Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М. та Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицької Н.О. за результатами попередньої перевірки скарги Мужевського Андрія Вікторовича стосовно судді Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко Ірини Григорівни,
встановила:
17 березня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Мужевського А.В. на дії судді Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г. під час розгляду справи № 626/2129/16-ц за позовом Особа_1 до Особа_2, треті особи: орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, Особа_3, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначенні способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
У скарзі зазначено, що суддя Рибальченко І.Г. під час розгляду вказаної справи порушила правила щодо відводу (самовідводу) та допустила безпідставне затягування або невжиття заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом. У зв’язку із цим скаржник просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 17 січня 2017 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Олійник А.С.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28 грудня 2017 року № 4320/0/15-17 здійснено повторний авторозподіл скарги Мужевського А.В. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу матеріалу від 30 січня 2018 року вказану скаргу для попереднього розгляду передано члену Вищої ради правосуддя Волковицькій Н.О.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицькою Н.О. проведено попередню перевірку скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаної судді на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Волковицьку Н.О., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
21 листопада 2016 року до Красноградського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Особа_1 до Особа_2, треті особи: орган опіки та піклування Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, Особа_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначенні способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
У позовній заяві позивач Особа_1 просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, посилаючись на скрутне майнове становище.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 28 листопада 2016 року в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою від 28 листопада 2016 року позов Особа_1 залишено без руху, надано п’ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.
1 грудня 2016 року позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору в сумі 551,2 грн на виконання вимог ухвали від 28 листопада 2016 року.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 16 грудня 2016 року відкрито провадження у справі. Призначено судовий розгляд справи на 28 грудня 2016 року.
В судовому засіданні 28 грудня 2016 року позивач Особа_1 звернувся до суду з клопотання про передачу матеріалів справи за підсудністю до Кегичівського районного суду Харківської області, у зв’язку із тим, що відповідач на території Красноградського району не зареєстрована.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 28 грудня 2016 року цивільну справу за позовом Особа_1 передано за підсудністю на розгляд до Кегичівського районного суду Харківської області.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Особа_1 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 лютого 2017 року апеляційну скаргу Особа_1 задоволено, ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 28 грудня 2016 року скасовано, справу повернуто для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 лютого 2017 року справу передано головуючому судді Рибальченко І.Г. для продовження розгляду.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 13 березня 2017 року задоволено заяву третьої особи Особа_3 про відвід судді Рибальченко І.Г.
Як вбачається з ухвали суду, до початку судового засідання від третьої особи Особа_3 надійшла письмова заява про відвід судді Рибальченко І.Г. з тих підстав, що вона є донькою Особа_4, яка працювала на посаді судді Кегичівського районного суду Харківської області, а Особа_3, як народний засідатель, брала участь у розгляді справ під головуванням Особа_4.
Суддя Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г. надала письмові пояснення стосовно обставин, викладених у скарзі Мужевського А.В., у яких зазначила, що після отримання позовної заяви Особа_1 відповідно до вимог частини третьої статті 122 ЦПК України судом було направлено запит до Красноградської міської ради для встановлення місця проживання відповідача, відповідь на який надійшла 9 грудня 2016 року. Оскільки зазначена відповідь не була скріплена печаткою та підписана не Красноградським міським головою, а також суперечила іншим матеріалам справи, зокрема, згідно матеріалів позовної заяви Особа_1 відповідач та дитина проживали в с. Кегичівка Кегичівського району Харківської області, судом було направлено повторний запит для уточнення місця проживання Особа_2. 15 грудня 2016 року до суду надійшло повідомлення, що зареєстроване місце проживання відповідача Особа_2, _____ року народження, за адресою: Адреса_1, з 3 грудня 2015 року по теперішній час.
До матеріалів позовної заяви позивачем було додано копію рішення комісії з питань захисту прав дитини при Кегичівській РДА Харківської області № 27 від 25 серпня 2016 року, з якого встановлено, що відповідач по справі Особа_2 разом з донькою Особа_5, яка народилася __________, проживають по Адреса_2. Крім того, з долученого позивачем 1 грудня 2016 року розпорядження Кегичівської райдержадміністрації Харківської області від 30 листопада 2016 року № 439 про встановлення днів та годин спілкування з неповнолітньою донькою позивача Особа_1 вбачалося, що місцем проживання відповідача особа_2 та неповнолітньої Особа_5, в період перебування в провадженні Красноградського районного суду Харківської області позову Особа_1 до Особа_2, є с. Кегичівка Кегичівського району Харківської області, що за територіальною юрисдикцією належить до Кегичівського районного суду Харківської області.
19 грудня 2016 року позивач направив до Красноградського районного суду письмове клопотання, в якому просив направляти кореспонденцію для відповідача Особа_2 за місцем її перебування за адресою: Адреса_2 оскільки Особа_2 відсутня за місцем реєстрації Адреса_1.
21 грудня 2016 року третя особа Особа_3 письмово повідомила суд, що її дочка Особа_2 7 грудня 2016 року знята з попереднього місця реєстрації в м. Красноград Харківської області та 8 грудня 2016 року зареєстрована за адресою: Адреса_1, та долучила копію повідомлення про зняття з реєстрації місця проживання особи. 27 грудня 2016 року третя особа Особа_3 повідомила про неможливість її прибуття до суду 28 грудня 2016 року і просила перенести розгляд справи.
В судовому засіданні 28 грудня 2016 року позивач Особа_1 надав письмове клопотання про передачу справи до Кегичівського районного суду Харківської області. Суд, враховуючи думку позивача та матеріали справи, ухвалою від 28 грудня 2016 року передав за підсудністю цивільну справу на розгляд до Кегичівського районного суду Харківської області. При цьому суд керувався вимогами частини першої статті 109 ЦПК України про те, що позови до фізичної особи пред'являються до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим місцем її перебування.
Також суддя Рибальченко І.Г. вказала, що в тексті апеляційної скарги Особа_1 на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 28 грудня 2016 року було зазначено, що йому відомо про дружні стосунки особа_3 та Особа_4, оскільки третя особа є присяжною Кегичівського районного суду Харківської області. З огляду на вказане, з урахуванням того, що один із учасників розгляду справи мав враження упередженості та необ'єктивності судді, з метою усунення сумнівів для забезпечення реалізації права на справедливий судовий розгляд та законності судового рішення відповідно до принципів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог статей 20, 23 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про відвід судді Рибальченко І.Г.
З огляду на встановлені під час попередньої перевірки обставини, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що відомості стосовно дій судді Рибальченко І.Г., які, за переконанням скаржника, утворюють дисциплінарний проступок та є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, не підтвердилися, а доводи скарги фактично зводяться до переоцінки мотивів, якими керувалася суддя Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г., постановляючи ухвалу від 13 березня 2017 року, що не може бути предметом розгляду Вищої ради правосуддя.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати обставини та оцінювати докази у справі, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур.
Незгода скаржника із доводами та мотивами, наведеними суддею у судовому рішенні, не може бути підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно неї.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Оскільки за результатами попередньої перевірки встановлено, що суть скарги Мужевського А.В. зводиться до незгоди із судовими рішеннями, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко Ірини Григорівни.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко Ірини Григорівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
А.М. Бойко
В.А. Нежура
