Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Обухівського районного суду Київської області Проць Тетяни Василівни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1479/2дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 21 червня 2018 року (вх. № 3097/0/6-18) надійшла скарга судді Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 23 травня 2018 року № 1479/2дп/15-18 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 21 червня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.

Скарга судді Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У скарзі суддя Проць Т.В. не погоджується із рішенням Другої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1479/3дп/15-18, вважаючи, що таке рішення Дисциплінарною палатою ухвалено без повного з’ясування обставин розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за обвинуваченням його у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Просить вказане рішення Дисциплінарної палати скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження.

Суддя Проць Т.В., скаржник – адвокат Ейсмонт І.Г. повідомлені про дату, час і місце розгляду вказаної скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя суддя Проць Т.В. підтримала скаргу на рішення Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1479/2дп/15-18 в повному обсязі та просила її задовольнити.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., суддю Проць Т.В., дійшла висновку, що скарга судді Проць Т.В. підлягає задоволенню з огляду на таке.

Проць Тетяна Василівна Указом Президента України від 2 червня 2007 року № 485/2007 призначена строком на п’ять років на посаду судді Обухівського районного суду Київської області. Постановою Верховної Ради України від 24 травня 2012 року № 4855-VI обрана суддею Обухівського районного суду Київської області безстроково.

За результатами попередньої перевірки скарги член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. склав висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.

Встановлено, що ухвалою Дисциплінарної палати від 26 лютого 2018 року № 612/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1479/2дп/15-18 суддю Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійшла висновку, що, розглядаючи усне клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу, суддя Проць Т.В. не надала обвинуваченому та його захиснику можливості реалізувати право на ознайомлення із викладеними у такому клопотанні обставинами та документами, якими воно обґрунтовано, тобто порушила засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з рішенням Дисциплінарної палати на час вчинення суддею Проць Т.В. вказаних дій зазначені порушення охоплювалися складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»).

Надаючи правову кваліфікацію діям судді Проць Т.В., Дисциплінарна палата врахувала, що на час надходження дисциплінарної скарги адвоката Ейсмонта І.Г., на стадіях попередньої перевірки, відкриття дисциплінарної справи та її розгляду вказані дії охоплювались складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом). Водночас, як вказано в оскаржуваному рішенні, будь-яких доказів умисності вчинення проступку під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено.

Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді Проць Т.В., Дисциплінарна палата врахувала позитивну характеристику вказаної судді, відсутність у неї дисциплінарних стягнень. Однак з огляду на відсутність надмірного

навантаження порівняно із іншими суддями цього суду, а також на факт обрання її суддею безстроково, Дисциплінарна палата вважала, що Проць Т.В. зобов’язана була достатньо кваліфіковано вирішити питання про зміну запобіжного заходу на стадії підготовчого провадження. У зв’язку з цим, на думку Дисциплінарної палати, пропорційним і достатнім є застосування до судді Проць Т.В. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці з дня його обрання (до 31 липня 2016 року), заборонено цілодобово залишати житло із покладенням обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

4 липня 2016 року апеляційний суд Київської області, розглянувши подання голови Вишгородського районного суду Київської області про передання матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, ухвалив матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, передати до Обухівського районного суду Київської області для розгляду по суті.

7 липня 2016 року матеріали зазначеного кримінального провадження надійшли до Обухівського районного суду Київської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Проць Т.В.

20 липня 2016 року у підготовчому судовому засіданні прокурором усно заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 із домашнього арешту на тримання під вартою.

Як убачається із технічного запису вказаного судового засідання, прокурор повідомив, що поведінка обвинуваченого після 30 вересня 2015 року, а саме: залякування потерпілих у кримінальному провадженні та тиск на них, незаконний вплив на свідків, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заволодіння обвинуваченим транспортним засобом, який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та місце зберігання якого визначено, ігнорування встановленої ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року заборони користуватись та розпоряджатись вказаним транспортним засобом, свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та, відповідно, про неможливість запобігання вказаним ризикам без застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування до ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Захисник Ейсмонт І.Г. проти клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу заперечив, стверджуючи, що його підзахисний виконує встановлені ухвалою слідчого судді обов’язки, наведені у клопотанні ризики не доведені, підзахисний визнає свою вину. Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника. На запитання судді Проць Т.В. прокурор відповів, що клопотання усне.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2016 року кримінальне провадження за обвинувальним актом № _______________ за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 липня 2016 року. Задоволено клопотання прокурора про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу та змінено обраний ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року запобіжний захід обвинуваченому на тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі строком на 60 днів (до 16 вересня 2016 року). Строк тримання під вартою обраховано з моменту затримання. У задоволенні інших клопотань сторін кримінального провадження відмовлено.

