Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу адвоката Чубарова Сергія Володимировича, подану в інтересах судді господарського суду Одеської області Зайцева Юрія Олексійовича, на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2018 року № 1002/3дп/15-18,
встановила:
рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 4 квітня 2018 року № 1002/3дп/15-18 притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження (далі – рішення Дисциплінарної палати).
Не погоджуючись із рішенням Дисциплінарної палати, адвокат Чубаров С.В. звернувся в інтересах судді Зайцева Ю.О. до Вищої ради правосуддя із скаргою від 2 травня 2018 року, в якій просить рішення Дисциплінарної палати скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження (далі – скарга судді).
Скаргу судді подано в порядку та строки відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Суддя Зайцев Ю.О., представник судді – адвокат Чубаров С.В., особа, за заявою якої ініційовано дисциплінарне провадження стосовно судді, повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя 17 липня 2018 року прибули суддя Зайцев Ю.О., його представник – адвокат Чубаров С.В.
Кушнарьова О.Л. у засідання не прибула.
Зі змісту оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати, скарги судді та матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що до Вищої ради правосуддя 13 лютого 2018 року (вх. № 1016/0/20-18) надійшла з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) дисциплінарна скарга Кушнарьової О.Л. на дії судді Зайцева Ю.О. під час розгляду ним у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) заяви комунального підприємства «Оздоровча база відпочинку «Глобус» (далі – КП «Глобус» та/або боржник) про відстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15.
На думку автора скарги, в ухвалі господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року у зазначеній судовій справі суддею не зазначено мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні суду своїх доказів, з огляду на що скаржник просить притягнути суддю Зайцева Ю.О. до дисциплінарної відповідальності.
За результатами розгляду дисциплінарної скарги Кушнарьової О.Л. Дисциплінарна палата встановила, що суддя господарського суду Одеської області Зайцев Ю.О., задовольняючи заяву КП «Глобус», в ухвалі від 4 січня 2016 року не навів мотивів прийняття викладених у ній аргументів.
Дисциплінарна палата відзначила, що суддя, постановляючи ухвалу, зазначив лише про наявність непереборних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, як про підставу часткового задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, проте не зазначив, яких саме. Вказана ухвала містить лише висновок стосовно необхідності застосування норми процесуального права (стаття 121 ГПК України), проте не пояснює, яким чином суд дійшов такого висновку.
З огляду на очевидну невмотивованість рішення Дисциплінарна палата вбачає недбале ставлення судді Зайцева Ю.О. до службових обов’язків та вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).
Суддя Зайцев Ю.О. та його представник – адвокат Чубаров С.В. не погоджуються з висновками, викладеними у рішенні Дисциплінарної палати, з огляду на таке.
На їхню думку, Дисциплінарна палата перевищила свої повноваження, оцінивши порушення суддею норм ГПК України як касаційна інстанція, притягнувши суддю до відповідальності фактично за скасоване вищою інстанцією рішення, за відсутності обставин, що вказують на умисел або грубу недбалість.
З посиланням на Київські рекомендації ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) суддя Зайцев Ю.О. вважає, що дисциплінарна відповідальність не може бути наслідком змісту судових рішень, як і тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи.
Суддя Зайцев Ю.О. у скарзі зазначає, що КП «Глобус» надіслало скаржнику копії заяви про надання відстрочки виконання рішення і доданих до неї документів, проте від фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) ОСОБА_1 не надходили до суду будь-які клопотання, відзиви або заперечення, докази, в тому числі, які підтверджують її скрутне матеріальне становище. Водночас суддя був обмежений десятиденним строком розгляду заяви в порядку статті 121 ГПК України.
Задовольняючи касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1, касаційна інстанція мотивувала своє рішення тим, що під час ухвалення оскаржуваного рішення місцевий і апеляційний суди не взяли до уваги складне фінансове становище ОСОБА_1. Також на цей аргумент в рішенні посилалася Дисциплінарна палата, із чим суддя Зайцев Ю.О. не погоджується, оскільки не міг об’єктивно оцінити складний фінансовий стан ФОП ОСОБА_1 за відсутності такої інформації у справі під час судового розгляду.
Крім того, суддя Зайцев Ю.О. звертає увагу, що письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 від 19 січня 2016 року стосовно складного фінансового стану, наявності на її утриманні дітей надіслано на адресу апеляційного суду 9 лютого 2016 року, тобто після розгляду ним заяви в порядку статті 121 ГПК України.
