Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова Олександра Степановича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2018 року № 1106/1дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 16 травня 2018 року (вх. 2401/0/6-18) надійшла скарга судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова О.С. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 13 квітня 2018 року № 1106/1дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 16 травня 2018 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.

Скарга судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова О.С. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У скарзі суддя Леонов О.С. стверджує, що Дисциплінарна палата належним чином не мотивувала своє рішення і дійшла помилкового висновку про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Дисциплінарної палати від 13 квітня 2018 року № 1106/1дп/15-18.

Суддя Леонов О.С., скаржник Вяльченко Д.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

До Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Леонова О.С. про розгляд скарги без його участі.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., дійшла висновку, що скарга судді Леонова О.С. на рішення Дисциплінарної палати від 13 квітня 2018 року № 1106/1дп/15-18 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Леонов Олександр Степанович Указом Президента України від 31 липня 2012 року № 461/2012 призначений на посаду судді Кіровського районного суду міста Донецька строком на п’ять років, Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 83/2015 переведений на роботу на посаді судді Малиновського районного суду міста Одеси в межах п’ятирічного строку. Строк повноважень судді Леонова О.С. закінчився 31 липня 2017 року.

Ухвалою Дисциплінарної палати від 7 вересня 2017 року № 2688/1дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу за скаргою Вяльченка Д.В. стосовно судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова О.С.

Рішенням Дисциплінарної палати від 13 квітня 2018 року № 1106/1дп/15-18 суддю Леонова О.С. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Як вбачається із матеріалів дисциплінарної справи, 22 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя. За період спільного проживання сторони набули майно, а саме: автомобілі марки «___» __ __, __ року випуску, реєстраційний номер ___, та «__», __ року випуску, реєстраційний номер ___. Після розірвання шлюбу позивач та відповідач припинили проживати разом, і відповідач забрав майно собі. У порядку розподілу спільного сумісного майна ОСОБА_1 просила присудити їй частку в натурі, а саме – автомобіль марки «___» __ __, __ року випуску, реєстраційний номер __ (справа № 521/15780/15-ц (провадження № 2з/521/211/15)).

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 2 жовтня 2015 року (суддя Леонов О.С.) накладено арешт на майно, належне ОСОБА_2, – автомобіль марки «__» __ __, __ року випуску.

Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 10 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину автомобіля марки «__» __ __, реєстраційний номер ___, та 1/2 частину автомобіля «__», реєстраційний номер ____.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 7 липня 2016 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 3 жовтня 2016 року) заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 10 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на автомобіль «____», реєстраційний номер ____, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різності вартості автомобілів у розмірі – 111 343 гривні.

21 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси із заявою про скасування заходів забезпечення позову. На обґрунтування заяви зазначив, що у провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, в рамках розгляду якої ухвалою від 2 жовтня 2015 року було задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на майно, належне відповідачу ОСОБА_2, а саме автомобіль марки «___» __ __, ___ року випуску. Оскільки ОСОБА_2 продав йому зазначений автомобіль ще до накладення арешту на це майно та цей факт підтверджується рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 14 липня 2016 року, описки в якому виправлені ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 5 вересня 2016 року, то в нього виникає право реєстрації зазначеного майна на своє ім’я. Просив суд скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 2 жовтня 2015 року у справі № 521/15780/15-ц. До заяви було додано копії відповідних рішень Малиновського районного суду міста Одеси із відмітками про набрання чинності.

Дисциплінарною палатою встановлено, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про розгляд заяви ОСОБА_3 за його відсутності, а також повістка, якою ОСОБА_1 було викликано до суду для участі в судовому засіданні щодо розгляду 8 листопада 2016 року заяви ОСОБА_3 про зняття арешту, та яка повернулася до суду із відміткою кур’єра про відмову отримувача від отримання відправлення (адреса отримувача зазначена: м. Одеса, вул. _____, __, кв. __).