Як зазначено в ухвалі, суддя Проць Т.В. дійшла висновку, що оскільки запобіжний захід обвинуваченому в зазначеному кримінальному провадженні раніше було обрано на підставі ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року у вигляді домашнього арешту та є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 залякує потерпілих у кримінальному провадженні і здійснює тиск на них, незаконно впливає на свідків, всупереч вимогам судових рішень зберігає в себе транспортний засіб, який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, є всі підстави для зміни запобіжного заходу з домашнього арешту на більш суворий, а саме тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 183 КПК України.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2016 року у зв’язку із тим, що згідно з чинним КПК України ухвала суду про зміну запобіжного заходу окремому оскарженню не підлягає.

Надалі строк застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжувався ухвалами Обухівського районного суду Київської області від 15 вересня, 10 листопада, 27 грудня 2016 року, 9 лютого та 4 квітня 2017 року. При цьому клопотання прокурора від 15 вересня та 10 листопада 2016 року про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою подані з порушенням строку, визначеного частиною першою статті 199 КПК України.

У зв’язку із тривалою відпусткою судді Проць Т.В. 3 травня 2017 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи та передано її на розгляд судді Кравченку М.В.

24 травня 2017 року суддею Кравченком М.В. ухвалено обвинувальний вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, продовжено строк тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше ніж до 22 липня 2017 року. Зазначений вирок було оскаржено потерпілими у справі. Сторонами захисту та обвинувачення вирок суду не оскаржувався.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу потерпілих, скасовано вирок Обухівського районного суду Київської області від 24 травня 2017 року стосовно ОСОБА_1 , призначено новий розгляд справи у суді першої інстанції, а також продовжено останньому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24 лютого 2018 року.

Відповідно до положень частини третьої статті 315 KПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Дисциплінарна палата у рішенні зазначила, що суддя Проць Т.В. під час розгляду такого клопотання прокурора не врахувала приписів глави 18 КПК України, яка містить вимоги до письмового клопотання про зміну запобіжного заходу, його форми та змісту, а також вимоги щодо внесення клопотання про продовження запобіжного заходу не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали.

Крім того, на думку Другої Дисциплінарної палати, розглядаючи усне клопотання прокурора про зміну обвинуваченому обраного запобіжного заходу, суддя не надала обвинуваченому можливості реалізувати право на ознайомлення із викладеними у клопотанні обставинами та документами, якими воно обґрунтовано.

Дисциплінарна палата, врахувавши пояснення судді Проць Т.В., усталену практику Європейського суду з прав людини, у рішенні констатувала, що вказана суддя під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, не забезпечила засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки всупереч вимогам закону розглянула усне клопотання прокурора про взяття особи під варту.

Як вбачається зі змісту скарги судді Проць Т.В., а також із пояснень, наданих нею під час розгляду дисциплінарної справи, на думку судді, усне клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у підготовчому судовому засіданні не суперечить закону, оскільки норми КПК України не містять вимог щодо обов’язкового подання таких клопотань учасниками судового провадження у письмовому вигляді, а також положень, які б забороняли розгляд судом усних клопотань у підготовчому судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Чанєв проти України» (9 жовтня 2014 року), про яке йдеться у рішенні Дисциплінарної палати, вказано, що новий КПК було розроблено, серед іншого, для усунення недоліків законодавства, що лежать в основі системних порушень статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак чітко та точно не врегульовує питання щодо тримання особи під вартою у період після закінчення досудового розслідування та до початку судового розгляду.

Зазначених обставин також стосувався інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року № 9-3167/0/4-16 щодо вжиття заходів загального характеру, зумовлених порушенням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які встановлені у рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», у якому надано рекомендації щодо застосування статей 315, 331 КПК України.

Втім, ні вказаним рішенням Європейського суду з прав людини, ні інформаційним листом не розкрито проблематики питання щодо зміни запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання у разі недотримання стороною кримінального провадження формальних вимог статті 200 КПК України та за наявності обґрунтованих обставин, визначених 194 КПК України.

Крім того, суддя вказала у своїх поясненнях, що таке клопотання прокурора за змістом відповідало вимогам КПК України, оскільки прокурор у судовому засіданні зазначив ризики, визначені статтею 177 КПК України, що також підтверджується звукозаписом судового засідання.

