Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Франківського районного суду міста Львова Масендича Василя Васильовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3312/3дп/15-17,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 20 листопада 2017 року (вх. № 3114/0/6-17) надійшла скарга судді Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, просить рішення Дисциплінарної палати скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження.
У скарзі суддя Масендич В.В. висловив незгоду із рішенням Дисциплінарної палати та вказав, що вважає його необґрунтованим. Суддя зазначив, що, оцінюючи його дії як головуючого у справі, Дисциплінарна палата керувалася статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), а не статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; під час ухвалення рішення про застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарна палата не дослідила належним чином дані, які характеризують його як суддю; порушено строки розгляду дисциплінарної справи, а Дисциплінарною палатою не доведено факту наявності в його діях як судді дій, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2017 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.
Скаргу судді Масендича В.В. подано з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3312/3дп/15-17 за скаргою судді Масендича В.В.
Суддя Масендич В.В., Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі – Національна рада) повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Суддя Масендич В.В. у засіданні Вищої ради правосуддя надав усні пояснення та наголосив, що ухвала про забезпечення позову була ним скасована, а тому жодних негативних наслідків не настало. З цих підстав суддя Масендич В.В. та представник судді адвокат Бабій І.М. просили задовольнити скаргу судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3312/3дп/15-17.
Представник Національної ради Чумаченко Г.О. у засіданні Вищої ради правосуддя надала усні пояснення, в яких спростувала посилання судді Масендича В.В. на відсутність наслідків постановленої ним ухвали про забезпечення позову та зазначила, що ця ухвала перешкодила вчасному розгляду питання та вплинула в подальшому на прийняття Національною радою рішення щодо продовження ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» (далі – ТОВ «ТРК «Дивосвіт»).
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., суддю Масендича В.В., адвоката Бабій І.М., представника Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення Чумаченко Г.О., дійшла висновку, що скарга судді на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3312/3дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Масендич Василь Васильович Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 призначений на посаду судді Пролетарського районного суду міста Донецька строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 11 листопада 2010 року № 2349-VІ обраний на посаду судді безстроково. Указом Президента України від 26 вересня 2015 року № 564/2015 суддю Масендича В.В. переведено на роботу на посаду судді Франківського районного суду міста Львова.
Ухвалою Дисциплінарної палати від 27 березня 2017 року № 620/3дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В.
Ухвалою Дисциплінарної палати від 26 квітня 2017 року № 1003/3дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В. та об’єднано дисциплінарну справу за скаргою Національної ради від 21 лютого 2017 року стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В. та дисциплінарну справу за скаргою народного депутата України ОСОБА_1 від 22 березня 2017 року, поданою через адвоката Бежевця О.О., стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В. в одну дисциплінарну справу.
Рішенням Дисциплінарної палати від 18 жовтня 2017 року № 3312/3дп/15-17 суддю Масендича В.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді.
Допущені суддею істотні порушення норм процесуального права Дисциплінарна палата кваліфікувала як істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді, на підставі чого вирішила притягнути суддю Масендича В.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення його з посади судді.
Під час перевірки скарги судді Масендича В.В. Вищою радою правосуддя встановлено та з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 15 лютого 2017 року до Франківського районного суду міста Львова звернулась ОСОБА_2 з позовною заявою до ТОВ «ТРК «Дивосвіт», в якій просила суд визнати дії ТОВ «ТРК «Дивосвіт» неправомірними, зобов’язати відповідача усунути недоліки інформаційних послуг, а саме привести свою діяльність у відповідність до діючого законодавства України та умов виданої ліцензії та стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 53600,00 грн та суму судових витрат.
ОСОБА_2 вважала інформацію (відомості), поширену відповідачем, такою, що порушує її права на належну якість отримуваних послуг, не відповідає вимогам Конституції України, чинного законодавства України, вимогам виданої ліцензії та завдає їй моральної шкоди.
Позивач зазначила, що їй стало відомо, що з метою продовження строку дії ліцензії відповідачем на адресу Національної ради надіслано заяву про продовження строку дії ліцензії на мовлення серії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року. Таку заяву Національною радою до цього часу не розглянуто, та існує ймовірність, що Національна рада продовжить відповідачу строк дії ліцензії попри те, що останній явно порушує ліцензійні умови та допускає поширення в ефірі недостовірної інформації, чим порушує вимоги мовлення, встановлені чинним законодавством України.