Суддя також зазначає, що оскільки обов’язок доказування в господарському процесі відповідно до статті 33 ГПК України покладається на сторони, які повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, він, з огляду на десятиденний строк розгляду заяви, поданої в порядку статті 121 ГПК України, діяв у межах строків та спосіб, що передбачені ГПК України, і здійснював розгляд заяви за наявними в матеріалах справи доказами.
З висновками дисциплінарного органу про порушення ним принципу змагальності і рівності сторін перед законом і судом суддя Зайцев Ю.О. не погоджується, оскільки сторони мали рівні процесуальні можливості для захисту і відстоювання своїх прав і інтересів.
Вважає, що його притягнуто до відповідальності за неякісне тлумачення закону, оцінювання фактів і доказів, які здійснювались під час розгляду ним заяви в порядку статті 121 ГПК України, фактично за зміст судового рішення, що не може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді.
На переконання судді, ним досліджені і оцінені факти та докази, що надійшли до суду, ухвала від 4 січня 2016 року належним чином мотивована та постановлена з дотриманням вимог ГПК України в межах дискреційних повноважень суду.
Суддя Зайцев Ю.О. вважає, що під час розгляду дисциплінарної скарги Кушнарьової О.Л. як докази винуватості судді Дисциплінарна палата використала висновки касаційної інстанції, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 6 квітня 2016 року.
На думку судді, Дисциплінарна палата на власний розсуд встановила порушення конвенційних прав Кушнарьової О.Л., яка не заявляла про порушення її особистих конвенційних прав.
Суддя Зайцев Ю.О. також зазначив, що 19 квітня 2016 року КП «Глобус» повторно звернулося до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду (надійшла 22 квітня 2016 року), до якої було додано довідку банку від 18 квітня 2016 року про відсутність грошових коштів на рахунку підприємства з 1 листопада 2015 року по 18 квітня 2016 року.
На переконання судді, ОСОБА_1 звернулась до ВККСУ (вх. № 8вк-4001/16 від 27 квітня 2016 року) зі скаргою від 25 квітня 2016 року на його дії і відповідними заявами (від 24 квітня 2016 року) до голови господарського суду Одеської області, ГУ НП та прокуратури в Одеській області з метою спонукання до ухвалення господарським судом певного судового рішення за результатами розгляду зазначеної заяви від 19 квітня 2016 року.
Крім того, до Вищої ради правосуддя надійшли від судді Зайцева Ю.О. та його представника – адвоката Чубарова С.В. листи від 12 і 16 липня 2018 року, в яких зазначено, що, за даними комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», в період з 29 травня 2012 року по 18 травня 2017 року, суддею розглянуто в порядку статті 121 ГПК України п’ятдесят заяв, з яких двадцять шість – про надання розстрочки, сімнадцять – про надання відстрочки виконання рішення суду, сім – про заміну способу виконання судового рішення, за результатами розгляду яких прийняті відповідні процесуальні рішення. За результатами перегляду рішень, прийнятих суддею Зайцевим Ю.О., скасовано судом вищої інстанції тільки три рішення, що становить 6 відсотків від загальної кількості зазначених заяв.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу судді та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., яка запропонувала скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати та закрити дисциплінарне провадження, суддю Зайцева Ю.О. та адвоката Чубарова С.В., які підтримали доводи скарги судді, встановила такі обставини.
Ухвалою від 3 вересня 2015 року відкрито провадження у справі № 916/3627/15 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КП «Глобус» про стягнення ____ гривень заборгованості за отриманий товар, ____ гривні – проценти за користування коштами (3% річних), ____ гривні – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань.
26 жовтня 2015 року господарським судом Одеської області (суддя Горячук Н.О.) прийнято рішення у справі № 916/3627/15, яким вирішено спір по суті, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, стягнуто з КП «Глобус» на її користь ____ гривень – заборгованість за отриманий товар, ____ гривні ____ копійки – 3% річних, ____ гривень ____ копійки – пеня, ____ гривень ____ копійок – судовий збір. На виконання вказаного рішення 13 листопада 2015 року видано відповідний наказ.
21 грудня 2015 року до господарського суду Одеської області надійшла заява КП «Глобус» від 16 грудня 2015 року про відстрочення виконання рішення суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 в порядку статті 121 ГПК України до 1 вересня 2016 року. Заява обґрунтована тим, що КП «Глобус» є сезонним підприємством, тобто здійснює діяльність у літній період, пов’язану з організацією відпочинку та оздоровленням дітей, та на момент звернення до суду не має визначеної судовим рішенням грошової суми для погашення заборгованості. На підтвердження вказаного КП «Глобус» надало низку доказів викладених у заяві відомостей, у тому числі документи про реєстрацію та атестацію дитячого закладу.
