Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М. за результатами перевірки скарги Вінника Івана Юлійовича стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Поливач Любові Дмитрівни, Вербової Ірини Михайлівни, Шахової Олени Василівни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 31 жовтня 2016 року надійшла дисциплінарна скарга Вінника Івана Юлійовича на дії суддів апеляційного суду міста Києва Поливач Любові Дмитрівни, Вербової Ірини Михайлівни, Шахової Олени Василівни (вх. № В-1978/0/7-16).
11 грудня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшов додаток до вказаної скарги (вх. № В-7463/0/7-17).
У скарзі та додатку до неї Вінник І.Ю. зазначає, що суддями апеляційного суду міста Києва Поливач Л.Д., Вербовою І.М., Шаховою О.В. були допущені істотні порушення вимог законодавства, прав людини і основоположних свобод та порушення права на доступ до правосуддя при розгляді апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі – ПАТ «Альфа Банк) на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року у справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України) ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа боржника ОСОБА_2, а також постановленні ухвали суду від 19 жовтня 2016 року за результатами розгляду вказаної апеляційної скарги про часткове задоволення подання головного державного виконавця.
Так, автор скарги зазначає про те, що розгляд апеляційної скарги ПАТ «Альфа Банк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва було призначено апеляційним судом міста Києва на 19 жовтня 2016 року, проте ОСОБА_2 не було повідомлено про дату та час розгляду справи, не надіслано ОСОБА_2 копії апеляційної скарги та доданих до неї документів. У зв’язку з цим ОСОБА_2 було позбавлено можливості подати заперечення на апеляційну скаргу, надати суду докази і довести перед судом їх переконливість, спростувати недостовірну інформацію, викладену в апеляційній скарзі, чим порушено ОСОБА_2 право на доступ до правосуддя.
Суддями апеляційного суду міста Києва Поливач Л.Д., Вербовою І.М., Шаховою О.В. не було перевірено та не надано оцінки порушенням, допущеним Печерським районним судом міста Києва щодо підсудності справи, а саме, що відповідно до вимог статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) справу мав розглядати Шевченківський районний суд міста Києва за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває зведене виконавче провадження № 47980860.
На порушення вимог частини другої статті 377-1 ЦПК України справу було розглянуто без участі державного виконавця, що є обов’язковим з огляду на те, що апеляційна скарга розглядалась більше ніж чотири місяці після розгляду подання державного виконавця в суді першої інстанції. За цей період могли бути здійснені окремі дії щодо погашення боргу і державний виконавець міг надати відповідну інформацію, спростувати або підтвердити доводи апеляційної скарги.
Скаржник вважає, що зазначені вище обставини свідчать про істотне порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалення неправосудного рішення, яке не відповідає обставинам справи, ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи та неперевірених судом доказах.
Вказаним рішенням ОСОБА_2 було безпідставно обмежено у праві на свободу пересування, а також позбавлено можливості належним чином виконувати обов’язків народного депутата України.
Одночасно Вінник І.Ю. зазначає про те, що протягом листопада-грудня 2016 року ОСОБА_2 було вжито вичерпних заходів щодо оскарження ухвали апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року. За результатами розгляду поданої ОСОБА_2 заяви про перегляд ухвали апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року провадження у справі закрито, оскільки зазначена категорія справ не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами. Також не була прийнята до провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ подана ОСОБА_2 касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року.
На підставі викладеного автор скарги просить здійснити перевірку обставин викладених у скарзі, за результатами якої прийняти рішення про можливість порушення дисциплінарної справи та притягнення суддів апеляційного суду міста Києва Поливач Л.Д., Вербової І.М., Шахової О.В до дисциплінарної відповідальності.
5 січня 2017 року набув чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя».
12 січня 2017 року Вища рада юстиції прийняла рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, набуття членами Вищої ради юстиції статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснення повноважень членів Вищої ради правосуддя.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя по справі від 27 грудня 2017 року вказану скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про вищу раду правосуддя».
Згідно з частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
На підставі статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 12.2 Регламенту Вищої ради правосуддя член Дисциплінарної палати, визначений автоматизованою системою розподілу справ доповідачем, здійснює попередню перевірку дисциплінарної скарги.
За результатами попередньої перевірки скарги Вінника І.Ю. стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Поливач Л.Д., Вербової І.М., Шахової О.В. членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойком А.М. складено висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують надану у висновку пропозицію.
Вивчивши дисциплінарну скаргу Вінника І.Ю, перевіривши її відповідність вимогам закону, встановлено таке.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року відмовлено у задоволенні подання головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа боржника ОСОБА_2 (справа № 757/23037/16-ц, провадження № 6-416/16).