Крім того, позивач подала заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що вона як споживач інформаційних послуг не має можливості користуватися послугою з метою задоволення своїх потреб, а також реалізувати права споживача, гарантовані їй як громадянину України статтею 42 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про інформацію», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про телебачення та радіомовлення». Позивач зазначає, що до вирішення справи по суті існує очевидний ризик продовження строку дії ліцензії відповідачу, що є неприпустимим до того часу, доки судом не буде розглянуто поданий нею позов по суті, дії відповідача визнано неправомірними, усунуто недоліки інформаційних послуг та відшкодовано їй моральну шкоду. З огляду на це позивач просила суд до вирішення справи по суті вжити заходи забезпечення позову.
У справі № 465/856/17 (провадження № 2/465/1380/17) ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2017 року (суддя Масендич В.В.) заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено; до набрання рішенням у цій справі законної сили: призупинено розгляд Національною радою заяви ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про продовження строку дії ліцензії на мовлення серії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, заборонено Національній раді приймати рішення щодо заяви ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про продовження строку дії ліцензії на мовлення серії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, заборонено Національній раді приймати рішення про анулювання або припинення ліцензії ТОВ «ТРК «Дивосвіт» на мовлення серії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, заборонено Національній раді приймати рішення про затвердження конкурсних умов з використанням частоти ТОВ «ТРК «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, заборонено Національній раді приймати рішення про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти ТОВ «ТРК «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року.
Дисциплінарною палатою встановлено, що під час розгляду суддею Масендичем В.В. заяви про забезпечення позову у справі № 465/856/17 (провадження № 2/465/1380/17):
суддя Масендич В.В. не взяв до уваги предмет та підстави позову ОСОБА_2, не пересвідчився, чи дійсно між сторонами виник спір та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;
застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є очевидно неспівмірними з позовними вимогами ОСОБА_2, що було встановлено й апеляційним судом Львівської області при перегляді ухвали про забезпечення позову від 15 лютого 2017 року;
суддя Масендич В.В. в ухвалі не мотивував співмірності обраного способу забезпечення позову із позовними вимогами, а також не надав належної оцінки доводам позивача ОСОБА_2 щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності її вимог щодо забезпечення позову.
Таким чином, як зазначено в рішенні Дисциплінарної палати, постановивши ухвалу про забезпечення позову шляхом призупинення розгляду Національною радою заяви про продовження строку дії ліцензії на мовлення серії НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, заборони Національній раді приймати рішення щодо заяви про продовження строку дії вказаної ліцензії на мовлення, про анулювання чи припинення цієї ліцензії, суддя Масендич В.В. втрутився в дискреційні повноваження Національної ради, вийшов за межі завдань судочинства, позову і грубо порушив норми матеріального та процесуального права.
Суддя Масендич В.В. у скарзі вказує на те, що 24 лютого 2017 року ухвалою Франківського районного суду міста Львова скасовано вжиті ухвалою цього суду від 15 лютого 2017 року заходи забезпечення позову у справі № 465/856/17. Також ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 23 лютого 2017 року задоволено заяву Національної ради та залучено її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Крім того, ухвалою апеляційного суду Львівської області від 5 квітня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Національної ради, ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не навів мотивів застосування такого засобу, як заборона третій особі у справі вчиняти певні дії щодо її діяльності, застосовані судом заходи забезпечення позову є очевидно неспівмірними із позовними вимогами. Крім того, суд першої інстанції належним чином не з’ясував відповідності заяви про забезпечення позову вимогам статті 151 ЦПК України та постановив оскаржувану ухвалу без дотримання вимог статей 151–153 цього Кодексу.
