Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. за результатами попередньої перевірки скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сантос Капітал», поданої через адвоката Васильєву Тетяну Сергіївну, на дії судді Волинського окружного адміністративного суду Мачульського Віктора Володимировича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 12 січня 2018 року (вх. № 48/0/13-18) надійшла скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Сантос Капітал» (далі – ТОВ «Сантос Капітал»), подана через адвоката Васильєву Т.С., на дії судді Волинського окружного адміністративного суду Мачульського В.В. під час здійснення правосуддя у справі № 803/1485/17.
Автор скарги посилається на істотне порушення суддею Мачульським В.В. норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 803/1485/17, що призвело до порушення прав ТОВ «Сантос Капітал», неможливості виконання судового рішення, яке набрало законної сили та звернуто до примусового виконання.
Враховуючи викладене у скарзі, скаржник просить Вищу раду правосуддя притягнути суддю Волинського окружного адміністративного суду Мачульського В.В. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 12 січня 2018 року вказану скаргу було передано члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченком А.М. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Волинського окружного адміністративного суду Мачульського В.В. з огляду на таке.
Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року № 626-VІ Мачульського В.В. обрано на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду безстроково.
За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень наприкінці жовтня 2017 року ТОВ «Вестера Груп» подало до Волинського окружного адміністративного суду п’ять аналогічних позовних заяв до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов, зобов’язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 вересня 2017 року протоколом № 01/17 установчих зборів засновників ТОВ «Вестера Груп» вирішено створити ТОВ «Вестера Груп» внаслідок виділу вказаного товариства з СП «Західна Нафтова Група», яке є правонаступником СП «Західна Нафтова Група» в частині виділеного майна, прав та обов’язків згідно з розподільчим балансом, складеним 25 вересня 2017 року.
26 вересня 2017 року проведено державну реєстрацію юридичної особи шляхом виділу (у тому числі за судовим рішенням) та зареєстровано ТОВ «Вестера Груп» як юридичну особу. Відповідно до акта передачі (переходу) основних засобів, що є додатком 1 до розподільчого балансу СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, складеного 25 вересня 2017 року, у власність ТОВ «Вестера Груп» перейшли основні засоби в кількості 153 найменувань.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час здійснення виконавчого провадження № 54868496 накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ відповідно до постанови від 9 жовтня 2017 року. Державними виконавцями відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у ВП № ____________23 та 24 жовтня 2017 року винесено постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до яких описано та накладено арешт на майно СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ.
На думку позивача, винесені відповідачами постанови про арешт майна боржника були протиправними та підлягали скасуванню, оскільки дії державних виконавців були вчинені щодо примусового виконання наказу № 910/6706/17, виданого 6 жовтня 2017 року господарським судом міста Києва на виконання рішення господарського суду міста Києва від 8 червня 2017 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2017 року про стягнення із СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ на користь ТОВ «Сантос Капітал» заборгованості за кредитним договором № ______________ від 29 листопада 2006 року про стягнення із СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ на користь ТОВ «Сантос Капітал» заборгованості за кредитним договором № __________________ від 29 листопада 2006 року у розмірі ________________ США, 3,5 % річних у розмірі _________ США, пені у розмірі _______________, основної заборгованості у розмірі ____________, 3 % річних у розмірі ___________, пені у розмірі ___________________.
При цьому відповідно до акта передачі (переходу) кредиторської заборгованості, що є додатком 3 до розподільчого балансу СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, складеного станом 25 вересня 2017 року, в переліку кредиторської заборгованості, що перейшла до ТОВ «Вестера Груп», відсутня кредиторська заборгованість перед ТОВ «Сантос Капітал» за кредитним договором № _______________ від 29 листопада 2006 року, а також відсутня заборгованість за рішенням господарського суду міста Києва від 8 червня 2017 року у справі № 910/6706/17. Дії відповідачів під час здійснення виконавчого провадження № 54868496 стосуються іншої юридичної особи, а саме – СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, а позивач не відповідає за зобов’язаннями СУАП «Західна Нафтова Група» в частині вказаного кредитного договору.
