Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги прокуратури Львівської області стосовно судді Личаківського районного суду міста Львова Шеремети Галини Ігорівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 17 липня 2017 року (вх. № 665/0/13-17) надійшла скарга прокуратури Львівської області на дії судді Личаківського районного суду міста Львова Шеремети Г.І., подана прокурором Львівської області Квятківським Ю.В.
У скарзі прокурор вказав, що суддею порушено строки розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами першою, другою статті 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1727 КУпАП. Вказані протоколи надійшли на адресу суду 15 березня 2017 року, а постанови про закриття провадження у справах прийняті 9 червня 2017 року. Тривалі перерви між засіданнями, на думку прокурора, свідчать про недотримання судом строків розгляду справ та невиконання вимог щодо їх підготовки та розгляду.
Крім того, прокурор не погоджується з підставами закриття провадження у справах (пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП – за відсутністю події і складу правопорушення), оскільки суд мотивував закриття провадження тим, що працівники поліції УЗЕ у Львівській області не уповноважені на складання протоколів, пов’язаних з корупцією за статтею 1727 КУпАП. Вважає, що під час прийняття постанови судом неправильно застосовано положення Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК, Національне агенство) від 9 червня 2016 року № 5.
Вказав, що судом також не надано оцінки іншим доказам у справі, поясненням, наданим у судовому засіданні; фіксація судового процесу технічними засобами за наявності клопотання прокурора здійснювалась лише в останньому судовому засіданні; було перервано виступ прокурора та не заслухано висновку щодо розгляду справи відповідно до статті 250 КУпАП, який у подальшому долучено до матеріалів справи. Вказані постанови оскаржені прокурором до суду апеляційної інстанції.
На думку скаржника, при прийнятті постанов суддя Шеремета Г.І. допустила порушення норм матеріального та процесуального законодавства, що свідчить про наявність у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «а», «г», пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому автор скарги просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
На підставі автоматизованого розподілу цю скаргу передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківському П.М.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківським П.М. проведено попередню перевірку скарги прокуратури Львівської області на дії судді Личаківського районного суду міста Львова Шеремети Г.І., за результатами якої складено висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Дослідивши висновок члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаної судді слід відмовити з огляду на таке.
Попередньою перевіркою встановлено, що старшим оперуповноваженим УЗЕ у Львівській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_3 14 березня 2017 року складено протоколи № 70, № 71 стосовно ОСОБА_1 та протокол № 69 стосовно ОСОБА_2 за вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, передбачених частинами першою, другою статті 1727 КУпАП.
Відповідно до протоколу № 70 ОСОБА_1 як директор ЛКП «Львівавтодор» та суб’єкт, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону не повідомив у встановлених законом випадках та порядку Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час укладення 5 січня 2017 року договору оренди транспортного засобу марки «______________», _____ року випуску, належного ОСОБА_1, між фізичною особою ОСОБА_1 та ЛКП «Львівавтодор», директором якого він є. Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 1727 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом № 71 ОСОБА_1 як керівник комунального підприємства вчинив в умовах реального конфлікту інтересів дії з підписання та завірення печаткою ЛКП «Львівавтодор» та скерував відомість № 14 керуючому ПАТ «БТА Банк» для зарахування на карткові рахунки в ПАТ «БТА Банк» господарським працівникам ЛКП «Львівавтодор», а саме ОСОБА_1, грошові кошти в сумі ________ гривень, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 1727 КУпАП.
Відповідно до протоколу № 69 ОСОБА_2 як заступник директора ЛКП «Львівавтодор» та суб’єкт, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону 5 січня 2017 року вчинив в умовах реального конфлікту інтересів дії з підписання між фізичною особою ОСОБА_1 та ЛКП «Львівавтодор», директором якого є ОСОБА_1 та у підпорядкуванні якого перебуває ОСОБА_2, договору оренди транспортного засобу марки «__________», ______ року випуску, належного ОСОБА_1, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 1727 КУпАП.