Ухвалою від 8 листопада 2016 року суддя Леонов О.С. задовольнив заяву ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 2 жовтня 2015 року у справі № 521/15780/15-ц, шляхом зняття арешту з автомобіля марки «__» ___ __, реєстраційний номер ____.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 лютого 2017 року зазначену ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси скасовано та питання про скасування заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 8 листопада 2016 року, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів сповіщення позивача ОСОБА_1 про розгляд заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову, що не відповідає положенням частини п’ятої статті 154 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Вказав, що вимоги процесуального закону суд не врахував, питання про скасування забезпечення позову вирішив без належного повідомлення позивача у справі, що є процесуальним порушенням та відповідно до частини третьої статті 312 ЦПК України – підставою для скасування ухвали суду.

Дисциплінарною палатою встановлено, що згідно із матеріалами справи № 521/7504/16-ц рішення, на яке послався ОСОБА_3 у заяві про скасування заходів забезпечення позову, було прийняте Малиновським районним судом міста Одеси 14 липня 2016 року у справі № 521/7504/16-ц (провадження № 2/521/3484/16, суддя Целух А.П.). Цим рішенням визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки «__» __ __, __ року випуску.

Проте на момент розгляду заяви ОСОБА_3 про зняття арешту у справі № 521/15780/15-ц рішення у справі № 521/7504/16-ц вже було оскаржено представником ОСОБА_1.

2 березня 2017 року апеляційний суд Одеської області частково задовольнив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 у справі № 521/7504/16-ц (провадження № 2/521/3484/16), рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 14 липня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на автомобіль відмовив.

За результатами нового розгляду питання ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 23 березня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову. При цьому у задоволенні заяви було відмовлено з тих підстав, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 2 березня 2017 року скасовано рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 14 липня 2016 року у справі № 521/7504/16-ц, яким визнано право власності на спірний автомобіль за ОСОБА_3, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно із матеріалами справи заяви про видачу виконавчого листа були подані до Малиновського районного суду міста Одеси та надходили до суду 3 листопада і 1 грудня 2016 року. Суддею Леоновим О.С. накладено відповідну резолюцію 1 грудня 2016 року, виконавчий лист отримано ОСОБА_1 6 грудня 2016 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС України, отриманого скаржником 5 грудня 2016 року, інформація про зареєстровані за ОСОБА_2 автомобілі в реєстрі вже була відсутня, як і відсутня відповідна інформація щодо наявності зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_3. Із відповіді, наданої Малиновським відділом державної виконавчої служби міста Одеси ОСОБА_4, встановлено, що 23 листопада 2016 року із автомобіля марки «__» __ __, __ року випуску, знято арешт на підставі ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 8 листопада 2016 року, яка набрала чинності 14 листопада 2016 року.

Тобто у період з 3 листопада 2016 року (момент звернення ОСОБА_1 щодо видачі виконавчого листа) до 6 грудня 2016 року (момент отримання виконавчого листа) автомобіль марки «__» __ __, __ року випуску, було знято з реєстрації, а органами виконавчої служби – знято з нього арешт на підставі ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 8 листопада 2016 року.

Оцінюючи дії судді Леонова О.С. під час розгляду справи № 521/15780/15-п Дисциплінарна палата зазначила:

матеріалами дисциплінарної справи підтверджується, що суддею Леоновим О.С. під час розгляду заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 521/15780/15-ц не було виконано вимог процесуального закону щодо повідомлення позивача про розгляд питання, який відбувся 8 листопада 2016 року, тобто допущено істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

вказані процесуальні порушення, які мали місце у зв’язку із неналежним повідомленням ОСОБА_1 про розгляд заяви 8 листопада 2016 року суддею Леоновим О.С., допущено через недбалість; хоча виклик ОСОБА_1 у судове засідання було здійснено за адресою, зазначеною у заяві, що розглядалася, однак суддя не звернув уваги, що ця адреса є адресою колишнього чоловіка ОСОБА_1, який визнав позов ОСОБА_3 (справа № 521/7504/16-ц), позаяк матеріали справи містили інформацію про дійсну адресу ОСОБА_1;

під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які могли б вказувати на умисність несвоєчасної видачі ОСОБА_1 виконавчого листа, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що виконавчий лист заявнику – ОСОБА_1 не було видано після її звернення, та видано більше як через місяць і після повторного звернення внаслідок недбалості.