Суддя Масендич В.В. у скарзі зазначає, що народний депутат України ОСОБА_1 звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою в той час, коли заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 15 лютого 2017 року, були скасовані ухвалою цього суду від 24 лютого 2017 року. Тому вважає доводи, викладені у скаргах народного депутата України ОСОБА_1 та Національної ради, надуманими, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов’язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Вирішуючи питання про притягнення судді Масендича В.В. до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна палата виходила з того, що, враховуючи підстави та зміст позову ОСОБА_2, суд не мав підстав для забезпечення позову шляхом заборони Національній раді вчиняти певні дії.
Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать, що суддя Франківського районного суду міста Львова Масендич В.В. постановив ухвалу про забезпечення позову від 15 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про визнання дій неправомірними, усунення недоліків послуг та відшкодування моральної шкоди із грубим порушенням норм процесуального права.
Суддя Масендич В.В. у скарзі вказує, що, оцінюючи його дії як головуючого у справі, Дисциплінарна палата керувалася статтею 303 ЦПК України, а не статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частина перша якої містить вичерпний перелік підстав, з яких суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Суддя вважає, що висновки Дисциплінарної палати ґрунтуються виключно на неправильному застосуванні ним як головуючим у справі норм матеріального права та порушенні норм процесуального права при постановленні ухвали про забезпечення позову у справі № 465/856/17. При цьому, як зазначив суддя, не взято до уваги, що порушені права Національної ради були в подальшому відновлені, а також не надано правової оцінки тому, що ухвалою апеляційного суду Львівської області від 5 квітня 2017 року вже було встановлено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
У рішенні про притягнення судді Масендича В.В. до дисциплінарної відповідальності наголошено, що Дисциплінарна палата не оцінює змісту судового рішення, постановленого суддею Масендичем В.В., а надає оцінку діям судді під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У рішенні Дисциплінарна палата дійшла висновку, що розгляд суддею Масендичем В.В. заяви про забезпечення позову не відповідав принципу верховенства права, оскільки суддя не розглянув із належною ретельністю доводів ОСОБА_2 щодо забезпечення позову та не оцінив їх із точки зору реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не взяв до уваги, що з урахуванням підстав та змісту позову порушуються інтереси особи, яка не бере участі у справі, належним чином не мотивував наявності зв’язку між забороною Національній раді вчиняти дії і предметом позовної заяви, реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття таких заходів. Без правових підстав суддя Масендич В.В. втрутився у дискреційні повноваження Національної ради.
Стосовно доводів судді Масендича В.В. щодо відсутності у рішенні Дисциплінарної палати обґрунтування, які саме дії судді стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вищою радою правосуддя встановлено, що Дисциплінарна палата виходила з того, що допущені суддею Масендичем В.В. грубі порушення норм матеріального і процесуального права під час розгляду заяви про забезпечення позову свідчать про порушення ним обов’язків та присяги судді. Такі дії судді Масендича В.В. підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, проявів неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
Щодо посилання судді Масендича В.В. на неправильне зазначення у рішенні Дисциплінарної палати дат призначення його на посаду судді, обрання на посаду судді безстроково та переведення на посаду судді до іншого суду Вища рада правосуддя вважає, що такі відомості не спростовують встановлених Дисциплінарною палатою підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Суддя Масендич В.В. вказав на перевищення Дисциплінарною палатою строку розгляду дисциплінарної справи, передбаченого статтею 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», проте в скарзі не обґрунтовано і Вища рада правосуддя не встановила, що така обставина вплинула на встановлені Дисциплінарною палатою ознаки істотного дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядалась справа.
Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Масендич В.В. повинен бути притягнений до дисциплінарної відповідальності за дії, які відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.
Згідно з частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, у тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Дисциплінарна палата дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосування до судді Масендича В.В. дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку з огляду на характер допущених ним порушень, які свідчать, що суддею необ’єктивно та несправедливо здійснено правосуддя, а також на наслідки, які настали за результатами вчинених діянь, – порушення права Національної ради на справедливий суд та на здійснення повноважень відповідно до Конституції та законів України, що призвело до підриву авторитету правосуддя.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді Франківського районного суду міста Львова Масендича В.В. дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3312/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 34, 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3312/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Франківського районного суду міста Львова Масендича Василя Васильовича.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
П.М. Гречківський
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
А.М. Мірошниченко
В.А. Нежура
М.П. Худик
В.В. Шапран
