Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького Андрія Івановича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 квітня 2017 року № 996/3дп/15-17,

встановила:

рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 квітня 2017 року № 996/3дп/15-17 притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади у зв’язку з його діями під час прийняття постанови від 7 лютого 2017 року у справі № 810/851/14-а про часткове задоволення адміністративного позову Вишгородської міської ради Київської області до політичної партії «Соціал-Патріотична Асамблея Слов’ян», політичної партії «Українська націонал-трудова партія», Всеукраїнської громадської організації «Об’єднання Богдана Хмельницького», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про обмеження права на мирні зібрання (далі – рішення Дисциплінарної палати, Дисциплінарна палата, постанова від 7 лютого 2017 року, справа № 810/851/14-а).

Не погоджуючись із рішенням Дисциплінарної палати, суддя Балаклицький А.І. 24 травня 2017 року звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Дисциплінарної палати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя скарга розподілена члену Вищої ради правосуддя Шапрану В.В. для здійснення попередньої перевірки.

Скаргу подано відповідно до вимог Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

У скарзі зазначено, що постанову від 7 лютого 2014 року ухвалено згідно з чинним на той час законодавством і судовою практикою; постанова від 7 лютого 2014 року відповідачами оскаржена не була; в результаті її прийняття не настали шкідливі наслідки; рішення Дисциплінарної палати ґрунтується на перевірці правильності застосування судом норм права та оцінки доказів. Суддя наполягає на тому, що в його діях відсутні ознаки порушення присяги судді або вчинення грубого дисциплінарного проступку.

Суддя та особи, за заявами яких ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Інформацію розміщено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув суддя Балаклицький А.І. і його представник – адвокат Кротюк О.В., які підтримали доводи скарги.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., суддю і його представника, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

До Вищої ради юстиції з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) 31 липня 2014 року надійшла заява ОСОБА_3 (вх. № С-2284/0/7-14), а 16 грудня 2014 року – заява голови ГС «Українська спілка Автомайдан» ОСОБА_4 (вх. № 533/19/13-14) про проведення перевірки стосовно судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».

На підставі частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви були передані до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.

Ухвалою від 15 березня 2017 року № 499/3дп/15-17 Дисциплінарна палата відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І.

Рішенням Дисциплінарної палати від 26 квітня 2017 року № 996/3дп/15-17 суддю Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

Під час розгляду скарги судді Балаклицького А.І. встановлено таке.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2014 року у справі № 810/851/14-а суддя Балаклицький А.І. обмежив право на проведення мирних зібрань шляхом заборони політичній партії «Соціал-Патріотична Асамблея Слов’ян», політичній партії «Українська націонал-трудова партія», Всеукраїнській громадській організації «Об’єднання Богдана Хмельницького», ОСОБА_1, ОСОБА_2 та іншим суб’єктам, які матимуть намір реалізувати право на мирні зібрання, проведення заходів (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів тощо) на вулицях Спаська та Покровська у місті Вишгороді Київської області з 8 лютого по 1 квітня 2014 року.

Своє рішення суддя Балаклицький А.І. мотивував таким чином:

1) вулиці Спаська та Покровська у місті Вишгороді є невеликими за розмірами, непридатними для одночасного перебування на них великої кількості людей (понад 500 осіб). По обидва боки вулиць розташовані житлові будинки зі значною кількістю мешканців. Крім того, мирні зібрання призначені, у тому числі, і на робочі дні, а в цей час більшість місцевих мешканців від’їжджають на роботу та навчання, тому мирні збори можуть завадити звичайному ритму життя мешканців й створити перешкоди у русі;

2) до позивача з повідомленнями про проведення в один час та у тому ж місці мітингів звернулись три різних організації та двоє громадян, що може спричинити конфронтацію між учасниками мітингів.

