Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. за результатами попередньої перевірки скарги Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на дії судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна Олександра Івановича,
встановила:
13 березня 2017 року за вх. № 236/0/13-17 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на дії судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. при здійсненні правосуддя у справі № 486/219/17.
Скаржник зазначає, що суддя Савін О.І. постановив ухвалу від 28 лютого 2017 року у вказаній справі про задоволення заяви Стахорської О.В. про забезпечення позову, якою зупинив дію рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 1 грудня 2016 року № 427 та заборонив Южноукраїнській міській раді Миколаївської області вчиняти будь-які дії щодо виконання рішення ради від 1 грудня 2016 року № 428. На думку скаржника, вказана ухвала є неправосудною, необґрунтованою, постановленою за відсутності реальних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам або інтересам позивача ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі. Негайне виконання ухвали, постановленої суддею Савіним О.І., призвело до повної зупинки діяльності комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня».
Крім того, у той самий день, 28 лютого 2017 року, суддя Савін О.І. заявив самовідвід у справі № 486/219/17, що, на думку скаржника, є порушенням правил щодо самовідводу.
З урахуванням викладених обставин скаржник просить притягнути суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 13 березня 2018 року вказану скаргу було передано члену Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченком А.М. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І. з огляду на таке.
Постановою Верховної Ради України від 9 липня 2003 року № 1072-IV «Про обрання суддів» Савіна Олександра Івановича обрано на посаду судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області безстроково.
23 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, третя особа – Міністерство охорони здоров’я України, про визнання незаконними та скасування рішень Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 1 грудня 2016 року № 427 та № 428, визнання незаконним та скасування розпорядження Южноукраїнського міського голови від 6 лютого 2017 року № 24-р.
Разом із вказаним адміністративним позовом ОСОБА_1 подала клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішень Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 1 грудня 2016 року № 427 та № 428, розпорядження Южноукраїнського міського голови від 6 лютого 2017 року № 24-р та заборони Южноукраїнській міській раді вчиняти будь-які дії щодо виконання рішення Южноукраїнської міської ради від 1 грудня 2016 року № 428, а також розпорядження Южноукраїнського міського голови від 6 лютого 2017 року № 24-р, а саме: зупинити підписання передавального акта та рішення конкурсної комісії про результати конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» до винесення рішення у справі.
Справі було присвоєно номер 486/219/17 та розподілено судді Волковій О.І., яка 23 лютого 2017 року заявила самовідвід у цій справи, у зв’язку з чим у той самий день було проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено для подальшого розгляду суддю Савіна О.І.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 лютого 2017 року (суддя Савін О.І.) клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено повністю. Зупинено дію рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області Миколаївської області 18-ї сесії 7-го скликання від 1 грудня 2016 року № 427 «Про прийняття до комунальної власності цілісного майнового комплексу державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров’я України» та затвердження Статуту у новій редакції», рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області 18-ї сесії 7-го скликання від 1 грудня 2016 року № 428 «Про реорганізацію (припинення) державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров’я України» шляхом перетворення в комунальний заклад «Южноукраїнська міська лікарня» та розпорядження Южноукраїнського міського голови ОСОБА_2 від 6 лютого 2017 року № 24-р «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» до вирішення адміністративної справи № 486/219/17 та до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Заборонено відповідачу Южноукраїнській міській раді Миколаївської області вчиняти будь-які дії щодо виконання рішення Южноукраїнської міської ради 18-ї сесії 7-го скликання від 1 грудня 2016 року № 428 «Про реорганізацію (припинення) державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров’я України» шляхом перетворення в комунальний заклад «Южноукраїнська міська лікарня» та розпорядження Южноукраїнського міського голови ОСОБА_2 від 6 лютого 2017 року № 24-р «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня», а саме: зупинено підписання передавального акта та рішення конкурсної комісії про результати конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» до вирішення адміністративної справи № 486/219/17 та до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Зазначено, що виконання цієї ухвали здійснюється негайно.
Крім того, у той самий день (28 лютого 2017 року) суддею Савіним О.І. було постановлено ухвалу про самовідвід у розгляді адміністративної справи № 486/219/17. Ухвала мотивована тим, що суддя, якому розподілена адміністративна справа та доповнення до позовної заяви, не може здійснити їх розгляд, оскільки позивач у справі – ОСОБА_1 тривалий час була народним засідателем Южноукраїнського міського суду Миколаївської області та виконувала свої обов’язки народного засідателя при здійсненні правосуддя. За таких обставин суддя Савін О.І. вважав, що ця справа повинна розглядатися безстороннім судом, оскільки в інших сторін адміністративного провадження можуть виникнути підозри в неупередженості судді або суду.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справу № 486/219/17 було передано на розгляд судді Франчук О.Д.