Справам за позовом ТОВ «Вестера Груп» було присвоєно реєстраційні номери 803/1475/17 (суддя Димарчук Т.М.), 803/1485/17 (суддя Мачульський В.В.), 803/1464/17 (суддя Ковальчук В.Д.), 803/1437/17 (суддя Валюх В.М.), 803/1463/17 (суддя Валюх В.М.).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року (справа № 803/1437/17, суддя Валюх В.М.) позовну заяву ТОВ «Вестера Груп» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 листопада 2017 року. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (справа № 803/1437/17, суддя Валюх В.М.) позовну заяву ТОВ «Вестера Груп» повернуто позивачу у зв’язку із неусуненням недоліків позовної заяви.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (справа № 803/1463/17, суддя Валюх В.М.) позовну заяву ТОВ «Вестера Груп» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 листопада 2017 року. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (справа № 803/1463/17, суддя Валюх В.М.) позовну заяву ТОВ «Вестера Груп» повернуто позивачу у зв’язку із неусуненням недоліків позовної заяви.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (справа № 803/1464/17, суддя Ковальчук В.Д.) позовну заяву ТОВ «Вестера Груп» повернуто позивачу на підставі пункту 2 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у зв’язку з тим, що позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року (справа № 803/1475/17, суддя Димарчук Т.М.) позовну заяву ТОВ «Вестера Груп» повернуто позивачу на підставі пункту 2 частини третьої статті 108 КАС України у зв’язку з тим, що позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року (справа № 803/1485/17, суддя Мачульський В.В.) позовну заяву ТОВ «Вестера Груп» залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 листопада 2017 року.
Цього самого дня до матеріалів справи № 803/1485/17 позивачем подано докази сплати судового збору (а.с. 127–128).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (справа № 803/1485/17, суддя Мачульський В.В.) відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «Вестера Груп». Відкриваючи провадження у вказаній справі, суддя Мачульський В.В. дійшов висновку, що справа підсудна адміністративному суду та підстави для відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Того самого дня, 13 листопада 2017 року, суддею Мачульським В.В. постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 17 листопада 2017 року.
Із копій матеріалів справи № 803/1485/17, які надійшли на запит члена Вищої ради правосуддя, вбачається, що сторонам у справі було надіслано копії ухвали судді від 13 листопада 2017 року про відкриття провадження у справі, повістки про виклик до суду в адміністративній справі, відповідачам також було надіслано копію позовної заяви з додатками. Копію ухвали судді від 13 листопада 2017 року представник ТОВ «Вестера Груп» отримав особисто під розписку (а.с. 151–152).
Повістки про дату та час судового засідання ТОВ «Вестера Груп» та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області отримали 13 листопада 2017 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи розписками (а.с. 153–154). Також у матеріалах справи міститься телефонограма від 13 листопада 2017 року, складена секретарем судового засідання Масюк Г.С., відповідно до якої відповідача повідомлено про судове засідання у справі № 803/1485/17, призначене на 17 листопада 2017 року на 14:30 (а.с. 155). При цьому ні стягувач у виконавчому провадженні (ТОВ «Сантос Капітал»), ні боржник (СУАП «Західна Нафтова Група») до судового розгляду не залучалися.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року (суддя Мачульський В.В.) адміністративний позов ТОВ «Вестера Груп» задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, ВП № 54868496 від 9 жовтня 2017 року, про арешт майна боржника в частині накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Вестера Груп», згідно з актом передачі (переходу) основних засобів, що є додатком 1 до розподільчого балансу СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, складеного 25 вересня 2017 року.