Суд першої інстанції виходив із того, що доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов’язань за рішенням суду, а також доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення державним виконавцем суду не надано.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року (головуючий суддя Поливач Л.Д., судді Вербова І.М., Шахова О.В.) апеляційну скаргу ПАТ «Альфа Банк» задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою частково задоволено подання головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_1 Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа до виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 24 березня 2014 року у справі № 661/1456/13-ц, рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 7 лютого 2014 року у справі № 2-5388/2011, рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 2117/5981/12.
Апеляційний суд виходив із того, що відповідно до матеріалів справи розмір заборгованості ОСОБА_2 перед стягувачем ПАТ «Альфа Банк» становить 335428865,07 грн., перед стягувачем ПАТ КБ «Приват Банк» 35567622 ,61 грн., що разом складає 370996487,68 грн. без судових витрат.
У матеріалах справи містяться докази примусового погашення заборгованості в частині, що з урахуванням загального розміру заборгованості є незначною сумою. Разом з тим, відсутні докази наявності об’єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішень суду за рахунок його рухомого майна, яке може бути відчужене державним виконавцем. Зазначене свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання рішень суду, оскільки маючи заборгованість у значному розмірі та маючи при цьому фінансову можливість за рахунок рухомого майна (суден), що не є необхідним для щоденного життя погасити заборгованість у більшій її частині, ОСОБА_2 сплачує її в невеликих розмірах. Така крайня міра примусового заходу як обмеження у праві виїзду за межі України змусить боржника виконати свої зобов’язання за судовими рішеннями. Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду чинне законодавство не містить, а тому саме з метою виконання рішень суду суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до боржника таку міру примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за кордон.
У своїх письмових поясненнях судді апеляційного суду міста Києва Поливач Л.Д., Вербова І.М., Шахова О.В. зазначили, що цивільна справа за поданням головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа боржника ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ПАТ «Альфа Банк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року надійшла до апеляційного суду міста Києва 15 червня 2016 року.
Відповідно до вимог статті 11-1 ЦПК України для розгляду даної справи було визначено колегію суддів до складу якої входили головуючий суддя Поливач Л.Д., судді Шахова О.В., Вербова І.М.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 16 червня 2016 року справу було повернуто до Печерського районного суду міста Києва для усунення недоліків, оскільки матеріали справи не містили оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги, а також у матеріалах справи був відсутній акт про відсутність вказаного у апеляційній скарзі оригіналу платіжного доручення.
13 липня 2016 року зазначена справа після усунення недоліків була повернута до апеляційного суду.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа Банк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року було залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року було відкрито апеляційне провадження у вказаній справі. Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року призначено справу до розгляду на 19 жовтня 2016 на 17:30 год.
Дата призначення справи до розгляду на 19 жовтня 2016 року була зумовлена тим, що у період з 15 серпня по 16 вересня 2016 включно суддя Поливач Л.Д. перебувала у відпустці, що підтверджується наказом в.о. голови апеляційного суду міста Києва Крижановської Г.В. від 21 липня 2016 року № 966-В. Призначити справу до розгляду раніше, до дати визначеної відпустки та одразу після неї не було можливим, оскільки до розгляду були призначені інші справи, які надійшли до суду раніше та вже перебували у провадженні суду.
12 серпня 2016 року копію апеляційної скарги та доданих до неї документів, судову повістку-повідомлення про час і місце розгляду справи було направлено ОСОБА_2 за зареєстрованим у визначеному законом порядку місцем його проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1. Проте, поштове відправлення повернулося до суду без вручення адресату із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини п’ятої статті 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судові повістки надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
У матеріалах справи були відсутні відомості щодо будь-яких інших адрес, за якими ОСОБА_2 можливо було б направити поштові повідомлення. У суду була відсутня інформація про те, що ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації, а тому суд не викликав його за місцем роботи. Також матеріали справи не містили довіреностей представників ОСОБА_2, яких можливо було б повідомити про розгляд справи.
З огляду на наведене, з урахуванням вимог статті 303-1 ЦПК України, з метою дотримання розумних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_2.
Судді також зазначили, що скасування апеляційним судом ухвали суду першої інстанції, розгляд подання по суті без участі державного виконавця не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не підтверджує того, що ухвала апеляційного суду ґрунтується на неперевіреній та неправдивій інформації. Державний виконавець був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився, колегія суддів розцінила причини його неявки в судове засідання як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності державного виконавця відповідно до вимог частини другої статті 305 ЦПК України.
Скасовуючи ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року та розглядаючи подання державного виконавця по суті судді керувалися вимогами пункту 2 частини другої статті 307, пунктом 2 частини першої статті 312 ЦПК України, а тому посилання Вінника І.Ю. на ту обставину, що апеляційний суд був позбавлений можливості вирішити дане подання по суті спростовується наведеними нормами процесуального права.
Щодо доводів Вінника І.Ю про непідсудність справи Печерському районному суду міста Києва вказані судді апеляційного суду м.Києва пояснили таке.
Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У апеляційній скарзі ПАТ «Альфа Банк» не було зазначено доводів щодо порушення правил підсудності.
Крім того, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову про часткове задоволення подання державного виконавця колегія суддів, зокрема, керувалася вимогами частини першої статті 377 ЦПК України, якою передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів, (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Зведене виконавче провадження № 47980860 про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Альфа-Банк» перебуває на виконанні у ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Городецького, 13.
Отже, колегія суддів вважала, що головний державний виконавець ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_1 звернувся із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного
документа боржника ОСОБА_2 до Печерського районного суду міста Києва відповідно до вимог статті 377-1 ЦПК України, за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, яким здійснюється примусове виконання виконавчого документа за зведеним виконавчим провадженням № 47980860.
На думку суддів апеляційного суду міста Києва, не відповідають дійсності доводи скарги Вінника І.Ю. щодо відсутності доказів про умисне ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов’язань, оскільки матеріали справи містили належні та допустимі докази зазначеного. Крім того, державним виконавцем було надано докази на підтвердження належності боржнику рухомого та нерухомого майно, яке могло бути передане ним для реалізації з метою погашення заборгованості, загальна сума якої є значною.
З матеріалів справи вбачалося, що державним виконавцем було проведено ряд заходів з примусового виконання судових рішень. Так, у рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову від 25 квітня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якими накладено арешт на нерухоме майно боржника: ¼ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та рухоме майно: транспортний засіб ІНФОРМАЦІЯ_1, чотири судна з реєстраційним номерами – ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5. Постановою державного виконавця від 2 грудня 2014 року майно боржника оголошено у розшук.
Державним виконавцем неодноразово надсилалися виклики ОСОБА_2 з вимогою особисто з’явитися до Відділу. Проте такі виклики ігнорувались боржником. У заяві від 23 січня 2014 року адресованій державному виконавцю ОСОБА_2 зазначив, що йому відомо про відкрите виконавче провадження та його заборгованість, проте майна, яке може бути відчужене на погашення заборгованості повністю чи частково, він не має. Суд звернув увагу на те, що місце свого проживання в даній заяві боржник не зазначив. Державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_2 є власником рухомого та нерухомого майна, а саме: частини квартири, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_2, а також рухомого майна: судно ІНФОРМАЦІЯ_2, судно ІНФОРМАЦІЯ_3; судно ІНФОРМАЦІЯ_4, судно ІНФОРМАЦІЯ_5. Наявність у ОСОБА_2 зазначеного майна підтверджувалась певними витягами з реєстрів реєстрації прав власності, які знаходяться в матеріалах справи.
Вирішуючи питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Поливач Л.Д., Вербової І.М., Шахової О.В., необхідно виходити з такого.
Відповідно до підпунктів «а», «г» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Наведені у скарзі Вінника І.Ю. та в її додатку обставини і доводи свідчать про фактичну незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
З огляду на наведене, незгода із судовим рішенням не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь в його ухваленні.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Доводи скарги Вінника І.Ю. про те, що апеляційний суд міста Києва не повідомив ОСОБА_2 про дату та час розгляду справи, не направив ОСОБА_2 копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, не знайшли свого підтвердження під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги.
Із копії реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції апеляційного суду міста Києва, доданого до письмових пояснень суддів та з матеріалів справи № 757/23037/16-ц досліджених в ході попередньої перевірки вбачається, що 21 вересня 2016 року судову повістку-повідомлення та копію апеляційної скарги було направлено ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Доводи скарги Вінника І.Ю. про те, що судді апеляційного суду міста Києва Поливач Л.Д., Вербова І.М., Шахова О.В. розглянули справу за відсутності державного виконавця, чим порушили норми процесуального права, не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Попередньою перевіркою встановлено, що державний виконавець про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не з’явився, колегія суддів апеляційного суду міста Києва визнала причини його неявки в судове засідання неповажними та дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності відповідно до вимог частини другої статті 305 ЦПК України.
Стосовно доводів скарги Вінника І.Ю. про порушення правил підсудності, необхідно взяти до уваги таке.
Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіркою встановлено, що в апеляційній скарзі ПАТ «Альфа Банк» не було зазначено доводів щодо порушення правил підсудності. Крім того, встановлено, що зведене виконавче провадження № 47980860 про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Альфа-Банк» перебуває на виконанні у ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України, що розташоване по вулиці Городецького, 13 у Печерському районі міста Києва.
З огляду на викладене, за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Вінника І.Ю. не встановлено відомостей про наявність у поведінці суддів апеляційного суду міста Києва Поливач Л.Д., Вербової І.М., Шахової О.В. ознак дисциплінарного проступку, який може бути підставою для дисциплінарної відповідальності суддів відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду міста Києва Поливач Любові Дмитрівни, Вербової Ірини Михайлівни, Шахової Олени Василівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
