Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. за результатами попередньої перевірки скарги адвоката Лисюка Михайла Олександровича, поданої в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Арт», на дії судді Рівненського міського суду Рівненської області Сидорука Євгенія Івановича,
встановила:
17 лютого 2017 року за вх. № Л-882/0/7-17 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга адвоката Лисюка М.О. в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Арт» (далі – ТОВ «Концепт Арт») на дії судді Рівненського міського суду Рівненської області Сидорука Є.І. при здійсненні правосуддя у справі № 569/1632/17.
Автор скарги зазначає, що суддя Сидорук Є.І. не дослідив докази у справі та не надав їм оцінки, не обґрунтував свого рішення про накладення арешту на будівлі та споруди, які не мали ознак речового доказу та не були об’єктом злочину.
Враховуючи наведене, скаржник просить притягнути суддю Рівненського міського суду Рівненської області Сидорука Є.І. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 17 лютого 2017 року вказану скаргу було передано члену Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченком А.М. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Рівненського міського суду Рівненської області Сидорука Є.І. з огляду на таке.
Указом Президента України від 31 серпня 2004 року № 1026/2004 Сидорука Євгенія Івановича призначено на посаду судді Рівненського міського суду Рівненської області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2010 року № 2349-VI обрано на посаду судді цього суду безстроково.
1 лютого 2017 року старший слідчий СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з клопотанням, яке погоджено прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_2, про накладення арешту на будівлі і споруди (нежитлові приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; заборону здійснювати реєстрацію, перереєстрацію вказаного об’єкта нерухомості; заборону здійснювати будь-які дії щодо розпорядження будівлями і спорудами (нежитловими приміщеннями), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Клопотання обґрунтовано тим, що до Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області надійшла заява заступника директора ТОВ «Концепт Арт» ОСОБА_3 про те, що публічне акціонерне товариство «Рівненська фірма «Укрторгбудматеріали» (далі – ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали») заволоділо грошовими коштами орендарів під приводом оренди нежитлових приміщень, що належать ТОВ «Концепт Арт», вчиняючи свої дії повторно.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення – частина друга статті 192 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме: заподіяння майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства.
Досудовим слідством встановлено, що 16 червня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Квазар-Захід» (далі – ТОВ «Квазар-захід») в особі директора ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством АКБ «Львів» (далі – ПАТ АКБ «Львів» в особі начальника Тринадцятого відділення ОСОБА_5 було укладено генеральний договір кредитної лінії № 47, згідно з яким ПАТ АКБ «Львів» відкрив ТОВ «Квазар-Захід» відкличну невідновлювальну кредитну лінію в сумі 6 300 000 грн з кінцевим терміном погашення не пізніше 18 червня 2015 року.
На забезпечення виконання зобов’язань ТОВ «Квазар-Захід» за договором кредитної лінії ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали» як поручителем було надано наступні види забезпечення згідно з договором іпотеки від 19 червня 2012 року, укладеного між ПАТ АКБ «Львів» та ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали»: будівлі та споруди площею 2837,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 3 612 783 грн; магазин № 3 «Все для дому», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, заставною вартістю 820 511 грн; павільйон-магазин № 1 «Сантехніка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, заставною вартістю 755 399 гривень.
У подальшому внаслідок невиконання своїх зобов’язань іпотекодавцем ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали» вказані приміщення в жовтні 2015 року були зареєстровані на праві власності за ПАТ АКБ «Львів» на підставі іпотечного застереження приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_6.
Після цього ТОВ «Концепт Арт» 29 березня 2016 року уклало договори купівлі-продажу з ПАТ АКБ «Львів» щодо майна, а саме магазина-павільйона за адресою: АДРЕСА_3, нежитлового приміщення – магазину № 3 за адресою: АДРЕСА_2, комплексу будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1. Після укладення вказаних договорів ТОВ «Концепт Арт» набуло право власності на вказані приміщення, про що свідчить інформація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Проте службові особи ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали», достовірно володіючи інформацією про втрату вказаним товариством права власності на зазначені приміщення, умисно, з метою заподіяння майнової шкоди, і надалі переукладають з орендарями договори оренди вказаних приміщень та отримують від них орендну плату.