Визнано протиправними та скасовано постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Самчука О.П., ВП № _______________ від 23 жовтня 2017 року, про опис та арешт майна (коштів) боржника щодо опису та накладення арешту на супермаркет /літера А-9/ загальною площею 1949,0 кв.м (приміщення №№ 105-1 – 105-61), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та від 24 жовтня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника щодо опису та арешту майна на земельну ділянку площею 0,0456 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер ______________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальна площа будинку 103,1 кв.м; будинок загальною площею 35,1 кв.м, реєстраційний номер 3299769, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; будинок загальною площею 98,9 кв.м, реєстраційний номер 547803, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; будинок загальною площею 83,5 кв.м, реєстраційний номер _______________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.
Визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2, ВП № _______________ від 24 жовтня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника щодо опису та накладення арешту на квартиру загальною площею 86,0 кв.м, житлова площа 48,6 кв.м, реєстраційний номер майна ___________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, та від 24 жовтня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника щодо опису та накладення арешту на автозаправочну станцію Д-1 загальною площею 84,7 кв.м, реєстраційний номер майна ____________, контрольно-пропускний пункт Г-2 загальною площею 184,1 кв.м, реєстраційний номер майна ____________, майстерня з ремонту легкових автомобілів Б-1 загальною площею 2347,9 кв.м, реєстраційний номер майна _____________, навіс майстерні В-1 загальною площею 234,4 кв.м, реєстраційний номер майна _____________, тепловий пункт 3-1 загальною площею 178,7 кв.м, реєстраційний номер майна __________, склад запчастин Е-1 загальною площею 838,9 кв.м, реєстраційний номер майна ____________, адміністративний корпус А-3 загальною площею 988,9 кв.м, реєстраційний номер майна ____________, майстерня з ремонту вантажних автомобілів Ж-2 загальною площею 2174,6 кв.м, реєстраційний номер майна ______________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8.
Зобов’язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешти з майна, що належить ТОВ «Вестера Груп», згідно з актом передачі (переходу) основних засобів, що є додатком 1 до розподільчого балансу СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, складеного 25 вересня 2017 року.
Присуджено на користь ТОВ «Вестера Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір у сумі 3200,00 гривень.
Присуджено на користь ТОВ «Вестера Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області судовий збір у сумі 6400,00 гривень.
Суд виходив із того, що рішенням господарського суду міста Києва від 8 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2017 року, стягнуто солідарно з СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, ТОВ «Золотий Екватор», ТОВ «Аваур-Сервіс» на користь ТОВ «Сантос Капітал» основну заборгованість та пеню за кредитним договором № _____________ від 29 листопада 2006 року. Господарським судом міста Києва 6 жовтня 2017 року видано наказ № 910/6706/17.
На виконання цього наказу старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 9 жовтня 2017 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № _______________ та постанову про арешт майна боржника – СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно товариства.
Заступником начальника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 у ВП № _______________ винесено постанови від 23 жовтня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника щодо опису та накладення арешту на супермаркет /літера А-9/ загальною площею 1949,0 кв.м (приміщення №№ 105-1 – 105-61), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та від 24 жовтня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника щодо опису та арешту майна на земельну ділянку площею 0,0456 га, кадастровий номер _______________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер _______________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальна площа будинку 103,1 кв.м; будинок загальною площею 35,1 кв.м, реєстраційний номер _______________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; будинок загальною площею 98,9 кв.м, реєстраційний номер ______________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; будинок загальною площею 83,5 кв.м, реєстраційний номер _______________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.
24 жовтня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 у ВП № _______________ винесено постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника щодо опису та накладення арешту на квартиру загальною площею 86,0 кв.м, житлова площа 48,6 кв.м, реєстраційний номер майна _______________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, про опис та арешт майна (коштів) боржника щодо опису та накладення арешту на автозаправочну станцію Д-1 загальною площею 84,7 кв.м, реєстраційний номер майна _______________, контрольно-пропускний пункт Г-2 загальною площею 184,1 кв.м, реєстраційний номер майна _______________, майстерня з ремонту легкових автомобілів Б-1, загальною площею 2347,9 кв.м, реєстраційний номер майна ______________, навіс майстерні В-1 загальною площею 234,4 кв.м, реєстраційний номер майна _______________, тепловий пункт 3-1 загальною площею 178,7 кв.м, реєстраційний номер майна _______________, склад запчастин Е-1 загальною площею 838,9 кв.м, реєстраційний номер майна _______________, адміністративний корпус А-3 загальною площею 988,9 кв.м, реєстраційний номер майна _______________, майстерня з ремонту вантажних автомобілів Ж-2 загальною площею 2174,6 кв.м, реєстраційний номер майна _______________, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8.