У провадження судді Шеремети Г.І. матеріали стосовно ОСОБА_1 надійшли 15 березня 2017 року, матеріали щодо ОСОБА_2 передані судді на підставі повторного автоматизованого розподілу 18 квітня 2017 року.
Постановами судді Личаківського районного суду міста Львова Шеремети Г.І. від 9 червня 2017 року відмовлено у притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – за частинами першою, другою статті 1727 КУпАП та ОСОБА_2 – за частиною другою статті 1727 КУпАП, провадження у справах закрито.
Скаржник зазначив, що закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 247 (за відсутністю події і складу правопорушення) КУпАП суд мотивував тим, що протокол складений неуповноваженою особою, що, на думку прокурора, суперечить нормам КУпАП.
Суддя, приймаючи вказані постанови, виходила з таких мотивів.
Статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції» закріплено вичерпний перелік суб’єктів, на яких поширюється дія вказаного Закону, тобто визначено осіб, які згідно із законом несуть відповідальність за вчинення корупційних правопорушень, з-поміж яких особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та особи, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням НАЗК від 9 червня 2016 року № 5, складання таких протоколів здійснюють уповноважені особи НАЗК лише щодо двох груп суб’єктів вчинення корупційних правопорушень, передбачених статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції», а саме щодо осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.
Відповідно до частини першої статті 255 КУпАП закріплено принцип уповноваженності складення протоколу про адміністративне правопорушення. Так, пунктом 1 частини першої статті 255 КУпАП передбачено, що посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) уповноважені на складення протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 1724–1729 КУпАП.
Частиною третьою розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Як вбачається із долучених до матеріалів справ протоколів № № 69, 70, 71 про вчинення адміністративних правопорушень, їх складено та підписано старшим оперуповноваженим УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України, тобто особою, яка відповідно до вказаних норм вважається не уповноваженою на оформлення адміністративних протоколів щодо категорії осіб, до якої належать ОСОБА_1, ОСОБА_2, а саме прирівняних до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто осіб, на яких розповсюджується дія Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки адміністративні протоколи складені неуповноваженою особою, тобто з порушенням процесуального порядку на його складення, такі протоколи слід розцінювати як недопустимий доказ.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов’язаний з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає особа адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що зазначені особи не підлягають притягненню до адміністративної відповідальності у зв’язку з допущенням вказаних процесуальних порушень, тому провадження у справах слід закрити.
Відповідно до статті 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення орган виносить одну із таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу; про закриття справи.
У Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» (ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року) визначено загальні принципи, що мають відношення до незалежності суддів, а саме: незалежність суддів має бути гарантована відповідно до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та конституційних принципів, через запровадження відповідних положень до конституцій чи інших законодавчих актів, або через включення положень цієї рекомендації до системи внутрішнього права. Відповідно до правових традицій кожної із держав, ці положення можуть передбачати, що рішення суддів не повинні переглядатись інакше, ніж через визначену законом процедуру апеляцій; судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляд рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Крім того, у додатку до Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, зазначено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (параграф 66).
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя не вправі надавати оцінку законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень, перевіряти їх правовий зміст.
Прокурор прокуратури Львівської області, не погоджуючись із прийнятою постановою від 9 червня 2017 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою, частиною другою статті 1727 КУпАП, та накласти на нього стягнення у межах санкції вказаної статті.
Апеляційний суд Львівської області постановою від 10 липня 2017 року повернув апеляційну скаргу прокурора прокуратури Львівської області на постанову судді Личаківського районного суду міста Львова від 9 червня 2017 року.
Суд апеляційної інстанції, вказав, що висновок прокурора про те, що нормами КУпАП та законами України не встановлено заборони на оскарження прокурором постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, тому прокурор має право оскаржувати в апеляційному порядку судові рішення у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, є таким, що не відповідає змісту рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, зроблений внаслідок допущеної прокурором підміни понять, а також без системного аналізу правових норм, зокрема положень частини першої статті 250 КУпАП у взаємозв’язку з положеннями частини п’ятої статті 7, частини першої статті 287, частини другої статті 294 КУпАП, статті 26 Закону України «Про прокуратуру», не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини з питань доступу до правосуддя та принципу юридичної визначеності.