З огляду на наведене Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Леонов О.С. під час розгляду справи № 521/15780/15-ц внаслідок недбалості допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, тобто допустив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ).

Доводи скарги не спростовують встановлені Дисциплінарною палатою обставини та кваліфікацію дій судді Леонова О.С. як істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Суддя Леонов О.С. стверджує, що судом були вжиті передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення всіх учасників судового провадження № 2зз/521/148/16 про призначення справи до розгляду на 8 листопада 2016 року на 11:00. Крім того, вказана інформація була оприлюднена на офіційному веб-сайті Малиновського районного суду міста Одеси.

Відповідно до частини п’ятої статті 154 ЦПК України питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Суддя Леонов О.С. у скарзі зазначає, що судова повістка ОСОБА_1 направлена в порядку статті 74 ЦПК України, повернулася до суду з відміткою в графі підпис отримувача на поштовому відправленні про відмову від отримання повідомлення. Під час розгляду справи 8 листопада 2016 року секретар судового засідання, перевіривши наявність та з’ясувавши причини відсутності осіб, які були викликані до суду, доповів головуючому судді, що всі учасники повідомлені належним чином.

Під час розгляду дисциплінарної справи суддею Леоновим О.С. було надано пояснення та долучено копію наказу від 18 січня 2018 року про застосування дисциплінарного стягнення до секретаря судового засідання за допущення дисциплінарного проступку, а саме неналежне виконання посадових обов’язків.

На думку судді Леонова О.С., вказані обставини підтверджують, що розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову без участі ОСОБА_1, яка не повідомлена належним чином про дату судового засідання, відбувся саме з вини секретаря судового засідання, в той час як ним вжито дії, передбачені статтями 74 та 154 ЦПК України.

Такі доводи підлягають відхиленню, оскільки чинним на момент розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову процесуальним законодавством саме на суд покладено обов’язок забезпечення процесуальної рівності сторін, зокрема дотримання прав бути повідомленими про судове засідання та брати участь у ньому.

Посилання судді Леонова О.С. на наявність кримінального провадження щодо фальсифікації судового виклику представником ОСОБА_3 та ініціювання ним проведення службової перевірки дотримання процесуального закону працівниками суду не спростовують встановлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин невиконання судом обов’язку належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

У рішенні у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з тим, що справа стосовно Надточій була розглянута Новозаводським районним судом міста Чернігова 12 серпня 2002 року за відсутності особи без належного повідомлення її про час і місце розгляду справи. Суд нагадав, що принцип рівності сторін (один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду) передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Дисциплінарної палати про вчинення суддею Леоновим О.С. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, який полягає в істотному порушенні норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Решта доводів судді Леонова О.С. щодо задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову неповноважної особи та наявність неоднозначної судової практики з цього приводу, невідповідності дійсності тверджень скаржника щодо неодноразового звернення з проханням видати виконавчий документ, неприязного ставлення адвоката Вяльченка Д.В. не аналізуються Вищою радою правосуддя, оскільки вони не розглядалися Дисциплінарною палатою як підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У пункті 58 рішення «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини звернув увагу, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною палатою враховано встановлені під час перевірки обставини, а також обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, позитивну характеристику судді, те, що він до дисциплінарної відповідальності не притягувався, характер допущених ним порушень.

З огляду на наведене, враховуючи вимоги статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та встановлені Дисциплінарною палатою обставини, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді Леонова О.С. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 квітня 2018 року № 1106/1дп/15-18 про притягнення судді Малиновського районного суду міста Одеси Леонова Олександра Степановича до дисциплінарної відповідальності.

Голова Вищої ради правосуддя                                                            І.М. Бенедисюк