Крім того, 27 січня 2017 року до Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області надійшла заява від в.о. голови правління ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали» ОСОБА_7 про те, що 23 січня 2017 представники ТОВ «Концепт Арт» без повідомлення та відповідного рішення суду про усунення перешкод у користуванні майном на праві власності, самовільно здійснюють дії щодо захоплення приміщень за адресою: АДРЕСА_1, тим самим блокують діяльність ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали». Також в приміщеннях будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, які належать ТОВ «Концепт Арт», знаходиться майно, яке належить ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали», а саме: основні засоби, обладнання, інструменти, трансформатори, напруги, системи протипожежної безпеки, інше господарське приладдя, лічильники, опалювальний котел, будівельні матеріали тощо.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на сьогодні приміщення за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві приватної власності ТОВ «Концепт Арт» на підставі договору купівлі-продажу № 211 від 29 березня 2016 року.
У клопотанні слідчого також зазначено, що є підстави вважати, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, відповідають критеріям, викладеним у статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), зокрема вони є об’єктом кримінальних дій та спірним нерухомим майном. Крім того, ненакладення арешту та невстановлення заборони розпоряджання вказаними нежитловими приміщеннями може призвести до їх перетворення або відчуження, а також в подальшому суттєво ускладнить повернення майна до законного власника.
Справі було присвоєно № 569/1632/17 та передано на розгляд судді Рівненського міського суду Рівненської області Сидоруку Є.І.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 1 лютого 2017 року (суддя Сидорук Є.І.) клопотання задоволено частково, заборонено здійснювати будь-які дії щодо розпорядження будівлями і спорудами (нежитловими приміщеннями), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
В ухвалі суду зазначено, що, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.
Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК України.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 20 лютого 2017 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Концепт Арт» задоволено. Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 1 лютого 2017 року скасовано. Відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Рівненського ВП в Рівненській області ОСОБА_1 про накладення арешту на будівлі та споруди (нежитлові приміщення).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що слідчим відділенням Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 від 3 червня 2016 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за фактом заподіяння майнової шкоди у великих розмірах шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 192 КК України.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР за № НОМЕР_1 від 3 червня 2016 року стала заява заступника директора ТОВ « Концепт Арт» про те, що ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали» заволоділа грошовими коштами орендарів під приводом оренди нежитлових приміщень, що належать ТОВ «Концепт Арт», вчиняючи свої дії повторно.
Власником будівель та споруд загальною площею 2837,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, є ТОВ «Концепт Арт» на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2016 року № 211.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції в ухвалі фактично не навів підстав арешту на будівлі і споруди (нежитлові приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, як не наведені вони і в клопотанні слідчого, у зв’язку з чим ухвалу слідчого судді не можна визнати законною і обґрунтованою, вона підлягає скасуванню, а клопотання слідчого не підлягає задоволенню.
У письмових поясненнях, наданих на пропозицію члена Вищої ради правосуддя, суддя Сидорук Є.І. зазначив, що під час розгляду клопотання було встановлено, що в провадженні СВ Рівненського ВП ГУНП у Рівненській області перебуває кримінальне провадження № НОМЕР_1 від 3 червня 2016 року за заявою заступника директора ТОВ «Концепт Арт» про те, що ПАТ «РФ Укрторгбудматеріали» заволоділа грошовими коштами орендарів, під приводом оренди нежитлових приміщень, що належать ТОВ «Концепт Арт».
27 січня 2017 року до Рівненського ВП ГУНП у Рівненській області надійшла заява в.о. голови правління ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали» про те, що 23 січня 2017 року представники ТОВ «Концепт АРТ» без повідомлення та відповідного рішення суду про усунення перешкод у користуванні майном на праві власності, самовільно здійснюють дії щодо захоплення приміщень за адресою АДРЕСА_1, тим самим блокують діяльність підприємства. Також у приміщеннях будівель та споруд за вказаною адресою, які належать ТОВ «Концепт Арт», знаходиться майно, яке належить ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали».