Крім того, при ухваленні постанови суддею Балаклицьким А.І. враховано:

повідомлення комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради від 4 лютого 2014 року № 8м/р щодо запланованого проведення цим підприємством заходів із розчищення доріг від снігу та посипки покриття протиожеледними матеріалами (у тому числі на вулицях Спаська та Покровська в місті Вишгороді);

лист Вишгородського РВ ГУ ДСНС України у Київській області від 4 лютого 2014 року № 43, з якого вбачається, що «проведення масових заходів на вул. Спаській та Покровській у місті Вишгороді вплине на ефективність оперативного реагування, збільшення часу ліквідації пожеж та інших надзвичайних ситуацій, та, як наслідок, може призвести до значної кількості людських жертв та знищення матеріальних цінностей»;

лист Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області від 4 лютого 2014 року № 598, з якого слідує, що «вул. Спаська та вул. Покровська в місті Вишгороді є невеликими за розмірами, непридатними для одночасного перебування на ній великої кількості людей (понад 500 осіб)...тому проведення акцій на цих вулицях створить незручності пересічним громадянам, призведе до порушення їх прав та свобод, гарантованих Конституцією України, також проведення масових заходів за участю великої кількості громадян під різними гаслами може спровокувати сутички, конфліктні ситуації та порушення громадського порядку»;

лист комунального закладу «Вишгородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 4 лютого 2014 року № 63, в якому зазначено, що масові заходи можуть значно ускладнити надання якісної медичної допомоги мешканцям міста Вишгорода;

лист Головного управління МВС України у Київській області від 27 січня 2014 року № 15/54, в якому наведено інформацію про те, що «впродовж безстрокової акції протесту розпочатої 30 листопада 2013 року, органами внутрішніх справ міста Києва було зареєстровано майже дві тисячі повідомлень за фактами правопорушень, пов’язаних із масовими заходами, захоплено сім адміністративних приміщень. Подібні акції протестів відбулись в шести райцентрах Київської області, а 24 січня 2014 року скоєно спробу підпалу адміністративного приміщення Бучанського міського відділу міліції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, розташованого в п’ятиповерховому житловому будинку».

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня і 31 жовтня 2014 року у справі № 810/851/14-а апеляційну скаргу Вишгородської міської ради Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2014 року залишено без руху з наданням строку на виправлення недоліків, а в подальшому повернуто без розгляду.

Частиною першою статті 39 Конституції України гарантовано право громадянам збиратися мирно, без зброї, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про що завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 39 Конституції України встановлено, що обмеження щодо реалізації цього права (права на мирні зібрання) може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Із зазначеним положенням Конституції України кореспондується частина п’ята статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), згідно з якою суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час прийняття суддею Балаклицьким А.І. постанови від 7 лютого 2014 року).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У пунктах 36 та 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Букта та інші проти Угорщини» зазначено, що за особливих умов, коли негайна відповідь у формі демонстрації на політичну подію може бути обґрунтована, рішення про розпуск мирного зібрання лише через відсутність повідомлення про нього без будь-якої протиправної поведінки його учасників становить непропорційне обмеження права на мирне зібрання. У зв’язку з цим Суд зазначив, що немає доказів, які б дозволили припустити, що заявники становили загрозу для громадського порядку, окрім створення незначних незручностей, які мають місце у будь-якому разі при зібранні у публічному місці. Суд нагадав, що «якщо учасники демонстрації не беруть участі у насильницьких діях, важливо, аби органи влади продемонстрували певний рівень толерантності щодо мирних зібрань. Тоді право на мирне зібрання не буде позбавлене своєї суті».

Відповідно до пункту 34 Сіракузьких принципів тлумачення обмежень і відступів від положень міжнародного пакту про громадянські та політичні права обмеження, встановлені законом, можуть бути обумовлені необхідністю забезпечити захист громадської безпеки. Інтереси громадської безпеки не можуть використовуватися як підстава для введення невизначених чи свавільних обмежень і на них можна посилатися лише за наявності адекватних гарантій і ефективних засобів правового захисту від порушень.