Судом також установлено, що 26 вересня 2017 року протоколом № 01/17 установчих зборів засновників ТОВ «Вестера Груп» вирішено створити ТОВ «Вестера Груп» внаслідок його виділу із СП «Західна Нафтова Група», яке буде правонаступником СП «Західна Нафтова Група» в частині виділеного майна, прав та обов’язків згідно з розподільчим балансом СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, складеним 25 вересня 2017 року, сформовано статутний капітал товариства у розмірі 4 000 000,00 грн, затверджено статут ТОВ «Вестера Груп».
26 вересня 2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 проведено реєстраційну дію «Державну реєстрацію юридичної особи шляхом виділу (у тому числі за судовим рішенням)» та зареєстровано ТОВ «Вестера Груп» як юридичну особу, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Відповідно до акта передачі (переходу) основних засобів, що є додатком 1 до розподільчого балансу СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, складеного 25 вересня 2017 року, у власність ТОВ «Вестера Груп» перейшли основні засоби в кількості 153 найменувань.
Суд першої інстанції послався на те, що ні протокол № 01/17 установчих зборів засновників ТОВ від 26 вересня 2017 року, ні акт передачі (переходу) статутного капіталу, ні акти (переходу) основних засобів та кредиторської заборгованості не визнані в судовому порядку фіктивними чи нікчемними. З акта передачі (переходу) кредиторської заборгованості, що є додатком 3 до розподільчого балансу СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, складеного 25 вересня 2017 року, вбачається, що до ТОВ «Вестера Груп» перейшла також кредиторська заборгованість ТОВ «Бухальянс» у сумі _______________, ТОВ «Спецпроект-Стандарт» у сумі _______________, ТОВ «Вог-Рітейл» у сумі _______________.
У переліку кредиторської заборгованості, що перейшла до позивача, відсутня кредиторська заборгованість перед ТОВ «Сантос Капітал» за кредитним договором № _______________ від 29 листопада 2006 року.
З огляду на викладене, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що арешту підлягає майно боржника СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, а не майно ТОВ «Вестера Груп».
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачами оскаржуваних постанов про опис та арешт майна, що належить ТОВ «Вестера Груп», вказані постанови негативно впливають на господарську діяльність позивача та можуть паралізувати його діяльність, відповідно позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року апеляційні скарги ТОВ «Сантос Капітал», управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області задоволено частково. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року у справі № 803/1485/17 скасовано, провадження у справі закрито.
Апеляційний суд виходив із того, що при передачі нерухомого майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу юридичної особи право власності на таке майно виникає з моменту державної реєстрації права за такою юридичної особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На момент подання адміністративного позову до суду, як і розгляду справи в апеляційному суді ТОВ «Вестера Груп» не проведено державної реєстрації речових прав на описане та арештоване рухоме та нерухоме майно, а наданий розподільчий баланс СП «Західна Нафтова Група», складений 25 вересня 2017 року, затверджений протоколом № 01/17 від 26 вересня 2017 року установчими зборами засновників ТОВ «Вестера Груп», не є документом, який підтверджує право власності на основні засоби згідно з актом передачі (переходу), що є додатком 1 до розподільчого балансу.
Апеляційним судом також установлено, що спір між сторонами виник у зв’язку з описом та арештом майна, яке перебуває у власності ТОВ «Вестера Груп», виділеного з СП «Західна Нафтова Група». Тобто у цьому випадку виникає спір про цивільне право, а саме спір про право власності.
