X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Третя Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
18.03.2020
798/3дп/15-20
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Швецової Л.А., членів Говорухи В.І., Гречківського П.М., Матвійчука В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Іванової Л.Б. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука Андрія Юрійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 31 січня 2020 року за вхідним № 95/0/13-20 надійшла скарга Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, стосовно дій судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю. під час розгляду справи № 522/23012/16-ц.

У скарзі зазначено, що суддя Бойчук А.Ю. допустив істотне порушення норм процесуального права під час розгляду вказаної справи, яке призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду, оскільки об’єднав в одне провадження вимоги, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, розглянув спір, підсудний господарському суду, та ухвалив заочне рішення, яким визнав недійсним договір іпотеки нерухомого майна, укладений між публічним акціонерним товариством «АКБ «Київ» (далі – ПАТ «АКБ «Київ») та товариством з обмеженою відповідальністю «Адікт» (далі – ТОВ «Адікт»), скасував арешти та заборону відчуження спірних нежитлових будівель, накладені державними виконавцями в ході примусового виконання судових рішень. Внаслідок таких дій судді Бойчука А.Ю. державний банк ПАТ «АКБ «Київ» та вкладники цього банку позбавлені можливості звернути стягнення на нерухоме майно ТОВ «Адікт», яке було предметом іпотеки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 31 січня 2020 року скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Івановій Л.Б.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Дисциплінарне провадження включає попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті;  розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Іванової Л.Б. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю. з огляду на таке.

Під час попередньої перевірки встановлено, що 29 листопада 2016 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшов позов Особа_1 до Особа_2, ТОВ «Адікт» про стягнення грошових коштів.

Позов обґрунтований тим, що 21 жовтня 2016 року між Особа_1 і Особа_2 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Адікт». Відповідно до умов вказаного договору позивач передає у власність, а відповідач Особа_2 приймає у власність частку у розмірі 100 відсотків статутного капіталу ТОВ «Адікт» (місцезнаходження: Адреса_1), вартість якої становить 522600,00 грн та яку вона зобов’язується сплатити. Пунктом 1.3 договору купівлі-продажу (з урахуванням змін та доповнень) ціна продажу частки, що відчужується, за домовленістю сторін визначена у розмірі 850000,00 грн. Окрім того, 24 жовтня 2016 року між Особа_1 та ТОВ «Адікт» укладено договір поруки, згідно з умовами якого ТОВ «Адікт» поручилось перед Особа_1 за виконання Особа_2 зобов’язань за договором купівлі-продажу від 21 жовтня 2016 року. Як зазначив Особа_1  у позові, до підписання договору Особа_2 передала йому частину коштів у сумі 522600,00 грн, а іншу частину коштів зобов’язана була сплатити до 15 листопада 2016 року. Оскільки станом на дату звернення до суду з позовом Особа_2 обов’язки зі сплати частини коштів у розмірі 327400,00 грн не виконала, позивач просив стягнути солідарно з Особа_2 та ТОВ «Адікт» на його користь грошові кошти у розмірі 327400,00 гривні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 29 листопада 2016 року зазначена позовна заява розподілена судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчуку А.Ю.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука А.Ю. від 29 листопада 2016 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи на 14:50 5 грудня 2016 року.

5 грудня 2016 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшов зустрічний позов ТОВ «Адікт» до Особа_1, Особа_2, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської О.В., приватного підприємства «АТП-15101» (далі – ПП «АТП-15101»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Інвест» (далі – ТОВ «Фортуна Інвест»), далі – ПАТ «АКБ «Київ». У позові ТОВ «Адікт» просило:

