Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка Олександра Юрійовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2018 року № 579/3дп/15-18,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 19 березня 2018 року надійшла скарга судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка О.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2018 року № 579/3дп/15-18 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до судді Бойка О.Ю. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (далі − скарга).

Скарга подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя Бойко О.Ю. та скаржники повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибули суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойко О.Ю., представник прокуратури Запорізької області та Запорізької місцевої прокуратури № 2 Лавренко А.М.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., суддю Бойка О.Ю., представника скаржників Лавренка А.М., дійшла висновку, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2018 року № 579/3дп/15-18 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.

З оскаржуваного рішення вбачається, що Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка О.Ю. встановлено такі обставини.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19 квітня 2017 року у справі № 335/4083/17 слідчим суддею Бойком О.Ю. задоволено скаргу підозрюваного ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора; скасовано постанову прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Запорізької області молодшого радника юстиції Сердюка Є.О. від 3 квітня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 січня 2016 року за підозрою ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України, та зобов’язано прокурора Запорізької області вчинити дії, визначені пунктом 1 частини другої статті 283, пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 284 Кримінального процесуального кодексу України в частині підозри ОСОБА_1, розглянути і за наявності підстав прийняти постанову про закриття кримінального провадження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 січня 2017 року.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що 26 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення (правова кваліфікація вчиненого – частина четверта статті 368 Кримінального кодексу України; фабула: ОСОБА_1 у період з 22 січня по 26 січня 2016 року, діючи умисно, з корисливих мотивів одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду на загальну суму 500 000 (п’ятсот тисяч) гривень за вирішення питання стосовно реалізації та спилу саду (фруктові дерева) державного підприємства «Дослідне господарство «Відродження» Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України» (багаторічні насадження), розташованого на площі 28 га (поле № 8, сівозміна № 4).

У вказаному кримінальному провадженні 23 березня 2017 року за погодженням із прокурором Запорізької області старшим радником юстиції Романовим В.П., слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітаном поліції Міщенком А.Є. Красноперу В.П. вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_1, вважаючи, що рішення про повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення прийнято передчасно та з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України, а в подальшому прокурором на порушення вимог статті 283, пункту 6 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України не виконано обов’язку щодо закриття кримінального провадження, не погоджуючись із такою бездіяльністю, 28 березня 2017 року звернувся до прокурора з клопотанням про закриття кримінального провадження.

Постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області молодшого радника юстиції Сердюка Є.О. від 3 квітня 2017 року у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження було відмовлено, кримінальне провадження не закрито.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суддя Бойко О.Ю. в мотивувальній частині ухвали від 19 квітня 2017 року зазначив, що постанова прокурора від 3 квітня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання є необґрунтованою, прийнятою з порушеннями норм чинного законодавства, з огляду на те, що процесуальний керівник всупереч вимогам статей 3, 8, 19, 62, 68 Конституції України, статей 2, 8, 9, 28 Кримінального процесуального кодексу України не забезпечив швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального провадження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 січня 2016 року в частині того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У дисциплінарній скарзі прокурор Запорізької області Романов В.П. вказує на те, що відповідно до вимог пункту 18 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя повинен здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Одним із способів такого судового контролю Кримінальний процесуальний кодекс України визначає можливість оскарження до суду під час досудового розслідування рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора, при цьому скаржник звертає увагу на те, що статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування слідчому судді, а частиною четвертою статті 304 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Аналогічно ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка О.Ю. від 3 березня 2017 року у справі № 335/3006/17 задоволено скаргу адвоката Багаурі О.В. на бездіяльність прокурора та скасовано постанову прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Кулініча Д.Ю. про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 січня 2013 року на підставі пункту 6 частини четвертої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, а також зобов’язано уповноваженого прокурора у вказаному кримінальному провадженні вчинити дії, визначені пунктом 1 частини другої статті 283, пунктом 2 частини першої, частиною четвертою статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, в частині підозри Ковніра М.М. та протягом трьох днів з часу постановлення ухвали слідчого судді прийняти постанову про закриття кримінального провадження.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, адвокат Багаурі О.В. звернувся до суду зі скаргою на постанову прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Кулініча Д.Ю. від 16 лютого 2017 року про відмову у задоволенні клопотання від 14 лютого 2017 року про закриття кримінального провадження та просив її скасувати, а також зобов’язати прокурора у встановлені строки виконати вимоги статей 283, 284 Кримінального процесуального кодексу України та закрити кримінальне провадження № 12013080170000036 від 18 січня 2013 року на підставі пункту 6 частини четвертої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. На обґрунтування поданої скарги зазначив, що орган досудового розслідування ігнорує наявність обставин, що мають наслідком закриття кримінального провадження (зокрема, закриття кримінальних проваджень за тим самим обвинуваченням ухвалами Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 грудня 2010 року та Якимівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2013 року), натомість 9 лютого 2017 року оголошує ОСОБА_3 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Прокурор щодо задоволення скарги заперечував, зазначаючи про відсутність підстав для закриття кримінального провадження, оскільки відсутні кримінальні провадження, в яких ОСОБА_3 висувались обвинувачення, при цьому стверджував, що оголошення останньому підозри зумовлено вимогами досудового розслідування та результатами проведених слідчих дій, а визначення статусу Ковніра М.М. як підозрюваного дасть можливість досягти мети кримінального провадження.