Розглянувши по суті та задовольнивши частково апеляційну скаргу ТОВ «Сантос Капітал», апеляційний суд вважав, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права і обов’язки ТОВ «Сантос Капітал», яке не залучалося до судового розгляду.
Згідно з постановою апеляційного суду за суб’єктним складом сторін та сутністю спору вказана справа підлягає розгляду загальним судом у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У письмових поясненнях, наданих на запит члена Вищої ради правосуддя, суддя Мачульський В.В. зазначив, що предметом спору в адміністративній справі № 803/1485/17, крім протиправності дій державних виконавців при вчиненні виконавчих дій, є визнання протиправними та скасування постанов відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника від 9 жовтня 2017 року ВП № _______________, постанов відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про опис та арешт майна (коштів) боржника від 23 жовтня 2017 року ВП № _______________, від 24 жовтня 2017 року ВП № _______________, від 24 жовтня 2017 ВП № _______________, від 24 жовтня 2017 року ВП № _______________. Отже, предметом оскарження є невизнання права власності на майно, а правомірність винесення державними виконавцями постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника, а відтак, на стадії підготовчого провадження були відсутні підстави для залучення до участі у справі третіх осіб.
Крім того, з моменту відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті ТОВ «Сантос Капітал» не заявляло клопотання про вступ у справу як третьої особи на стороні відповідача. Також відповідачами не подавалося та не заявлялося під час розгляду справи в суді клопотання про залучення до участі у справі ТОВ «Сантос Капітал» як третьої особи.
Щодо твердження скаржника про неправомірний розгляд справи через 4 календарні дні з дня відкриття провадження у справі суддя Мачульський В.В. вказав, що такі твердження не відповідають вимогам КАС України (чинного на час розгляду справи), оскільки положеннями частини п’ятої статті 181 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
На думку судді Мачульського В.В., доводи скаржника про наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді з огляду на те, що при прийнятті рішення судом безпідставно було взято до уваги розподільчий баланс СП «Західна нафтова Група» та акт передачі (переходу) основних засобів від 25 вересня 2017 року, є надуманими, оскільки в судовому рішенні судом наведені конкретні мотиви, з яких суд виходив, беручи до уваги ці докази, а суть доводів скаржника зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Також суддя Мачульський В.В. у письмових поясненнях звертав увагу на те, що ні протокол № 01/17 установчих зборів засновників ТзОВ від 26 вересня 2017 року, ні акт передачі (переходу) статутного капіталу, ні акти (переходу) основних засобів та кредиторської заборгованості до ТОВ «Вестера Груп» на момент розгляду справи не були визнані в судовому порядку фіктивними чи нікчемними. Водночас ТОВ «Сантос Капітал» у встановленому законом порядку до суду із позовом про визнання права власності на вказане майно не зверталося.
Приймаючи рішення у справі, судом було взято до уваги, що в переліку кредиторської заборгованості, що перейшла до ТОВ «Вестера Груп», відсутня кредиторська заборгованість перед ТОВ «Сантос Капітал» за кредитним договором № _______________ від 29 листопада 2006 року, а отже арешту підлягало майно боржника – СУАП «Західна Нафтова Група» у формі ТОВ, а не майно ТОВ «Вестера Груп».
У письмових поясненнях суддя Мачульський В.В. також зазначив, що при відкритті провадження у справі він врахував практику судів вищого рівня, яка зводиться до того, що у разі, коли рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, ухвалено за правилами цивільного чи господарського процесуального законодавства, а за захистом порушених прав звернулась юридична особа, яка не є стороною чи іншим учасником виконавчого провадження, чи особою, яка залучалася до проведення виконавчих дій, то такий спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У цьому випадку позивач ТОВ «Вестера Груп» не виступав відповідачем (боржником) у виконавчому провадженні.