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження було встановлено, що невідомі особи 21 січня 2017 року самовільно демонтують замки до вхідних дверей будівлі за адресою: АДРЕСА_1, захоплюють приміщення, майно ПАТ «РФ «Укрторгдубматеріали» на суму понад три мільйони гривень. Цей факт було підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та сторожами вказаного підприємства. Крім того, з інвентаризаційного опису активів підприємства було виявлено велику кількості майна, що належить цьому підприємству.
Про вказані події було зареєстровано в Рівненському ВП ГУНП в Рівненській області № 2638 від 21 січня 2017 року о 18:31.
У той самий день постановою слідчого було визнано приміщення будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Також із матеріалів провадження вбачалось, що ПАТ «РФ «Укрторгбудматеріали» є орендодавцями вказаних приміщень фізичним особам – підприємцям та іншим товариствам, які здійснювали підприємницьку діяльність та мали відповідне майно за вказаною адресою, що підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень.
Враховуючи вказані обставини, на думку судді Сидорука Є.І., на той момент виникла необхідність прийняти рішення про часткове задоволення клопотання слідчого та заборонити здійснювати будь-які дії щодо розпорядження будівлями та спорудами із майном за вказаною адресою, з метою захисту інтересів як орендодавців, так і орендарів.
Крім того, ТОВ «Концепт АРТ» мало можливість доступу до вказаних будівель, споруд, їх огляду, господарська діяльність підприємства зупинена не була, і ніяким чином права підприємства не порушувались, оскільки вказані будівлі на цей час товариством не експлуатуються і не використовуються для діяльності.
Оцінюючи викладені обставини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла такого.
Згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Згідно з частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За результатами розгляду висновку доповідача та доданих до нього матеріалів Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Рівненського міського суду Рівненської області Сидорук Є.І. вказаних вимог закону не дотримався.
Так, в ухвалі суду від 1 лютого 2017 року не зазначено, з якою метою відповідно до вимог частини другої статті 170 КПК України і на якій підставі накладається арешт на будівлі і споруди (нежитлові приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому тільки у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України (збереження речових доказів) арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України («матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу. Водночас посилання у клопотанні слідчого (а. с. 3) на те, що відповідне майно начебто було «об’єктом кримінально протиправних дій» явно суперечить матеріалам провадження, зокрема, витягу з ЄРДР (а. с. 2), у якому йдеться виключно про «заволодіння грошовими коштами орендарів». Суд не дав зазначеній суперечності жодної оцінки.
За явної відсутності правових підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження суддя Сидорук Є.І. прийняв ухвалу, якою заборонив здійснювати будь-які дії щодо розпорядження будівлями і спорудами (нежитловими приміщеннями) за адресою: АДРЕСА_1, чим порушив право власності ТОВ «Концепт Арт» (власник вказаних нежитлових приміщень), а саме право вільно розпоряджатися належним йому майном.
Враховуючи наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Сидорука Є.І. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, наслідком якого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності)).
Крім того, встановлено, що ухвала судді Сидорука Є.І. від 1 лютого 2017 року належним чином не вмотивована, повністю дублює текст клопотання слідчого, містить посилання на норми кримінального процесуального права. В ухвалі відсутні будь-які доводи або обґрунтування, з яких суддя дійшов висновку про необхідність заборони здійснювати будь-які дії щодо розпорядження нежитловими приміщеннями.
Враховуючи явну невмотивованість ухваленого судового рішення, яке в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вчинене порушення не має характеру простої суддівської помилки, а містить ознаки недбалого ставлення до своїх службових обов’язків, а тому в діях судді Сидорука Є.І. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, наслідком якого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Зазначений строк стосовно вчинених суддею Сидоруком Є.І. проступків не закінчився.
Викладене свідчить про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Рівненського міського суду Рівненської області Сидорука Є.І.
Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Рівненського міського суду Рівненської області Сидорука Є.І.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Рівненського міського суду Рівненської області Сидорука Євгенія Івановича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
Л.А. Швецова