  • визнати недійсним договір про поділ об’єкта нерухомого майна, укладений між ТОВ «Адікт» та ПП «АТП-15101», від 9 лютого 2010 року;
  • визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих будівель, загальною площею 413,9 кв. м, укладений між ПП «АТП-15101» та ТОВ «Фортуна Інвест», від 16 серпня 2010 року;
  • зобов’язати  приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольську О.В. видати ТОВ «Адікт» свідоцтво про право власності від 12 травня 2005 року на 951/1000 частину об’єкта спільної часткової власності, а саме нежилих будівель у будинку 14, що знаходяться Адреса_1, загальною площею 10 763 кв. м;
  • зобов’язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольську О.В. видати ПП «АТП-15101» договір купівлі-продажу від 22 грудня 2009 року на 49/1000 частин об’єкта спільної часткової власності, а саме нежилих будівель Адреса_1, загальною площею 10 763 кв. м;
  • поновити право спільної часткової власності за ТОВ «Адікт» на 951/1000 частину об’єкта спільної часткової власності, а саме нежилих будівель Адреса_1, загальною площею 10 763 кв. м, шляхом проведення державної реєстрації права спільної часткової власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
  • поновити право спільної часткової власності за ПП «АТП-15101» на 49/1000 частин об’єкта спільної часткової власності, а саме нежилих будівель Адреса_1, загальною площею 10 763 кв. м, шляхом проведення державної реєстрації права спільної часткової власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
  • визнати недійсним договір іпотеки від 26 лютого 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., реєстровий номер 198, укладений між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Адікт» на забезпечення виконання ТОВ «ИНТЕР ЛТД» зобов’язань за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 004/10 від 26 лютого 2010 року;

- зобов’язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольську О.В. або іншого державного реєстратора внести відомості про припинення іпотеки за договором іпотеки від 26 лютого 2010 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна шляхом скасування заборони відчуження спірних нежитлових будівель, скасування запису про іпотеку;

- скасувати арешт та заборону відчуження нерухомого майна – нежитлових будівель та споруд загальною площею 10349,1 кв. м за адресою: Адреса_1 (які належать ТОВ «Адікт»), накладені постановами державного виконавця від 25 травня 2011 року та 26 травня 2014 року.

Зустрічний позов ТОВ «Адікт» обґрунтовано тим, що у жовтні 2016 року змінився склад засновників ТОВ «Адікт» та призначений новий директор товариства (Особа_2), якій стали відомі обставини щодо укладення між ТОВ «Адікт» та ПП «АТП-15101» договору про поділ об’єкта нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності від 9 лютого 2010 року, а також договору купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року між ПП «АТП-15101» та ТОВ «Фортуна Інвест» нежилих будівель, загальною площею 413,9 кв. м. Позивач, зокрема, вважав недійсним договір поділу нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності від 9 лютого 2010 року, оскільки його зміст суперечить положенням Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 року за № 774/14041.

Згідно з частиною четвертою статті 188 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на час розгляду справи (далі – ЦПК України), не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини другої статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Разом з тим у первісному позові Особа_1, посилаючись на порушення Особа_2 умов договору купівлі-продажу частки товариства, укладеного у 2016 році, просив стягнути з неї та ТОВ «Адікт» грошові кошти, а у зустрічному позові ТОВ «Адікт» просило визнати недійсними договори поділу, купівлі-продажу нерухомого майна та іпотеки, укладені юридичними особами у 2010 році, а також скасувати заборону відчуження та арешт нерухомого майна.

Частиною третьою статті 194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Всупереч зазначеним вище вимогам закону ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 5 грудня 2016 року зустрічну позовну заяву ТОВ «Адікт» до Особа_1, Особа_2, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської О.В., ПП «АТП-15101», ТОВ «Фортуна Інвест», ПАТ «АКБ «Київ» об’єднано в одне провадження з первісним позовом Особа_1 до Особа_2, ТОВ «Адікт».