24 грудня 2015 року ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Зайцев Ю.О.) заяву КП «Глобус» прийнято до розгляду, який призначено на 4 січня 2016 року, зобов’язано позивача надати письмові пояснення щодо заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду, відповідача – документальне обґрунтування наявності обставин, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, яке підтверджує відсутність можливості у відповідача погасити борг у повному обсязі.
25 грудня 2015 року судом надіслано сторонам у справі ухвалу про прийняття заяви до розгляду.
4 січня 2016 року у судове засідання сторони не з’явились. У матеріалах справи відсутні їхні клопотання або витребувані судом документи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року (суддя Зайцев Ю.О.) заяву КП «Глобус» про надання відстрочки виконання рішення цього суду від 26 жовтня 2015 року у справі № 916/3627/15 в порядку статті 121 ГПК України задоволено частково, надано КП «Глобус» відстрочку виконання зазначеного рішення до 15 липня 2016 року.
Зі змісту ухвали від 4 січня 2016 року та матеріалів справи № 916/3627/15 вбачається, що суддею в описовій частині ухвали наведені мотиви, якими заявник – КП «Глобус» обґрунтував заяву про відстрочення виконання рішення суду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи і докази, суддя дійшов до висновку про часткове задоволення заяви КП «Глобус», мотивуючи, як вбачається зі змісту ухвали від 4 січня 2016 року, свій висновок таким.
Заявник просив суд відстрочити виконання рішення суду від 26 жовтня 2015 року до 1 вересня 2016 року у зв’язку з тим, що підприємство здійснює сезону діяльність в літній період, пов’язану з організацією відпочинку та оздоровленням дітей, на момент звернення до суду не має коштів для погашення заборгованості перед відповідачем.
Суд дійшов висновку, що для надання боржнику можливості добровільно виконати рішення без застосування примусового порядку слід відстрочити виконання рішення суду до 15 липня 2016 року, а також констатував наявність непереборних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.
У подальшому ухвала господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року була оскаржена до судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року ухвалу господарського суду Одеської області від 4 січня 2016 року у справі № 916/3627/15 залишено без змін, змінено мотиви суду першої інстанції. Зокрема, суд апеляційної інстанції у постанові від 10 лютого 2016 року навів такі мотиви та обставини:
- зазначені в заяві боржника обставини ускладнюють виконання рішення суду, оскільки КП «Глобус» є комунальним підприємством, яке працює лише в літній період, надаючи послуги з тимчасового розміщення (проживання) дітей для їх відпочинку та оздоровлення, що є об’єктивною причиною неможливості виконання судового рішення на теперішній час;
- на підтвердження зазначеного заявником надані відповідні документи, які взято до уваги апеляційною інстанцією як належні та допустимі докази;
- місцевим господарським судом враховано інтереси сторін, у зв’язку із чим відстрочено до 15 липня 2016 року виконання рішення від 26 жовтня 2015 року, тобто до часу, коли підприємство розпочне діяльність і матиме матеріальну можливість розрахуватися зі стягувачем;
- місцевим господарським судом помилково зазначено про наявність непереборних обставин, що перешкоджають виконанню рішення, проте це не призвело до неправильного висновку, а отже, ухвала суду першої інстанції відповідає приписам процесуального права.
6 квітня 2016 року постановою Вищого господарського суду України скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій, у задоволенні заяви КП «Глобус» про відстрочку виконання судового рішення відмовлено.
У постанові суду касаційної інстанції зазначено таке:
- вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їхній фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а саме: стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стосовно фізичних та юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;
- місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про наявність обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення, які полягають у сезонному характері діяльності боржника. При цьому судами не було встановлено обставин складного фінансового становища боржника та неможливості сплатити суму заборгованості, як і будь-яких доказів на підтвердження викладених у заяві обставин;
- місцевий та апеляційний господарські суди неправильно застосували вимоги статті 121 ГПК України та взяли до уваги лише доводи боржника, не встановивши при цьому матеріального інтересу стягувача, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, передбачених статтями 42 та 43 ГПК України.
Стосовно висновків Дисциплінарної палати про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (в редакції, що діяла на момент вчинення дисциплінарного проступку) та підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент розгляду дисциплінарної справи), Вища рада правосуддя враховує таке.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може спрямовуватись на оцінку судових рішень, які можуть піддаватись критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
Переоцінка доказів та оцінювання фактів під час розгляду справи, в тому числі тих, якими підтверджуються підстави для задоволення чи відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду не належить до повноважень Вищої ради правосуддя, яка згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Згідно із частиною першою статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Статтею 121 ГПК України встановлено, що про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала. Така ухвала має відповідати вимогам статті 86 ГПК України щодо змісту ухвали. Зокрема, ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
Законодавством про дисциплінарну відповідальність суддів, чинним на момент постановлення ухвали та застосування до судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. дисциплінарного стягнення, передбачено дисциплінарну відповідальність за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Суть спору виражається через предмет спору, що становить права та обов’язки сторін матеріального правовідношення. Таким чином, аргументи сторін щодо суті спору – це наведені сторонами доводи щодо їх прав чи обов’язків у спірному матеріальному правовідношенні.