Зокрема, прокурор зауважував, що ОСОБА_1 продовжує залякувати свідків і потерпілих, може переховуватися від суду та продовжити злочинну діяльність, оскільки щодо нього порушено кримінальні провадження за фактом незаконного поводження з вибуховими речовинами та незаконного відчуження автомобіля, який перебував на штрафному майданчику. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні висловлювала побоювання, що, незважаючи на порушене кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за фактом застосування фізичної сили до неї та її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , такий продовжуватиме свою злочинну діяльність стосовно її доньки. При цьому ні ОСОБА_1 , ні його захисником вказані факти не спростовувались у судовому засіданні, однак вони заперечували проти клопотання по суті.

Наведені фактичні обставини, на думку судді Проць Т.В., мали суттєве значення і відповідно до вимог статті 2 КПК України потребували невідкладного реагування.

Крім того, з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 та його захиснику Ейсмонту І.Г. було надано можливість висловити думку з приводу заявленого прокурором клопотання, однак вони не зверталися до суду щодо надання часу для підготовки письмових заперечень, а натомість послідовно та чітко висловлювали свої заперечення по суті заявленого прокурором клопотання під час судового засідання.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці вказував, що питання, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи. З цією метою суд повинен вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги публічного інтересу, яка пропри належну повагу до принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні (рішення «Лабіта проти Італії», параграф 152, рішення «Калашников проти Росії», параграф 114).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду від 20 липня 2016 року) під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Згідно із частиною першою статті 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов’язково зазначаються обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати (частина друга статті 200 КПК України).

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання (частина третя статті 200 КПК України).

Системний та комплексний аналіз наведених вище норм КПК України вказує на те, що хоча частина третя статті 315 КПК України безпосередньо і не містить чітких вимог щодо форми та змісту клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на стадії підготовчого провадження, однак за змістом частин першої – третьої статті 200 КПК України таке клопотання має бути подане в письмовій формі, містити виклад певних обставин та надане підозрюваному (обвинуваченому) не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Водночас така конструкція правової норми (частини третьої статті 315 КПК України) з огляду на недостатньо чіткий характер формулювань допускає можливість більш широкого та помилкового її тлумачення.

Як убачається зі змісту ухвали суду від 20 липня 2016 року, вжиті суддею Проць Т.В. заходи (зміна обвинуваченому запобіжного заходу на підставі усного клопотання прокурора) переслідували, насамперед, правомірну мету і за умов та обставин, про які зазначено вище, були адекватними та пропорційними досягнутій меті, оскільки після обрання ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу (домашній арешт) останній не виконував покладені на нього обов’язки, продовжував залякувати свідків і потерпілих.

Вказана ухвала містить докладні мотиви та висновки судді Проць Т.В., які є наслідком добросовісної оцінки нею фактичних обставин справи, встановлених на підставі пояснень сторін та досліджених у судовому засіданні матеріалів, та тлумачення відповідних норм КПК України з урахуванням існуючої судової практики, а тому таке втручання у права обвинуваченого (хоч і відбулося з певним відступленням від формальних вимог процедури) було виправданим та пропорційним з огляду на мету, якою керувався суд, а саме: захист законних прав потерпілих, усунення загрози їх життю та здоров’ю, та в цілому відповідало завданням кримінального провадження.

При цьому суддею Проць Т.В. було вжито всіх можливих за вказаних умов заходів для забезпечення прав обвинуваченого ОСОБА_1 під час розгляду вказаного клопотання.

Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя вважає, що досліджені обставини дисциплінарної справи не свідчать про неналежне ставлення судді Проць Т.В. до службових обов’язків чи навмисне порушення нею норм закону під час здійснення судочинства у вказаній справі.

Водночас відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23–25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, недопустимими та, крім цього, ганьблять, репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріоні, Хорватія, 14 жовтня 2015 року), закріплено принципи, що встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за ухвалені ним судові рішення, крім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Під час розгляду скарги судді Проць Т.В. Вищою радою правосуддя не встановлено фактів, які б вказували на те, що ухвала від 20 липня 2016 року постановлена вказаною суддею внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Згідно з пунктом 13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги Вища рада правосуддя ухвалює рішення відповідно до частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

На підставі викладеного Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді Проць Т.В. дійшла висновку, що рішення Другої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1479/2дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Обухівського районного суду Київської області Проць Т.В. підлягає скасуванню із закриттям дисциплінарного провадження щодо неї.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 травня 2018 року № 1479/2дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Обухівського районного суду Київської області Проць Тетяни Василівни скасувати та закрити дисциплінарне провадження.