Також слід звернути увагу, що, зазначивши відповідачами за зустрічним позовом фізичних осіб – Особа_1 та Особа_2, ТОВ «Адікт» жодних вимог до них не заявляло.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2016 року у задоволенні позову Особа_1 до Особа_2, ТОВ «Адікт» про стягнення грошових коштів відмовлено. Позов ТОВ «Адікт» до Особа_1, Особа_2, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської О.В., ПП «АТП-15101», ТОВ «Фортуна Інвест», ПАТ «АКБ «Київ» задоволено. Визнано недійсними:

  • договір про поділ об’єкта нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності, укладений між ТОВ «Адікт» та ПП «АТП-15101», від 9 лютого 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., реєстровий № 125;
  • договір купівлі-продажу нежилих будівель, загальною площею 413,9 кв. м, укладений між ПП «АТП-15101» та ТОВ «Фортуна Інвест», від 16 серпня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., реєстровий № 8600.

Тим самим рішенням суду зобов’язано приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольську О.В.: видати ТОВ «Адікт» свідоцтво про право власності від 12 травня 2005 року на 951/1000 частину об’єкта спільної часткової власності, а саме нежилих будівель Адреса_1, загальною площею 10 763 кв. м; видати ПП «АТП-15101» договір купівлі-продажу від 22 грудня 2009 року на 49/1000 частин об’єкта спільної часткової власності, а саме нежилих будівель Адреса_1, загальною площею 10 763 кв. м. Поновлено право спільної часткової власності за ТОВ «Адікт» на 951/1000 частину об’єкта спільної часткової власності, а саме нежилих будівель Адреса_1, загальною площею 10 763 кв. м, шляхом проведення державної реєстрації права спільної часткової власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Поновлено право спільної часткової власності за ПП «АТП-15101» на 49/1000 частин об’єкта спільної часткової власності, а саме нежилих будівель Адреса_1, загальною площею 10 763 кв. м, шляхом проведення державної реєстрації права спільної часткової власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також вказаним рішенням суду визнано недійсним договір іпотеки від 26 лютого 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., реєстровий номер 198, укладений між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Адікт» на забезпечення виконання ТОВ «ИНТЕР ЛТД» зобов’язань за договором про надання відновлюваної кредитної лінії      № 004/10 від 26 лютого 2010 року. Зобов’язано приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольську О.В. або іншого державного реєстратора внести відомості про припинення іпотеки за Договором іпотеки від 26 лютого 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., реєстровий номер 198, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна шляхом: скасування заборони відчуження спірних нежитлових будівель до припинення іпотеки, реєстровий номер 199, накладеної у зв’язку із посвідченням приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В. іпотечного договору від 26 лютого 2010 року, реєстровий номер 198, та скасування запису про заборону на нерухоме майно – нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 10349,1 кв.м, що знаходяться за адресою: Адреса_1, які належать ТОВ «Адікт», Адреса_1; скасування запису про іпотеку, реєстраційний номер іпотеки 9566168, об’єкт обтяження – нежилі будівлі, адреса: Адреса_1, майновий поручитель ТОВ «Адікт». Скасовано арешти, накладені на нерухоме майно – нежитлові будівлі та споруди загальною площею 10349,1 кв. м, за адресою: Адреса_1, які належать ТОВ «Адікт», накладені постановою головного державного виконавця Другого приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Степаненко Г.Є. від 24 травня 2011 року, № 26711228 та постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22 травня 2014 року № 40056879.

Як вбачається з рішення, суд встановив, що зобов’язання відповідача Алєксєєвої Ю.А. за договором купівлі-продажу від 21 жовтня 2016 року припинено його виконанням у повному обсязі, а порука за вказаним договором припинена у зв’язку із виконанням боржником основного зобов’язання. З огляду на зазначене суд відмовив у задоволенні первісного позову.

