Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги Фенька Юрія Вікторовича стосовно судді Вищого господарського суду України Коваленка Володимира Миколайовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 11 грудня 2017 року (вх. № Ф-7465/0/7-17) надійшла скарга Фенька Ю.В. на дії судді Вищого господарського суду України Коваленка В.М. під час розгляду справи № 910/17564/13 за позовом фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування результатів прилюдних торгів, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України.
Автор скарги зазначив, що суддя Коваленко В.М. (суддя-доповідач у справі) під час постановлення ухвали від 8 вересня 2017 року безпідставно відмовив у прийнятті та розгляді по суті заяви третьої особи – ОСОБА_3 про роз’яснення постанови Вищого господарського суду України від 4 березня 2015 року.
Вважає, що статтею 89 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) не передбачено можливості та підстав постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про роз’яснення рішення суду, а також не погоджується із застосуванням судом для розгляду вказаної заяви норм процесуального закону щодо розгляду касаційної скарги. Крім того, зазначає, що під час розгляду господарської справи та ухвалення рішення від 4 березня 2015 року колегією суддів не з’ясовувалась належність спірного майна після прилюдних торгів і він та співвласник майна не залучались до участі у справі як треті особи.
Просить притягнути суддю Вищого господарського суду України Коваленка В.М. до дисциплінарної відповідальності, оскільки вважає, що його дії містять ознаки дисциплінарного проступку, визначеного пунктами 1, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі автоматизованого розподілу скаргу передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківському П.М.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківським П.М. проведено попередню перевірку скарги Фенька Ю.В. на дії судді Вищого господарського суду України Коваленка В.М., за результатами якої складено висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Дослідивши висновок члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаного судді слід відмовити з огляду на таке.
Постановою Вищого господарського суду України (головуючий суддя Поляков Б.М., доповідач у справі – суддя Коваленко В.М., суддя Короткевич О.Є.) від 4 березня 2015 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 1 жовтня 2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсними та скасовано результати проведених 22 липня 2013 року ОСОБА_2 прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна – нежитлових будівель, які належать ФОП ОСОБА_1, оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № _____ від 22 липня 2013 року та актом державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, складеним за результатами проведення прилюдних торгів нерухомим майном, що знаходиться в місті Запоріжжі.
16 серпня 2017 року до Вищого господарського суду України надійшла заява ОСОБА_3 про роз’яснення в порядку статті 89 ГПК України постанови Вищого господарського суду України від 4 квітня 2015 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України (головуючий суддя Поляков Б.М., доповідач у справі – суддя Коваленко В.М., судя Короткевич О.Є.) від 8 вересня 2017 року відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті заяви про роз’яснення постанови Вищого господарського суду України від 4 березня 2015 року у справі № 910/17564/13.
Згідно з вимогами статті 89 ГПК України (у редакції, чинній на час постановлення вказаної ухвали) суддя за заявою сторони чи державного виконавця, приватного виконавця роз’яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз’яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. Подання заяви про роз’яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця, приватного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз’яснення рішення суду.
Порядок розгляду касаційної скарги встановлений статтею 1115 ГПК України. У касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Статтею 1117 ГПК України визначено межі перегляду справи в касаційній інстанції. Зокрема, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи зміст заяви про роз’яснення постанови, дійшла висновку, що відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 та частин першої, другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», а також з огляду на дату ухвалення постанови Вищого господарського суду України у вказаній справі (4 березня 2015 року), яку заявник просить роз’яснити в порядку статті 89 ГПК України, на час подання вказаної заяви в порядку цієї статті не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. При цьому суд врахував значний проміжок часу, який минув з моменту ухвалення зазначеної постанови, – 2 роки 5 місяців 12 днів.
В ухвалі від 8 вересня 2017 року колегія суддів вказала, що норми статті 89 ГПК України не надають суду повноважень щодо витребування додаткових доказів, окрім тих, що містяться в матеріалах господарської справи та додані до заяви про роз’яснення і виправлення рішення, ухвали, під час розгляду заяви, поданої відповідно до норм вказаної статті.
У зв’язку із цим та з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували, що постанова Вищого господарського суду України від 4 березня 2015 року на час звернення до суду із заявою про роз’яснення рішення в порядку норм статті 89 ГПК України – 16 серпня 2017 року – не виконана, у касаційного суду відсутні повноваження для прийняття такої заяви до розгляду.
Щодо тверджень скаржника про обмеження суддею Коваленком В.М. ОСОБА_3 у праві на звернення за роз’ясненням ухваленого рішення слід зазначити, що в ухвалі від 8 вересня 2017 року роз’яснено заявнику право на повторне звернення із заявою про роз’яснення постанови Вищого господарського суду України від 4 березня 2015 року у цій справі відповідно до статті 89 ГПК України з дотриманням норм чинного законодавства.
Щодо доводів скаржника Фенька Ю.В. про порушення судом норм матеріального та процесуального права під час ухвалення в цій справі рішення від 4 березня 2015 року, слід зазначити таке.
Скаржник вказує, що судом касаційної інстанції не з’ясовувалась належність спірного майна після прилюдних торгів, ОСОБА_ 5 та співвласник майна не залучалися до участі у справі як треті особи. Суддя Коваленко В.М. допустив ухвалення касаційною інстанцією нового рішення за позовом про оскарження результатів прилюдних торгів згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» із залученням неналежного відповідача ОСОБА_3, не застосувавши приписів статті 24 ГПК України про новий розгляд справи після заміни неналежного відповідача, чим порушив засади змагальності сторін та права ОСОБА_5 на повагу до власності, визначені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, через створену таким рішенням суду правову невизначеність в обсязі обтяжень, які лежать на спірному майні і про які не був обізнаний добросовісний набувач.
Статтею 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у відповідній редакції) визначено порядок притягнення суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів до дисциплінарної відповідальності.
Підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів, порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо них, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування та порядок погашення визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у відповідній редакції) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Вказана постанова ухвалена судом 4 березня 2015 року, а отже, встановлений законом строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності закінчився.
Пунктом 2 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо, зокрема, закінчився встановлений законом строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до процесуального закону.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Вища рада правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя та не має повноважень оцінювати докази у справі, надавати правову оцінку судовим рішенням.
З урахуванням викладених обставин Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено у діях судді Коваленка В.М. ознак дисциплінарного проступку, який може бути підставою дисциплінарної відповідальності. Суддя діяв у межах повноважень, передбачених законом, а наведені у скарзі Фенька Ю.В. доводи зводяться до його власної оцінки обставин справи і відповідних норм процесуального права та незгоди із судовими рішеннями у вказаній справі, зокрема з постановою Вищого господарського суду України від 4 березня 2015 року та ухвалою цього самого суду від 8 вересня 2017 року.
Також скаржник не навів посилань та фактів, які б свідчили про порушення суддею Коваленком В.М. вимог пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому в цій частині вимог скарга є безпідставною.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого господарського суду України Коваленка Володимира Миколайовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
Л.А. Швецова