Стосовно доводів скарги, що позивач при поданні позовної заяви зловживав своїми процесуальними правами з метою розподілення справи автоматизованою системою документообігу на певного суддю, суддя Мачульський В.В. вказував, що позовна заява була подана ТОВ «Вестера Груп» до суду та розподілена судді Мачульському В.В. автоматизованою системою документообігу суду 31 жовтня 2017 року, відповідно до вимог статті 15-1 КАС України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду. На наступний день 1 листопада 2017 року позовна заява була залишена без руху з підстав невідповідності вимогам, встановленим статтею 106 КАС України. Враховуючи усунення позивачем недоліків позовної заяви, викладених в ухвалі суду від 1 листопада 2017 року, на підставі статті 107 КАС України було відкрито провадження в адміністративній справі.
Підстави для відмови у відкритті провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду чи повернення позовної заяви, передбачені статтями 107–109 КАС України, у суду були відсутні. Ці статті не передбачали наслідків у зв’язку із поданням позивачем декількох позовних заяв до суду.
Крім того, попередня редакція КАС України, що діяла на час розгляду справи, не зобов’язувала особу, яка звертається з позовною заявою до суду, подавати власне письмове підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також не містила положень, які б давали суду можливість вирішити питання про притягнення до відповідальності сторони у справі у зв’язку із зловживанням своїми процесуальними правами.
Оцінюючи обставини, встановлені під час попередньої перевірки за скаргою, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла такого.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними й юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 17 лютого 2017 року, чинній на час винесення спірних постанов) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Hornsby v. Greece», пункт 40). Час, що минув до моменту виконання рішення суду, повинен враховуватися при визначенні тривалості судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справі «Papachelas v. Grece», «Skubenko v. Ukraine», пункт 38).
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Terem Ltd, Chechetkin and Olius v. Ukraine» зазначено, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За результатами розгляду висновку доповідача та доданих до нього матеріалів, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що за встановлених у цьому випадку обставин скасування арешту, накладеного з метою забезпечення виконання остаточного судового рішення, здатне не лише відтермінувати виконання судового рішення, а взагалі поставити таке виконання під загрозу.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини рішення суду про присудження особі певного майна саме по собі утворює «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Неможливість виконати остаточне рішення суду майнового характеру або створення перешкод для такого виконання складає втручання у здійснення права власності у розумінні вказаної норми.
Згідно з частиною другою статті 53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов’язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов’язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. При цьому формулювання зазначеної норми, взяте в сукупності, зокрема, з вимогою здійснювати розгляд справи «справедливо», безумовно вимагають залучати до судового розгляду осіб, права та обов’язки яких зачіпаються судовим рішенням. Таким чином, у цьому випадку залучення до судового розгляду стягувача у відповідному провадженні було обов’язковим.
На порушення вказаних вимог закону, незважаючи на те, що рішення суду про скасування постанов у виконавчому провадженні щодо опису та накладення арешту на майно боржника впливає на права та обов’язки стягувача, суддя Мачульський В.В. не залучив ТОВ «Сантос Капітал» до участі у справі, чим позбавив його гарантованої законом можливості захистити свої права та порушив його права на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Мачульського В.В. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» («умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод» (права власності та права на справедливий суд)).
При цьому непропорційність втручання у права ТОВ «Сантос Капітал» була настільки явною та несправедливою, що виводить дії судді Мачульського В.В. за межі звичайної суддівської помилки.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У зазначеному випадку спір між сторонами виник у зв’язку з описом та арештом майна, яке, за твердженням позивача, перебуває у власності ТОВ «Вестера Груп», виділеної з СП «Західна Нафтова Група». При цьому відповідач посилався на фіктивність відповідних правочинів про відчуження, що вказує на існування спору про цивільне право, а саме спору про право власності. Такий позов залежно від суб’єктного складу сторін спору розглядається за правилами господарського або цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої пункту 17 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов’язані зі спором про право на це майно.