В ухвалі від 3 березня 2017 року суддя Бойко О.Ю. зазначив, що, незважаючи на наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до пункту 6 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, прокурором безпідставно 16 лютого 2017 року винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання скаржника про закриття кримінального провадження, в зв’язку із чим вона підлягає скасуванню, а уповноважені особи органу досудового розслідування − спонуканню до вчинення дій, спрямованих на виконання вимог, передбачених статтями 283, 284 Кримінального процесуального кодексу України, та закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

У дисциплінарній скарзі прокурор Запорізької місцевої прокуратури № 2 Мазурик Р.В. вказав, що статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування слідчому судді, а частиною четвертою статті 304 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час судового розгляду справи суддею Бойком О.Ю. допущено низку порушень, які є підставою для дисциплінарної відповідальності судді, а саме:

прийняття прокурором постанови про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого (захисника) в межах встановленого 3-денного строку свідчить про вчинення ним процесуальних дій, які він зобов’язаний був вчинити у встановлений Кримінальним процесуальним кодексом України строк, та вказує на відсутність ознак бездіяльності прокурора щодо розгляду такого клопотання;

частиною другою статті 303 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314−316 цього Кодексу;

відповідно до вимог частини четвертої статті 304 Кримінального процесуального кодексу України у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню, слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження;

здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні має здійснюватися у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Скарги на постанову про відмову у закритті кримінального провадження та доводи сторін на їх обґрунтування можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді, з дослідженням матеріалів кримінального провадження, доказів сторін, допиту свідків тощо. Лише під час судового розгляду переданого до суду обвинувального акта може бути вирішено питання про винуватість чи невинуватість особи. У такий спосіб будуть дотримані загальні засади кримінального судочинства стосовно всіх учасників кримінального провадження (не лише обвинувачених, але й потерпілих), у тому числі презумпція невинуватості й забезпечення доведеності вини, принципи змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, речей і документів;

своїми діями суддя Бойко О.Ю. фактично виключив можливість притягнення осіб до кримінальної відповідальності без дотримання процедури, встановленої законом.

Враховуючи чітке законодавче врегулювання порядку розгляду клопотань під час досудового розслідування та визначення переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Бойко О.Ю. не мав правових підстав для незастосування вказаних норм та прийняття судових рішень всупереч встановленим ними приписам з посиланням на загальні засади кримінального провадження відповідно до частини шостої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України та практику Європейського суду з прав людини.

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, скасування суддею Бойком О.Ю. під час розгляду справ № 335/4083/17, № 335/3006/17 постанов прокурорів, якими відмовлено у задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження, що згідно з вимогами статті 303 Кримінального процесуального кодексу України не підлягали оскарженню під час досудового розслідування, свідчить про істотне порушення ним норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, зокрема позбавило сторону з боку обвинувачення (слідчий, прокурор, потерпілий тощо) можливості реалізувати свої права та обов’язки у вказаних кримінальних провадженнях.

Таким чином, встановлені Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини свідчать про те, що суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойко О.Ю. під час розгляду справ 

№ 335/4083/17, № 335/3006/17 допустив істотне порушення норм процесуального права, що відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Бойка О.Ю. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

З прийнятим рішенням Дисциплінарної палати суддя Бойко О.Ю. не погоджується та вважає, що воно підлягає скасуванню, а дисциплінарне провадження − закриттю у зв’язку з його безпідставністю. Водночас скаржник також просить у випадку встановлення наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку застосувати прийнятний для нього вид дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення з посади або переведення до Рівненського міського суду Рівненської області.

У скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Бойко О.Ю.  наводить такі аргументи:

прийняті суддею рішення не оскаржені і є чинними, а тому вони не можуть бути предметом дисциплінарного провадження;

притягнення слідчого судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «г», «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є неможливим, оскільки під час розгляду скарг та клопотань слідчий суддя не діє від імені суду та не здійснює правосуддя, а лише здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні;

притягнення судді до дисциплінарної відповідальності стало наслідком неправильного трактування членами Дисциплінарної палати положень статті 220 Кримінального процесуального кодексу України та хибного уявлення про те, що відмова прокурора в задоволенні обґрунтованого клопотання не є бездіяльністю у зв’язку з тим, що дії прокурора в такому випадку відповідають вимогам закону;

членами Дисциплінарної палати було допущено упереджене ставлення до скаржника, оскільки вони ще на момент відкриття дисциплінарного провадження дійшли висновку, що дії судді суперечать вимогам процесуального законодавства, що могло свідчити про істотне порушення норм процесуального права.

Вважає, що під час розгляду його справи з ним поводилися саме як з особою, яка вчинила істотне дисциплінарне порушення. Також про упереджене ставлення, на думку скаржника, свідчить факт перебування в залі під час розгляду його справи Мазурика Р.В., матір якого є колегою доповідача у його справі;

вважає, що під час розгляду справи його було позбавлено гарантованого Конституцією України права ставити запитання іншим учасникам справи;

притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності буде мати вирішальний вплив на результат розгляду Томаківським районним судом Дніпропетровської області кримінальної справи щодо його обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 375 Кримінального кодексу України, за постановлення ухвал, що були предметом дослідження під час дисциплінарного провадження;

обрано невідповідний вид стягнення стосовно судді, оскільки за умисний проступок до судді може бути застосовано лише звільнення, а не направлення на навчання. Окрім того, позбавлення судді доплат є не покаранням судді, а покаранням його близьких, які перебувають на його утриманні.

Суддя Бойко О.Ю. в засіданні Вищої ради правосуддя надав усні пояснення, в яких наголосив, що ним не було допущено порушень, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та з наведених ним у засіданні та у скарзі підстав просив задовольнити його скаргу, скасувавши рішення Дисциплінарної палати.

Представник скаржників − заступник начальника відділу прокуратури Запорізької області Лавренко А.М. заперечував проти доводів скарги та зазначив, що суддею були порушені вимоги Кримінального процесуального кодексу України, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарної справи в контексті доводів скарги, вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Під час розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища ради правосуддя виходить з того, що дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку законності судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

Вища рада правосуддя наголошує, що питання про правомірність задоволення скарг на бездіяльність прокурора не оцінювалося Дисциплінарною палатою і не є предметом оцінки Вищої ради правосуддя. Водночас важливим є те, як діяв суддя Бойко О.Ю. під час розгляду скарг на бездіяльність прокурора та при постановленні ним ухвал у справах №№ 335/4083/17, 335/3006/17.

Таким чином, Вища рада правосуддя зазначає, що не оцінює змісту судових рішень, а досліджує та оцінює висновки Дисциплінарної палати та дії судді в світлі дотримання ним встановлених Конституцією України, процесуальним та спеціальним законодавством прав, обов’язків і компетенцій під час розгляду ним скарг та при постановленні ухвал.

У цій конкретній справі важливим для кваліфікації дій судді є його власне ставлення до обставин, що досліджуються, та встановлення відповідності дій судді основним принципам правосуддя.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

Відповідно до Висновків першої експертної комісії Міжнародної Асоціації Суддів (Туніс, 24−25 жовтня 1980 року) суддя не може бути відповідальним за свої рішення, якщо вони є результатом помилки у праві чи у факті, але єдиний випадок, коли суддя несе відповідальність за свої рішення – це груба халатність або випадки геть неправильної поведінки, тобто вчинки, які несумісні зі званням судді, що нормально і розумно виконує свої функції.

З дослідження справ, в яких суддею Бойком О.Ю. було постановлено ухвали про скасування постанов прокурора, зокрема справи № 335/3006/17 від 3 березня 2017 року, вбачається, що суддя зобов’язав уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 січня 2013 року, вчинити дії, визначені пунктом 1 частини другої статті 283, пунктом 2 частини четвертої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України в частині підозри ОСОБА_3 та протягом трьох днів з часу постановлення ухвали слідчого судді прийняти постанову про закриття кримінального провадження ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 січня 2013 року.

Наслідком таких дій стало зміщення повноважень прокурора на досудовому слідстві, що позбавило прокурора самостійності в подальшому прийнятті рішень, що віднесені до його компетенції у справі, що є очевидно свавільним з огляду на чіткість розподілу таких повноважень законодавцем.

Таким чином, суддя Бойко О.Ю. допустив дії, що суперечать принципам і засадам правосуддя, зокрема принципам верховенства права та законності, в частині забезпечення учаснику процесу реалізації його процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

Дисциплінарна палата, встановивши, що суддя вчинив дисциплінарний проступок умисно, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване рішення не містить оцінки ухвал, постановлених суддею, мотивація Дисциплінарної палати стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій судді та висновку про невиконання ним обов’язків, покладених на нього Конституцією України та кримінальним процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

Висновки рішення Третьої Дисциплінарної палати щодо оцінки дій судді Бойка О.Ю. відповідають позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленій у листі від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», в яких зазначено, що пункт 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов’язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.