Підставою притягнення судді Балаклицького А.І. до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна палата визначила порушення норм процесуального закону, що встановлюють компетенцію адміністративного суду, що призвело до порушення права на мирне зібрання як одного з основоположних прав людини, а також вчинення діянь, які призвели до негативних наслідків, що настали за результатами вчинених діянь, у вигляді підриву авторитету правосуддя та судових органів.

Дисциплінарна палата при ухваленні рішення виходила з допущення суддею істотних порушень норм процесуального закону і кваліфікувала їх як істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним із статусом судді, і на підставі цього вирішила застосувати до судді дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади, яке палата вважала пропорційним вчиненому та виправданим, у тому числі з урахуванням часу, що минув з моменту прийняття суддею рішення.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, чинній на час вчинення суддею дій, які підлягали перевірці) порушенням суддею присяги визнавалося вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

В оскаржуваному рішенні Дисциплінарна палата дійшла висновку, що допущені суддею Балаклицьким А.І. порушення процесуального закону є істотними й утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла станом на 7 лютого 2014 року.

Дисциплінарна палата вважала, що дії судді Балаклицького А.І. при розгляді справи № 810/851/14-а і ухваленні постанови від 7 лютого 2014 року також охоплюються одним із видів діянь, віднесених законом до порушення присяги судді (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, чинній на 7 лютого 2014 року), а саме вчиненням дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів. Зміни, що відбулися у правовому регулюванні відповідних відносин після 7 лютого 2014 року, не привели до пом’якшення або скасування відповідальності за дії, вчинені суддею Балаклицьким А.І.

На думку Дисциплінарної палати, після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а у випадку, коли воно могло розглядатися як дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, також вважалося порушенням присяги судді і було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»).

Не змінився, як вважала Дисциплінарна палата, характер наслідків, передбачених законом для таких грубих порушень, і після набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та новим Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Стосовно правомірності застосування до судді Балаклицького А.І. дисциплінарної відповідальності у вигляді подання про звільнення Дисциплінарна палата зазначила таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (у новій редакції) передбачено звільнення судді з підстав вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. При цьому істотним дисциплінарним проступком згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнається грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Таким чином, на переконання Дисциплінарної палати, редакційні зміни в описі незаконних діянь суддів, що є підставою для звільнення їх з посади, не привели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Балаклицьким А.І. З огляду на сказане перешкод для притягнення судді Балаклицького А.І. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади, немає.

Вища рада правосуддя, вивчивши матеріали дисциплінарного провадження, вважає, що допущені суддею Балаклицьким А.І. порушення під час розгляду справи і прийняття рішення не містять ознак істотного дисциплінарного проступку, натомість містять ознаки дисциплінарного проступку, що на момент прийняття постанови від 7 лютого 2014 року визначався пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції.

На ступінь вини судді впливає відсутність належного національного законодавчого регулювання спірних відносин та практика вищих судових інстанцій, відповідно до якої діяв суддя.

Вища рада правосуддя бере до уваги, що в результаті прийняття постанови від 7 лютого 2014 року у справі № 810/851/14-а негативних наслідків не настало, встановлене суддею обмеження не має характеру повної заборони, є тимчасовим обмеженням і свідченням дисциплінарного проступку, а також зважає на характеризуючі обставини, зокрема звернення зборів суддів Київського окружного адміністративного суду, які просять Вищу раду правосуддя прийняти рішення, не пов’язане із звільненням судді Балаклицького А.І. з посади.

Згідно із частиною четвертою статті 87 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачений частиною одинадцятою статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», не може бути застосований, оскільки запровадження такого строку є заходом, який погіршує становище судді порівняно із ситуацією, коли застосовувався строк не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Строк застосування до судді Балаклицького А.І. визначеного Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарного стягнення у зв’язку із вчиненням установленого Вищою радою правосуддя дисциплінарного проступку закінчився.

Частиною десятою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 квітня 2017 року № 996/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького Андрія Івановича та закрити дисциплінарне провадження.