Щодо доводів прокурора про незабезпечення суддею фіксування судового процесу технічними засобами суддя Шеремета Г.І. у поясненнях, вказала, що КУпАП не визначено чіткої процедури проведення судового розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема щодо обов’язкового фіксування судового засідання технічними засобами. Після отримання клопотання прокурора така фіксація була здійснена наступного судового засідання 29 квітня 2017 року. Вказує, що прокурором зазначено у скарзі неправдиву інформацію щодо невиконання нею обов’язку фіксування засідання, оскільки під час розгляду справ прокурор таких клопотань не заявляв. Клопотання про фіксування судового засідання технічними засобами подано ним 25 квітня 2017 року о 17 годині 11 хвилин та о 17 годині 13 хвилин (вх. №№ 5874/17, 5871/17), тобто після завершення судових засідань, призначених на 14 годину 30 хвилин та 14 годину 45 хвилин відповідно, що підтверджується роздруківкою із журналу вхідної кореспонденції із зазначенням часу реєстрації відповідних клопотань та графіком призначення вказаних справ до розгляду.
Щодо порушення строків розгляду вказаних справ перевіркою встановлено таке.
Матеріали щодо адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_2, надійшли у провадження судді Личаківського районного суду міста Львова Головатого Р.Я. 15 березня 2017 року.
23 березня 2017 року до суду надійшла заява прокурора про ознайомлення з матеріалами справи. 24 березня 2017 року прокурор ознайомився із матеріалами, що підтверджується відповідним записом.
31 березня 2017 року розгляд справи було відкладено у зв’язку з надходженням клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи через неможливість взяти у ньому участь за сімейними обставинами.
18 квітня 2017 року розгляд справи відкладено, оскільки суддею, у провадженні якого перебували вказані матеріали, заявлено самовідвід. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу цього самого дня справу передано до провадження судді Шеремети Г.І.
25 квітня, 29 травня та 8 червня 2017 року судові засідання відкладались у зв’язку з надісланням до НАЗК адвокатського запиту з такими питаннями: чи виносились на розгляд НАЗК протоколи № № 69, 70, 71 від 14 квітня 2017 року; чи приймалось рішення про направлення протоколів до Личаківського районного суду міста Львова, а також у зв’язку з ненадходженням відповіді на вказаний запит.
Крім того у матеріалах справи міститься письмова думка прокурора у вказаній справі, зареєстрована у суді 9 червня 2017 року та долучена до матеріалів справи.
Матеріали про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 надійшли до провадження судді Шеремети Г.І. 15 березня 2017 року.
23 березня 2017 року надійшла заява прокурора про ознайомлення з матеріалами справи. 24 березня 2017 року прокурор ознайомився із матеріалами справи, що підтверджується відповідним записом.
20 квітня 2017 року надійшло клопотання адвоката ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю взяти у ньому участь через зайнятість в іншій справі. Засідання відкладено на 25 квітня 2017 року.
25 квітня 2017 року ОСОБА_1 надав пояснення та повідомив суд про надіслання адвокатського запиту до НАЗК щодо надання інформації. Засідання відкладено на 29 травня 2017 року.
29 травня та 8 червня 2017 року судові засідання відкладались у зв’язку з ненадходженням відповіді на вказаний запит.
У відповідь на листи прокуратури Львівської області від 28 квітня 2017 року №№ 32-245 вих-17, 32-246 вих-17 НАЗК листом від 1 червня 2017 року повідомило, що для встановлення наявності/відсутності конфлікту інтересів у ОСОБА_2 при укладенні договору оренди, а в ОСОБА_1 – при підписанні ним фінансово-господарських документів для зарахування на свій картковий рахунок коштів як оплати за оренду транспортного засобу наданої прокуратурою інформації та доданих до неї матеріалів недостатньо для відповідного висновку.
Після отримання вказаної відповіді 9 червня 2017 року судом прийнято постанови у справах про відмову у притягненні до відповідальності та закриття провадження у справах стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Крім того, суддя надала листок непрацездатності, яким підтверджується її тимчасова непрацездатність з 3 квітня по 14 квітня 2017 року.