Наведеним ознакам відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Слідчі судді не завжди приймають обґрунтоване процесуальне рішення при встановленні тієї обставини, що подана скарга не є предметом розгляду відповідно до статті 303 Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, трапляються випадки, коли за наведених обставин слідчий суддя, замість рішення про відмову у відкритті провадження, приймав рішення про відмову в задоволенні скарги навіть без аналізу її обґрунтованості.

Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли − прокурор.

Частиною другою статті 9 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Отже, чітко визначено наявність саме у прокурора або слідчого компетенції та повноважень на самостійне прийняття рішення про закриття кримінальної справи, яка в світлі цієї справи не може бути заміщена рішенням судді.

Дисциплінарне провадження здійснюється у встановленому законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів» порядку, підстави такої відповідальності чітко визначені законодавцем, зокрема до такого порядку не входить перегляд ухвалених судами рішень, тому посилання скаржника на те, що ухвали судді від 19 квітня 2017 року у справі № 335/4083/17 та від 3 березня 2017 року у справі № 335/3006/17 не були скасовані, не має значення в світлі перевірки дисциплінарним органом наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

З огляду на визначений законодавцем статус судді зайвими є намагання скаржника винести поза межі діяльності з відправлення професійного правосуддя функції судового контролю, тобто визначити таку як не пов’язану зі здійсненням правосуддя.

Не відповідають дійсності посилання скаржника на розбіжності в тлумаченні норм права членами Дисциплінарної палати у зв’язку з тим, що члени Дисциплінарної палати відповідно до положень законодавства не наділені повноваженнями надавати роз’яснення щодо судової практики.

Дисциплінарне провадження щодо судді відбувається в порядку та з дотриманням встановлених законодавством вимог, причому законодавець жодним чином не обмежує скаржника в його правах на доведення своєї позиції, представлення належних доказів та доведення їх переконливості, а тому безпідставними є посилання скаржника на обмеження його в правах під час дисциплінарного провадження.

Використання Третьою Дисциплінарною палатою передбаченої законодавцем термінології на відповідних етапах дисциплінарного провадження, зокрема і при постановленні ухвали про відкриття дисциплінарного провадження, а також зазначення в тексті ухвали про відкриття дисциплінарного провадження про можливу наявність ознак дисциплінарного проступку в діях судді, відсутність або наявність яких підлягає встановленню під час дисциплінарного провадження, не є належним аргументом для констатації упередженого ставлення членів Дисциплінарної палати до скаржника.

Вища рада правосуддя критично ставиться до посилань скаржника на те, що спірні ухвали приймалися ним з метою, як він сам зазначає, «розголосу, бо проблема є – громадяни звертаються до слідчих суддів, а практика, як така, відсутня, як і роз’яснення судів вищих інстанцій».

Зазначені пояснення суперечать визначеним завданням правосуддя, більше того, постановлення суддею рішення у справі з усвідомленням того, що таке рішення суперечить вимогам закону, а саме рішення в подальшому буде використовуватися суддею для «розголосу», дає підстави для висновку, що такий розгляд судової справи не відповідає принципам правосуддя та верховенства права і є свідченням наявності умислу в діях судді на порушення процесуальних норм, що призвели до порушення правил щодо юрисдикції суду.

Не відповідають дійсності посилання скаржника на неприпустимість одночасного притягнення його до відповідальності в дисциплінарному і кримінальному провадженнях з огляду на принцип «non bis in idem» у зв’язку з тим, що в Україні дію згаданого принципу відтворено в частині першій статті 61 Конституції України, де зазначено, що «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», з чого вбачається, що вирішальним для дотримання згаданого принципу є поняття «юридичної відповідальності одного виду», а тому наявність кримінального провадження стосовно судді не виключає можливості здійснення дисциплінарного провадження.

Вищенаведене свідчить про обґрунтоване встановлення Третьою Дисциплінарною палатою низки порушень в діях судді, твердження скарги судді не спростовують встановлених обставин, а в більшості випадків підтверджують правильність наданих Дисциплінарною палатою висновків.

Таким чином, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що дії судді Бойка О.Ю. утворюють проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Ураховуючи викладене, Вища рада правосуддя погоджується з Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та з огляду на характер дисциплінарного проступку, його наслідки та форму вини вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Бойка О.Ю. дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка Олександра Юрійовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2018 року № 579/3дп/15-18 вказане рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2018 року № 579/3дп/15-18 про притягнення судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Бойка Олександра Юрійовича до дисциплінарної відповідальності