3 березня 2017 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшла апеляційна скарга Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на ухвалу суду про забезпечення позову від 28 лютого 2017 року, відповідні документи направлено до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 6 березня 2017 року (суддя Франчук О.Д.) задоволено самовідвід головуючої судді Франчук О.Д. у розгляді адміністративної справи № 486/219/17, справу направлено на розгляд за підсудністю до Арбузинського районного суду Миколаївської області. Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 у період з 2011 року по 2016 рік включно виконувала обов’язки народного засідателя в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області та брала участь у розгляді цивільних справ. За таких обставин, на думку судді Франчук О.Д., розгляд зазначеної справи під її головуванням може сприйматися учасниками процесу упередженим і необ’єктивним, а тому вважала за необхідне заявити собі самовідвід. Оскільки суддями Волковою О.І. та Савіним О.І. заявлено самовідводи, в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області новий склад суду утворити неможливо, відповідно справа підлягає направленню до іншого суду.
21 березня 2017 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшла копія рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 6 березня 2017 року № 558 «Про термінові заходи щодо забезпечення діяльності комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня», в якому було висловлено принципову незгоду з ухвалою суду про забезпечення позову від 28 лютого 2017 року.
21 березня 2017 року суддя Савін О.І. постановив ухвалу суду у справі № 486/219/17 про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, застосованих ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 лютого 2018 року.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2017 року (суддя Догарєва І.О.) відкрито провадження в адміністративній справі № 486/219/17 та призначено її до розгляду на 11 квітня 2017 року.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року апеляційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області задоволено, ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 лютого 2017 року скасовано, прийнято нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 486/219/17 відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що, задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції не навів будь-яких обґрунтувань та мотивів, які б свідчили, що невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду у цій справі. Таких обґрунтувань та мотивів також не зазначив і позивач в своєму позові та клопотанні про забезпечення позову.
Апеляційний суд зазначив, що фактично цей спір випливає із трудових правовідносин між позивачем та органом місцевого самоврядування, проте позивач не навів жодних мотивів, за яких оскаржувані у цій справі рішення, у разі їх застосування до вирішення справи по суті, завдадуть істотної шкоди правам, свободам чи інтересам позивача, або ж відновлення цих прав стане взагалі неможливим чи утрудненим.
Апеляційний суд також врахував, що підставою для звернення із цим позовом до суду була незгода позивача із оскаржуваними рішеннями відповідача у зв’язку із їх невідповідністю, на думку позивача, вимогам чинного законодавства.
Отже, встановлення правомірності рішень відповідача є предметом адміністративного позову і вжиття заходів забезпечення позову з підстав їх невідповідності нормативно-правовим актам фактично вирішуватиме спір по суті без розгляду справи.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачав обставин, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі. Позивач також не обґрунтовував можливе докладення значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав та інтересів або неможливість їх відновлення взагалі без застосування таких заходів. Оскільки позивачем не підтверджено існування обставин, передбачених частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення суддею дій) (далі – КАС України), апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Разом із цим апеляційним судом було встановлено, що ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіним О.І. від 21 березня 2017 року у справі № 486/219/17 скасовано застосовані ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 лютого 2017 року заходи забезпечення адміністративного позову. Проте зазначені обставини не мають правового значення, а вказане рішення судді не може бути враховане при вирішенні апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту ухвали суду від 21 березня 2017 року та встановлено під час апеляційного розгляду, в день винесення ухвали про забезпечення позову, 28 лютого 2017 року, суддею Савіним О.І. заявлено самовідвід та було призначено повторний автоматизований справи, яким визначено для подальшого розгляду суддю Франчук О.Д.
6 березня 2017 року суддя Франчук О.Д. заявила самовідвід в розгляді цієї справи, а 17 березня 2017 року справу направлено на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.
Таким чином, на час прийняття ухвали суду від 21 березня 2017 року у справі № 486/219/17 про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 лютого 2017 року, суд у складі судді Савіна О.І. не був судом у розумінні пункту 3 частини першої статті 3 КАС України, який розглядає і вирішує адміністративну справу.
З огляду на викладене, враховуючи норми адміністративного процесуального законодавства, оскільки висновок суду першої інстанції не ґрунтувався на правильному застосуванні норм процесуального права, апеляційний суд вважав, що судове рішення підлягало скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову у забезпеченні позову.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 3 травня 2017 року (суддя Догарєва І.О.) закрито провадження у справі № 486/219/17, роз’яснено позивачу його право на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами за правилами цивільного судочинства.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду начальника державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров’я» та здійснювала свої повноваження на підставі контракту № 803 між Міністерством охорони здоров’я України та керівником підпорядкованого державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров’я» від 24 жовтня 2014 року, укладеного між нею та Міністерством охорони здоров’я в особі т.в.о. Міністра охорони здоров’я. У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд поновити її на роботі, вважаючи, що внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування низки рішень з порушенням вимог чинного законодавства України було порушено її право на працю. Задля відновлення свого права позивач просить скасувати такі рішення. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що зазначений спір виник з трудових правовідносин та має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
У письмових поясненнях, наданих на пропозицію члена Вищої ради правосуддя, суддя Савін О.І. зазначив, що 28 лютого 2017 року він постановив ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 486/219/17. На думку судді, задоволення заяви про забезпечення позову не призвело до повного зупинення роботи комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня». Доводи скарги в цій частині не відповідають дійсності та спростовуються довідкою т.в.о. голови лікаря комунального закладу «Южноукраїнська міська лікарня» ОСОБА_3 про стан фінансування медичного закладу станом на 20 березня 2017 року. Крім того, ухвалою суду від 21 березня 2017 року скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 28 лютого 2017 року, що є підтвердженням правомірності та неупередженості рішень суду, а також доказом відсутності в діях судді Савіна О.І. ознак умисного порушення вимог закону.