Стосовно вимог позивача за зустрічним позовом суд встановив, що укладений між ТОВ «Адікт» та ПП «АТП-15101» 9 лютого 2010 року договір про поділ об’єкта нерухомого майна в натурі та припинення спільної часткової власності не відповідає положенням Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 року за № 774/14041, у зв’язку із чим суд дійшов висновку про недійсність вказаного договору. З огляду на встановлену судом недійсність договору поділу майна, за висновком суду, ПП «АТП-15101» на момент укладення договору купівлі-продажу не був власником окремого об’єкта та не мав права на укладення спірного договору купівлі-продажу нежилих будівель від 9 лютого 2010 року, що свідчить про недійсність цього договору. Також суд дійшов висновку, що договір іпотеки від 26 лютого 2010 року, укладений між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Адікт», є недійсним, оскільки предметом цього договору є нерухоме майно, яке не є окремим виділеним в натурі об’єктом права власності, не має окремої поштової адреси, та яке становить 951/1000 частку об’єкта спільної часткової власності і відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» не може бути предметом іпотеки.

У довідці, складеній секретарем судового засідання, зазначено, що судове засідання у справі за позовом Особа_1 до Особа_2, ТОВ «Адікт» та зустрічним позовом ТОВ «Адікт» до Особа_1, Особа_2, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської О.В., ПП «АТП-15101», ТОВ «Фортуна Інвест», ПАТ «АКБ «Київ» відбулось 12 грудня 2016 року о 10:00. Сторони в судове засідання не з’явились, про день та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. У справі ухвалено заочне рішення.

Частиною першою статті 227 ЦПК України передбачено, що відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Як вбачається з матеріалів справи, копії яких надіслані судом на запит члена Вищої ради правосуддя, дві копії заочного рішення суду від 12 грудня 2016 року отримала Особа_2 12 грудня 2016 року.

При цьому у справі відсутні відомості про направлення відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, копій вказаного заочного рішення рекомендованим листом із повідомленням відповідно до вимог частини першої статті 227 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 12 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час розгляду справи судом (далі – ГПК України), передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, підвідомчі господарським судам.

Водночас, матеріали попередньої перевірки свідчать, що суддя Бойчук А.Ю. всупереч вимогам частини першої статті 15, частини четвертої статті 188, частини другої статті 193 та частини третьої статті 194 ЦПК України прийняв до розгляду зустрічний позов ТОВ «Адікт» щодо недійсності договорів, укладених юридичними особами, об’єднав їх в одне провадження та вирішив спір, підвідомчий господарському суду.

Окрім того, під час попередньої перевірки встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 22 листопада 2010 року у справі № 15/148-10-4045, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 липня 2013 року, позов ПАТ «АКБ «Київ» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26 лютого 2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О.В., а саме на нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 10349,1 кв. м, що знаходяться за адресою: Адреса_1, та належать ТОВ «Адікт», для задоволення вимог ПАТ «АКБ «Київ».

30 липня 2013 року господарський суд Одеської області видав наказ на виконання цього рішення.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської А.Л. від 15 серпня 2017 року повернуто виконавчий документ стягувачу у зв’язку із тим, що «право власності ТОВ «Адікт» на зазначене майно погашено 26 грудня 2016 року на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2016 року у справі № 522/23012/16-ц».

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Для цілей статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Hornsby v. Greece», пункт 40).

Час, що минув до моменту виконання рішення суду, повинен враховуватися при визначенні тривалості судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справі «Papachelas v. Grece», «Скубенко проти України», пункт 38).

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначено, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини рішення суду про присудження особі певного майна саме по собі утворює «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Неможливість виконати остаточне рішення суду майнового характеру або створення перешкод для такого виконання є втручанням у здійснення права власності у розумінні вказаної норми.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко та Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначено: «Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» …висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом», вжитий у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Відповідно до підпункту «а» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може бути: умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

З огляду на встановлені під час попередньої перевірки обставини Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що наведені у скарзі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, відомості можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Бойчука Андрія Юрійовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                   Л.А. Швецова

 

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                    В.І. Говоруха

                                                                                            П.М. Гречківський

                                                                                            В.В. Матвійчук