Суддя Шеремета Г.І. у письмових поясненнях зазначила, що розгляд справи завершено у строк, протягом якого осіб можливо було притягнути до адміністративної відповідальності, а справу не було закрито у зв’язку з пропуском строку для притягнення осіб до такої відповідальності, а тому у її діях не вбачається навмисного затягування розгляду вказаних справ. У судових засіданнях оголошувались перерви з поважних причин (витребування інформації з НАЗК, поважна неявка учасників справи). Вказані справи розглянуті з порушенням строків розгляду, встановлених КУпАП, у зв’язку із її навантаженням, відсутністю вільних дат та розглядом інших справ.
Щодо мотивів прийняття рішення суддя зазначила, що ухвалила постанови на підставі оцінених за власним переконанням доказів, які ґрунтувались на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень пункту 121 частини першої, частини третьої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агенства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агенства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агенства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, Національне агенство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агенства є обов’язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п’яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.
Крім того, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення прокурор не є стороною провадження, а здійснює прокурорський нагляд за виконанням та додержанням законів при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, має право знайомитись з матеріалами справи, перевіряти законність дій органів при провадженні в справі, брати участь у розслідуванні справи, заявляти клопотання, давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справ (стаття 250 КУпАП).
Під час розгляду вказаних адміністративних справ прокурор брав участь у судових засіданнях, задавав питання учасникам, знайомився з матеріалами справ, висловлював свою думку щодо заявлених клопотань (підтверджується журналами судових засідань від 9 червня 2017 року), письмова думка долучена до матеріалів справ, подав письмові клопотання щодо здійснення технічного запису судового засідання.
Отже, твердження прокурора про порушення судом засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості не підтвердились під час перевірки.
Також прокурором не наведено відомостей та фактичних даних щодо умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, тому в цій частині скарга є безпідставною.
Згідно з інформацією, зазначеною у довідці від 6 квітня 2018 року щодо навантаження судді у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, до провадження судді Шеремети Г.І. надійшло 1450 справ, із них: цивільних справ – 414, залишок за 2016 рік – 142; кримінальних справ – 385, залишок за 2016 рік – 56; адміністративних справ – 46, залишок за 2016 рік – 15; справ про адміністративні правопорушення – 392.
Відповідно до наданої інформації щодо середньомісячного навантаження судді порівняно із середнім показником по суду таке навантаження становить: цивільні справи – 34,5, показник по суду – 19,40; кримінальні справи – 32, показник по суду – 17,25; адміністративні справи – 3,8, показник по суду – 2,39; справи про адміністративні правопорушення – 32,6, показник по суду – 18,61. Середньомісячне навантаження на суддю становило 102,9 справи, показник по суду – 57,65 справи.
Кількість розглянутих справ суддею за звітний період становить: цивільні справи – 262; кримінальні справи – 352; адміністративні справи – 31; справи про адміністративні правопорушення – 380.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Строк розгляду вказаних справ дійсно порушено, однак не вбачається безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справ, оскільки засідання призначались, проте рівень навантаження на суддю свідчить, що порушення строків розгляду справ зумовлено об’єктивними причинами. Вказані матеріали потребували виконання певних процесуальних заходів для направлення запитів та отримання відповідної інформації.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується тим, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке перебуває на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії»; «Хосце проти Нідерландів»; «Бухкольц проти Німеччини»; «Бочан проти України»).
З огляду на викладене за результатами попередньої перевірки скарги у діях судді Шеремети Г.І. не встановлено ознак дисциплінарного проступку, а доводи скарги фактично зводяться до незгоди прокурора з постановами суду від 9 червня 2017 року та процесуальними діями судді під час розгляду вказаних матеріалів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Вища рада правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом, який здійснює правосуддя, та не має повноважень оцінювати докази у справі, надавати правову оцінку судовим рішенням.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Личаківського районного суду міста Львова Шеремети Галини Ігорівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
Л.А. Швецова