Розгляд питання щодо надання відстрочки виконання рішення господарського суду не стосується вирішення спору по суті, тому незазначення мотивів вжиття таких заходів не становить складу окремого дисциплінарного проступку та не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Отже, Вища рада правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях судді Зайцева Ю.О. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд» та підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року.
Щодо наявності чи відсутності в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя виходить з такого.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також роз’яснено у прецедентних рішеннях Європейського суду з прав людини.
Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.
Відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів № 11 (2008) щодо якості судових рішень судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Хоча судді й мають можливість, а інколи й зобов’язані учиняти деякі дії з власної ініціативи, вони повинні давати відповідь лише на доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.
Згідно з пунктом 41 зазначеного Висновку обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може надавати кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Дійсно, прецедентна практика Європейського суду з прав людини свідчить, що пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Межа, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).
Як передбачено статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», на яку посилались суди всіх трьох інстанцій, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У поясненнях судді Зайцева Ю.О., наданих до ВККСУ (вх. № 8вк-4001/16 від 4 липня 2016 року), зазначено, що при вирішенні питання про задоволення заяви КП «Глобус» про надання відстрочки виконання рішення суду суд виходив із того, що на виконання своїх зобов’язань перед ФОП ОСОБА_1 підприємство КП «Глобус» частково виплатило їй ____ гривень із загальної суми боргу ____ гривень. З довідки вбачалось, що оплату здійснено саме в літній період.
Суддею було враховано сезонну діяльність підприємства, можливість виплати заборгованості в літній період, а також інтереси обох сторін, тому відстрочку надано судом до 15 липня 2016 року – терміну, коли підприємство розпочне діяльність і матиме можливість розрахуватися.
Таким чином, суддя, дослідивши наявні у справі докази на момент звернення КП «Глобус» із заявою в порядку 121 ГПК (серед яких не було доказів, які б підтвердили скрутне фінансове становище стягувача) постановив ухвалу, якою частково задовольнив зазначену заяву.
Як свідчить зміст ухвали, суддя зазначив мотиви її постановлення і положення закону, якими керувався суд.
Оцінка доказів і ступінь вмотивованості ухвали належать до дискреційних повноважень суду, але повинні бути достатніми для розуміння логіки міркувань, наслідком яких стало ухвалене суддею рішення.
За таких обставин Вища рада правосуддя відзначає, що суддя Зайцев Ю.О. зазначив мотиви постановлення ухвали.
Вища рада правосуддя відзначає, що, розглядаючи зазначене питання, суддя виходив із власної оцінки доказів та вказав мотиви, які визнані судом вищої інстанції помилковими.
У матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у діях судді Зайцева Ю.О. умислу чи ознак грубої недбалості, а отже, Вища рада правосуддя вважає, що суб’єктивна складова дисциплінарного проступку відсутня.
Таким чином, відсутні підстави для притягнення вказаного судді до відповідальності за статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Доводи скарги судді Зайцева Ю.О. про те, що Дисциплінарна палата на власний розсуд встановила порушення конвенційних прав Кушнарьової О.Л., яка не заявляла про порушення її особистих конвенційних прав, Вищою радою правосуддя не враховуються, оскільки до повноважень дисциплінарного органу належить кваліфікація дій і визначення складу дисциплінарного проступку та виду стягнення.
Під час ухвалення рішення Вища рада правосуддя бере до уваги наявні в матеріалах дисциплінарної справи відомості щодо позитивної характеристики судді, його значне навантаження та намагання судді дотримуватись розумних строків під час розгляду справи, практику розгляду суддею справ такої категорії.
Пунктом 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2018 року № 1002/3дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді господарського суду Одеської області Зайцева Юрія Олексійовича та закрити дисциплінарне провадження.
Голова Вищої ради правосуддя |
|
І.М. Бенедисюк |
|
|
|
Члени Вищої ради правосуддя |
|
В.Е. Беляневич І.А. Артеменко |
|
|
А.М. Бойко Н.О. Волковицька В.І. Говоруха М.Б. Гусак В.К. Комков |
|
|
Т.М. Малашенкова |
|
|
О.В. Маловацький |
|
|
В.А. Нежура В.В. Шапран |