Із копії матеріалів справи № 803/1485/17 вбачається, що розподільчий баланс, складений 25 вересня 2017 СП «Західна Нафтова Група», не визнавався відповідачем – управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області. Так, у своїх запереченнях щодо адміністративного позову ТОВ «Вестера Груп» (а.с. 158 – 160) відповідач зазначив, що розподільчий баланс від 25 вересня 2017 року було складено після набрання чинності рішенням господарського суду міста Києва від 8 червня 2017 року у справі № 910/6706/17 – 21 вересня 2017 року. З огляду на вказані обставини відповідач вважав правочин щодо передачі майна згідно з розподільчим балансом СП «Західна Нафтова Група» фіктивним.
Наведені обставини також свідчать про наявність спору про право.
Пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Проте суддя Мачульський В.В. вказаних вимог закону не дотримався, незважаючи на те, що справу № 803/1485/17 за позовом ТОВ «Вестера Груп» не належало розглядати за правилами адміністративного судочинства, розглянув її по суті з постановленням судового рішення про задоволення позову, скасував постанови щодо опису та накладення арешту на майно боржника, чим фактично блокував виконання рішення господарського суду міста Києва від 8 червня 2017 року про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Сантос Капітал».
Зазначені дії судді Мачульського В.В. призвели до порушення визначених законом правил про юрисдикцію, що у подальшому було встановлено судом апеляційної інстанції.
Такі дії судді Мачульського В.В. можуть свідчити про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» («умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду»).
У своїх запереченнях щодо адміністративного позову ТОВ «Вестера Груп» (а.с. 158 – 160) відповідач (управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області) навів істотний аргумент про відсутність державної реєстрації права власності на земельні ділянки, об’єкти нерухомості та транспортні засоби, щодо яких заявлено позовні вимоги про звільнення їх з-під арешту. Відповідач також посилався на те, що правочин щодо передачі нерухомого майна та транспортних засобів є таким, що не відбувся, оскільки не проведено державу реєстрацію такого правочину, відповідно відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Зі змісту постанови Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року вбачається, що суддя Мачульський В.В. не надав відповідь на аргумент відповідача щодо відсутності реєстрації права власності позивача на відповідне майно, а лише зазначив про відсутність підстав про визнання правочинів фіктивними або такими, що не відбулися.
Наведені обставини можуть свідчити про вчинення суддею Мачульським В.В. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» («умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору»).
Враховуючи явну несправедливість ухваленого судового рішення, яке в подальшому було скасоване судом апеляційної інстанції та імовірно було спрямоване на запобігання виконанню іншого судового рішення, а також на характер допущених порушень, зокрема, щодо ненаведення мотивів відхилення посилання відповідача на те, що у позивача право власності на транспортні засоби та нерухоме майно не виникло через відсутність відповідної державної реєстрації, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вчинені порушення не носять характеру простої суддівської помилки, а можуть бути вчинені умисно. Обставини подачі позовної заяви вказують на можливість існування домовленості між позивачем та суддею стосовно прийняття судового рішення заздалегідь визначеного змісту.
На це вказує, окрім очевидності вчинених суддею порушень, допущене позивачем зловживання правом на звернення до суду (подання 5 аналогічних позовних заяв, не оплачених судовим збором, та надання документів про сплату судового збору лише стосовно позовної заяви, що надійшла у провадження судді Мачульського В.В.).
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Волинського окружного адміністративного суду Мачульського В.В. вбачаються ознаки дисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» («умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду»; «умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін щодо суті спору»; «умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод» (права власності та права на справедливий суд)).
Крім того, дії судді Волинського окружного адміністративного суду Мачульського В.В. можуть містити ознаки істотного дисциплінарного проступку. За змістом пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Зазначений строк стосовно вчинених суддею Мачульським В.В. проступків не сплинув.
Викладене свідчить про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Волинського окружного адміністративного суду Мачульського В.В.
Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Волинського окружного адміністративного суду Мачульського В.В.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Волинського окружного адміністративного суду Мачульського Віктора Володимировича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.А. Овсієнко
Л.А. Швецова
