до переконання, що спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому необхідно закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА 1 до Тернопільської міської ради, відділу Держгеокадастру у місті Тернополі, треті особи: Якимчук Ю.М., Павлович Л.М., про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської міської ради від 16 червня 2016 року, скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, скасування рішень Тернопільської міської ради від 28 жовтня 2014 року № 6/52/20 та від 12 липня 2013 року № 6/35/54.

Оцінюючи дії судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л., Друга Дисциплінарна палата встановила:

всупереч пункту 3 частини першої статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2016 року відсутні мотиви, з яких суд дійшов висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову;

постановивши ухвалу від 24 жовтня 2016 року, суддя Дзюбич В.Л. діяв не у встановлений процесуальним законом спосіб;

суддя Дзюбич В.Л. наклав арешт на земельну ділянку, стосовно якої попередньою ухвалою вже заборонив здійснення будь-якої діяльності.

З огляду на встановлені обставини Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Дзюбич В.Л. під час розгляду справи № 607/10317/16-а не зазначив мотивів постановлення ухвали від 30 вересня 2016 року, чим порушив вимоги статей 117, 165 КАС України, та, постановивши ухвалу від 24 жовтня 2016 року, забезпечив адміністративний позов у не передбачений процесуальним законом спосіб, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України, статей 5, 117 КАС України.

Вказані дії судді Дзюбича В.Л. призвели до порушення права Якимчука Ю.М. та Павлович Л.М. на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, його дії кваліфіковано за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» як допущення у зв’язку з очевидною недбалістю суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи допущені суддею Дзюбичем В.Л. порушення, Друга Дисциплінарна палата вважає, що зазначені порушення не мають характеру суддівської помилки, а містять ознаки недбалості. Водночас будь-яких доказів умисності вчиненого проступку під час розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою не встановлено.

У скарзі суддя Дзюбич В.Л. стосовно вжитих в адміністративній справі заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА 1 зазначив, що вважав за необхідне задовольнити подану заяву з метою недопущення можливого уникнення ситуації, коли за відсутності вжитих заходів забезпечення позову необхідно було б докладати додаткових зусиль для відновлення прав позивача в подальшому.

Також суддя у скарзі наголосив, що, приймаючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, виходив із того, що положення статті 117 КАС України не вимагають наявності усіх передбачених частиною першою статті 117 КАС України підстав для забезпечення позову в їх сукупності, а достатньо лише однієї із наведених підстав. А тому, виходячи із положень статті 117 КАС України, адміністративний позов був забезпечений шляхом заборони на проведення державної реєстрації та здійснення будь-якої діяльності на спірній земельній ділянці та накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Суддя Дзюбич В.Л. у скарзі просив врахувати, що під накладенням арешту на спірну земельну ділянку слід розуміти заборону вчиняти дії щодо земельної ділянки (заборона вчиняти дії щодо розпорядження земельною ділянкою), а тому вважав, що вжитий ним захід забезпечення позову у виді арешту земельної ділянки застосовується правомірно відповідно до положень частини четвертої статті 117 КАС України та узгоджується із поняттям заборони вчинення певних дій.

Суддя вважає, що доводи дисциплінарної скарги необґрунтовані, а незгода із правовою позицією суду не може бути підставою для притягнення судді до відповідальності.

Крім того, у засіданні Другої Дисциплінарної палати суддя Дзюбич В.Л. пояснив, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, відповідно до ухвали від 24 жовтня 2016 року, застосовано помилково і ця ухвала була скасована при вирішенні питання щодо підвідомчості справи.

Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що поведінка судді Дзюбича В.Л. під час розгляду справи № 607/10317/16-а свідчить про наявність в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення у зв’язку з очевидною недбалістю суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Друга Дисциплінарна палата зазначила, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може бути допущення внаслідок грубої недбалості суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням конституційного принципу дії законів у часі Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що законом не було пом’якшено або скасовано відповідальність за вчинений суддею Дзюбичем В.Л. дисциплінарний проступок.

Вища рада правосуддя не погоджується з таким висновком Другої Дисциплінарної палати.

Відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення у дисциплінарній справі, ухвалене Дисциплінарною палатою, а також рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, повинні містити посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких були зроблені відповідні висновки. Підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ухвалено рішення, повинні стосуватись виключно дій судді, а не оцінки змісту прийнятого ним судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Частинами першою та другою статті 118 КАС України встановлено, що клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-який час має право заявити клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Таке клопотання розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пославшись саме на вказані вимоги закону, зокрема на надання суду права чи то за клопотанням позивача чи з власної ініціативи та за умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливості без вжиття таких заходів захистити ці права, свободи та інтереси; необхідності докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, суддя Дзюбич В.Л. ухвалою від 30 вересня 2016 року, в якій надано оцінку лише доводам заявника, задовольнив вимоги ОСОБА 1.

Вказане клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову було розглянуто в порядку статті 118 КАС України.

У зв’язку з викладеним матеріалами дисциплінарного провадження не підтверджується висновок Другої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді Дзюбича В.Л. під час постановлення ухвали від 30 вересня 2016 року у справі № 607/10317/16-а складу дисциплінарного проступку – допущення у зв’язку з очевидною недбалістю суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Допущені суддею Дзюбичем В.Л. порушення норм процесуального права, на які вказував скаржник при постановленні ухвали від 24 жовтня 2016 року, виправив суддя самостійно 31 січня 2017 року шляхом постановлення ухвали про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА 1, скасувавши заходи, вжиті Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалами від 30 вересня та 24 жовтня 2016 року. Вища рада правосуддя не вважає зазначене підставою для дисциплінарної відповідальності судді Дзюбича В.Л., оскільки судові рішення містять мотиви і аргументи, з яких виходив суддя, приймаючи їх, а помилкове тлумачення закону не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001 вказав, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.

Тобто Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце негідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити, що питання помилок щодо фактів та права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції дисциплінарного органу доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки Вища рада правосуддя вбачає факт добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості, тому не встановлено фактів, які свідчили б про очевидну недбалість судді Дзюбича В.Л. під час постановлення ухвали від 24 жовтня 2016 року у справі № 607/10317/16-а.

До того ж зі змісту рішення Другої Дисциплінарної палати від 11 квітня 2018 року № 1075/2дп/15-18 вбачається, що Дисциплінарна палата фактично дала оцінку обґрунтуванню постановленої Дзюбичем В.Л. ухвали від 30 вересня 2016 року, а не діям судді під час її прийняття.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частина сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з пунктами 16 і 66 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених у законодавстві. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Таким чином, оцінюючи зібрані під час проведення перевірки матеріали та враховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, Вища рада правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях судді Дзюбича В.Л. дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», під час розгляду цим суддею справи № 607/10317/16-а.

Згідно з пунктом 13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги Вища рада правосуддя ухвалює рішення відповідно до частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

За результатами розгляду скарги судді Дзюбича В.Л. на підставі пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1075/2дп/15-18 та закриття дисциплінарного провадження стосовно судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича В.Л.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1075/2дп/15-18 про притягнення судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбича Віктора Леонідовича до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Голова Вищої ради правосуддя                                                                   І.М. Бенедисюк