Оцінюючи викладені обставини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла такого.
Відповідно до частини 1 статті 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
З огляду на викладену правову норму, самостійними підставами забезпечення адміністративного позову є:
1) очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладення значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності.
Суд при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна із передбачених статтею 117 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для забезпечення адміністративного позову суд може вживати заходи шляхом: 1) зупинення дії всього рішення суб’єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії.
Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що долучені до клопотання для його обґрунтування, керуючись законом.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савін О.І. вказаних вимог закону не дотримався.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Зі змісту ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 лютого 2017 року не вбачається, з чого саме виходив суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про забезпечення адміністративного позову у справі № 486/219/17. Суддею Савіним О.І. в ухвалі не наведено обґрунтувань, в чому полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам позивача, а також жодних мотивів, з яких суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до порушення таких прав.
Проаналізувавши зміст ухвали суду від 28 лютого 2017 року, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що вказана ухвала взагалі жодним чином не вмотивована. Суддя Савін О.І. обмежився посиланнями на статтю 117 КАС України, пункт 17 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» та «на підставі викладеного дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки позивачем надано докази, які б доводили очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття вказаного заходу». При цьому судом не вказано, які саме докази було надано позивачем.
Враховуючи явну невмотивованість ухваленого судового рішення, яке в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вчинені порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а мають ознаки недбалого ставлення до своїх службових обов’язків, а тому в діях судді Савіна О.І. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Крім того, станом на час постановлення ухвали від 21 березня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду від 28 лютого 2017 року, суддя Савін О.І. був відведений від розгляду справи № 486/219/17 (у зв’язку із самовідводом), після чого справу було передано на розгляд судді Франчук О.Д., яка ухвалою суду від 6 березня 2017 року заявила самовідвід у цій справі, а 17 березня 2017 року, у зв’язку з неможливістю після задоволення самовідводів утворити новий склад суду для розгляду справи, справу № 486/219/17 було направлено на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області, як до найбільш територіально наближеного суду.
Таким чином, 21 березня 2017 року суддя Савін О.І. взагалі не мав права розглядати питання про скасування заходів забезпечення позову у справі № 486/219/17, оскільки не був суддею, визначеним автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи. Крім того, справа № 486/219/17 фізично не перебувала в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області, оскільки 17 березня 2017 року була направлена до Арбузинського районного суду Миколаївської області.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що при постановленні ухвали від 28 лютого 2017 року про вжиття заходів забезпечення позову та при постановленні ухвали від 21 березня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову, суд під головуванням судді Савіна О.І. діяв у незаконному складі та з порушенням правил про юрисдикцію, яка була визначена у встановленому законом порядку шляхом передачі справи для розгляду до іншого суду.
Такі дії судді Савіна О.І. підпадають під ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції та складу суду).
Крім того, за результатами розгляду висновку доповідача та доданих до нього матеріалів Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що неправомірними є також дії судді Савіна О.І., який спочатку розглянув заяву про забезпечення позову та задовольнив її, а потім заявив самовідвід у справі № 486/219/17, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 тривалий час виконувала обов’язки народного засідателя при здійсненні правосуддя в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області, а тому в інших сторін адміністративного провадження можуть виникнути підозри в неупередженості судді.
За приписами пункту 4 частини першої статті 27 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 27–29 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов’язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.
Таким чином, якщо суддя Савін О.І. вбачав підстави для самовідводу у справі № 486/219/17, його потрібно було заявляти одразу після того, як справа надійшла в його провадження, а не після розгляду та задоволення заяви про забезпечення позову у цій справі. Так, суддями Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волковою О.І., Франчук О.Д. після надходження справи № 486/219/17 в їх провадження було одразу заявлено самовідвід з аналогічних підстав, а саме у зв’язку із тим, що позивач ОСОБА_1 тривалий час виконувала обов’язки народного засідателя при здійсненні правосуддя в Южноукраїнському міському суді Миколаївської області.
З огляду на наведене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Савіна О.І. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу)).
Враховуючи очевидність зазначених грубих порушень, допущених суддею Савіним О.І., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що такі порушення не мають характеру простої суддівської помилки, а мають ознаки умисних дій.
Крім того, з огляду на викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дії судді Савіна О.І. можуть містити ознаки істотного дисциплінарного проступку.
За змістом пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Зазначений строк стосовно вчинених суддею Савіним О.І. проступків не сплинув.
Викладене свідчить про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І.
Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О.І.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна Олександра Івановича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
Л.А. Швецова
